Аналіз стану основних засобів підприємства

Таблиця 2.7 Аналіз складу обладнання на підприємстві.

Наявне обладнання, од.	У тому числі	Відношення обладнання,що працює, до
	установлене	таке, що фактично працює	наявного, %	установленого, %
Усього -- 1310	1203	1050	80,2	87,2
у т. ч.:
цех № 1 -- 701	642	550	78,5	85,7
цех № 2 -- 609	561	500	82,1	89,1



Обчислюючи відношення встановленого обладнання до наявного, визначають коефіцієнт установлення обладнання. У процесі аналізу необхідно з'ясувати причини, що заважають установленню обладнання, і сприяти введенню його в дію або продажу, якщо воно є непотрібним. Ту частину обладнання, яка перебуває в резерві, необхідно перевірити, після чого або ввести придатні його види в експлуатацію або ліквідувати.

Аналіз використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу -- максимально можливий час роботи обладнання -- визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.

Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні.

Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації. Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний. Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин. Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового), тобто:



Кк = Тф : Тк; Кр = Тф : Тр; Кп = Тф : Тп , (2.17)

де Кк, Кр, Кп -- коефіцієнти використання відповідно календарного, режимного і планового часу, машино-годин;

Тк, Тр, Тп -- календарний, режимний і плановий фонди часу, машино-годин;

Тф -- час фактичної роботи обладнання, машино-годин.

Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефіцієнтів використання обладнання в часі.[19]

Величина режимного фонду часу залежить від коефіцієнта змінності обладнання, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо дільниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьованих за період аналізу годин одиницею обладнання до тривалості однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період. Приклад аналізу використання обладнання в часі наведено в табл. 13.25. Дані таблиці 13.25 показують, що середній час роботи одного верстата (кількість годин) у звітному періоді є вищим за минулий період на 150 годин (2880 -2730), але через зменшення середньої тривалості зміни коефіцієнт змінності знизився на 0,12. Середня тривалість роботи верстата за зміну збільшилась на 0,2 години. Протягом звітного періоду на збільшення часу роботи верстата вплинули такі фактори:

а) зміна кількості днів роботи верстата за період --

230,4 * 1,9 * 7 = 3064 год.; 3064 - 2730 = 334 год.;



б) зміна кількості роботи верстата за зміну -

230,4 * 1,9 * 7,2 = 3152 год.; 3152 - 3064 = +88 год.;

в) зміна коефіцієнта змінності -- 2880 - 3152 = -272 год.

Використання обладнання за потужністю аналізується на основі зіставлення фактичних показників виробництва продукції за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками минулих періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання. Показником, що характеризує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кі), який обраховується як відношення фактичної часової продуктивності одиниці обладнання до планової.

На використання обладнання за потужністю впливають: технічний стан, якість інструменту і технічного оснащення, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу, робочих місць, управління та ін.

Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального навантаження (Кінт), який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Ке) та інтенсивного (Кі) навантажень:

Кінт = Ке * Кі. (2.18)

Таблиця 2.8 Аналіз використання обладнання за часомна підприємстві (цех, дільниця)

№	Показник	За минулий період	За звітний період	Відхилення (±)
1	Календарний фонд часу верстатів, що працюють, верстато-днів	20805	21900	+1095
2	Середньорічна кількість верстатів, що працюють, од. (ряд. 1 : 365)	57	60	+3
3	Фактично відпрацьовано днів	11970	13824	+1854
4	Фактично відпрацьовано змін	22230	2400	+1770
5	Фактично відпрацьовано годин	155610	172800	+17190
6	Середня кількість днів роботи за звітний період (ряд. 3 : ряд. 2)	210	230,4	+20,4
7	Середня кількість змін роботи за період (ряд. 4 : ряд. 2)	390	400	+10
8	Середня кількість годин роботи за період (ряд. 5 : ряд. 2)	2730	2880	+150
9	Середня тривалість роботи за день, год. (ряд. 5 : ряд. 3)	13	12,5	-0,5
10	Середня тривалість зміни, год. (ряд. 5 : ряд. 4)	7	7,2	+0,2
11	Коефіцієнт змінності (ряд. 4 : ряд. 3)	1,86	1,74	-0,12

У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану і причини змін.

Для груп однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності та інтенсивності використання обладнання:

ВПі = Кі * Ді * Кзмі * Ті * ВГі , (2.19)

де Кі -- кількість і-го обладнання;

Ді -- кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;

Кзмі -- коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Ті -- середня тривалість зміни;

ВГі -- виробіток продукції за одну машино-годину на і-му обладнанні.

Методика розрахунку способом ланцюгової підстановки (за даними табл. 9).

ВПпл = Кпл * Дпл * Кзмпл * Тпл * ВГпл =

= 58 * 236,8 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 8400 тис. грн.

= Кф * Дпл * Кзмпл * Тпл * ВГпл=

= 60 * 236,8 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 8687 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмпл * Тпл * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,82 * 7,4 * 45,4 = 10584 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тпл * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,4 * 45,4 = 8025 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тф * ВГпл =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,2 * 45,4 = 7808 тис. грн.

= Кф * Дф * Кзмф * Тф * ВГф =

= 60 * 288,5 * 1,38 * 7,2 * 49,4 = 8500 тис. грн.

8687 - 8400 = +287 тис. грн.

10584 - 8687 = +1897 тис. грн.

8025 - 10584 = -2559 тис. грн.

7808 - 8025 = -217 тис. грн.

8500 - 7808 = +692 тис. грн.

Дані факторного аналізу показують, що за рахунок збільшення кількості обладнання, відпрацьованих днів виробітку продукції за одну машино-годину план з випуску товарної продукції перевиконано, а внутрішньозмінні простої обладнання і зниження коефіцієнта змінності призвели до зменшення обсягу товарної продукції на 2776 тис. грн, або на 33,0 % плану. Це можна певною мірою розглядати як резерв збільшення виробництва продукції на даному підприємстві.

Завершальним етапом аналізу ефективності використання основних засобів є підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запровадження таких заходів:

· Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування.

· Зменшення цілоденних простоїв обладнання.

· Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва.

· Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни.

· Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за рахунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т. д.

· Збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних виробничих засобів -- це резерви зростання фондовіддачі.[8]



Висновки до розділу 2

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої і фінансової діяльності. Чим вищі показники виробництва і реалізації продукції та послуг, нижча собівартість, тим вища рентабельність і більший прибуток, як наслідок - кращий фінансовий стан товариства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з надання послуг відбувається підвищення собівартості послуг та продукції, зменьшення суми прибутку, звідси - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

На підприємствах облік основних засобів ведеться відповідно до П(С)БО - 7 „Основні засоби" та облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби".

Документування основних засобів на підприємстві оформлюється такими документами як: „Інвентарна картка обліку основних засобів", „Акт списання основних засобів", „Акт приймання - передачі основних засобів", „Акт введення в експлуатацію основних засобів".

Для аналізу основних засобів на підприємстві використовують такі форми звітності як „Баланс" та „Примітки до річної фінансової звітності".

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління та знижують ефективність використання основних засобів. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.

Такий підхід дасть змогу зсередини ознайомитися з усіма проблемами, що заважають успішному розвитку, і вжити відповідних заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Інтенсивне поліпшення використання основних засобів означає підвищення ступеня завантаження виробничих потужностей в одиницю часу. Останнє може бути досягнуте при модернізації діючих машин і механізмів, встановленні оптимального режиму їхньої роботи.



3. Узагальнення результатів аналітичного дослідження та визначення факторів та резервів зміни стану основних засобів

3.1 Узагальнення результатів аналізу стану основних засобів підприємства

Для аналізу основних засобів на підприємстві використовують такі форми звітності як „Баланс" та „Примітки до річної фінансової звітності".

Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:

· Введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його;

· Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.

· Більш інтенсивне використання обладнання.

· Впровадження заходів НТП.

· Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.

· Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції.

· Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.

До методичних прийомів узагальнення результатів аналізу основних засобів підприємства належать: прийоми систематизації отриманих результатів, їх групування та узагальнення; визначення втрачених можливостей і обчислення обсягу невикористаних резервів; визначення напрямів і розробка економічно обґрунтованих заходів щодо підвищення ефективності діяльності; прийняття управлінських рішень і контроль за їх використання.[12]

Аналіз стану та ефективності використання основних засобів підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи. На першому етапі аналізу визначається загальний обсяг основних засобів підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних засобів порівняно з попереднім. На другому етапі аналізу вивчається склад основних засобів і динаміка окремих видів (об'єктів) та груп основних засобів. В процесі аналізу основні засоби групують за ознаками класифікації.

Наступним етапом аналізу є аналіз ступеня зносу основних засобів. Ступінь зносу основних засобів характеризує їх вік та можливість подальшого використання. Інтенсивність відновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Останнім етапом аналізу основних засобів є аналіз ефективності використання основних засобів. Ступінь вирішення цього завдання оцінюється шляхом порівняння з підприємствами-аналогами системи показників ефективності використання основних засобів [11, с. 50].

Інтенсивність використання основних засобів підвищується шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, її підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що виробляється; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланці [13, с. 55].

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання основних засобів, розроблювальний у всіх ланках управління, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів [17, 134].

Отже, найважливішими показниками підвищення рівня ефективності використання основних фондів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Одним з головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення.

Тому підвищення ефективності використання основних фондів в даний час має велике значення. Застосування на практиці розроблених заходів у цілому по підприємству дасть змогу збільшити обсяг випуску товарної продукції, підвищити показник фондовіддачі, збільшити прибуток від реалізації, а отже рентабельність виробничих фондів підприємства.

3.2 Джерела резервів покращення стану основних засобів. Методика розрахунку впливу факторів на стан основних засобів

На рівень і динаміку ефективності використання основних фондів впливають численні фактори. На аналізованому підприємстві, видом діяльності якого є виробництво виробів з поліетилену, до найбільш важливим і визначальним відносяться такі чинники як сировинний, науково-технічний прогрес, форми організації виробництва, розміщення, організаційно-економічний механізм виробничих підкомплексів.

Фактори і резерви підвищення ефективності виробництва визначають і конкретні шляхи їх реалізації.

В умовах ринку за наявності стабільного попиту на продукцію підприємства і сировинних ресурсів на їх виробництво, шляхи поліпшення використання основних фондів визначаються необхідністю реалізації резервів найбільш повного завантаження обладнання.

У цих умовах підвищення ефективності використання основних фондів здійснюються зростанням обсягу виробництва шляхом всебічного збільшення коефіцієнтів інтенсивності і екстенсивності на основі зведення до мінімуму внутрізмінних простоїв, ліквідації "вузьких місць" у пропускної здатності технологічно взаємопов'язаних груп устаткування, виключення цілоденних простоїв, збільшення змінності роботи та ін

Характерними напрямами підвищення ефективності використання основних фондів будуть наступні.

1. Підвищення якості сировини, збільшення вмісту корисних речовин в сировині і його технологічності, можливості вилучення продукту. З підвищенням якісних показників вихід товарної продукції підвищується, а при тих же діючих основних фондах неминуче підвищується фондовіддача.

2. Максимальне зниження втрат сировини при транспортуванні і зберіганні. Втрати сировини і продукту в ньому, природно знижують обсяги виробництва при їх переробці, а значить і фондовіддачу готівкових основних фондів.

3. Економне витрачання сировини в процесі промислового зберігання і переробки[16].

Промислова утилізація відходів і покидьків на місці їх виникнення дозволяє збільшити обсяги продукції, а значить і відповідно фондовіддачу.

5. Впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в першу чергу, безвідходних, маловідходних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж обсягу переробленої сировини, а значить і фондовіддачу.

6. Однією з найважливіших задач підвищення ефективності використання основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їх освоєння і заміна чинного застарілого обладнання на нове, більш продуктивне і економне.

7. Підвищення рівня концентрації виробництва до оптимальних розмірів, розвиток комбінування виробництва.

8. Диверсифікація і міжгалузева концентрація виробництва. Оперативне реагування на швидкозмінні запити ринку, подолання застою шляхом завантаження основних фондів та персоналу виробництвом продукції інших галузей збільшує випуск продукції, повніше і ефективніше використовує виробничий потенціал, а значить і підвищує фондовіддачу.

9. Створення економічних стимулів підвищення ефективності використання основних фондів. Ринок у цьому плані є універсальним механізмом. Адже в ринку всі господарюючі суб'єкти функціонують на умовах самофінансування, а їх конкурентоспроможність забезпечується найменшим ресурсоспоживання, в тому числі і основних фондів. Високий ступінь завантаження устаткування, прискорена їх амортизація та заміна на більш сучасні високопродуктивні і економічні є неодмінною умовою виживання і процвітання підприємства.

10. Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва, вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних виробництв робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи пунктів та розширення виробництва без додаткового залучення робочої сили.

11. Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей укладений у скороченні часу внутрізмінних простоїв обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування обладнання, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, паливом, енергією.

12. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів. Творче і сумлінне відношення працівників до праці є умовою поліпшення використання основних. Крім того, від досконалості системи морального і матеріального стимулювання залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів.

основний засіб матеріальний актив

Висновки до розділу 3

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягів виробництва продукції на промисловому підприємстві, здобуття ним конкурентоспроможної позиції на ринку є забезпеченість його основними засобами в необхідній кількості та асортименті, а також повніше й ефективніше їх використання. Забезпеченість підприємства основними засобами, їх технологічний стан та рівень ефективності використання безпосередньо впливає на загальний фінансовий стан, конкурентноздатність продукції, обсяги виробництва продукції, а також на показники її якості, сортності, асортиментності.

На сьогоднішній день дана проблема є достатньо актуальною та потребує не тільки обговорення, але й реального вирішення.

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих засобів підприємства є такі:

- екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих засобів;

- інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних засобів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і продовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання основних засобів.



Висновок

У результаті проведеного дослідження по темі: "Аналіз стану основних засобів підприємства" можна зробити ряд висновків:

Основні засоби відіграють величезну роль у процесі праці, так як вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства. Основні фонди - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.

Раціональне використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, у тому числі збільшення випуску продукції, зниження її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Протягом тривалого періоду використання основні фонди надходять на підприємство і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; піддаються ремонту, за допомогою якого відновлюються їх фізичні якості; переміщуються всередині підприємства; вибувають з підприємства внаслідок старості або недоцільність подальшого застосування.

Підприємства мають право володіння, користування і розпорядження основними фондами: безоплатно передавати або продавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, належні їм будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, списувати з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли, незалежно від того, повністю чи вони замортизовані чи ні.

Завдання аналізу основних засобів - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватним показниками, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних фондів на обсяг виробництва продукції та інші показники; вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви ефективності використання основних засобів.

Показниками руху та використання основних фондів є коефіцієнти введення, вибуття, придатності, розширення, змінності, оновлення, зносу, заміни, ліквідації. У результаті аналізу повинні вироблятися рекомендації керівництву підприємства за відповідною технічної політики.

Найбільшу питому вагу в складі основних засобів займають машини й устаткування: більше 95%.

Вартість основних фондів має стійку тенденцію до збільшення.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління товариства, передбачає забезпечення зростання обсягів виробництва продукції, перш за все, за рахунок більш повного і ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності , ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Основними напрямами підвищення ефективності використання основних фондів є: підвищення якості сировини; максимальне зниження втрат сировини при транспортуванні та зберіганні; впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу; своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів; заміна застарілого обладнання на нове; створення економічних стимулів підвищення ефективності використання основних фондів.



Список використаної літератури

1.Державний класифікатор України "Класифікація основних фондів": затв. Наказом державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08. 97р. //Главбух. -1998. -№10. -С. 18-23.

2.Податковий кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада

України від 01.10.2013. - Режим доступу: "http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2755-17/page".

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 92 // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 14.

4.Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. -К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400с

5.Бутинець Т. А. Основні засоби: точка зору економіста // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - 2012. - Вип. 2 (23). - 22-36 с.

6.Грабова Н.Н. , Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах, 2000.: Навчальний посібник для студентів ВНЗ/Під редакцією Н.В. Кужільна. -К.: А.С.К., 2000-624с.

7.Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.

8.Довгалюк Н. В. Ефективність використання та відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств Центрального Полісся : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 / Н. В. Довгалюк. - Житомир, 2010. - 20 с.

9.Круш П. В. Капітал та основні засоби підприємства : навч. посібн. для вузів / П. В. Круш, В. І. Подвігіна, О. В. Клименко. - К. : Центр навч. літ., 2009. - 166 с

10.Кругляк Б. С., Бондар Т. П., Зайцева О. Б., Ковальов А. І., Скиба Г.В. Економічний аналіз підприємства: Навч. посібник для студ ВНЗ/- Хмельницький: Хмельницький державний університет, 2004. - 420 с.

11.Куницька Т.В. // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №20. - с. 50 - 52.

12.Кузьмін Д. Л. Основні засоби та основні фонди: порівняльний аспект // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - 2012. - Вип. 2 (23). - 148-155 с

13.Мазуркевич І.О. Теоретичні аспекти відтворення основних засобів на підприємстві / І.О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 4. с. 53 - 56.

14.Мацибора В. І. Економіка підприємст- ва : навч. посібн. для вузів / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. - К. : Каравела, 2012. - 312с.

15.Оваденко В. О. Підвищення ефективності використання та відтворення основних виробничих фондів під- приємства (за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 / В. О. Оваденко ; Київський нац. екон. ун-т. - К., 2012. - 19 с

16.Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2007. -- 488 с.

17.Рибченко М.Ф. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку основних засобів / М.Ф.Рибченко // Держава та регіони. - 2007. - №6. с. 134 - 137.

18.Савицька Г.В. Аналіз використання основних виробничих фондів// Аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М: ИНФРА., 2001.-336с.

19. Терехова В.А. Финансовый учет: краткий курс / В.А. Терехова. - Спб.: Питер, 2005. - 368 с.

20.Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. -К.:"А. С. К. ", 1998, 780 с.

21.Череп А. В. Ефективність використання основних фондів підприємства / А. В. Череп, А. А. Кли- менко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 6. - С. 212-215

Размещено на Allbest.ru