Аналіз необоротних активів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Донбаська державна машинобудівна академія

Кафедра «Фінанси»

Дипломна робота

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

за темою:

Аналіз необоротних активів підприємства

Краматорськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

1.1 Основний капітал підприємства. Суть, склад і оцінка основних засобів та інших необоротних активів підприємства

1.2 Амортизаційна політика та її вплив на формування фінансових ресурсів підприємства

1.3 Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів

1.4 Показники забезпечення, стану і ефективності використання основних засобів та інших необоротних активів підприємства

2. Аналіз необоротних активів підприємства

2.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

2.2 Аналіз ефективності використання основних засобів підприємства

2.3 Аналіз роботи устаткування

3. РЕЗЕРВИ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИПУСКУ ПРОДУКЦІЇ, ФОНДОВІДДАЧІ ТА ФОНДОРЕНТАБЕЛЬНОСТІ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, складність реальних економічних процесів, їхня суперечливість і неоднозначність у перехідній економіці, створюють значні труднощі для вибору напрямку економічної політики, яка б відповідала прогресивній тенденції розвитку суспільства. Розходження можливих варіантів економічної політики настільки велике, що послідовна реалізація кожного з них протягом 20-25 років може привести до формування різних моделей економічного розвитку країни, у тому числі й історично безперспективних, тупикових. Об'єктивною підставою для цього служить те, що тенденції й закономірності сучасної економіки суперечать один одному. Сучасна економіка - це сполучення суперечних один одному груп відносин: ринкової системи відносин і свідомого регулювання всієї економіки; активного підприємництва, орієнтованого на зростання капіталу, прибутковості й необхідності соціально-орієнтованого розвитку; тенденції до відкритості економіки й необхідності забезпечити захист національного відтворення, особливо в тих секторах, де національна промисловість ще неконкурентоспроможна. Перед економічною політикою стає вибір між однобічним підходом до закономірних тенденцій розвитку й національних традицій і усестороннім підходом, що враховує реальну складність й суперечність тенденцій сучасної змішаної економіки. У першому випадку підсумком буде створення свідомо неефективної економічної моделі. Однозначна орієнтація, наприклад, тільки на потенціал ринкової системи, може привести до односторонньо ринкової моделі з відверто вираженим ліберально-радикальним підходом до економічного й соціального розвитку й повній відкритості економіки. Результатом цього може стати модель економіки, заснована на різкій диференціації положення громадян, жорстокій конкуренції й, при тенденції до повної відкритості економіки, перетворення країни у сировинний придаток інших держав.

З іншого боку, абсолютизація й спрощене розуміння соціальної орієнтації неминучим наслідком будуть мати придушення потенціалу підприємництва а, отже, ринкового господарства, перебільшення ролі державного регулювання через соціальну сферу тощо. Ще більш явними будуть наслідки однозначної орієнтації на свідоме регулювання всієї економіки. У цьому випадку неминучим є підрив основ ринкового підприємництва, придушення ринкових відносин, певний відкіт від реформування економіки. Тому єдиною альтернативою даним підходам може служити облік складностей і протиріч сучасної економіки й національних особливостей перехідної економіки. Економічна політика й економічні дії держави повинні бути послідовно орієнтовані на створення змішаної економіки з урахуванням національних особливостей нашої держави.

На сучасному етапі розвитку нашої країни одним з найважливіших факторів розвитку економіки, збільшення обсягів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості й асортименті. Але для рішення даних завдань необхідно не тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, тобто основними засобами, але й підвищення ефективності їхнього використання. Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Однак вивчення спеціальної літератури й досвіду організації обліку й аналізу на підприємстві свідчать, що не всі проблеми в цій області вирішені остаточно. Зокрема, є проблеми в переоцінці основних засобів, обліку амортизації й зносу, відборі факторів, що впливають на фондовіддачу, методиці їхнього аналізу, системності проведення аналізу тощо.

1. Фінансові аспекти використання основних засобів та інших необоротних активів

1.1 Основний капітал підприємства. Суть, склад і оцінка основних засобів та інших необоротних активів підприємства

Для того, щоб виробляти і продавати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги, підприємство повинно мати в розпорядженні машини, механізми, транспортні засоби, будинки, споруди, земельні ділянки, обчислювальну техніку тощо. Придбання цих господарських засобів пов'язане зі значним витрачанням фінансових ресурсів. Сума фінансових ресурсів, інвестованих у формування активів підприємства, становить його капітал.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів (у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах), інвестованих у формування його активів.

Ефективність функціонування підприємства значною мірою. залежить від структури його капіталу. За об'єктом інвестування виділяють види капіталу підприємства, які подано на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Складові капіталу підприємства

Оборотний капітал -- частина капіталу підприємства, що інвестована в його оборотні активи (грошові кошти та їх еквіваленти, інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом періоду, що не перевищує один рік).

Основний капітал -- частина капіталу, що інвестована в усі види його необоротних активів.

Необоротні активи -- це активи підприємства, термін експлуатації або погашення яких перевищує один рік (365 днів). Склад необоротних активів відображено на рис. 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Складові необоротних активів

Основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший ніж один рік (або ніж один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну (встановлену на підприємстві) суму.

До інших необоротних матеріальних активів належать: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

Нематеріальні активи підприємства -- це права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи.

Довгострокові фінансові інвестиції -- це фінансові інвестиції підприємства на період понад один рік, а також усі фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані підприємством у будь-який момент часу.

До інших необоротних активів належать:

­ капітальні інвестиції в будівництво, у придбання (виготовлення) основних засобів та інших необоротних активів, а також у придбання (створення) нематеріальних активів;

­ довгострокова дебіторська заборгованість (за майно, що передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані, інша дебіторська заборгованість);

­ відстрочені податкові активи; негативний гудвіл, інші необоротні активи.

Основні засоби та інші необоротні активи зараховують на баланс (записують у бухгалтерському балансі) за їх початковою вартістю (собівартістю). У процесі експлуатації основні засоби та інші необоротні активи оцінюють за їх справедливою (ринковою або переоціненою), залишковою (балансовою) і ліквідаційною вартістю (рис. 1.3).

Початкова вартість -- це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедливій вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Початкова вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів складається із:

­ суми, яку сплачує підприємство постачальникові активів або підрядникові за виконання будівельно-монтажних робіт, пов'язаних зі створенням необоротного активу, без непрямих податків;

­ суми реєстраційних зборів, державного мита та екологічних платежів, які необхідно сплатити у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

­ суми ввізного мита (при імпорті необоротних активів);

­ суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

­ витрат, пов'язаних зі страхуванням ризиків доставки основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

­ витрат на установку, монтаж, налагодження та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів до стану, придатного для використання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Способи оцінки необоротних активів підприємства

Початкова вартість нематеріального активу, придбаного підприємством, складається з ціни (вартості) придбання (окрім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Собівартість фінансової інвестиції включає ціну її придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції.

Справедлива вартість необоротного активу - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Визначення справедливої вартості активів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 19 «Об'єднання підприємств». Справедлива вартість. необоротного активу становить його ринкову або відновлювальну (переоцінену) вартість на певну дату.

Переоцінену вартість необоротних активів обчислюють множенням їх балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова (балансова) вартість необоротних активів -- це різниця між початковою або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зношення.

Ліквідаційна вартість необоротних активів -- це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем чи ліквідацією.

Необоротні активи використовують в основній (основне і допоміжне виробництво), операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Найважливішою складовою необоротних активів виробничого підприємства є основні засоби. Основні засоби класифікують за такими ознаками:

а) за участю у виробничому процесі:

­ виробничі основні засоби (основні засоби, що використовуються в основній діяльності) -- основні засоби, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;

­ невиробничі основні засоби - які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг (об'єкти соціально-культурного і побутового призначення, житлові будинки, гуртожитки);

б) за призначенням:

­ земельні ділянки;

­ капітальні витрати на поліпшення земель;

­ будинки, споруди та передавальні пристрої;

­ машини та обладнання;

­ транспортні засоби;

­ інструменти, прилади, інвентар (меблі);

­ робоча і продуктивна худоба;

­ багаторічні насадження;

­ інші основні засоби;

в) за ставками нарахування амортизації з метою оподаткування:

­ основні засоби першої групи - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

­ основні засоби другої групи -- автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади, інструменти, телефони, мікрофони, рації;

­ основні засоби третьої групи - робочі машини, устаткування і всі інші основні засоби, які не входять до перших двох груп;

г) за належністю підприємству:

­ власні основні засоби;

­ залучені основні засоби (наприклад, орендовані);

д) за формою участі в підприємницькій діяльності:

­ активна частина основних засобів (машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади);

­ пасивна частина основних засобів (будинки, споруди, господарський інвентар, земельні ділянки).

Частка вартості окремих груп основних засобів у загальній вартості основним засобів підприємства характеризує їх структуру.

Завдання фінансових служб - сформувати оптимальну структуру основних засобів підприємства, зокрема забезпечити оптимальне співвідношення між їх активною і пасивною частинами, між обсягом виробничих і невиробничих основних засобів тощо.

У зв'язку з різноманітністю варіантів технології та організації виробництва оптимальна структура основних засобів є різною для підприємств різних галузей економіки. Поліпшити структуру основних засобів можна шляхом їх оновлення, модернізації та ліквідації зайвих або малоефективних об'єктів основних засобів.

1.2 Амортизаційна політика та її вплив на формування фінансових ресурсів підприємства

У процесі експлуатації основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи старіють і зношуються, розрізняють два види зношеності - фізичне і моральне. Фізична зношеність - це поступова втрата необоротним активом споживчої вартості в процесі експлуатації. Моральна зношеність -- це зношення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів унаслідок створення нових, більш прогресивних та економічно ефективних в експлуатації активів. Щоб створити умови для відтворення зношених необоротних матеріальних і нематеріальних активів підприємства, нараховують амортизацію. Амортизаційні відрахування відображають у грошовій формі вартість зношення необоротних активів.

Амортизація - це системний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом терміну їх корисного використання. Вартість необоротних активів, яка амортизується, обчислюють як різницю між їх початковою (переоціненою) та ліквідаційною вартістю.

Амортизаційні відрахування -- це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування -- це витрати підприємства, оскільки їх суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають до собівартості продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від, реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

Згідно з чинним законодавством виділяють дві групи методів обчислення амортизації основних засобів підприємства. До першої групи належать фінансові методи нарахування амортизації, які використовують у фінансовому обліку та фінансовій звітності. До другої групи належать методи нарахування амортизації основних засобів, які застосовують у податковому обліку під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток і заповнення декларації про прибуток підприємства. Порядок, нарахування амортизації основних засобів у фінансовому обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби». Нарахування ж амортизації у податковому обліку регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№ 283/97 - ВР) від 22,травня 1997 року. Підприємства мають право у фінансовому обліку та у фінансовій звітності застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Схему класифікації методів амортизації основних засобів подано на рис. 1.4.

У фінансовому обліку амортизації підлягають усі основні засоби, крім землі. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів. Термін корисного використання встановлюється підприємством самостійно при визнанні об'єкта основних засобів підприємства активом, тобто при зарахуванні його на баланс, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання або консервації.

При визначенні терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів слід урахувати:

­ очікуваний час використання об'єкта основних засобів на підприємстві (з урахуванням його потужності або продуктивності);

­ очікуване фізичне та моральне зношення об'єкта основних засобів у процесі експлуатації на підприємстві;

­ правові або інші обмеження щодо термінів використання об'єкта основних засобів та інші фактори.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 - Схема класифікації методів амортизації основних засобів

Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядають у випадках зміни очікуваних економічних вигід від його використання. При цьому амортизацію об'єкта основних засобів нараховують, виходячи з нового терміну корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну його корисного використання.

Амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів можна нараховувати одним із двох методів:

а) 50% вартості у перший місяць їх експлуатації і 50% у місяці списання активів із балансу;

б) 100% вартості у перший місяць експлуатації.

Зношеність (амортизацію) нематеріальних активів нараховують протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється підприємством самостійно, але не більше ніж 20 років. Метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуванням прямолінійного методу. Для розрахунку суми амортизації нематеріальних активів їх ліквідаційна вартість зазвичай прирівнюється до нуля.

Згідно з податковим законодавством зношеність (амортизацію) нематеріальних активів нараховують за прямолінійним методом, виходячи з терміну їх корисного використання, але не більше ніж 10 років безперервної експлуатації. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду.

Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум, основні засоби поділяють на групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 - транспортні засоби та вузли (запасні частини) до нього, меблі, офісне обладнання, побутові прилади;

Група 3 - будь-які інші основні засоби, що не ввійшли до груп 1,2 і 4;

Група 4 - електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, засоби зчитування та друку інформації.

Згідно з діючим законодавством України щорічні норми амортизаційних відрахувань співпадають з чотирма наступними групами основних засобів та мають відповідні норми амортизації - 8%, 40%, 24% і 60%.

Коштами амортизаційних відрахувань фінансують витрати на придбання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, їх самостійне виготовлення для власних потреб, витрати на їх оновлення, реконструкцію, дообладнання тощо.

Застосування різних методів нарахування амортизації дозволяє змінювати поточні витрати підприємства, його фінансові результати та суму сплачуваного податку на прибуток.

Фінансові служби зобов'язані обґрунтовано підходити до вибору амортизаційної політики і застосовувати той метод нарахування амортизації, який дасть змогу досягти визначених підприємством цілей підприємницької діяльності.

1.3 Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів

Первинною основою створення необоротних активів підприємства є його статутний капітал. Статутний капітал (фонд) формують засновники (держава або фізичні чи юридичні особи), вкладаючи в підприємство грошові кошти або передаючи йому, нематеріальні і матеріальні активи. Це дає змогу сформувати початкові; основні засоби та інші необоротні активи підприємства. У процесі функціонування і розвитку підприємство оновлює і збільшує обсяги своїх необоротних активів.

Відтворення необоротних активів - це процес постійного їх оновлення. Розрізняють просте (у тому самому обсязі) і розширене (кількісне та якісне збільшення) відтворення необоротних активів.

Відтворення необоротних активів відбувається внаслідок інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиції -- це грошові, майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, а також в об'єкти інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У процесі інвестиційної діяльності відбувається створення і придбання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно підприємства.

Інвестиції можуть здійснюватись у формі:

­ грошових коштів та їх еквівалентів (цільові вклади, паї, акції та інші цінні папери);

­ майна (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

­ майнових прав, що випливають з авторського права, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею, іншими природними ресурсами тощо.

За видами розрізняють інвестиції капітальні, фінансові, інтелектуальні та реінвестиції.

Капітальні (реальні) інвестиції -- це вкладення коштів у придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів та необоротних матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Фінансові інвестиції -- це придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших фінансових інструментів (активів), які утримуються підприємством із метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора. Фінансові інвестиції підприємства поділяють на прямі та портфельні.

Прямі фінансові інвестиції -- це внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Портфельні фінансові інвестиції -- це кошти, вкладені в цінні папери, деривативи та інші фінансові активи на біржовому ринку (за винятком операційна купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Інтелектуальні інвестиції -- це вкладення коштів у підготовку фахівців, наукові розробки, патенти, ноу-хау, запозичення досвіду.

Реінвестиції -- це здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок фонду (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Для забезпечення відтворення основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів здійснюють капітальні (реальні) інвестиції.

Реалізація капітальних інвестицій відбувається шляхом нового будівництва (створення), модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, добудови і дообладнання діючих необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

Для визначення обсягів і джерел фінансування капітальних інвестицій фахівці фінансової служби підприємства розробляють їх бюджет.

Бюджет капітальних інвестицій розробляють на рік. Він має бути узгоджений із загальною стратегією розвитку підприємства.

Бюджет капітальних інвестицій включає такі показники:

­ початкову вартість необоротних матеріальних активів на початок планового періоду;

­ вартість устаткування, інших необоротних матеріальних активів, які підлягають заміні або продажу протягом планового періоду;

­ суму невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

­ суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

­ орієнтовну суму амортизаційних відрахувань, які нараховують на необоротні активи, заплановані для придбання протягом планового періоду;

­ очікувану вартість необоротних активів і суму амортизаційного фонду на кінець планового періоду тощо.

На підставі бюджету приймають рішення про обсяги капітальних інвестицій підприємства. Під час складання бюджету капітальних інвестицій слід обирати найефективніші для підприємства напрями їх здійснення, тобто слід оптимізувати структуру капітальних інвестицій.

Виділяють технологічну і відтворювальну структуру капітальних інвестицій.

Технологічна структура характеризує співвідношення інвестицій:

­ у проектно-дослідні роботи;

­ будівельні роботи;

­ придбання устаткування, інструментів, обладнання;

­ монтаж устаткування;

­ інші капітальні роботи.

Відтворювальна структура характеризує співвідношення капітальних інвестицій:

­ у нове будівництво;

­ технічне переозброєння і реконструкцію;

­ розширення діючих підприємств;

­ витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів.

Підприємства можуть здійснювати капітальні інвестиції двома способами: підрядним і господарським. У разі застосування підрядного способу створення (будівництво) і монтаж обладнання об'єктів необоротних активів здійснюють спеціальні підрядні організації. За господарського способу підприємство виконує будівельно-монтажні роботи самостійно, власними силами. Господарський спосіб застосовують при зведенні і реконструкції невеликих, простих із технологічного погляду об'єктів необоротних матеріальних активів.

Порядок фінансування капітальних інвестицій залежить від способу ведення капітальних робіт. Підприємства можуть фінансувати процес відтворення необоротних активів із власних і довгостроково залучених фінансових ресурсів, а також із централізованих фінансових ресурсів.

До власних фінансових ресурсів належать: кошти засновників (учасників) підприємства; фонди підприємства, створені за рахунок прибутку; резервні фонди; амортизаційний фонд; кошти від продажу власного майна; кошти від здачі власного майна в оренду; кошти, отримані внаслідок використання внутрішніх ресурсів у будівництві за господарського способу ведення будівельно-монтажних робіт (у результаті мобілізації внутрішніх ресурсів через скорочення потреби в обігових коштах на плановий рік; оптимізації запасів, витрат майбутніх періодів, незавершеного виробництва, зниження собівартості будівельно-монтажних робіт) тощо.

До залучених ресурсів фінансування процесу відтворення необоротних матеріальних активів належать: довгострокові кредити банків; кошти від емісії облігацій та інших довгострокових боргових зобов'язань тощо.

Сьогодні комерційні банки України неохоче і дуже рідко надають підприємствам довгострокові кредити. Можливість одержання такого кредиту виникає по кредитних лініях Світового банку й ЄБРР (Європейського банку реконструкції і розвитку) через мережу уповноважених банків. Довгострокові кредити надають для фінансування основних фондів.

До централізованих фінансових ресурсів належать - кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів; кошти державних цільових фондів; кошти міжнародних цільових фондів; кошти благодійних фондів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта активів у робочому стані та одержання початково визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються у фінансовому обліку до поточних витрат підприємства. Суму витрат на проведення модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції і капітального ремонту, що приводить до зростання обсягу майбутніх економічних вигід, відносять на збільшення початкової вартості об'єктів основних засобів.

При обчисленні податку на прибуток (у податковому обліку) платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості окремого об'єкта основних засобів першої групи чи балансової вартості основних засобів другої і третьої груп, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

Важливо визначити оптимальну структуру джерел фінансування капітальних інвестицій, яка залежить від таких основних факторів: рівня оподаткування доходів підприємства; темпів зростання обсягів реалізації продукції; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; процентної політики банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; фінансової стратегії підприємства тощо. При цьому спочатку слід максимально використати власні джерела фінансування капітальних інвестицій, а після цього -- визначити обсяги і способи залучення фінансових ресурсів зі сторони.

1.4 Показники забезпечення, стану і ефективності використання основних засобів та інших необоротних активів підприємства

У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства зацікавлені в збереженні й ефективному використанні основних засобів та інших необоротних активів. Для оцінки та аналізу цих процесів використовують систему показників, яка включає:

­ показники забезпечення підприємства основними засобами;

­ показники стану основних засобів;

­ показники ефективності використання основних засобів.

Рівень забезпечення підприємства основними засобами характеризується:

а) показником фондомісткості виробництва, який розраховують як відношення середньої балансової вартості основних засобів до обсягу виготовленої за цей же період (рік, квартал) продукції;

б) показником фондоозброєності праці, що визначають як відношення вартості основних засобів до чисельності працівників підприємства;

в) коефіцієнтом реальної вартості основних виробничих засобів у вартості майна підприємства, який обчислюють як відношення балансової (залишкової) вартості основних виробничих засобів до вартості всього майна підприємства.

Для оцінки стану основних засобів підприємства використовують такі показники:

а) коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості засобів, що перенесена на новостворений продукт. Обчислюють як відношення суми нарахованої зношеності основних засобів до їх початкової вартості;

б) коефіцієнт придатності основних засобів, який визначають діленням залишкової вартості основних засобів на їх початкову вартість;

в) коефіцієнт оновлення основних засобів, який розраховують як частку від ділення вартості придбаних у звітному періоді основних засобів до вартості основних засобів на кінець звітного періоду;

г) коефіцієнт вибуття основних засобів -- обчислюють діленням вартості вибулих у звітному періоді основних засобів на вартість основних засобів на початок звітного періоду.

д) коефіцієнт приросту основних засобів визначає частку фондів, що надійшли і вибули за аналізований період до їх вартості на початок періоду.

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи - натуральні та вартісні. Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників -- умовно-натуральні. До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів -- продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.

Оцінку ефективності використання основних засобів здійснюють за такими основними показниками:

а) фондовіддача основних засобів, яку розраховують як відношення обсягу виготовленої продукції за звітний період до середньої вартості основних засобів за цей же період;

б) рентабельність основних засобів, що обчислюється (у відсотках) діленням прибутку підприємства за звітний період на середню вартість основних засобів за цей же період.

Ефективність функціонування підприємства забезпечується при високому рівні оновлення основних засобів, підвищенні коефіцієнта їх придатності, зростанні показників фондовіддачі та рентабельності основних засобів і зниженні показника фондомісткості виробництва.

2. Аналіз необоротних активів підприємства

2.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

Мета економічного аналізу використання основних засобів підприємства полягає у визначенні забезпечення підприємства основними засобами за умови інтенсивного їх використання та пошук резервів підвищення ефективності їх використання за рівнем фондовіддачі.

Завдання аналізу вирішуються за такими напрямками дослідження:

­ визначення забезпечення підприємства і його структурних підрозділів основними засобами й оцінка рівня їх використання за узагальненими і часовими показниками та встановлення причин їх зміни;

­ розрахунок впливу факторів, які впливають на рівень використання основних засобів, і, відповідно, на обсяг виробництва продукції;

­ оцінка ступеня використання виробничої потужності підприємства, площ та обладнання;

­ виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів та впливу зміни рівня їх віддачі на виробничо-господарські результати.

У процесі дослідження використовують такі джерела інформації: бізнес-плани підприємства та додатки до них, форму 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних засобів», примітки до річної фінансової звітності, форму 1-П «Підприємництво», дані аналітичного обліку, «Розрахунок амортизації і зносу основних засобів», первинні дані обліку: («Акт (накладна) приймання -- передачі основних засобів», «Акт (накладна) відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об'єктів», «Акт на списання основних засобів», «Інвентарна картка обліку основних засобів», «Картка обліку руху основних засобів», інвентарний список основних засобів підприємства за місцем їх знаходження та експлуатації, проектно-кошторисна документація) та ін.

Основні напрями аналізу використання основних фондів та послідовність його проведення показано на рис. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1- Модель аналізу використання основних засобів

Для початку, щоб виявити долю необоротних активів у структурі активів, у таблиці 2.1 проаналізуємо активи підприємства.

Таблиця 2.1

Аналіз активів підприємства

Актив	2007 рік	2008 рік	2009 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Необоротні активи
нематеріальні активи	7	0,01	8	0,01	5	0,01
незавершене будівництво	2880	5,42	2025	3,64	2280	3,92
основні засоби	28674	53,93	31896	57,34	30341	52,21
Разом	31561	59,36	33929	60,99	32626	56,14
Оборотні активи
виробничі запаси	9513	17,89	9513	17,10	12490	21,49
тварини на вирощуванні та відгодівлі	19	0,04	19	0,03	16	0,03
незавершене виробництво	7903	14,86	7903	14,21	9080	15,62
готова продукція	1728	3,25	1728	3,11	1301	2,24
товари	243	0,46	243	0,44	179	0,31
деб. заборгованість за товари	892	1,68	892	1,60	624	1,07
деб. заборгованість за розрахунками	579	1,09	579	1,04	565	0,97
інша поточна деб. заборгованість	147	0,28	141	0,25	102	0,18
грошові кошти	548	1,03	602	1,08	756	1,30
інші оборотні активи	20	0,04	60	0,11	360	0,62
Разом	21592	40,61	21680	38,97	25473	43,83
Витрати майбутніх періодів	18	0,03	18	0,03	18	0,03
БАЛАНС	53171	100	55627	100	58117	100

Основну частину активів підприємства становлять необоротні активи (2007р. - 59,36%, 2008р. - 60,99% і в 2009р. - 56,14 %), більшу частину яких становлять основні засоби (2004 р. - 53,93%, 2005 р. - 57,34%, 2006 р. - 52,21%). Тобто підприємство має «тяжку» структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати та високу чутливість до змін виручки. Частка необоротних активів у структурі балансу в 2009 р. у порівнянні з 2007 р. зменшилася на 3,22%.

Структура активів підприємства відображена на рис. 2.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.2 - Структура активів підприємства у 2007-2009 рр., %

Як видно з аналізу необоротні активи за останній рік скоротилися на у порівнянні з 2008 р. як у відсотковому (4,86%), так і у вартісному вираженні, що сприяє прискоренню оборотності (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Структура активів підприємства, тис. грн.

Для оцінки наявності та зміни обсягу основних засобів використаємо дані таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Структура основних засобів підприємства

Найменування показника	2007	2008	2009
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
будинки, споруди та передавальні пристрої;	43619	45,24	45050	43,28	44649	42,12
машини та обладнання;	36129	37,47	40239	38,66	40908	38,59
транспортні засоби;	2124	2,20	2295	2,21	2242	2,12
інструменти, прилади, інвентар (меблі);	6118	6,35	6574	6,32	6754	6,37
інші основні засоби	241	0,25	241	0,23	237	0,22
бібліотечні фонди	18	0,02	19	0,02	21	0,02
малоцінні необоротні матеріальні активи	8160	8,46	9661	9,28	11189	10,56
Всього	96409	100,00	104079	100,00	106000	100,00

Результати аналізу динаміки складу основних засобів підприємства за три роки не виявили істотних змін в зміні обсягу та складу основних засобів підприємства, а саме: обсяг зріс лише на 9591 тис. грн., пасивна частина основних засобів складає більше половини вартості загального обсягу. Така структура основних засобів негативно позначається на виробничій потужності, оскільки машини та обладнання складають лише третину від загальної їх суми (рис. 2.3).

На зміну обсягу, складу і структури основних засобів могли мати вплив такі фактори:

­ характер і особливості виробничого процесу;

­ технологія, рівень організації і кооперування праці;

­ методи організації виробництва.

Аналіз наявності, руху і структури основних засобів підприємства виконаємо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз наявності, руху і структури основних засобів підприємства

Групи основних засобів	Наявність на початок 2007 року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на початок 2008 року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на початок 2009 року	Надійшло за рік	Вибуло за рік	Наявність на кінець 2009 року
ОЗ основного виду діяльності:	87011	1496	276	88231	6372	204	94399	1318	927	94790
споруди та передавальні пристрої;	43579	42	2	43619	1431	0	45050	79	480	44649
машини та обладнання;	35257	1020	148	36129	4182	72	40239	909	240	40908
транспортні засоби;	2113	82	71	2124	274	103	2295	44	97	2242
інструменти, прилади, інвентар (меблі);	5833	336	51	6118	484	28	6574	257	77	6754
інші основні засоби	229	16	4	241	1	1	241	29	33	237
ОЗ неосновного виду діяльності	6641	2389	852	8178	1983	481	9680	2157	627	11210
бібліотечні фонди	14	4	0	18	1	0	19	2	0	21
малоцінні необоротні матеріальні активи	6627	2243	710	8160	1982	481	9661	2155	627	11189
інші необоротні матеріальні активи	0	142	142	0	0	0	0	0	0	0
Всього	93652	3885	1128	96409	8355	204	104079	1318	927	106000



Дані аналізу показують, що за період з 2007 по 2009 не відбулося суттєвих змін у наявності та структурі основних засобів. Існує тенденція до збільшення вартості основних засобів як за основним, так і за неосновним видами діяльності.

Аналіз показників руху основних засобів підприємства представимо таблицею 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз показників руху основних засобів

Показники	Значення
	2007	2008	2009
Коефіцієнт оновлення	0,0403	0,0803	0,0124
Коефіцієнт вибуття	0,0117	0,0020	0,0087
Коефіцієнт приросту	0,0286	0,0783	0,0037
Коефіцієнт зносу	0,0474	0,0427	0,0328
Коефіцієнт придатності	0,2974	0,3065	0,2862

За даними таблиці відобразимо динаміку зміни показників руху основних засобів підприємства (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 - Динаміка зміни показників руху основних засобів

Оцінка співвідношення розрахованих показників та динаміка їх зміни виявила наступне:

- інтенсивне оновлення основних засобів у 2007 та 2008 роках (4% та 8% відповідно) та неінтенсивне у 2009 році (1%);

- коефіцієнт вибуття менший за коефіцієнт оновлення, але має трохи інакшу, ніж коефіцієнт зносу тенденцію;

- динаміка зміни коефіцієнта приросту співпадає з динамікою зміни коефіцієнта оновлення;

- зменшення коефіцієнта зносу позитивно характеризує діяльність підприємства;

- високий рівень зносу зумовив низький рівень придатності основних засобів (28,62% на кінець 2009 року).

Оцінимо рівень зносу основних засобів підприємства за даними балансу підприємства згідно з даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Знос основних засобів підприємства по роках

Показники	Роки	Відхилення
	2007	2008	2009
Залишкова вартість	28674	31896	30341	1667
Первісна вартість	96409	104079	106000	9591
Знос, тис грн.	67735	72183	75659	7924
Знос, %	70,26	69,35	71,38	1,12

За даними таблиці можна констатувати, що загалом рівень зносу дуже високий та основні засоби потребують більш інтенсивного оновлення.

Етап аналізу забезпеченості підприємства основними засобами передбачає проведення порівняння показників фондоозброєності праці, які визначають за співвідношенням середньорічної вартості промислово-виробничих засобів і середньооблікової чисельності робітників.

Коефіцієнт технічної озброєності праці розраховують як співвідношення середньорічної вартості виробничого обладнання і середньооблікової чисельності робітників.

В процесі аналізу рівень фондоозброєності і технічної озброєності зіставляють за кілька суміжних періодів, а при наявності інформації -- з рівнем цих показників на аналогічних за типом виробництва підприємствах та в галузі або регіоні.

Доцільно порівняти типи росту технічної озброєності праці (І_то) і продуктивності праці (І_пп). Бажано, щоб було (І_пп) > (І_то).

Між показниками фондоозброєності продуктивності праці і віддачею основних засобів існує детермінований зв'язок у вигляді залежності:

(2.1)

де П -- валова продукція за порівняльними цінами тис. грн.;

Ф -- середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.;

КР -- кількість робітників у найбільшій зміні, чол.;

ПП -- продуктивність праці, грн./чол.;

ФО -- фондоозброєність праці, грн./чол.

Індекси цих показників -- також взаємопов'язані. Якщо продуктивність праці росте швидше, ніж її озброєність, то віддача основних засобів зростає. Аналіз впливу чинників на зміну показників фондоємності продукції та оцінка динаміки часткових показників фондоємності можуть використовуватися при індикативному плануванні розвитку окремих галузей.

Аналіз фондоозброєності та технічної озброєності підприємства наведено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз фондоозброєності та технічної озброєності праці

Показники	2007	2008	2009	Зміна
				2007-2008	2008-2009	Всього
Обсяг виробленої продукції, тис грн.	19638	22037	27319	2399	5282	7681
Середньорічна вартість основних засобів, тис грн.	87621	91315	94594,5	3694	3279,5	6973,5
В т.ч. активної частини, тис грн.	40870,5	46739,5	49506	5869	2766,5	8635,5
Середньорічна чисельність робітників, осіб	2458	2367	2305	-91	-62	-153
Озброєність праці, грн.
загальна (ФО) тис. грн.	35,65	38,58	41,04	2,93	2,46	5,39
технічна	16,63	19,75	21,48	3,12	1,73	4,85
Продуктивність праці 1-го робітника, тис грн./особу	7,99	9,31	11,85	1,32	2,54	3,86
Фондовіддача, грн.	0,22	0,24	0,29	0,02	0,05	0,06

За даними таблиці озброєність праці істотно не змінилася, загалом зросла саме на 539 грн., а технічна озброєність праці зросла на 360 грн., фондовіддача основних засобів -- на 0,06 грн. і залишається дуже низькою. Обсяг основних засобів на підприємстві зростає інтенсивніше ніж обсяг виробництва (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 - Темпи зростання обсягу виробленої продукції та середньорічної вартості основних засобів, тис. грн.

Фондовіддачу проаналізуємо за факторами продуктивності праці і озброєності фондами:

У період з 2007 по 2008 рік рівень фондовіддачі зріс за рахунок продуктивності праці на 0,0371 грн., а за рахунок збільшення фондоозброєності зменшився на 0,0199 грн. Загалом з 2007 по 2008 рівень фондовіддачі збільшився на 0,0172 грн.

У період з 2008 по 2009 рік рівень фондовіддачі зріс за рахунок продуктивності праці на 0,0659 грн., що в 1,8 рази більше ніж в минулому періоді, а за рахунок збільшення фондоозброєності зменшився на 0,0199 грн. Загалом з 2007 по 2008 рівень фондовіддачі збільшився на 0,0465 грн.



Загалом з 2007 по 2009 роки рівень фондовіддачі зріс за рахунок продуктивності праці на 0,1083 грн., а за рахунок збільшення фондоозброєності зменшився на 0,0446 грн.

Для узагальненої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники: фондовіддачі, фондоозброєності, рентабельності, питомих інвестицій в основні засоби на 1 грн. приросту продукції та відносної економії вартості основних засобів, який зокрема визначається:

(2.2)

де ОПФ₁, ОПФ₀ -- відповідно середньорічна вартість основних виробничих засобів в базисному і звітному роках;

У_вп. -- індекс обсягу виробництва продукції.

Відносні перевитрати вартості основних засобів підприємства склали за 2007- 2008 рр.:

тис. грн.

Відносні перевитрати вартості основних засобів підприємства склали за 2008 - 2009 рр.:

тис. грн.

Загалом відносні перевитрати вартості основних засобів підприємства склали за 2007 - 2009 рр.:

тис. грн.

Розрахунок відносної економії основних засобів виявив їх перевитрати в сумі -- 27297,65 тис. грн., (7009,88 тис грн. на кінець 2008 р. та 18607,59 тис грн. на кінець 2009 р.). Тобто ріст обсягу виробництва у 2008 році на 2399 тис грн. дозволяє зменшити вартість основних засобів на 7009,88 тис. грн., а у 2009 році - на 18607,59. Загалом за 2 роки обсяг виробництва збільшився на 7681 тис. грн. або в 1,39 рази, що дозволяє зменшити вартість основних засобів на 27297,65 тис. грн., тобто до 67296,85 тис. грн., (з 94594,5 тис. грн.).

Це дозволить підвищити ефективність використання основних засобів і збільшити рівень фондовіддачі від 0,29 грн. до 0,41 грн.(27319/67296,85).

В процесі аналізу досліджується динаміка перерахованих показників, виконання завдання за їх рівнем, проводяться міжгосподарські порівняння. Узагальнюючі показники прибутковості використання основних засобів наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Узагальнені показники прибутковості використання основних засобів

Показники	2007	2008	2009	Зміна
				2007-2008	2008-2009	Всього
Середньорічна вартість основних засобів, тис грн.	87621	91315	94594,5	3694	3279,5	6973,5
Прибуток (збиток), тис грн.	45	(253)	(668)	-298	-415	-713
Рентабельність основних засобів,%	0,0514
Обсяг виробництва, тис грн.	19638	22037	27319	2399	5282	7681
Питомі інвестиції в основні засоби, тис грн.	1217	770	1354	-447	584	137
Питомі інвестиції в інші необоротні матеріальні активи, тис. грн.	2343	2063	2325	-280	262	-18
Питомі інвестиції всього	3560	3276	3861	-284	585	301

Порівнювати показник прибутковості або рентабельності основних засобів підприємства у 2007 році нема з чим, оскільки у 2008 та 2009 роках (як і у 2006 році) підприємство не мало прибутків, хоча й здійснювало інвестиції в основні засоби.

2.2 Аналіз ефективності використання основних засобів підприємства

З метою глибшого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовіддачі визначається за всіма основними засобами, виробничого призначення, активної їх частини (машини і обладнання).

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять у порівняльний вигляд. Обсяг продукції необхідно скоректувати на зміну оптових цін структурних зрушень, а вартість основних засобів -- на їх переоцінку (індексацію). На зміну рівня фондовіддачі впливає ряд факторів, які можна згрупувати наступним чином (рис. 2.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.6 - Схема факторної моделі аналізу віддачі основних засобів підприємства

На зміну рівня фондовіддачі на першому рівні формування впливу факторів здійснюють такі показники: зміна питомої ваги активної частини засобів (Ф^а) та зміна фондовіддачі активної частини засобів (ФВ^а)

(2.3)

Розрахунок впливу факторів здійснюють прийомами абсолютних величин:

­ вплив зміни питомої ваги активної частини фондів:

(2.4)

­ вплив зміни фондовіддачі активної частини фондів:

(2.5)

де , -- фактична, базова питома вага активної частини фондів, %;

-- фактична, базова фондовіддача активної частини фондів, грн./грн.

На основі вихідних даних таблиці 2.8 знаходимо вилив зміни частки активної частини фондів у загальній їх сумі і зміни фондовіддачі активної частини фондів:

Фондовіддача основних виробничих фондів з 2007 по 2008 рік зросла неістотно, на 0,0172 грн./грн. За рахунок зростання питомої ваги активної частини основних засобів вона збільшилась на 0,0218, а через зменшення фондовіддачі активної частини -- зменшилась на 0,0173 грн./грн.



Фондовіддача основних виробничих фондів з 2008 по 2009 рік зросла на 0,0474 грн./грн. за рахунок зростання питомої ваги активної частини на 0,0054, і за рахунок збільшення фондовіддачі активної частини -- на 0,0474 грн./грн.

Структура та віддача активної частини основних засобів має неабиякий вплив на фондовіддача основних виробничих фондів (рис. 2.7).

Рисунок 2.7 - Динаміка фондовіддачі основних виробничих фондів та їх активної частини

Загалом за два роки фондовіддача основних виробничих фондів збільшилась на 0,07 грн./грн., що є позитивною тенденцією. Негативним фактором стало зменшення фондовіддачі активної частини у 2008 році.

Рівень фондовіддачі активної частини фондів (технологічного обладнаня) безпосередньо змінюється за рахунок впливу факторів другого рівня його формування, а саме: структури обладнання (%_обл) часу роботи обладнання (Т_обл.) і середнього-динного виробітку обладнання (СВ_обл..).

Факторну модель аналізу можна розширити, якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді добутку кількості відпрацьованих днів (Д), коефіцієнту змінності (К_зм.) і середньої тривалості зміни (Т_зм.) (табл. 2.8).