Система обліку, контролю і аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: «Система обліку, контролю і аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства»

Вінниця 2012 р.



АНОТАЦІЯ

Дипломна робота на тему «Методика узагальнення облікової інформації при складанні балансу підприємства, його аудит та аналіз» виконана на практичних матеріалах Комунального підприємства «ШКОЛЯР», м. Вінниця.

Робота включає вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаних джерел й додатки. Загальний обсяг роботи становить ___ сторінок, включаючи __ таблиці, __ рисунків та __ додатків.

У першому розділі дипломної роботи представлена характеристика балансу як елементу методу бухгалтерського обліку, наводиться економіко-правовий аналіз діючої нормативної бази та огляд спеціальної економічної літератури з обраного дослідження. В той же час, надається організаційна характеристика підприємства та визначаються його основні показники фінансово-господарської діяльності у 2009-2011 роках.

У другому розділі вивчається методика заповнення форми фінансової звітності - балансу - в сучасних умовах господарювання. В дипломній роботі надано критичний аналіз вітчизняному та закордонному досвіду та надано практичні рекомендації щодо оптимізації складання балансу в умовах використання комп'ютерних технологій й програмних продуктів.

Третій розділ розкриває основні концепції аудиту та аналізу показників балансу. Проведено аналіз фінансового стану базового підприємства та розглянуто організацію економічного аналізу та аудиту в процесі використання автоматизованих технологій.

Проведене дослідження надало можливість зробити відповідні висновик та пропозиції.

Ключові слова: баланс, метод бухгалтерського обліку, активи, пасиви, стаття балансу, валюта балансу, фінансовий стан, аудит балансу.



ВСТУП

Ринкові умови господарювання вимагають від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності виробленої продукції та наданих послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання стратегічною діяльністю й управління виробництвом, активізації підприємницької діяльності мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації такої задачі приділяється дослідженню та аналізу фінансового стану господарської діяльності підприємства. З його допомогою розробляється стратегія і тактика довгостроково розвитку підприємства, виробляються поточні плани й ефективні управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, яка представлена у фінансовій звітності. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів значно підвищує відповідальність адміністративно-управлінського персоналу підприємства під час управління капіталом і фінансовим станом. Це забезпечується шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності позичкового капіталу та ефективності його використання.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна та облікова сутність необоротних активів, їх класифікація та склад

Важливою запорукою максимізації прибутку підприємства є забезпеченість виробничого процесу необоротними активами в необхідній кількості та їх ефективне використання для нормального його функціонування. Вагомим є також використання правильних ознак класифікації необоротних активів для визначення оптимального терміну їх експлуатації та використання найбільш ефективних методів нарахування амортизації, що дасть змогу підприємству використовувати невикористані виробничі потужності.

Проблеми обліку, аналізу та аудиту необоротних активів займають значне місце в економічних дослідженнях. Зокрема, ці питання висвітлено у працях вітчизняних вчених Ф. Ф. Бутинця, Н. О. Гури, А. Г. Загороднього, Н.Г. Малюги, В. Г. Швеця та зарубіжних дослідників М. С. Метьюса, Б. Нідлза, Е. Райса тощо. Але низка проблем залишаються невирішеними, особливої уваги серед яких потребує й вирішення питань стосовно сутності і класифікації необоротних активів в процесі їх обліку, контролю й аналізу.

Процес виробництва будь-якого підприємства здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва, які складаються із засобів праці та предметів праці. Разом у сукупності вони становлять виробничі засоби підприємства, які поділяються на основні та оборотні. В економічній теорії замість терміну "необоротні активи" використовується категорія "основний капітал", оскільки поняття активу тут взагалі не використовується. Під основним капіталом розуміється частина продуктивного капіталу у формі засобів праці, що функціонує у виробничому процесі протягом багатьох кругооборотів, яка частково, в міру зношування, переносять свою вартість на новостворений продукт, відтворюючись через кілька виробничих циклів [6].

Це визначення, на наш погляд, не є коректним, оскільки не відповідає сучасним економічним реаліям через те, що тут враховані тільки матеріальні економічні ресурси підприємства, що виражені у формі основних засобів. Натомість у представлену економічну категорію необхідно враховувати і нематеріальні ресурси, а також й довгострокові фінансові інвестиції. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" необоротними активами є всі активи, які не є оборотними. Таке визначення є складним для сприйняття, оскільки неможливо ідентифікувати конкретні ознаки, які притаманні лише необоротним активами, не використовуючи визначення оборотних активів. Інші підходи до трактування необоротних активів у законодавчо-нормативних актах України наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Визначення поняття "необоротні активи" у законодавчо-нормативних актах України

Дефініція необоротних активів	Законодавчо-нормативний акт
Всі активи, які не є оборотними	П(С)БО 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 року, зі змінами та доповненнями (п.4)
Матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік	Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затверджене наказом Фонду Державного майна України № 1954 від 28 грудня 2010 року (п. 3)
Основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи	Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена Постановою Правління НБУ № 480 від 20 грудня 2005 року, зі змінами та доповненнями (п. 1.4)



З вищезазначеного можна зробити висновок про неоднозначність тлумачення терміну «необоротні активи». Крім того, більшість вітчизняних науковців наголошують на тому, що поділ активів на оборотні та необоротні є умовним, оскільки всі засоби знаходяться в обороті, різниця лише полягає у тривалості оборотного циклу.

Отже, необоротні активи, тобто основний капітал господарюючого суб'єкту є складовою активу (майна) підприємства. В іноземній економічній та обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначають різними термінами, що випливає з особливостей перекладу з різних мов світу. Наприклад, англійською мовою необоротні активи можуть називатися non-current assets (необоротні активи), fixed assets (фіксовані активи), long-term assets (довгострокові активи) тощо

Для правильного визначення поняття «необоротні активи» та розкриття їх сутності слід в першу чергу дослідити, що розуміють під цим терміном в різних науках економічної групи. В економічній теорії, фінансах, бухгалтерському обліку по різному розглядають їх, по різному трактують поняття, навіть зустрічаємо різну назву терміну, який є об'єднуючим для засобів довгострокового користування.

Розглядаючи визначення бачимо, що дійсно поняття необоротних активів є неоднозначним. Зокрема, в іноземній літературі часто немає об'єднуючого терміну, а відображаються окремі складові довгострокових засобів - основні засоби, нематеріальні активи тощо. У радянський період розвитку економіки нематеріальні активи як такі не існували, тому необоротні активи носили назву основних засобів чи основних фондів, особливістю яких була матеріально-речова форма. Велика кількість авторів називають необоротні активи основним капіталом, який включає матеріальні цінності, фінансові вкладення та нематеріальні активи.

Розглянувши визначення необоротних активів, основного капіталу, довгострокових активів, можемо виділити декілька основних характеристик терміну, а саме майнові цінності, довгострокове використання, підлягають амортизації, призначені не для перепродажу, беруть участь у виробництві, корисний ефект від використання тощо.

Отже, необоротні (довгострокові) активи - це сукупність майнових цінностей і нематеріальних прав, які беруть участь у виробництві продукції та наданні послуг, призначені не для перепродажу, корисний ефект від яких очікується отримувати тривалий час (більше одного року або операційного циклу).

При визначенні змісту поняття необоротних активів російськомовні дослідники піднімають проблему неправильної назви терміну, оскільки в російській мові вживається «внеоборотные активи», тобто позаоборотні, ті які не беруть участі в господарському обороті. Ще Я.В. Соколов зазначав, що поділ активів на оборотні та необоротні є досить умовним, "з часів Л. фон Мізеса стало зрозуміло, що всі засоби, вкладені в господарство знаходяться в обороті,і вся різниця лише в часі обороту" [41, с. 491 ]. Саме тому деякі науковці пропонують перейменувати термін на "довгострокові активи" або "основні активи" (Л.Л. Горецька, В.Є. Ванкевич, Л.Г. Ловінська, М.В. Півторак).

Світова практика протягом тривалого періоду напрацювала багаточисельні варіанти видів необоротних активів. При розгляді класифікаційних ознак виходять, перш за все, із ознак їх класифікації. Загалом класифікація -- це процес перегрупування яких-небудь об'єктів, елементів, форм за класами, групами, видами по тих або іншими ознаками. Класифікація дозволяє структурувати будь-яку систему, що вивчається, впорядковувати її, робити більш прозорішою, а значить, і керованою.

Система «необоротні активи» є достатньо складною і має потребу, поза сумнівом, в докладній класифікації по різних ознаках. Оскільки необоротні активи багато разів беруть участь в господарському процесі і переносять свою вартість на продукцію (послуги) по визначних частинах, їх нерідко називають також довгостроковими (постійними) активами. В практичній діяльності до необоротних активів відносять, як правило, майнові цінності з терміном використання більше одного року.

Слід зазначити, що необоротні активи відносяться також до неліквідних активів. Це означає, що вони можуть бути без значних втрат конвертовані в грошову форму тільки після закінчення значних проміжків часу (від півроку і вище). Зрозуміло, що фундаментальні майнові цінності, пристосовані до певного виду бізнесу, значно складніше продати на ринку, ніж, скажімо, товари широкого споживання або оборотні активи (ліквідну продукцію, запаси).

До особливостей необоротних активів відноситься і те, що вони доволі погано піддаються оперативному управлінню, оскільки не рухаються за структурою у короткі періоди часу. Як свідчить аналіз економічної літератури, перше угрупування (класифікація) необоротних активів проводиться за функціональним критерієм. В зв'язку з цим до складу необоротних активів відносять основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.

Окрім класифікації необоротних активів за їх функціональним призначенням, існують також класифікації за іншими, не менш важливим критеріями. Так, склад і структура необоротних активів (основного капіталу) по характеру володіння підрозділяються на власні необоротні активи, до яких відносяться довгострокові активи, належні підприємству на правах власності або володіння, що відображаються у складі балансу, а також необоротні активи, що орендуються, використовувані компанією відповідно до договору лізингу з їх власником.

За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють необоротні активи, що обслуговують операційну (поточну) діяльність (операційні або виробничі необоротні активи), необоротні активи, обслуговуючі інвестиційну (довгострокову) діяльність реального сектора (інвестиційні необоротні активи). До них відносять, зокрема, незавершене капітальне будівництво, устаткування, призначене до монтажу, й інші реальні сектори інвестування. Існують також необоротні активи, обслуговуючі фінансову діяльність (фінансові необоротні активи), довгострокові фінансові вкладення, а так необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об'єктів соціально-побутового призначення сформованих для обслуговування працівників даного підприємства і що знаходяться в його володінні. Це санаторії, профілакторії, столові, спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі установи і т. п.

Близькою по значенню до вищерозглянутої є класифікація необоротних активів на активні і пасивні по їх ролі у виробничому процесі. До активної частини необоротних активів відносяться машини, механізми і устаткування, передавальні пристрої, безпосередньо задіяні у виробничому технологічному процесі. У пасивну частину необоротних активів входять будівлі і споруди, нематеріальні активи, а також машини, механізми і устаткування, використовувані в процесі управління операційною діяльністю.

Можна також запропонувати цікаву «ринкову» класифікацію необоротних активів по їх реальному внеску до кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. У цьому значенні вони можуть бути розділені на «живі» і «мертві». «Живі» активи реально генерують прибуток, а «мертві» генерують «збитки». Адже витрати на їх зміст і обслуговування, включаючи суму податку на майно, не окупають себе через реалізацію продуктів, що знімаються з цих фондів. Найбільшу питому вагу серед необоротних активів підприємств АПК займають основні засоби. Основні засоби підприємства різноманітні за складом і призначенням. Основою правильної організації їх бухгалтерського обліку є дотримання принципу їх класифікації. Підприємство може розширювати класифікацію, поділяючи у групи (підгрупи) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасах, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, часткової ліквідації тощо.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. В результаті дослідження в економічній літературі показано, що існують різні види класифікації основних засобів. На думку науковців, основні засоби доцільно групувати за наступними ознаками: за галузевою ознакою; за функціональним призначенням; за використанням; за належністю. Групування необоротних активів за галузевою ознакою, функціональним призначенням, використанням та ознакою належності зображено на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Групування необоротних активів за функціональним призначенням, галузевою ознакою, використанням та належністю

Важливою складовою виступають основні засоби. Відзначимо характерні риси, які притаманні основним засобам (рис. 1.2). Як правило усі еоборотні активи можна віднести до немонетарних активів. До «немонетарних активів» згідно з ПБО 19 «Об'єднання підприємств» віднесено всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Характерні ознаки основних засобів правило необортны активи

Для цілей бухгалтерського обліку, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, основні засоби класифікуються за такими групами (рис. 1.3).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Класифікація основних засобів для цілей обліку, контролю та аналізу

Класифікація, зазначена в Податковому кодексі має наближений характер до П(С)БО 7 “Основні засоби”. Так, в ПКУ 9 груп основних засобів та 7 груп інші необоротних матеріальних активів. Завдяки тому, зазначеному зближенню нормативних актів стало можливим скорочення відмінностей між бухгалтерським та податковим обліком. Податковим кодексом України також встановлені обмеження щодо встановлення методів амортизації основних засобів. Наприклад, метод прискореного зменшення залишкової вартості, застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); Амортизація об'єктів груп 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові (нетитульні) споруди), 14 (інвентарна тара), 15 (предмети прокату), нараховується за прямолінійним та виробничим методами.

Ще однією складовою необоротних активів виступають нематеріальні активи. Нематеріальні активи можуть мати різну юридичну та економічну природу. Це пов'язано з тим, що об'єкти нематеріальних активів створюються або виникають на різних правових підставах. В цілому ж виокремлюють дві основні групи об'єктів, які є нематеріальними активами: об'єкти інтелектуальної власності та права користування природними ресурсами і майном.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють декілька їх видів: об'єкти промислової власності; об'єкти, що охороняються авторським і суміжними правами; інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності. Можна виділити основні характерні риси нематеріальних активів підприємства (рис. 1.4).

Світова практика впродовж тривалого періоду напрацювала багато варіантів видів нематеріальних активів. При розгляді цих видів виходять, насамперед, із ознак їх класифікації. До таких ознак відносять корисність використання, ступінь ідентифікації, ступінь правової захищеності, ступінь відчуження, шляхи надходження тощо. Докладний список офіційно визнаних нематеріальних активів містить Порядок експертної оцінки нематеріальних активів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Основні характерні риси нематеріальних активів



Згідно із Порядком нематеріальні активи - це об'єкти права інтелектуальної власності, інші об'єкти права власності та користування. Цей документ ділить нематеріальні активи на такі групи: об'єкти права інтелектуальної власності; об'єкти права користування ресурсами природного середовища; об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами. На рис. 1.5 наведемо класифікацію нематеріальних активів з метою обліку.

Як показує практична діяльність існують і інші класифікаційні ознаки необоротних активів. Так, вчений М. Лещишин розглядає класифікацію нематеріальних активів за ознакою їх ідентифікації. Наведена класифікація, на думку автора, досить проста та не відображує усі об'єкти нематеріальних активів. Так, не визначено категорії прав на об'єкти інтелектуальної власності, хоча виділено нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. За рядом класифікаційних ознак. З погляду автора така класифікація не має досить чіткого розмежування між об'єктами класифікаційної ознаки, а отже, як наслідок, вони дублюються. Також, не відображені такі важливі з точки зору формування об'єктивної інформаційної бази управління нематеріальними активами критерії,наприклад, як шляхи надходження.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5 Класифікація нематеріальних активів для цілей обліку

Необоротні активи зараховують на баланс тобто занотовуються на дату складання балансу за їх початковою вартістю (історичною собівартістю). У процесі експлуатації основні засоби та інші необоротні активи оцінюють за їх справедливою (ринковою або переоціненою), залишковою (балансовою) і ліквідаційною вартістю (рис. 1.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6 Способи оцінки необоротних активів у фінансовій звітності

У процесі експлуатації основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи старіють і зношуються, а отже розрізняють два види зношеності таких активів - фізичне і моральне.

Фізична зношеність - це поступова втрата необоротним активом споживчої вартості в процесі його експлуатації. Моральна зношеність представляє собою зношення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів внаслідок створення нових, найбільш прогресивних та економічно ефективних в експлуатації активів. Щоб створити умови для відтворення зношених необоротних матеріальних і нематеріальних активів підприємства, нараховують амортизацію. Амортизаційні відрахування в свою чергу, відображають у грошовій формі вартість зношення необоротних активів. Таким чином, завдання фінансових служб - це сформувати оптимальну структуру основних засобів підприємства, зокрема забезпечити оптимальне співвідношення між їх активною і пасивною частинами, між обсягом виробничих і невиробничих основних засобів тощо.

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з теми дослідження

Дослідження літературних джерел дозволяє класифікувати системи управління необоротними активами на макро- та мікросистему, тобто система бухгалтерського обліку розглядається на рівні держави та на рівні окремого підприємства. Кожна з них має свої ознаки та структурні елементи. Макросистема бухгалтерського обліку складається з наступних елементів:

Ш система національних стандартів обліку;

Ш облікова база і створений на її підставі план рахунків;

Ш система організації бухгалтерського обліку в масштабах підприємства;

Таким чином, для організації та ефективного управління за станом необоротних активів проведемо аналіз нормативної бази (табл.. 1.2).

Таблиця 1.5 Характеристика діючої нормативно-правової бази з обліку, контролю та аналізу основних засобів

№ з/п	Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліково-аналітичному (аудиторському) процесі
1.	Конституція України, що прийнята Верховною Радою України 28.06.96р.	Проголошуються основні права та обовязки органів управління,та субєктів підприємницької діяльності і громадян в Україні	Забезпечення поточної та стратегічної господарської діяльності господарюючого суб'єкту
2.	Господарський Кодекс України, що прийнятий постановою Верховної Ради України від 16.01.2003р. № 436-ІV	Встановлення правових аспектів здійснення господарської діяльності, що базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм економічної діяльності	Забезпечення поточної та стратегічної діяльності
№ з/п	Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліково-аналітичному (аудиторському) процесі
3.	Податковий Кодекс України, що прийнятий Верховною Радою України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями	Регулювання господарських відносин, що виникають у сфері сплати основних податків і зборів	При визначенні переліку податків та зборів, щ сплачуються у зв'язку з операціями з основними засобами
4.	Про платіжні системи та переказ грошей в Україні. Закон України прийнятий Верховною Радою України від 05.04.01 №2346-ІІІ	Визначення загальних засад функціонування платіжних систем в Україні	Для організації та проведення обліку руху основних засобів підприємства
5.	Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами. Закон України прийнятий Верховною Радою України від 21.12.2000 р. №2181	Регламентує порядок сплати і погашення штрафів, пені щодо розрахунків із із бюджетом	Використовується для визначення можливих штрафних санкцій за порушення законодавства
6.	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України прийнятий Верховною Радою України від 16.07.1999 № 996/ (зі змінами та доповненнями)	Визначає правові засади регулювання, та організації, а також ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності в Україні	Організація складання фінансової звітності господарюючого суб'єкту
7.	Про аудиторську діяльність. Закон України прийнятий Верховною Радою України № 3125-XІІ - ВР від 22.06.1993 (зі змінами та доповненнями)	Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в України	Проведення зовнішнього та внутрішнього аудиторського аудиту обліку основних засобів
8.	Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні. Закон України прийнятий Верховною Радою України від 26.01.1993 № 2939-XІІ - ВР (зі змінами та доповненнями)	Визначає статус державні контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності	Проведення ревізій системи управління основними засобами підприємства
9	Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, прийнятий Верховною Радою від 12.07.2001 №2658-ІІІ	Визначає основні положення оцінки майна підприємства	Використовується під час оцінки основних засобів
10	Про фінансовий лізинг, прийнятий Верховною Радою від 16.12.1997 №2723/97-ВР	Визначає основні положення оцінки орендованого майна підприємства	Використовується під час оцінки орендованих основних засобів

Проблемними питаннями необоротних активів займалися і займаються багато дослідників, які обліку, аналізу і контролю цього виду активів. Серед українських науковців можна виділити О.П. Гаценко, Л.Л. Горецьку, Н.М. Урбан та інших. Однак, незважаючи на теми досліджень пов'язаних з необоротними активами, вони не розглядали узагальнююче поняття "необоротні активи", а їх дослідження спрямовані на окремі складові необоротних активів, такі як основні засоби чи нематеріальні активи.

Що стосується закордонних вчених-науковців, то вони робили спроби вдосконалити визначення засобів досліджень. В них досліджується проблема трактування і довгострокового користування, а також класифікації необоротних активів (рис. 1.3).



Таблиця 1.3 Визначення дефініції «необоротні активи»

Автор	Визначення
Барсукова М.О.	Необоротні активи - це майнові цінності, які придбаються для тривалого користування у виробничій діяльності організації, які характеризуються продуктивністю, здатністю приносити дохід і можливістю контролю
Ванкевич В.Є	Необоротні активи - це довгострокові матеріальні і нематеріальні активи, більша частина яких приймає участь в процесі виробництва продукції, робіт і послуг більше одного року і кругообігу засобів організації, забезпечує приплив грошових засобів
ПоташковаН.М.	Необоротним активом вважається актив, який виникає в результаті минулих подій, контролюється організацією, приносить організації економічну вигоду, має надійну оцінку, і тривалий строк корисного використання якого визначається його вкладом в дохід організації

Кожен з зазначених авторів виділяє свої характерні риси необоротних активів в обліковому процесі. Усі автори обов'язковим вважають основними критеріями для необоротних активів економічну вигоду (дохід, приплив грошових коштів) від їх використання, а також тривалий строк корисного використання.

У табл. 1.2 нами розглянуто визначення необоротних активів у чинних нормативних документах. Положення бухгалтерського обліку 2 «Баланс» містить наступне визначення: «необоротні активи - це активи, які не є оборотними». Це визначення, на наш погляд, зовсім не розкриває змісту поняття, оскільки воно не визначає жодну з характерних рис даного виду засобів. Крім того, проблема може виникнути у тому зв'язку, що у різних законодавчих актах наводиться доволі різне визначення поняття, що досліджується. Так, для комерційних банків - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи [33]. Виходячи з цього, необхідним є узгодження нормативних актів України та введення єдиного загальноприйнятого тлумачення терміну «необоротні активи», яке б достатньою мірою розкривало його зміст.

Автори Б. Нідлз, Х. Андерсен та Д. Колдуелл у посібнику «Облік для управління» виділяють 3 основні риси необоротних активів і дають наступне визначення: «необоротні активи - це засоби, які:

· мають термін корисного використання більше одного року;

· використовуються в діяльності підприємства;

· не підлягають перепродажу покупцям» [29].

На відміну від цього точного і змістовного визначення Ентоні Райс у книзі «Разоблачение тайн бухгалтерского учета. Как разобраться в бухгалтерской отчетности и в финансовом анализе» зазначає, що основні фонди (тобто необоротні активи) - це будь-які активи, які компанія використовує на постійній довгостроковій основі (наприклад, будівлі, транспортні засоби, комп'ютери), на відміну від оборотних активів, які придбаються для продажу покупцям [37].

Дослідження зарубіжного досвіду було здійснено в публікаціях Ванкевич В.Е. «Учет внеоборотных активов и источников их формирования: состояние и развитие». Воно показало, що в обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначається різними термінами. Наприклад, у Швейцарії необоротні активи в балансі відображаються в розділі «Основні засоби», в Росії та Білорусі носять назву «позаоборотних активів», в Німеччині фінансова звітність розкриває поняття об'єктів засобів довгострокового використання в розрізі статей «Основний капітал» і «Фінансові активи», в Естонії - основне майно, в Єгипті - основний (основні засоби), моральний (нематеріальні актив) та ресурсний (природні багатства) капітал, в Азербайджані, Ізраїлі, Молдові, Болгарії, Чехії - це довгострокові активи, як і в країнах англо-американської системи обліку (США, Великобританія, Австралія).

Варто розглянути поняття необоротних активів в Угорщині, яка є вигідним стратегічним партнером України, тому вивчення її облікової практики є актуальним і необхідним. У цьому зв'язку було здійснено дослідження вченим Бутинцем Ф.Ф.у посібнику «Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах». Так, відповідно до §24 Закону Угорщини «Про систему бухгалтерського обліку» … «серед вкладених засобів слід відображати засоби (ресурси), які призначені для забезпечення господарської діяльності і функціонування підприємства протягом періоду більше одного року». Необоротні активи в балансових звітах угорських підприємств носять назву «Вкладені засоби», а відображаються також за залишковою вартістю.

Більшість авторів, особливо бухгалтерів, класифікують необоротні активи за наступною ознакою ознакою - за матеріальністю та виділяють тільки ті складові, які відображаються у балансах суб'єктів господарювання. Найширшу, на нашу думку, класифікацію необоротних активів наводить І.О. Бланк у підручнику «Фінансовий менеджмент». Він виділяє декілька класифікаційних ознак з позицій фінансового менеджменту для цілей управління даним видом активів [29].

Для цілей обліку доречною є класифікація за основними їх функціональними видами та за характером відображення зносу. Вчений Нідлз Б. та ін. поділяють необоротні активи на матеріальні активи та нематеріальні активи [29].

Ванкевич В.Є. у своєму дослідженні «Учет внеоборотньх активов и источников их формирования: состояние и развитие» пропонує ще одну додаткову класифікаційну ознаку, а саме за критерієм участі необоротних активів у створенні майбутньої економічної вигоди, відповідно до якої виділяє довгострокові матеріальні й нематеріальні активи комерційної діяльності, а також довгострокові матеріальні активи некомерційної діяльності тобто соціально-культурної та житлової сфери [11]. Однак аналізуючи дану класифікаційну ознаку нами помічено неточність, оскільки будь-яка група необоротних активів також повинна називатися довгострокових матеріальних і нематеріальних активів некомерційної діяльності.

Отож, результати дослідження поняття «необоротні активи» дозволяють зробити висновок, що дана категорія бухгалтерського обліку є однією з найважливіших у поточній господарській діяльності будь-якого суб'єкта господарювання ринкових структур, однак ми не можемо говорити про однозначність і простоту цього поняття. При виборі назви терміну погоджуємося з такими авторами як В.Є. Ванкевич та Л.Г. Ловінська, які пропонують змінити необоротні активи на довгострокові активи (засоби). Нами було виділено декілька характерних ознак поняття, що досліджувалося. Виходячи з представленого, пропонуємо наступне визначення: довгострокові активи (засоби) - це сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів (прав), які належать суб'єкту господарювання та беруть участь у виробничому процесі, переносять свою вартість на продукцію частинами та корисний ефект від використання яких очікується отримувати протягом періоду, який становить більше одного року/ операційного циклу.

Дослідивши класифікацію та склад необоротних активів, можемо визначити деякі проблемні моменти. Так, важливим, на нашу думку, є поділ довгострокових активів на ті, що підлягають амортизації, та ті, що не підлягають амортизації, адже інформація, отримана відповідно до цієї класифікації, надасть можливість більш ефективно аналізувати стан наявності та руху об'єктів необоротних активів суб'єкта господарювання ринкових структур будь-якого виду економічної діяльності.



РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1 Інформаційне забезпечення та організація обліку необоротних активів

У сучасних умовах господарювання одним із заходів, спрямованих на вдосконалення управління господарюючим суб'єктом є раціональна організація організації бухгалтерського обліку, яка забезпечує високий рівень виконання його завдань, чіткий порядок ведення усіх процедур. Це дозволяє забезпечити користувачів повною та достовірною економічною інформацією та актуалізує вирішення ряду методичних, технологічних, технічних й організаційних питань з методики обліку необоротних активів.

Загалом, як показує практична діяльність на організацію обліку необоротних активів ТОВ «Агроград В» має структура облікового апарату підприємства (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Організаційна структура апарату бухгалтерії ТОВ «Агроград В»

Правильний вибір альтернативних варіантів організації обліку ТОВ «Агроград В», що містяться в нормативних документах та закріплюються в Наказі про облікову політику, суттєво впливає на показники діяльності базового підприємства, а саме на порядок визначення собівартості, податку на прибуток та ін.

Загалом, поняття "облікова політика" (accounting policies) у міжнародну практику обліку офіційно введено у 1975 р. із впровадженням Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Розкриття облікової політики», а в Україні узаконено в процесі реформи бухгалтерського обліку. Потреба в цьому виникла у зв'язку з відмовою України від дуже жорсткої державної регламентації фінансової звітності та введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, адекватних міжнародним [4]. Розгляд поняття «облікова політика необоротних активів» дозволяє її розглядати у різних інтерпретаціях, що відображено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Зміст поняття «облікова політика щодо необоротних активів»

Облікова політика у вузькому значенні	Облікова політика в широкому значенні
Встановлений законодавством набір альтернатив з відображення у бухгалтерському обліку підприємства господарських операцій, активів, капіталу та зобов'язань, витрат та фінансових результатів. На підприємстві зазвичай оформлюється у вигляді достатньо компактного внутрішнього нормативного документа (обсяг 12-15 стор.)	Методологія ведення бухгалтерського обліку для цілей: · управлінського планування (облікове забезпечення процесу прийняття управлінських рішень на різних рівнях) · адекватної оцінки активів, капіталу та зобов'язань, витрат та фінансових результатів при складанні зведеної фінансової звітності господарюючого суб'єкту ринкових структур; · податкового планування (оптимізація оподаткування на підприємстві)
Спектр господарських операцій, які входять до облікової політики (в широкому значенні слова), що розуміється як інформаційне забезпечення системи управлінського та фінансового планування, надзвичайно різноманітний. У цьому разі облікова політика у вузькому значенні є складовою частиною облікової політики в широкому значенні.



В загальному нормативне регулювання обліку необоротних активів поділяється на декілька рівнів: міжнародний, національний та рівень підприємства. Так, міжнародний рівень визначає загальні принципи, засади та рекомендації, щодо облікового відображення необоротних активів в країнах світу. Національний рівень в свою чергу, встановлює вже більш детальні положення, закріплені державою в нормативних актах тобто держава встановлює перелік альтернатив або чітко регулює деякі питання бухгалтерського обліку. А на рівні підприємства в обліковій політиці господарюючого субєктц закріплюються альтернативи, вибрані ним для задоволення власних інтересів, тобто ті положення, які б не суперечили наданим в законодавстві альтернативам, та визначаються чіткі норми обліку амортизації. Облік необоротних активів в Україні регулюється багатьма нормативними актами. Така велика кількість нормативних актів надає можливість розкрити майже всі аспекти відображення їх в обліку та нарахування амортизації на рахунках бухгалтерського обліку. Отже, при формуванні облікової політики щодо необоротних активів слід дотримуватися наступних її складових (рис. 2.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Складові облікової політики підприємства щодо необоротних активів ТОВ «Агроград В»

Відповідно пропонуємо об'єднати усі об'єкти та елементи облікової політики щодо необоротних активів в наступні три складові: організаційну, методичну та технічну. Кожна зазначена складова облікової політики ТОВ «Агроград В», яка відповідає рівню системи бухгалтерського обліку, об'єднує специфічні для неї об'єкти, за якими існують альтернативні варіанти -елементи.

Формування організаційної складової передує формуванню методичної та технічної складових і включає об'єкти, які покликані забезпечити взаємозв'язок при організаційній побудові облікових підрозділів ТОВ «Агроград В», визначення їх місця в управлінській та виробничій структурі базового підприємства. Так, об'єктом організаційної складової облікової політики є форма організації обліку, а елементом один з чотирьох визначених законодавством способів організації обліку, що визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Методична складова передбачає визначення способів ведення обліку необоротних об'єктів бухгалтерського обліку, які мають альтернативні способи відображення у фінансовій звітності. Реалізація елементів методичної складової на рахунках бухгалтерського обліку в облікових регістрах та формах звітності, в тому числі внутрішньої, здійснюється за допомогою об'єктів та елементів технічної складової. Розглянемо основні елементи облікової політики в частині обліку необоротних активів в розрізі організаційної, методичної та технічної складових (рис. 2.3).

Звідси випливає, що в організаційній складовій облікової політики необоротних активів в частині амортизації врегульовуються питання визначення особи, її прав, обов'язків та встановлення сфери відповідальності щодо ведення бухгалтерського обліку таких активів. Це забезпечить розмежування облікової роботи між різним працівниками, що для ТОВ «Агроград В» є досить суттєвим.

У свою чергу, методична складова встановлює основні прийоми та методи бухгалтерського обліку необоротних активів та їх амортизації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3 Елементи облікової політики в частині амортизації в розрізі складових облікової політики ТОВ «Агроград В»

Основними цілями формування облікової політики в частині амортизаційних відрахувань за необоротними активами є: забезпечення єдиного підходу до організації та методики ведення бухгалтерського обліку амортизації на всьому підприємстві; забезпечення періодичності проведення контролю за правильністю відображення в системі бухгалтерського обліку амортизаційних відрахувань; надання достовірної інформації про амортизацію адміністративно-управлінському персоналу; визначення відповідальності за порушення норм бухгалтерського та податкового законодавства тощо. Основними питаннями, що підлягають відображенню в обліковій політиці в частині амортизації є:

Ш порядок оцінки необоротних активів;

Ш визначення ліквідаційної вартості необоротних активів;

Ш визначення строків корисного використання необоротних активів;

Ш визначення методів амортизації;

Ш закріплення вартісної межі віднесення об'єктів до малоцінних необоротних матеріальних активів.

Вважаємо, що врегулювання цих аспектів на рівні ТОВ «Агроград В» є обов'язковим, оскільки амортизація є одним з внутрішніх джерел самофінансування підприємства та залишається основою для формування амортизаційного капіталу, що направляється на відновлення необоротних активів.

Також, одним з важливих елементів облікової політики базового підприємства є визначення ліквідаційної вартості та строку корисного використання необоротних активів, адже від них залежить вартість, яка сума вартості буде підлягати амортизації.

Так, пропонуємо створювати експертної комісії щодо порядку обліку амортизації та визначення меж віднесення об'єктів до малоцінних необоротних матеріальних активів.

Технічна складова облікової політики щодо необоротних активів ТОВ «Агроград В» повинна містити наступні питання:

Ё перелік первинних документів щодо необоротних активів;

Ё встановлення форм внутрішньої звітності,

Ё порядок їх складання і строки подання;

Ё визначення прийомів внутрішнього контролю руху необоротних активів.

Документування руху необоротних активів повинно охоплювати всі аспекти такого процесу, аби в подальшому у внутрішній звітності давати повну й достовірну інформацію про амортизацію користувачам.

Застосування прийомів та способів внутрішнього контролю повинно забезпечити своєчасне попередження відхилень та порушень у процесі відображення на рахунках бухгалтерського обліку необоротних активів.

У цьому зв'язку на рис. 2.4 представлено процес документування операцій, пов'язаних із рухом основних засобів підприємства.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4 Документування господарських операцій, пов'язаних із рухом основних засобів ТОВ «Агроград В»

Процес документального оформлення операцій з іншими необоротними матеріальними активами практично ідентичний до оформлення операцій з основними засобами.

Окрім основних засобів, однією із невід'ємних частин необоротних активів підприємства виступаю нематеріальні активи. Вони характеризують активи підприємства, які не мають речової форми, але приймають участь у господарській діяльності в, відповідно, приносять прибуток господарюючому суб'єкту. Потреба в них визначається виходячи із технології здійснення операційного циклу, що використовується на конкретному підприємству.

Методологічні основи бухгалтерського обліку щодо формування інформації про нематеріальні активи визначає ПБО8 «нематеріальні активи» та ПБО 19 «Об'єднання підприємств». Процес документального оформлення операцій з нематеріальними активами представлено на рис. 2.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.5 Типові форми первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності як нематеріальних активів

Одиницею обліку необоротних активів виступає окремий інвентарний об'єкт. Це, як правило, завершений пристрій з усіма пристосуваннями та приладами до нього або ж окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначено для виконання певних самостійних функцій. кщо один об'єкт необоротних активів складається із різних частин, які мають не одинаків строк корисного використання, то кожна частина може визнаватися в обліку базового підприємства як окремий об'єкт основних засобів (рис. 2.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.6 Характерні особливості оберту необоротних активів ТОВ «Агроград В»

Характеристика та склад відповідних інвентарних необоротних об'єктів стосовно окремих груп розробляє та встановлює кожне підприємство самостійно, виходячи з типової класифікації основних засобів, затвердженої Держстандартом України 19.08.97 р. за № 507. В той же час, для організації бухгалтерського обліку та забезпечення ефективного контролю за рухом і збереженням необоротних активів кожному інвентарному об'єкту, незалежно від того, знаходиться він в експлуатації чи в запасі, присвоюється відповідний інвентарний номер.

Нумерація інвентарних об'єктів ТОВ «Агроград В» побудована за порядково-серійною системою. Так, кількість знаків інвентарного номера встановлює самостійно підприємство, але не менше п'яти, виходячи з загальної кількості об'єктів на підприємстві та обсягів інформації, яку необхідно одержувати для оперативного управління ефективним використанням необоротним активом. З цією системою нумерації для кожної класифікаційної групи основних засобів за видами виділена певна серія порядкових номерів, які в послідовності присвоюються кожному об'єкту представленої групи.

Інвентарні номери в обов'язковому порядку вказуються в первинних документах, які є основою для обліку руху об'єктів основних засобів.

Інвентарний номер, присвоюється кожному об'єкту необоротних активів ТОВ «Агроград В» та позначений на ньому через прикріплення металічного жетона чи нанесений фарбою або яким-небудь іншим способом. Винятком є такі необоротні активи, як багаторічні насадження, капітальні витрати на покращення земель тощо.

У випадках, якщо інвентарний об'єкт є доволі складним, тобто включає ті або інші відокремлені структурні елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному елементі позначений той самий номер, що і на основному об'єкті, який їх об'єднує. Присвоєний об'єкту необоротних активів інвентарний номер зберігається за ним, як правило, на весь період його знаходження на ТОВ «Агроград В». Відповідно діючого законодавства, інвентарні номери вибулих, а саме реалізованих, ліквідованих за зносом, безоплатно і з інших причин, активів не можуть присвоюватися іншим, що заново надходять на ТОВ «Агроград В».

необоротний актив економічний обліковий



2.2 Оцінка необоротних активів як основа розкриття інформації у фінансовій звітності

Важливим елементом обліку необоротних активів виступає їх оцінка. Оцінка є одним з трьох елементів визнання об'єктів в обліку після їх визначення та класифікації. І дійсно, її види можуть бути обумовлені різними цілями, що стоять перед конкретними користувачами інформації. Оцінка основних засобів це специфічна форма ціни, яка використовується для правильного визначення їх загальної вартості, складу та структури, величини амортизаційних відрахувань, собівартості продукції, а також прибутку та рентабельності роботи підприємства. Дуже важливо вірно оцінити майно підприємств при зміні форм власності, акціонуванні та передачі в оренду.

Як було відзначено у п.п.1.1. дипломної роботи, необоротні активи як об'єкт обліку, можливо визнати тільки, якщо існує імовірність одержати в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і оцінка може бути вірогідно визначена. Правильність оцінки необоротних активів відіграє важливу роль, оскільки таку інформацію розкривають у фінансовій звітності та використовують у процесі прийняття ефективних управлінських рішень. Крім того, вона впливає на величину капіталу господарюючого суб'єкту та є визначальним чинником під час розрахунку коефіцієнтів, що характеризують його фінансовий стан ТОВ «Агроград В».

Отож одним з головних критеріїв визнання активом є можливість достовірної оцінки об'єкту, тобто визначення його вартості. При чому важливе значення для прийняття ефективних управлінських рішень має можливість оцінки вартості необоротних активів на поточний момент з метою зіставлення первісної вартості або справедливої вартості об'єкту з вартістю об'єкту, яка відображена в обліку. Це дає можливість коректувати вартість об'єктів на індекс інфляції. При цьому способи або джерела надходження основних засобів можуть бути різними, а саме:

ь придбання нових об'єктів або таких, що були в експлуатації за грошові кошти за угодою у постачальників;

ь самостійне виготовлення необоротних активів або виготовлення їх сторонньою організацією за договором;

ь безоплатне отримання активів від юридичної або фізичної особи;

ь отримання необоротних активів у вигляді внеску до статутного капіталу господарюючого суб'єкту в обмін на корпоративні права;

ь отримання об'єктів необоротних активів у результаті бартерної операції в обмін на інші об'єкти активів або на продукцію, товари, роботи, послуги.

Придбані необоротні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка відповідно включає (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Формування первісної вартості необоротних активів ТОВ «Агроград В»

Шляхи надходження	Визначення первісної вартості
Придбання	Загальна сума витрат, які включають:
	- суми, сплачені постачальникам, а також підрядникам, - за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
	- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт необоротних активів;
	- суми ввізного мита;
	- суми непрямих податків, якщо вони не відшкодовуються підприємству;
	- витрати зі страхування ризиків доставки необоротних активів;
	- витрати на установку, монтаж, налагодження необоротних активів;
	- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням необоротного активу до стану, в якому вони придатні для використання
Безоплатне отримання	Справедлива вартість необоротного активу на дату отримання
Внесення до статутного капіталу	Погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість необоротного активу



Таблиця 2.2 Формування первісної вартості необоротних активів ТОВ «Агроград В»

Шляхи надходження	Визначення первісної вартості
Самостійне виготовлення (створення)	Собівартість виготовлення (створення) необоротного активу, визначена за П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 16 “Витрати”
Отримання в обмін на подібний об'єкт	Залишкова вартість переданого об'єкту необоротного активу. Якщо вона вища за справедливу вартість отриманого об'єкта, то первісною вартістю нового об'єкта визнають справедливу вартість переданого об'єкта і одночасно різницю включають у витрати звітного періоду
Отримання в обмін на неподібний об'єкт	Справедлива вартість переданого об'єкта необоротного активу, збільшена (зменшена) на суму доплати, що була зроблена (отримана) під час обміну

Проаналізувавши склад витрат, що включаються до первісної вартості необоротних активів, не зовсім зрозумілим є момент, чи включаються до первісної вартості витрати на транспортування або доставку необоротних активів. Таким чином, первісна вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів визначається в момент їх придбання або створення (виготовлення) та залежить від способу розрахунків за них за однією з двох оцінок - сумою сплачених грошових коштів або справедливою вартістю переданих об'єктів.