Глобальні стратегії фінансування сталого розвитку

Нинішня кон'юнктура підтверджує наполегливу необхідність зміни парадигми з переходом на методику перебудови заборгованості, яка забезпечує самодостатній ріст в країнах з борговими проблемами, включаючи використання безвідплатних позик і можливість 100-процентної відміни боргу. За відсутності такого росту і вивільнення ресурсів на скорочення масштабів убогості у багатьох країнах наднормативна заборгованість залишатиметься перешкодою на шляху до досягнення міжнародно погоджених цілей в області розвитку, включаючи цілі, проголошені в Декларації тисячоліття. Крім того зусилля із скорочення заборгованості бідних країн з великою заборгованістю повинні користуватися повною підтримкою двосторонніх і комерційних кредиторів, що не є членами Паризького клубу. Слід розширити практику надання бідним країнам з високим рівнем заборгованості безвідплатної допомоги. Країнам потрібно розробити усеосяжні національні стратегії в області контролю за зовнішніми зобов'язаннями і їх регулювання, які повинні стати одним з ключових інструментів зниження національної боргової вразливості. В зв'язку з цим потрібні заходи, спрямовані на :

- забезпечення оперативного, ефективного і повномасштабного здійснення розширеної ініціативи в інтересах бідних країн з великою заборгованістю (БСКЗ), яка повинна повністю фінансуватися за рахунок додаткових ресурсів з обліком, у відповідних випадках, заходів, необхідних у зв'язку з корінною зміною економічних умов країн, що розвиваються, з непомірною заборгованістю в результаті стихійних лих, різкого погіршення умов торгівлі або конфліктів, а також з урахуванням ініціатив по зменшенню заборгованості, що залишається;

- заохочення участі в реалізації ініціативи на користь БСКЗ усіх кредиторів, які ще не приєдналися до цієї ініціативи;

- скликання відповідних міжнародних форумів за участю міжнародних боржників і кредиторів для своєчасної реструктуризації непомірної заборгованості з обліком, у відповідних випадках, необхідності залучення до вирішення проблеми заборгованості приватного сектора;

- забезпечення визнання того, що з проблемами непомірної заборгованості стикаються і деякі країни з низьким рівнем доходу, що не відносяться до групи БСКЗ, зокрема країни, що опинилися у виняткових обставинах;

- заохочення використання нетрадиційних механізмів для комплексного вирішення проблеми заборгованості країн, що розвиваються, у тому числі країн з середнім рівнем доходу і країн з перехідною економікою. Такі механізми можуть передбачати, зокрема, списання заборгованості в обмін на зобов'язання по забезпеченню стійкого розвитку;

- заохочення країн-донорів до вжиття заходів до того, щоб виділення засобів на меті зменшення боргового тягаря не вело до зменшення ресурсів, призначених для надання тих, що розвиваються країнам офіційної допомоги в цілях розвитку. [19,14]

Міжнародна фінансова система є неповною і небезпечною без механізму врегулювання державного боргу, і тому необхідно докласти нові зусилля. Кодекс поведінки зосереджений на поліпшенні стосунків між інвесторами і кредиторами і потребує подальшої підтримки і вдосконалення, проте його може оказатися недостатньо для забезпечення впорядкованої перебудови боргу. Збільшення пільгового і непільгового кредитування, у тому числі новими кредиторами, вказує на необхідність в розробці міжнародно визнаного механізму врегулювання боргових проблем за участю усіх кредиторів. Тому країнам належить досягти згоди по ряду принципів врегулювання потенційних боргових криз, які повинні передбачати справедливий розподіл тягаря між державним і приватним секторами і між позичальниками, кредиторами і інвесторами. Країнам належить також розширювати застосування інструментів, якось: заміни боргових зобов'язань на акціонерний капітал, які сприяють запобіганню борговим кризам і зниженню рівнів нестійкої заборгованості.

2.4 Податкові надходження

Задля забезпечення стратегії сталого економічного розвитку необхідною умовою є модернізація діючого податкового законодавства та співпраця на дво- та багатосторонніх рівнях. Комітет експертів з міжнародної співпраці в податкових питаннях вже провів дві сесії і, серед іншого, веде оновлення Типової конвенції Організації Об'єднаних Націй про уникнення подвійного оподаткування у відносинах між розвиненими країнами, що розвиваються, для використання країнами, що розвиваються, при укладенні двосторонніх договорів про оподаткування з розвиненими країнами. Типова конвенція Організації Об'єднаних Націй заснована на досягненнях, які знайшли віддзеркалення в Типовій конвенції ОЭСР про подвійне оподаткування прибутків і капіталу і в практиці двосторонніх договорів, наскільки вони застосовані до ситуацій країн, що розвиваються. Заохочення інвестування в країну і торгівлі з нею (зокрема, за рахунок уникнення подвійного оподаткування) самого по собі недостатньо для сприяння фінансуванню розвитку: справедлива податкова віддача від інвестицій і торгівлі є важливим джерелом фінансування інфраструктури і досягнення стабільності, необхідної для подальшого інвестування і розвитку. Робота Комітету експертів відбиває визнання того, що між типовими конвенціями ОЭСР і Організації Об'єднаних Націй існують чіткі концептуальні і практичні відмінності : перша має тенденцію закріплювати більше прав в плані оподаткування за країною проживання інвестора, а друга залишає більше прав в плані оподаткування за «джерелом» або країною перебування, де відбувається економічна діяльність. [14]

Усе більш широким визнанням користується та обставина, що міжнародна співпраця в справі боротьби з ухиленням від оподаткування не лише є незамінною у боротьбі з міжнародною злочинністю і тероризмом, але і може, по суті, бути інноваційним джерелом фінансування розвитку за рахунок зменшення витоку надходжень.

Багатостороння співпраця в цій області може, зокрема, усунути несправедливість податкового режиму дрібних і середніх підприємств, що сприятиме розвитку приватного сектора. Оновлення податкових кодексів і податкових адміністрацій за рахунок міжнародної співпраці приймає усе більш широкі масштаби за сприяння багатьох міжнародних установ, включаючи ОЭСР. Відповідно до існуючого широкого мандату в області зміцнення міжнародної співпраці в питаннях оподаткування, у тому числі в цілях розвитку, Організації Об'єднаних Націй належить розширювати і активізувати свою роботу в плані забезпечення співпраці в податкових питаннях і грати помітнішу практичну роль в розгляді питань оподаткування, включаючи нові питання, які нині не розглядаються в інших організаціях. Під егідою процесу наступної діяльності по фінансуванню розвитку в зв'язку з цим представляється доречним організувати обговорення вивчити потенціал розширення діяльності по співпраці в питаннях оподаткування на багатосторонньому рівні, включаючи його організаційні аспекти. Зокрема, працюючи з іншими установами в цій області при збереженні пріоритетності питань розвитку Комітет експертів з міжнародної співпраці в податкових питаннях міг би за власною ініціативою постаратися забезпечити ширшу міжнародну співпрацю в таких областях, що розглядалися нині, як боротьба з ухиленням від оподаткування, оподаткування послуг і використання природних ресурсів і податкові адміністрації. [20]

Окрім традиційних податків необхідно ввести цільові податки, які могли б виступати в якості джерела фінансування сталого розвитку на глобальному рівні. До них належать податок Тобіна. Серед широкої публіки Тобин став знаменитим завдяки своїй пропозиції, висловленій ще на початку 1970-х, що якщо ввести податок на операції з іноземними валютами, то навіть якщо він би дорівнював тільки 0,1% - 0,25%, це могло б різко обмежити трансграничні валютні спекуляції, зробивши велику частину з них невигідною і зменшити їх шкоду, особливо для країн, що розвиваються. На думку Тобина цей податок приносив би в рік не менше 150 млрд. доларів, які він пропонував розділяти між Міжнародним валютним фондом і національними банками. Зазвичай прибічники цього податку пропонують використовувати його для боротьби проти нерівності і бідності, для розвитку освіти, охорони здоров'я і підйому економіки у відсталих країнах, хоча сам Тобин виступав з набагато помірніших позицій. У цього пропозиція багато прибічників, особливо в тих, що розвиваються.[25] Іншими податком можна назвати податок на використання мережі Інтернет в розмірі 1 центу, а також податок на використання авіа палива.

2.5 Інституційно-організаційні стратегії

У Монтеррейском консенсусі прозвучав заклик до вдосконалення управління глобальними фінансовими установами. Бреттон-вудські установи були засновані після закінчення другої світової війни, і за минулий період в глобальній економіці сталися глибокі зміни. Не завжди успішна і іноді суперечлива історія їх діяльності і різке скорочення масштабів їх роботи в країнах з середнім рівнем прибутків примушують поставити питання про їх роль у світі, що розвивається. В той же час ці установи незамінні у багатьох сферах. Ці організації і установи є не лише значними джерелами фінансів, їх дії служать індикаторами, які використовуються іншими донорами і приватними сторонами, що ведуть роботу в країнах, що розвиваються. Крім того, вони відіграють важливу роль в процесах генерування і апробації ідей відносно стратегій розвитку і як і раніше виступають впливовими арбітрами в плані оцінки політики країн, що розвиваються. Нинішні зусилля із реформи представленості і участі в цих установах можуть сприяти підвищенню їх ефективності, актуальності і підзвітності по відношенню до користувачів їх ресурсів. [20]

Крім того, зміцнення незалежності і компетентності регіональних і глобальних установ сприяє розширенню системи управління найважливішими міжнародними питаннями замість того, щоб і надалі надмірно покладатися на обмежений контингент установ і країн.

У вересні 2006 року Рада керівників МВФ ухвалила резолюцію по реформі квот і голосів. Двома головними цілями реформи є: забезпечити, щоб розподіл квот адекватніше відбивав економічну значущість і роль держав-членів в глобальній економіці, і підвищити представленість країн з низьким рівнем прибутків. Зробивши перший крок, який полягав у збільшенні квоти чотирьох самих недопредставлених країн, МВФ продовжує свою роботу над пакетом реформ, який включатиме консенсус по новій формулі квот, яка ляже в основу для другого раунду конкретних збільшень квот, а також питання про базові голоси, з метою досягти згоди до третього кварталу 2007 року, але не пізніше за перший квартал 2008 року. [21]

Всесвітній банк також приступив до здійснення свого власного процесу перегляду розподілу голосів у своїх керівних структурах. На своїй квітневій (2007 року) нараді Комітет з питань розвитку розглянув доповідь, в якій викладений комплекс варіантів підвищення значущості голосу країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в механізмі ухвалення рішень Банку.

Багатосторонні і регіональні банки розвитку продовжують грати життєво важливу роль в задоволенні потреб країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в області розвитку. Вони повинні сприяти забезпеченню достатнього припливу об'єму фінансових коштів в країни, які борються з убогістю, проводять раціональну економічну політику і можуть бути позбавлені належного доступу до ринків капіталу. Вони повинні також пом'якшувати наслідки надмірної нестабільності фінансових ринків. Зміцнення регіональних банків розвитку і субрегіональних фінансових установ підвищує гнучкість фінансової підтримки національних і регіональних зусиль в області розвитку за рахунок підвищення відповідальності і загальної ефективності. Вони також є життєво важливим джерелом загальних і спеціальних знань відносно економічного зростання і розвитку для тих, що являються їх членами країн, що розвиваються.

Першим пріоритетом є знаходження прагматичних і новаторських шляхів подальшого розширення ефективної участі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в міжнародних діалогах і процесах ухвалення рішень. У рамках мандатів і засобів відповідних установ і форумів ми закликаємо вжити наступні заходи:

- Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк : продовжувати розширювати участь усіх країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в процесах ухвалення рішень і тим самим зміцнювати міжнародний діалог і роботу цих установ в тому, що стосується розгляду потреб і сподівань цих країн в області розвитку;

- Світової організації торгівлі : забезпечити, щоб будь-яка консультативна група представляла усіх її членів і щоб участь в ній грунтувалася на чітких, простих і об'єктивних критеріях;

- Банк міжнародних розрахунків, Базельські комітети і Форум фінансової стабільності : продовжувати активізувати зусилля, що робляться ними, із поширення інформації серед країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою і проведення з ними консультацій на регіональному рівні і переглянути, при необхідності, свій членський склад, з тим щоб забезпечити адекватну участь цих країн;

- спеціальні групи, розробляючі рекомендації з питань політики з глобальними наслідками: продовжувати активізувати свою діяльність по поширенню інформації серед країн, що не є членами, і зміцнювати взаємодію з багатосторонніми установами, що мають чітко певні і широкі міжурядові мандати. [14]

При наданні фінансових коштів для здійснення Порядку денного і інших рішень Конференції на ХХI століття необхідно забезпечувати максимально широкий доступ до нових і додаткових ресурсів і використовувати усі наявні джерела і механізми фінансування. До них відносяться, зокрема, наступні джерела і механізми :

1) Багатосторонні банки розвитку і фонди :

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Серед різних питань і варіантів, які представники в МАР розглянуть в ході Десятого поповнення ресурсів МАР, особливу увагу слід приділити заяві президента Всесвітнього банку, зробленій в ході Конференції Організації Об'єднаних Націй з довкілля і розвитку, з тим щоб надати допомогу бідним країнам в справі досягнення їх цілей в області стійкого розвитку, що містяться на порядку денному на ХХI століття;

- Регіональні і субрегіональні банки розвитку. Регіональні і субрегіональні банки розвитку і фонди повинні грати усе зростаючу і ефективнішу роль в наданні ресурсів, необхідних для здійснення Порядку денного на ХХI століття, на пільгових або інших сприятливих умовах;

- Глобальний екологічний фонд, яким на спільній основі управляють Всесвітній банк, ПРООН і ЮНЕП і додаткові кошти якого, що надаються на безвідплатних і пільгових умовах, покликані принести екологічні вигоди загальносвітового значення, повинен покривати погоджені додаткові витрати на проведення відповідних заходів у рамках Порядку денного на ХХI століття, зокрема в країнах, що розвиваються. Таким чином, необхідно зробити його перебудову, з тим щоб вирішити, зокрема, наступні завдання:

· стимулювати загальну участь;

· забезпечити достатню гнучкість для поширення сфери охоплення Фонду на відповідні програмні області Порядки денні на ХХI століття, що можуть принести погоджені екологічні вигоди загальносвітового значення;

· забезпечити гласність і демократичність в керівництві його діяльністю, у тому числі в процесі ухвалення рішень і функціонування Фонду, завдяки забезпеченню того, щоб інтереси країн, що розвиваються, були представлені в нім збалансовано і в тій мірі, в якій вони цього заслуговують, і приділенню належної уваги заходам по фінансуванню, що робляться країнами-донорами;

· забезпечити надання нових і додаткових фінансових ресурсів, країнам, що зокрема розвиваються, на безвідплатних і пільгових умовах;

· забезпечити передбачуваність потоку фінансових ресурсів у вигляді внесків розвинених країн з урахуванням важливості принципу справедливого розподілу витрат;

· забезпечити доступ до фінансових коштів і їх виділення на основі взаємно погоджених критеріїв, не вводячи нових форм обумовленості;

2) Відповідні спеціалізовані установи, інші органи Організації Об'єднаних Націй і інші міжнародні організації, які покликані грати відведену ним роль в сприянні здійсненню національними урядами Порядку денного на ХХI століття;

3) Багатосторонні установи, що займаються створенням потенціалу і технічною співпрацею. Слід надати ПРООН необхідні фінансові кошти, з тим щоб задіювати її мережу відділень на місцях і використовувати її широкий мандат і багатий досвід в області технічної співпраці для сприяння створенню потенціалу на страновом рівні, повною мірою використовуючи досвід спеціалізованих установ і інших органів Організації Об'єднаних Націй у рамках відповідних сфер їх компетенції, зокрема ЮНЕП, у тому числі багатосторонні і регіональні банки розвитку.

До інституціонально - організаційної стратегії можна розглянути наступні запропоновані фінансові механізми для фінансування стійкого розвитку в регіоні і провести подальше вивчення життєздатності деяких пропозицій :

· Організації регіональних зустрічей донорів, спрямованих на надання підтримки в реалізації регіонального плану дій На зустрічі може бути розглянуте питання створення механізму регіонального фінансування у формі трастового фонду, мобілізації прямих іноземних інвестицій і передачі технологій; прохання розвинених країн оцінити їх зобов'язання по ODA для досягнення прийнятої мети Об'єднаних націй в 0.7 % від їх ВНП; збільшення фінансування ГЭФ трансграничних екологічних проектів в регіоні; і прохання збільшення фінансової підтримки країнам, що беруть участь в ініціативах регіону.

· Створення регіонального екологічного фонду (РЭФ) для фінансування проектів по трансграничних проблемах і важливих для регіону проектів, діяльність по реалізації яких знаходиться поза сферою ГЭФ, таких, які наприклад, торкаються бідності і довкілля, якості довкілля і питань здоров'я людини, свіжої води і інших питань, визначених в Регіональній програмі дій. У реалізовуючі агентства РЭФ можуть входити АБРБ, ПРООН, ЮНЕП і інші організації;

· Створення «загального фонду по стійкому розвитку» в кожній країні - реципієнтові, яким можуть спільно управляти представники донорських, урядових і місцевих організацій і звертатися міжнародним інститутам розвитку звернути особливу увагу на реалізацію в першу чергу вже існуючих проектів країн, - реципієнтів, не розробку нових проектів;

· Створення нових фінансових механізмів шляхом прийняття відповідних економічних інструментів, включаючи збір і поширення інформації в країнах про ці інструменти; повернення до питання фінансування, включаючи спонукання донорів виконувати свої зобов'язання по виконанню цілей ООН по наданню допомоги країнам, що мають великі борги, шляхом зниження боргу і ліквідації бідності;

· Спонукання основних донорів, таких як АБР, Всесвітнього банку, системи ООН і двосторонніх донорів діяти оперативно по створенню стратегічних ефективно діючих альянсів; спонукання країн посилити партнерство по реалізації механізму чистого розвитку у рамках Кіотського протоколу, який не залежить від підтримки донорів або пільг і є «додатковими» потоками до ОПР від приватного сектора. [19]

2.6 Альтернативні методи фінансування

Сучасне становище економіки та світу в цілому вимагає розробки та прийняття альтернативних стратегій акумулювання фінансових ресурсів.. Розширювати, полегшувати і фінансувати, де це необхідно, доступ до екологічно безпечних технологій і відповідних технічних ноу-хау, а також їх розробку, передачу і поширення, зокрема в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою на сприятливих умовах, у тому числі на пільгових і преференційних умовах, по взаємній домовленості, як це передбачено в главі 34 Порядку денного на XXI століття, у тому числі шляхом вжиття невідкладних заходів на усіх рівнях з метою:

· ефективніше надавати інформацію;

· зміцнювати існуючий національний організаційний потенціал в країнах, що розвиваються, для розширення доступу до розробки, передачі і поширення екологічно безпечних технологій і відповідних ноу-хау;

· полегшувати проведення за ініціативою країн оцінок технологічних потреб;

· створити правову і регламентаційну основу як в країнах-постачальниках, так і в країнах-одержувачах, що дозволяє прискорити рентабельну передачу екологічно безпечних технологій як державним, так і приватним секторам, і сприяти її впровадженню;

· заохочувати доступ і передачу технології, пов'язаної з системами раннього попередження і програмами пом'якшення наслідків, країнам, що розвиваються, постраждалим від стихійних лих.

Поліпшити передачу технології країнам, що розвиваються, зокрема на двосторонньому і регіональному рівнях, у тому числі за допомогою вжиття невідкладних заходів на усіх рівнях з метою:

· поліпшити взаємодію і співпрацю, стосунки між зацікавленими сторонами і контакти між університетами, науково-дослідними інститутами, державними установами і приватним сектором;

· налагодити і зміцнити контакти з суміжними структурами інституціональної підтримки, такими, як технологічні і продуктивні центри, наукові і учбові заклади і заклади, що займаються питаннями розвитку, і національні і регіональні центри екологічно чистого виробництва;

· встановити партнерські стосунки, що сприяють інвестиціям і передачі, розробці і поширенню технології, в цілях надання допомоги країнам, що розвиваються, а також країнам з перехідною економікою в обміні передовим досвідом і заохоченні програм допомоги, і стимулювати співпрацю між корпораціями і науково-дослідними інститутами в цілях підвищення економічної ефективності промислового виробництва, продуктивності сільського хазяйства;

· допомога країнам, що розвиваються, а також країнам з перехідною економікою в отриманні екологічно безпечних технологій, які належать державі або є загальнодоступними, а також загальнодоступних знань з науково-технічних питань і в отриманні ноу-хау і досвіду, необхідних для самостійного використання ними цих знань для досягнення своїх цілей в області розвитку;

· підтримувати існуючі механізми і, при необхідності, створювати нові механізми для розробки, передачі і поширення екологічно безпечних технологій в країнах, що розвиваються, а також країнах з перехідною економікою. [14]

Варто надавати країнам, що розвиваються, допомогу в створенні потенціалу для ширшого доступу до багатосторонніх і глобальних програм НИОКР. В зв'язку з цим зміцнювати і, де це доцільно, створювати центри з питань стійкого розвитку в країнах, що розвиваються; створювати ширший науково-технічний потенціал в цілях сталого розвитку, з тим щоб посилити співпрацю і партнерські стосунки в області НИОКР і забезпечити їх широке застосування дослідницькими інститутами, університетами, приватним сектором, урядами, неурядовими організаціями і мережами, а також ученими і викладачами з країн, що розвиваються і розвинених, і в зв'язку з цим заохочувати створення мереж з центрами наукових досліджень в країнах, що розвиваються, і між ними. Сприяти країнам, що розвиваються, шляхом міжнародної співпраці в розвитку їх потенціалу в плані вжиття заходів за рішенням питань, пов'язаних з охороною довкілля, у тому числі по розробці і здійсненню політики в області раціонального використання і охорони довкілля, серед іншого, шляхом вжиття невідкладних заходів на усіх рівнях з метою:

· удосконалювати використання ними науки і техніка для екологічного моніторингу, оцінних моделей, надійних баз цих і комплексних інформаційних систем;

· сприяти і, де це доцільно, удосконалювати використання ними супутникових технологій для збору, перевірки і поповнення якісних даних і подальшого вдосконалення спостережень з повітря і поверхні землі на підтримку їх зусиль із отримання якісних, точних, довгострокових, послідовних і надійних даних;

· створити і, де це доцільно, забезпечити подальший розвиток національних статистичних служб, здатних надавати надійні дані про наукову освіту і НИОКР, які потрібні для ефективного ухвалення директивних рішень в науково-технічній області.

У наявності наполеглива необхідність запобігання системним фінансовим кризам. Важлива роль країн з ринковою економікою, що розвивається, в глобальних потоках капіталу сильно зросла. Розширилися механізми спільного використання резервів в регіональному масштабі. Різке збільшення об'єму потенційне нестабільних трансграничних потоків капіталу свідчить про те, що традиційно використовувані МВФ методи запобігання і врегулювання криз набагато менш ефективні, чим раніше. Відповідно, нарощування резервів в ринках, що розвиваються, можливо, щонайменше частково є симптомом їх невпевненості в майбутній стабільності міжнародної фінансової системи і ефективності існуючих багатосторонніх інструментів запобігання кризі. Незважаючи на деякі зусилля, міжнародному співтовариству доки не вдалося розробити яку-небудь широко прийнятну форму резервного інструменту забезпечення ліквідності для надання фінансової підтримки країнам з ринковим доступом, які стикаються з потенційними кризами капітальних рахунків.

Цей інструмент має бути передбачуваним, гнучким і істотним, щоб потенційні користувачі розглядали його в якості ефективного засобу. Важливо скористатися нинішніми сприятливими умовами і грунтовно переглянути міжнародні підходи до запобігання кризам. У МВФ необхідно забезпечити результативність зусиль із створення механізму, який забезпечить надійний і зручний доступ до значних ресурсів. Слід розглянути також можливості ширшої співпраці між МВФ і регіональними фінансовими структурами або механізмами спільного використання резервів. Різносторонність на регіональному рівні підвищує вірогідність виявлення належних рішень і повинна привести до зменшення тягаря, яке лягає на глобальні установи. Зусилля із зміцнення стандартів і кодексів з'явилися в міжнародному порядку денному після криз на фінансових ринках у кінці 90-х років. Одне з джерел цих зусиль полягало в точці зору, згідно якої саме відсутність транспарентності і проблеми у фінансовому секторі привели до необгрунтованих рішень відносно економіки країн, результатом яких стала стадна поведінка в приватному секторі. Усе більше число розвинених країн і країн, що розвиваються, з перехідною економікою здійснюють різні міжнародно погоджені стандарти і кодекси, включаючи Погоджені на міжнародному рівні методи оцінки капіталу і нормативних вимог в його відношенні (Базельська угода II). [21]

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В СВІТІ

3.1 Результати використання механізмів і методів фінансування

Концепція сталого розвитку на даному етапі розглядається здебільшого з теоретичної точки зору. Всебічної реалізації вона ще й досі не набула, незважаючи на велику кількість документів, які задекларували засади переходу суспільства на рейки стійкого економічного розвитку.

Але після проведення аналізу стратегій щодо залучення фінансових спрямованих на забезпечення сталого розвитку можна виділити ті аспекти, які знайшли своє втілення.

Задля фактичної реалізації плану переходу до політики сталого розвитку був створений Глобальний екологічний фонд.

Глобальний Екологічний Фонд (ГЭФ) - унікальна міжнародна організація. Його місія, управління і складені процедури є творчою відповіддю на дух і мандат глобального саміту в 1992 році в Ріо-де-Жанейро. Місія ГЭФ - захист глобального довкілля. ГЭФ був створений, щоб виконати конкретну мету: досягти глобальних вигод довкілля через фінансування програм і проектів в чотирьох основних напрямах - біорізноманітність, зміна клімату, міжнародні води, виснаження озонового шару, а також таких напрямів, як деградація земель, запустинювання, знелісення в тій мірі, наскільки вони пов'язані з чотирма основними.

Початий в 1991 р. як експеримент, ГЭФ був перетворений після Глобального саміту 1992 р. в Ріо-де-Жанейро в структуру для вираження і захисту екологічних інтересів людей в усіх частинах світу. Перетворений фонд став більше цілеспрямованим, ефективним, прозорим, використовуючим принцип обліку інтересів залучених сторін.

Виконавчими агентствами ГЭФ є Всесвітній банк (ВБ), Програма по довкіллю ООН (ЮНЕП) і Програма розвитку ООН (ПРООН).

Всесвітній банк здійснює інвестиційні проекти ГЭФ, мобілізує ресурси приватного сектора, і служить як довірчий власник трастового Фонду ГЭФ.

ЮНЕП виконує науково-технічну і аналітичну діяльність, здійснює регіональні і трансграничні проекти і є Науково-технічним консультативним комітетом ГЭФ.

ПРООН залучена в програми по посиленню можливостей і наданню технічної допомоги, і йому належить провідна роль в підтримувальній діяльності і керівництво програмою малих грантів ГЭФ.

Програма малих грантів Глобального екологічного фонду управляється ПРООН, і нині здійснюється в 54 країнах. Оскільки програма є невід'ємною частиною корпоративного бізнес-плану ГЭФ і структурною одиницею ГЭФ ПРООН, реалізація програми ГЭФ/ПМГ(програма малих грантів) децентрализована і керівництво здійснюється на рівні країни. Із самого початку з 1992 року, ГЭФ/ПМГ зайняла стратегічну нішу усередині системи ГЭФ, підтримуючи громадські (місцеві) ініціативи, які відповідають критеріям і цілям ГЭФ.

До функцій ГЭФ/ПМГ належать :

- підвищує обізнаність і пропагує досягнення в області глобальних екологічних проблем;

- посилює можливості співтовариств і неурядових організацій в їх реакції на ці проблеми;

- надає механізм для демонстрації і поширення досвіду зроблених на рівні співтовариств і рішень адресованих глобальним проблемам довкілля.

У цьому сенсі, ГЭФ/ПМГ пропонує системі ГЭФ і усій сфері довкілля і розвитку, випробувані підходи, які можуть бути повторені і розширені з користю і вигодою для глобального довкілля.[26]

Також до позитивних тенденцій можна віднести зростання інвестиційної компоненти на впровадження екологічно чистих технологій.

Щодо такого немало значущого напряму, як списання боргів країн, що мають великий борговий зобов'язок, то на тлі глобальної економічної кризи це стає складним питанням. Більшість країн світу потрапили у скрутну фінансову ситуацію і всі її зусилля направлені на стабілізацію внутрішньої ситуації та подолання наслідків рецесії.

Невиконаним залишилось і впровадження податку Тобіна та податку на доступ до мережі Інтернет.

Задля того, побачити результат від введення політики сталості можна порівняти дві ситуації: ситуація, яка склалась в світі зараз та, яка чекає в майбутньому в результаті впровадження політики стійкого розвитку в усіх країнах без вийнятку

Табл. 3.1. Порівняння двох цінносних парадигм суспільного розвитку [3, 9]

Ознака порівняння	Ціннісна парадигма
	пануюча в індустріальному суспільстві	Нова, яка відображає ідею екостійкості
1. Відношення до природи	Утилітарне відношення до природи • -використання природи як чинника виробництва • -панування людини над природою • -економічне зростання важливіше захисту довкілля	• Визнання самоценности природи • -благоговіння перед природою • -взаємозв'язок людини і природи • -захист довкілля важливіший за економічне зростання
2. Відношення до ризику	• Прийнятність ризику заради максимізації багатства • " абсолютизація науки і • технології як вищого блага • -форсування ядерної енергетики • -дерегулювання, ринок, індивідуальна відповідальність за ризик	• Прагнення уникнути ризику • " наука і технології не завжди благо • -відмова від подальшого розвитку ядерної енергетики • -державне регулювання в цілях захисту природи і людини
3. Відношення до меж росту	Ігнорування меж росту -ресурси практично неограниченны -проблема зростання населення вирішиться сама собою упор на виробництво і споживання	Визнання меж росту. Детермінанти розвитку : - обмеженість ресурсів і ранима екосистем " демографічна загроза суспільству і природі збереження ресурсів і збереження екосистеми Землі
4. Відношення до громадського устрою і управління	• "Так - існуючому суспільству". Орієнтири: • -ієрархія і ефективність • -упор на ринок • -конкуренція • -гонитва за новими благами, накопичення багатства • -робота - засіб задоволення економічних потреб	Необхідність створення нового суспільства. Орієнтири: відкритість влади і участь населення в управлінні -упор на громадські блага -співпраця, узгодження інтересів " простіший стиль життя в задоволення роботою
5. Відношення до політики і її головні характеристики	• Продовження старої політики • -усі вирішують експерти і менеджери • -ринковий контроль соціальних процесів • " проти прямих дій - • використання звичайної практики • -ліво-права партійна структура - суперечка про власність на засоби виробництва	• Формування нової політики • -консультації і участь громадян в ухваленні рішень • -передбачення і планироваріие соціальних процесів • -демократія прямих дій • -нова партійна структура - уздовж екологічної осі

Виживання світової системи і складових її країн можливо тільки досягши екостійкості і соціальної стабільності усіх країн, великих і малих співтовариств. Проте ця найважливіша для майбутнього людства умова залишають без уваги нові і новітні концепції і теорії - "постіндустріального суспільства", "інформаційного суспільства", "суспільства, заснованого на знаннях", "економіки знань", "віртуальної економіки", "глобальної електронної економіки", "глобалізації" і тому подібне. У них більше проявляється фетишизм нових інформаційних і технічних засобів, які не лише удосконалюють традиційні ринкові стосунки але і створюють інформаційно-технічні можливості для безпрецедентних валютно-фінансових маніпуляцій і отримання прибутків, ніяк не пов'язаних з реальною економікою. По суті новітні переконання на розвиток виправдовують і закріплюють реалії сложившегося "світового ладу" - розподіл людства на "золотий мільярд" і майже шість мільярдів іншого бідного і бідного населення світу. [5 стор.110]

Брак зрушень у бік сталого розвитку зумовлюється тим, що не вироблено відповідної комплексної політики на всіх рівнях світової Спільноти, а також нездатністю всієї системи організації влади адаптуватися до нових умов. Концепція сталого розвитку, як проект збереження цивілізації, ставить перед людьми проблему переосмислення і трансформації структурних та інституційних основ існування. [3, стор.124]

3.2 Майбутнє світу за сценарієм сталого розвитку

Існує можливість переходу до стійкої економіки в нинішньому столітті, тому що зростання населення буде максимальним. За даними Організації Об'єднаних Націй в проекції середнього зросту, чисельність населення світу досягне свого піку в 2075 близько 9200 млн, а потім почне повільно знижуватися.

Організація Об'єднаних Націй неодноразово переглянула свої прогнози населення по спадаючій тенденції, і цілком імовірно, що чисельність населення світу досягне свого піку не мнегим більше 9200 мільйонів.

Щоб переконатися, що світ може перейти до стійкої економіки, необхідно також запитати, скільки на душу населення валового світового продукту ростиме найближчими роками - тобто, необхідно проаналізувати, скільки кожен з цих людей робитиме і споживатиме.

Аналізуючи поточні темпи економічного зростання, варто відмітити, що виробництво на душу населення і споживання досягне високого рівня у відносно короткі терміни. Між 1950 і 2000 роках, на душу населення валового світового продукту збільшився в розмірі близько 2,1 відсотка в рік. Якщо він продовжить рости в такому темпі, то:

- Валовий світовий продукт складатиме $ 17147 в 2040 році, що більше, ніж ВВП в Америці на душу населення - $ 16420 в 1965 році.

* ВСП на душу буде $ 39778 в 2080 році, більше, ніж в Америці ВВП на душу населення $36883 в 2004.

Це не обов'язково означає кінець бідності у світі, оскільки зростання і багатство буде розподілений нерівномірно по всьому світу. Розвинені країни знаходяться на рівні вище за середній. Це означає, що країни, що розвиваються, знаходяться на рівні нижче середнього. Серед країн, що розвиваються, Азії росте швидко і стійко, Латинська Америка ще знаходиться в состояниии нестабільності, і в Африці економічний рівень розвитку росте повільно.

Проте, якщо зростання продовжиться, багатство поширюватиметься на значну частину світу до кінця століття.

Заробітна плата вже досягли рівня середнього класу на Тайвані і в Кореї. На даний момент Китай і Індія показують стрімкий ріст рівня розвитку, хоча їх середня заробітна плата як і раніше дуже низька, обидві ці країни мають зростаючі зарплати і швидко зростаючого середнього класу. Велика частина країн, що розвиваються, знаходиться на тій стадії зараз, на якій Європа була в дев'ятнадцятому століття. [22]

У основу подальшого розвитку світу і світової економіки ляже турбота про людей і займе центральне місце в зусиллях із забезпечення стійкого розвитку. Вони мають право на здорове і плідне життя в гармонії з природою.

Право на розвиток має бути реалізоване, щоб забезпечити справедливе задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь в областях розвитку і довкілля. Усі держави співпрацюватимуть в рішенні найважливішої задачі викорінювання бідності - необхідної умови стійкого розвитку - в цілях зменшення розривів в рівнях життя і ефективнішого задоволення потреб більшості населення світу. Особливому положенню і потребам країн, що розвиваються, в першу чергу найменш розвинених і екологічно найуразливіших країн, необхідно і надалі приділяти особливе значення. Міжнародні дії в області довкілля і розвитку мають бути також спрямовані на задоволення інтересів і потреб усіх країн. [15]

Також необхідною частиною є тісніше співпраця у дусі глобального партнерства в цілях збереження, захисту і відновлення здорового стану і цілісності екосистеми Землі. Внаслідок своєї різної ролі в погіршенні стану глобального довкілля держави несуть загальну, але різну відповідальність. Розвинені країни візьмуть на себе усю відповідальність, яку вони несуть в контексті міжнародних зусиль із забезпечення стійкого розвитку з урахуванням стресу, який створюють їх суспільства для глобального довкілля, і технологій і фінансових ресурсів, які вони мають.

Також необхідно для досягнення стійкого розвитку і вищої якості життя для усіх людей держави повинні обмежити і ліквідовувати нежиттєздатні моделі виробництва і споживання і заохочувати відповідну демографічну політику.

Для ефективнішого вирішення проблем стійкого розвитку держави надалі поглиблюватимуть взаємне співпраці у справі створення сприятливої і відкритої міжнародної економічної системи, яка привела б до економічного зростання і стійкого розвитку в усіх країнах. Заходи в сфері торгової політики, не мають бути засоби довільної або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Заходи в області охорона довкілля, спрямована на рішення трансграничних або глобальних екологічних проблем, повинна надалі грунтуватися на міжнародному консенсусі. Держави повинні розробляти національні закони, що стосуються відповідальності і компенсації жертвам забруднення і іншого екологічного збитку. Держави оперативним і рішучішим чином співпрацюють також в цілях подальшої розробки міжнародного права, що стосується відповідальності і компенсації за негативні наслідки екологічного збитку, що заподіюється діяльністю, яка ведеться під їх юрисдикцією або контролем, районам, що знаходяться за межами їх юрисдикції. [16]

Важливим чинником, стримуючим розвитку стійкості суспільства являються війни.

Тому держави повинні поважати міжнародне право, що забезпечує захист довкілля під час озброєних конфліктів, і повинні співпрацювати, у справі його подальшого розвитку. [15]

Таким чином, можна зробити висновок про те, що світова економика майбутнього матиме наступний вигляд :

-Зростання загального добробуту населення, не завдаючи шкоди довкіллю;

-Зниження значної різниці в прибутках між різними країнами;

-Удосконалення існуючої моделі світової економіки, перетворення діючої фінансової системи для мінімізації ризиків і наслідків фінансових криз;

-Створення нової інституціональної бази, спрямованої на підтримку економік країн і фінансування проектів за програмою стійкого розвитку.

-Уникнення воєн і озброєних конфліктів.

ВИСНОВКИ

Виконуючи дану курсову роботу, я сформувала своє визначення поняття «сталий розвиток».

Сталий розвиток - це сукупності заходів, які спрямовані на запобігання та мінімізацію наслідків кризових явищ, а також таке використання природних ресурсів, що не виснажуватиме рекреаційні запаси Землі.

Нова модель розвитку світу є життєво необхідною задля можливості подальшого виживання людства. Тому необхідно акумулювати та спрямовувати грошові кошти на забезпечення концепції сталого розвитку: перехід на енерго зберігаючи технології, реструктуризацію боргових зобов'язань, створення в державах сприятливого інвестиційного клімату.

Пройшло вже 18 років, після того, як світове суспільство провело зустріч в Ріо-де-Жанейро на тему навколишнього середовища та розвитку та сформулювало пропозиції по сталому розвитку, відмітивши, що шлях, який обрали індустріально розвинені країни для досягнення свого максимального розвитку, є стратегічно тупиковим, оскільки призведе до посилення економічної та екологічної кризи. Конференція в Ріо-де-Жанейро мала стати принциповим напрямком в реалізації політики сталого розвитку, однак поглиблення глобальних проблем у тому числі збільшення розриву між розвиненими в економіко-технічному рівні країнами и тими країнами, що розвиваються, продовжується.

Необхідно підкреслити, що екологічна криза розвивається скоріше, ніж прогнозувалось. Научних концепцій щодо виходу з кризи досі не існує, і наука має докласти всіх зусиль для створення таких концепцій.

Використання запропонованих стратегії фінансування сталого розвитку допоможе перевести розвиток світу з шляху переслідування матеріальних цілей, нещадного використання ресурсів Землі та високої залежності від кризових явищ будь-якого характеру до раціонального використання природних ресурсів і зменшення витрат на подолання наслідків колапсів.

Ідея сталого розвитку й досі лишається скоріш ідеологією, ніж завершеним теоретико-концептуальним напрацюванням. Аби ідея сталого розвитку могла реалізуватися, треба провадити подальші ретельні дослідження різних її аспектів. Необхідно розробляти її теоретичні засади, а також стратегію і тактику впровадження на всіх рівнях функціонування суспільства, виходячи з основних тенденцій і протиріч сучасного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1) Атаманюк Ю.А. Шляхи виживання людства // Міське господарство України. - 2009 - №2 - С.26 - 29

2) Вебер А. Б. Устойчивое развитие и проблема ценностей. - М.:Ин-т социологии РАН, 1999. - 122 с.

3) Дергачова К. Концепція сталого розвитку у науково-практичному вимірі // Політичний менеджмент. - 2004- №4 - С.118-125.

4) Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. К.: Інтелсфера, 2001. - 312 с.

5) Заец Р.В. Предпосылки и проблемы прогнозирования процессов перехода к экоустойчивому развитию. // Наука та наукознавство, - 2006 - №3 - С.101-117

6) Єфремов О. Сталий чи гармонійний розвиток: чому віддати перевагу? // Економіка України. - 2008. - №2 - С.83-88

7) Калинин В.Б. Устойчевое развитие в схемах и пояснениях // Вестник АсЭкО.-2003.- №4,С.1-16

8) Котікова О. І. Зміст поняття сталого розвитку. //Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/ekonomika/2007_12/R5/5.pdf

9) Котляков В.М. Избранные сочинения в шести томах. Кн.3. География в меняющемся мире. - М.: Наука, 2001. - 411 с.

10) Механізми фінансування сталої енергетики. Інфораційнай листок ЄБРР

11) Онуфрік І.П. Економічне зростання, сталий розвиток та українські реалії. // Вісник Національного лісотехнічного університету України- 2009. ? Вип. 19.7 - С.180-186

12) Стасюк Л.Л. До питання про створення моделі суспільства стійкого розвитку. // Держава і право - 2008 - №40 - С.680-686

13) Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям дослідження. // Управління економікою: теорія і практика. - 2008 - № 4 - С. 36-42

14) Порядок деннй на XXI век // http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21/.

15) Ріо-де-Жанейрська декларація по навколишньому середовищу та розвитку // http://www.un.org/russian/ documen/declarat/riodecl.htm.

16) Оценка прогресса, достигнутого со времени проведения Конференции Организации Объединенных Наций по окружающей среде и развитию // http://www.un.org/russian/conferen/summit5/ age21-2.htm.

17) Резолюция «Программа действий по дальнейшему осуществлению Повестки дня на XXI век» // http://www.un.org/russian/conferen/summit5/rsl9-2.pdf.

18) Йоханнесбургская декларация по устойчивому развитию // http://www.un.org/russian/conferen/ wssd/docs/decl_wssd.pdf.

19) План выполнения решений Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию // http://www.un.org/russian/conferen/wssd/docs/plan_wssd.pdf.

20) Монтерейська угода www.un.org/esa/ffd/monterrey/MonterreyConsensus.pdf

21) Международная конференция по финансированию развития www.un.org/russian/conferen/ffd/

22) The End of Economic Growth http://www.preservenet.com/endgrowth/EndGrowth.html

23) http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/ekonomika/2007_12/R5/5.pdf

24) Електронний ресурс //Wikipedia.org/wiki/Сталий розвиток

25) Електронний ресурс //Wikipedia.org/wiki/Податок Тобіна

26) Глобальний екологічний фонд http://www.aris.kg/our_partners/org/gef/