Дослідження проблем рівня життя

Всі країни в рейтингу класифікуються чотирма категоріями:

- Країни з дуже високим рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни з високим рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни із середнім рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

- Країни з низьким рівнем Індексу розвитку людського потенціалу.

У цьому році Індекс охоплює 180 країн-учасниць ООН, а також Гонконг (Китай) і Палестинські території (Ізраїль). У рейтинг були включені ще три країни: Андорра і Ліхтенштейн (обидві вперше), і Афганістан (вперше з 1996 року). Через відсутність достовірних статистичних даних рейтинг не описує 14 країн, у тому числі Ірак і Сомалі. Як правило, такі країни не бажають або не можуть надати статистику.

Важливо відзначити, що значення HDI, засновані на даних 2007 року, не відображають результатів глобальної економічної кризи, яка, як очікується, надасть значний вплив на досягнення в людський розвиток багатьох країн світу. У період 2006-2007 років значення HDI впали в чотирьох країнах - в усіх випадках у результаті зниження ВВП на душу населення - і виросли у 174 країнах. В цей же час відбулося набагато більше змін в рейтингу країн. У 2007 році в порівнянні з 2006 роком 50 країн опустилися на одну або кілька місць у рейтингу за ці два роки, і стільки ж країн піднялося вище. Це пояснюється тим фактом, що на зміни в рейтингу впливають не тільки результати окремо взятих країн, але і їх прогрес по відношенню до інших країн, особливо коли різниця в значеннях невелика. Найбільш значне підвищення в рейтингу відзначено у Китаю (сім позицій), за яким йдуть Колумбія і Перу (п'ять позицій). У кожній з цих країн рух вгору можна віднести на рахунок щодо швидкого зростання доходу. Втім, більшість країн пересунулися в рейтингу не більше ніж на дві позиції в порівнянні з попереднім періодом.

Очолює рейтинг якості життя Норвегія, яка посідала перше місце з 2001 по 2006 рік, потім поступилася його Ісландії, а зараз повернулася на вершину списку після дворічної перерви. Королівство Норвегія - держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова, межує на сході зі Швецією, Фінляндією і Росією. Форма правління - конституційна монархія, форма державного устрою - унітарна. Столиця Норвегії - Осло. Рівень тривалості життя в цій державі один з найвищих у світі - 80,5 років, а ВВП на душу населення - $ 72,305 на рік. Норвегія - найменш населена з країн Європи - всього в країні проживають близько 4 млн. 800 тис. чоловік. Бідних тут практично немає, а так звані «класові» відмінності виражені дуже слабко. В значній мірі добробут залежить від нафто-і газодобувної та нафтопереробної промисловості, так як Норвегія - один з найбільших у світі і найбільший в Західній Європі виробник і експортер нафти і газу. У країні традиційно низька інфляція і безробіття в порівнянні з рештою Європи, але, в той же час - це одна з найдорожчих країн світу.

У п'ятірку лідерів рейтингу - країн з дуже високим рівнем розвитку - також увійшли Австралія (2 місце), Ісландія (3), Канада (4) та Ірландія (5). На шостому місці Нідерланди, а на сьомому - Швеція. Франція і Швейцарія опинилися на 8 і 9 місці, Японія - на 10. Сполучені Штати не входять до десятки держав з найвищим Індексом розвитку людського потенціалу. Вони займають 13 місце.

Білорусь і Росія увійшли до групи країн з високим рівнем людського розвитку. Вони зайняли 68 і 71 місце відповідно. Індекс розвитку людського потенціалу Росії дорівнює 0,817 (індекс більше 0,8 прийнято назвати «високим розвитком», індекс менше 0,5 - «низьким розвитком»). Середня очікувана тривалість життя в Росії становить 66,2 року, ВВП на душу населення - $ 14,690 на рік. Росія займає місце після Албанії і перед Македонією і знаходиться майже в самому кінці списку високорозвинених, за оцінкою ООН, держав; після неї в даному списку тільки 12 країн. Варто відзначити, що Росія, тим не менше, випереджає в рейтингу своїх сусідів по БРІК. Серед найбільших країн з економікою швидкозростаючої Бразилія займає в рейтингу 75 місце, Китай - 92, а Індія - 134.

Україна займає 85 позицію у рейтингу та відноситься до країн із середнім рівнем Індексу розвитку людського потенціалу, ту у цій групі вона друга після Арсенії. Порівняно з минулими раками рівень життя в Україні знизився і впав з 82 сходинки на 85.

У перелік розвинених держав входять і всі країни Балтії - Естонія займає 40 місце, Литва - 46, Латвія - 48. На передостанньому місці списку країн з високим рівнем розвитку знаходиться Казахстан (82 місце). Всі інші держави колишнього СРСР включені групи країн з середнім рівнем розвитку: Вірменія займає 84 місце, Україна - 85, Азербайджан - 86, Грузія - 89, Туркменістан - 109, Молдова - 117 (найнижчий показник у Європі), Узбекистан - 119, Киргизстан - 120 і Таджикистан - 127.

Замикають список з 182 держав Нігер (останнє, 182 місце), Афганістан (181), Сьєрра-Леоне (180), Центрально-Африканська Республіка (179) і Малі (178) - країни з найнижчим рівнем розвитку людського потенціалу. У цих державах надзвичайно низька тривалість життя - від 40 до 50 років, вкрай несприятлива соціально-економічне середовище, низька грамотність населення - вміють читати і писати не більше 30% всіх мешканців, а ВВП на душу населення - менш ніж $ 1 тис. на людину.

У групі з найнижчим рівнем розвитку знаходяться 24 країни (майже всі ці держави - країни Африки на південь від Сахари, крім Афганістану і Східного Тімора). У списку країн з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу - 38 країн, з високим рівнем розвитку - 45 країн. 75 держав світу знаходяться в списку з середнім рівнем розвитку. Рейтинг показує, що індекс розвитку людини в більшості країн за останні 20 років помітно підвищився.

населення суспільство закономірність

Висновки та пропозиції

Рівень життя населення -- це складна соціально-економічна категорія, що характеризує можливості суспільства із забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку людини. Ця категорія виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їхню свободу й правову захищеність.

Складне за своїм змістом поняття «рівень життя» можна умовно розчленувати на три взаємозалежні категорії, які доповнюють одна одну: умови життя (середовище існування); власне рівень життя населення, у вузькому його розумінні; якість життя. Згідно з нормативами та стандартами споживання виокремлюють такі якісні рівні життя населення: достаток -- це рівень життя, який дозволяє користуватися всіма благами, що забезпечують всебічний розвиток людини; нормальний рівень життя -- рівень, який забезпечує раціональне споживання за науково обґрунтованими нормами, що дає людині змогу відновлювати свої фізичні та інтелектуальні сили; бідність -- рівень життя, за якого споживання відбувається на рівні збереження працездатності як нижньої межі відтворення життєвих сил; злиденність -- рівень життя, що забезпечує мінімально припустимий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких дозволяє підтримувати лише життєздатність людини. Фактори, що мають вплив на рівень життя населення, можна укрупнено поділити на дві групи: економічні та неекономічні. Економічні фактори пов'язані з відносинами виробництва, розподілу, обміну та споживання у суспільстві, що визначають економічний розвиток в будь-якій країні, без якого неможливо забезпечити достойний рівень життя громадян.

Суспільно-політичні, соціально-правові, інтелектуально-культурні, історичні та природнокліматичні об'єднанні нами у другу групу факторів - неекономічні фактори. Головним завданням статистичного вивчення рівня життя є здобуття об'єктивних оцінок реального рівня життя населення на конкретні моменти часу та виявлення тенденцій його змін; комплексний аналіз впливу різних соціально-економічних чинників на ці зміни; розробка інтегральних показників рівня життя населення, придатних для порівняльного аналізу. Джерелами інформації про рівень життя населення є звітність підприємств, організацій і установ, що його обслуговують; матеріали обстежень умов життя домашніх господарств, переписів населення; матеріали різних соціологічних досліджень умов життя та діяльності населення. Оцінювати й досліджувати рівень життя населення можна лише з використанням системи статистичних показників. У 1960 році робоча група ООН підготувала доповідь про принципи визначення та вимірювання рівня життя у світовому масштабі. У 1970 році американські вчені М. Джонс і М. Флекс розробили модель «сфер якості життя у великих містах США».

У 1973 році Дж. Вільсон виконав факторний аналіз 72 соціальних показників для встановлення різниці в якості життя населення 50 американських штатів. Статистичне бюро ООН у 1975 році запропонувало до впровадження в практику країн Систему соціальної і демографічної статистики, в основу якої був покладений метод інтегральних матриць (метод моделювання). Національний інститут статистики та економічних досліджень Франції розробив доволі досконалу Систему показників соціальної статистики. З метою удосконалення вивчення рівня життя населення та систематизації робіт у цій сфері, Державним комітетом статистики України здійснюються розрахунки модельного набору соціальних індикаторів рівня життя населення України.

Будь-які системи показників, що нині використовуються для оцінювання рівня життя, охоплюють коло показників, кожний із який характеризує кількісний або якісний бік одного з аспектів добробуту суспільства. Оскільки окремих показників рівня життя дуже багато, їх кількість і зміст змінюються разом із розвитком соціальних відносин у суспільстві, розробка інтегрального показника приводить до необхідності вирішення цілого ряду доволі складних методологічних проблем. Перший напрямок пов'язаний із пропозиціями взяти за інтегральний показник деякі окремі показники, що певною мірою дають узагальнену характеристику рівня життя. Другий напрямок робіт пов'язаний з розробленням інтегрального показника рівня життя на основі окремих показників із використанням різних статистичних методів. Пропонується розраховувати узагальнюючий показник рівня життя як середню зважену величину з окремих показників або груп показників. Третім прийомом побудови інтегрального показника, використовуваного для порівняння рівня життя в різних країнах або регіонах, є упорядковування країн (регіонів) за кожним окремим показником. За інтегральний показник рівня життя останнім часом широко використовують синтетичні індекси, які розраховують на основі стандартизованих значень окремих показників.

Серед питань життєвого рівня проблема забезпечення споживання населенням якісних життєвих благ є однією з найголовніших. Її ефективне вирішення пов'язане з розвитком консюмеризму. Система консюмеризму має забезпечувати наступні права: на охорону здоров'я і безпеку споживання, охорону економічних інтересів, матеріальну і моральну компенсацію за понесені збитки, що виникають внаслідок споживання неякісних товарів (послуг), максимально повну та правдиву інформацію щодо реальної споживчої якості товарів (послуг), на здорове довкілля. Удосконалення економіко-правової бази захисту прав вітчизняних споживачів та покрашення стану на споживчому ринку дозволить суттєво підвищити якість споживання населенням матеріальних благ та послуг і сприятиме зростанню життєвого рівня.

Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 року, зі змінами, внесеними згідно аз Законом № 2222-IV від 08.12.2004. - ВВР. - 2005. - №2. - С.44. - Х.: «ФІЛІО», 2008. - С.12-13.

2. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України (ВВРУ). - 2000. - №48. - С. 409; (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007. - ВВР. - 2008. - № 5-6, № 7-8. - С. 78. )

3. Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 р. № 966-XIV

4. Указ Президента України «Про стратегію подолання бідності» від 15 серпня 2001 року № 637/2001

5. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці (1919-1999). - Т. 1-2.

6. Бевз В. Стратегія подолання і запобігання бідності в Україні // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 7. - С. 42-43.

7. Баховський В. Ціни на продовольчі товари і рівень життя населення / В. Баховський // Економіка АПК. - 2003. - №12. - С. 81-87.

8. Бобков В. Уровень соціального неравенства / В. Бобков // Экономист. - 2006. - №3. - С. 58-66.

9. Бондарчук К. Основні напрями соціального захисту населення в умовах підвищення цін на споживчі товари та послуги / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. - 2009. - №2. - С.37-42.

10. Гаман П.І. Якість життя - інтегральна характеристика соціальної ефективності функціонування регіонального комплексу (теоретико-методологічні засади) / П.І. Гаман // Економіка & держава. - 2008. - №9. - С.82-84.

11. Герасимов Б.И. Современные подходы к управлению качеством жизни / Б.И. Герасимов // Экономика и управление. 2005. - №2. - С. 55-59.

12. Гордей О.Д. Вплив фінансових важелів на рівень життя населення / О. Д. Гордей // Фінанси України. - 2008. - №7. - С.78-83.

13. Гордей О. Система чинників і фінансові показники вимірювання рівня життя населення / О. Гордей // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №10. - С.222-225.

14. Дзюба І. Категорія рівня життя населення: сучасний підхід /І. Дзюба // Статистика України. - 2004. - № 1. - С. 68-73.

15. Добрынин А.И. Качество жизни - критерий реформирования экономики / А.И. Добрынин // Экономика и управление. - 2004. №2. С.152-

16. Вітер О. Соціальний захист - у законі, та не в гаманці: // Голос України. - 2003. - 17 лют. - С. 4.

17. Габиш Г. Социальные гарантии в условиях рыночной экономики // О-во и экономика. - 2004. - № 10-11. - С. 165-171.

18. Гнибіденко І. Прожитковий мінімум - що це? // Соц. захист. - 2004. - № 3. - С. 37-39.

19. Гнибіденко І.Ф. Основні напрями соціальної політики на 2002-2005 роки: цілі і завдання // Соц. захист. -2002. - № 4. - С. 53-57.

20. Грибков О. Що таке бідність і як з нею боротися // Вісн. податкової служби України. - 2004. - № 11. - С. 44-45.

21. Зоревський А.В. Зайнятість та доходи в системі економічного розвитку // Соц. захист. - 2005. - № 3. - С. 24-29.

22. Поплавська О. Бідність населення: шляхи запобігання та подолання наслідків / О. Поплавська // Україна: аспекти праці. - 2007. - №2. - С.40-45.

23. Бортнік Т. Соціологічне обстеження рівня життя, доходів і оплати праці // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 7. - С. 27-30.

24. Харазішвілі Ю. Прожитковий мінімум як критерій визначення рівня життя населення / Ю. Харазішвілі, О. Любіч, Н. Дмитренко // Банківська справа. - 2008. - №2. - С.24-36.

25. http://www.ukrstat.gov.ua

Додаток А

Таблиця 2.2

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ