Проблеми зайнятості в Україні
Зайнятість як економічна категорія, її форми та види. Аналіз економічної активності населення працездатного віку в Україні. Рівень зайнятості населення. Стан державного регулювання ринку праці. Динаміка рівня зайнятості та рівня безробіття населення.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.11.2014 |
| Размер файла | 66,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
17
Зміст
- Вступ
- 1. Поняття, форми та види зайнятості
- 2. Зайнятість в Україні
- 3. Стан державного регулювання ринку праці
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність. Трансформації в економіці та криза в Україні сприяли загостренню багатьох проблем, зокрема проблеми зайнятості, нестабільної ситуації на ринку праці, дисбалансу попиту і пропозиції робочої сили. Саме в таких умовах зростає значимість ефективної діяльності суб'єктів державного управління. Державна служба зайнятості посідає одне із головних місць серед них. Тому, проблема зайнятості, а також соціальної захищеності населення на сьогоднішній день є досить актуальною.
Існує невідповідність між заходами державної політики України та економічною ситуацією в країні. Зниження обсягів виробництва, скорочення кількості робочих місць, підвищення рівня інфляції спричинили збільшення чисельності безробітних та бідних.
Аналіз останніх досліджень. Проблеми зайнятості, можливості удосконалення державного регулювання та державної політики зайнятості розглядалися багатьма зарубіжними вченими, починаючи ще від Дж. Кейнса та К. Маркса. Проблеми ефективної зайнятості досліджували М. Алле, Р. Еренберг, М. Портер, Дж. Ріфкін, Р. Сміт, Й. Шумпетер. Загальнотеоретичні основи розвитку ринку праці та зайнятості в Україні розглядалися в працях В. Близнюк, Д. Богині, В. Будкіна, Т. Заєць, М. Корецького, Т. Коропчук, Т. Мірошниченко, Л. Шевченко. Зайнятість в умовах трансформаційної економіки досліджувалася в працях В. Герасимчука, А. Колота, В. Летюха, В. Секретарюка, Л. Чижова [1].
Метою роботи є дослідження проблеми зайнятості в Україні та виявлення проблем, а також шляхів їх вирішення.
1. Поняття, форми та види зайнятості
Зайнятість як економічна категорія, за визначенням В.Д. Базилевича, розглядається з двох сторін: як сукупність економічних, правових, соціальних, національних співвідношень, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній роботі; це співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яка характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили [2].
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість визначають як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що зазвичай приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Згідно із Законом до зайнятого населення віднесені не лише працюючі за наймом впродовж повного або неповного робочого дня (тижня), але й громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, зокрема підприємці, особи, зайняті індивідуальною справою. В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю [3].
Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення - найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.
Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.
Згідно із законом України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:
працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;
громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;
вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;
громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;
особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;
зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку;
працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.
Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.
Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.
Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість.
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.
Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:
характер діяльності;
соціальна належність;
галузева належність;
територіальна належність;
рівень урбанізації;
професійно-кваліфікаційний рівень;
статева належність;
віковий рівень;
вид власності.
Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.
Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.
Зайнятість неповний робочий час - це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.
Тимчасова зайнятість - це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.
Сезонна зайнятість - це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.
В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена не регламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.
Нерегламентована зайнятість - це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.
Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.
2. Зайнятість в Україні
Якщо розглядати економічну активність населення працездатного віку, то можна побачити, що у першому півріччі 2011 р. вона становила 72,7 %, порівняно з 2010 р. - 72,1 %. Збільшення рівня зайнятості з 65,4 % до 66,2 %; зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,2 % до 8,9 %; зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 43,0 % до 37,8 %; зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 19,1 %; збільшення кількості вільних робочих місць на 13,6 %; збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 52 до 57 осіб; зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 34,8 % до 35,0 %; зростання рівня прийому робочої сили з 11,7 % до 14,2 % та рівня вибуття з 12,3 % до 14,2 % середньооблікової кількості штатних працівників; зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин, з 12,3 % до 7,4 %; зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 18,4 %; зростання реальної заробітної плати на 8,1 %; зменшення суми заборгованості з виплати заробітної плати на третину.
За даними вибіркових обстежень населення з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15 - 70 років у І півріччі 2011р. зменшилась за рахунок осіб старше працездатного віку та становила 22,1 млн осіб, з яких 20,3 млн осіб або 91,8 % були зайняті економічною діяльністю. Рівень економічної активності населення віком 15 - 70 років збільшився з 63,8 % у І півріччі 2010р. до 64,3 % у І півріччі 2011р., а для населення працездатного віку - з 72,1 % до 72,7 % відповідно. Зростання цього показника спостерігалось як серед мешканців міських поселень так і сільської місцевості (рисунок 1).
Найвищий рівень економічної активності був характерний для осіб віком 30 - 49 років, найнижчий - для молоді віком 15 - 24 років та осіб віком 60 - 70 років.
Кількість зайнятого населення віком 15 - 70 років у І півріччі 2011р., порівняно з І півріччям 2010р., збільшилась на 34,1 тис. осіб або на 0,2 % та становила 20,2 млн осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн або 91,0 %. Рівень зайнятості населення віком 15 - 70 років відповідно зріс за означений період з 58,4 % до 59,0 %, а у населення працездатного віку з 65,4 % до 66,2 %.
Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30 - 49 років, а найнижчий - у молоді віком 15 - 24 років та осіб віком 60 - 70 років.
Збільшення рівня зайнятості населення відбулося у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника зафіксовано у Сумській, Донецькій та Рівненській областях. Максимальне значення цього показника в І півріччі 2011р. було у м. Києві (64,1 %), а мінімальне - у Івано-Франківській (52,9 %) області.
Серед зайнятого населення віком 15 - 70 років кожен п'ятий був працівником сільського господарства або промисловості, шостий - торгівлі, дванадцятий - освіти.
В структурі зайнятого населення продовжується скорочення питомої ваги найманих працівників на фоні зростання частки працюючих у секторі самостійної зайнятості. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у І півріччі 2011р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилась на 41,1 тис. осіб і складала 4,6 млн осіб, або 22,6 % загальної кількості зайнятого населення віком 15 - 70 років.
Із загальної кількості зайнятих у неформальному секторі економіки 81 % знаходились у працездатному віці та проживали переважно у сільській місцевості (66,5 %). Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі економіки спостерігався серед осіб віком 15 - 24 років та у віці 60 - 70 років.
Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15 - 70 років у І півріччі 2011р., порівняно з відповідним періодом 2010р., зменшилася на 58,6 тис. осіб, або на 3,1 % та становила 1,8 млн осіб.
Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1266,8 тис. осіб), решту - сільські жителі (543,7 тис. осіб). Зменшення кількості безробітного населення віком 15 - 70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 59,6 тис. осіб, або на 3,2 %).
Рівень безробіття населення віком 15 - 70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні знизився на 0,3 в. п. та становив 8,2 % економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку - 8,9 %).
На показники безробіття населення значною мірою впливала сезонність. У поточному році, як і в минулому, спостерігалося суттєве зменшення рівня безробіття населення (за методологією МОП) у ІІ кварталі порівняно з І кварталом.
Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) у 3,1 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок - у 2,3 рази, чоловіків - у 4,1 рази, міських поселеннях - у 3,7 рази, сільській місцевості - у 2,2 рази). Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15 - 70 років зменшився в усіх регіонах України. Значне зменшення цього показника відбулося у Сумській (на 0,9 в. п.), Черкаській (на 0,6 в. п.), Донецькій, Київській, Кіровоградській та Луганській областях (на 0,5 в. п. у кожній). Його максимальне значення спостерігалось у Рівненській області (11,5 %), а мінімальне - у м. Києві (5,9 %).
Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець червня 2011р. становила 90,5 тис., що на 13,6 % більше, ніж у відповідному періоді 2010р. Зростання потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць спостерігалося в усіх видах економічної діяльності країни, крім фінансової діяльності. При цьому найбільше зростання попиту на робочу силу було в промисловості (на 31,9 %). У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами на кінець червня 2011р., майже кожне четверте було в переробній промисловості, восьме - в торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, кожне дев'яте - в державному управлінні [4].
В умовах такого масштабного безробіття виникає необхідність як розроблення державних програм щодо захисту працездатного населення, так і пошук самими працівниками та працедавцями шляхів зниження рівня безробіття. Так Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін в деякі закони України відносно зменшення впливу світової економічної кризи на сферу зайнятості населення”. Відповідно до цього закону в умовах виникнення страхового ризику
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, направлені на попередження настання страхових випадків, у межах засобів, передбачених бюджетом Фонду. До цих заходів належать: фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, які з метою запобігання вивільненню тимчасово переводяться за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року); фінансування витрат працедавця на професійну перепідготовку чи підвищення кваліфікації працівників, відносно яких є загроза вивільнення через реорганізацію чи перепрофілювання підприємства, тимчасову зупинку виробництва, за умови збереження за працівниками робочого місця; інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду [1].
3. Стан державного регулювання ринку праці
Трансформаційні процеси в економічній системі, складний кризовий період в Україні сприяли загостренню низки проблем, зокрема проблеми зайнятості, напруги на ринку праці, недосконалості регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави й механізмів соціального захисту звільнених працівників.
Проблемам державного регулювання і, зокрема, ринку праці приділяється значна увага, в тому числі: аналізу сутності, формам (активним, пасивним), функціям державного регулювання з точки зору практики до вирішення цих питань.
Виходячи з цього, основними задачами державного регулювання ринку праці є: розробка і реалізація економічної політики, спрямованої на розвиток нових і збереження наявних ефективних робочих місць; сприяння реалізації права на працю і одержання трудового доходу; виявлення та розв'язання протиріч ринку праці; сприяння подоланню дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили тощо.
Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає: розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили тощо [2].
Чи здійснюється проведення вищенаведених заходів та їх ефективність ми можемо побачити, аналізуючи статистичні дані щодо рівня зайнятості та безробіття населення.
За даними Держкомстату України у 2010 році чисельність зайнятого населення, у порівнянні з відповідним періодом 2009 року, збільшилась на 74,5 тис. осіб та становила 20,3 млн. осіб. Рівень зайнятості населення в середньому по Україні зріс з 64,7% до 65,6%. У І півріччі 2011 року чисельність зайнятого населення, у порівнянні з відповідним періодом 2010 року, збільшиласьна 34,1 тис. осіб. Рівень зайнятості населення в середньому по Україні зріс з 65,6% до 66,2.
Рівень безробіття згідно з даними Держкомстату України протягом 2008-2009 рр. зріс на 2,5 %. Проте у І півріччі 2011 року чисельність безробітних зменшилась на 58,6 тис. осіб порівняно з відповідним періодом 2010 року. Зменшення чисельності безробітних відбулося у всіх регіонах країни. Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 8,8% до 8,5% економічно активного населення. Динаміка рівнів зайнятості та безробіття наведено на рис. 1.
Рис. 1. Динаміка рівня зайнятості та рівня безробіття населення за 2008-2011 рр. (складено за [4])
Поліпшенню ситуації щодо зростання зайнятості та скорочення безробіття сприяло збільшення обсягів та підвищення ефективності соціальних послуг, які надаються населенню та роботодавцям державною службою зайнятості, у тому числі за допомогою новітніх інформаційних технологій (застосування системи SMS-повідомлень для підбору підходящої роботи; запровадження Інтернет-послуг для розміщення власноруч резюме шукачами роботи та вакансій роботодавцями; розміщення в школах по всій країні мережі профорієнтаційних терміналів, які централізовано керуються з центрального серверу тощо) [2].
В останні місяці стабілізувалася ситуація щодо кількості наявних вакансій. В цілому по Україні у січні-жовтні 2011 року у базі даних державної служби зайнятості налічувалося 1 103,1 тис. вакансій, що на 5,6% більше, ніж у відповідному періоді 2010 року. Із всіх категорій громадян, які перебували на обліку у службі зайнятості, працевлаштувалися 757,7 тис. осіб (включаючи осіб, працевлаштованих за направленням служби зайнятості та самостійно), зокрема 715,0 тис. незайнятих осіб та 42,7 тис. громадян, зареєстрованих не за місцем проживання, пенсіонерів, а також осіб, які бажають змінити роботу [3].
У 2010 році було активізовано роботу щодо працевлаштування безробітних громадян шляхом надання дотацій роботодавцям за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Така форма працевлаштування активно використовується перш за все для осіб, які не конкурентоздатні на ринку праці, а саме жінок з маленькими дітьми, громадян передпенсійного віку, інвалідів, а також випускників закладів без досвіду роботи.
Відновлено роботу щодо надання дотацій роботодавцям для забезпечення молоді першим робочим місцем, завдяки чому випускники вищих і професійно-технічних учбових закладів мали можливість працевлаштуватися за 57 професіями та спеціальностями.
проблема зайнятість україна безробіття
На сьогодні затверджено проект Державної програми соціального і економічного розвитку на 2012 рік. В основу Державної програми соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки покладені ключові положення передвиборчої Програми Президента України В.Ф. Януковича "Україна - для людей", Програми економічних реформ на 2010-2014 роки.
Програма передбачає підвищення ефективності ринку праці шляхом створення нових робочих місць, підвищення якості зайнятості та якості надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення, підвищити конкурентоспроможність робочої сили на світовому ринку праці шляхом сприяння підприємствам у здійсненні професійного навчання працівників протягом трудової діяльності.
На основі Державної програми урядом було сформовано прогнозний варіант кількісних та якісних критеріїв ефективності проведення даної соціальної політики (табл.1).
Таблиця 1. Кількісні та якісні критерії ефективності соціальної політики [1]
|
Показники |
2010 |
2011 |
2012 прогноз |
|
|
Рівень зайнятості у віці 15-70 років (за методологією МОП), відсотків |
58,5 |
58,7 |
59,0 |
|
|
Рівень безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП), відсотків |
8,1 |
8,1 |
7,2-7,7 |
|
|
Кількість зайнятих економічною діяльністю у віці 15-70 років, млн. осіб |
20,3 |
20,4 |
20,7-20,5 |
|
|
Кількість безробітних у віці 15-70 років (за методологією МОП), млн. осіб |
1,8 |
1,8 |
1,6-1,7 |
|
|
Продуктивність праці (у відсотках до попереднього року) відсотків |
103,8 |
104,1 |
105,7 |
Висновки
Проведений аналіз зайнятості населення в Україні констатує, що рівень зайнятості зріс майже на один відсоток, відбулось зменшення рівня безробіття на три десятих відсотка, зменшилась частка вивільнених з економічних причин, зростання рівня працевлаштування та прийому на роботу, рівня вибуття. Разом з тим, в сучасних умовах такі зрушення в кращу сторону майже не змінили ситуації. Тому, головною ціллю державної політики в "кризовий період" є забезпечення гарантованого прожиткового мінімуму. Для боротьби з безробіттям основними напрямками політики повинна бути оптимізація зайнятості, сприяння посиленню здатності працівників адаптуватися, забезпечення рівних умов на ринку праці.
Підсумовуючи усе вищезазначене, можна стверджувати, що уряд України активно сприяє поліпшенню ситуації на ринку праці. Державна політика зайнятості передбачає розроблення програм, що зможуть забезпечити більш високий рівень зайнятого населення та відповідно зниження, що має своє відображення на статистичних показниках. Але не зважаючи на досягнення щодо покращення соціально-економічного становища на ринку праці, важливим завданням залишається раціоналізація структури зайнятості на базі поліпшення якості робочої сили, розвитку її професійної мобільності, удосконалення політики оплати праці та створення сучасних високотехнологічних робочих місць відповідно до завдань модернізації економіки.
Список використаних джерел
1. Глевацька Н.М. Зайнятість населення України в умовах нестабільної економічної ситуації: основні проблеми і напрями їх вирішення / Н.М. Глевацька, В.А. Михайлович // Наукові праці КНТУ. - 2010. - № 17. - С.183-192.
2. Майсюра Е.Н. Зайнятість населення і вирішення кадрової проблеми в Україні / Е.Н. Майсюра // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5. - С.166-174.
3. Про зайнятість населення [Електронний ресурс]: закон України: [прийнято Верховною Радою 1 березня 1991 р.]: [за станом на 29 січня 2012 р.]. - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/803-12
4. Державний комітет статистики // http://www.ukrstat.gov.ua/
5. Державна програма економічного та соціального розвитку України на 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1. c1. rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1? pf3511=41158
6. Дмитренко Г.А. Ринок праці та зайнятість населення: проблеми теорії та виклики практики/ Дмитренко Г.А., Побірченко Н.А., Яковенко Ю.І. - К., 2010. - 33 с., 54 с.
7. Економічна активність населення, зайнятість та безробіття в цілому по Україні за 2000-2010 рр. та І півріччя 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list
8. Основні показники ринку праці [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua /operativ2007/rp/ean/ean_u/osp_rik_07u. htm
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз зайнятості населення в умовах ринку. Сутність, види, форми та забезпечення ефективної зайнятості населення. Аналіз ринку праці по регіонах та в Україні в цілому. Стан ринку праці в місті Кривий Ріг. Шляхи формування ефективної зайнятості в Україні.
курсовая работа [386,6 K], добавлен 16.04.2011Сутність та форми зайнятості населення. Поняття безробіття, його види та причини. Аналіз сучасного стану безробіття в Україні, проблеми ринку праці на сучасному етапі. Шляхи подолання безробіття, проблеми державного регулювання зайнятості в Україні.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 02.10.2014Безробіття як стан неповної зайнятості працездатного населення суспільно корисною працею. Причини, види безробіття, визначення його рівня відношенням числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. Стан безробіття в Україні.
реферат [98,4 K], добавлен 04.04.2011Економічна активність населення України протягом 2004–2010 років. Динаміка зайнятості та безробіття населення. Стан ринку праці в Україні в 2010 році. Економічна активність та рівень безробіття населення за регіонами. Деформована структура економіки.
статья [67,6 K], добавлен 30.08.2012Визначення зайнятості населення як складової економічного розвитку. Поняття та сутність безробіття, його форми і види. Головні причини та динаміка безробіття в Україні. Основні напрямки удосконалення зайнятості населення в Україні та країнах ринку.
курсовая работа [763,8 K], добавлен 07.10.2014Проблеми зайнятості населення та формування розподілу і використання трудових ресурсів в Україні. Форми, причини і соціально-економічні наслідки безробіття. Аналіз інфраструктури ринку праці. Державна політика зайнятості й соціальний захист безробіття.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 27.02.2013- Ринок праці, зростання і зайнятість населення. Механізми державного регулювання зайнятості населення
Поняття ринку праці та його особливості. Причини виникнення та основні види безробіття. Механізм державного регулювання зайнятості населення. Розробка і реалізація економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць.
курсовая работа [144,3 K], добавлен 07.12.2015 Поняття та види зайнятості населення. Сфера здійснення зайнятості, відтворення робочої сили і суспільного поділу праці. Класифікація форм зайнятості населення. Механізми регулювання зайнятості. Соцiально-економiчний механiзм економiчного примусу до працi.
реферат [117,0 K], добавлен 15.11.2010Аналіз сучасного стану економічної активності населення та ринку праці в Україні. Проблеми забезпечення продуктивної зайнятості. Взаємозв'язок між можливістю працевлаштування населення, рівнем безробіття й матеріальної мотивації високопродуктивної праці.
статья [34,3 K], добавлен 13.11.2017Цілі, задачі та інструменти державної політики зайнятості. Правові норми про працю та зайнятість. Порядок отримання допомоги по безротіттю. Характеристика стану та рівня безробіття в Україні. Інформація про вакансії, зареєстровані у службі зайнятості.
курсовая работа [232,3 K], добавлен 18.01.2010
