Сукупний попит та пропозиція

Початкова рівновага. Крива сукупного попиту AD0, довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS і короткострокова крива сукупної пропозиції SRASg перетинаються в точці А, де спостерігається довгострокова рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. В точці А заплановані видатки домогосподарств, підприємств, уряду та іноземців (сукупний попит) дорівнюють запланованим доходам виробників від продажу товарів та послуг (сукупній пропозиції). При сукупному випуску Y0=YF та рівноважній ціні в економіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл та використання ресурсів у виробництві.

Короткострокова рівновага. Розширення сукупного попиту з ADg до AD1 порушує довгострокову рівновагу. Але жорстка заробітна плата залишається незмінною. Найближчим часом підприємства не передбачають загального підвищення цін. Тому рівень цін і витрат сукупної пропозиції Рд у точці А також не змінюється. Розширення сукупного попиту дає змогу фірмам збільшити прибутки за рахунок додаткового випуску продукції і стимулює збільшення виробництва товарів. Залежно від гнучкості цін і витрат при розширенні сукупного випуску, економіка може досягти нової точки короткострокової рівноваги при вищих або незмінних цінах. В крайній кейнсіанській моделі з абсолютно жорсткими цінами рівень цін не зростає тому, що середні витрати виробництва при збільшенні випуску залишаються незмінними і виробництво виявляється набагато гнучкішим за ціни. Протягом короткого часу, поки заробітна плата і ціни залишаються незмінними, обсяг виробництва товарів і послуг збільшується з Y0 до Yf і додатковий сукупний попит повністю задовольняється виробництвом при попередньому рівні цін Р0. Рівень витрат матеріальних ресурсів та праці на одиницю виробленої продукції при збільшенні випуску вище його потенційного рівня підвищується, але внаслідок інертності цін і жорсткості заробітної плати не відбивається на цінах продукції, і, фактично, середні витрати виробництва залишаються незмінними протягом усього короткострокового періоду. Точка рівноваги пересувається на кривій сукупної пропозиції SRAS0 з точки А в точку короткострокової рівноваги В. Можливість розширення сукупного випуску в точці корокострокової рівноваги В обмежується сукупним попитом AD1 і припиняється.

Відновлення довгострокової рівноваги. У точці В рівновага AD-AS нестабільна: попит на ресурси з боку підприємств зріс, безробіття знизилось нижче природного рівня. Заробітна плата й ціни на ресурси починають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництва зменшується, і сукупний випуск починає скорочуватись. У момент, коли гнучкість цін за витратами відновлюється й ціни починають зростати, а випуск скорочуватись, короткостроковий період закінчується. Підвищення цін на ресурси викликає додаткове підвищення загального рівня цін і середніх витрат. Крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS0 піднімається вгору. Підвищення рівня цін і витрат припиняється в точці нової довгострокової рівноваги С. У новій довгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного (F0=Ff), а рівень цін підвищується з Р0 до Рг У новій точці довгострокової і короткострокової рівноваги С, як і в точці А, рівень цін відповідає очікуваному рівневі середніх витрат при потенційному обсягу виробництва.

Інфляція попиту. Довгостроковим наслідком стимулювальної політики є підвищення рівня цін. Якщо припустити, що стимулювальна політика буде тривати далі, то криві сукупного попиту і сукупної пропозиції на мал. 4.9 почнуть рухатися вгору, і в економіці виникне інфляція, обумовлена розширенням сукупного попиту.

Інфляція витрат. Ринок може зазнавати потрясінь не лише внаслідок змін у сукупному попиті, але і внаслідок шоків сукупної пропозиції, коли зміни у витратах виробництва (вплив нецінових факторів) пересувають криву сукупної пропозиції (мал. 4.10). Припустімо, внаслідок підвищення світових цін на паливо та електроенергію середні витрати і внутрішні ціни виробництва зросли. Крива SRASg піднялась угору до рівня SRASr У короткостроковому періоді рівновага переходить по новій кривій сукупного попиту з точки А в точку В. Обсяг виробництва скорочується з Yg=YF до Yr Рівень цін підвищився з Р0 до Рг Якщо зовнішній ціновий шок тимчасовий, то в довгостроковому періоді зовнішні ціни, витрати виробництва та рівень внутрішніх цін знизяться до попереднього рівня, і на ринку відновиться початкова довгострокова рівновага в точці А. Якщо шок пропозиції довготривалий, але ціни й заробітна плата абсолютно гнучкі до зниження, то з часом заробітна плата, витрати й ціни почнуть скорочуватись. Виробництво пристосується до нових цін на імпортні ресурси. Крива SRAS1 знизиться до рівня SRAS0, і обсяг випуску в новій довгостроковій рівновазі досягне потенційного.

Негнучкість цін до зниження. Але припустімо, що ціни виробництва й заробітна плата виявились негнучкими до зниження в довгостроковому періоді. В умовах довгострокової жорсткості ціни легко зростають, але потім не знижуються. Тому відновлення потенційного випуску при нижчому рівні цін неможливе. Зменшення сукупного попиту або інфляція витрат в умовах довгострокової негнучкості цін ведуть до скорочення довгострокового рівноважного випуску нижче потенційного. Рівень витрат виробництва і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS1 на мал. 4.10 не знизяться. Довгостроковий обсяг сукупної пропозиції залишиться на рівні меншому від потенційного, і виробництво зазнає довгострокового спаду -- депресії.

Стабілізація виробництва. Відновлення довгострокової рівноваги на рівні потенційного випуску в умовах жорсткості цін до зниження потребує збільшення сукупного попиту (мал. 4.10). Для цього уряд збільшує сукупний попит з ADg до AD1 і дає виробництву можливість повернутись до потенційного випуску. Якщо крива SRAS1 не посунеться вгору під впливом інфляційних очікувань або чергового зростання витрат на імпортні ресурси, то політика стабілізації буде вдалою.

Стагфляція. Але якщо інфляція попиту доповниться інфляцією витрат, то при збільшенні сукупного попиту з AD0 до AD1 крива SRAS1 підвищиться до SRAS2. Рівень цін зросте з Р1 до Р2, а довгостроковий випуск так і залишиться на рівні Yr меншому від потенційного. Повторна спроба стабілізації може посилити інфляційні очікування підприємств настільки, що підвищення кривої SRAS буде постійно випереджати розширення сукупного попиту. Інфляція у довгостроковій рівновазі прискориться, а довгостроковий обсяг сукупної пропозиції ще більше скоротиться. Таке поєднання інфляції і спаду виробництва у довгостроковому періоді (стагнації) називається стагфляцією.

Висновок

У точці пеоетину кривих сукупного поиту і сукупної пропозиції досягається макроекономічна рівновага - рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного продукту в короткостроковому періоді. Макроекономічна рівновага може досягатися на буд'якому відрізкові кривої AS. Національну економіку, що вийшла за межі природнього обсягу виробництва, називають «перегрітою». Зменшення обсягу національного виробництва, що супроводжується зростанням рівня цін, називають стагфляцією.

У макроекономіці існують два основні підходи до проблеми макроекономічної рівноваги - класичний і кейнсіанський. Класичний підхід ґрунтується на законі Сея, згідно з яким «пропозиція творить свій власний попит». Прихильники цього підходу вважають, що гнучкі ціни і заробітна плата швидко усувають з ринку буд'який надлишок або нестачу попиту і пропозиції та поновлюють повну зайнятість за повного використання виробничих потужностей, а в національній економіці відсутні будь-які втрати, пов'язані з недовикористанням ресурсів або з недостатнім сукупним попитом. На їхню думку, макроекономічна політика не може спричинювати реальні макроекономічні зміни.

Кейнсіанський підхід базований на тому, що ціни і зарплата негнучкі в короткостроковому періоді. За таких умов обсяг національного виробництва позитивно реагує на більший обсяг сукупного попиту, особливо за низьких рівнів національного продукту. Щодо безробіття, то воно може значно перевищувати природну норму, бо відсутній механізм самокоригування, який автоматично спрямовує економіку до повної зайнятості. Кейнсіанці вважають, що макроекономічна політика може компенсувати негнучкість цін і зарплати, стимулюючи націонаольну економіку в роки спаду та уповільнюючи темпи її зростання у фазі буму.

Аналіз сучасної ринкової економіки передбачає застосування і класичної, і кейнсіанської моделей. Для короткострокового періоду використовують кейнсіанську модель, а для довгострокового - класичну.

Список використаних джерел

1. Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. -- М.: Республика, 1992.

2. Мэнкыо Н. Г. Макроэкономика. -- М.: Изд-во МГУ, 1994.

3. Сакс Дж. Д., Ларреп Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход. -- М.: Дело, 1996. (Пер. с англ.)

4. Семюелсоп П., Нордгауз В. Макроекономіка. -- К.: Основи, 1997.

5. Фишер С., Дорибуш Р., Шмалепзи Р. Экономика. -- М.: Дело, 1993.

6. Степан Панчишин, Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. - К.: Либідь, 2005. - 616с.

7. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик., Макроекономіка: Підр./ За ред. В. Д. Базилевича. - 3-тє вид., випр. - К.: Знання, 2006. - 623с.