Відсутність ініціативи ухвалення рішення

Рівень кваліфікації робочої сили, у тому числі інженерно-технічних працівників

Тривалий термін розгляду документів для реєстрації спільних підприємств

Низький рівень заробітної плати

Низькі темпи приватизації

Соціальна незахищеність працівників

Відсутність державних гарантій для іноземних інвестицій, що могли б захистити в суді

Низький рівень конкуренції в країні

Складна і дорога процедура одержання в'їзних віз і прикордонний контроль

Труднощі при одержанні дозволу на трудову діяльність

Податкова система, робота податкової інспекції (великі податки і збори; суб'єктивна інтерпретація діючих законів)

Порушення домовленостей про зустрічі з представниками державних чи структур підприємств України

Нерозвинений внутрішній фінансовий ринок

Недостатньо розвинуті і дорогі послуги інфраструктури

Як видно з таблиці 2.1, «недоліки» перевищують «переваги», це обумовлено нестабільністю інвестиційного процесу в країні, що залежить від багатьох суб'єктивних факторів.

Однією із головних причин, які стримують іноземних інвесторів є нестабільність політичної ситуації в Україні, яка спостерігається в коливанні політичного курсу держави. Особливо цей фактор важливий для ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн [6].

Ще однією проблемою є невідповідність іноземних інвестицій в Україну потребам модернізації економіки, розвитку експорту наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості, що призводить до таких загроз економічній безпеці держави як закріплення сировинної спеціалізації української економіки на світовому ринку, занепаду галузей, які забезпечують виробництво кінцевої продукції.

На жаль, сучасний стан фондового ринку є однією із найістотніших перешкод залученню зарубіжних інвестицій. Нерозвиненість вітчизняного фондового ринку робить Україну непривабливою для залучення капіталів для довгострокового розвитку.

Не повною мірою для залучення закордонного капіталу використовуються можливості створених в Україні спеціальних економічних зон, практично не вирішуються питання щодо створення технологічних парків та підприємницьких зон, які для своєї діяльності залучали б не тільки іноземні інвестиції, а й новітні технології, сучасний управлінський та інший досвід, сприяли б інтенсифікації та диверсифікації економічного розвитку з орієнтуванням на внутрішні та зовнішні ринки [26, c. 278].

Україна, володіючи містким ринком збуту, великим науково-технічним потенціалом, природними ресурсами, кваліфікованою і дешевою робочою силою, вигідним транспортно-географічним розташуванням держави може бути одним з основних об'єктів залучення міжнародних інвестицій.

Значною проблемою для збільшення інвестицій є також відсутність державної концепції структурної перебудови економіки і, зокрема, інвестиційної програми із чітким визначенням галузевих та кількісних потреб в інвестиційних ресурсах. Бо саме інвестиційна активність є одним з найважливіших результатів будь-яких перетворень у галузі економіки. Звертає на себе увагу і той факт, що за явної нестачі іноземних інвестицій в Україні щорічно відбувається їхній відтік за кордон, а також зворотний рух, тобто інвестування Україною інших країн.

Оскільки серед вітчизняних недоліків іноземного інвестування більшість дослідників та експертів виділяють недосконалість законодавчої бази, проблеми залучення іноземних інвестицій в нашу країну з точки зору одержання короткострокових і довгострокових ефектів для інвесторів та національної економіки доцільно розглядати згідно з етапами формування нормативно-правової бази іноземного інвестування в Україну (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Основні недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну [6]

Етап розвитку іноземного інвестування	Проблеми іноземного інвестування в Україні з точки зору одержання
	довгострокових ефектів	короткострокових ефектів
Перший (1991-1992 рр.)	Максимальне усунення держави від регулювання інвестиційної діяльності. Зловживання реальних та «псевдо-інвесторів» податковими та дозвільними пільгами, зокрема, у спеціальних (вільних) економічних зонах.	Стихійне використання інструментів заохочення іноземних інвестицій. Нечіткість або відсутність нормативно-правових актів з регулювання багатьох сфер господарської, соціальної, адміністративної та іншої діяльності.
Другий (1993-1996 рр.)	Істотне погіршення інвестиційного клімату.	Часткова делібералізація умов інвестування (скасування раніше визначених законодавством пільгових умов) та погіршення внаслідок цього інвестиційного клімату. Необхідність державної реєстрації інвестицій. Встановлення мінімального розміру інвестицій.
Третій (1997-1999 рр.)	Визнання порушення Україною принципу незворотності закону у часі (стосовно скасування пільг інвесторам на попередньому етапі).	Практично не було.
Четвертий (2000-2008 рр.)	Суперечливий характер більшості прийнятих у цей період нормативно-правових актів (головним чином, Цивільного й Господарського кодексів), що призвело до необхідності внесення до них подальших змін і доповнень.	Скасування пільг, закріплених попереднім законодавством про іноземні інвестиції. Закріплення національного режиму для валютного та податкового регулювання по відношенню до іноземних інвесторів. Неврегульованість корпоративних відносин в Україні.
	Скасування з 2005 р. пільг, що діяли для іноземних інвесторів в рамках спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку, що призвело до згортання інвестиційних проектів у СЕЗ, збитків у інвесторів і послаблення позитивного впливу іноземного інвестування на соціально-економічний розвиток регіонів. Згортання або призупинення багатьох інвестиційних проектів внаслідок світової фінансово-економічної кризи.
П'ятий (2009 р.-до цього часу)	Зниження інвестиційної привабливості України на тлі глобальної фінансової нестабільності та ускладнення організаційно-правових умов ведення бізнесу. Звільнення майнових інвестицій від сплати ввізного мита. Звільнення від податку на прибуток інвестицій, що надходять на територію України як внесок до статутного капіталу українського підприємства. Економічна й політична нестабільність у країні.	Застосування тимчасових інструментів впливу на іноземне інвестування, спрямованих на виведення національної економіки з кризового стану за рахунок посилення вимог до учасників інвестиційної діяльності (реєстрація інвестицій та валютне регулювання). Неможливість, згідно з чинним податковим законодавством, включати деякі види витрат до податкового обліку. Позбавлення новостворених підприємств права на податковий кредит на початку діяльності. Нерівнозначний підхід до застосування ПДВ для окремих галузей.
	Недосконалість умов і порядку реєстрації інвестицій, зокрема, за рахунок внесення у цей процес постійних численних змін. Реєстрація інвестицій, і як наслідок, надання підприємствам відповідних пільг, здійснюються тільки після їх реального внесення та підтвердження цього факту уповноваженим органом. Не закріплено відповідальність за конкретними виконавцями при реалізація інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна». Відсутність достатнього обсягу фінансування для створення та розвитку мережі дозвільних центрів та активного інформування підприємців про можливості користування цими послугами.

Розглядаючи проблеми й недоліки залучення іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку, слід відмітити, що несприятливий інвестиційний клімат та недосконале законодавство і дотепер є головуючими. Основними недоліками нормативно-правового забезпечення іноземного інвестування в Україні на сучасному етапі розвитку, як і раніше, можна визначити:

- велику кількість законодавчих актів (більше 100), яка до того ж постійно збільшується, та внесення до них постійних змін та доповнень (наприклад, з метою регулювання здійснення національних проектів та реалізації інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»);

- суперечливість тлумачення деяких положень нормативних документів (так, у Закон України «Про режим іноземного інвестування» так і не було внесено змін щодо роз'яснення формулювання «згідно з чинним законодавством»);

- недосконалість податкового законодавства у частині обліку витрат;

- значні розбіжності у нормотворчості регіональних органів державної влади (зокрема, стосовно умов (термінів, оплати, переліку необхідних документів) реєстрації та перереєстації іноземних інвестицій);

- відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства (LGG) при здійсненні інвестиційних проектів [6].

Отже, як ми бачимо, існує безліч проблем, які гальмують приплив іноземних інвестицій в економіку нашої держави. Саме тому на сьогоднішній день стратегічною задачею повинно бути якомога швидше усунення перешкод, які стримують приплив іноземних інвестицій, створення якомога сприятливіших умов для залучення їх в нашу державу, аби сприяти розвитку країни в цілому. Оскільки, виходячи із реалій сьогодення, іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, у всякому разі в найближчій перспективі, може найбільш вагомо сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвиткові відповідних територій і міст, поліпшенню соціального захисту громадян.

Негативний вплив на залучення іноземних інвестицій в економіку України має, крім того, недостатня розробленість законів і нормативних актів, що регулюють відносини між державою і закордонними інвесторами, а також їхніми українськими партнерами, неготовність української економіки і суб'єктів господарювання поглинути значні обсяги іноземного капіталу.

Таким чином, основними передумовами для збільшення припливу іноземних інвестицій є посилення політичної, економічної і соціальної стабільності у країні, й вихід з економічної кризи, удосконалення і розвиток форм залучення іноземного капіталу (в особливості створення спільних підприємств) можуть істотно стимулювати приплив цього капіталу.

Розділ 3. Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності

3.1 Приклади іноземного інвестування на фінансовому ринку України

Проведене дослідження засвідчило, що важливим інвестором національної економіки є країни Європейського союзу. Основним форматом інвестиційного співробітництва між Україною та ЄС є взаємодія нашої держави з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) [11].

Пріоритетними сферами кредитної діяльності ЄІБ в Україні є модернізація транспортної та енергетичної інфраструктури, підвищення рівня енергоефективності економіки України, зміцнення рівня захисту навколишнього середовища, реформування системи освіти, а також кредитна підтримка приватного ділового сектору України.

Основні сфери співробітництва та проекти в кожній із сфер розглянемо нижче.

Енергетика. У сфері електроенергетики Європейський інвестиційний банк опрацьовує питання укладення у 4 кварталі 2012 р. кредитної угоди з Україною на загальну суму 200 млн. євро для фінансування модернізації Дніпровського каскаду ГЕС. У цьому ж контексті Банком проводиться перегляд чинного проекту з фінансування розширення потужностей Каховської ГЕС (сума кредиту становить 175 млн. євро). Проводиться моніторинг ЄІБ стану реалізації чинної кредитної угоди щодо будівництва високовольтних ліній електропередач (ВЛЕП) (750кВ ВЛЕП Рівне-Київ і 750кВ ВЛЕП Запоріжжя-Каховська ГЕС). ЄІБ також готовий розглянути пропозиції української сторони щодо фінансування будівництва нових ВЛЕП, зокрема ВЛЕП 330кВ Луцьк-Тернопіль). 21 вересня 2012 р. у Брюсселі була підписана Угода між ЄІБ та Міненерговугілля України про кредитне фінансування на суму 150 млн. євро програми модернізації Дніпровського гідроенергетичного каскаду [11].

ЄІБ готовий надавати підтримку Україні в модернізації її газотранспортної системи (ГТС) відповідно до положень Заключної заяви Міжнародної інвестиційної конференції щодо модернізації ГТС України, яка відбулась у березні 2009 року у Брюсселі, та згідно з положеннями листа про наміри з цієї проблематики, підписаного з НАК «Нафтогаз України» у вересні 2011 року. У цьому контексті, ЄІБ опрацьовує звернення української сторони щодо надання кредиту для фінансування невідкладного ремонту газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород за умови надання Плану дій щодо реформування НАК «Нафтогаз України» відповідно до положень згаданої Заключної заяви.

Транспорт. Модернізація транспортної інфраструктури є одним з пріоритетів діяльності ЄІБ в Україні. Відбір потенційних інвестиційних проектів у сфері транспортної інфраструктури проводиться ЄІБ та українською стороною відповідно до пріоритетів транспортного співробітництва між ЄС та країнами-учасницями ініціативи ЄС «Східне партнерство». Узгодження цих пріоритетів відбувається в рамках роботи Транспортної панелі «Східного партнерства». На сьогодні, пріоритетними напрямками співпраці країн ЄС та країн-учасниць «Східного партнерства» визначено залізничну та автомобільну транспортну інфраструктуру [11].

У сфері автомобільного транспорту співробітництво з ЄІБ здійснює Державне Агентство автомобільних доріг України «Укравтодор» в рамках інвестиційного проекту «Європейські дороги України І» із залученням кредитних коштів на суму 200 млн. євро. У 2012 р. започатковано наступний інвестиційний проект «Європейські дороги України II» на загальну суму 450 млн. євро (інформація про проекти міститься у додатку І). ЄІБ з Укравтодор також опрацьовують доцільність фінансування інвестицій в модернізацію системи безпеки дорожнього руху України.

У сфері розвитку інфраструктури залізничного транспорту здійснюється інтенсивний діалог ЄІБ з ДП «Укразалізниця». Предметом діалогу є відбір потенційних інвестиційних проектів у сфері електрифікації перспективних залізничних маршрутів колій. У цьому контексті за сприяння ЄІБ досягнуто домовленості про надання гранту Європейської Комісії в рамках Трастового фонду технічної допомоги ініціативи «Східне партнерство» для фінансування проведення техніко-економічного обгрунтування зазначених проектів.

У сфері повітряного транспорту, Правлінням ЄІБ схвалено надання кредиту УКРАЕРОРУХУ у розмірі 56,8 млн. євро для модернізації української інфраструктури управління авіарухом, підписання відповідної кредитної угоди має відбутися до кінця 2012 року [11].

У сфері муніципального транспорту ЄІБ провів відповідну оцінку та передав на затвердження українській стороні проект кредитної угоди на суму 152 млн. євро на фінансування розширення Дніпропетровського метрополітену. Зазначений проект фінансується ЄІБ спільно з ЄБРР. Кредитні кошти зазначених фінансових інституцій будуть доповнені грантом Трастового фонду технічної допомоги ініціативи «Східне партнерство» в розмірі 200,000 євро для підготовки техніко-економічного обгрунтування та маркетингової концепції роботи метрополітену.

Муніципальна інфраструктура. ЄІБ зацікавлений надавати фінансову підтримку проектам у сфері модернізації та розвитку сфери муніципального господарства. Перший пілотний інвестиційний проект у цій сфері на суму 15,54 млн. євро щодо модернізації системи водопостачання та водовідведення в Миколаєві був схвалений у 2012 р. урядом України. Додаткове фінансування проекту здійснюється за рахунок грантів в рамках міжнародної ініціативи у сфері енергозбереженя Е5Р. Виділення першого траншу кредитних коштів має відбутися в другій половині 2012 року.

З метою налагодження системного співробітництва у цій сфері між ЄІБ та Урядом України опрацьовується укладення Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України та ЄІБ. За попередніми оцінками ЄІБ, обсяг кредитних коштів, які можуть бути виділені під проекти у цій сфері, може скласти 800 млн. євро. Пріоритетами фінансування можуть стати проекти в сферах водопостачання та водовідводу, опалення та енергозбереження в громадських будівлях та утилізації твердих відходів.

Захист навколишнього середовища. Іншим напрямком діяльності ЄІБ в Україні є фінансування проектів у сфері захисту навколишнього середовища. Діалог щодо визначення пріоритетних сфер та потенційних проектів ведеться з Міністерством екології та природних ресурсів України. До вересня 2012 р. Мінприроди України має надати ЄІБ інформацію щодо відповідних пріоритетів української сторони та потенційних інвестиційних проектів [11].

Інвестиції в регіон дельти Дунаю. Беручи до уваги велике міжнародне значення підтримання на належному рівні природоохоронних заходів у регіоні дельти Дунаю, розвитку міжнародного економічного співробітництва та модернізації транспортної інфраструктури в цьому регіоні, ЄІБ готовий надавати фінансову підтримку реалізації відповідних інвестиційних проектів у регіонах України, які входять в дельту Дунаю (придунайські райони Одеської області).

На сьогодні ЄІБ проводить оцінку низки інвестиційних проектів на зазначених територіях, представлених Мінінфраструктури України спільно з «Укравтодором» та ДП «Укрзалізниця». Серед запропонованих проектів - модернізація автомобільної магістралі Одеса-Рені та залізничної вітки Рені-Одеса-Ізмаїл.

В процесі дослідження особливостей реалізації в Україні міжнародних інвестиційних проектів варто звернути увагу на проекти, які реалізуються за підтримки Північної екологічної фінансової корпорації НЕФКО. Обсяг капіталу Інвестиційного фонду НЕФКО складає 113,4 млн. євро, що надає можливість НЕФКО виступати партнером, позикодавцем або гарантом відносно економічно рентабельних проектів. При цьому для отримання фінансування проекти повинні відповідати встановленим критеріям в частині позитивного впливу на навколишнє середовище. Пріоритет надається проектам, що несуть екологічний ефект не тільки у країні проекту, але і у Північних країнах, що, перш за все, означає скорочення обсягу скидання забруднюючих стоків у водойми й акваторію прикордонних морів, а також скорочення шкідливих викидів і, зокрема, викидів парникових газів в атмосферу.

По лінії НЕФКО в рамках Фонду агропромислових ініціатив профінансовано майже двадцять сільськогосподарських проектів в країнах Балтії і в Росії. Недавно успішний проект у цій галузі був реалізований і на Україні, де НЕФКО співробітничає з українською компанією «Галичина Захід», яка в 2001 році придбала нині модернізоване свинарське господарство.

Фінансується даний проект на кошти Інвестиційного фонду (IF) НЕФКО.

Свиноферма розташована неподалік від села Кавське, в 70 км на північний захід від Львова. На даний час у господарстві утримується 50000 свиней. Кошти НЕФКО пішли на закупівлю і монтаж біогазових установок, які дозволяють отримувати тепло для опалювання і здійснювати вентиляцію фермерських будівель і, таким чином, покращують умови утримання свиней. Крім цього, перехід від спалювання викопного палива на біогаз повинен дати підприємству економію у 670 тис. євро на рік. Проект також несе додатковий позитивний екологічний ефект. Так модернізація свиноферми включає демонтаж старого ізоляційного матеріалу, який містить канцерогенний азбест.

ЄБРР - Європейський банк реконструкції та розвитку.

Програма USELF - фінансування проектів у сфері альтерантивної енергетики (сонячна, вітрова, біомаса, гідроенергія, біогаз).

Проекти: заміщення енергії з традиційних джерел, перевірені технології, зменшення забруднення, життєздатність проектів

Кредит: 1-15 млн. евро.

Приклади: Рокитнянський цукровий завод (Київська обл.) - 7,1 млг. євро, будівництво біогазової установки; компанія “Ренджі Томашпіль” - 3,8 млн. євро (загальний пакет - 5,6 млн. євро), будівництво сонячної електростанції у Вінницькій обл.

3.2 Підвищення ефективності процесів використання іноземних інвестицій

Як зазначалось, головними проблемами у залученні іноземних інвестицій на сьогодні є: політична та законодавча нестабільність, відсутність надійних гарантій захисту від змін українського законодавства, значний податковий та адміністративний тиск, високий рівень корумпованості та бюрократизму, значний рівень інфляції в країні та складність реєстраційних, ліцензійних і митних процедур.

Помітним зрушенням для України має стати реалізація завдань, поставлених перед вітчизняною економікою відповідно до Концепції цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 рр. [17], а саме:

- створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, зняття перешкод в інвестуванні;

- удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів, а також визначення принципів та механізмів державного інвестування для реалізації проектів, які потребують державної фінансової підтримки;

- визначення як пріоритетних для надання державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток експортоорієнтованого та імпортозамінного виробництва, високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, розвиток інфраструктурних і базових секторів економіки, об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

- забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій, зокрема на умовах спільного фінансування;

- забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на вирішення пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування;

- здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів;

- запровадження державного моніторингу інвестиційної діяльності та визначення функцій і встановлення відповідальності державних органів і установ, уповноважених реалізувати державну політику у цій сфері;

- створення умов для ефективного функціонування інноваційних фінансово-кредитних установ та інвестиційних підприємств;

- створення умов для залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу (консолідація фондових бірж, забезпечення захисту прав споживачів інвестиційних послуг, створення центрального депозитарію цінних паперів, системи клірингу та розрахунків, які забезпечують мінімізацію ризиків під час виконання угод з цінними паперами);

- забезпечення підвищення ефективності та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства (концесії, спільна діяльність, угоди про розподіл продукції тощо);

- налагодження на державних підприємствах (окрім казенних) внутрішньогосподарських відносин, які сприятимуть створенню різноманітних організаційних форм господарювання ринкового типу та залученню недержавних інвестицій.

Вважаємо, що запровадження розглянутих програм призведе до притоку іноземного капіталу та успішного розвитку національної економіки.

Пріоритетними шляхами вирішення проблем іноземного інвестування мають бути: покращення інвестиційного клімату шляхом удосконалення загального та спеціального законодавства, що регулює відносини при здійсненні інвестування відповідно до європейських норм; розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме: становлення індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу, створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу; запровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування; прискорення здійснення митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; створення та впровадження освітніх програм, що сприятимуть розвитку винахідницької діяльності та формуванню поваги до права інтелектуальної власності.

Виходячи з вищезазначеного, на нашу думку, для того, щоб перетворити прямі іноземні інвестиції на позитивний чинник розвитку України, державі необхідно виконати декілька умов:

- оновити систему державного регулювання, яка б була лояльною до інвесторів з одного боку і давала можливість додати значну частину коштів до загального бюджету країни;

- покращити інвестиційний клімат України через подолання наслідків економічної кризи, подолання політичної кризи, значне зменшення хабарництва, покращення бізнес-клімату та стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- змінити правове законодавство у сфері іноземного інвестування, для того, щоб іноземні інвестори почували себе більш комфортніше і не боялися вкладати кошти в Україну;

- підвищити показники суспільного благополуччя громадян України: для інвесторів цей фактор також є важливим. Чим краще соціальне забезпечення, державна допомога та рівень зайнятості, тим більше Україна буде приваблювати іноземних інвесторів.

З метою покращення інвестиційного клімату в Україні та активізації іноземного інвестування вважаємо за доцільне запровадження таких заходів:

- досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональних проблем виходу України з економічної кризи та політичної нестабільності;

- вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією;

- розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;

- розробка та запровадження дієвого механізму надання податкових пільг іноземним інвесторам, які займаються довгостроковими інвестиціями з метою їх приросту;

- впровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування;

- створення інститутів з питань мобілізації інвестиційних ресурсів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

- досягнення рівномірного розподілу обсягів іноземних інвестицій по всій країні шляхом підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, не привабливих для іноземних інвесторів;

- сприяння розвитку фондового ринку, пов'язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов'язаннями, інвестиційними паями тощо;

- забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування і оподаткування;

- реформа податкової системи у якості зменшення кількості податків і зменшення деяких ставок;

- забезпечення зваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;

- розвиток інфраструктури шляхом будівництва технопарків і т.п.;

- активізація заходів, щодо формування позитивного іміджу України.

Вважаємо, що запровадження розглянутих шляхів підвищення рівня інвестиційної привабливості країни призведе до притоку іноземного капіталу та успішного розвитку національної економіки.

Висновки

Таким чином, залучення іноземних інвестицій відіграє провідну роль у розвитку національної економіки. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу, зростанню інвестиційного потенціалу територій та ін.

Іноземні інвестиції - це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи - нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації та ін. Іноземні інвестиції за складом інвестиційних ресурсів можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, валюти України (при реінвестиціях), рухомого і нерухомого майна, майнових прав, корпоративних прав, цінних паперів, грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов'язань (гарантованих банками), прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності (на користування надрами та природними ресурсами) та інших цінностей.

Дослідження проблем іноземного інвестування в Україні, які проводилися науковцями, аналітиками та експертами, показали, що найбільш негативно на процес іноземного інвестування в Україні впливають несприятливий інвестиційний клімат та недосконалість законодавства. Серед інших недоліків системи залучення іноземних інвестицій можна виділити обмеженість (інколи недоступність) та суперечливість інформації про об'єкти інвестицій і процес їх оформлення, відсутність системного підходу до залучення іноземних інвестицій на рівні областей, міст та районів, неврегульованість інтересів інвесторів та національної економіки тощо.

Отже, на даний момент стан інвестиційного клімату в Україні є незадовільним. До змін в Україні, які зможуть підвищити її інвестиційну привабливість та удосконалити інвестиційну діяльність, спрямовану на інноваційний розвиток економіки, варто віднести такі напрями діяльності, які можна назвати пріоритетними у сфері іноземного інвестування:

- удосконалення законодавства, яке забезпечить регулювання інвестиційної діяльності відповідально до європейських норм;

- розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної структури;

- реалізація інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»;

- удосконалення зовнішньоекономічної діяльності;

- створення державних гарантій захисту інвестицій;

- забезпечення політичної та економічної стабільності;

- стабільність та ефективність роботи банківської системи;

- постійний моніторинг та інформування потенційних інвесторів щодо змін в інвестиційному середовищі тощо.

Реалізація вказаних заходів суттєво змінить інвестиційне середовище в нашій країні та стимулюватиме притік іноземних інвестицій, що створить надійне підґрунтя для інноваційного розвитку економіки та підвищення якості життя громадян України.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII із змінами та доповненнями від 06.11.2014, підстава 1206-18

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР із змінами та доповненнями від 11.08.2013, підстава 406-18

3. Закон України "Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом "єдиного вікна" від 21.10.2010 р., № 2623-VI.

4. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку" від 17.11.2011 р., № 4057-VI.

5. Бондаренко О.О., Нижник К.С. Залучення іноземних інвестицій як джерело економічного зростання / О.О.Бондаренко, К.С.Нижник // Вісник КНУТД 2014 №3 - с. 88-94

6. Герзанич В.М. Основні недоліки та проблеми залучення іноземних інвестицій в Україні / В.М. Герзанич // «Ефективна економіка».

7. Глуха Г.Я. Прямі іноземні інвестиції у контексті економічного зростання / Г.Я. Глуха // Економічний нобелівський вісник. 2014. № 1 (7) - с. 113-121

8. Державна служба статистики України

9. ЄБА: інвестиційний клімат в Україні не покращується.

10. Затонацька Т.Г. Деякі аспекти імплементації інвестиційної політики нового покоління в Україні / Т.Г. Затонацька // Фінанси України. - 2013. - № 12. - С. 78-88.

11. Інвестиційне співробітництво між Україною та ЄС

12. Інвестиційний клімат в Україні: як кабмін планує його поліпшувати в 2015-2017 рр.

13. Інвестиційний клімат в Україні / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. - 19 грудня 2013 р.

14. Інвестиційний клімат в Україні. Дані Міністерства закордонних справ України

15. Індекс інвестиційної привабливості України ЄБА у 2014 р.

16. Іщук С.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону / С.О. Іщук // Регіональна економіка. - 2013. - № 1. - С. 35-42.

17. Концепція Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки / Верховна Рада України.

18. Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки / Верховна Рада України.

19. Кубах Т.Г. Інвестиційний клімат держави: теоретичний та практичний аспект / Т.Г. Кубах // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка».

20. Майорова Т.В. Залучення іноземних інвестицій в умовах глобалізації / Т.В. Майорова // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. - 2011. - №1. - С. 89-101.

21. Навроцька Н.А. Дуалізм впливу прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни / Н.А. Навроцька // Бізнес Інформ. - 2012. - № 1. - С. 67-71.

22. Павленко І.І. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. / Павленко І.І., Варяниченко О.В., Навроцька Н.А. - К.: ЦУЛ, 2012. - 256 с.

23. Прокопенко О.В. Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України [Текст] / О.В. Прокопенко, О.В. Кліменко // Механізм регулювання економіки. - 2009. - №4, Т.2. - С. 233-239.

24. Прядко И. Все на выход. Почему иностранные инвесторы бегут из Украины / И. Прядко // Корреспондент. - 2013. - 22 июля (№ 28).

25. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України

26. Савіцька О.П. Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України / О.П. Савіцька // Науковий вісник НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.1 - с. 277-283

27. Сазонець І.Л. Інвестування: міжнародний аспект: Навчальний посібник / Сазонець І.Л., Федорова В.А. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 272 с.

28. Стельмащук А.М. Іноземні інвестиції як чинник економічного зростання внутрішнього ринку України / А.М. Стельмащук // Сталий розвиток економіки. - 2011. - № 5(8). - С. 240-247.

29. Стефанків О.М., Данилишин В.І. Інвестиційна привабливість економіки України / О.М. Стефанків, В.І. Данилишин

30. Тесля С.М. Прямі іноземні інвестиції як економічна категорія, суть та значення / Тесля С.М. // Науковий вісник НЛТУ України. - №19. - 2009. С. - 131 - 138

31. Чернишова Л.О. Особливості залучення та стимулювання іноземного інвестування в Україні / Л.О. Чернишова, В.В. Сазанова // Бізнес Інформ. - 2013. - № 2. - С. 87-90

32. World Development Indicators

33. European Business Association

Размещено на Allbest.ru