Практика залучення іноземних інвестицій в економіку України та напрямки підвищення їх ефективності
Нормативна база та механізм залучення іноземного капіталу в економіку України. Аналіз розміщення та динаміки іноземних інвестицій на фінансовому ринку країни. Проблеми іноземного інвестування та напрямки ефективності розвитку інвестиційної діяльності.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 13.03.2015 |
Размер файла | 596,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в економіку України
- 1.1 Іноземні інвестиції: сутність поняття, форми та види
- 1.2 Механізм залучення іноземного капіталу в економіку України
- 1.3 Нормативна база залучення іноземних інвестицій підприємствами України
- Розділ 2. Аналіз процесів іноземного інвестування на фінансовому ринку України
- 2.1 Аналіз інвестиційного клімату України
- 2.2 Дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій в економіку України
- 2.3 Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України
- Розділ 3. Практика залучення іноземних інвестицій в економіку україни та напрямки підвищення їх ефективності
- 3.1 Приклади іноземного інвестування на фінансовому ринку України
- 3.2 Підвищення ефективності процесів використання іноземних інвестицій
- Висновки
- Список використаних джерел
- Вступ
- Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що у сучасному динамічному світі інвестиції відіграють важливу роль. Їм можна відвести роль ядра економіки, рушійної сили національного виробництва. Проте внутрішніх ресурсів України для забезпечення фінансами національного господарства в належному обсязі не вистачає. У такій ситуації гостро постає питання залучення інвестицій з інших джерел, у т.ч. числі з-закордону. Економіка України має значний ресурсний потенціал, в який чимало інвесторів можуть і хочуть вкладати свої кошти. Нестабільність, суперечливість та непрозорість законодавства не дозволяють повністю використати наявний інвестиційний потенціал. У сукупності із значним рівнем зношеності основних виробничих фондів (до 76,7%), проблема залучення іноземних коштів стає ще гострішою.
- В Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях, оновлення застарілих основних виробничих фондів. Тому вирішення питань ефективного залучення та використання іноземних інвестицій в Україні є вкрай актуальним.
- Різноманітні аспекти іноземного інвестування розглядалися у працях таких знаних зарубіжних учених, як Е. Берлоу, О. Вільямсон, Д. Гофман, Дж. Даннінг, Дж. Мур, М. Портер, П.Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та ін. Питання залучення іноземних інвестицій в Україну, зокрема, проблемних аспектів цього процесу знайшли відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних вчених: О. Барановського, Я. Бережного, І.Бланка, В. Гейця, А.Гриньова, Б. Данилишина, Я. Жаліла, О. Мозгового, С. Мочерного, І. Ніколайко, О.Онопрієнко, В. Петрушевської, О. Федорук та ін.
- Однак, незважаючи на велику кількість досліджень, проведених як іноземними, так і національними вченими, питання про вплив іноземних інвестицій й про їхню ефективність для приймаючої економіки продовжує залишатися відкритим.
- Метою роботи є аналіз залучених іноземних інвестицій в Україні з погляду ефективності їхнього використання й впливу на економіку країни в цілому.
- Відповідно до зазначеної мети поставлені наступні основні завдання:
- - розглянути сутність та значення іноземних інвестицій в умовах глобалізації;
- - проаналізувати вплив іноземних інвестицій на розвиток економіки України;
- - здійснити аналіз інвестиційного клімату України;
- - провести дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій;
- - здійснити оцінку ефективності іноземного інвестування національної економіки в географічному та галузевому аспекті;
- - виділити основні проблеми залучення та використання іноземних інвестицій в Україні;
- - запропонувати пропозиції і рекомендації щодо оптимізації процесів іноземного інвестування у вітчизняну економіку;
- - розглянути напрями удосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах глобалізації.
- Об'єктом дослідження є залучення і накопичені обсяги іноземних інвестицій в Україні.
- Предмет дослідження - ефективність іноземних інвестицій з погляду приймаючої країни.
- Методологія дослідження базується на принципах системного аналізу ефективності прямих іноземних інвестицій, з використанням таких методів дослідження як спостереження, порівняння, синтез, аналіз.
- Інформаційною базою дослідження послужили статистичні матеріали, документи й публікації міжнародних економічних організацій: ООН і регіональних комісій, ОЕСР, МВФ, СОТ, ВБ, ЄБРР і ін., міністерств і відомств України, а також ряду спеціалізованих закордонних інформаційно-аналітичних агентств.
іноземний інвестиція фінансовий економіка
Розділ 1. Теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в економіку України
1.1 Іноземні інвестиції: сутність поняття, форми та види
Зростаюча глобалізація світової економіки визначає важливість дослідження формування правил і процедур вільного руху іноземних капіталовкладень. В умовах тісного взаємозв'язку між прямими іноземними інвестиціями та міжнародною торгівлею лібералізація останньої буде неповною, якщо не супроводжуватиметься лібералізацією руху інвестицій.
Серед широкого кола питань, що розглядаються світовою економічною наукою, залучення прямих іноземних інвестицій і їх вплив на формування загального простору на сьогодні є одними з найбільш актуальних. Необхідність подальшого дослідження і аналізу сучасних аспектів залучення прямих іноземних інвестицій у країни із різним рівнем економічного розвитку обумовлена наявністю тенденцій інтернаціоналізації і глобалізації світогосподарських процесів, а також появою нових об'єктів інвестування - країн з перехідними економіками [27, c. 32].
Міжнародні інвестиції є важливим чинником формування і функціонування економіки будь-якої країни: вони є одним із найбільш ефективних способів виробничого включення національних економік до світового господарства і міжнародного розподілу праці. Експорт капіталу є ефективним засобом розширення сфери застосування тієї частини капіталу, яка залишається в країні.
Прямі іноземні інвестиції - це капіталовкладення, що здійснюються у високоефективні іноземні проекти, що спрямовані на створення, розширення чи модернізацію виробництва, розробку інтелектуального продукту або вкладення в «людський капітал», результатом використання яких є як матеріальний, так і нематеріальний прибуток (дохід, дивіденди) [28, c. 241].
Як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі існує немало визначень іноземних інвестицій. Так, на думку західноєвропейських вчених до іноземних інвестицій належать реальні інвестиції від отриманих доходів підприємства. Вони здійснюються, головним чином, з метою впливати на оперативну (поточну) господарську діяльність закордонного інвестиційного об'єкту.
Герзанич В.М. розглядає прямі іноземні інвестиції як вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні-реципієнті капіталу, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Тобто, іноземні інвестиції практично повністю пов'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не враховуючи при цьому відносно невеликі за обсягом закордонні інвестиційні фірми, які належать державі [6].
На думку Павленка І.І., іноземні інвестиції - це цінності, що іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності в Україні з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України. Це фізичні особи, які не проживають постійно в Україні, юридичні особи - нерезиденти, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації та ін. [22] Іноземні інвестиції за складом інвестиційних ресурсів можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, валюти України (при реінвестиціях), рухомого і нерухомого майна, майнових прав, корпоративних прав, цінних паперів, грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов'язань (гарантованих банками), прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності (на користування надрами та природними ресурсами) та інших цінностей. Загальною вимогою до видів інвестицій є оцінювання у ВКВ, підтверджене країною-інвестором або міжнародними торговельними угодами.
За класифікацією ООН, прямі іноземні інвестиції (FDI - foreign direct investments) - це інвестиції, що включають управлінський контроль над національним господарюючим суб'єктом з боку господарюючого суб'єкта іншої національності. Іноземні інвестиції передбачають встановлення довгострокових відносин, що свідчать про глибоку зацікавленість інвестора в закордонному суб'єкті, в який вкладено інвестицію. Причому щодо суті вкладення коштів існують два різновиди прямих інвестицій ТНК:
1. Так звані прямі інвестиції «зеленої зони» (greenfield FDI), що утворюють нові дочірні компанії (філії). Таке поняття як будівництво підприємства «під ключ» загалом, відображає суть такого виду інвестицій. За останні роки він становить менше ніж 20% від всього обсягу прямих іноземних інвестицій. Оплата таких інвестицій здійснюється переважно «живими» грошима [28, c. 243].
2. Трансграничні злиття і поглинання (cross-border mergers and acquisitions M&A) -- зміна управління активами і діяльністю компанії, що приєднується внаслідок інвестиції. У випадку трансграничного злиття поєднуються активи та операції двох фірм для створення нової компанії. Функції управління активами й операціями передаються від колишньої національної компанії до іншої (закордонної) компанії, причому перша компанія стає дочірньою компанією/філією компанії, що зробила поглинання. Обидві ці компанії можуть бути як приватними, так і державними (приватизацію за участю закордонного інвестора трактують як трансграничне злиття і поглинання).
На наш погляд, точнішим визначенням прямих іноземних інвестицій є розуміння їх як інвестицій в підприємства, розміщених в одній країні, але які «ефективно контролюються» резидентами іншої.
Отже, іноземні інвестиції - це характерна особливість також й міжнародного бізнесу, оскільки сюди звичайно відносяться, як вже було зазначено раніше, володіння філіями та відділення материнських компаній за кордоном.
Дослідження сутності та значення прямих іноземних інвестицій для розвитку економік країн в умовах глобалізації дозволило виділити найбільш суттєві ознаки інвестицій [16, c. 39]:
- потенційна здатність приносити прибуток; перетворення частини накопиченого капіталу в альтернативні види активів економічного суб'єкту;
- цілеспрямований характер вкладання капіталу в матеріальні і нематеріальні об'єкти;
- наявність ризику вкладання капіталу та ін.
Прямі іноземні інвестиції здійснюються у багатьох формах [16, c. 35]:
1. Придбання неконтрольних пакетів акцій у фірмах країн-одержувачів через пряму купівлю акцій на місцевому фондовому ринку. Цей спосіб інвестування часто використовується в процесі приватизації підприємств і обміну акцій на борги як приватних, так і державних підприємств.
2. Ліцензійні угоди з фірмами країн-одержувачів. Цей тип угод дає іноземному учаснику можливість виходу на ринок з мінімальним ризиком. Іноземні інвестори можуть також купувати акції місцевих фірм, з якими вони вступають у ліцензійні угоди.
3. Спільні підприємства. Створюються та управляються спільно іноземними інвесторами та місцевими партнерами, у ролі яких виступають найчастіше приватні підприємства, але інколи і державні підприємства, і навіть урядові органи. Спільні підприємства дають інвесторам більшу присутність на місцевому ринку з меншим ризиком, ніж пряма купівля місцевої фірми або створення свого дочірнього підприємства.
4. Контрольні пакети акцій у фірмах країни-одержувача, отримані купівлею акцій, приватизацією, обміном акцій на борги та іншими методами. Така форма інвестування приносить великі вигоди місцевим фірмам, стимулює економіку країни в цілому та прискорює її інтеграцію у світову економіку.
5. Створення в країнах-одержувачах своїх власних дочірніх підприємств. Застосовується на ринках, які мають найбільший потенціал для отримання прибутків.
На рис. 1.1 наведемо графічно види прямих іноземних інвестицій в Україні.
Рис. 1.1. Види іноземних інвестицій в Україні [22, c. 76]
Іноземні інвестори часто використовують зони вільної торгівлі як плацдарм для виходу на ринки третіх країн. Тому інвестування в зони вільної торгівлі виходить з таких факторів [22, c. 77]:
а) географічне розміщення - близькість до головних ринків як в країні прикладання капіталу, так і за кордоном;
б) доступність ринку, тобто наявність угод про режим найбільшого сприяння в торгівлі або право безмитного ввезення окремих товарів, що виробляються в зонах вільної торгівлі, до третіх країн;
в) можливість вільного пересування товарів, тобто розміщення зон вільної торгівлі неподалік портів, аеропортів, інших транспортних об'єктів або наявність у цих зонах різних митних органів, що прискорює процедури експорту та імпорту і зменшує транспортні витрати;
г) наявність розвиненої інфраструктури (внутрішній та міжнародний зв'язок, електроенергія, переробка промислових відходів), що може бути вирішальним фактором для інвесторів.
Рис. 1.2 графічно відображає основні форми здійснення іноземних інвестицій в Україні [22, c. 78].
Рис. 1.2. Форми здійснення іноземних інвестицій в Україні [22, c. 78]
Отже, як видно з проведеного дослідження, іноземні інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, збільшення показників господарської діяльності підприємства. Іноземні інвестиції мають велике значення для економіки країни, тому що вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації, є джерелом капіталовкладень у формі сучасних засобів виробництва, збільшують продуктивність праці, залучають вітчизняних підприємств до використання передового досвіду, сприяють розширенню інновацій, підвищують добробут населення країни.
1.2 Механізм залучення іноземного капіталу в економіку України
Доцільність залучення інвестицій для економіки України очевидна - вона диктується тим, що її реструктуризація вимагає значних інвестицій, що за рахунок власних джерел покривати неможливо, тому в економіку України залучаються кредити Міжнародних фінансових організацій та Світового банку, окремих держав і приватних фірм, проводиться розширення практики спільних з іноземним капіталом підприємств, залучається іноземний капітал в будівництво важливих для країни об'єктів, поліпшення виробничої і соціальної інфраструктури. Усе це приводить до необхідності створення в країні привабливих умов для іноземних інвесторів та формування ефективного механізму залучення іноземного капіталу.
Особливості формування механізму залучення іноземних інвестиційних ресурсів визначаються необхідністю [23]:
- задоволення потреб в інвестиційних ресурсах за рахунок залучення іноземних інвестицій. В умовах низького рівня оплати праці в Україні приплив іноземних інвестицій призводить до створення нових робочих місць із заробітною платою вище середньої по країні;
- кращого задоволення потреб внутрішнього ринку. Виробництво продукції підприємствами за участю іноземних інвестицій може бути дешевим, якіснішим і забезпечується широким сервісним обслуговуванням на відмінну від продукції вітчизняних товаровиробників;
- залучення техніки і технологій, які сприяють індустріалізації і конкурентоспроможності країни-реципієнта.
Міжнародні інвестиційні процеси порівняно з внутрішніми інвестиційними процесами мають більш складну мотиваційно-функціональну і географічну структури.
Відповідно більш складною є і сфера міжнародного перерозподілу інвестиційних ресурсів, в якій тісно переплітаються і взаємодіють внутрішні та міжнародні інвестиційні джерела.
Аналіз результатів дії факторів впливу на привабливість української економіки для іноземних інвесторів (рис. 1.3) свідчить, що вплив факторів, які стримують залучення іноземних інвесторів, перевищує вплив позитивних факторів. Значною мірою це пояснює нестабільність інвестиційного процесу в країні.
Рис. 1.3. Фактори, що впливають на обсяг іноземних інвестицій в економіку України [23, c. 235]
У світовій практиці застосовується декілька механізмів залучення іноземних інвестицій. Будь-який із механізмів міжнародного інвестиційного співробітництва в Україні, за умови високого рівня його ефективності, надає країні та її суб'єктам господарювання ряд поточних і перспективних переваг. Світовий досвід залучення іноземних інвестицій є придатним для умов України. Як свідчить практика функціонування спільних підприємств в Україні, іноземні партнери намагаються вкладати свої кошти в ті сфери економіки, де потрібні мінімальні вкладення, відбувається їх швидка окупність, може бути досягнута висока норма прибутку і більш-менш гарантована валютна виручках.
Одним із найбільш розповсюджених механізмів залучення прямих інвестицій в Україну є створення спільних підприємств (СП), у діяльності яких проявляються процеси кооперації, об'єднання знань, зусиль, засобів та набутого досвіду. Однією із цілей діяльності спільних підприємств є імпортозаміщення. Воно використовує вітчизняну сировину і переважно західне обладнання та комплектуючі, у яких персонал виготовляє готову продукцію для реалізації більшої її частини на внутрішньому ринку.
Також виділяють організацію венчурних підприємств як один із механізмів залучення іноземних інвестицій. Венчурна фірма - це дрібна чи середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками і їхнім кредитуванням. Уловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає крупним компаніям розробляти новітні напрямки науково-технічного прогресу.
Виділяють внутрішні «венчури» - малі фірми, які займаються розвитком передових технологій, що включаються в сферу діяльності великих корпорацій шляхом надання їм фінансових засобів, консультацій, експериментальної бази і т. д. Операції, проведені такими фірмами, характеризуються підвищеним ступенем ризику.
Важливим механізмом залучення іноземних інвестицій є лізинг. Під лізингом вважається довгострокова оренда машин, обладнання і устаткування при збереженні права власності на них за орендодавцем. Лізинг не вимагає від підприємства великих витрат власних або залучених засобів. Спеціалізована лізингова компанія не надає підприємству кредит, а сама фінансує і здобуває для нього устаткування. Це устаткування передається підприємству в тимчасове користування [23, c. 236].
В економічній літературі виділяють фінансовий, операційний та імпортний лізинг. На нашу думку, для сучасного етапу розвитку економіки України варто розглядати лізинг як самостійний вид підприємницької діяльності спрямованої на інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових ресурсів.
Особливою формою міжнародного економічного співробітництва є концесія, яка також може розглядатися як механізм залучення іноземних інвестицій. Концесія являє собою договір на здачу в експлуатацію на визначених умовах землі, природних ресурсів, підприємств і інших господарських об'єктів, що належать державі. Концесійні договори укладаються на тривалі терміни, що є особливо сприятливим з точки зору розвитку виробничого сектора економіки країни. Плата за користування концесією розраховується у вигляді відсотка на капітал, що вкладається у майно його власників, а також ренти. Конкретний розмір платні визначається в ході переговорів сторін, виходячи з міжнародної практики концесійного співробітництва та використовуваних ставок.
На території вільних економічних зон запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
Створення вільних економічних зон, вільних міст та інших подібних районів стало одним з основних механізмів залучення іноземного капіталу у більшості країн світу.
Одним із важливих механізмів залучення прямих іноземних інвестицій є відкриття підприємств - філій транснаціональних компаній. Транснаціональні корпорації (ТНК), на думку експертів ООН, є «двигунами світової економіки». Саме так була названа одна з доповідей по транснаціональних корпораціях. На сьогоднішній день ТНК є такими ж рівноправними суб'єктами міжнародних економічних відносин, як і власне держави, а деякі найбільші ТНК, навіть, значно сильніші в економічному плані, ніж декілька держав світу..
Усі перераховані вище механізми залучення іноземних інвестицій можуть активно використовуватися в практиці. Проте особлива увага уряду повинна спрямовуватися на визначення пріоритетності застосування тих механізмів, що найбільшою мірою сприятимуть розвитку галузей та регіонів, які потребують значних надходжень і визначають розвиток економіки загалом.
1.3 Нормативна база залучення іноземних інвестицій підприємствами України
На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України “Про режим іноземного інвестування” [2], Закон України “Про інвестиційну діяльність”[1]. Зокрема, у Законі України “Про інвестиційну діяльність” № 5492-17 зі змінами і доповненнями від 20.01.2015 р. визначено, що іноземні інвестиції за своїм сутнісним змістом є вкладенням коштів іноземним інвестором у різні об'єкти з метою одержання прибутку. Водночас, іноземним інвестором є іноземні юридичні особи, фізичні особи (громадяни з постійним місцем проживання за межами України), іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові організації тощо.
У відповідності до норми чинного законодавства іноземними є вкладення коштів або інших цінностей, які здійснені іноземним інвестором. Тоді за регіональною ознакою доцільніше поділяти інвестиції на зовнішні та внутрішні.
Усі форми іноземного інвестування можна поєднати у дві групи: прямі та портфельні інвестиції. Відповідно до першої групи потрібно зарахувати ті форми вкладень, які забезпечуватимуть контроль за діяльністю підприємства. Це, наприклад, можуть бути створення нових підприємств, придбання прав користування землею тощо. У іноземній практиці прямими вважаються інвестиції, що забезпечують володінням їх власником не менш ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства (за визначенням МВФ). За американським законодавством прямою вважається інвестиція, що забезпечує володіння не менше 10 % статутного капіталу підприємства. У країнах Європейського Союзу ця частка коливається в межах 20-25 %, а у Канаді, Австралії і Новій Зеландії становить до 50 %.
Законом України “Про режим іноземного інвестування” [1] для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.
Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.
Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Цей Закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”.
Законом України від 17.02.2000р. №1457 “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” було встановлено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Указом Президента України від 7.07.98 р. №748 “Про деякі питання іноземного інвестування” врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.
Законом України від 15 липня 1999 року №977 “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності” визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.
Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1061 “Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями”.
Законом України “Про угоди про розподіл продукції” створені сприятливі стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні. Законом України “Про концесії” визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна.
Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є [4]:
- стимулювання переходу України на інноваційну модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків (2011 р. - 23 відсотки, 2012 р. - 21 відсотків, 2013 р. - 19 відсотків, 2014 р. - 16 відсотків);
- тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
- строком на 10 років з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, а також підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині), прибуток від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії, прибуток підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;
- розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві;
- врегульовано питання оподаткування операцій з фінансового лізингу, що дозволить надати нових стимулів цій формі інвестування;
- створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків;
- запровадження «автоматичного» відшкодування податку на додану вартість сумлінним платникам податків та Єдиного реєстру податкових накладних та впроваджено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість таким платникам.
Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.
Протягом 2014 року більшість реформаторських зусиль у галузі було спрямовано на дерегуляцію. Кількість центральних органів виконавчої влади, що здійснюють нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було скорочено до 28, а кількість дозвільних документів скорочено з 143 до 84. Також були зроблені крокі у напрямку адаптації українських стандартів до європейських. Прийнято Закон «Про стандартизацію», українську систему метрології було гармонізовано з вимогами Європейського Союзу, зокрема розмежовано регуляторні, контрольні та господарські функції. Разом з тим, більшість цих заходів лише незначно поліпшили існуючу систему [12].
Отже, в Україні створене розвинене правове поле для інвестування, національне законодавство передбачає необхідні гарантії діяльності для інвесторів. Проте, регуляторна система України неузгоджена і містить суперечливі регуляторні норми, податкова система складна, митниця працює неефективно, рівень конкуренції на внутрішньому ринку низький. Все це створює несприятливі умови для ведення бізнесу, багато в чому, зумовлює корупцію, стимулює ухилення від оподаткування та стримує інвестиції.
Розділ 2. Аналіз процесів іноземного інвестування на фінансовому ринку України
2.1 Аналіз інвестиційного клімату України
Інвестиційний клімат - це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації). Інвестиційний клімат можна розділити на:
- потенціал народного господарства - сукупність об'єктів народного господарства, привабливі підприємства, наявність значних природних ресурсів з можливістю подальшої розробки, наявна інфраструктура та енергоресурси;
- українські бізнес реалії очима іноземців - доступ до основних джерел інформації про стан народного господарства, нормативно-правова база, менталітет робочої сили, участь провідних світових ТНК у національній економіці.
Про ресурсний потенціал економіки України можна навести безліч інформації . Особливо варто відзначити земельні, лiсовi та водні ресурси; багаті надра та ґрунти. Більш як 60% сільськогосподарських угідь представлені високоякісними родючими чорноземами. У бiльшостi регіонів України достатня кiлькiсть опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дає змогу провадити господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-яких галузях економіки. Людські ресурси є однією з ключових конкурентних переваг економіки України. Країна має один з найсприятливіших серед держав світу показників щільності населення (станом на 1 січня 2015 року густота населення становила 75,5 осіб на 1км2) [19].
Як зазначалося, основні фонди України дуже зношені. Станом на кінець 2014 р. ступінь їх зношеності становить 74,7%, у т.ч. в промисловості - 57,3%, сільському господарстві - 34,6%, будiвництвi - 55,1%, на транспорті та зв'язку катастрофічні 96% . Ці показники неухильно зростають, а коефіцієнт оновлення основних фондів становить лише 3%. За останні десять років середній термін служби основних засобів збільшився в 3,5 раза, у виробничій сфері - у 4,5 раза [19]. Проте, для інвесторів значний рівень зношеності основних фондів не є негативним чинником. Це більше позитивний чинник, оскільки навіть незначне технічне переоснащення за рахунок інвестора одразу дає відчутний результат на працюючому, налагодженому, збалансованому виробництві. Тому не випадково придбання техніки, обладнання, будівництво цехів, фінансова діяльність є найпоширеніші форми інвестування.
Своєрідним барометром ділової репутації, конкурентоспроможності, а відповідно і інвестиційного клімату держави є ряд індексів, а саме: GlobalCompetitiveness Index, World Competitiveness Yearbook, The Doing Business, Heritage Foundation.
За період з 2008 по 2014 рік Україна поступова переміщалась до кінця списків, що не може не турбувати (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Індекси конкурентоспроможності для України, за період 2008-2014 року [13]
Показник |
Рік |
|||||||
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
2013 |
2014 |
||
Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index) (GCI) |
48 з 125 |
57 з 131 |
62 з 134 |
61 з 133 |
63 з 133 |
64 з 133 |
64 з 133 |
|
Всесвітній індекс конкурентоспроможності (World Competitiveness Yearbook IMD) |
46 з 55 |
46 з 55 |
54 з 55 |
54 з 56 |
57 з 59 |
57 з 59 |
56 з 59 |
|
Індекс ведення бізнесу (The Doing Business) |
124 з 155 |
118 з 179 |
139 з 178 |
145 з 183 |
147 з 183 |
149 з 183 |
152 з 183 |
|
Індекс економічної свободи (Heritage Foundation) |
99 з 157 |
125 з 161 |
133 з 157 |
152 з 179 |
162 з 179 |
163 з 179 |
161 з 179 |
Дані індекси дають чіткий сигнал, що інвестиційний клімат в Україні не є комфортним для суб'єктів підприємницької діяльності, особливо в короткостроковій та середньостроковій перспективі, в наслідок відсутності практичних кроків, які б забезпечували економічну свободу та захист інтересів всіх учасників бізнес-процесів при чітких, всім зрозумілих, передбачуваних та неупереджених правил ведення бізнесу.
Особливу увагу привертає на себе той факт після кризи 2008-2009 років, не зважаючи на від'ємну динаміку світової економіки, Україна змогла покращити свої позиції, про що свідчить Індекс ведення бізнесу (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 Місце України у рейтингу The Doing Business у 2010-2014 рр. [13]
Складові індексу |
Рік |
Зміна 2014 до 2013 |
|||||
2010 |
2011 |
2012 |
2013 |
2014 |
|||
Складність ведення бізнесу, загальна оцінка |
145 |
147 |
149 |
152 |
137 |
+15 |
|
За субіндексами: |
|||||||
- започаткування бізнесу |
128 |
136 |
118 |
116 |
50 |
+66 |
|
- реєстрація власності |
140 |
160 |
165 |
168 |
149 |
+19 |
|
- сплата податків |
180 |
181 |
181 |
183 |
165 |
+18 |
|
- підключення до мережі електропостачання |
- |
- |
169 |
170 |
166 |
+4 |
|
- виконання зобов'язань по контракту |
48 |
43 |
44 |
44 |
42 |
+2 |
|
- банкрутство |
143 |
145 |
158 |
158 |
157 |
+1 |
|
- отримання кредиту |
28 |
30 |
21 |
23 |
23 |
0 |
|
- дозвільна система у будівництві |
179 |
181 |
182 |
182 |
183 |
-1 |
|
- зовнішня торгівля |
121 |
139 |
136 |
144 |
145 |
-1 |
|
- захист прав інвесторів |
142 |
108 |
108 |
114 |
117 |
-3 |
Основні позитивні зрушення відбулись за рахунок зменшення строків започаткування бізнесу, реєстрації власності, сплати податків. За даними Всесвітнього банку, у рейтингу The Doing Business-2014, Україна зайняла 112 місце, це той рекорд який вона досягла за всі роки своєї незалежності, але так і не змогла увійти у сотню. Якщо розглядати значення цього індексу у загальному підсумку, можемо констатувати позитивну динаміку, але практично більшість законодавчих змін які було запропоновано і враховано при розрахунку даного показника не працюють або не мають суттєвого практичного значення.
Особливу насторогу визиває той факт, що за одним з ключових субіндексів для інвестора - захист прав інвесторів - Україна за даними The Doing Business-2013 спустилась на 3 пункти, а за даними The Doing Business-2014 вже на 11 пунктів та зайняла 128 позицію. Не зважаючи на те, що в Україні діють закони «Про акціонерні товариства» та «Про захист економічної конкуренції», які покликані захищати право власності та конкурентні позиції кожного інвестора, високій рівень корупції у судовій системі, вибіркове законодавство та недобросовісна конкуренція, знижують активність внутрішнього та зовнішнього інвестора.
Відповідно до даних ЄБА індекс інвестиційної привабливості України у 2008-2014 рр. був наступним:
Рис. 2.1. Індекс інвестиційної привабливості України ЄБА [15]
Отже, індекс інвестиційної привабливості України, що розраховується європейкою бізнес асоціацією, за підсумками четвертого кварталу 2014 року становив 2,5, що є найнижчим показником за минулий рік.
Як наголошується, в першому кварталі цей показник становив 2,72, у другому - 2,74, у третьому - 2,65. При цьому в асоціації нагадують, що найнижчого значення за всю історію проведення дослідження показник досяг у четвертому кварталі 2013 року - 1,81.
Динаміку поточного інвестиційного клімату в Україні ілюструє рис. 2.2.
Рис. 2.2. Динаміка поточного інвестиційного клімату в Україні в 2008-2014 рр. [15]
Варто відзначити, що правова та економічна нестабільність, а також адміністративний тиск і корупція в органах місцевої влади на тлі проведення АТО та агресії з боку Російської Федерації, безумовно, викликають занепокоєння інвесторів і впливають на стратегічне планування бізнес-діяльності на 2015 рік.
Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України. До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій - 87,5 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку. Динаміка індексу за регіонами представлена на рис. 2.3.
Рис. 2.3. Динаміка індексу за регіонами в 2008-2014 рр. [15]
Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні. За підсумками рейтингу Світового банку «Doing Business-2014» Україна піднялася на 28 позицій порівняно з «Doing Business-2013» та посідає 112-е місце. Україну визнано країною, що досягла найкращих результатів щодо покращення регуляторного середовища серед усіх країн світу у 2012/2013 році [29]. Ряд позитивних кроків у цьому напрямі вже здійснено. З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», який визначає особливості оподаткування ввізним митом суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, зокрема, звільнення від сплати податку на прибуток до 2017 року та звільнення від сплати ввізного мита [29].
Залученню іноземних інвестицій сприятимуть положення Митного кодексу, який набув чинності з 01.06.2012 року. Так, згідно із статтею 251, митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в першочерговому порядку. Згідно з частиною другою статті 287, товари, що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років з метою інвестування, звільняються від сплати ввізного мита [29].
Таким чином, надходження прямих інвестицій для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ознакою якості інвестиційного клімату та ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Разом з тим іноземні інвестиції індиферентні до проблем національної економіки та в разі неналежного національного моніторингу і контролю можуть містити певні загрози для національної економіки.
2.2 Дослідження сучасного стану залучення іноземних інвестицій в економіку України
Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Будь-який інвестор постійно діє, виходячи із співвідношення між отриманням розміру можливого прибутку та ризиком. На відміну від учасників процесу прямої купівлі - продажу товару, інвестор має намір вкласти свій капітал з розрахунком на майбутній результат і повинен бути впевнений у надійності операцій, які планує [31, c. 88].
Протягом останніх кількох років ми спостерігаємо покращення ситуації із залученням іноземних інвестицій в економіку України, проте обсяги залучених інвестицій наразі не відповідають тому рівню, якого реально потребує наша економіка. За інформацією Держстату, на 1 січня 2015 р. обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку України з початку інвестування, становив 45,916 млрд. дол., що з розрахунку на душу населення становить 0,946 тис. дол. (табл. 2.3 та рис. 2.4) [8].
Таблиця 2.3 Прямі інвестиції (акціонерний капітал), (млн.дол. США)1 [8]
Станом на 01.01 |
Прямі іноземні інвестиції в Україну |
Прямі інвестиції з України |
|
2010 |
39 175,7 |
6 204,0 |
|
2011 |
43 836,8 |
6 846,3 |
|
2012 |
48 991,4 |
6 878,9 |
|
2013 |
53 679,3 |
6 462,6 |
|
2014 |
45 916,0 |
6 352,2 |
1 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя
За інформацією Держстату, зниження обсягу інвестицій переважно зумовлене курсовою різницею, за рахунок чого акціонерний капітал знизився на 12,247 млрд. дол., тоді як відплив акціонерного капіталу за рік був незначним і становив 1,167 млрд. дол. за одночасного надходження 2,452 млрд. дол. нових інвестицій [8].
Рис. 2.4. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну, млн.. дол. США [8]
Основні потоки іноземних інвестицій в економіку України у 2015 р. були направлені з країн ЄС - 40051,9 млн. дол. США інвестицій, що становить 78,9 % загального обсягу акціонерного капіталу; із країн СНД - 4142,1 млн. дол. США (7,8 %), з інших країн світу - 4914,1 млн. дол. США (13,3 %). На кінець 2014 р. основними інвесторами України є такі країни, як Кіпр - 13,711 млрд. дол., Німеччина - 5,721 млрд. дол., Нідерланди - 5,111 млрд. дол., Російська Федерація - 2,42442 млрд. дол., Австрія - 2,526 млрд. дол., Велика Британія - 2,145 млрд. дол., Британські Віргінські Острови - 1,997 млрд. дол., Франція - 1,615 млрд. дол., Швейцарія - 1,391 млрд. дол., Італія - 0,9991 млрд. дол., Беліз - 0,642 млрд. дол., США - 0,862 млрд. дол., Польща - 0,831 млрд. дол., інші країни - 5,639 млрд. дол. (табл. 2.4) [8].
Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України у 2014 році ілюструє табл. 2.4.
Таблиця 2.4 Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) з країн світу в економіці України у 2014 році [8]
Країни |
Обсяги прямих інвестицій на 31.12.2014 (млн. дол. США) |
У % до підсумку |
|
Усього |
45916,0 |
100,0 |
|
у тому числі |
|||
Кіпр |
13710,6 |
29,9 |
|
Німеччина |
5720,5 |
12,5 |
|
Нідерланди |
5111,5 |
11,1 |
|
Російська Федерація |
2724,3 |
5,9 |
|
Австрія |
2526,4 |
5,5 |
|
Велика Британія |
2145,5 |
4,7 |
|
Вiрґiнськi Острови (Брит.) |
1997,7 |
4,4 |
|
Франція |
1614,7 |
3,5 |
|
Швейцарія |
1390,6 |
3,0 |
|
Італія |
999,1 |
2,2 |
|
США |
862,3 |
1,9 |
|
Польща |
831,2 |
1,8 |
|
Беліз |
642,4 |
1,4 |
|
Інші країни |
5639,2 |
12,2 |
Аналізуючи ПІІ за видами діяльності, треба зазначити, що інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економічної діяльності (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності (млн.. дол. США) [8]
Показники |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
2014 р. |
|
Сільське господарство та мисливство |
557,1 |
803,2 |
871,4 |
833,7 |
813,4 |
800,7 |
|
Добувна промисловість |
1059,5 |
1001,8 |
1128,1 |
1207,7 |
1492,4 |
1548,4 |
|
Переробна промисловість |
6928 |
6328 |
7740,8 |
12488,1 |
13956,8 |
14078,7 |
|
Виробництво та розподілення електроенергії, газу, води |
137,5 |
126,7 |
153 |
346,8 |
689,5 |
1539,7 |
|
Будівництво |
1619,2 |
2052,9 |
2212,9 |
2339,2 |
2992,7 |
974,1 |
|
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів |
3056,4 |
3718,4 |
4224,6 |
4764,5 |
5193,5 |
6003 |
|
Діяльність транспорту та зв'язку |
1276,9 |
1281 |
1506,3 |
1711,2 |
2931,9 |
3015,7 |
|
Фінансова діяльність |
4793,9 |
7154,8 |
8968,4 |
15059,5 |
16318,5 |
16105,6 |
|
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг, надання послуг підприємцям |
2250,6 |
3570,7 |
4065 |
4754,1 |
5721,5 |
9058,5 |
|
Державне управління |
2 |
0,4 |
0,5 |
0,5 |
0 |
0,1 |
|
Освіта |
18,1 |
13,3 |
13,8 |
16,8 |
9,1 |
6 |
|
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги |
203,4 |
123,8 |
120,8 |
131,2 |
134,4 |
129,7 |
|
Інші види економічної діяльності |
712,6 |
921 |
960,1 |
1054,7 |
1085,6 |
1211,2 |
Серед видів економічної діяльності України максимально інвестиції зросли на підприємствах промисловості, де зосереджено 17166,7 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що становить 31,5 % їх загального обсягу, зокрема переробної - 14078,7 млн. дол. США (82 % іноземних інвестицій, вкладених у промисловість), добувної - 1548,4 млн. дол. США (9 %), у виробництво та розподіл електроенергії, газу та води - 1539,7 млн. дол. США (9 %) [8].
У підприємства металургійного виробництва залучено 6157,0 млн. дол. США прямих інвестицій, у підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів - 3039,9 млн. дол. США, у підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості - 1325,8 млн. дол. США, у підприємства машинобудування - 1154,7 млн. дол. США, у підприємства з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції - 1053,9 млн. дол. США. Однак необхідно зазначити, що частка ПІІ у промисловість у загальній структурі останніми роками має тенденцію до зниження. Водночас, для іноземних інвесторів привабливішими є види діяльності з більш високим рівнем рентабельності. Так, за 2014 р. у фінансових установах акумульовано 16105,6 млн. дол. США (29,6 % від загального обсягу) прямих інвестицій, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 9058,5 млн. дол. США (16,6 %), у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 6003,0 млн. дол. США (11,0 %) [8].
Основними регіонами, в які спрямовувалась переважна більшість інвестицій у 2014 р., є промислово розвиненими областями (табл. 2.6) [8].
Таблиця 2.6 Прямі іноземні інвестиції у регіонах України за 2014 рік, млн. грн.
Освоєно (використано) капітальних інвестицій |
||||
млн. грн. |
у % до |
|||
загального обсягу |
відповідного періоду попереднього року |
|||
Україна |
135476,8 |
100,0 |
77,0 |
|
Вінницька |
3842,0 |
2,8 |
76,5 |
|
Волинська |
2136,4 |
1,6 |
97,2 |
|
Дніпропетровська |
12861,0 |
9,5 |
84,7 |
|
Донецька1 |
9496,1 |
7,0 |
50,8 |
|
Житомирська |
1709,8 |
1,3 |
80,8 |
|
Закарпатська |
1764,4 |
1,3 |
95,0 |
|
Запорізька |
4602,1 |
3,4 |
90,0 |
|
Iвано-Франківська |
4284,4 |
3,2 |
126,9 |
|
Київська |
10485,7 |
7,7 |
70,6 |
|
Кіровоградська |
1931,0 |
1,4 |
80,9 |
|
Луганська1 |
3949,0 |
2,9 |
48,8 |
|
Львівська |
5857,0 |
4,3 |
94,3 |
|
Миколаївська |
2349,8 |
1,7 |
60,2 |
|
Одеська |
5107,4 |
3,8 |
55,3 |
|
Полтавська |
6001,7 |
4,4 |
87,2 |
|
Рівненська |
1559,1 |
1,1 |
68,1 |
|
Сумська |
1716,5 |
1,3 |
86,8 |
|
Тернопільська |
1602,2 |
1,2 |
81,8 |
|
Харківська |
4705,8 |
3,5 |
76,7 |
|
Херсонська |
1339,2 |
1,0 |
91,4 |
|
Хмельницька |
2548,3 |
1,9 |
110,0 |
|
Черкаська |
1846,3 |
1,4 |
81,9 |
|
Чернівецька |
986,4 |
0,7 |
70,2 |
|
Чернігівська |
1637,1 |
1,2 |
78,9 |
|
м. Київ |
41158,1 |
30,4 |
84,9 |
Найбільший обсяг іноземних інвестицій надходить до восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до Києва. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвиненими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів.
Таке спрямування прямих іноземних інвестицій і капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.
Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у січні-вересні 2013 року освоєно 63,9 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 15,7 відсотків, рис. 2.5.
За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно відповідно 2,2 відсотка та 2,5 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне житлове будівництво становила 8,1 відсотка усіх капіталовкладень, а на будівництво власних квартир - 2,5 відсотка. Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості
Рис. 2.5. Джерела фінансування капітальних інвестицій [8]
Отже, Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.
Підсумовуючи проведений аналіз розміщення прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) за 2012 рік, варто відзначити наступне:
- акціонерний капітал з ЄС продовжує витісняти з української економіки капітал інших країн світу та забезпечує загальні показники приросту надходження акціонерних капіталів до України;
- в структурі галузей національного господарства іноземні інвестиції себе найкраще почувають у промисловості, а саме в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, залишаються значними у фінансовій діяльності та операціях з нерухомим майном, орендою та інжинірингом. В той час, як величезний економічний потенціал галузей сільського господарства та будівництва залишається для іноземних інвесторів неконкурентоспроможним у порівнянні з іншими більш дохідними галузями;
- територіальна структура розміщення іноземних капіталів, яка тяжіє до столиці, не сприяє розгортанню нових виробничих потужностей на периферії.
2.3 Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України
Україна на сьогоднішній день не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для розв'язання багатьох економічних і соціальних проблем. Саме тому виникає необхідність залучення іноземного капіталу в економіку України. На основі проведенного аналізу, визначимо фактори, від яких залежить надходження прямих іноземних інвестицій в Україну. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції, можна підрозділити на дві групи, виділивши позитивні і негативні чи переваги і недоліки інвестицій для закордонних інвесторів (табл. 2.7).
Таблиця 2.7 Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції в Україні [6]
Переваги для прямих іноземних інвестицій |
Перешкоди для іноземних інвесторів |
|
Географічне положення в Європі |
Негативний міжнародний рейтинг України |
|
Велике населення |
Відсутність політичної відповідальності держави |
|
Сприятливі природні умови |
Немає стабільності в законодавстві |
|
Нерозвинена виробнича і соціальна інфраструктури |
Бюрократичний апарат з низьким рівнем доходів |
|
Високий рівень утворення населення |
Подобные документы
Поняття іноземних інвестицій. Важливість вкладення іноземного капіталу в економіку України. Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах. Органи, які здійснюють керування та контроль іноземним інвестуванням. Способи залучення іноземних інвестицій т
контрольная работа [14,2 K], добавлен 08.03.2005Роль інвестицій в економіці. Класифікація інвестицій. Проблеми пов'язані із залученням іноземних інвестицій в Україні. Пріоритетні напрямки залучення іноземних інвестицій в Україну.
курсовая работа [27,0 K], добавлен 09.04.2003Стан розвитку економіки України. Перешкоди для залучення іноземних інвестицій в економіку країни, прямі і портфельні іноземні інвестиції. Іноземне інвестування, реалізація інвестиційних проектів у зоні пріоритетного розвитку Харкова і Харківської області.
дипломная работа [152,1 K], добавлен 08.12.2011Обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України за 1995-2010 роки. Проблеми залучення в господарський комплекс країни фінансово-матеріальних ресурсів. Надходження в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу.
реферат [62,0 K], добавлен 19.11.2012Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності. Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні. Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку держави. Політика по залученню іноземних інвестицій.
курсовая работа [108,2 K], добавлен 02.03.2015Оцінка інвестиційного клімату в Україні. Масштаби та структура іноземного інвестування в економіку України. Рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, іноземного інвестування в економіку України.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 31.03.2014Фінансові аспекти інвестування. Роль іноземного інвестування в економіці Україні, його правове регулювання. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України. Проблеми залучення іноземних інвестицій. Структура прямих іноземних інвестицій.
курсовая работа [167,3 K], добавлен 01.11.2012Вплив іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави. Співвідношення між інвестиційною і зовнішньоторговельною політикою. Ефективність державного контролю над рухом капіталу. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіони України.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 06.10.2012Причини залучення іноземних інвестицій. Ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну. Напрямки поліпшення інвестиційного клімату. Вдосконалення податкового законодавства. Спеціальні (вільні) економічні зони. Інвестиційне середовище в Україні.
доклад [24,4 K], добавлен 12.12.2008Сутнісна характеристика прямих іноземних інвестицій та їх роль в економічному зростанні національної економіки. Сучасний стан іноземного інвестування в Україні. Основні альтернативні шляхи вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій.
дипломная работа [127,8 K], добавлен 15.01.2011