Визначення рівня собівартості продукції дає можливість встановити дохідність галузі, окремих культур. Собівартість сільськогосподарської продукції формується під впливом багатьох факторів зокрема співвідношення темпів змін обсягів виробництва і поточних витрат на продукцію, які визначають її рівень і тенденції.

Розглянемо собівартість продукції рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське» на основі даних таблиці 2.7.

З таблиці 2.7. можна прослідити неоднорідність у структурі виробництва продукції рослинництва. Щороку в порівнянні з базисним відбувалося підвищення показника собівартості 1 ц. продукції сільського виробництва даного підприємства, окрім таких видів продукції як кукурудза на зерно та овочі відкритого ґрунту. Таким чином показники динаміки свідчать про різну інтенсивність зміни собівартості валової продукції в окремі роки. Як бачимо, найбільше зросла собівартість ягід у 2013 році порівняно з 2011 роком на 928,6 грн за 1 ц.

Таблиця 2.7

Собівартість продукції рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське»

Показники	Роки	Відхилення
	2011 р.	2012 р.	2013 р.	+/-
	1 ц, грн	всього, тис. грн	1 ц, грн	всього, тис. грн	1 ц, грн	всього, тис. грн	1 ц, грн	всього, тис. грн
Зернові і зернобобові (без кукурудзи)	156,1	472,8	176,5	432,7	150,1	665,2	-6,0	+192,4
Кукурудза на зерно	100,2	1178,1	102,5	260,3	148,4	784,1	+48,2	-394,0
Соняшник	83,0	160,1	250,0	567,8	170,9	487,3	+87,9	+327,2
Овочі відкритого ґрунту	119,3	585,5	164,3	347,2	243,9	475,8	+124,6	-109,7
Плоди	386,1	211,2	216,9	260,9	520,3	414,7	+134,2	+203,5
Ягоди	962,5	200,2	1053,8	289,8	1891,1	276,1	+928,6	+75,9
Всього по рослинництву	-	3441,9	-	3060,7	-	3941,6	-	+499,7

Важливе місце у аналізі виробничої діяльності підприємства становлять витрати на 1га посівної площі, що наведені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Виробничі витрати на 1 га посівної площі в СТОВ «Новоукраїнське»

Статті витрат	Роки	Відхилення
	2011р.	2012р.	2013р.	+/-
Всього витрат на 1 га зернових і зернобобових, грн. в т. ч.	5712,5	2538,5	4896,3	-816.2
озима пшениця	2011,4	2948,3	3176,7	+1165.3
гречка	4656,3	1999,0	3332,6	-1323.7
кукурудза на зерно	8069,2	2958,0	7763,4	-305.8
ячмінь озимий	-	3200,0	3932,0	+3932.0
ячмінь ярий	1067,9	1869,6	3737,5	+2669.6
Соняшник	2668,3	7097,5	5666,3	+2998.0
Овочі відкритого ґрунту	34441,2	21700,0	43254,6	+8813.4
Овочі закритого ґрунту	68,2	-	-	-68.2
Баштанні	7600,0	-	-	-7600.0
Плоди	16246,2	14494,4	25918,8	+9672.6
Ягоди	33366,7	36225,0	34512,5	+1145.8
Урожайність, ц/га: Озима пшениця	40,2	23,6	31,2	-9.0
Гречка	12,8	5,3	8,0	-4.8
Кукурудза на зерно	80,5	28,9	52,3	-28.2
Ячмінь озимий	-	25,8	46,4	+46.4
Ячмінь ярий	21,4	15,0	29,9	+8.5
Соняшник	32,1	28,4	33,2	+1.1
Овочі відкритого ґрунту	288,8	132,1	177,4	-111.4
Овочі закритого ґрунту	0,01	-	-	-0.01
Баштанні	75,0	-	-	-75.0
Плоди	42,1	66,8	72,5	+30.4
Ягоди	34,7	34,4	18,3	-16.4
Собівартість 1 ц, грн: Озима пшениця	50,0	124.9	101.8	+51.8
Гречка	363,8	377.2	416.6	+52.8
Кукурудза на зерно	100,2	102.4	148.4	+48.2
Ячмінь озимий	-	124.0	84.7	+84.7
Ячмінь ярий	49,9	124.6	125.0	+75.1
Соняшник	83,1	249.9	170.7	+87.6
Овочі відкритого ґрунту	119,3	164.3	243.8	+124.5
Овочі закритого ґрунту	6820	-	-	-6820
Баштанні	101,3	-	-	-101.3
Плоди	385,9	217.0	357.5	-28.4
Ягоди	961,6	1053.1	1885.9	+924.3

Проаналізувавши дані таблиці 2.8. можна сказати, що витрати на 1 га зернових і зернобобових в СТОВ «Новоукраїнське» у 2013р. порівняно з 2011р. знизилися на 816,2 грн на 1 га посіву.

Собівартість 1ц озимої пшениці у 2013 р порівняно з 2011 роком зросла на 51,8 грн., 1 ц гречки - на 52,8грн, 1ц кукурудзи на зерно - на 48,5грн, 1 ц ячменю озимого - на 84,7 грн., 1ц ячменю ярого - на 75,1 грн., 1ц соняшнику - на 87,6 грн., 1 ц овочів відкритого ґрунту - на 124,5 грн. та 1ц ягід - на 924,3грн.

Натомість знизилася собівартість 1 ц плодів на 28,4 грн. Цьому сприяло збільшення витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та зниження урожайності культур.

2.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції рослинництва

Структура витрат підприємства на виробництво сільськогосподарської продукції відображає ефективність використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, показує якісні зміни в господарській діяльності підприємства. Будь - які нововведення в техніці, технології, організації праці й виробництва впливають на рівень витрат, а вони в свою чергу на собівартість продукції.

Собівартість продукції формується з різних за економічним значенням статей витрат, які характеризують її склад і структуру.

Структура собівартості продукції визначається процентним співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей окремих галузей, спеціалізації підприємства, рівня його технічної оснащеності та організації виробництва [13, с. 324].

Для того, щоб мати уявлення про динаміку структури витрат на виробництво продукції рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське» за 2011-2013 роки, розглянемо дані таблиці 2.9.

Аналізуючи дані таблиці 2.9. можна сказати, що у 2013 році порівняно з 2011 роком витрати на оплату праці зменшилися на 45 тис. грн. (7,3%), відрахування на соціальні заходи - на 12,5 тис. грн. (0,4%). Але збільшилися матеріальні витрати на 202 тис. грн. (3,5%), амортизація основних засобів - на 185,6 тис. грн. (3,1%) та інші витрати, включаючи плату за оренду, - на 475,4 тис. грн. (10,2%).

Таблиця 2.9

Склад і структура витрат рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське»

Статті витрат	Роки	Відхилення
	2011 р.	2012 р.	2013 р.	+/-
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1. Витрати на оплату праці	1136,0	33,0	1158,0	32,9	1091,0	25,7	-45	-7,3
2. Відрахування на соціальні заходи	418,2	12,1	416,8	11,8	405,7	9,6	-12,5	+0,4
3. Матеріальні витрати - всього у тому числі:	1492,0	43,4	1043,2	29,7	1694,0	39,9	+202,0	-3,5
насіння та посадковий матеріал	271,7	18,2	239,9	23,0	506,0	29,9	+234,3	+11,7
мінеральні добрива	253,8	17,0	246,2	23,6	276,0	16,3	+22,2	-0,7
пальне і мастильні матеріали	286,4	19,2	161,2	15,4	496,0	29,3	+209,6	+10,1
електроенергія	46,7	3,1	76,7	7,4	37,0	2,2	-9,7	-0,9
запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту	42,9	2,9	79,3	7,6	93,0	5,5	+50,1	+2,6
оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та інші матеріальні витрати	590,5	39,6	239,9	23,0	286,0	16,8	-304,5	-22,8
4. Амортизація основних засобів	223,4	6,5	386,9	11,0	409,0	9,6	+185,6	+3,1
5. Інші витрати, включаючи плату за оренду	170,4	5,0	515,1	14,6	645,8	15,2	+475,4	+10,2
в тому числі орендна плата за земельні частки	147,5	86,6	319,0	61,9	398,3	61,7	+250,8	-24,9
Всього	3440,0	100,0	3520,0	100,0	4245,5	100,0	+805,5

Також слід охарактеризувати виробничу собівартість по видах продукції рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське». Для прикладу візьмемо виробничу собівартість 1ц пшениці, структура якої наведена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Структура виробничої собівартості 1ц пшениці в СТОВ «Новоукраїнське»

Статті витрат	Роки	Відхилення
	2 011р.	2 012р.	2 013р.	+/-
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Виробнича собівартість всього	70,4	100	171	100	190,6	100	120,2
Прямі матеріальні витрати	28,8	40,9	83,5	48,8	89,6	47	60,8	6,1
у т. ч. насіння та посилковий матеріал	3,3	11,5	-	-	8,9	9,9	5,6	-1,6
мінеральні добрива	10,9	37,9	62,5	74,9	33	36,8	22,1	-1,1
пальне і мастильні матеріали	4,9	17	8	9,6	20,1	22,4	15,2	5,4
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	-	-	-	-	1	1,1	1	1,1
решта матеріальних витрат	9,7	33,7	13	15,6	26,6	29,7	16,9	-4
Прямі витрати на оплату праці	5	7,1	5,9	3,5	38	19,9	33	12,8
Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати всього	36,6	52	81,6	47,7	63	33,1	26,4	-18,9
у т. ч. амортизація необоротних активів	27,1	74	27,1	33,2	4	6,4	-23,1	-67,6
відрахування на соціальні заходи	1,9	5,2	2,2	2,7	14	22,2	12,1	17
решта інших прямих та загальновиробничих витрат	7,6	20,8	52,3	64,1	45	71,4	37,4	50,6

Порівнюючи дані таблиці 2.10. треба відмітити, що виробнича собівартість 1 ц пшениці зросла на 120,2 тис. грн. у 2013 році порівняно з 2011 роком. Також збільшилися прямі матеріальні витрати на 60,8 тис. грн. (6,1%), прямі витрати на оплату праці на 33 тис. грн. (12,8%), інші прямі витрати та загальновиробничі витрати на 26,4 тис. грн. (18,9%).

2.4 Факторний аналіз собівартості та оцінка його результатів

Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають фактори, які впливають на нього. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів - виходу продукції і затрат на її виробництво.

Для нейтралізації впливу площі посіву при розрахунку кількісного впливу основних факторів на рівень собівартості, вихід продукції і затрати беруть у розрахунку на 1 га посіву [17, с. 255].

Отже, основними факторами впливу на рівень собівартості 1 ц продукції рослинництва будуть: затрати на 1 га посіву й урожайність.

При виявленні впливу головних факторів на собівартість продукції, необхідно врахувати, що характер впливу факторів різносторонній, зокрема затрати на 1 га впливають прямо пропорційно, а врожайність - обернено-пропорційно. Це ми покажемо в таблиці 2.1. (додаток А).

Проаналізувавши дані таблиці 2.11 можна сказати, що собівартість 1 ц ярих зернових і зернобобових культур у 2013 році збільшилась порівняно з 2011 роком на 19,6 грн., тобто в 2011 році вона становила 248,2 грн. за ц., а в 2013 році - вже 267,8 грн. за ц. Це є негативним фактом, адже собівартість необхідно знижувати для того, щоб збільшувався прибуток. На собівартість впливають такі 2 основних фактори, як затрати на виробництво і урожайність: в 2013 році за рахунок зміни урожайності собівартість зменшилась на 200,8 грн., а за рахунок зміни затрат збільшилася на 220,4 грн.. Істотно зменшилась собівартість овочів відкритого ґрунту на 5858,7 грн. за ц за рахунок зміни витрат, але в результаті зниження урожайності їхня собівартість збільшилася на 5983,3 грн. за ц. Зворотна ситуація склалася з собівартістю ягід: за рахунок зміни витрат вона збільшилася на 1279,9 грн. за ц, а за рахунок зміни урожайності - зменшилася на 351,3 грн. за ц.

3. Шляхи зниження собівартості продукції

3.1 Технологічні фактори зниження собівартості

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення витрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Зниження собівартості продукції вигідне як для кожного підприємства, окремого його підрозділу, так і для суспільства. Низька собівартість забезпечує підприємству привласнення додаткового продукту, розміри якого залежать від обсягів зниження індивідуальної собівартості порівняно з суспільною.

Низька собівартість продукції в масштабах суспільства підвищує конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, механізм ціноутворення якого схожий на механізм ціноутворення всередині окремої країни. Різниця полягає насамперед у тому, що на світовому ринку функціонують не окремі підприємства, а окремі країни, національні компанії та фірми. Зниження собівартості продукції більшістю підприємств країни, особливо в галузях, які виготовляють товари масового споживання, забезпечує передумови для зменшення цін на ці товари, а отже, для підвищення добробуту народу, а також означає економію матеріальних, людських, фінансових та інших ресурсів, які суспільство може використати для виготовлення нових товарів і задоволення нових суспільних потреб. Таке зниження досягається шляхом скорочення витрат на кожний елемент її структури (за елементами витрат і статтями калькуляції), а також постійних і змінних (а в їх поєднанні -- сукупних), внутрішніх і зовнішніх витрат [18, с. 34].

Скорочення пов'язаних з використанням засобів праці витрат можливе завдяки: зменшенню амортизаційних відрахувань шляхом інтенсивного використання машин, устаткування; підвищенню коефіцієнта змінності техніки; поліпшенню якості існуючих типів машин, устаткування та впровадженню принципово нової техніки; зменшенню частки пасивних фондів у загальній вартості основних фондів і відповідного збільшення їх активної частини; виготовленню дешевої техніки в результаті підвищення продуктивності праці у галузях групи "А" та ін. Особливо актуальним є впровадження принципово нових видів техніки і технологій, оскільки моральне зношування основних фондів досягає 95 %.

Зниження пов'язаних з використанням предметів праці витрат (сировини, електроенергії, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів та ін.) має надзвичайно велике народногосподарське значення, оскільки питома вага матеріальних витрат у загальній собівартості промислової продукції становить у середньому від 60 до 90 %, більшість з них невідтворні, а видобуток первинних ресурсів стає дедалі складнішим і дорожчим. Основними шляхами скорочення таких витрат є:

-- заміна традиційних сировинних матеріалів раціональнішими і сучаснішими в тому числі із заздалегідь заданими властивостями: композитних матеріалів, сплавів різних матеріалів, полімерів;

-- зниження норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

-- комплексне використання ресурсів, у тому числі відходів вторинних ресурсів;

-- поліпшення якості матеріальних ресурсів та ін. [19, с. 78].

3.2 Удосконалення технічної оснащеності підприємства і зниження трудомісткості виробництва

Одним із шляхів зниження собівартості продукції рослинництва у СТОВ «Новоукраїнське» є підвищення продуктивності праці на основі випровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. Збільшення продуктивності праці повинно бути більшим збільшення заробітної плати, забезпечуя тим самим зменшення собівартості. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинотракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь і механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зменшенню собівартості продукції.

З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має важливе значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво [20, с. 36].

Успіх боротьби за зменшення собівартості вирішує перш за все збільшення продуктивності праці робочих, яке забезпечує в окремих умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, в яких умовах при збільшенні продуктивності праці на підприємствах зменшуються витрати на заробітну платню робітників. Збільшення виробітку продукції на одного працівника може бути досягнуто за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно ним розцінки за виконання робіт та послуг. Збільшення виробітку може здійснитися за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки за цих умов, як правило не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство економить на заробітній платі робочих. Пояснюється це тим, що у зв'язку зі зниженням розцінок доля заробітної плати у собівартості одиниці продукції зменшується. Але це не призводить до зменшення середньої заробітної плати робочих, так як ці організаційно-технічні заходи дають можливість робочим з тими ж затратами труда виробити більше продукції. Таким чином, проведені організаційно-технічні заходи з відповідним переглядом норм виробітки дозволяє зменшувати собівартість продукції за рахунок зменшення долі заробітної плати в одиниці продукції одночасно зі збільшенням середньої заробітної плати робітників.

У другому випадку, коли встановлені норми виробітки і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але зі збільшенням продуктивності праці збільшується об'єм виробництва, що призводить до економії по іншим статтям видатків, наприклад, зменшення видатків по обслуговуванню виробництва і управлінню. Відбувається це тому, що в цехових видатках значна частина витрат (а в загальногосподарських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація обладнання, утримання будівель і інші витрати), не залежні від ступеню виконання плану виробництва. Це означає, що їх загальна сума не змінюється або майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси витікає, що чим більший випуск продукції, тим менша доля цехових і загальногосподарських витрат в її собівартості.

Через збільшення об'єму випуску продукції прибуток сільськогосподарського підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і за рахунок збільшення кількості випускаємої продукції. Таким чином, чим більші об'єми виробництва, тим більше сума прибутку [21, с. 147].

3.3 Обґрунтування заходів щодо здійснення режиму економії

Важливе значення у боротьбі за зниження собівартості продукції має виконання суворого режиму економії на всіх етапах і ділянках виробничої діяльності підприємства. Послідовне впроваджування на підприємствах режиму економії проявляється перш за все у зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні видатків по обслуговуванню виробництва та управління, по ліквідації втрат від браку і інших невиробничих затратах.

Матеріальні затрати, як відомо, у більшості галузей виробництва (у тому числі і у сільськогосподарському виробництві) займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне збереження насіння, добрив, палива, палива, енергії і інших матеріалів у виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Підприємство має можливість впливати на величину затрат матеріальних ресурсів, починаючи з їх заготівлі. Сировина і матеріали входять до собівартості по ціні їх придбання з витратами на перевезення, тому вірнийвибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити поставку матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найбільш дешевим видом транспорту. При укладанні договорів на поставку матеріальних ресурсів необхідно замовляти такі матеріали, які по своїй якості і розмірам відповідають плановій специфікації на матеріали, прагнути використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи при цьому якості продукції [22, с. 56].

Основною умовою зниження затрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення і впровадження нових технологій виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, введення технічно обґрунтованих норм затрат матеріальних цінностей.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління також зменшує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від об'єму випуску продукції, а і від їх абсолютної суми. Чим менша сума цехових витрат і загальногосподарських витрат в цілому по підприємству, тим при інших рівних умовах нижча собівартість кожного виду продукції.

Резерви скорочення цехових і загально виробничих витрат заключаються перш за все у спрощенні і здешевленні апарата управління, в економії на управлінських витратах. В склад цехових і загальногосподарських витрат в значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних працівників. Проведення заходів по механізації допоміжних і підсобних робот призводить до зменшення чисельності працівників, зайнятих на цих роботах, а значить, і до економії цехових і загальногосподарських витрат. Важливе значення при цьому має автоматизація і механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги затрат ручної праці у виробництві. Автоматизація і механізація виробничих процесів дає можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робочих у виробництві [23, с. 177].

Скороченню цехових і загальногосподарських витрат допомагає також економне використання допоміжних матеріалів, які використовуються при експлуатації обладнання і на інші потреби.

Значні резерви зниження собівартості знаходяться у скорочення втрат від браку і інших невиробничих затрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість зробити заходи по ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

Масштаби виявлення і використання резервів зниження собівартості продукції багато в чому залежить від того, як поставлена робота по вивченню і впровадженню опиту інших підприємств [24, с. 421].

Висновки і пропозиції

Виходячі з економічної характеристики СТОВ «Новоукраїнське» Новоукраїнського району Кіровоградської області, можна зробити висновок, що в цілому за 2011-2013 роки економічні показники, які впливають на рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва, мають тенденцію до спадання, тому що воно мало збиток у 2013 році.

Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Аналіз собівартості продукції дозволяє з'ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції. Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов'язан з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку та інші.

Досліджувальне підприємство займається рослинництвом. В рослинництві в середньому за три роки головними галузями є виробництво зернових і зернобобових, ця галузь приносить найбільший прибуток. Інші види продукції не мають великого значення, тобто вони не впливають на спеціалізацію підприємства.

Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків; а також усіх складових собівартості.

Систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, а і дає державі додаткові засоби, як для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для поліпшення матеріального становища працівників.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку : [підручник] / Ф.Ф. Бутинець, С.М. Лайчук, О.В. Олійник, М.М. Шигун. - Житомир : ПП “Рута”. - 2002. - 591 с.

2. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : [підручник] / Н.М. Ткаченко - К.: А.С.К. - 2001. - 784 с.

3. М'якота В. Собівартість продукції: від випуску до реалізації : [підручник] / В М'якота. - Х. - 2006. - 268 с.

4. Нападовська Л. Управлінський облік: значення та застосування у практичній діяльності вітчизняних підприємств в умовах ринкових відносин / Л. Нападовська // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - N 8/9. - С. 78-94

5. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні: [нав. посібник] /. В.П. Завгородній . - К.:А.С.К., 2002. - 847 с.

6. Сопко В.В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу : [підручник] / В.В. Сопко, В.П. Завгородній. - К. : КНЕУ. - 2006. - 412с.

7. Панасюк В.М. Податковий облік : [навчальний посібник] / В.М. Панасюк, Є.К. Ковальчук, C.B. Бобрівець. - Т. : Карт-бланш. - 2002. - 264 с.

8. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз [навч. посібник] / М. А. Болюх; ред. М. Г. Чумаченко. - К.: КНЕУ, 2003. - 555 с.

9. Велеш Г.А. Основи фінансового обліку / Г.А. Велеш, Д.Г. Шорт: [навч. посібник] О. Мінін, О. Ткач. - К.:Основи. - 2004. - 943 с.

10. Міценко Н.Г. Собівартість як економічна категорія та її місце серед витрат підприємства / Н.Г. Міценко, С.В. Мизгала // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.4. - С. 129-132.

11. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / За ред. М.В. Афанасьєва. - Х.: ВД ЧНЕЖК, 2003. - 256с.

12. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: ...С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 864 С.

13. Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2008. - 312 с.

14. Семенда Д.К., Здоровцов О.І. Аграрна економіка: Підручник/Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Котик, О.О. Школьний, О.Л. Бурляй, М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П. Бурляй, А.І. Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. - Умань, 2005. - 318 с.

15. Економіка аграрних підприємств: Підручник / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

16. Зимовець В.Н. Проблема формування собівартості, цін і рентабельності в АПК. // Економіка АПК - 2002. - №10.

17. Волков О.И., Скляренко В.К. Экономика предприятия: Курс лекций.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 484 с.

18. Гончарова Э.А. Резервы снижения себестоимости: Учебное пособие. - Л.: ЛФЭИ, 1989. - 76 с.

19. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120с.

20. Шкільов О.В. Внутрішньогосподарські резерви підвищення ефективності використання виробництва молока. // Економіка АПК - 2007. - №9.

21. Павлик В.П. Собівартість і реалізація продукції у формуванні аграрного ринку. // Економіка АПК - 2007. - №5.

22. Каблук П.Т. Розвиток аграрної економічної науки і її завдання на сучасному етапі здійснення аграрної політики в Україні. АПК, 1996 р. № 2.

23. Цигилик І.І., Бибик Я.Р., Ємбрик М,Я., Паращик В.Ф. Економіка підприємства(в питаннях і відповідях). Навч. Посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 с.

24. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф. Прокропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Таблиця 2.11

Вплив виробничих затрат та урожайності на відхилення собівартості виробництва продукції рослинництва в СТОВ «Новоукраїнське»

Культури	Валовий збір звітного 2013 р.	Витрати на 1 га	Урожайність, ц/га	Собівартість 1 ц, грн.	Загальне відхилення, +/-	В тому числі за рахунок змін
						витрат на 1 га	урожайності
		план (2011)	факт (2013)	план (2011)	факт (2013)	план (2011)	факт (2013)	при планових затратах і фактичній урожайності	на 1 ц, грн	всього, тис. грн	на 1 ц, грн	всього, тис. грн	на 1 ц, грн	всього, тис. грн
Зернові та зернобобові (без кукурудзи)	4433	3,3	3,4	21,2	22,7	156,1	150,6	74,9	-5,5	-26,6	+75,2	+333,4	-81,2	-360,0
В т. ч. озимі зернові	3028	2,0	3,4	40,2	35,6	50,0	95,4	71,2	+45,4	+137,5	+24,2	+73,3	+21,2	+64,2
Ярі зернові та зернобобові	1405	3,7	3,4	15,0	12,8	248,2	267,8	47,4	+19,6	+27,5	+220,4	+309,7	-200,8	-282,1
Кукурудза на зерно	5284	8,1	7,8	80,5	52,3	100,2	148,4	423,6	+48,2	+254,7	-275,2	-1454,2	+323,4	+1708,9
Соняшник	2852	2,7	5,7	32,1	33,2	83,0	170,9	89,6	+87,9	+250,7	+81,3	+231,9	+6,6	+18,8
Овочі відкритого ґрунту	1951	34,4	43,3	288,8	177,4	119,3	243,9	6102,6	+124,6	+243,1	-5858,7	-11430,3	+5983,3	+11673,4
Плоди	797	16,3	25,9	42,1	49,8	386,1	520,3	811,7	+134,2	+107,0	-291,4	-232,3	+425,6	+339,2
Ягоди	146	33,4	34,5	34,7	18,3	962,5	1891,1	611,2	+928,6	+135,6	+1279,9	+186,9	-351,3	-51,3

Размещено на Allbest.ru