Аналіз діяльності бюджетних установ

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити і позики; платоспроможність порушена, але її можна відновити.

Кризовий стан - для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів, кредитів і позик; організації загрожує банкрутство.

Найбільш ліквідними ресурсами господарюючого суб'єкта є його грошові кошти. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, суму перевищення надходжень над витратами, розрахувати показники необхідного рівня забезпеченості, що в цілому сприяє плануванню витрат у межах отриманих цільових коштів. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження та витрачання в процесі господарської діяльності.

Існують кілька способів визначення фінансової потреби, один з яких - визначення мінімальної суми грошових коштів. За цим методом мінімальна сума грошових коштів розраховується як відношення операційних витрат за рік до обертання грошових коштів. Операційні витрати визначаються як сума витрат грошей, або витрати на покупку матеріалів, виплату заробітної плати тощо. Обертання грошових коштів - це кількість обертів грошей установи за аналізований період. Для його визначення необхідно обсяг отриманого бюджетного фінансування поділити на середній залишок грошей за той самий період. Доцільно в процесі аналізу оперувати показниками виключно грошових коштів, тобто коштів у касі та на рахунках у банку. Саме вони визнаються установою в податковому звіті, оскільки доходи та видатки згідно з методикою підготовки звіту обліковуються за касовим методом.

Бюджетні установи у процесі здійснення господарської діяльності залучаються в загальну систему дебіторсько-кредиторських розрахунків, яка склалася нині у вітчизняній економіці зокрема та в світовій економічній моделі в цілому. Такі розрахунки виконуються за двома методами: за безготівковим і готівковим. У разі проведення готівкових розрахунків відбувається зміна активів у частині грошових коштів установи - тих, що перебувають на її особових, реєстраційних і поточних рахунках, і тих, що зберігаються в касі установи. Отже, об'єктами організації економічного аналізу грошових коштів і розрахунків є: аналіз грошових коштів у касі установи; аналіз грошових коштів установи, що перебувають на рахунках в органах казначейства чи установах банків; аналіз розрахунків із дебіторами; аналіз розрахунків із кредиторами.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно здійснювати комплексно, у їх взаємозв'язку.

Спочатку необхідно вивчити склад, структуру та зміни дебіторської та кредиторської заборгованості, визначити перевищення однієї заборгованості над іншою з метою визначення наявності мобілізації чи іммобілізації бюджетних коштів. Для поліпшення фінансового становища необхідно посилити контроль за утворенням і поверненням дебіторської заборгованості в терміни, встановлені законодавством.

Якщо кредиторська заборгованість перевищить дебіторську або дорівнюватиме їй, сума заліків при фінансуванні визначатиметься тільки в розмірі понаднормативних залишків матеріальних запасів.

Якщо встановлюються випадки перерахування грошових коштів іншим організаціям за безготівковими розрахунками з метою фіктивного освоєння виділених асигнувань, то ці суми в повному розмірі за вказівкою фінансових органів вилучаються в дохід відповідного бюджету і виключаються зі складу дебіторської заборгованості при визначенні її заліку. Порушення фінансової дисципліни, виявлені у процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, в обов'язковому порядку мають бути зафіксовані у звіті з відповідними висновками та пропозиціями.

Размещено на Allbest.ru