Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Баланс

284,0

219,5

-64,5

Власний капітал

98,8

98,8

0

Залишається на існуючому рівні

Довгострокова заборгованість

2,9

61,8

58,9

Короткострокова заборгованість

182,3

58,9

-123,4

Проведені розрахунки показують, що внаслідок зміни структури балансу, підприємство може зменшити валюту балансу на 64,5 тис. грн.

Це досягається за рахунок скорочення кредиторської та дебіторської заборгованості, запасів та готової продукції. Скорочення цих статей балансу є визначальними напрямами для проведення подальшого поглибленого аналізу щодо підтвердження можливості та доцільності змін по кожній статті.

Зміни у структурі балансу, що запропоновані вище, призведуть до певного поліпшення фінансових показників (зокрема тих, що не пов'язані із власним капіталом та основним засобами, які є незмінними). Ці зміни наведено в таблиці 3.3.

Як бачимо, внаслідок запропонованих заходів чистий прибуток підприємства збільшився на 0,1 тис. грн. У ТОВ «Логос» відбулося збільшення рентабельності активів (на 0,1 відсоткових пунктів); зросли коефіцієнти оборотності; підвищився коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) з 0,3 до 0,45.

Таблиця 3.3 - Зміна фінансових показників внаслідок змін у структурі балансу ТОВ “Логос”

Показник	Фактичне значення	Розрахун-кове значення	Зміни, +, -
Чистий прибуток, тис. грн.	0,4	0,5	+ 0,1
Рентабельність, %:
- продажів	0,2	0,2	-
- активів	0,1	0,2	+ 0,1
- власного капіталу	0,4	0,4	-
Коефіцієнт оборотності активів	0,62	0,66	+ 0,04
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	2,08	7,05	+ 4,97
Фондовіддача	0,67	0,77	+ 0,1
Коефіцієнт фінансової незалеж-ності (автономії)	0,3	0,45	+ 0,15

Таким чином запропоновані зміни у структурі балансу ТОВ “Логос” приведуть до поліпшення основних показників діяльності, зменшення його заборгованості та у певному ступені поліпшать його фінансово-економічний імідж, що має важливе значення в умовах ринкового середовища.

3.2 Застосування інтегральних методів оцінки фінансового стану

Вивчення теоретично-методологічних основ аналізу фінансового стану підприємства, визначення основних недоліків, характерних для традиційних методик фінансового аналізу, дає можливість запропонувати ТОВ “Логос” впроваджувати в практику аналітичної роботи сучасні економетричні методи аналізу.

Результати найновіших емпіричних досліджень дають змогу стверджувати, що найефективнішим у цьому плані є методологія дискримінантного аналізу, яка грунтується на емпірично-індуктивному способі дослідження та широкому застосуванні елементів економетричного моделювання.

Під дискримінантним аналізом розуміють комплекс методів та прийомів математичної статистики, з допомогою яких здійснюється класифікація аналізованих елементів залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої шкали інтерпретації [28, с. 93].

Серед відомих теоретико-методологічних напрацювань, присвячених оцінці кредитоспроможності з використанням дискримінантного аналізу, можна виділити наступні: модель Альтмана (1968, США), система аналізу Вайбеля (1973, Швейцарія), модель Беєрмана (1976) та модель Краузе (1993, Німеччина), системи показників Бівера (1966, США), система фінансового аналізу Керлінга-Поддіга (1994, Франція), методологія дискримінантного аналізу Німецького Бундесбанку (1999, Deutsche Виndes-bаnk).

Різновидом однофакторного дискримінантного аналізу в Україні, на нашу думку, є використання показників задовільності структури балансу, які наведено в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р. № 10.

Метою затвердження цих рекомендацій було забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству.

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідннх активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (П_п,) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою:

П_п = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₂₀ + А₂₃₀ + А₂₄₀ - П₆₂₀ (3.1)

де А₀₄₀, А₀₄₅, А₂₂₀, А₂₃₀, А₂₄₀ - відповідні рядки активу балансу, П₆₂₀ - підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності. Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (К_п) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (К_з) у кінці кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Методика розрахунку коефіцієнта покриття наведена в першому розділі курсової роботи. Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власник та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається так:

К_з = (П₃₈₀ - А₀₈₀) : А₂₆₀ (3.2)

де П₃₈₀ - підсумок розділу 1 пасиву балансу;

А₀₈₀ і А₂₆₀ - підсумки 1 і II розділів активу балансу відповідно.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (К_п або К_з) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (К_п > 1,5) за наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується, як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою:

К_б = (Ф₂₂₀ - Ф₂₆₀) : (П₄₈₀ + П₆₂₀) (3.3)

де К_б - коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми № 2 "Звіт про фінансові результати" відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ - довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки розділів III і IV), наведені у рядках 480 і 620 форми № 1 "Баланс".

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Недоліком однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування бигатофикторного дискримінантного аналізу.

Головне завдання багатофакторного дискримінантного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємств зводиться до побудови оптимальної дискримінантної функції (моделі), завдяки якій можна з достатньо високим рівнем імовірності здійснювати класифікацію підприємств, що аналізуються, за рівнем їх фінансового стану.

Багатофакпюрна дискримінанпіна функція - це функція, на основі якої обчислюється інтегральний показник фінансового стану підприємства (пояснювана змінна) за допомогою значень багатьох незалежних (пояснюючих) змінних з урахуванням вагомості кожної з них [28, с. 96].

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу дає змогу значно спростити процедуру оцінки фінансового стану підприємства та підвищує рівень об'єктивності остаточних висновків. Завдяки розрахунку інтегрального показника усувається основний недолік традиційного аналізу фінансового стану - неможливість однозначних висновків, якщо значення окремих показників свідчить про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний.

В Україні багатофакторний дискримінантний аналіз практично не використовується. Вчені пояснюють це наступними причинами [28, с. 104]:

- відсутністю достатнього теоретико-методологічного забезпечення дискримінантного аналізу (практично повна відсутність вітчизняних наукових розробок, присвячених цій проблематиці);

- неможливістю розроблення власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність необхідної бази даних та фахівців достатньої кваліфікації;

- браком коштів для придбання та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

- недостатнім рівнем об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

В курсовій роботі зроблена спроба розрахувати інтегральний показник фінансового стану, використавши при цьому запропоновану О.О.Терещенком дискримінантну модель, яка за його дослідженнями характеризується найвищим рівнем точності [28, с. 115]:

Z = 0,145Х₁ + 1,481Х₂ + 1,007Х₃ + 0,048Х₄ + 0,146Х₅ - 1,779

В таблиці 3.4 подано алгоритм розрахунку фінансових показників для даної дискримінантної моделі.

Таблиця 3.4 - Набір фінансових показників (незалежних змінних) для дискримінантної моделі [28, с. 107]

№	Алгоритм	Характеристика
Х1	Поточні активи / Поточні зобов'язання	Коефіцієнт покриття
Х2	Власний капітал / Валюта балансу	Коефіцієнт фінансової незалежності
Х3	Cash-Flow / Чиста виручка від реалізації + Інші операційні доходи	Коефіцієнт рентабельності операційного продажу по Cash-Flow
Х4	Чиста виручка від реалізації / Позичковий капітал	Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу
Х5	Чиста виручка від реалізації / Середні залишки обігових коштів	Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Розрахуємо значення коефіцієнтів даної моделі для ТОВ “Логос” на кінець 2008 року.

Х₁ = 91,5 / 182,3 = 0,5

Х₂ = 98,8 / 284,0 = 0,3

Х₃ = 0,4 + (96,8 - 81,1) / (167,4 + 0,2) = 0,096

Х₄ = 167,4 / 185,2 = 0,9

Х₅ = 167,4 / 79,3 = 2,11

За даними коефіцієнтами та їх вагомістю розрахуємо інтегральний показник кредитоспроможності ТОВ “Логос”:

Z = 0,145 * 0,5 + 1,481 * 0,3 + 1,007 * 0,096 + 0,048 * 0,9 + 0,146 * 2,11 - 1,779 = 0,0725 + 0,4443 + 0,0967 + 0,0432 + 0,3081 - 1,779 = - 0,8142

Отже, інтегральний показник кредитоспроможності ТОВ “Логос” складає - 0,8142. Інтепретуємо його значення стосовно ймовірності банкрутства. За даними О.О.Терещенка “ключ інтерпретації” для даної моделі наступний [28, с. 121]:

Z < - 0,75 - зона фінансової кризи;

- 0,75 < Z < 0,4 - зона додаткового аналізу;

0,4 < Z - зона фінансової стійкості.

Таким чином, використання запропонованої моделі показало, що ТОВ “Логос” знаходиться в зоні фінансової кризи і йому загрожує банкрутство.

В подальшому для удосконалення методики проведення фінансового стану даного підприємства необхідно розробити власну дискримінантну модель, підібравши показники, які здійснюють найбільший вплив на фінансовий стан.

Висновки

Проведене дослідження теоретичних та практичних основ діагностики фінансово-економічного стану підприємства дозволяє зробити наступні висновки.

Фінансовий стан є комплексним поняттям і відображає рейтинг підприємства на фінансовому ринку, його кредито- та податкоспроможність і характеризується системою показників, які визначають на конкретну дату.

Задовільний фінансовий стан - це стійка платоспроможність, достатня забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне їх використання з господарською доцільністю, чітка організація розрахунків, наявність стійкої фінансової бази.

Незадовільний фінансовий стан характеризується неефективним розміщенням засобів, їх іммобілізацією, незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою.

4. Діагностику фінансово-економічного стану підприємства найчастіше провадять за такими напрямами оцінки: майнового стану підприємства; ліквідності активів та платоспроможності підприємства; показників фінансової незалежності та структури капіталу; показників прибутковості та рентабельності підприємства; показників ділової активності; ринкової активності.

5. Аналіз прибутку ТОВ “Логос” показує, що динаміка цього показника негативна, відповідно знижуються і показники рентабельності. Загальна ліквідність постійно знаходиться у межах 0,4-0,5, термінова - 0,1-0,2. Разом з тим, на підприємстві знизилась абсолютна ліквідність, з 0,09 до 0,008. У зв'язку з цим необхідно провести заходи по підвищенню частки високоліквідних активів у структурі балансу підприємства, зокрема коштів на рахунках. Крім того, важливим заходом щодо поліпшення ліквідності може стати робота по скороченню дебіторської заборгованості.

6. Аналіз показав, що ТОВ “Логос” має кризовий тип фінансової стійкості, тобто для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування, підприємству загрожує банкрутство. Така ситуація ускладнюється тим, що подальша можливість отримання довгострокових кредитів підприємством практично втрачена в результаті низької ліквідності балансу та відсутності коштів для сплати процентів по них.

7. Аналіз ділової активності показує, що в цілому за останній час рівень ділової активності на підприємстві мав тенденцію до погіршення. Головною причиною цього є перевищення темпів росту вартості активів, в тому числі оборотних засобів, над темпами росту чистого доходу від реалізації. На цьому фоні особливо виділяється темп росту величини запасів підприємства та дебіторської заборгованості.

8. Напрямами поліпшення фінансово-економічного стану ТОВ “Логос” можуть бути такі: вжиття заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, реалізація надлишків виробничих запасів; реструктуризація половини залишків короткострокової заборгованості в довгострокову, введення в дію об'єктів незавершеного будівництва. Однак, головним напрямом покращення фінансового стану підприємства повинен бути перегляд його стратегії, зміна структури управління та методів роботи.

9. В курсовій роботі зроблена спроба розрахувати інтегральний показник фінансового стану, використавши при цьому дискримінантну модель, запропоновану О.О.Терещенком. Розрахований інтегральний показник кредитоспроможності ТОВ “Логос» складає - 0,8142. Це означає, що підприємство знаходиться в зоні фінансової кризи і йому загрожує банкрутство. В подальшому для удосконалення методики проведення фінансового стану даного підприємства необхідно розробити власну дискримінантну модель, підібравши показники, які здійснюють найбільший вплив на фінансовий стан.

Список використаної літератури

Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // www.rada.gov.ua.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р. № 10 // www.rada.gov.ua.

Антикризисное управление: Учеб. пособие / К.В. Балдин, О.Ф. Быстров, В.В. Перцов и др.; Под ред. К.В. Балдина. - М.: Гардарики, 2006.

Ареф'єва О.В., Городинська Д.М. Методичний підхід до оцінки та механізм моніторингу економічної стійкості підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 6 (61). - C. 57-61.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента / Учебное пособие. - Москва - Харьков - Минск: «Питер», 2000.

Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Нац. торг.-екон.у-т, 2006.

Билык М. Анализ финансовой стабильности и устойчивости предприятия // Справочник экономиста. - 2004. - № 1. - C. 53-59.

Білик М.Д., Надточій С.І. Грошові потоки підприємств у мікро- та макроекономічному аспекті // Фінанси України. - 2007. - № 6. - С.18-20.

Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия. - К.: Ника-Центр: Эльга, 2004.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: НИКА-ЦЕНТР, 2001.

Головко Т. Методика аналізу фінансової звітності підприємства. - К.: Компас, 2000.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Н.М.Ушакової. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005.

Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред.С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 2005.

Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. М.Г.Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2003.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2000.

Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник. - К.: “Знання”, 2004.

Костенко Т.Д., Підгора Є.О., Рижиков В.С., Панков В.А., ГерасимовА.А., Ровенська В.В. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.

Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2004. - № 5. - С. 99-104.

Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України.- 2005.- № 3.- С.37-39.

Лагун М.І. Послідовність проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 6 (61). - С. 31-36.

Лахтіонова Л.А..Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005.

Москаленко В.П., Пластун О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6 (60). - С. 180-191.

Островська О. Оцінка фінансового стану підприємств в умовах стандартизації фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - № 2.

Подольська В.П., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - К.: Алерта, 2003. ерещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004.

Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2004.

Управління ресурсами підприємства: Навч. посібник / Під ред. Ю.М.Воробйова, Б.І.Холода. - К.: “Центр навчальної літератури”, 2004.

Фінансовий менеджмент. Навчально-методичний посібник / А.М. Поддєрьогін та ін. - К.: КНЕУ, 2005.

Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб'єктів господарювання: Підручник. - К.: Кондор, 2006.

Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. Підручник. - К., 2003.

Швиданенко Г.О. Діагностика діяльності підприємства: сутність і моделі // Економіка підприємства: теорія та практика: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції 13-14 березня 2008. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 96-98.

Швиданенко Г.О., Олексюк О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства. - К., 2002.

Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2003.

Экономический анализ в торговле: Учеб. пособие / Под ред. М.И. Баканова. - М.: Финансы и статистика, 2004.

Размещено на Allbest