Політична економія

2. Монополізм має численні та різноманітні прояви, починаючи від "скромної" за вигодою монополістичної конкуренції закінчуючи абсолютною (чистою) монополією, коли на ринку панує одна-єдина фірма. Він несе значну загрозу конкуренції та суспільному добробуту. Монопольні процеси обумовили модифікацію господарського механізму, посиливши в ньому свідоме регулювання. Завдяки спеціальній антимонопольній діяльності та антимонопольному законодавству державі вдалося поставити під контроль процеси монополізації та посилити конкуренцію. Дослідження проведені в СІЛА показали, що головним чином завдяки застосуванню антимонопольних заходів частка ефективних конкурентних ринків у країні зросла з 56 до 75%.

Словник нових термінів і понять

Адміністративна монополія - монополія, що створена державою, або виникла з державного дозволу.

Антимонопольна політика - політика, спрямована на обмеження та регулювання монопольних утворень.

Антимонопольне законодавство - юридичні закони, що визначають поведінку монопольних утворень, норми їх державного регулювання, санкції щодо порушників.

Домінуюче становище на ринку - можливість підприємця самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Монополізм - наявність монопольних утворень, використання ними монопольної влади.

Монополістична конкуренція - ринкова ситуація, коли в галузі існують багато фірм, що виробляють диференційовану продукцію, внаслідок чого володіють певною монопольною владою.

Монопольні утворення - великі підприємства, об'єднання підприємств, які посідають домінуюче становище на ринку.

Монополія - окремі великі підприємства або об'єднання кількох підприємств, які виробляють абсолютну кількість продукції певного виду і тому впливають на процес ціноутворення, привласнюють монопольні прибутки.

Природна монополія -- монополія, що існує в галузях, які найкраще функціонують за умови існування одного підприємства.

Основна література: № 2,5,9.

Додаткова література: 2.

Тема 10. “Змішана ринкова система”

1. Соціально-економічна основа змішаної економічної системи

2. Ринково-державні змішані економічні системи

3. Державно-ринкові змішані економічні системи

4. Проблема формування змішаної економічної системи України

5. Державний і приватний сектори змішаної економічної системи

6. Формування структури змішаної економічної системи України

7. Змішана економічна система і соціально-політична система суспільства

Методичні поради

У цій темі ми розглянемо поняття змішаної економічної системи, виз-начимо основні типи змішаних систем, структуру кожного типу, просте¬жимо співвідношення змішаної економічної системи та соціально-пол¬ітичної систем суспільства.

У розгляді структури державно-ринкової та ринково-державної зміша-ної економічної системи ми акцентуємо увагу на взаємодії державного та приватного секторів кожного типу даних систем. Детальніший аналіз особливостей функціонування державного та приватного секторів зміша¬ної економічної системи ми висвітлимо у наступній темі.

Змішана економічна система визначає характер соціально-політич¬ної системи суспільства, оскільки лежить в основі останньої. Якщо уза-гальнити, то змішані економічні системи можна звести до двох комп-лексних видів: капіталізм з елементами соціалізації чи соціалізм з еле-ментами капіталізації. Нами буде подано характеристику кожного виду, а також наголосимо на тенденціях трансформації змішаних економіч¬них систем у монополістичні, адміністративні, конкурентні та кримінальні економічні системи. Визначимо етапи становлення і напрями подаль¬шої еволюції змішаної економічної системи в Україні та інших постсоціалістичних країн Східної Європи.

Інформаційною базою для нас слугуватимуть навчальні посібники, наукові монографії, публікації відомих вчених у наукових журналах, тощо. Проблеми функціонування змішаних економічних систем, особливо пе¬рехідних економік, необхідність та особливості державного регулюван¬ня економіки на сучасному етапі активно досліджують як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Це, зокрема, американські вчені Макконнелл К, Брю С, Шніцер М., Фішер О., Стігліц Дж. Є., Аткінсон Є. Б., ук¬раїнські вчені ЧухноА., Башнянин Г., Злупко С, Грабинський І. та ін.

Засвоєння суті визначеної теми стає більш досконалим при глибоко¬му розумінні таких економічних категорій і понять: змішана економ¬ічна система, державний сектор змішаної економічної систе¬ми, приватний сектор змішаної економічної системи, підпри¬ємства, домогосподарства, постсоціалістичні змішані еконо¬мічні системи, посткапіталістичні змішані економічні системи.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Світовий досвід регулювання економічних процесів у сучасних

постіндустріальних змішаних економічних системах;

2. Місце і роль державного сектора у структурі національної змішаної

перехідної економічної системи України;

3. Інституційні зрушення в економіці України за час переходу до

ринкових відносин.

1. Змішаною вважається функціональний тип економічних систем, у якому приватні та державні рішення впливають на структуру виробництва, обміну та розподілу ресурсів, продуктів та доходів між суб'єктами економіки. Домінування адміністративного чи ринкового механізму регулювання зумовлює типологізацію змішаних економічних систем на ринково-державні та державно-ринкові.

Визначальною рисою ринково-державних змішаних економічних систем є активне державне регулювання ринкових відносин, а для державно-ринкових властиве становлення ринкових відносин та поступове усунення централізованих.

2. Структура змішаної економічної системи охоплює державний та приватний сектори. У державному секторі здійснюється виробництво суспільних і квазісуспільних благ і послуг, держава закуповує товари та послуги та проводить трансфертні платежі. Приватний сектор змішаної економічної системи складається з домогосподарств та підприємстві Домогосподарства забезпечують приватні фірми необхідними для виробництва економічними ресурсами, а підприємства, в свою чергу, пропонують домогосподарствам споживчі блага і послуги індивідуального порядку. Актом обміну у першому випадку виступає ринок ресурсів, а в другому ринок продуктів.

3. Змішана економічна система є основою соціально-політичної системи.

Поєднання існуючих інститутів власності на ресурси та механізмів регулювання дає можливості по-різному класифікувати такі соціально-політичні системи: змішаний капіталізм, соціальна ринкова економіка, ринковий соціалізм тощо. Загалом виділяють два типи змішаних економічних систем: капіталізм з

елементами соціалізації та соціалізм з елементами капіталізації. До другого типу можна віднести і перехідну економічну систему України.

4. Національну економічну систему України на сучасному етапі трансформації можна визначити як перехідну від адміністративної до змішаної державно-ринкової з послабленням імперативного планування і становлення натомість децентралізованих елементів індикативного планування, а також як перехідну від соціалістичної до так званої соціально орієнтованої і ринкової капіталістичної економічної системи, заснованої на системі державного регулювання, яка приносить у ринкові стихійні сили спонукання до економічної активності, якості, системності, цілеспрямованості та гуманності.

Словник нових термінів і понять

Державно-ринкова змішана економічна система - це змішана економічна система, яка формується внаслідок певної трансформації адміністративних економічних систем.

Змішана ринково-державна економічна система - це сукупність інститутів механізмів функціонування, розвитку та регулювання практики госпо¬дарювання, що характеризується поєднанням різних форм власності та державними і ринковими механізмами регулювання економічних процесів в національній економіці.

Змішаний капіталізм: переважає приватна власність, ринковий механізм виробництва і розподілу модифікований втручанням держави. Приклади охоплюють США, Японію, Канаду, а також більшість країн Західної Європи.

Ринковий та позаринковий сектори економіки. У ринковому секторі економіки виробляються ті продукти, реалізація яких приносить дохід, що покриває всі видатки, включно з нормальним прибутком. Продукція ж, виробництво якої не приносить нормального прибутку, не виробляється. Позаринковий сектор економіки представлений державним сектором, що складається з суспільного та квазісуспільного підсекторів, де виготовля¬ються, реалізуються і споживаються суспільні та квазісуспільні блага і послуги, та може здійснюватися державна підприємницька діяльність.

Ринкове, цінове регулювання економічних процесів - це цінова координація економічної діяльності та управління, а саме: формування економічних пропорцій відбувається під впливом динаміки цін та конкуренції, а ціноутворення - під впливом попиту і пропозиції.

Ринково-державна змішана економічна система - це змішана економічна система, яка виникає на основі трансформації конкурентного ринку у напрямку його одержавлення.

Ринковий соціалізм - це форма організації господарювання, де засоби виробництва належать державі або трудовим колективам, а виробництво і розподіл регулюються ринковим механізмом. Прикладами слугують колишня Югославія та Угорщина другої половини 80-х рр.

Соціальна ринкова економіка - це метод соціальної політики, який поєднує у собі принцип свободи на ринку з принципом соціального урівнювання.

Перехідні економічні системи - це такі національні економічні системи, які перебувають на перехідному етапі від одного якісного стану до іншого. За своїй характером, ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної системи, але поступово набирають рис та ознак тієї нової системи, до повної трансформації у яку просувається перехідна економічна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, в тому числі Україну.

Централізований (адміністративний, державно-монополістичний) механізм регулювання економічних процесів - це наказова економіка, де втручання держави пряме і детальне, а її приписи - імперативні. Держава діє тоталітарно: визначає завдання економіки, засоби і строки їх виконання. Ринки існують номінально, розподіл регулюється державою.

Основна література: № 9, 12.

Додаткова література: № 1, 2.

Тема 11. “Державний сектор”

1. Роль держави у змішаних економічних системах

2. Захисна функція держави

3. Модифікуюча і стимулююча функція держави

4. Стабілізуюча функція держави

5. Методи демонополізації економіки

6. Державний перерозподіл доходів у змішаних економічних системах.

7. Проблеми державного перерозподілу ресурсів у змішаній

економічній системі України

Методичні поради

З попередньої теми нам вже відомо, що змішана економічна система - це такий спосіб організації національного господарювання, коли при-ватні економічні рішення доповнюються коригуванням з боку держави, а поруч з інститутом приватної власності може існувати також суспіль¬на чи державна форми. Якщо у конкурентній ринковій економіці роль держави зводиться лише до правового захисту приватної власності та присікання тенденцій монопольного переродження конкурентного рин-ку, то у змішаній економічній системі держава виступає активним суб'єктом економіки, вступаючи у відносини з приватним сектором з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання результатів ви-робництва. Держава здійснює перерозподіл доходів між різними сусп-ільними групами з метою ліквідації надто разючої майнової нерівності. Через податкову систему, через регулювання цін і трансфертні платежі держава вирівнює доходи, забезпечуючи матеріальне існування тих верств суспільства, які в силу певних обставин не в змозі себе забезпе-чити. У змішаній економіці держава також здійснює перерозподіл ре-сурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недо-статнім використанням. Це такі галузі народного господарства, які не приносять доходи приватному бізнесу, але є вкрай необхідні для сусп-ільства загалом. Держава стабілізує функціонування конкурентного рин-ку через податки та закупівлю товарів і послуг. У деяких змішаних еко-номіках держава має свою частку власності на ресурси і державні підприємства вступають у конкурентні відносини з приватним бізнесом.

У цій темі буде висвітлено принципи функціонування державного сек¬тора змішаної економічної системи: буде класифіковано функції держа¬ви, обґрунтовано необхідність державного перерозподілу ресурсів та доходів, окреслено методи державної стабілізації конкурентного ринку, методи демонополізації економіки тощо.

Ми закцентуємо увагу на основних проблемах державного перероз-поділу ресурсів у змішаній економічній системі України, котра на сьо-годні кваліфікується як змішана і перехідна.

Засвоєння суті визначеної теми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій та понять: змішана ринкова система, державний сектор змішаної економічної системи, економічні

функції держави, монополія, перерозподіл доходів, перерозподіл ресурсів, приватний сектор економіки, вигоди переливу, витрати переливу.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Досвід високорозвинених країн у регулюванні економіки.

2. Роль і значення суспільного сектора економіки у змішаній перехідній економічній системі України.

Державна політика перерозподілу ресурсів для підвищення зайнятості в Україні.

Структура змішаної економічної системи містить державний і приватний сектори. Держава активно втручається в економічне життя, зокрема, здійснює захисну, модифікуючи, стимулюючу та стабілізуючу функції. Державі належить провідна роль у процесах демонополізації економіки.

У змішаних економічних системах держава здійснює перерозподіл ресурсів та доходів. Перерозподіл доходів відбувається через податкову систему, цінову систему та через трансфертні платежі. Завданням української держави є перерозподіл доходів із кримінального у суспільний та приватний сектори економіки.

Держава регулює перерозподіл ресурсів між галузями приватного сектора

економіки з позицій загальнонаціональних інтересів. Уряд перерозподіляє уряд потоки ресурсів між приватним та суспільним секторами національної економічної системи, а також слідкує за переливанням ресурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недостатнім використанням.

У змішаній економічній системі України для рівномірних потоків ресурсів

у різні галузі національного господарства життєво важливим є становлення сфери дрібного і середнього підприємництва, реформування фінансової та податкової системи та декриміналізація і дебюрократизація економіки, а також наявність інвестицій.

Словник нових термінів та понять

Державне регулювання економіки - це система державних заходів, спрямованих на забезпечення нормального процесу суспільного відтворення, сприятливих умов для функціонування народного господарства.

Інструменти державного регулювання - регулювання податкових ставок, процентних ставок по кредитах комерційних банків, інвестицій у виробничу і соціальну інфраструктуру, держав)іі закупівлі, регулювання грошової маси, державне програмування економіки, державне регулювання інтеграційних процесів.

Захисна функція держави - сукупність правових та адміністративних заходів держави з метою недопущення переродження конкурентного ринку в монополістичний.

Модифікуюча і стимулююча функції держави - фіксація урядом верхньої межі ринкових цін з метою підвищити доходи окремих груп населення.

Стабілізуюча функція держави - діяльність з метою забезпечення повної зайнятості та стабільного рівня цін.

Трансфертні платежі - передача державою грошових сум з одних рук в інші з метою вирівнювання грошових доходів тих груп громадян, що суттєво відрізняються за майновим статусом та рівнем доходів.

Витрати переливання - частина економічних витрат виробництва, яку виробники певної галузі не самі здійснюють, а перекладають на третіх осіб - інших виробників, або на суспільство загалом.

Вигоди переливання - вигода, яка не відображається грошовим попитом споживачів і не акумулюється в грошовому доході виробника.

Основна література: № 1, 5.

Додаткова література: № 1.

Тема 12. “Приватний сектор”

1. Поняття і структура приватного сектора змішаної економічної системи

2. Економічні функції домогосподарств

3. Формування грошових доходів домогосподарств

4. Формування грошових витрат домогосподарств

5. Проблеми формування грошових доходів і витрат домогосподарств в Україні

6. Фірми як підсистема приватного сектора змішаної економічної системи

7. Види ділових підприємств

8. Особливості формування фінансових ресурсів підприємств

9. Проблеми розвитку і функціонування фірм та галузей в Україні

Методичні поради

Із попередньої теми нам вже відомо, що змішана економічна систе¬ма за своєю структурою є двосекторною, вміщуючи державний та при¬ватний сектори, котрі перебувають у тісній функціональній взаємоза¬лежності. Ми розглянули роль та функції держави з метою захисту, ста¬білізації та стимулювання розвитку галузей національного господарства.

У цій темі нами буде висвітлено природу тих економічних інституцій, з якими активно взаємодіє держава. Сукупність тих інституцій та ме-ханізмів має назву приватний сектор змішаної ринкової економічної си-стеми.

Отже, приватний сектор у змішаній економіці представлений двома інституціями: домогосподарствами та приватними підприємствами. Механізмом взаємодії цих інституцій виступає на-ціональний ринок (ринок ресурсів і ринок продуктів). На ринку ресурсів підприємства закупляють у домогосподарств фактори виробництва, а на ринку продуктів, відповідно, домогосподарства купують у фірм пред-мети споживання.

Окрім цього, розглянемо функціональну структуру змішаної економі-чної системи. Ми простежимо, як у змішаній економіці відбувається круговорот ресурсів, продуктів і доходів між домогосподарствами, підприємствами і державою. Нами буде розглянуто економічну роль домогосподарств і фірм як підсистем приватного сектора змішаної економічної системи. Визначимо принципи формування грошових до-ходів і витрат домогосподарств. Здійснимо класифікацію ділових підприємств, дамо характеристику поняттю галузі. В абстрактній схемі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в змішаній економічній системі визначимо місце і роль держави у формуванні доходно-витратного по-току. Ми також будемо постійно акцентувати увагу на особливостях функціонування структурних компонентів національної економічної сис¬теми України, котра на сьогодні кваліфікується як змішана і перехідна.

Засвоєння суті визначеної теми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій і понять: домогосподарство, доходи домогосподарств, витрати домогосподарств, підприємство, види ділових підприємств, фінансові ресурси, модель круго¬обігу ресурсів, продукти і доходи у змішаних економічних систе¬мах.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Роль домогосподарств в інвестиційних процесах в умовах змішаної перехідної економічної системи України.

2. Проблеми становлення підприємництва в Україні.

3. Роль корпорацій у функціонуванні приватного сектора змішаної економічної системи.

4. Вплив держави на формування ресурсно-продуктових та доходно-витратних потоків у національній економічній системі України.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо ще раз, що домогосподарства і

підприємства становлять собою структуру приватного сектора змішаної економічної системи. Економічна роль домогосподарств полягає в тому, що вони виступають джерелом економічних ресурсів для фірм і держави з одного боку, а також основним споживачем результатів національного виробництва - з іншого. Заробітна плата, процент, рента і прибуток корпорацій є основними

формами грошового доходу домогосподарств, а особисті податки, витрати на особисте споживання і особисті заощадження - це основні форми грошових витрат домогосподарств.

Словник нових термінів та понять

Заробітна плата, процент, рента і прибуток корпорації - основні форми грошового доходу домогосподарств.

Особисті податки, витрати на особисте споживання і заощадження - основні форми грошових витрат домогосподарств.

Одноосібне підприємство - правова форма підприємства, у якій власник капіталу, власник робочої сили і менеджер - одна особа.

Корпорація - правова форма організації підприємства, у якій власність на фактори виробництва будуються на акціонерній основі, де власники відмежовані від управління бізнесом.

Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в змішаних економічних системах - абстрактна схема, що ілюструє, як державні витрати, податки і трансфертні платежі впливають на розподіл доходу, перерозподіл ресурсів та на рівень економічної активності у національній економічній системі.

Партнерство - правова форма підприємства, у якій декілька власників узгоджують рішення про володіння та управління бізнесом.

Підприємство - самостійна, ініціативна, системна діяльність по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.

Приватне підприємство - форма підприємницької діяльності, де суб'єктом виступає одна фізична особа, яка несе повну відповідальність перед кредиторами і самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності.

Основна література: № 10, 11,13.

Додаткова література: № 1, 4.

Тема 13. “Інвестиції та капіталоутворення”

1. Поняття капіталу та його форми

2. Структура капіталу та його оборот

3. Круговорот капіталу

4. Структура капітал

5. Продуктивність капіталу. Дисконтування його вартості

6. Інвестиції та капіталоутворення

Методичні поради

Ця тема присвячена одному з найскладніших розділів політичної еко-номії. В одній з попередніх тем ми розглянули капітал як один з еле-ментів базової класифікації економічних ресурсів. Тепер ми розглянемо поняття капіталу глибше.

Протягом розвитку економічної думки погляди вчених на сутність капіталу мінялися. Сьогодні під капіталом розуміють будь-який еле¬мент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається з а принципом дискон-тування.

Таке визначення є загальною основою для різноманітних видів капі-талу: технічного продуктивного капіталу, юридичного капіталу, грошо-вого капіталу, людського (інтелектуального) капіталу. Необхідно звер-нути увагу на те, що поняття грошового і юридичного капіталу на пер-ше місце висувають відповідність із власником прав. Якщо технічний капітал існує в будь-якій економічній системі, то юридичний капітал лише в економіках, в яких існує приватна власність на засоби виробництва.

Необхідно чітко уявляти, що капітал постійно знаходиться в русі. Він здійснює кругові рухи. Круговорот капіталу ~ це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і за-вершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.

Слід звернути увагу на поняття обороту капіталу. Безперервний круговий рух капіталу утворює його оборот. Тривалість цього обороту визначається як проміжок між початком руху авансованої капітальної вартості і моментом її повернення у грошовій формі, але збільшеної на величину прибутку. Чим швидше гроші вкладені в бізнес, повертаються з прибутком, тим швидше зростає власність підприємця.

Поняття технічного капіталу дає можливість глибше зрозуміти суть категорії "капітал". Технічний капітал поділяється на основний і обо-ротний. Критерієм поділу є технічна і економічна трансформація това¬ру; основний капітал приймає участь у декількох циклах виробництва, не трансформуючи при цьому свою технічну структуру, і оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Виходячи з цього у витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіта¬лу, але від основного капіталу лише частина його вартості, яка розрахо-вується за терміном служби цього капіталу.

Оскільки основний капітал служить протягом багатьох років, він зно-шується, тому проблема зношування капіталу набуває важливого зна-чення. Знос поділяється на фізичний і моральний. Доцільно з'ясувати, у чому полягає різниця між цими процесами.

Підприємець постійно повинен відтворювати основний капітал. Тому важливо розглянути такі поняття, як амортизація, амортизаційні відра-хування, норма амортизації.

Процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу, називається амортизацією. А відрахування називаються амортизаційними.

Основний і оборотний капітал можна охарактеризувати за допомо¬гою показників мобільності і ліквідності.

Чому люди перетворюють такі фактори виробництва, як праця і зем¬ля у капітальні блага?

Для відповіді на це питання можна використати приклад про дві еко-номіки, одна з яких надає перевагу виробництву споживчих благ, а інша - виробництву капітальних благ.

Використання капіталу в процесі виробництва дозволяє отримати додаткову кількість продукції, яка залишається після всіх відрахувань в амортизаційний фонд. Капіталу властива чиста продуктивність. Вона виражається в формі процента, обчисленого за рік і називається нормою чистого прибутку.

Ціна на капітальні блага встановлюється на ринку за їх капіта-лізованою (дисконтованою) вартістю.

Розгляд цього питання починається з найпростішого випадку - роз-рахунку капітальної вартості активів, які надають безперервно сплачу-ваний дохід. Необхідно зазначити, що чим пізніше у майбутньому буде отримана сума грошового доходу, тим менше вона коштуватиме сьо-годні. Потім ми додаємо разом всі окремі значення поточних дисконтованих вартостей і отримуємо капіталізовану вартість певного активу. Щоб краще засвоїти поняття норм чистого прибутку і дисконтованої вартості доцільно розглянути їх підрахування на цифрових прикладах.

Значну роль в економічному житті відіграють інвестиції, оскільки вони є одним із основних факторів економічного зростання.

Приймаючи інвестиційні рішення підприємець співставляє вигоди від інвестицій і втрати. Вище було визначено, що вигодою від інвестицій є норма чистого прибутку, яку сподівається отримати підприємець. Витратами є процентна ставка, яку підприємець сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу. Процентна ставка поділяється на номінальну і реальну. Різницю між ними визначаємо на цифровому прикладі.

Від інвестиційних рішень окремих фірм ми переходимо до аналізу сукупного попиту на інвестиції всього підприємницького сектора. Крива сукупного попиту будується шляхом розташування усіх інвестиційних проектів за низхідною залежністю від очікуваної норми чистого при¬бутку. Інвестиції здійснюються до того моменту, коли ставка проценту зрівноважується з очікуваною нормою чистого прибутку.

Існують різноманітні види інвестицій: валові і чисті; державні і приватні; стимульовані і автономні, зовнішні і внутрішні.

В кінці теми ми розглядаємо особливості розвитку інвестиційних про-цесів в Україні, оскільки для успішного здійснення економічних реформ в країні потрібні значні капіталовкладення.

Засвоєння суті визначеної теми стає більш удосконаленим при глибо-кому розумінні таких економічних категорій і понять: капітал, ос¬новний і оборотний капітал, круговорот капіталу, норма чи¬стого прибутку, процентна ставка, інвестиції.

Самостійного поглибленого вивчення вимагають наступні проблеми:

1. Інвестиції в людський капітал.

2. Інвестиційні процеси в перехідній економіці України.

3. Процентна ставка: поняття, структура, функції.

4. Джерела фінансування інвестицій.

Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування. Капітал поділяється на технічний, грошовий, юридичний, людський.

Капітал здійснює кругові рухи. Круговорот капіталу - це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігу створення товарів і завершується поверненням капіталу в його початкову грошову форму.

Технічний капітал - поділяється на основний і оборотний. Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не трансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах.

Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі. Його вартість переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного виробничого циклу.

Люди перетворюють такі фактори виробництва як праця і земля у капітал,

оскільки йому властива чиста продуктивність. Це виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти у певний проект гроші.

Інвестиції - збільшення обсягу функціонуючого в економіці капіталу.

Інвестиції поділяються на валові і чисті, зовнішні і внутрішні, державні і приватні.

Безпосередніми факторами, які визначають обсяг інвестицій, є сподівана норма чистого прибутку і реальна процентна ставка. Інвестиції будуть вигідні тоді, коли сподівана норма чистого прибутку перевищує реальну процентну ставку.

Реальна процентна ставка - це скоригована з врахуванням інфляції ціна, яку фірма сплачує за використання грошей.

Словник нових термінів і понять

Амортизація ~ процес поступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зносу.

Капітал - це будь-який елемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.

Технічний капітал являє собою сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазах виробництва і збільшують продуктивність людської праці: верстат, комбайн, машина тощо.

Грошовий капітал - це сукупність грошових засобів призначених для виробничих вкладень. Грошовий капітал виникає внаслідок відмови мільйонів осіб від споживання.

Юридичний капітал - це сума прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права надають їх власникам дохід не докладаючи відповідної праці.

Людський капітал - це міра втіленої в людині здатності приносити дохід.

Основний капітал приймає участь у декількох виробничих циклах, не тансформуючи при цьому своєї технічної структури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово і повертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Це фабричні будівлі, машини, устаткування тощо.

Оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничому циклі, або круговороті. Його вартість повністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного круговороту. У витрати виробництва входить уся вартість оборотного капіталу.

Норма чистого прибутку - відношення прибутку на капітал до обсягу вкладеного капіталу, виражена у процентах.

Реальна процентна ставка - це номінальна процента ставка за вирахуванням темпу інфляції.

Номінальна процентна ставка - це процента ставка не скоригована на інфляцію.

Інвестиції (капіталовкладення) - затрати на виробництво і накопичення обсягу капітальних благ в економіці.

Процентна ставка - це ціна, яку фірма сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.

Круговорот капіталу - це один цикл руху капіталу, який охоплює процес виробництва і обігу створених товарів і завершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.

Основна література: № 10, 11.

Додаткова література: № 1.

Тема 14. “Грошова система”

1. Гроші, природа грошей

2. Функції грошей

3. Грошова система, типи грошових систем

4. Номінальна та реальна вартість грошей

Методичні поради

Сучасні ринкові відносини базуються на принципах функціонування сучасних грошей, тому проблема грошей знаходиться на одному з ос-новних місць в політичній економії. Детальний розгляд цієї теми потре-бує вияснення таких питань, які стосуються самої природи грошей, їхніх функцій з тим, щоб логічно перейти до характеристики самої грошової системи. Важливою є також в теперішніх умовах проблема виділення номінальної та реальної вартості грошей, що пов'язано із відносною ста-більністю грошової одиниці.

При виясненні суті грошей слід врахувати наявність багатьох виз-начень грошей. Однак їх можна систематизувати, якщо звернутися до позиції представників трудової теорії вартості і позиції представників інших теорій. Зауважимо, що в процесі розвитку економічних систем, їх змін економічні категорії приймають нові характеристики, це стосуєть¬ся і категорії грошей. Відбулася модифікація грошей, що спричинило виникнення принципово різних підходів до пояснення їх суті. Разом з тим відмітимо, що як би не змінювалися поверхневі форми, глибинна сутність може залишатися тією ж.

Логічно після пояснення того, що означає категорія "гроші", необхід¬но зупинитися на функціях грошей, показати, що конкретно гроші вико-нують, будучи в такій своїй якості. Оскільки існують різні точки зору щодо визначення суті грошей, то зрозуміло, що є розходження і у виділенні функцій грошей та їх характеристиці. На це слід звернути відпо¬відну увагу.

Логічним продовженням викладу матеріалу є розгляд грошової сис-теми, оскільки в кожній державі існує національна грошова система і потрібно розуміти її структуру та окремі особливості. У цьому пи¬танні слід знову ж таки зберегти історичний підхід і простежити еволю¬цію цієї категорії; особливо що стосовно XX ст. Гроші, що характеризу¬ють сучасні національні системи, прийняли нові риси, вони модифікувалися і стали кредитними. В цілому грошова система під впливом змін у грошовому обігу теж змінилася, їй властивим є ряд особливос¬тей.

Дуже важливо при аналізі економічних процесів виділяти питання но¬мінальної і реальної вартості грошей, тим більше, що інфляція, як явище, в ринковій економіці не зникає. Вона може тільки зменшитись, якщо задіяти систему методів державного регулювання. Для держави є суттєвим наскільки її грошова одиниця може характеризуватись як відносно стабільна. При швидкому знеціненні грошей грошова одиниця може припинити своє функціонування як засіб обміну.

В результаті вивчення теми стає зрозумілою ціла система економіч-них категорій, які взаємопов'язані з іншими категоріями економічної теорії. Тема пояснює такі категорії: вартість, форми вартості (проста або випадкова, розгорнута, загальна, грошова), віднос¬на форма вартості, еквівалентна форма вартості, гроші, функції грошей, грошова система, кредитні гроші, номі¬нальна вартість грошей, реальна вартість грошей, товар, товарне виробництво.

Частина проблем по темі "Природа та функції грошей, грошова си-стема" виносяться на самостійне вивчення, що сприятиме поглиблено¬му засвоєнню матеріалу. Для самостійного вивчення пропонуються такі проблеми:

1. Товарне виробництво і гроші.

2. Історія розвитку грошового еквівалента.

3. Функціонування грошей в сучасній ринковій економіці.

4. Гроші в перехідній економічній системі.

5. Інфляція та антиінфляційна політика.

Існують різні підходи до визначення суті і функцій грошей, тому є багато

визначень грошей. Значна різниця у трактуванні суті грошей є між представниками трудової теорії вартості і представниками інших теорій.

Згідно із трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат

товарного обміну, тобто гроші мають товарну природу і є загальною формою, в якій виражаються вартості всіх товарів. Представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей. Причому існує декілька принципово різних підходів, наприклад, гроші визначаються як будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження.

Оскільки в сучасній економічній теорії є різні підходи до визначення суті грошей, то і функції грошей трактуються по-різному. Так, представники трудової теорії вартості виділяють п'ять функцій грошей (гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження, гроші як засіб платежу, гроші як світові гроші), представники інших теорій зупиняються на характеристиці лише трьох функцій грошей (гроші як засіб обігу, гроші як міра вартості, гроші як засіб збереження).

Кожна економічна система, що властива тій чи іншій країні, характеризується відповідною грошовою системою, яка включає ряд основних елементів. Грошові системи змінювались, відбувалась їх еволюція. Сучасна грошова система має свої особливості, що пов'язано з особливостями функціональних сучасних грошей, а також із змінами в характеристиці самої економічної системи.

Для ефективного функціонування національної економічної системи важливо наскільки стабільною є її грошова одиниця. Економіка може ефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості тоді, колі її купівельна спроможність відносно стабільна. Прийнято виділяти два поняття вартості грошей: номінальну і реальну. Якщо номінальна вартість грошей відповідає номіналу, вказаному на грошових знаках, то реальна - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Якщо реальна вартість грошей падає, то гроші швидко втрачають свої функції.

Словник нових термінів і понять

Банківські гроші - гроші, що створені банками, зокрема поточними рахунками (частина 1). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.

Білонні гроші - гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Тривалий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. У другій половині XX ст. в усіх країнах використовувались виключно білонні гроші - паперові гроші і монети з неблагородних металів. Номінальна вартість монет вища за внутрішню реальну вартість металу.

Вартість грошей - кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, що зворотно пропорційна до рівня цін.

Внутрішня вартість (грошей) - вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка вміщена в мідній монеті) Гроші - особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівноцінністю) при обміні товарів, їхньою формою вартості.

Гроші кредитні - форма грошей, які є знаком (символом) вартості й виникають з розвитком кредитних відносин. Історично кредитні гроші з'являються на базі металевого обігу і виступають спочатку як знак золота і знак кредиту.

Грошовий капітал - гроші, що наявні для купівлі капітальних благ.

Грошові "голоси" - "голоси", які споживачі та підприємці фактично віддають за виробництво різних споживчих благ та інвестиційних товарів, купуючи їх на ринку.

Готівка, валюта - монети і паперові гроші.

Девальвація - зменшення офіційної ціни грошової одиниці країни у грошових одиницях інших країн.

Законний платіжний засіб - всі засоби, які, згідно з постановою уряду, повинні прийматися в оплату за борг.

Засіб обміну або обігу - функція грошей; гроші як зручний засіб обміну товарами і послугами, що виключає бартер; те, що продавці звичайно приймають, а покупці звичайно віддають в оплату за товар або послугу.

Нерозмінні паперові гроші - гроші, які не мають своєї внутрішньої вартості, але декретуються державою, як законний платіжний засіб. Нерозмінні паперові гроші приймаються як платіжний засіб, доки люди мають довіру, що ці гроші будуть прийматися.

Паперові гроші - паперові знаки, що використовуються як засіб обміну.

Швидкість обігу грошей - кількість разів у рік, за які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

Основна література: № 10, 12.

Додаткова література: №1.

Тема 15. “Інтеграційні процеси і формування світової економічної системи”

1. Зовнішньоекономічні зв'язки та їх форми

2. Сутність інтеграції, її види

3. Процеси інтеграції у Європі

4. Перспективи реформування економіки України і її інтеграція у світову економічну систему

Методичні поради

Сучасне світове господарство характеризується різними видами зв'язків, здійснюється об'єктивний процес його інтернаціоналізації. Виникає необхідність дослідження такого явища, як формування світо-вої економічної системи, актуальною стає проблема вивчення зовнішньоекономічних зв'язків, оскільки перед кожною державою стоїть зав¬дання прагнути до максимальної їх вигоди. Тому досліджувана тема логічно вписується в курс дисципліни і потребує приділення їй глибокої уваги.

Вивчення самої суті зовнішньо-господарських зв'язків, їх форм при-водить до розуміння того, що вони є результатами розвитку і вдоскона-лення національних економічних систем, виходом їх на новий рівень, коли став утверджуватися міжнародний поділ праці, а вигода від нього стала досить зримою у практичній діяльності. Щоб усвідомити різноманітність форм зовнішньоекономічних зв'язків, слід проаналізувати фактори, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність.

В результаті здійснення такої діяльності відбувається економія суспільної праці, оскільки виробництво і обмін між країнами результатами виробництва стає більш раціональним. Слід також визнати, що націо¬нальні економічні системи все більшою мірою приймають характерис¬тики ринкових економічних систем, особливо це стосується країн середньо - чи малорозвинених, для яких цей процес є позитивним в цілому, хоч і суперечливим, тому що обов'язково потрібно враховувати націо¬нальні особливості і діяти у відповідності з національними інтереса¬ми.

Логічним продовженням висвітлення суті теми є розгляд інтеграц¬ійних процесів, які характеризують сучасну світову економічну систе¬му. Взаємозалежність економік різних країн стала зростати на мікро - і на макрорівнях, розвивається інтернаціоналізація господарського життя, відбувається формування світової економічної системи. Міжна¬родна економічна інтеграція приймає практичне втілення і визначає при цьому1 перспективи подальшого господарського прогресу. Тому важли-вим є глибоке розуміння суті самого цього явища, що міжнародна еко-номічна інтеграція визначається як об'єктивний процес і метою її є нарощування об'єму товарів та послуг в результаті забезпечення ефек-тивної господарської діяльності у міжнародних масштабах.

Зауважимо, що при вивченні зазначеної проблеми, необхідно виділити таку її рису, як регіональність, тобто, інтеграційні об'єднання мають регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбу¬ваються. Заслуговує уваги аналіз економічної інтеграції у Європі, де в групі промислово розвинених країн вона досягла найвищого ступеня зрілості. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз, який по¬ступово набуває рис єдиної державності, що спостерігається в економіці, політиці і соціальній сфері.

При розгляді зазначеної теми слід також проаналізувати можливості входження і нашої країни, України, у світову економічну систему. Це є здійсненним лише за умов глибокого реформування національної еконо¬міки, перехідної економічної системи з метою поступового її транс¬формування в ринкову економічну систему. Важливим пріоритетом еко¬номічних перетворень має стати значне поглиблення демократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. економічної діяльності. Знайомлячись із реаліями сучасного стану української економіки, розуміємо, що інтегра¬ція України у світову економічну систему є досить складною, однак шлях цей, хоч і непростий, зате перспективний і заслуговує того, щоб ним прямувати і далі.

При вивченні теми слід зосередити свою увагу на засвоєнні таких категорій та понять: зовнішньоекономічні зв'язки, спеціалізація, інтернаціоналізація, співробітництво, спільне підприємниц¬тво, світове господарство, глобалізація світової економіки, економічна інтеграція, міжнародний бізнес, міжнародна еко¬номічна система, міжнародні економічні відносини, Європейсь¬кий Союз, економічна взаємозалежність країн.

Наголошуємо, що при вивченні зазначеної теми ряд проблем може бути винесений на самостійне дослідження. Це такі теми:

1. Міжнародна торгівля як форма зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Спільне підприємництво, його вплив на зростання ефективності

національної економіки.

3. Вільний рух капіталів в межах Європейського Союзу.

4. Валюта та валютні відносини в Європейському Союзі.

Сучасні зовнішньо економічні зв'язки характеризуються новим рівнем

розвитку. Вони охоплюють міжнародні господарські, торговельні, науково-технічні та інші відносини. Це різноманітні господарські зв'язки між економічними системами різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.

Світові економічні відносини виникають і розвиваються за відповідних

умов, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношеннях яких неоднакове для різних країн і різних регіонів світу.

Виділяють такі основні фактори розвитку зовнішньо економічних зв'язків: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу, різниця у трудових, сировинних та фінансових ресурсах; відповідний характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; особливості географічного розміщення, природних і кліматичних умов.

Основними формами зовнішньо економічних зв'язків є: міжнародна торгівля,

причому міжнародний обмін товарами вигідний з економічної точки зору тоді, коли завдяки ввозу товарів вдається зекономити на їх виробництві і отримати прибуток; спільне підприємництво, що ґрунтується на спільній формі власності; надання послуг з широким використанням комп'ютерних мереж; наукове, технічне, економічне співробітництво.

Зростання інтернаціоналізації господарського життя сприяло виникненню

міжнародної економічної інтеграції, яка визначає зараз перспективи подальшого господарського прогресу і знаходиться в основі формування світової економічної системи. Інтеграційні об'єднання мають регіональний характер, в теперішніх умовах виникає необхідність налагоджування ефективної і масштабної міжрегіональної взаємодії.

Прийнято виділяти такі основні види інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз; валютно-економічний союз.

Найвищого ступеня зрілості міжнародна економічна інтеграція досягла в країнах Західної Європи, де функціонує Європейський Союз. Він є єдиним поки що об'єднанням країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), вступив у нову фазу - створення валютного союзу, що свідчить про міжнародну економічну інтеграцію найвищого ступеня.

Україна, ставши незалежною державою, проводить курс на поступове зближення з Європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних форм зовнішньо економічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін в діючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву з іншими державами.

Словник нових термінів і понять

Глобалізація світової економіки - процес посилення взаємозалежності економічних агентів до такого ступеня, коли дії одного з них впливають на інтереси всіх інших, тобто приймають глобальний характер і одночасно впливають на процеси і явища в інших сферах. Логічне продовження інтернаціоналізму.

Економічна взаємозалежність країн - стійкий господарський взаємозв'язок країн на основі міжнародних економічних відносин і взаємодії національних економік.

Економічна інтеграція - процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, сучасна найрозвиненіша форма інтернаціоналізації господарського життя.

Інтеграція -- поступове зближення та об'єднання економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін.).

Інтелектуалізація світогосподарського обміну -- зростання в міжнародному обміні долі об'єктів інтелектуальної власності (НДДКР, ліцензій, ноу-хау, інжиніринга та ін.).

Інтернаціоналізація господарського життя - розвиток стійких економічних зв'язків між: країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів. Зумовлена розвитком продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці. Знаходиться в основі посилення економічної взаємозалежності країн, яка виражається у міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва і розширенні ринку.

Міжнародний бізнес (МБ) - бізнес, підприємницька діяльність, переважною сферою якої є - "міжнародні економічні відносини, світове господарство, економіка. В якості сегментів МБ виділяють: глобальний бізнес, сумісне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес.

Міжнародна економічна система -- сукупність основних підсистем (мегасистем) та елементів світової економіки з властивими їм рисами і особливостями, у процесі взаємодії яких виникають інтегративні властивості та якості, закони й закономірності розвитку і функціонування цієї системи.

Міжнародні економічні відносини - одна із сфер системи міжнародних відносин, виникли як результат поступової економічної інтернаціоналізації й транснаціопалізації виробництва, формування єдиної економічної основи цивілізації. Водночас на них відчутно впливає становлення й розвиток націй і суверенних держав. Господарське життя є складною сукупністю національних, міжнаціональних і міжнародних процесів.

Міжнародні економічні організації - сукупність міжнародних, міжурядових та неурядових установ та організацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичного співробітництва, регулювання світогосподарських зв'язків, стабільного розвитку світової економіки на основі руху капіталів та дотримання принципів міжнародного права (00Н, МВФ, МБРР, СОТ та ін.).

Світове господарство (світова економіка) - сукупність державно-оформлених національних господарств і недержавних утворень, що економічно взаємодіють в різних формах на мікро- і мікрорівнях.

Основна література: № 10,13.

Додаткова література: № 1.

 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отнощения. - М.: Юрист, 2001.

2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведев В.С. Політична економія (підручник) - Киів, 2005

3. Богатин В.Ю. Производство прибыли: Учебное пособие длч вузов. - Москва, 1998.

4. Богомолов О.Т. Реформв в зеркале международных сравнений. - Москва, 1998.

5. Экономическая история зарубежных стран (Под ред.проф. В.И.Голубовича) - Минск, 2000.

6. Економічна історія України і світу. Підручник (за ред.Б.Д.Лановика) - Київ 2002.

7. Экономическая история: исследования, историография, полемика. - Москва., 1992.

8. Экономическая история: проблемы и исследования. - Москва, 1987.

9. Экономика: Учебник, 2-е изд. (под ред. А.С.Булатова. - Москва «БЕКМ» 1999.

10. Экономическая статистика: Учебник. - Москва, ИНФРА-М, 1998.

11. Юданов А.Ю. Конкуренция: Теория и практи: Учебно-практическое пособие. - Москва, 1998.

Додаткова література

1.Истоки. Вопросы истории народного хозяйства и экономической мыслы. Вып. 1-2. - Москва 1989-1990.

2.Крупнейшие промышленно-торговые монополии: Экон.стат.справ. - Москва, 1986.

3.Экономическая история. Проблемы,исследования, дискусии. Москва, 1993.

4.Экономическая история зарубежных стран: Капиталтстические и развивающиеся страны. М., 1990.