Причини виникнення та наслідки функціонування монополій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМIСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОНОПОЛІЇ ТА ЇЇ РИНКОВОЇ ВЛАДИ

1.1. Поняття монополії

1.2. Причини виникнення та існування монополій

2. ВИДИ МОНОПОЛІЙ

3 ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОНОПОЛІЙ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Економічний розвиток будь-якої країни пов'язаний з виникненням, існуванням і трансформацією монополій. Історія монополії сягає сивої давнини. Тенденції до розвитку монополiї в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Але їх новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р.

З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних заходів проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольних процесів і конкурентних відносин. У нашій країні, промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо важливою стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення ролі вже діючих на ринку монополій. В Україні процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично почався з нуля, так як присутня ще зовсім недавно в управлінні економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності.

Оскільки будь-яка монополія є загрозливою з погляду виникнення застійних явищ у суспільно-економічному житті, то у більшості країн світу діє законодавство, яке запобігає утворенню монополій або регулює їх діяльність. Дієвість і ефективність такого законодавства значною мірою залежить від того, наскільки при його розробленні осмислювалось саме поняття монополії та відслідковувалися причини виникнення стану монополії.

Актуальність даної роботи полягає в дослідженні явища монополії для аналізу причин, що спричинили її появу та наслідків, до яких веде її функціонування.

Метою дослідження є визначення теоретичних положень щодо виникнення та наслідків їх діяльності. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

а) дослідити причини виникнення та існування монополії;

б) дослідити види монополій;

в) оцінити соціально-економічні наслідки дiяльностi монополій.

Об'єктом дослідження є процес діяльності монополій.

Предмет дослідження - теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення діяльності монополій.

В ходi дослiдження та написання реферату мною були використанi такi методи:

а) аналiз;

б) синтез;

в) дедукція;

г) теоретичнi прийоми;

д) формалізація.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки фахівців, але й широких верств населення.



1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОНОПОЛІЇ ТА ЇЇ РИНКОВОЇ ВЛАДИ

1.1 Поняття монополії

монополія бар'єр ринковий влада

Протилежністю досконалої конкуренції є чиста монополія (від грец. «моно» - один; «поліо» - продаю). Монополія - це ринкова структура, при якій на ринку діє одна фірма-виробник, що цілком контролює збут.

Можливість скористатися споживачеві товарами чи послугами іншого постачальника може за цих умов бути реалізована або в іншому місці, або в інший час з інтервалом, необхідним для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з виробництва цієї ж продукції (надання послуг) у конкретному місці.

Розглянемо спочатку загальні особливості монополії як ринкової структури. До характерних рис монополії відносять наступні:

Єдиний продавець на ринку.

Якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь. З цієї ознаки випливають всі інші.

Виробництво специфічного однорідного продукту, який не має

близьких і досконалих замінників.

Це означає, що для покупця не існує прийнятних альтернатив: він змушений або купувати потрібний товар у монополіста, погоджуючись з його умовами, або зовсім відмовитись від споживання цього товару. Це повною мірою можна віднести до природних монополій, коли збільшення числа фірм в галузі викликає зростання середніх витрат. Типовим прикладом природної монополії є муніципальні комунальні служби. В цих умовах монополіст володіє реальною владою над продуктом, певною мірою контролює ціну і може впливати на неї, змінюючи кількість товару.

У зв'язку з унікальністю продукту монополісту не має потреби вдаватись до реклами, щоб стимулювати попит. Наприклад, комунальні служби - постачальники води, газу, електроенергії, мають певне коло покупців, які споживають стільки, скільки потрібно для цілковитого задоволення їх потреб. Якщо монополія продає предмети розкоші, наприклад, коштовності, вона може вдаватися до реклами, проте лише щоб заявити про себе.

Але слід відмітити наявність підходів, які пов'язують ідентифікацію певної ситуації як монополістичної з відсутністю близьких замінників для блага, що виробляється (постачається), та з відсутністю можливості появи інших постачальників аналогічної продукції (послуг). Але цей пiдхiд доволi нечiткий, що є його значним недолiком. По-перше, говорячи про взаємозамінність благ, необхідно пам'ятати, що вона має зміст лише стосовно конкретних споживачів. Так, деревина та макулатура є взаємозамінними при виробництві деяких сортів паперу, але перестають бути такими при виробництві, наприклад, меблів. У літературі така взаємозамінність, коли різні ресурси можуть замінювати один одного лише в окремих випадках, називається вибірковою, на відміну від суцільної взаємозамінності, яка передбачає можливість заміни ресурсів один одним у всіх характерних для них сферах застосування. Тому постачальник певної продукції в один і той самий час і в одному й цьому ж місці може бути монополістом щодо якогось одного споживача та зазнавати конкуренції щодо іншого. Це означає, що для ідентифікації певної ситуації як монополістичної недостатньо брати до уваги лише те, що на ринку є єдиний постачальник певної продукції, але й враховувати специфіку споживача цієї продукції. Тобто твердження, що певні блага є взаємозамінними, не буде коректним без аналізу ситуації з погляду конкретного споживача. Зазначена особливість є важливою характеристикою, про яку слід постійно пам'ятати при дослідженні явища монополії. По-друге, повинен виконуватися перший пункт даного мною перелiку - дослiджуване пiдприємство повинно бути єдиним виробником продукції на ринку, а поява iнших фiрм, що вироблятимуть аналогiчну продукцiю, не можлива, або вiдбудеться з часом. З цього приводу варто процитувати Й. Шумпетера, який підкреслював відносність конкурентного та монопольного становища постачальника: «Крамар із невеликого села на річці Огайо може бути справжнім монополістом протягом декількох годин чи навіть днів, коли повінь відріже село від решти світу. »

Досконала інформованість.

І покупці, і єдиний постачальник володіють досконалим знанням про ціни, фізичних характеристиках благ, інших параметрах ринку. Допущення досконалої інформованості має для монополіста величезне значення, навiдмiну вiд абсолютно конкурентного підприємства. Останній, як ми знаємо, є цiноотримувачем, а значить, йому зовсім не обов'язково знати галузеву або ринкову криву попиту. Кiлькiсть підприємств у галузi настiльки велика, що вони не можуть значно вплинути на змiну цiни товару.Інша справа підприємство-монополіст, крива попиту на продукцію якого є і кривої попиту галузі. Монополіст повинен знати криву попиту на свою продукцію, тобто всі можливі співвідношення між цінами попиту та його обсягами, щоб маніпулювати обсягом випуску задля максимізації прибутку. Більш того, в деяких ситуаціях, наприклад при здійсненні монополістом цінової дискримінації, йому потрібно знати і функції попиту окремих споживачів або сегментів ринку. Очевидно, що ця умова не є абсолютно реалiстичною, як i у досконалiй конкуренції.

Заблокований вступ в галузь.

Відсутність у монополіста прямих конкурентів значною мірою пояснюється існуванням перешкод для вступу в галузь інших фірм. Бар'єри вступу можуть виникати внаслідок різних причин: економічних, технічних, юридичних тощо. Ці бар'єри є досить високими, що необхiдно для того, щоб перекрити конкурентам вхiд у галузь. Бо інакше монополія перетвориться на олігополію, де владу над ринком будуть поділяти кілька фірм.

Монополiєю можна назвати також ринки, де видiленi вище умови не дотримуються. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% галузевого обсягу продукцiї, а 20% постачатимуть на ринок дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.

Чиста монополiя - це ринок, де чiтко виконуються всi зазначенi умови. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конкуренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо розглянути невелике містечко, де є, наприклад, всього один хлібозавод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.

Підіб'ємо підсумки. Фірму можна назвати чистим монополістом, якщо вона є єдиним виробником блага, яке не має близьких замінників (субститутів),якщо високi вхiднi бар'єри огороджують її від конкуренції з боку інших фірм.

1.2 Причини виникнення та існування монополій

Бар'єри входження на ринок є однією з основних причин виникнення монополій. Вiдповiдно до причин появи виділяють кілька форм бар'єрів.

1. Бар'єри, створені економією від масштабу.

У деяких галузях технологія дозволяє досягти ефективного виробництва тільки тоді, коли підприємства будуть дуже великими, тобто існує значний ефект масштабу. У галузях, де ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна, виникають природні монополії. Це стосується підприємств комунального обслуговування (електричні, газові компанії, громадський транспорт, підприємства зв'язку, водопостачання і т.п.). Для суспільства було б невигідно мати кілька малих фірм для забезпечення населення водою чи електроенергією. Устаткування в таких галузях дуже дороге та розраховане на пiковi навантаження. Неповне його використання значно підвищує витрати на одиницю продукції. Лише природні монополії мають низькі витрати, їм вигідно розширювати виробництво. Тому держава, як правило, доручає обслуговувати населення одній фірмі, але при цьому залишає за собою право контролю над цінами і якістю продукції.

2. У деяких випадках розвитку монополії сприяє розмір ринку. Наприклад, у невеликому мiстечку фiрмi легше зайняти монопольне становище на ринку та забезпечити внутрiшнiй попит на дану продукцiю або послугу.

3. Бар'єри для вступу в галузь може створити держава.

Захищаючи права винахідників, держава видає патенти. Фірми, що мають успіхи в науково-дослідній роботі або купують патенти у винахідників, знаходяться у більш вигідному становищі, здатні посилювати свої позиції на ринку. Великі прибутки можуть використовуватись для розробки нової продукції, яка також патентується. Згідно патентному праву США, винахідник має виключне право контролю над своїм винаходом протягом 17 років. Патенти зіграли величезну роль у розвитку таких компаній, як «Ксерокс», «Істман Кодак», «Інтернешнл Бізнес Машiн»(IBM), «Соні» і т. д. Вступ в галузь може бути істотно обмежений і шляхом видачі ліцензій.

4. Обмеження до вступу в галузь виникають і внаслідок надання державою ліцензій на здійснення певної діяльності: телевізійного та радіомовлення, забезпечення перевезень або постачання певного продукту. У багатьох країнах,існує державна монополія на продаж алкогольних та тютюнових виробів. В США підлягають ліцензуванню понад 500 професій (лікарі, таксисти, сажотруси та багато інших). Ліцензія може бути надана як приватній фірмі, так і державної організації (класичний приклад - історія горілчаної монополії в Росії).

5. Власність на важливі види сировини також може слугувати бар'єром

входження. Наприклад, в алюмінієвій промисловості контроль над родовищами бокситів дозволяє фірмі довго втримувати своє монопольне положення. Хрестоматійним прикладом є діяльність компанії «Де Бірс», яка вже давно монополізувала найбільші алмазні рудники в Південній Африці і тому контролює світовий ринок алмазів.

6. Блокування нових конкурентів може також здійснюватись методами, які одержали назву «нечесна конкуренція». Це такі прийоми, як тиск на постачальників ресурсів, на банки з метою перекрити доступ до сировинних та кредитних ресурсів, переманювання персоналу, різке зниження цін з метою доведення суперника до банкрутства. Багато з них вважаються незаконними але часто мають мiсце бути у реальному життi.

Бар'єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді.

Так, патентні переваги можуть бути зняті іншим розробками, які дають нову продукцію, здатну замінити патентований товар. Можуть бути знайдені нові джерела сировини. Тому монополії в сучасній економiцi дійсно рідкісні, переважно підтримуються державою.

Вихідні бар'єри також обумовлюють збереження монополій, так як примушують господарські одиниці продовжувати функціонувати в галузях, де низька рентабельність або відсутні доходи на вкладений капітал (суднобудування, сталеливарна промисловість).

Причинами встановлення вихідних бар'єрів можуть служити:

а) необхідність списання великих інвестицій;

б) небажання втратити свій імідж;

в) честолюбство менеджера;

г) втручання уряду;

д) великі витрати на ліквідацію підприємства;

е) профспілкова опозиція;

ж) опозиція постачальників, клієнтури і дилерів.

Як видно, вихідні бар'єри можуть мати соціально-політичний, економічний і емоційний характер.

Останній проявляється в ситуаціях, коли господарські організації, успішні в нових сферах діяльності, з року в рік вперто тримаються за свою колишню справу, незважаючи на значні втрати. Такі випадки рідкісні, але вони зазвичай створюють серйозні труднощі для компаній, що утворюються у відповідних галузях промисловості.



2. ВИДИ МОНОПОЛІЙ

Класично існує три різновиди монополії: природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона характеризує ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однією або декількома фірмами. Основою природної монополiї є особливості технологій виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входженні в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від масштабу - чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це підприємства суспільного користування - електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, транспортні підприємства тощо. Дійсно, складно уявити, що у харківського метрополітену з'явиться конкурент. У країнах із ринковою економікою природні монополії знаходяться пiд владою держави, або ж діють під її спільним контролем. Існування природних монополій зумовлюється тим, що сучасна технологія в деяких галузях народного господарства може забезпечити ефективне та динамічне виробництво в них лише за умови, що виробниками будуть великі фірми.

Довгий час в Україні не iснувало законодавства, діяльність якого була б направлена на регулювання та стримування розвитку монопольних явищ в економiцi (навiдмiну вiд iнших країн). Лише 20 квітня 2000 р. було прийнято Закон України «Про природні монополії», який визначив правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Згідно зі ст. 1 цього Закону «природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)». Закон «Про природні монополії» визначає сфери діяльності, де можливе функціонування монополій. Відповідно до нього до сфер діяльності суб'єктів природних монополій відносять: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного й нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передавання та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язок загального руху, централізоване водопостачання та водовідведення, централізоване постачання теплової енергії, спеціалізовані послуги транспортних терміналів.

Конкретний перелік суб'єктів природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України (АМКУ). Закон України «Про природні монополії» визначає систему органів, на які покладено повноваження щодо регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Такими органами є Національні комісії регулювання природних монополій, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Згадані органи здійснюють обов'язкове ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та виконують інші функції згідно із законодавством України. Крім того, Закон регламентує відповідальність суб'єктів природних монополій, їх посадових осіб та органів, які регулюють їхню діяльність.

22 лютого 2010 року Антимонопольним комітетом України був оприлюднений список, що включав 9 суб'єктів природних монополій. Згiдно з повідомлення АМКУ суб'єктами природних монополій на загальнодержавних ринках є:

1. НАК "Укренерго";

2. Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця");

3. НАК "Нафтогаз Україна" в особі ВАТ "Укртранснафта" і дочірньої компанії "Укртрансгаз";

4. ДП "Укрхімтрансаміак";

5. ДП "Украерорух";

6. ВАТ "Одеський припортовий завод";

7. ДП "Укрпошта";

8. Концерн РРТ;

9. ВАТ "Укртелеком".

Саме тому, що велика кількість галузей у сучасній економіці є природними монополіями, діяльність у цій сфері підлягає ретельному регулюванню з боку держави.

Адміністративна монополія - другий вид монополiй.

Адміністративна монополія - це ринок з великою ринковою владою одного з учасників, що створюється внаслідок дій органів влади і управління. Цей вид монополій з'явився завдяки адміністративно-командній системі. Вона базується на державній власності на засоби виробництва і діє в умовах значної обмеженості ринку і товарного дефіциту.

Початок планування економіки поклав жовтень 1917 р. До весни 1918 р. в Україні було здійснено велику роботу з націоналізації великої промисловості. Функції загальнодержавного керівництва економікою здійснював вищий орган державного управління - Раднарком та його комісії. Ці органи почали насамперед здійснювати планування народного господарства. Націоналізація великої промисловості створила матеріальні передумови для планування промислового виробництва. Плани виробництва та розподілу складали по економічних районах (тобто планувалось, де буде розташовано те чи інше підприємство і для нього встановлювались завдання). Основною формою планування була виробнича програма підприємства, яка являла собою виробниче завдання підприємству щодо обсягу продукції. Пізніше почали розробляти галузеві плани, які були розраховані на довгі строки (1 рік, 5 років).

Особливістю, яка відрізняє державно-планову економіку від вільної ринкової, є те, що вона заснована на іншому економічному ґрунті, іншій системі відносин власності. Якщо ринкова система заснована передусім на приватній власності на засоби та результати виробництва, то планова - на монопольній державній власності, що давало змогу регулювати економіку з одного центру. Таким центром планування став Укрдержплан. Організаційно він складався із п'яти секцій: виробничої, сільськогосподарської, транспортної, секції енергетики та економічно-фінансової секції. Секції були створені за галузевим принципом та виконували функції планування окремих галузей народного господарства. Керівним органом Укрдержплану та його структурних підрозділів у період його заснування було виконавче бюро, а потім президія, яка складалася з членів, що призначались Раднаркомом УРСР.

Як відомо, серцевиною механізму ринку є конкуренція, а за умов планової економіки монополія стала вихідним положенням, основою механізму господарювання.

За умов адміністративно-командної системи підприємства практично не залежали від споживача. Органи влади видавали їм директивні планові завдання щодо виробництва товарів (послуг). Ціни на ці товари (послуги) встановлювалися «зверху». Оцінка діяльності підприємства здійснювалася не за реальними результатами, а за ступенем виконання плану, внаслідок чого підприємство могло виконувати план, але його продукція при цьому не мала попиту. Фактично держава сама планувала і виробляла.

Такім чином, адміністративна монополія, що виникає в не ринковому середовищі, має набагато більшу монопольну владу, ніж економічна монополія.

Економічна монополія - третiй, найпоширiнiший вид монополiй. Її поява зумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Це стосується підприємців, які зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий (більш швидкий) ґрунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні більш впливових та стійких компанiй банкрутів. Тим чи іншим шляхом або за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

На даний час економіка України переходить від державної до ринкової форми господарювання. Водночас багато підприємств можна віднести саме до адміністративної монополії, оскільки своїм існуванням вони зобов'язані колишній адміністративно-командній системі. З допомогою політики роздержавлення велика кількість таких підприємств змінила форму власності, але вони продовжують займати домінуюче становище на ринку.



3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОНОПОЛІЙ

З процесу монополізації економiки витiкають як позитивнi, так i негативнi наслiдки.

Позитивним є те, що у великих, стiйких підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці, йти у ногу з часом. У промисловості трапляється, що якась фірма завдяки ефективній технології, своїм патентам, своїм фірмовим маркам, лозунгам здійснює значний контроль над цінами. Свої «монопольні прибутки» така фірма знову вміщує у дослідження та рекламу, і вона завжди виявляється здатною йти на рiвних зі своїми суперниками та навіть випереджати їх. «Дженерал Електрик», «Рейдіо корпорейшн оф Америка» та «Дюпон» є найбiльш яскравими прикладами таких компаній.

Оскільки дослідницька робота та реклама поглинають багато коштів, а їх результати нагромаджуються, успіхи породжують нові успіхи, а прибутки - нові, ще більші прибутки. Тому представники дрібного підприємництва заявляють, що вони не завжди можуть ефективно конкурувати з такими фірмами. Інакше кажучи, дослідницьку роботу у промисловості може здужати лише велике виробництво, переваг якого позбавлені дрібні підприємства. Тому не дивно, що на сучасному етапі розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Утворення таких міжфірмових об'єднань, консорціумів пов'язане насамперед з реалізацією великих науково-технічних програм. На данному етапi створюються також i корпоративні дослідницькі організації. Відомий американський економіст Й. Шумпетер у своєму панегірику, присвяченому активному внеску монополій у справу науково-технічного прогресу, зазначає, що монополізація «розширює діапазон впливу кращих голів і знижує вплив посередностей». Проте, якщо зіставити це із твердженням, що багато найцінніших винаходів здійснюється на дрібних підприємствах, або винахідниками-одиночками, або в університетських лабораторіях, то можна зрозуміти, що це досить суперечлива проблема.

В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції і диверсифікації (тобто збільшення числа галузей, на якi поширюється експансія тiєї чи іншої монополії) стало формування торговельно-промислових комплексів, інтеграція крупних промислових корпорацій з торгівельними компаніями. У 80-ті роки така вертикальна інтеграція охоплює сферу зовнішньої торгівлі.

Крім того, монополія, використовуючи фактор масового виробництва, сприяє економії на витратах факторів виробництва, забезпечує споживачів дешевими товарами. Було доведено, що подвоєння обсягів виробництва зменшує витрати на одиницю продукції на 20%.

Можна стверджувати, що монополії здебільшого є крупними підприємствами з найвищою ефективністю і найнижчими виробничими витратами. Монополії, реалізуючи переваги крупного виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва й обігу.

Та, на жаль, позитивні риси є не єдиними рисами монополій. Перша негативна риса монополiй - повний контроль над цiнами. Монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності. Монопольне пiдприємство не зазнає потреби у постiйнiй рекламi, постiйному розвитку потужностей та впровадженню технологiй, направлених на вдосконалення виробництва( навiдміну вiд абсолютно конкурентного підприємства). Результати, які в умовах конкурентного ринку досягаються шляхом раціоналізації, монополія може досягти «меншою кров'ю» - за рахунок свого «привілейованого» становища. Проте це зовсім не означає, що НТП має зупинитись. За теперішніх умов і монополіям не забезпечується спокійне життя, вони також змушенi постійно вступати в конкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції. Це примушує шукати шляхи зменшення виробничих витрат, у тому числі через удосконалення техніки та технології. Але сама можливість уникнути конкуренції та щоденної гонитви за перше мiсце у НТП використовується у зручних ситуаціях і веде до гальмування економічного розвитку. В цьому плані найбільш шкідливою є адміністративна монополія. Тут у ролі монополістів здебільшого виступають технічно та економічно відсталі підприємства.

У гонитві за прибутком великі компанії вкладають кошти у проекти, які дають найвищу віддачу, вилучаючи, або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва.

Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, загрожує нормальному функцiонуванню ринку, знищує конкуренцiю, яка є запорукою розвитку підприємництва в умовах ринкової економiки. Виходячи з цого лауреат Нобелівської премії, видатний американський економіст Поль Самуельсон, порiвнюючи та аналiзуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: «це економічне та соціальне зло».



ВИСНОВКИ

Отже, після виконання даної роботи, аналiзу явища монополiї як ринкової структури, можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті.

Передумови, що викликали появу монополiй, рiзняться, виходячи з мiркувань рiзних вчених. Деякі вважають, що це був об'єктивний процес, інші твердять, що їх було створено штучно. На даний момент можна видiлити 3 найбiльш вагомi причини, що ведуть до утворення монополістичних об'єднань: концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва і того ж таки капіталу, та диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства і кожен з них мав та має свій механізм дії та застосування.

У процесi дiяльностi монополiй, як i будь-якого економiчного явища, виникають певнi наслiдки. Переважна частина з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. На жаль, негативнi набагато переважають над позитивними. Негативні наслідки існування природних монополiй можна розподiлити за трьома пунктами: нераціональне господарювання, встановлення завищених цін на продукцію (послуги), неналежна якість продукції (послуг). Для того, щоб протидіяти негативним наслідкам існування природних монополій необхідне втручання ззовні, яке здебільшого проявляється у формі державного регулювання діяльності природних монополій. Це виражається в роботi Антимонопольного комiтету України, який на правовому, законодавчому рiвнi регулює роботу монопольних об'єднань.

Можемо сказати, що вплив монополій на розвиток світового господарства був i залишається різноманітний: шкідливий і корисний.

Iснування монополiй - це частина історичного розвитку світового суспільного виробництва, і сутність цього суперечливого явища ніколи не залишить байдужими провідних спеціалістів економіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка [Текст]: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 416 с.

2. Нуреев, Р. М. Курс микроэкономики [Текст]: Учебник для вузов. - 2-е изд. / Р. М. Нуреев - М.: Издательство НОРМА, 2001. - 572 с.

3. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка [Текст]: Навчальний посібник/За ред. Базілінської О. Я. 3_тє вид. випр. - К.: «Центр учбової літератури», 2009. - 352 с.

4. Ивашковский С. Н. Микроэкономика [Текст]: Учеб. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Дело, 2001. -416с.

5. В.М.Гальперин, С.М.Игнатьев, В.И. Моргунов. [Текст]: Микроэкономика. Общая Редакция В. М. Гальперина. Том 2.

6. Реферат [Електронний ресурс]: «Монополія: ринкова влада, соціально-економічні наслідки». Режим доступу - http://www.info-works.com.ua/referats/econimichna_teoria/2476.html

7. Реферат [Електронний ресурс]: «Проблемы монополизации хозяйственной жизни, конкуренция на товарных рынках привлекают сегодня пристальное внимание не только специалистов, но и широких слоев населения.» http://library.by/shpargalka/belarus/economics/004/eco-238.htm

Размещено на Allbest.ru