Державний борг та проблеми його обслуговування в Україні

Провідні світові аналітичні компанії практично "на колінах" починають переписувати свої фінансові прогнози глобального економічного розвитку на 2020 рік. Причиною цьому стають карантинні обмеження, запроваджені в сотнях країн, що означає зниження ділової активності, а відтак і падіння економічної динаміки з кожним днем "простою". Коронавірус Covid-19 поставив перед світом нові питання і виклики, відповіді на які необхідно шукати всій планетарній спільноті.

Багато що у розвитку цієї ситуації залежить від епідеміологічного стану, ефективності стримувальних заходів, а також від розробки терапевтичних засобів і вакцин, але все це важко передбачити. Крім того, зараз багато країн стикаються з численними кризами - кризою здоров'я, фінансовою кризою та крахом цін на товари.

Політики надають безпрецедентну підтримку домогосподарствам, фірмам та фінансовим ринкам, і, хоча це має вирішальне значення для швидкого одужання (Трамп виділяє 2,2 трлн доларів, країни ЄС - трильйони євро), існує велика невизначеність у тому плані, як виглядатиме економічний ландшафт, коли ми вийдемо з цього карантину.

У країнах єврозони в березні 2020 року індекс ділової активності впав до 29,7 пункта з 51,6 пункта місяцем раніше, про це свідчить статистика дослідницької компанії Markit Economics. Показово, що це найнижчий показник за всю історію досліджень організації починаючи з 1997 року.

Прогнозний показник ВВП на 2020 рік визначено на рівні 3985,5 млрд грн, що на 11,6% менше, ніж передбачалося у попередньому прогнозі Уряду (постанова № 555 від 15.05.2019). Цей показник є лише на 0,3% більшим від обсягу номінального ВВП за 2019 рік, який становить 3974,6 млрд грн (див. додаток). Падіння реального ВВП очікується на рівні 4,8%.

За розрахунками МВФ, реальний ВВП України у 2020 році скоротиться на 7,7%, але вже у 2021 році зросте на 3,6% (World Economic Outlook, April 2020). Світовий банк у новому прогнозі розвитку економіки України (Fighting CORVID-19 ) передбачає, що у 2020 році реальний ВВП України скоротиться на 3,5% (Кабмін прогнозує скорочення 4,8%), після чого у 2021 році очікується зростання на 3%, у 2022 - на 4%. Світовий банк прогнозує, що у 2020 році відбудеться зростання в агропромисловому секторі на 1%, у сфері послуг - падіння на 5,4%, промисловість залишиться на рівні 2019 року, тобто з нульовим зростанням. Індекс споживчих цін в Україні, за прогнозами Світового банку, за підсумками 2020 року складе 8,9%, тоді як в оновленому прогнозі Уряду - 6,8%.

ВВП є одним із основних показників, який визначає рівень надходжень до державного та місцевих бюджетів. З початку реформи децентралізації та утворення об'єднаних територіальних громад частка доходів загального фонду місцевих бюджетів (без трансфертів з державного бюджету) у ВВП поступово збільшувалася - із 6,15% у 2016 році до 6,92% за підсумками 2019.

3.4 Що забезпечить Україні прорив у майбутнє

Що станеться у наступні 10 років?

Населення планети збільшиться на 1 млрд осіб. Найбільші темпи зростання будуть в Африці, Латинській Америці, Індії. Європа старітиме. Середній клас почне вживати якісніший продукт, він буде ставати більшим. Технології позбавлять роботи 800 мільйонів людей в усьому світі. Люди бояться майбутнього, тому що вони його не знають і не розуміють. В даному випадку одне із завдань Інституту майбутнього -- це спроектувати найбільш успішний сценарій для України.

Китай -- країна зі стратегією на 50 років. У багатьох успішних країн є стратегії на 10, 20, 30 років і більше. Країни, що вважаються неуспішними і не мають стратегії, є ресурсом для країн, які її мають. А тепер питання: що в тому майбутньому, про яке ми говоримо, робитиме Україна? У нас негативна демографія, трудова міграція. Для нас люди і споживчий попит, на жаль, не стануть драйверами зростання.

Люди бояться майбутнього, бо вони його не розуміють.

Таких драйверів лише чотири. Це інвестиції, чистий експорт, споживання, держвитрати. На жаль, у нас за існуючих трендів знижуватимуться практично всі показники, й інвестиції є ключовими з них. А з точки зору методології, щоб економіка України зросла у вісім разів, нам необхідно в 10 разів з урахуванням демографії підвищити продуктивність.

На жаль, у класичних секторах це неможливо. Тому зміна технологічного укладу економіки -- одне з основних завдань. Принаймні майбутнє України -- це дійсно центр світової продовольчої безпеки, тому що кількість населення збільшуватиметься, а екологія і глобальне потепління призведуть до того, що в світі виробництво продуктів харчування буде знижуватися. І тут одна з точок зростання української економіки -- прагнення стати центром світової продовольчої безпеки. Але це не все.

Ми говоримо про те, що в Україні активно розвивається ІТ-сектор -- сьогодні це лишень 4% української економіки. У нас чимало фахівців, але ми не виробляємо продукт. Продукти створюються переважно в інших країнах. Ми є країною-ресурсом для глобального ІТ-ринку, на жаль. Так ось, одна з точок зростання -- це створення продуктів тут.

До 2030 року попит на електроенергію зросте вдвічі. Якщо ми не почнемо розвивати свої потужності, то нам доведеться експортувати електроенергію, звісно, з Росії. Це ще один елемент європейської енергетичної безпеки. Тому коли спробувати одним словом сформулювати, яка ідея забезпечить Україні прорив у майбутнє, то це якраз безпека.

Висновки

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей.

Отже, державний борг прямо чи опосередковано впливає майже на всі процеси соціально-економічного життя держави: економічне зростання та розподіл доходів; бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу (що тісно пов'язано з темпами інфляції); динаміку сукупного попиту та пропозиції; рівень споживання і нагромадження; кредитний рейтинг країни. Хоча держава у процесі проведення реформ не повинна категорично відмовлятися від запозичення коштів, однак при цьому варто пам'ятати, що, як і будь-який економічний інструмент, позика може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на національну економіку. З одного боку, залучення додаткових ресурсів збільшує фінансовий потенціал країни, а з іншого, поруч з надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою системою, помилками у валютній політиці, зростання боргу може спровокувати фінансові кризи, обмежити інвестиційну активність у країні.

Таким чином, державний борг може виступати і як засіб забезпечення стабільності в країні, і, навпаки, як фактор посилення загроз і ризиків. Лише застосування ефективної стратегії управління державним боргом в Україні сприятиме раціональному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження на бюджет. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб соціально-економічного розвитку країни, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечити пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. В Україні невирішеним є питання розкриття інформації щодо заборгованості країни та стандартизації понятійного апарату; існує проблема контролю використання державних коштів та персональної відповідальності посадовців.

Управління державним боргом в Україні на даному етапі розвитку має досить багато проблем, які гальмують розвиток економіки в цілому. Однією з головних проблем є розробка ефективної стратегії управління. Для її вирішення необхідна узгоджена взаємодія всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління на всіх його етапах. Уряд має сформувати ефективну та діючу систему управління боргом, яка забезпечила б при цьому фінансову стабільність. Важливими напрямами удосконалення боргової політики в першу чергу є вирішення питання бюджетної економії на всіх рівнях, використання запозичень для реального сектору економіки, орієнтація на внутрішній ринок.

Скорочення дефіциту державного бюджету України можна досягнути за допомогою низки заходів, основними з яких є:

§ встановлення жорсткої системи контролю та звітності за надходженням і витрачанням коштів, що зменшить вплив «тіньового» сектору економіки, державних зловживань та забезпечить ефективність державних видатків;

§ скорочення видатків на утримання органів державної влади;

§ зменшення видатків на соціальний захист шляхом здійснення пенсійної реформи, зокрема запровадження другого рівня пенсійної системи;

§ розширення бази оподаткування шляхом скорочення податкових пільг;

§ ефективне використання коштів від приватизації державного майна тощо.

Списки використаних джерел

1. Рубцова Н.В. «Проблеми обслуговування державного боргу».

2. Борисюк О.В. Шляхи оптимізації державного боргу в сучасних умовах / Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки: журнал. Луцьк: Вежа-Друк, 2015. № 1.

3. Молчанова А.Ю. Державний борг України: механізм управління та обслуговування / А.Ю. Молчанова // Актуальні проблеми економіки та управління в умовах системної кризи. Львів: МАУП, 2016.

4. Висоцький В. Управління ризиками державного боргу: від теоретичних концепцій до практичних кроків в Україні / В. Висоцький, В. Калинчук, Ю. Драчук // Світ фінансів. 2008.

5. Макар О. П. Вдосконалення системи управління державним боргом як передумови економічного зростання / О. П. Макар // Вісник Національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. Львів, 2012.

6. Чуба Н.В. Макроекономічний аналіз державного боргу в перехідній економіці України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.01 / Н.В. Чуба ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Л., 2006 укp.

7. Приказюк, Н. В. Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні / Н. В. Приказюк, Т. П. Моташко // Фондовий ринок праці. 2009. № 22. С. 26-32.

8. Федосов В.М., Колот О.А. Управління державним боргом у контексті ризик-менеджменту / О.А. Колот, В.М. Федосов // Фінанси України. 2008. № 3.

9. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України / Т. Вахненко // Економіка України. 2007. № 1.

10. Асадчий, Г. В. Структура та динаміка державного боргу України // Формування ринкових відносин в Україні. 2002. № 2. С. 59-65.

11. Бондарчук Т.Г. Державний борг України: механізм управління та обслуговування //17.38.

12. Бондарчук Т.Г. // Матеріали науково - практичної конференції НДФІ "Актуальні проблеми сучасної фінансової науки". - К.: НДФІ.- 2000.

13. Смоляр Ю.О. Механізм формування державного внутрішнього боргу України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Ю.О. Смоляр ; Нац. акад. держ. податк. служби України. Ірпінь, 2004. 17. укp.

14. Онищук Я.В. Державний борг України в умовах ринкової трансформації економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Я.В. Онищук ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2002.

15. Горобець, О. Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту / О. Г. Горобець // Актуальні проблеми економіки. 2005. № 3.

16. Статистика зовнішнього сектору. Зовнішній борг України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Національного банку України.

17. Приказюк Н.В. Державні запозичення: світовий досвід та особливості здійснення в Україні / Приказюк Н.В., Моташко Т.П.// Фондовый рынок. 2009. №22.

18. http://www.minfin.gov.ua/.

19. http://www.bank.gov.ua/.

20. Царук О. В. Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки боргової безпеки держави / О. В. Царук // Світ фінансів. 2007. № 1.

21. Юрій, С. І. Управління зростанням на основі боргу і Україна / С. І. Юрій // Журнал європейської економіки. 2007.

Размещено на Allbest.ru