Приватний сектор в національній економіці

Приватний сектор в економіці України розвивається доволі швидко. Уже сьогодні понад 70% ВВП створюється приватними фірмами. Обчислені інтегровані коефіцієнти масштабу приватного сектора у промисловості та у сільському господарстві засвідчили, що за останні роки практично вся промисловість (87,7%) і значною мірою сільське господарство (58,5%) перебувають у приватній власності. Проте, економіка України ще не забезпечує усталеного економічного зростання та суттєвого підвищення рівня життя населення. Приватний сектор економіки України у своєму розвитку постійно наштовхується на численні перешкоди. Їх породжують відсутність чітких і справедливих „правил гри”; недосконала система оподаткування; правові, організаційні та адміністративні бар'єри, створювані непродуманими діями уряду; ускладнений доступ до ресурсів та інфраструктури; відсутність достатніх гарантій захисту прав власності тощо. Отож перспективи підвищення ефективності функціонування приватного сектора економіки України залежать від того, наскільки швидко вона наближатиметься до інституційної рівноваги і чи буде сформовано дієву інституційну матрицю. Тобто, ефективне функціонування приватного сектора є можливим за умови, що удосконалення формальних правил буде враховувати дію наявних неформальних інститутів.

Відтак при створені дієвих формальних правил в Україні необхідно враховувати етнічну структуру української нації, національну культуру.

Важливими умовами зростання зайнятості в малих підприємствах, обсягів їх виробництва та інвестиційної діяльності повинна стати активна і виважена державна політика стосовно малого бізнесу, що враховує галузеві й регіональні особливості розвитку цього сектора економіки, супроводжується реалізацією ефективних заходів державної підтримки на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Згідно з чинним законодавством США «збереження і поширення вільної конкуренції є підґрунтям не тільки для економічного добробуту, а й для національної безпеки». Така безпека і добробут не можуть бути реалізовані, якщо не заохочувати і не розвивати реальні та потенційні можливості малого бізнесу.

Як показує світовий досвід, основними чинниками, від яких насамперед залежить повноцінне входження малого підприємництва в систему ринкових відносин, є:

1.простота та прозорість адміністративних правил, які регулюють започаткування підприємницької діяльності;

2.доступність та дешевизна кредитів, система кредитних гарантій, передусім державних, для малого бізнесу;

3.економічно обґрунтовані розміри податкового навантаження, стабільність та простота системи адміністрування податків;

4.ефективна цільова державна політика з підтримки малого підприємництва відповідно до чітко визначених пріоритетів;

5.стабільність створюваного державою бізнес-середовища та «правил гри», розвинутість ринкової інфраструктури тощо Саніна О.Р. Розвиток приватного сектора в економіці України (інституційний аналіз). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006..

Основні напрями державної політики та актуальні заходи щодо розвитку малого підприємництва відомі. Вони досить повно відображені у відповідних нормативно-правових документах та публікаціях. Суть справи полягає в переході від декларацій про наміри до реальних практичних дій. Разом з тим, існує низка принципових питань, яким слід приділити особливу увагу.

По-перше, це формування адекватного законодавчого поля. Необхідно максимально повно закріпити на законодавчому рівні відносини між державою і підприємцями та максимально спростити ці відносини.

По-друге, перевести акцент в оподаткуванні малого підприємництва з фіскальної (наповнення доходної частини бюджету) складової на виробничо-стимулюючу, спрямовану на те, щоб надмірне фіскальне навантаження не підривало стимули до підприємницької діяльності.

По-третє, слід відмовитися від надання необґрунтованих податкових і кредитних пільг великим підприємствам. Подібна структурна політика реально загрожує у недалекому майбутньому посиленням неконтрольованого впливу незначної кількості підприємств на загальну економічну ситуацію в державі.

По-четверте, у підприємницькому середовищі акценти повинні зміститися у бік активізації діяльності саморегулівних бізнесових об'єднань, оскільки від консолідації самих підприємців безпосередньо залежить реалізація потенціалу малого підприємництва. Необхідно делегувати окремі державні регуляторні функції підприємцям, їх асоціаціям і об'єднанням Денисюк О. М. Розвиток приватного сектору у контексті формування багатоукладної економіки україни. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/den-denisyuk-om-rozvitok-privatnogo-sektoru-u-konteksti-formuvannya-bagatoukladnoyi-ekonomiki-ukrayini/.

Водночас, за словами В.Януковича, пріоритетним завданням органів державної влади на всіх рівнях є створення належних умов для ведення бізнесу та усунення бар`єрів на шляху його розвитку.

«Сьогодні приватний сектор національної економіки залишається важливим чинником підвищення конкурентоспроможності виробництва, зміцнення позицій українського товаровиробника на внутрішньому і світовому ринках», - зазначив глава держави у привітанні, обнародуваному на його офіційному сайті Інформаційне агентство УНІАН. Янукович: приватний сектор економіки - важливий чинник. - 04.09.2011.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.ua/news/454629-yanukovich-privatniy-sektor-ekonomiki-vajliviy-chinnik.html.

Активна державна політика у сфері малого і середнього підприємництва сприятиме формуванню когорти ефективних власників, зміцненню ринкових інституцій, підвищенню соціальної захищеності і врешті-решт економічній стабільності, послідовності у здійсненні ринкових реформ.

Успішне проведення ринкових перетворень в Україні, її інтеграція у світовий та європейський економічний простір великою мірою залежать від розвитку підприємництва Денисюк О. М. Розвиток приватного сектору у контексті формування багатоукладної економіки україни. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/den-denisyuk-om-rozvitok-privatnogo-sektoru-u-konteksti-formuvannya-bagatoukladnoyi-ekonomiki-ukrayini/.

Важлива роль в розвитку приватного сектору дісталась Проекту “Розвиток приватного сектору” - це одна з найбільш комплексних програм, що здійснюється Урядом України за підтримкою МБРР з метою економічного розвитку підприємств та регіонів України. У грудні 2003 року після здійснення всіх підготовчих процедур офіційно розпочалась реалізація Проекту. Сума позики - 30 млн. доларів США.

Проект реалізовується Українським центром реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору (УЦРП РПС), що був створений Постановою КМУ № 1736 від 3 листопада 1998 року. Учасниками Проекту є також Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство фінансів України, Світовий Банк. У проектних регіонах активну підтримку з боку держави здійснюють обласні державні адміністрації.

Місія УЦРП РПС - це підвищення конкурентоспроможності українських підприємств, розвиток малого та середнього бізнесу і сприяння загальному економічному зростанню в Україні.

Стратегічною метою Проекту “Розвиток приватного сектору” є становлення сильного і конкурентоспроможного приватного сектору шляхом створення сприятливого клімату для:

* росту підприємницької активності;

* відновлення виробництва;

* розвитку перспективних напрямів бізнесу;

* створення нових робочих місць та

* підвищення ефективності роботи реструктуризованих підприємств Денисюк О. М. Розвиток приватного сектору у контексті формування багатоукладної економіки україни. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/den-denisyuk-om-rozvitok-privatnogo-sektoru-u-konteksti-formuvannya-bagatoukladnoyi-ekonomiki-ukrayini/.

Основними напрямами (компонентами) реалізації Проекту “Розвиток приватного сектору” є:

- реструктуризація підприємств - проведення заходів, спрямованих на покращення фінансово-економічного стану та підвищення конкурентоспроможності українських приватизованих підприємств, через вжиття менеджментом комплексу заходів для адаптації системи управління бізнесом до постійно мінливих ринкових умов;

- підготовка управлінського персоналу підприємств-учасників - навчання і підвищення кваліфікації управлінського персоналу підприємств як в Україні, так і за її межами, з метою набуття ними досвіду ведення ефективного бізнесу в ринкових умовах, розширення на цій основі кола прихильників економічних реформ, що здійснюються Урядом України на центральному та місцевому рівнях;

- покращення регуляторного середовища - створення необхідної бази для проведення досліджень регуляторної політики, використання даних цих досліджень для вдосконалення регуляторної політики. Встановлення та розвиток ефективного діалогу між суб'єктами приватного бізнесу та регулюючими органами, посилення інституційної спроможності органів, що здійснюють регуляторну політику на регіональному рівні;

- моніторинг та інституційне забезпечення проекту - організація здійснення Проекту, в тому числі відбір областей та підприємств-учасників, організація та контроль за впровадженням заходів з реструктуризації підприємств-учасників, нагляд за реалізацією Проекту, організація навчання тощо Проект “Розвиток приватного сектору”.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.civicua.org%2Fmain%2Fdata.

Україна має суттєвий потенціал щодо його розвитку, але для його реалізації необхідно задіяти усі наявні правові, економічні та організаційні передумови, фінансові, виробничі та трудові ресурси, розширити та активізувати форми і механізми державної підтримки. Це безальтернативний спосіб швидкого подолання бідності, формування в українському суспільстві середнього класу.

Висновки

Отже, національна економіка є складною цілісною системою, що історично сформувалась на основі поділу праці. Національні економіки відрізняються за рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером відтворення, методами регулювання економічної діяльності державою, рівнем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, досягнутим рівнем життя. Від розвитку науково-технічного потенціалу країни залежить досконалість механізму регулювання економіки, а від повноти використання переваг міжнародного поділу праці - рівень розвитку національної економіки, її ефективність, а отже, і рівень життя. Водночас національну економіку не можна зводити до сукупності форм економічної діяльності на території певної країни. Одним з її критеріїв є здатність задовольнити потреби країни, захистити її інтереси, забезпечити економічну та політичну незалежність, включаючи і екстремальні умови. З цієї позиції справжня національна економіка в Україні ще тільки формується. Той економічний потенціал, що дістався Україні у спадок, був підпорядкований цілям розвитку СРСР. Він характеризується незбалансованістю між його окремими складовими частинами і недостатньою соціальною орієнтованістю. Економіка України після розпаду Радянського Союзу втратила такі важливі ресурси, як нафту, газ, каучук, целюлозу, апатити та ін. Від імпорту природного газу, кольорових металів, автомобілів, верстатів та інструментів, хімічного волокна, бавовни та ниток залежить 70-80% економіки. За рахунок власного виробництва лише наполовину задовольняються потреби в хімічному обладнанні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно-паперової, текстильної та медичної промисловості.

Структура економіки в незалежній Україні не дає змоги досягнути нових цілей, що постали перед Україною як самостійною державою. До того ж, багато галузей є відсталими в науково-технічному відношенні, характеризуються низькою товарністю та напівфабрикатною спрямованістю експорту, залежать від монопольного імпорту важливих видів сировинних ресурсів. Ресурсомісткий та переважно витратний характер виробництва, зорієнтований на дешеві ресурси колишнього СРСР, значно зменшує конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.

Існують такі стратегічні напрями підвищення ефективності розвитку вітчизняного приватного сектора: удосконалення регуляторного середовища (законодавства), реформування системи податків і соціальних платежів, удосконалення системи державного управління та регулювання діяльності суб'єктів приватного сектора, створення дієвого механізму захисту прав власності, стимулювання формування системи ефективних неформальних інститутів.

Підтримка малого і середнього бізнесу, створення цілісної структури правових взаємовідносин у сфері підприємництва, прозорих, ефективних «правил гри» між підприємцями і державою мають бути одними із пріоритетних напрямів соціально-економічної політики держави.

Дійсне просування у цих напрямах дасть змогу оптимізувати інституційну та регіональну структуру економіки, прискорити формування сприятливого конкурентного і ринкового середовища, забезпечити якісний прорив у розвитку підприємництва, фінансово-економічну стійкість малого та середнього бізнесу і ефективність його функціонування. У контексті економічної стратегії це означатиме загальне зростання національної економіки, інтенсифікацію політики зайнятості та доходів населення, підвищення добробуту і рівня життя громадян.

Водночас роль держави зростає ще й тому, що підвищується суспільний попит на доступ до нормальної освіти, медичного обслуговування, на підтримання екологічно чистого середовища, надання елементарних засобів соціального захисту, гарантування внутрішньої економічної і соціальної безпеки, що потребує розумного ведення діяльності державного сектору.

Усе це свідчить про те, що Україна ще не має справжньої національної економіки, здатної задовольнити як внутрішні потреби у благах та послугах, так і забезпечувати економічну незалежність, входження у світове співтовариство. Формування справжньої національної економіки є одним із найважливіших завдань України в сучасних умовах.

Українська держава повинна стати носієм прогресивної системи господарювання, головним архітектором нової національної економіки.

Список використаних джерел та літератури

І. Документи.

1. Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187-2013-%D0%BF

2. Наказ Держкомстату України від18 квітня 2005 р. N 96.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.leonorm.com.ua/p/NL_DOC/UA/200501/Nak96.htm

3. Проект “Розвиток приватного сектору”.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.civicua.org%2Fmain%2Fdata

ІІ. Монографії.

1. Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави. Монографія. - К.: НІСД, 2009. - 336 с.

2. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання: Колективна наукова монографія / за наук. ред. д.е.н., проф. М.М. Єрмошенка. - К.: Національна академія управління, 2008. - 452 с.

III. Навчальні посібники

1. Бєляєв О.О. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

2. Ватаманюк 3.І., Панчишин С.М. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. - Новий Світ - 2000, 2005. - 408 c.

3. Державне регулювання економіки [Текст]: навч.посібник/ Г. М. Калетнік, А. Г. Мазур, О. Г. Кубай. - К.: Хай-Тек Прес, 2011. - 428 с.

4. Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид. - К.: Знання, 2008. - 719 с.

5. Мельник А.Ф., А. Ю. Васіна, Т. Л. Желюк, Т. М. Попович . Національна економіка [Текст] : навч. посіб. / за ред. А. Ф. Мельник. - К. : Знання, 2011. - 463 с.

6. Чепінога В. Г. Економічна теорія : підручник / В. Г. Чепінога. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - 653 с.

ІV. Наукові статті.

1. Цихан Т.В. О концепции технологических укладов и приоритетах инновационного развития Украины // Теория и практика управления. - 2005. - №1. - С.4.

2. Рудченко О. Управління державним сектором: проблем и та перспективи // Соціально-економічні проблеми і держава. -- 2011. -- Вип. 2 (5).

V. Довідкова література

1. Статистичний щорічник України за 2004 рік.- К., 2005. - С. 326

VІ. Дисертації

1. Саніна О.Р. Розвиток приватного сектора в економіці України (інституційний аналіз). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

VІI. Інтернет-ресурси

1. Безгінова Л.А. Розвиток державного сектору економіки: концептуальний підхід та принципи управління. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/66881.doc.htm

2. Денисюк О. М. Розвиток приватного сектору у контексті формування багатоукладної економіки україни. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/den-denisyuk-om-rozvitok-privatnogo-sektoru-u-konteksti-formuvannya-bagatoukladnoyi-ekonomiki-ukrayini/

3. Інформаційне агентство УНІАН. Янукович: приватний сектор економіки - важливий чинник. - 04.09.2011.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.ua/news/454629-yanukovich-privatniy-sektor-ekonomiki-vajliviy-chinnik.html
4. Основні показники рівня розвитку національної економіки.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: osvita.ua/vnz/reports/international.../19433

5. Попович, Т. М. Національна економіка : опор. консп. лекцій / Т. М. Попович. - Тернопіль : ТНЕУ, 2012. - 70 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://booksing.in.ua/book_54_page_7

6. Центр економічного розвитку. Державний сектор І функції держави у період кризи.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-44214.html?page=4

Размещено на Allbest.ru