Сц

3563,65

Загальнозаводські витрати (складають 30% від основноїзарплати)

В₃

135,56

Виробнича собівартість С_В = С_ц + В_з

С_В

3699,21

Позавиробничі витрати (складають 16% від виробничоїсобівартості)

В_П

591,87

Всього повна собівартість С_П = С_В + Р_П

Сп

4291,08

5.7 Визначення економічного ефекту підприємства-розробника

Враховуючи результати попередніх розрахунків і ринкові умовипідприємства-розробника, визначаємо економічний ефект цьогопідприємства, приймаючи до уваги такі міркування. Згідно із Господарським Кодексом України головною метою діяльності будь-якого підприємства є одержання максимального прибутку.

Для підприємства-розробника величина рентабельності аналогічної продукції складає Р = 15 %.

Визначення балансової вартості виробу

В_бал = (3_к + С_п) * (1 + 0,01* Р) (грн.) (10)

В_бал =(10831,79+4291,08)*(1+0,01*15) = 17391,30 грн.

де: З_к - заробітна плата конструктора-розробника виробу, грн.;

С_П - сума повної собівартості виробу, грн. Розрахунок розміру прибутку підприємства-виготовлювача виробу

П_П-В = В_бал - (З_к + С_П) (грн.) (11)

П_П-В =17391,3-(10831,79+4291,08)=2268,43 грн.

5.8 Визначення витрат на експлуатацію пристрою

Для визначення витрат у споживача виробу необхідно розрахувати експлуатаційні витрати. Результати розрахунків зводимо до таблиці 5.7 для базового (діючого) і нового (проектного) варіантів.

Витрати по заробітній платі (основна, додаткова і відрахування у соціальні фонди) визначаються за формулою:

З_ОП = R_сп * Д_тс * S * F_рд * (1 + 0,01 * Н_д) * (1+ 0,01 * Н_с) (грн.) (12)

де: R_сп - спискова чисельність робочих, зайнятих технологічним процесом, людей

Д_тс - середньоденна тарифна ставка одного робочого, грн./день;

S=1 - прийнята змінність роботи виробничого підрозділу, де використовується система;

F_рд = 250 робочих днів - річний фонд часу одного робочого;

Н_д = 11 % - норматив додаткової зарплати;

Н_с - норматив відрахувань у соціальні фонди (згідно законодавства)

Для базового варіанту:

З_ОП^б =5*55,40*1*250(1+0,01*11)*(1+0,01*37,6)=105769,6 грн.

Для нового варіанту:

З_ОП^н =3*55,40*1*250(1+0,01*11)*(1+0,01*37,6)=63461,80 грн.

Витрати за електроенергію визначаються з урахуванням споживаємої системою потужності (М) в кВт та річного фонду роботи (Ф_р).

В_ел = М * Ф_р * Ц_ел (13)

Ц_ел - ціна кіловат-години енергії.

Для базового варіанту:

В_ел^б = 7,5*6000*0,2432 = 10944

Для нового варіанту очікується зменшення споживаємої потужності на - 21 %.

В_ел^н = 7,5*(1-0,01*21)*6000*0,2432 = 8645,76

Витрати на поточні планові ремонти визначаються в залежності від конкретних умов експлуатації системи. При цьому враховуються матеріальні витрати (М_рем) для проведення одного ремонту (запасні частини та інші матеріали), час проведення одного ремонту в годинах (t_р), середньогодинна тарифна ставка ремонтного працівника (l_р=6,869).

В_р= n_р * (М_рем + t_р * l_р * (1 +0,01 * Н_д) * (1 + 0,01 * Н_с) (14)

де n_р - кількість планових ремонтів на рік.

Для базового варіанту:

В_р^б = 11*(136+8*6,869)*(1+0,01*11)*(1+0,01*37,6) = 3208,18

Для нового варіанту:

В_р^н = 8*(136+8*6,869)*(1+0,01*11)*(1+0,01*37,6) = 2333,22

Витрати по амортизації виробу визначаються тільки для нового варіанту за нормою амортизації (Н_а) від балансової вартості системи (В_бал) для нового варіанта.

В_ам = В_бал * (15)

В_ам =17391,3*=2608,69

Таблиця 5.7 - Кошторис експлуатаційних витрат

Статті витрат	Позначення	Витрати за варіантами, грн.
		базовий	новий
Заробітна плата (основна, додаткова, відрахування у соціальні фонди) соціальні фонди)	ЗОП	105769,68	63461,80
Електроенергія	Вел	10944	8645,76
Поточні ремонти	Вр	3208,18	2333,22
Амортизаційні відрахування	Вам	-	2608,69
Всього витрат по експлуатації	Век	119921,86	77042,47

5.9 Визначення економічної ефективності у сфері експлуатації виробу

Враховуючи розрахунки експлуатаційних витрат, визначаємопоказники економічної ефективності: Величину економічного ефекту і періодокупності додаткових капіталовкладень в модернізацію системи.

Величина економічного ефекту визначається за формулою:

Е_еф = (В_ек^б - В_ек^н) - Е_н * В_бал (грн.) (16)

Е_еф =(119921,86-77042,47)-0,25*17391,3=38531,57

де Е_н = 0,25 - нормативний коефіцієнт економічної ефективностікапіталовкладень.

Період окупності додаткових капіталовкладень за рахунок зниження експлуатаційних витрат:

Т_ок = (років) (17)

Т_ок = =0,4

5.10 Відображення зведених техніко-економічних показників

Як видно із попередніх розрахунків розробка і впровадження системиавтоматичного керування паливороздаточними колонками сприяє одержанню економічного ефекту як у розробника системи, так і в процесі експлуатації (у споживача).

Таблиця 5.8 - Зведені техніко-економічні показники

Найменування показників, одиниці виміру	Величина за варіантами
	базовий	новий
Кількість робочих по обслуговуванню виробу (водну зміну), люд.	5	3
Величина прибутку у розробника, грн.	-	2268,43
Експлуатаційні витрати на один виріб, грн.	119921,86	77042,47
Економічний ефект при експлуатації виробу, грн.	-	38351,57
Період окупності виробу у споживача зарахунок зниження експлуатаційних витрат, міс.	-	5 мiс.

Висновки

У системі стимулювання праці ведуче місце займає заробітна плата. Вона є головним джерелом підвищення благоустрою робітників, оскільки складає три чверті їхніх доходів. Заробітна плата робітників та службовців підприємств і організацій являє собою їхню частку у фонді індивідуального споживання національного доходу в грошовому вираженні. Як основна форма необхідного продукту вона розподіляється відповідно до кількості і якості витраченої праці і його індивідуальними і колективними результатами.

Оплата праці в нашій країні грає двояку функцію: з одного боку, є головним джерелом доходів працівників і підвищення їхнього життєвого рівня, з іншого боку - основним важелем матеріального стимулювання росту і підвищення ефективності виробництва. При більш докладному розгляді, можна виділити наступні функції заробітної плати:

1. Забезпечує відтворення робочої сили, іншими словами підтримка, та поліпшення умов життя працівника, що повинний мати можливість нормально жити (платити за квартиру, їжу, одяг, тобто предмети першої необхідності), у якого повинна бути реальна можливість відпочивати від роботи, щоб відновлювати сили, необхідні для роботи. Також працівник повинен мати можливість ростить і виховувати дітей, майбутні трудові ресурси.

2. Матеріальне стимулювання - це підвищення кваліфікації; Працівник повинен бути зацікавлений у підвищенні своєї кваліфікації, тому що більш висока кваліфікація вище оплачується. Підприємства - же зацікавлені в більш висококваліфікованих кадрах.

Основним напрямком удосконалення всієї системи організації заробітної плати є забезпечення прямої і твердої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудових колективів. У рішенні цієї задачі важливу роль грає правильний вибір і раціональне використання форм і систем заробітної плати.

Форми і системи заробітної плати являють собою способи установлення залежності величини заробітної плати робітників від кількості і якості витраченого ними праці за допомогою сукупності кількісних і якісних показників. Основним призначенням форм і систем оплати праці є забезпечення правильного співвідношення між мірою праці і мірою його оплати.

Форми і системи заробітної плати робітників визначають: спосіб оцінки міри праці і вимір праці для його оплати (через робочий час, вироблений продукцію, індивідуальні, колективні і кінцеві результати); характер функціональної залежності, установленої між мірою праці і його оплатою, пропорції зміни заробітної плати в залежності від тих чи інших кількісних і якісних результатів праці.

Вимірниками витрат праці є робочий час і кількість виготовленої продукції (виконаних операцій).

Згідно з цим на підприємствах галузей матеріального виробництва застосовуються дві форми оплати праці робітників - погодинна і відрядна. При погодинній оплаті мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток робітника нараховується відповідно до його тарифної ставки (виходячи з привласненого розряду) чи окладом за фактично відпрацьований час. При відрядній оплаті мірою праці є вироблена робітником продукція (виконаний об'єм робіт), тому його заробіток прямо залежить від кількості і якості зробленої продукції, тобто нараховується за кожну одиницю продукції - штуку, кілограм, метр і т.д., виходячи з установленої відрядної розцінки.

При виборі тієї чи іншої форми і системи оплати праці необхідно враховувати об'єктивні умови: характер застосовуваного устаткування, особливості технологічних процесів і організації виробництва, форми організації праці, вимоги до якості продукції, використання трудових і матеріальних ресурсів.

Застосування відрядної форми оплати праці доцільно в наступних умовах: наявність реальних можливостей збільшення вироблення продукції при скороченні витрат часу на одиницю продукції; можливість робітників (бригад) збільшувати випуск продукції при стабільній технології і відповідному якості продукції; при потребі виробництва в збільшенні випуску продукції на даній ділянці (робітнику місці), навіть при незначних можливостях.

Застосування ефективне при наступних умовах: суворо регламентовані апаратурні автоматизовані роботи, де робітник (група робітників) не може впливати на технологічний (машинний) час.; високі вимоги до якості продукції (робіт), що залежить від робітників; на робочому місці можна реально збільшити вироблення продукції, а виробництву стільки продукції не буде потрібно.

3. Регулює ринок праці.

4. Регулює прибутковість фірми.

Розглянемо ці два пункти разом, тому що в загальному вони, можна сказати, мають багато загального. Природно, що при інших рівних умовах, працівник найметься на роботу в ту фірму, де більше платять. Але, існує і зворотна ситуація, що фірмі невигідно платити занадто багато, інакше її рентабельність знижується.

Література

Андрушків М.І., Раєвська Т.О., Реверчук Н.Й. Економіка фірми. - К.: НБУ, 1998. - 438 с.

Андрушків М.І., Реверчук НЙ., Савенко І.Л. Становлення підприємництва в умовах ринкової економіки. - К.: Молодь, 1994. - 324 с.

Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. - К.: Знання, 1999. - 362 с.

Бойчик М.І., Харів П.С., Хопчан М. . Економіка підприємства. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС. - 2002. - 608 с.

Егоршин А.П. Управление персоналом. - Н. Новгород: НИМБ, 1997.- 607 с.

Економіка підприємництва: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.

Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навчальний посібник. - Київ: КНЕУ, 1999. - 224 с.

Кредісов А.І. та ін. Менеджмент для керівників. - К.: Знання, 2000. - 556 с.

Моргунов Е.Б. Управление персоналом. - М.: ЗАО «Бизнес-школа», Интел-синтез, 2001. - 264 с.

Мурашко Н.И. Управление персоналом организации. - К.: Компас, 1997. - 330 с.

Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001. - 462 с.

Піддубний Ф. “Хочете стати бізнесменом?". - Київ: Молодь, 1992. - 396 с.

Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. - К.: КНЕУ, 1998. - 352 с.

Ру Д., Сульє Д. Управління. - К.: Основи, 1995. - 448 с.

Щёкин Г.В. Теория и практика управления персоналом. - Киев: МАУП, 1999. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru