У багатьох країнах сімейні господарства займаються ремісничою, торговою та іншою діяльністю. Так, у В'єтнамі відновлюються і розвиваються традиційні ремесла та промисли. Утворюються ремісничі села, які спеціалізуються на виробництві текстильних виробів, паперу, гончарних виробів, штучних перлин і виробів з перламутру, вишивки та мережок. Декілька сімей об'єдналися і мають свої машини для молотіння рису, спільний капітал, який приблизно становить 3 млрд донгів і використовують свою власну силу для обмолоту 800-900 т неочищеного рису на день. В окремих селах сім'ї спеціалізуються на переробці лікарських рослин. Кожна сім'я тут подібна на міні - підприємство, де працює 3-4 людини, в якому і діти, і старші люди фахово володіють своєю роботою [15]. В Китаї індивідуальний сектор економіки базується на приватній власності на засоби виробництва і переважно на особистій праці і праці членів сім'ї. У Німеччині в 1988 р. з усіх зайнятих - 1,8 % були кооперативні ремісники, 1,6 % - індивідуальні ремісники і сім'ї, які займались промислом. У Польщі індивідуальні підприємці надають 65,7 % побутових послуг населенню, а ремісники забезпечують більше 5 % вартості поставок підприємцям державного сектору [15]. В Угорщині малі форми бізнесу отримали широкого розвитку як у сільському господарстві, так і в інших галузях. Деякі різновиди цього бізнесу, наприклад ремесло і приватна торгівля, були започатковані ще з 60-х років. В Індії також розвиваються кустарні промисли, які пов'язані переважно з сільським господарством.

У США з розвитком комп'ютерної техніки та використання її в домашніх умовах сформувалася нова назва "надомного бізнесу" - telecommuting, electronic cottage (термін, що його ввів А. Тоффлер). Співробітника, який працює вдома і пов'язаний з основною фірмою комп'ютерними лініями, називають "телеком'ютер" - "дистанційний працівник" (англ. "telecommuter"). Цей вид діяльності широко використовується вже протягом декількох десятиліть у великих компаніях, які дійшли висновку, що продуктивність працівників "telecommuter" набагато вища, ніж у штатного персоналу. Про перспективність даного виду сімейного бізнесу свідчать темпи його зростання (20 % річних). Крім цього, поява нового, більш продуктивного обладнання лише сприятиме розвитку такої системи надання послуг [16; с.81].

У США сімейний бізнес досить різноманітний. Тут займаються і ремеслами, і побутовими послугами, надають ділові та освітні послуги. Так, тільки 4,4 % всіх сімейних підприємств займаються ремеслами; 11,8 % зайняті в роздрібній торгівлі; фінансові, бухгалтерські, консультаційні та комп'ютерні послуги становлять 30 % всього "домашнього" бізнесу; на частку будівництва, нерухомості, освітніх, юридичних і оздоровчих послуг припадає 53,8 % [17; с.163]. Надавати такі послуги можна і в Україні, (певною мірою вони вже існують, але нелегально), але належної підтримки з боку держави цей бізнес ще не набув.

Використовуючи досвід США у розвитку "надомного" бізнесу, можна значно покращити питання зайнятості населення в Україні. Така організація праці є вигідною не тільки для безробітних, але й для держави загалом, проте її можна реалізувати лише за умови забезпечення певної частини населення хоча б вживаними комп'ютерами (для виконання, скажімо, найпростіших комп'ютерних послуг). Хоча в умовах інтенсивних економічних перетворень, за динамічного розвитку інформаційно-комунікативних технологій, комп'ютерних мереж і програмного забезпечення зросло значення діяльності висококваліфікованих працівників, які виконують певну частку складної комплексної роботи, використовуючи персональний комп'ютер, перебуваючи при цьому поза межами безпосереднього виду діяльності. Таку дистанційну зайнятість називають відповідно "позаштатною дистанційною роботою" (або телероботою, або "мобільною дистанційною роботою") [16, с.81-84]. Найприйнятнішими для дистанційної зайнятості є роботи, які виконують індивідуально.

Вирішенням проблеми безробіття, зокрема у сільській місцевості можуть бути "сімейні ферми". Так, деякі вчені терміном "сімейна ферма" позначають лише ферми, на яких працюють тільки члени сім'ї. Найбільш загальним і зручним є визначення ферми як виробництва, яким керує фермерська сім'я, навіть за тієї умови, що на ньому працюють наймані робітники. Так, у США індивідуальна або сімейна ферма є господарством, яким керує сім'я. Наявне дуже чітке правове поняття, яке дає визначення фермерському господарству. Тільки ферми, які мають дохід не менший 1000 дол. в рік, можна віднести до цієї категорії [18]. Основні роботи виконує сім'я. На п'ять ферм є один постійний найманий робітник. Річний виторг від реалізації сільгосппродукції становить 62 тис. дол. [18].

Таким чином, аналіз розвитку сімейного бізнесу переконує в тому, що тільки організація сімейного бізнесу всіх проблем працевлаштування населення вирішити неможливо. Проте системний розвиток усіх форм бізнесу і зайнятості за належної підтримки держави допоможе вивести Україну на траєкторію сталого економічного зростання.

Використання досвіду багатьох країн світу в розвитку сімейного бізнесу може значно покращити проблему зайнятості населення в Україні. Така організація праці є вигідною не лише для безробітних, але й для держави загалом.

3.2 Перспективні напрями сімейного бізнесу в Україні

Для української економіки розвиток сімейного бізнесу набуває виняткового значення. Саме ефективне підприємництво, що ґрунтується на приватній власності, є важливим джерелом економічного зростання.

Особливий інтерес становить розвиток малого туристичного бізнесу в сільській місцевості, який набув значного поширення в Угорщині, Чехії, Польщі, Словаччині та Великобританії. Можливість задовольнити рекреаційні потреби населення, що мешкають в умовах урбанізованого середовища, в районах, де є високий ступінь забруднення, зумовило істотний інтерес до сільського зеленого туризму, як до однієї з альтернативних форм відпочинку.

Сільський зелений туризм є перспективним напрямком малого туристичного бізнесу, що ґрунтується на основі активного відпочинку в сільській місцевості. Різноманітність надання послуг сімейними господарствами, які організовують цей вид бізнесу, має широкий спектр: пізнавальний (знайомство з культурно-історичними, природними, етнографічними цінностями), розважальний (риболовля, полювання, збирання грибів, ягід і трав), оздоровчий (купання у водоймах, виконування фізичної роботи). Саме зміна вражень і постійний контакт з природою роблять сільський зелений туризм одним із найефективніших типів рекреаційної діяльності.

Існуюча зарубіжна економіка давно навчила міських і сільських мешканців будувати свої стосунки на основі взаємної вигоди. Таким чином, завдяки розвитку сільського туризму жителі міста отримали можливість за допустимими цінами оздоровитись та відпочити, та сільські мешканці - можливість більш ефективно використати свій житлового фонд, реалізувати частину сільськогосподарської продукції на місці. Крім цього, економічна актуальність такого виду малого бізнесу в сільських районах полягає у можливості вирішити проблеми зайнятості, а для міського населення - розширити взаємозв'язки між містом та селом, конвергенції їх соціально-економічного розвитку.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні зумовлюється також нагальною потребою вирішення соціально-економічних проблем сучасного села.

Важливим аспектом туристичного продукту є можливість використання етнографічних особливостей території: ознайомлення з традиціями, національною кухнею, ремеслами, фольклором конкретних областей, а також участю в етнографічних фестивалях. Звичайно, для цивілізованого відпочинку в селі необхідною умовою є і соціальна інфраструктура: музеї, виставки, медичні установи.

У світі сільський зелений туризм розглядається як альтернатива сільському господарству за величиною отриманих прибутків. До того ж, розвиток інфраструктури сільського туризму не потребує таких значних капіталовкладень, як інші види туризму, і може здійснюватися за рахунок коштів самих селян без додаткових інвестицій. Скорочення міграції з сіл до міст надасть змогу заощадити значні фінансові й матеріальні ресурси, адже за підрахунками експертів Європейського банку реконструкції та розвитку, облаштування в місті вихідця з сільської місцевості в 20 разів дорожче, ніж створення умов для його життя і роботи в селі [19].

Необхідною умовою розв'язання існуючих проблем функціонування сімейних господарств в Україні є сприяння їх розвитку, що в подальшому зменшуватиме рівні інфляції та безробіття. Тому вважаємо, що одним із способів подолання безробіття в Україні є впровадження та підтримка "домашнього” (надомного) бізнесу, у межах якого можна займатися і ремеслами, і побутовими послугами, надавати ділові та освітні послуги (фінансові, бухгалтерські, консультаційні, рекламні, комп'ютерні, управлінські), а також послуги будівництва, юридичні та оздоровчі послуги.

Держава отримає певні вигоди від розвитку сімейного бізнесу, а саме: поповнення бюджету за рахунок податків, вирішення транспортної проблеми (зменшення людей, які добираються на роботу громадським транспортом), зменшення витрат комунального господарства (економія енергоносіїв), послаблення соціальної напруги тощо.

За високого рівня безробіття, інфляції, економічної кризи, нестабільної податкової системи, низького рівня соціального захисту населення доцільно запропонувати такі заходи щодо розвитку сімейного бізнесу:

1) поступово зменшити податковий тягар для сімейних господарств, що займаються бізнесом; переглянути принципи надання податкових пільг. Зниження податкового навантаження буде стимулювати сімейні господарства до виходу з тіньового сектора економіки, що, своєю чергою, призведе до збільшення надходжень до бюджету;

2) всебічно підтримувати розвиток сімейного бізнесу в тих сферах, де не потрібні значні матеріальні ресурси. У цьому ракурсі особливе значення мають сімейні господарства, які працюють у сфері ремонту та інших послуг, на основі матеріалів замовника. Важливо швидко розвивати консультаційні послуги. Без великих витрат швидкий розвиток мережі таких послуг допоможе швидше покращити матеріальний стан багатьом сімейним господарствам.

Висновки

Сьогодні економіка сім'ї - це визнана галузь економічної науки, яка успішно розвивається. Число економічних досліджень сім'ї зростає. Вони впливають на підхід представників інших соціальних дисциплін до цього фундаментального інституту.

На основі проведеного дослідження з'ясовано, що у ХХ столітті окремі аспекти діяльності домогосподарства виступали предметом наукового дослідження представників провідних течій економічної думки, зокрема кейнсіанства (Дж.М. Кейнс, Ф. Модільяні), неокласики (П. Самуельсон, Дж. Колдуел), неомарксизму (К. Дельфі, Е. Зарецькі, Х. Хартманн) та неоінституціоналізму (Р. Поллак, Е. Тоффлер, Дж. Ходжсон), в межах яких були вивчені різні аспекти сутності та життєдіяльності даної господарської одиниці. Важливим етапом у зясуванні мікроекономічних закономірностей розвитку домашнього господарства стало виникнення у 60-тих роках нової економіки домогосподарства (Г. Беккер, К. Ланкастер, Д. Мінсер). Визначено, що сукупність теоретичних розробок у даній галузі формують сучасну економічну теорію домогосподарства.

Особливим науковим проривом у дослідженні домогосподарства стали розробки видатного американського вченого, лауреата Нобелівської премії 1992 року Гарі Беккера, який у своїй фундаментальній праці "Трактат про сім'ю" (1981 р.) дослідив різні аспекти функціонування сім'ї, тим самим поширив економічний аналіз на коло питань щодо життєдіяльності домогосподарства, які раніше не вважалися сферою економічної науки, а саме:

1) особливості поділу праці між подружжям;

2) аналіз шлюбного ринку;

3) значення альтруїзму для добробуту та розвитку сім'ї тощо.

Сім'я є економічною категорією, вона наділена певними функціями, потребами, інтересами. З економічної точки зору, суть сім'ї зводиться до відтворення нового людського життя, продовження роду, виробництва засобів до життя. Основою домогосподарства є сім'я - заснована на шлюбі і кровному зв'язку об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю. Принципова відмінність між поняттями "домогосподарство" і "сім'я" полягає в тому, що домогосподарство ширше за своїм складом за рахунок осіб, що ведуть загальне з сім'єю домашнє господарство, але не пов'язані з членами сім'ї відносинами спорідненості.

Сімейне господарство охоплює економічні процеси як на рівні макроекономіки, так і на рівні мікроекономіки, виконуючи такі функції: постачальницьку, виробничу, посередницьку, споживчу, заощаджувальну, інвестиційну. Економічна роль сім'ї у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім'я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу.

Сучасні дослідники виділяють велику кількість підходів до класифікації домогосподарств, оскільки не існує загальновизнаних критеріїв їх систематизації. В сучасній науковій літературі домогосподарства класифікують за низкою демографічних, територіальних, економічних та соціальних ознак.

Розвиток сімейного бізнесу в Україні має великі перспективи, оскільки він зумовлює розвиток малого підприємництва. Держава отримає певні вигоди від розвитку цього сектору економіки, а саме: поповнення бюджету за рахунок податків, вирішення транспортної проблеми (зменшення людей, які добираються на роботу громадським транспортом), зменшення витрат комунального господарства (економія енергоносіїв), послаблення соціальної напруги тощо.

Для розвитку сімейного бізнесу як одного із способів функціонування сімейного господарства державі необхідно: поступово зменшити податковий тягар для сімейних господарств, що займаються бізнесом; переглянути принципи надання податкових пільг; всебічно підтримувати розвиток сімейного бізнесу в тих сферах, де не потрібні значні матеріальні ресурси (сфера ремонту та інших послуг, на основі матеріалів замовника, консультаційні послуги зелений туризм).

Перелік посилань

1. Тюгашев Е.А. Экономика семьи и домашнего хозяйства / Е.А. Тюгашев [учеб. пособ для студ.]. - Новосибирск. - 2002. - 523с.

2. Кизима Т. Домогосподарство як елемент економічної системи: сутність, еволюція та функції в умовах ринку / Т. Кизима // Вісник ТНЕУ. - 2008. № 3. - с.22-33. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

3. Злупко С.М. Історія економічної теорії / Злупко С.М. [навч. посіб.] / К.: Знання, 2005. - 719 c. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_3524.html

4. Можайкина Н.В. Методологическая основа исследования домохозяйств / Н.В. Можайкина // Бизнес-информ. - 2009. - №2. - с.214-217 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Bi/2009_12_2/214-279. pdf

5. Станкевич Ю.Ю. Становлення теорії домогосподарства в сучасній економічній думці / Ю.Ю. Станкевич // Економіка та підприємство: Зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів. - К.: КНЕУ. - 2009. - № 22. - С. 19 - 26.

6. Резник С.Д. Менеджмент в домашнем хозяйстве / С.Д. Резник [учеб. пособ для студ.]. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fictionbook.ru/author/valeriyi_anatolevich_bobrov/menedjment_v_domashnem_hozyayistve_ucheb/read_online.html? page=1

7. Гэлбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гэлбрейт - М.: Прогресс, 1986. - С.62.

8. Липси Р., Стейнер П. Экономика / [2-е изд. пер. с. англ.] - М.: Наука, 1986. - С.71.

9. Грищук А.М. Природа функцій сім'ї / А.М. Грищук // Митна справа. - 2011. - № 3. - ст.34-40

10. Баран І.М. Сутність, функції та види сучасних домашніх господарств / М.М. Баран, І.М. Васькович, Г.А. Лех // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. - 2011. - N 704. - С.120-125

11. Бєляєв О.О. Політична економія / О.О. Бєляєв [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/259/50/1/4/

12. Бурда В. Сімейний бізнес - ефективний бізнес [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.innovations.com.ua/uk / articles/4/22/1088

13. Лех Г.А. Стан і тенденції функціонування сімейного бізнесу в Україні / Г.А. Лех // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.11 - с. 194-199

14. Сімейний бізнес: можливості і ризики // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.innovations.com.ua/ua/articles/14006/temp

15. Лех Г.А. Світовий досвід розвитку сімейного бізнесу / Г.А. Лех // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип.21.12 - с.216-221.

16. Макарова M.В. Дистанційна зайнятість в умовах розвитку мережної економіки / М.В. Макарова // Економіка і держава. - 2006. - № 1. - С.81-84.

17. Gronau Reuben. The Measurement of Output of the Nonmarket Sector: The Evaluation of Housewives' Time // The Measurement of Economic and Social Performance. - New York: National Bureau of Economic Research, 1973. - Р.163-189.

18. Лех Г.А. Шляхи подолання безробіття / Г.А. Лех // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20,3 - с.300-304

19. Європейський банк реконструкції та розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ebrd.com/.

Размещено на Allbest.ru