Прибуток підприємства, його розподіл та напрямки підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ

імені адмірала МАКАРОВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Економіка підприємства

Тема: Прибуток підприємства, його розподіл та напрямки підвищення

Керівник: Гришина Л. О.

Студент: Солодкова Анна

Первомайськ 2010

ЗМЙСТ

Вступ

1. Роль і місце прибутку в економіці підприємства

1.1 Сутність прибутку підприємства

1.2 Розподіл та використання прибутку

1.3 Шляхи максимізації прибутку і мінімізації збитку

2. Характеристика виробничо-господарської діяльності ЗАТ "Первомайський МКК"

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Характеристика планово-економічного відділу Первомайського Молочноконсервного комбінату

3. Шляхи вдосконалення основних фондів Первомайського МКК

3.1 Оцінки стану і структури основних фондів підприємства

3.2 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства

Висновок

Література

ВСТУП

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу. Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати -- питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він. Сміт і Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. У різні часи Сміт трактував прибуток як: закономірний результат продуктивності капіталу; винагороду капіталістові за його діяльність і ризик; вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника. Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку. Об'єктом дослідження даної роботи є Закрите акціонерне товариство "Первомайський молочноконсервний комбінат", яке знаходиться в м. Первомайську пр. Праці, 12 та займається виробництвом молочних консервіпродукції з незбираного молока, масла вершкового та м'яких і твердих сирів.

1. РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИБУТКУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність прибутку підприємства

Прибуток підприємства -- це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробницгва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльїність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибугку -- з іншого, під "прибутком" визначає два різних економічних явища.

Згідно з Законом України "Про оподаткування ирибугку підприємств", прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибугок як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибугок у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару -- його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибугку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибугку до бюджету.

Прибугок синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

-- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

-- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

--впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

-- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто її собівартість);

-- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

-- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

---- вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний ранішеприбуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:

-- прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

-- прибутку (або збитку) від іншої реалізації;

-- прибутку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

-- прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу.

Прибуток від реалізації товарної продукції--це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб "А", який не є підакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків --ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу "А" складає 0,42 грн. (2,40 --1,98).

На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством).

У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:

-- Пенсійний фонд України;

-- Фонд соціального страхування України;

-- Фонд коштів на випадок безробіття;

-- Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;

-- Державний інноваційний фонд;

-- Державний фонд сприяння конверсії;

-- Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.

Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України -- 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

Відрахування коштів підприємств у інші загальнодержавні фонди здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.

В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньовиробничі і зовнішні причини, не-компенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

1.2 Розподіл та використання прибутку

Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України показана на рис.1.1. Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду

Рис. 1.1 Схема використання прибутку підприємства.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

· за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання; ктами господарювання;

· за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

· за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

· за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

· за прострочені банківські позички;

· за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

1.3 Шляхи максимізації прибутку і мінімізації збитку

Розвиток недержавного сектора економіки -- один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення економічної ситуації в країні.

Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотної оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних управлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку.

Отже, найгострішою проблемою розвитку малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів.

Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем вітчизняних підприємців має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної української економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної української економіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень і платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Як правило, у перші місяці після утворення підприємства переважають платежі, пов'язані з оплатою будівництва виробничих приміщень, придбанням обладнання і т. ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі виручки від продажу. Нарешті у завершальній стадії підготовчого періоду переважають то платежі, то надходження коштів.

Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управління фінансами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.

Рис. 1.2. Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)

На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва заслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за недостатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.

Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:

-- реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

-- збільшення джерел інвестування -- внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

-- орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;

-- розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;

-- забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

-- формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

-- поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;

-- сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

— державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.

Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (ЗО--35 %). Але не тільки в цьому-- сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеосіблюються, втрачають зв'язок з підприємством -- хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.

При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток виробництва неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 1998 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 1997 роком -- 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 1995 року.* Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і технологічних досягнень.

Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами діяльності підприємств. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. На думку зарубіжних учених Праєра та Блекмана, у поведінці українських підприємств різних форм власності не спостерігається відмінностей, що піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи підприємств як державного, так і недержавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно.

Результати проведених досліджень свідчать, що у 1997--1998 роках обсяг прибутку у промисловості на підприємствах державної форми власності скоротився на 1299,2 млн. грн., колективної -- на 4060,3 млн. грн., у приватних суб'єктів господарювання -- на 16,7 млн. грн.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЪ ДЙЯЛЬНОСТЙ ЗАТ "ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МКК"

2.1 Загальна характеристика ЗАТ "Первомайський МКК"

прибуток дохід збитки економіка

ЗАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" є одним з лідерів по виробництву згущеного молока в Україні.

Первомайський молочноконсервний комбінат - один з найбільших підприємств по переробці молока в Україні. Комбінат був побудовано в лютому 1956 року із проектною потужністю 20 млн. банок молочних консервів у рік. Проектна потужність комбінату становила 20 млн. банок молочних консервів у рік. 14 лютого 1956 року відбувся пуск комбінату й вироблення першої продукції. У цьому ж році освоєна фасовка продукції в жестяну банку № 7. Проектної потужності комбінат досягся в 1958 році.

Будували комбінат, а потім стали його працівниками колишні випускники шкіл. Їх було 70 % від усіх працюючих. Працювали й вчилися, одержували нові професії без відриву від виробництва.

В 1958 році відбулося з'єднання цукрового заводу й молочно консервного комбінату. 100 мільйонна банка молочних консервів колективом комбінату була випущено 14 травня 1961 року.

В 1965 році відбулося відділення комбінату від цукрового заводу, проведена реконструкція суцільномолочної ділянки, виробнича потужність якого була збільшена в 3 рази.

1971 рік пам'ятний рік в історії комбінату. Цього року продукції - молочним консервам привласнений знак якості й 12 лютого комбінат нагороджений орденом "Трудового червоного прапора".

Мільярдна банка молочних консервів була випущена колективом в 1978 році.

В 80-90 роках на комбінаті відбувалося відновлення устаткування й реконструкція основних цехів і допоміжних ділянок. Це реконструкція апаратної ділянки суцільномолочного цеху, будівництво прибудови вакуум апаратного відділення консервного цеху й жерстянобанкової ділянки, ділянок мийки автомашин і фляг, змонтовані лінії по виготовленню бляшаної банки, сиру, пастеризації й охолодження молока, зроблена реконструкція молокопунктів сировинної зони.

Одночасно з реконструкцією комбінату, проявляючи турботу про персонал, його відпочинок і життєвих умовах, велося житлове будівництво. Комбінатом у цей період побудовано 2 багатоквартирних житлових будинка.

У цей же період велося будівництво їдальні, будівництво дитячого садка, почав роботу медпункт зі стоматологічним і фізкабінетами. В 1989 році було закінчене будівництво 63 - квартирного житлового будинку із прибудовою магазину. У цьому ж році завершені роботи з будівництва й обробки фірмового магазину в м. Первомайську. Почате будівництво ФОКА - фізкультурно-оздоровчого комплексу.

В 1989-1990 роках комбінатом досягнута рекордна кількість переробки сировини в добу - 400 т молока.

У ці роки колектив комбінату неодноразово нагороджувався перехідними прапорами Міністерства м'ясної й молочної промисловості, Первомайський міськкому партії й міськвиконком.

Не обійшли нагороди й колектив комбінату - 16 працівників комбінату є орденоносцями (Орден "Леніна" - 2 чіл., Орден "Трудового Червоного Прапора" - 3 чіл, Орден "Знак пошани" - 4 чіл., Орден "Трудової слави 3 ступеня" - 6 чіл, Орден "Дружби народів"- 1 чіл.); 50 працівників комбінату нагороджені медалями ("За трудову відмінність" - 4 чіл, "За трудову доблесть" - 2 чіл, Ювілейна медаль - 42 чіл, Срібна медаль ВДНГ - 1 чіл, Бронзова медаль ВДНГ - 1 чіл).

В 1991році почалася приватизація державного майна молочноконсервного комбінату. З 1991 по 1994 рік майно комбінату перебувало в оренді в трудового колективу, який створив для цього організацію орендарів. Однак, оренда не зупинила послідовного напрямку комбінату по реконструкції виробництва й освоєнню нових видів продукції.

Так, в 1992 році була зроблена реконструкція електроцеху, а з 1993 року комбінат виступив замовником у будівництві молочного заводу в пгт. Ольшанка Кіровоградської області. В 1994 році введено в експлуатацію 60 квартирний житловий будинок, побудований за рахунок засобів організації орендарів.

У січні 1994 року майно комбінату було викуплено організацією орендарів. У викупі майна також взяли участь жителі міста, що були працівники комбінату- пенсіонери, а також працівники сільськогосподарських підприємств. У вересні 1994 року відбулася установча конференція, на якій було ухвалене рішення про створення акціонерного товариства.

З 15.11.1994 року комбінат зареєстрований Первомайським міськвиконкомом як Закрите акціонерне товариство " Первомайський МКК". Змінивши форму власності, комбінат переглянув, але не змінив свою виробничу стратегію й політикові, спрямовану на відновлення основних фондів і освоєння нових видів продукції.

В 1995-1998 роках велося будівництво й уведені в експлуатацію цеху по виробництві казеїну й шампуні; склади з під'їзними коліями, трансформаторна електропідстанції, підземний резервуар для води, власна АЗС, здобувається відповідне встаткування.

В 1998-2000 роках комбінатом прийняте участі на паях у газифікації житлового мікрорайону міста, а також зроблена газифікація самого комбінату. Одночасно ведеться будівництво власної котельні на газі.

У цей час до складу комбінату входять наступні структурні підрозділи: Комплекс основного виробництва в м.Первомайську,

Врадиевский маслоцех,

Кривоозерский молокопункт,

Константиновский молокопункт,

Добровский молокопункт,

Овсяницкий молокопункт,

Фірмовий магазин.

Щорічно комбінат бере участь у проведених виставках, ярмарках - продажах на місцевому, обласному, регіональному й національному рівнях.

Продукція комбінату в 2001-2006 рр. була нагороджено 14 золотими медалями за участь у дегустаційному конкурсі "Краща торговельна марка". Серед нагороджених минулого наступні позиції:

- молоко згущене із цукром (ДЕРЖСТАНДАРТ),

- вершки згущені,

- молоко згущене із цукром "Першотравневе",

- згущене варене молоко "Іриска",

- какао зі згущеним молоком,

- кава натуральний зі згущеним молоком.

Молоко згущене із цукром ДЕРЖСТАНДАРТ із 2008 по 2010 року одержувало оцінку "відмінно" у тестуванні продукції Науково-дослідним Центром Незалежних Споживчих Експертиз "ТЕСТ".

Сировинною зоною комбінату історично були і є Первомайський, Врадиевский, Кривоозерский, Арбузинский райони Миколаївської області й Ольшанский район Кіровоградської області. Раніше комбінат ухвалював сировину від 105 господарств - здавачів сировини. Виходячи з нових умов господарювання й проведеною реформою в сільськім господарстві, комбінат перейшов на заготовку молока в населення.

Комбінат виробляє різні молочні консерви: молоко згущене із цукром, молоко згущене із цукром і цикорієм, молоко згущене із цукром і какао, молоко згущене із цукром і кава, вершки згущені із цукром, а також різну суцільномолочну продукцію ( кефір, ряжанка, молоко пряжене, сир, сир "Адигейський" та ін.), масло вершкове, морожене, шампунь

Продукцію комбінату добре знали й знають не тільки на Україні, але й за рубежем. Танзанія, Куба, В'єтнам, Чехія, Єгипет, Іран, ГДР, Ірак, Бірма, Югославія та ін.

За 45 років роботи комбінат досягся виробничої потужності в зміну: по молочних консервах - 96 тис. умовних банок, суцільномолочної продукції - 50 тн., масла вершкового - 6 тн., мороженого - 1,8 тн.

Комбінат постійно працює над розширенням асортиментів продукції, що випускається. Хоча й основним видом продукції є молочні консерви, на комбінаті по безвідхідних технологіях освоєний випуск казеїну, майонезу, сиру плавленого, шампуні на основі молочної сироватки. З 1998 року освоєна технологія випуску молочних консервів " Лакто- Кола" з різними натуральними фруктовими ароматами яблука, персика, лимона, малини, суниці, абрикоса, кокоса, банана, дині.

Свою місію комбінат бачить у виробництві екологічно чистої молочної продукції по безвідхідних технологіях і задоволення очікувань споживачів, персоналу й суспільства й прагне бачити себе як колектив акціонерів і професіоналів - однодумців - лідер по виробництві згущених молочних консервів в Україні

Проведена комбінатом політика спрямована на вдосконалення виробничої діяльності, взаємин з акціонерами, персоналом, споживачами, партнерами, суспільством, у т.ч. по охороні навколишнього природного середовища.

2.2 Характеристика планово-економічного відділу Первомайського Молочноконсервного комбінату

Планово-економічний відділ являється самостійним структурним підрозділом підприємства і підпорядковується безпосередньо заміснику директора по економічним питанням (головному економісту):

До задач планово-економічного відділу належать:

1. Керівництво роботою з економічного планування на підприємстві, яке направлене на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення та використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшого економічного ефекту.

2. Організація комплексного економічного аналізу діяльності підприємства та участь в розробці заходів щодо прискорення темпів росту продуктивності праці, ефективному використанню потужностей підприємства, матеріальних та трудових ресурсів, підвищенню рентабельності виробництва.

3. Організація та покращення господарського розрахунку.

4. Розробка проектів гуртових та роздрібних цін на продукцію та затвердження внутрішньозаводських планово-розрахункових цін.

Структура відділу:

Структуру та персонал відділу затверджує директор підприємства згідно з типовими структурами апарату управління та нормативами кількості спеціалістів та службовців з врахуванням об'ємів робіт, особливостей виробництва.

До складу відділу входять підрозділи техніко-економічного планування, собівартості, цін, економічного аналізу, обліку та статистики, калькуляції, нормативів.

Розподіл обов'язків між працівниками відділу здійснюється начальником відділу згідно з посадовими інструкціями та діючим Положенням.

До функцій планово-економічного відділу належать:

1. В області планування:

а) організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних (п'ятирічних) та поточних (річних) планів підприємства у відповідності з контрольними цифрами, державними замовленнями, довготерміновими економічними нормативами та обмеженнями, а також прямими замовленнями споживачів та органів матеріально-технічного забезпечення на продукцію:

- підготовка пропозицій дня затвердження керівництвом підприємства щодо порядку, строках та учасниках (відділах, службах" цехах) розробки проектів планів;

- розподіл виробничої програми між цехами та службами підприємства;

- розгляд розрахунків та пропозицій проектів планів підрозділів підприємства;

- забезпечення узгодженості та взаємного зв'язку планів цехів та служб підприємства;

- складання проектів планів підприємства в цілому;

б) планування виробничо-господарської діяльності цехів та служб на основі затвердженого плану підприємства:

- доведення річних та квартальних завдань цехам та службам за встановленим переліком показників;

- участь в розробці річних, квартальних та місячних виробничих програм допоміжних та невиробничих цехів;

- розгляд цехових планів, їхня перевірка, внесення необхідних корективів;

в) внесення відповідних корективів в плани підприємства та окремих підрозділів у випадку зміни виробничо-господарської ситуації.

2. В області організації планово-економічної роботи:

а) підготовка необхідних матеріалів для розгляду проектів планів, результатів роботи підприємства та цехів на постійно діючій виробничій нараді та засіданнях техніко-економічної ради підприємства;

б) організація госпрозрахунку на підприємстві:

- розробка системи госпрозрахункових показників цехів та служб у відповідності зі специфікою їх роботи;

- контроль за впровадженням та вдосконаленням госпрозрахунку в підрозділах підприємства;

- участь в розробці положень щодо матеріального стимулювання;

в) організація роботи по нормуванню та розробці ціни на підприємстві:

- систематизація нормативних затрат на виготовлення продукції;

- складання нормативних калькуляцій, контроль за внесенням в них усіх поточних змін;

- участь в розробці прогресивних планових техніко-економічних норм та нормативів та доведення їх до цехів, відділів І служб підприємства;

- розробка за участі інших служб підприємства у відповідності з діючим законодавством проектів гуртових та роздрібних цін і тарифів;

- розробка та надання для затвердження внутрішньозаводських цін;

- підготовка зажлючень по проектам гуртових цін на продукція, яка поставляється на підприємство;

- здійсненення аналізу цін, виявлення збиткових та високорентабельних виробів. розробка заходів щодо ліквідації збитковості, в разі необхідності внесення пропозицій про перегляд цін на високорентабельну продукцію, підготовка та представлення для затвердження нових цін усіх необхідних матеріалів;

г) організація розробки заходів щодо ефективного використання виробничих потужностей, основних та оборотних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, усіх резервів підприємства;

д) організація розробки заходів щодо виконання та перевиконання встановлених планових завдань.

3. В області аналізу і оперативно-статистичного обліку:

а) контроль за виконанням цехами і службами підприємства річних, квартальних, місячних, декадних та добових планів та задач;

б) організація та керівництво роботою по комплексному, економічному аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;

в) складання за участі бухгалтерії пояснювальної записки до річного звіту, участь в балансовій комісії по результатам діяльності підприємства;

г) надання необхідних загальних матеріалів та довідок по результатам аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;

д) контроль за правильністю виконання службами і цехами підприємства розрахунків економічної ефективності від впровадження нової техніки раціоналізаторських пропозицій та інших організаційно-технічних заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва, надійності та якості продукції, розвиток спеціалізації та кооперування" механізації інженерної та управлінської роботи;

е) участь в організації постійно діючих комплексних груп контрольно-ревізійної роботи із представників різних підрозділів підприємства;

є) організація статистичної звітності підприємства:

- зібрання необхідних матеріалів, узагальнення, підготовка та надання статистичної звітності у встановлені строки та зa встановленими формами;

- контроль за якістю всієї статистичної звітності на підприємстві;

- систематизація статистичних матеріалів та складання довідок по статистичній звітності.

4, У сфері методологічної роботи;

а) методичне керівництво, розробка форм та документації, порядку та строків проведення робіт по:

- техніко-економічному плануванню;

- оперативно-виробничому плануванню (спільно з виробничо-диспетчерськими службами підприємствами);

- внутрішньозаводському господарському розрахунку (разом з головною бухгалтерією);

- обліку і аналізу результатів виробничо-господарської діяльності (разом з головною бухгалтерією);

б) дослідження та передача передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку та аналізу господарської діяльності цехів і служб підприємства;

в) за участі відділу технічного навчання та підготовки кадрів організує економічне навчання з метою підвищення кваліфікації працівників усіх економічних служб підприємства.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДЙВ ПЕРВОМАЙСЬКОГО МКК

3.1 Оцінки стану і структури основних фондів підприємства

Основні фонди - один з найважливіших факторів будь-якого підприємства. Їх стан та використання має важливе економічне значення, визначене роллю, яку виконують новостворені або модернізовані засоби праці в процесі виробництва матеріальних благ. Як фактор суспільного відтворення вони сприяють зміцненню матеріально-технічної бази і створюють умови для зростання і покращення суспільного виробництва. Раціональне використання основних фондів підприємства сприяє покращенню всіх техніко-економічних показників, в тому числі збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Аналіз використання основних фондів підприємства "Первомайський МКК" здійснюється за декількома напрямками, які в комплексі допомагають здійснити оцінку структури, динаміки та ефективності використання основних фондів на даному підприємстві. При проведенні аналізу динаміки обсягу та структури основних фондів необхідно:

1) визначити середньорічну вартість основних фондів і динаміку її зміни за декілька років;

2) виявити причини збільшення вартості основних фондів (збільшення внаслідок переоцінки основних фондів не є позитивною тенденцією, до числа позитивних можна віднести перевищення темпів зростання вартості виробничих основних фондів над темпами зростання вартості невиробничих фондів);

3) зіставити темпи зміни вартості основних фондів з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні; останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з вартістю основних фондів;

4) виявити тенденції щодо структурних змін в складі основних фондів.

На першому етапі відбувається оцінка динаміки та наявності основних фондів ЗАТ "Первомайський МКК" у 2007 році за допомогою розрахунку абсолютних та відносних показників, використовуючи форму 5 "Примітки до річної фінансової звітності". Розраховані дані наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Оцінка зміни наявності основних фондів та їх динаміки на ЗАТ "Первомайський МКК" за 2007 p., тис. грн.

Показник	Наявність на початок року	Надійшло зарік	Вибуло зарік	На кінець періоду	Зміна за рік (+,-)	Темп росту %
1. Вартість основних фондів у первісній оцінці	21812,9	123 2,5	500,8	22544,6	731,7	103,4
2. Знос основних фондів	126 96,3	--	--	136 88,3	992	107,8
3. Залишкова вартість основних фондів	9116,6	--	--	8856,3	260,3	97,1

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що протягом 2007 року на ЗАТ "Первомайський МКК" відбулося збільшення первісної вартості основних фондів на 731,7 тис. грн.(у відсотковому значенні - 3,4%), але разом з тим зменшилась залишкова вартість -- на 260,3 тис.грн.(у відсотковому значенні - 2,9%), а також зріс знос основних засобів на 992 тис. грн. (у відсотковому значенні - 7,8%). Позитивним проявом є перевищення суми основних засобів, які надійшли на підприємство за 2007 рік над тими, які вибули - 731,7 тис. грн. Для узагальнюючої оцінки руху основних фондів і характеру їх змін на підприємстві "Первомайський МКК" розраховуються коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття. Введення в дію нових потужностей веде до оновлення основних фондів, і характеризується коефіцієнтом оновлення. Коефіцієнт оновлення (Кон) відображає Інтенсивність оновлення основних фондів і обчислюється за формулою (3.1):

, (3.1)

де - вартість основних фондів, що надійшли за відповідний період; - вартість основних фондів на кінець року.

Оцінка оновлення основних фондів забезпечує оцінку введення в дію нових об'єктів та потужностей; запобігає впровадженню застарілої за своїми конструктивними рішеннями техніки, надає можливість системно оцінити технічний рівень машин та обладнання, своєчасно зняти з виробництва застаріле обладнання. Коефіцієнт уведення () обчислюють як відношення введених в дію основних фондів до вартості фондів на кінець відповідного періоду:

, (3.2)

де Ф_увед - вартість уведених у дію основних фондів.

Важливим етапом при оцінці вибуття основних фондів на ЗАТ "Первомайський МКК" є розрахунок коефіцієнта вибуття (К_виб), який характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів (Ф_виб) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Ф_поч.р ) (формула 3.3):

. (3.3)

Дані коефіцієнти обчислюють за всіма виробничими основними фондами і активною їх частиною.

Для детальнішого розгляду коефіцієнтів оновлення, уведення, вибуття на ЗАТ "Первомайський МКК" використаємо дані табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Оцінка рівня оновлення, уведення, вибуття основних фондів на ЗАТ "Первомайський МКК" за 2007 р.

Коефіцієнти	Розрахунок	Рівень коефіцієнтів
1. Оновлення промислово-виробничих основних фондів:	1232,5:22544,6	0,055
у т. ч. - активної частини	1232,5:22544,6	0,055
2. Уведення промислово-виробничих основних фондів:	1232,5:22544,6	0,055
у т. ч. -- активної частини	1232,5:22544,6	0,055
3. Вибуття промислово-виробничих основних фондів:	500,8:21812,9	0,023
у т. ч. - активної частини	500,8:21812,9	0,023

Як свідчать розрахунки таблиці, коефіцієнт оновлення промислово-виробничих основних фондів 0,055 випереджає коефіцієнт їх вибуття 0,023. А це свідчить про те, що відбувається оновлення основних фондів підприємства, а не заміна старих, зношених, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зростання економічної ефективності основних фондів. Позитивним моментом є й те, що коефіцієнт оновлення активної частини промислово-виробничих основних фондів дорівнює коефіцієнту оновлення всіх основних промислово-виробничих фондів та коефіцієнту уведення як промислово-виробничих основних фондів, так і їх активної частини.

Аналіз технічного стану основних фондів на ЗАТ "Первомайський МКК" проводиться на підставі таких основних показників, як: коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності. [3]

Коефіцієнт зношеності (К_зн) визначається як відношення суми зношеності (З_н) за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Ф_п) (формула 3.4):

, (3.4)

Даний коефіцієнт відображає міру зношеності основних засобів, що перебувають в експлуатації, тобто ту частину вартості засобів, яка перенесена на новостворений продукт.

Невід'ємною складовою зношеності основних засобів є їх амортизація, яка веде до фізичного зносу основних фондів, а технічний прогрес -- до їх морального старіння.

Взаємозв'язок видів зносу основних засобів і форми їх заміщення на підприємстві показано на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Форми заміщення зносу основних засобів на ЗАТ "Первомайський МКК"

Коефіцієнт придатності (К_пр) обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів (Ф_з) до їх початкової вартості (Ф_п) (формула 3.5):

, (3.5)

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності розглядаються на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних засобів на підприємстві. Але економічна зношеність основних засобів, обчислена за нормами амортизації, не відповідає їх фізичній та моральній зношеності. На основі табл. 3.3 розглянуто оцінку змін технічного стану основних засобів ЗАТ "Первомайський МКК" за 2007 рік.

Таблиця 3.3 Оцінка змін технічного стану основних засобів ЗАТ "Первомайський МКК" за 2007 р.

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+,-)
1. Початкова вартість основних засобів, тис. грн.	21812,9	22544,6	731,7
2. Зношеність основних засобів, тис. грн.	12696,3	13688,6	992,3
3. Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.	9116,6	8856,0	-260,6
4. Коефіцієнт зношеності	0,58	0,61	0,03
5. Коефіцієнт придатності	0,42	0,39	-0,03

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити наступні висновки, що початкова вартість основних засобів ЗАТ "Первомайський МКК" за 2007 рік збільшилася на 731,7 тис. грн., а сума зношеності - на 992,3 тис. грн. Це, в свою чергу, призвело до підвищення коефіцієнту зношеності на 0,03 та зниження коефіцієнта придатності на 0,03 (тобто зниження ступеня придатності) основних засобів.

3.2 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначення економічної ефективності використання основних засобів базується на застосуванні низки показників.

До основних показників ефективності використання основних виробничих засобів, які розраховуються на підприємстві "Первомайський МКК", належать фондовіддача, фондомісткість та рентабельність. [4]

Фондовіддача (Ф_в) -- це відношення обсягу промислової продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів підприємства. Розраховується за формулою 3.6:

, (3.6)

де ПП - обсяг промислової продукції підприємства за звітний період;

СВОВФ -- середньорічна вартість основних виробничих засобів за той же період.

Цей показник показує, скільки вироблено продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних виробничих засобів.

Наступним показником, який розраховується на ЗАТ "Первомайський МКК" з метою визначення ефективності використання основних засобів є фондомісткість (Ф_м) -- показник, обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції й розраховується за формулою 3.7:

, (3.7)

Даний показник відображає, скільки в середньому (за вартістю) використовується на даному підприємстві основних виробничих засобів для виробництва продукції вартістю 1 грн.

Одним з найважливіших показників є рентабельність основних виробничих засобів (Р_осн.ф.) - це відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних засобів. Розраховується за формулою 3.8:

, (3.8)

де ЧП - чистий прибуток за звітний період.

Цей показник показує, скільки прибутку отримало підприємство в розрахунку на 1 гривню основних виробничих засобів.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів (СВОВФ) обчислюється за формулою 3.9:

, (3.9)

де ВОВФ_поч -- вартість основних виробничих засобів на початок року;

ВОВФ_увед -- вартість уведених протягом року основних виробничих засобів;

Ч_увед -- число місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть уведені основні засоби;

ВОВФ_вив -- вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року;

Ч_вив -- кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних засобів. [5]

Але, для спрощення розрахунків, середньорічна вартість основних виробничих засобів на ЗАТ "Первомайський МКК" обчислюється за середньоарифметичною (формула 3.10):

, (3.10)

Потрібно сказати, що аналіз показників ефективності використання основних виробничих засобів на підприємстві "Первомайський МКК" проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками попередніх періодів, вивчається динаміка за кілька років, виявляється вплив факторів на відхилення з фондовіддачі, резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і вплив зміни вартості фондів та їх ефективності використання на відхилення за обсягом продукції. Розрахунок показників ефективності використання основних виробничих засобів ЗАТ "Первомайський МКК" та їх оцінку наведено в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Оцінка показників ефективності використання основних виробничих засобів ЗАТ "Первомайський МКК" за 2006 - 2007 роки

Показники	2006	2007	Відхилення (+,-)	Темп росту, %
Обсяг промислової продукції у порівняльних цінах	67607	52460,4	15146,6	77,6
Середньорічна вартість основних виробничих засобів	20800,7	22544,6	1743,9	108,3
у т. ч. -- активної частини	20800,7	22544,6	1743,9	108,3
Фондовіддача основних виробничих засобів, грн.;	3,3	2,3	-1,0	69,6
у т. ч. - активної частини	3,3	2,3	-1,0	69,6
Фондомісткість основних виробничих засобів, грн.:	0,308	0,430	0,122	139,6
у т. ч. -- активної частини	0,308	0,430	0,122	139,6
Рентабельність основних виробничих засобів, %:	1,3	1,7	0,4	130,7
ут.ч.- активної частини	1,3	1,7	0,4	130,7

Таким чином, можна зробити висновок, що у звітному році ефективність використання основних виробничих засобів ЗАТ "Первомайський МКК" слідуюча: на кожну гривню вартості основних виробничих засобів випуск продукції зменшився на 1,0 грн. (у відсотковому значенні -- 30,4%), а фондомісткість основних виробничих засобів збільшилася на 0,122 грн. (у відсотковому значенні - 39,6%). Рентабельність основних виробничих засобів також збільшилась на 0,4%, що є позитивним показником для даного підприємства. Дані показники розраховані щодо активної частини основних виробничих засобів є аналогічні показникам виробничих основних засобів, оскільки питома вага активної частини основних виробничих засобів являється незмінною і становить 100%.

ВИСНОВОК

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

На думку вченого І.А. Бланка, прибуток -- це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження ґрунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

У результаті проведеного аналізу ЗАТ "Первомайський МКК" можна зробити висновок. Що за деякими показниками у 2007 році відбулося збільшення, а сааме: збільшилась виручка від реалізації на 39764.5 тис. грн. (43,8%), валовий прибуток - на 2573,6 тис. грн (35,8%), середньорічна вартість основних виробничих засобів - на 1743,9 тис. грн. (8,3%), середньооблікова чисельність працівників - на 49 чоловік (8,0%).