Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота з дисципліни

"Економіка підприємства" на тему:

"Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства"

Рівне - 2007

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

1.1 Класифікація та походження виробничих фондів

1.2 Основні фонди

1.3 Оборотні фонди

2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності

2.1 Визначення річних витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства

2.2 Визначення показників ефективності виробництва

2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства

3. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства

3.1 Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі

3.2 Методичні рекомендації по обґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства

3.3 Методичні рекомендації з обґрунтування зниження матеріаломісткості продукції

3.4 Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Економічні завдання та цілі підприємства досягаються за умов ефективного використання обмежених виробничих ресурсів. Успішне функціонування підприємства залежить від вміння керівництва визначати шляхи покращення використання ресурсів, спланувати заходи, спрямовані на підвищення ефективності та оцінити їх результати. На основі теоретичних основ економіки підприємства ми маємо навчитися аналізувати та узагальнювати економічні процеси на підприємстві за допомогою системи економічних показників, виявити можливості покращення кінцевих результатів господарської діяльності, планувати практичні дії стосовно покращення використання виробничих ресурсів та їх вплив на досягнення цілей підприємства. Основні фонди та оборотні кошти є основними елементами виробничих ресурсів підприємства. Ефективне використання основних фондів та оборотних коштів є одним з основних завдань економіста. В курсовій роботі ми повинні охарактеризувати теоретичні основи поняття виробничих фондів підприємства, охарактеризувати основні шляхи підвищення ефективності їх використання. Необхідно проаналізувати структуру формування собівартості продукції та фінансових результатів діяльності підприємства. На основі цих розрахунків потрібно проаналізувати систему економічних показників, що стосуються рівня використання виробничих фондів. Виділивши резерви підвищення ефективності використання основних фондів та оборотних коштів, студент економічно обґрунтовує практичні заходи та їх вплив на показники ефективності господарської діяльності. Об'єктом дослідження є механічний завод, що спеціалізується на випуску технологічного обладнання і відноситься до серійного типу виробництва. В процесі виконання курсової роботи ми повинні показати навики та вміння, на високому фаховому рівні викладати теоретичні та практичні знання, аналізувати та оцінювати отримані результати, робити узагальнення та висновки.

1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

1.1 Класифікація та походження виробничих фондів

Термін "фонди" походить від латині і дослідно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, та як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємств, які поділяються на основні та оборотні.

Виробничі фонди - сукупність основних фондів та обігових коштів, які функціонують у процесі матеріального виробництва.

Фонди виробничі
Продуктивні фонди	Фонди обігу
Основні фонди	Обігові фонди
Активна частина	Пасивна частина	Виробничі запаси	Незавершене виробництво	Витрати майбутніх періодів	Готова продукція	Грошові запаси, у тому числі в розрахунках
Основні засоби	Обігові кошти

1.2 Основні фонди

Вартісним виразом виробничих фондів є основні і оборотні фонди.

Основні фонди підприємства - це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад один рік), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування, спортивні установи та ін.

За своїм речовим складом, термінами служби, функціональною роллю в процесі виробництва основні фонди є неоднорідні.

Залежно від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:

1. Будівлі - корпуси цехів, адміністративно-господарські побудови, склади, кладові тощо.

2. Споруди - інженерно-технічні об'єкти: нафтові і газові свердловини, насосні станції, тунелі, очисні споруди, мости, стволи шахт, водонапірні башти та ін.

3. Передавальні пристрої - засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії від машин-двигунів до робочих машин: електромережі, паро-, водо-, газо-, нафтопроводи.

4. Машини і обладнання - поділяються на:

· силові машини і обладнання (котли, дизелі);

· робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);

· вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

· обчислювальна техніка.

Найважливіша складова - робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюючи їх.

5. Транспортні засоби - враховуються засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, тягачі, електрокари, автонавантажувачі тощо.

6. Інструменти - механізовані та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, а також різного роду пристосування - лещата, патрони, кондуктори та ін.

7. Виробничий інвентар - інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.

8. господарський інвентар - предмети канцелярського і господарського призначення - канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні, зокрема Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для цілей бухгалтерського обліку, основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Земельні ділянки

2. Капітальні витрати на поліпшення земель

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої

4. Машини та обладнання

5. Транспортні засоби

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

7. Робоча і продуктивна худоба

8. Багаторічні насадження

9. Інші основні засоби

Виробнича (технологічна) структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частини основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередньо участь у виробничому процесі.

До пасивної частини належать (будівлі, споруди) основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва.

Прогресивною є така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше виділяють такі вікові групи основних фондів:

Ш нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;

Ш 5 - 10 років;

Ш 10 - 15 років;

Ш 15 - 20 років;

Ш старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.

У високотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, "вужчі" вікові інтервали.

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники використовуються при визначенні виробничої потужності, розробки балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації.

Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:

· моменту проведення оцінки;

· стану основних фондів.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їх прийняття і взяття на баланс.

2. Відновна вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва.

3. Справедлива вартість - це первісна вартість, основних фондів, одержаних в обмін.

Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:

1. повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю);

2. залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Залишкову вартість основних фондів можна представити формулою:

, грн.., , грн..,

де В_П, В_В - відповідно, початкова первісна і відновна вартості, грн..

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.

Зношення - це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування - фізичне і моральне.

Фізичне зношування - це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, в наслідок45 чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.

Фізичне зношування може мати місце в наслідок експлуатації основних фондів у результаті спрацювання деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності і тривалого зберігання в результаті дії зовнішнього середовища.

На фізичне зношування впливають дві групи чинників:

1) якість самих основних фондів;

2) умови експлуатації основних фондів.

Фізичне зношування основних фондів може бути усувне, яке ліквідується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.

Мірилом фізичного зношування є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (К_Ф.знош), який можна обчислити:

або ,

де В_{кап. рем} - вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн..; А_сум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн..;

0 < К_{ф. знош} ? 1.

Фізичне зношення у відсотках може обчислюватись за формулою:

,

де Т_ф, Т_н - відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, року.

Моральне зношування - це передчасне обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобів праці.

Моральне зношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Мірилом морального зношення І роду є коефіцієнт морального зношування І роду (К_{мор. знош}). Його можна обчислити:

Моральне зношування ІІ роду - це частина втрат основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає економічно невигідним. Величина цього зношування буде різною у різних споживачів даного виду основних фондів і тому не має можливості врахувати величину морального зношування ІІ роду. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом модернізації основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (К_{знош. заг}) визначається:

К_{знош. заг} = 1 - (1 - К_{ф. знош}) * (1 - К_{мор. знош1}).

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація - це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відшкодування. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості оснасвих фондів. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд підприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.

Для здійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахунку амортизаційних сум основні фонди поділяють на три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до групи 1 і 2.

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.

Підприємства в Україні можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством. Згідно з чинним законодавством амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною із трьох згаданих груп основних фондів. Суми амортизації звітного періоду визначаються множенням балансової вартості групи основних фондів на початок звітного періоду (Б_Пі) на відповідну норму амортизації:

, грн.., Б_Пі = Б_П(і-1) + П_(і-1)-В_(і-1) - А_(і-1), грн..,

де Б_П(і-1) - балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному, грн..; П_(і-10 - сума витрат на придбання основних фонді, їх капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень протягом періоду, що передував звітному, грн..; В_(і-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному, грн..; А_(і-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному, грн..

Річні і відповідно квартальні норми амортизації законодавством установлені такі:

група 1 - 5% (1,25%);

група 2 - 25% (6,25%);

група 3 - 15% (5,75%).

Крім того, згідно з податковим законодавством підприємствам України дозволено застосовувати прискорену амортизацію основних фондів групи 3, придбаних після 1 січня 1997 року, за такими нормами (5):

Перший рік експлуатації - 15

Другий рік експлуатації - 30

Третій рік експлуатації - 20

Четвертий рік експлуатації - 15

П'ятий рік експлуатації - 10

Шостий рік експлуатації - 5

Сьомий рік експлуатації - 5

Метод амортизації обирається підприємством самостійно із врахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, він може переглядатись у разі зміни очікувань від використання основних фондів.. нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну метода амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації (крім виробничого методу) визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних фондів став придатним для корисного використання.

У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичному зношуванню. Це зношування відбувається нерівномірно, оскільки основні фонди складаються зі значної кількості елементів, виготовлених з різної за якістю матеріалів.

Ремонт основних фондів - це відновлення фізичного зношування окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти поділяються на6

· поточний - породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів;

· капітальний - породжується закономірним зношуванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик;

· відновний - особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в наслідок стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Ф_В):

, грн..,

де Q - обсяг товарної (валової, чистої)продукції підприємства за рік, грн..; S_сер - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн..

Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість (Ф_м):

, грн..

Фондоозброєність праці (Ф_о) обчислюється за формулою:

, грн..,

де Ч - середньосприскова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол..

Середньорічна вартість основних фондів (S_сер) обчислюється за формулою:

, грн..,

де S_поч - вартість основних фондів на початок року, грн.., S_вв - вартість введених протягом року основних фондів, грн..; Т_вв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди; S_вив - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн..; Т_вив - кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

· коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

· коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт);

· коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр);

· коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

Крім показників екстенсивного і інтенсивного використання устаткування важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд, коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів.

Найважливішими серед них є:

· коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху;

· показник зняття продукції з 1 м2 виробничої площі;

· пропускна здатність резервуарів, водонапірних башт тощо.

Основними напрямами поліпшення використання основних фондів є:

1) зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування;

2) скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищенні рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання;

3) підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів;

4) удосконалення виробничої структури основних фондів;

5) модернізація діючого устаткування, машин і механізмів;

6) швидке освоєння проектних потужностей,;

7) економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.

1.3 Оборотні фонди

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію.

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів підприємства мають виробничі запаси. До їх складу входять:

· Сировина, основні і допоміжні матеріали;

· Паливо;

· Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

· Тара і тарні матеріали;

· Запасні частини для ремонту;

· Малоцінні та швидкозношувальні предмети.

Незавершене виробництво - такі предмети праці перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів - не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть віднесені на собівартість продукції частинами в наступних періодах.

Співвідношення між окремими предметами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, називають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділяються на:

· Власні - це ті, які виділені підприємству при його створенні і поповненні згодом за рахунок прибутку, а також в наслідок використання стійких пасивів.

· Залучені - це кредити банків, кредиторська заборгованість.

Норматив оборотних коштів - грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідний для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.

Основним методом нормування оборотних коштів є метод прямого рахунку.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах (Н_{вир. зап}) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу, в днях (З_ДН):

Н_{вир.щап} = Д * З_Дн.

Норма запасу дня включає такі види:

- транспортний запас - на час знаходження товарно-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача;

- підготовчий запас - на час приймання, перевірки якості і складування сировини і матеріалів;

- технологічний запас - на час підготовки сировини і матеріалів до виробничого споживання;

- поточний запас - для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальних ресурсів між двома черговими поставками;

- страховий запас - це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні.

Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції (Н_гп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В_Д) на норму запасу готової продукції на складі, у днях (З_дн):

Н_гп = В_д * З_дн, грн..

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_{майб.пер}) розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду (В_поч) і суми витрат, які слід буде зробити ц плановому році (В_пл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунак собівартості продукції (В_{погаш.пл}):

Н_{майб.пер} = В_поч + В_пл - В_{погаш.пл}, грн..

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

· коефіцієнт оборотності;

· коефіцієнт завантаження;

· тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (К_обор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП)до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (S_ноз):

, оборотів/рік.

Коефіцієнт завантаження (К_зав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

.

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Т_об) показує тривалість одного обороту коштів, у днях, і визначається:

, дні.

Суму вивільнених у результаті прискорення оборотності оборотних засобів (?S_ноз) можна обчислити за формулою:

, грн..,

де РП_зв - обсяг реалізації у звітному році, грн..; Т_об.баз,Т_об.зв - середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності

Таблиця 1.

№	Вихідні дані	3
1	Проектна потужність підприємства, тис. шт.	495
2	Обсяг виробництва (реалізації), тис. шт.	450
3	Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн.	26
4	Балансова вартість ОВФ, тис. грн. всього в т.ч.	5356,0
5	Будівлі, споруди	2060,0
6	Передавальні пристрої	453,2
7	Машини та обладнання	1297,8
8	Транспортні засоби	1339,0
9	Інструмент та інвентар	103,0
10	ЕОМ	103,0
11	Залишкова вартість ОВФ, тис. грн.	3481,4
12	Питома вага активної частини ОВФ, %	74,00
13	Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах,тис.грн.	3749,2
14	Чисельність працівників, чол.	520
15	Середньодобова потреба в оборотних коштах, тис.грн.	3,5
16	Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн.	1460
17	Зменшення тривалості одного обороту, днів	6
18	Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн.	0,16
19	Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів
20	за планом	265,00
21	Фактично	215
22	Питома вага нормативних оборотних коштів, %	75,00

2.1 Визначення річних витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства

2.1.1 Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:

ОК_р=?Р_і*Т_ц

де ОК_р- річна потреба в оборотних коштах; Р_і - середньодобова потреба в оборотних коштах; Т_ц - тривалість періоду, діб (360);

Тоді ОК_р= 3,5*360= 1260тис.грн.

Це означає, що на протязі 360 днів для фірми (організації) потрібно оборотних коштів на суму 1260 тисяч гривень.

2.1.2 Визначення повної собівартості продукції.

C=C_в+С_нв

де С_в - виробничі витрати, грн.; С_нв - невиробничі витрати, грн. (умовно вони становлять 5% від суми виробничих витрат);

С_в=С_пр+С_нпр

де С_пр, С_нпр - відповідно - прямі та непрямі витрати, грн..

С_пр=С_мв+С_оп+С_ам+С_рем+С_соц+С_ін

де С_мв - вартість матеріальних витрат (умовно становлять 50% від річної потреби оборотних коштів); С_оп - витрати на оплату праці; С_ам - амортизаційні відрахування; С_рем - вартість ремонтних робіт; С_соц - відрахування на соціальні заходи (у % від витрат на оплату праці); С_ін - інші виробничі витрати.

С_оп=О*Н_п

де О - обсяг виробництва продукції, тис. грн.; Н_П - норматив заробітної праці на одиницю продукції;

С_ам=

де Бв_і - балансова вартість ОВФ і-ї групи, тис. грн.; а - норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки), %;

С_рем=С_ам*k_рем

де k_рем - коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (умовно 35% від величини амортизаційних відрахувань);

С_соц=С_оп+ k_соц

де k_соц - коефіцієнт витрат на соціальні заходи;

С_ін=k_i*(С_мв+С_оп+С_ам+С_рем+С_соц)

де k_i - коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (умовно 20%);

С_нпр=С_пр*k_нпр

де k_нпр - коефіцієнт непрямих витрат (становить умовно 50% від прямих витрат).

Отож розраховуємо витрати на оплату праці:

, тис. грн..

С_оп= 9750*0,16= 1560 тис. грн.

Витрати на оплату праці характеризуються нормою заробітної плати на одиницю продукції. Обсяг виготовленої продукції виражається в гривнях. Це означає, що кількість виготовленої (реалізованої) продукції потрібно виразити в грошовому виразі, а потім знаходити, яка сума грошей потрібна для оплати праці.

Амортизаційні відрахування:

, тис. грн..

, тис. грн..

, тис. грн..

, тис. грн..

, тис. грн..

Амортизаційні відрахування - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на новостворену продукцію з метою її повного відшкодування. Для розрахунку амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку використовується укрупнена класифікація основних фондів. Виходячи з наведених даних - будівлі і споруди , передавальні пристрої підпадають під першу групу (8%), транспортні засоби, інструменти та інвентар в другу (40%), машини та обладнання - третя (24%), ЕОМ - четверта(60%).

Обчислюємо вартість ремонтних робіт:

С_рем = 1151,13 * 0,35 = 402,89 тис. грн.

Відрахування на соціальні заходи:

С_соц = 1560 * 0,38 = 592,80 тис. грн.

Вартість матеріальних витрат:

С_мв = 1260 * 0,5 = 630 тис. грн.

Інші виробничі витрати:

С_ін = (0,5 * 1260 + 1560 + 1151,13 + 402,89 + 592,80) * 0,2 = 867,36 тис. грн.

Прямі витрати:

С_пр = 630 + 1560 + 1151,13 + 402,89 + 592,80 + 867,36 = 5204,19 тис. грн.

Непрямі витрати:

С_нпр=5204,19 * 0,5 = 2602,09 тис. грн.

Отож виробничі витрати складають:

С_в=5204,19 + 2602,09 = 7806,28 тис. грн.

Визначаємо невиробничі витрати:

С_нв = 0,05 * 7806,28 = 390,31 тис. грн.

Визначаємо повну собівартість продукції:

С = 7806,28 + 390,31 = 8196,60 тис. грн.

Таблиця 2. Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції

Елементи витрат	Значення тис. грн..
Прямі витрати на виробництво, в тому числі:
- матеріальні витрати	630
- витрати на оплату праці	1560
- відрахування на соціальні заходи	592,8
- амортизація	1151,13
- іІнші витрати:	867,36
Непрямі витрати на виробництво	2602,09
Виробнича собівартість виготовленої продукції	18,21
Повна собівартість	8196,60

2.1.3 Визначаємо собівартість одиниці продукції

де С - повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.; О - обсяг виробництва продукції, тис. шт.

С_од = 8196,60 * 450 = 18,21 грн/шт.

Таким чином, на основі попередніх обчислень знайдено, що річна потреба в оборотних коштах підприємства становила 1260 (тис. грн.). Матеріальні витрати на виробництво продукції (вартість сировини, матеріалів, покупних матеріалів, робіт і послуг та ін.) становили 630 тис. грн.; витрати на оплату праці - 1560 тис. грн. Відрахування на соціальні заходи включають відрахування за встановленими нормами на державне соціальне страхування (2,9%), пенсійний фонд (32%), фонд зайнятості населення (1,9%) - вони становлять 592,80 тис. грн. Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів виходячи із їх балансової вартості і затверджених податковим законодавством норм амортизаційних відрахувань становить 1151,13 тис. грн., що складає приблизно сьому частину їх загальної балансової вартості. Інші витрати підприємства, до яких відносяться витрати на сертифікацію і збут продукції, витрати на відрядження та інше, складають 2602,09 тис. грн. Прямі та непрямі витрати становлять відповідно 5204,19 та 2602,09 тис. грн. Виробничі витрати - 7806,28 тис. грн., невиробничі витрати складають 5% виробничих витрат і становлять 390,31тис. грн.

Собівартість за своєю економічною природою виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно характеризує ефективність виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 8196,60 тис. грн., а одиниці продукції - 18,21 грн.

2.2 Визначення показників ефективності виробництва

2.2.1 Доход (виручка) від реалізації готової продукції

де Ц_од - відпускна ціна одиниці продукції;

О - обсяг реалізації продукції, шт.

В = 450 * 26 = 11700(тис. грн.)

Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило 11700 тис. грн.

2.2.2 Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції.

де ПДВ - нарахування податку на додану вартість (20%).

(тис. грн.)

Отже, чистий дохід - це дохід за мінусом ПДВ і він складає 9750 тис. грн.

2.2.3 Валовий прибуток підприємства

де С_в - виробнича собівартість реалізованої продукції.

(тис. грн.)

Таким чином, валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

2.2.4 Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності)

де С_нв - невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати).

 (тис. грн.)

Операційний прибуток часто називають чистим прибутком, він дорівнює валютному прибутку за мінусом невиробничих витрат, тобто 1553,40 тис.грн.

2.2.5 Чистий прибуток (прибуток після оподаткування)

Податок - податок на прибуток (25%).

(тис. грн.)

Таким чином, 1165,05 тис.грн. залишається в розпорядженні підприємства.

2.2.6 Рентабельність продукції

де Св - виробнича собівартість реалізованої продукції

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.

Як видно, цей показник є низьким і тому для даного підприємства потрібно підвищувати ефективність роботи.

2.2.7 Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів)

де - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства; - річна вартість нормованих оборотних коштів.

Цей показник характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва. Рентабельність виробничих фондів не є високою, а це означає, що вони використовуються не раціонально.

2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства

2.3.1 Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:

- коефіцієнт зносу:

де - сума нарахованого зносу за певний період; БВ - балансова вартість виробничих засобів в цей самий період.

Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних фондів. Як видно, основні фонди зношені на 35%.

- коефіцієнт придатності:

де К_ПР - коефіцієнт придатності основних фондів; Б_В - балансова (первісна) вартість основних фондів; ЗВ - залишкова (балансова) вартість основних фондів.

Коефіцієнт придатності основних фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості. Отже, залишкова вартість основних фондів складає 65% їх первісної вартості.

- технологічна структура основних виробничих фондів:

будівлі і споруди =

передавальні пристрої =

машини та обладнання =

транспортні засоби =

інструмент та інвентар =

ЕОМ =

Активна частина основних виробничих фондів складає 74% від балансової вартості основних виробничих фондів, тобто:

5356 * 0,74 = 3963,44 тис. грн.

а пасивна буде:

5356 - 3963,44 = 1392,56 тис. грн.

Отже, звідси видно, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівлі і споруди (38,46%), а найменшу - інструмент та інвентар, ЕОМ (1,92%).

2.3.2 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами

- фондозабезпеченість виробництва:

де Ф_З - фондозабезпеченість; БВ - балансова вартість основних виробничих фондів; О_вп - обсяги виконаних робіт;

 тис. грн. / тис. грн.

Отже, потреба підприємства в ОВФ для виготовлення одиниці продукції складає 0,55 тис. грн. / тис. грн.

- механозабезпеченість виробництва:

де М_З - механозабезпеченість виробництва; БВ^акт - балансова вартість машин та механізмів.

тис. грн. / тис. грн.

Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції складає 0,41 тис. грн. / тис. грн.

Дані показники використовують для характеристики ступеня озброєності робітників основними виробничими фондами.

2.3.3 Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами:

- фондоозброєність праці:

де Ф_оз - фондоозброєність праці робітників;

 - середньорічна чисельність робітників.

тис. грн. / люд.

Отже, вартість основних виробничих фондів, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 10,30 тис. грн. / люд.

- механоозброєність праці:

де М_оз - механоозброєність праці робітників.

тис. грн. / люд.

Отже, вартість машин і механізмів, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 7,62 тис. грн. / люд.

2.3.4 Показники використання основних виробничих фондів в часі

- коефіцієнт використання календарного часу:

де Ч_РД - число фактично відпрацьованих днів в році; Ч_КД - число календарних днів в році.

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Кк_Ч=0,65-0,70.

Отже, питома вага числа робочих днів в році становить 0,726

- коефіцієнт використання робочого часу:

де Ч_ФД - число фактично відпрацьованих днів в році.

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при К_РЧ=0,75-0,80.

Отже, ступінь використання робочого часу в році становить 81%.

- коефіцієнт змінності:

тис. грн. / тис. грн.

2.3.5 Узагальнюючі показники:

- фондовіддача:



де Ф_В - фондовіддача основних виробничих фондів;

тис. грн. / тис. грн.

Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на 1 грн. основних виробничих фондів. Отже, на 1 тис. грн. ОВФ виробляється 1,82 тис. грн. продукції.

- фондовіддача по чистій продукції:

де МВ - матеріальні витрати; Ар - річні амортизаційні відрахування.

тис. грн. / тис. грн.

Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості та робіт на рівень фондовіддачі основних виробничих фондів. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно, фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і становить 1,72 тис. грн. / тис. грн.

- коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:



тис. грн. / тис. грн.

Цей показник характеризує коефіцієнт використання основних фондів з врахуванням їх оборотності.

2.3.7 Визначення показників ефективності використання оборотних коштів

- коефіцієнт оборотності:

де - середньорічний залишок оборотних засобів.

тис. грн. / тис. грн.

Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють більше 6 обертів. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.

- коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:

тис. грн. / тис. грн.

Цей показник характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт (виготовленої продукції). Отже, на 1 тис. грн. виготовленої продукції потрібно 0,15 тис. грн. оборотних засобів.

- тривалість одного обороту:

де Д - тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік - 360 днів).

днів

Отже, час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції становить 54 днів. Чим менше витрачається часу на 1 оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

- коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:

тис. грн. / тис. грн.

Отже на 1 тис. грн. оборотних засобів припадає 1,06 тис. грн. економічного ефекту (прибутку).

- коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):



тис. грн. / тис. грн.

Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно, вартість валової продукції в 15,48 разів більша за матеріальні витрати.

3. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства

3.1 Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі

3.1.1 На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%)

де ?Р_ч - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;

Р_чб - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;

?Д_рч - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, відсотків.

?Р_ч = 215 * 0,12= 25,8 днів

Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 25,8 дні.

3.1.2 Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році

де Р_ч.пл - плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів.



Оскільки цей коефіцієнт є досить високим, то можна сказати, що робочий час в плановому році буде використовуватися ефективно.

3.1.3 Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу

При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства

де ?Зм_пл - приріст числа змін використання ОВФ, змін; К_ЗМб - коефіцієнт змінності використання ОВФ в базовому році.

(змін)

Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФ підприємства у плановому році збільшилось на 62.

3.1.4 Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання

де З_мпл - величина змін використання ОВФ у плановому році; К_зб - значення коефіцієнту змінності в базовому році

 змін

Отже, загальне число змін використання ОВФ у плановому році становить 578 змін.

3.1.5 Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ

де О_б - обсяг виробництва продукції у базовому році, тис.грн.; З_в - число змін використання ОВФ у базовому році.

тис. грн.

Отже, за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ продукції буде використано на 1170 тис. грн.

3.1.6 Визначаються додаткові витрати підприємства

Вони пов'язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. вартість ОВФ - 0,1грн у додаткову зміну

тис. грн.

Отже, додаткові витрати підприємства пов'язані із збільшенням величини річного робочого часу становлять 33,16 тис. грн.

3.1.7 Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції

Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.

Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становить:

де Д_АВ - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці); Бв_і - балансова вартість і-ї групи ОВФ, тис. грн.; а_і - норма річних амортизаційних відрахувань і-тої групи ОВФ; О - обсяг виробництва продукції, тис. грн.

тис. грн. тис. грн.

3.1.8 Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити

де (Д_АВб - Д_Абпл) - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; О_пл - річний обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.

 тис. грн.

Отже, економія витрат виробництва становить 138,14 тис. грн.

3.1.9 Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме

де ?С_рч - зниження собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ, тис. грн.

тис. грн.

Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ собівартість продукції стала 104,97 тис. грн.

3.2 Методичні рекомендації по обґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства

3.2.1 Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю

де О_р - обсяг реалізації продукції (приймається рівним обсягу виробництва продукції, тобто чистому доходу (виручці));

Т - тривалість одного обороту.

 (тис. грн.)

Отже, величина вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту становить 162.5 тис. грн.

3.2.2 Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік

де К_об - коефіцієнт оборотності; О_кор - середньорічні залишки оборотних коштів, тис. грн.; О_р - обсяг реалізації продукції, тис. грн..; ?О_об - збільшення обсягу продукції в наслідок збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.

тис. грн.

Отже, за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності за плановий рік підприємство збільшить випуск додаткової продукції на 1221,10 тис. грн.

3.2.3 Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити

де (Д_АВб - Д_Авпл) - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; (О_б + ?О_об) - річний обсяг виробництва продукції в плановому році, тис. грн.

При цьому доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становитиме:

де Д_АВ - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції в долях від одиниці; Б_ві - балансова вартість і-тої групи ОВФ, тис. грн.; а_і - норма річних амортизаційних відрахувань і - тої групи ОВФ; О - обсяг виробництва продукції, тис.

тис. грн.

Отже, за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань собівартість продукції зменшиться на 144,17 тис. грн.

3.3 Методичні рекомендації з обґрунтування зниження матеріаломісткості продукції

3.3.1 Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому періоді на 1 гривню товарної продукції

де С_МВ - матеріальні витрати, тис. грн.; О_ВП - обсяг випуску продукції, тис. грн.

тис. грн. / тис. грн.

Отже, в базовому періоді на 1 гривню товарної продукцію матеріальних витрат припадає 0,06 гривні.

3.3.2 На плановий рік підприємство планує знизити питомі матеріальні витрати на 3 %

При цьому економія собівартості складе:

тис. грн.

Отже, в результаті зменшення питомих матеріальних витрат собівартість продукції знизилась на 23,54 тис. грн.

3.4 Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності

Таблиця .3 Вплив запроваджених заходів на результати господарської діяльності

Показники	Базовий	Плановий	Відхилення
			абсол.	відн.
Проектна потужність (тис. грн.)	9750	9750	0	0
Товарна продукція (чистий дохід), тис. грн.	9750	10117,58	367,58	3,77
Повна собівартість виробництва продукції, тис. грн.	8196,60	8232,94	36,34	0,44
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5356	5356	0	0
Амортизаційні відрахування, тис. грн.	1151,13	1151,13	0	0
Фондовіддача, грн. / грн.	1,82	2,27	0,45	24,52
Коефіцієнт віддачі споживчих ОВФ	8,47	10,55	2,08	24,52
Продуктивність праці одного робітника, тис. грн.	18,75	23,35	4,60	24,52
Середньомісячна зарплата одного робітника, грн.	250	310	60	24,52
Витрати на 1 грн. виготовленої продукції, тис. грн.	840	810	-30	-3,57
Коефіцієнт використання потужності підприємства	19,70	20,44	0,74	3,77
Рентабельність продукції, %	19,90	29,61	9,71	48,79

Чистий дохід в плановому році визначається за формулою

тис. грн.

тис. грн.

Повна собівартість виробництва продукції в плановому році становить:

тис. грн.

Фондовіддача в плановому році становитиме:

грн. / грн.

Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ плановий:

Продуктивність праці одного робітника визначається за формулою:

тис. грн.

тис. грн.

Середньомісячна зарплата 1-го робітника визначається за залежністю:

тис. грн. = 250 грн.

тис. грн. = 310 грн.

Витрати на 1 грн. виготовленої продукції:

тис. грн. = 840 грн.

тис. грн. = 810 грн.

Коефіцієнт використання потужності підприємства:



Рентабельність продукції в плановому році визначається за залежністю:

тис. грн.

Отже, як видно з останньої таблиці підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства позитивно вплинуло на результати його господарської діяльності. Проектна потужність 9750 тис. грн. Зокрема за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ та оборотності оборотних коштів, товарна продукція збільшиться з 9750 до 10117.58 тис. грн., тобто на 3.77%. В цей же час собівартість продукції зросла з 8196.60 до 8232.94 тис. грн., тобто на 0,44%. Фондовіддача зросте на 24,52%, продуктивність праці на 24,52%. Коефіцієнт віддачі споживчих ОВФ зросте з 8,47 до 10,55 тобто на 24,52%. Зросте і середньомісячна заробітна плата одного робітника з 250 грн. до 310 грн. (на 24,52%). Витрати на 1 грн. виготовленої продукції зменшились з 840 до 810 грн., тобто на 3,57%. В результаті цих заходів потужність підприємства буде перевикористана на 3,77%, а рентабельність продукції зменшиться на 19,90% і становитиме 29,61%.

Висновок

Здійснені розрахунки та аналіз теоретичних основ підвищення ефективності використання виробничих ресурсів дозволяє зробити наступні висновки:

Основною метою підприємців є одержання прибутку від господарської діяльності і забезпечення його зростання в динаміці. Намагання отримати прибуток є рушійною силою ринкової економіки, а цього неможливо досягнути за умови неефективного використання ресурсів.

Існує три різні види ефективності: ефективність господарської діяльності підприємства, ефективність використання окремих видів ресурсів, ефективність виробництва товарів.

Ефективна робота підприємств сприяє забезпеченню ефективності суспільного виробництва. Ефективність досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів таким чином, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску будь-якого іншого товару.

Загалом ресурси фірми складаються з фінансових і виробничих ресурсів. До виробничих ресурсів відносяться виробничі фонди, які складаються з основних фондів та оборотних коштів.

Ресурси праці фірми - це сукупність найманих працівників, трудова діяльність яких забезпечує досягнення цілей організації.

Основними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача, фондоозброєність, механоозброєність, фондозабезпеченість, механозабезпеченість тощо.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний шляхи підвищення ефективності використання основних фондів: екстенсивний передбачає збільшення тривалості роботи основних фондів на протязі року, а інтенсивний - підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу.

Показники ефективності використання оборотних засобів передбачають розрахунок об'єму реалізованої продукції на 1 гривню оборотних засобів. До них належать об'єм реалізованої продукції на 1 гривню середньої величини оборотних коштів, коефіцієнт завантаження оборотних коштів, тривалість одного обороту, сума вивільнених або залучених оборотних коштів, коефіцієнт використання оборотних коштів та коефіцієнт ефективного використання оборотних коштів.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками та прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товаро-матеріальних цінностей.