Таблиця 1.14 - Обсяг реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення на підприємстві "Титан" у 2006 і 2007 роках

Місяці	Обсяг реалізації послуг в 2006 році	Обсяг реалізації послуг в 2007 році
	грн.	%	грн.	%
1	2	3	4	5
Січень	7 990,92	5,46	9 460,24	3,81
Лютий	7 639,78	5,22	18 088,70	7,29
Березень	12 313,64	8,42	21 987,58	8,86
Квітень	10 782,98	7,37	14 656,26	5,90
Травень	17 292,28	11,82	24 672,78	9,94
Червень	16 857,96	11,53	28 220,48	11,37
Липень	16 046,60	10,97	26 919,64	10,84
Серпень	16 530,70	11,30	22 046,30	8,88
Вересень	9 081,14	6,21	24 877,32	10,02
Жовтень	10 430,48	7,13	23 738,78	9,56
Листопад	12 722,72	8,70	20 030,70	8,07
Грудень	8 565,02	5,86	13 592,90	5,47
Разом:	146 254,22	100,00%	248 291,68	100,00%

Дані, що представлені в таблиці підтверджують збільшення обсягів реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення підприємством "Титан". Це свідчить про підвищення розміру прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації послуг у зв'язку з виходом на нові ринки. Наочно обсяг реалізації послуг в 2006 й 2007 роках на підприємстві "Титан" представлені на малюнку 1.2.

Малюнок 1.2 - Обсяг реалізації послуг у 2006 і 2007 роках

2. Величина оплачених витрат

Зниження величини витрат веде, за інших рівних умов, до збільшення прибутку, а підвищення - до її скорочення. [3,6]

Тому що підприємство "Титан" займається реалізацією послуг, то визначити величину витрат на одну одиницю пропонованих послуг неможливо. Через те, що попит на послуги, пропоновані підприємством, не постійний і прямо залежить від кожного конкретного замовника, то витрати, що представлено в таблиці 1.15 мають сумарний характер і показані по місяцях.

Таблиця 1.15 - Витрати на реалізацію послуг підприємством "Титан" в 2006 і 2007 роках

Місяці	Витрати в 2006 році	Витрати в 2007 році
	грн.	%	грн.	%
1	2	3	4	5
Січень	4 335,98	6,31%	3 566,14	4,09%
Лютий	5 230,66	7,61%	5 672,92	6,51%
Березень	5 279,70	7,68%	6 122,80	7,02%
Квітень	5 743,18	8,35%	5 971,96	6,85%
Травень	7 931,68	11,54%	8 832,54	10,13%
Червень	7 783,08	11,32%	10 305,50	11,82%
Липень	7 222,50	10,51%	10 024,06	11,50%
Серпень	7 463,20	10,86%	8 335,08	9,56%
Вересень	5 225,64	7,60%	8 510,92	9,76%
Жовтень	4 204,52	6,12%	7 322,54	8,40%
Листопад	3 297,38	4,80%	7 029,78	8,07%
Грудень	5 027,18	7,31%	5 467,82	6,27%
Разом:	68 744,72	100,00%	87 162,08	100,00%

Для наочності на малюнку 1.3 показані сумарні витрати за 2006 і 2007 роки на підприємстві "Титан".

Малюнок 1.3 - Витрати на установку єдиних систем пило-видалення підприємством "Титан" 2006 і 2007 роки

Витрати на реалізацію послуг складаються з:

питомих витрат на сировину й матеріали. Але тому що підприємство "Титан" займається реалізацією послуг, то найчастіше замовник сам купує всі необхідні матеріали, які робітники підприємства використають у своїй роботі, але буває й навпаки, коли замовник покладається на знання й уміння робітників, і в остаточному підсумку сума витрат на сировину й матеріали лягає на підприємство за рахунок збільшення вартості реалізованих робіт;

питомих витрат на виробництво, які залежать від витрат водо-, електропостачання технологічного процесу, амортизації основних засобів, зарплати робітників, ремонту устаткування й інше;

постійних витрат (містять у собі зарплату апарата керування, нарахування на зарплату й інші витрати, а саме банківське обслуговування, телефонний зв'язок, канцтовари інше);

і інших витрат, що виникають у процесі роботи підприємства.

3. Ціна на реалізовані послуги

Ціни на реалізовані послуги підприємства "Титан" представлені в прайс-листі, що наведено у Додатку А. Для того, щоб провести порівняльний аналіз між цінами на послуги, що пропонує підприємство "Титан" і фірмою-конкурентом була складена таблиця що знаходиться у Додатку Б, у якому наведені ціни на послуги обох підприємств у 2007 році й виведена різниця між запропонованими цінами. Із Додатку Б можна побачити, що вартість послуг, які надає підприємство "Титан" нижче, ніж у фірми-конкурента. Але є позиції, по яких "Титан" уступає конкурентам у ціні, але таких позицій не дуже багато. Це пояснюється тим, що підприємство виходячи на ринок кондиціювання та електропровідних систем, щоб завоювати своє місце на ринку, шляхом демпінгу цін на послуги, підвищувало число постійних клієнтів, завойовуючи їх високою якістю послуг, що пропонуються. У 2007 році підприємство "Титан" зарекомендувало себе як гідний суперник головним та сильним конкурентам у цій галузі. Воно стало гідним конкурентом підприємствам, що диктують ціни на ринку дизайну, кондиціюванню та електропроводці. У цій ситуації, актуальним для підприємства "Титан" є перегляд цін на послуги з метою підвищення прибутку.

Але у подальшій роботі буде розглядатися тільки розділ, у кому наведено ціни на послуги з установки єдиних систем пиловидалення підприємством "Титан" і буде плануватися ціна ці послуги на 2008 рік.

1.5 Етапи та методи ціноутворення

1.5.1 Загальна схема розрахунку цін й основні етапи ціноутворення

Кожен товар має свою ціну, але далеко не кожне підприємство може самостійно встановити ціну, по якій воно хоче продавати свій товар у достатньому обсязі. В залежності від конкретних умов, можливостей фірми-продавця для розрахунку ціни можуть бути використані різні методи. Значний вплив на вибір методу розрахунку ціни роблять ступінь новизни товару, наявність диференціації товару по якості, обсяг виробництва, потенційна спрямованість товару, стадія життєвого циклу. Причому мінімально можлива ціна визначається в основному собівартістю продукції, максимально можлива - наявністю унікальних достоїнств виробу.

Таким чином, при виборі методу ціноутворення потрібно враховувати як внутрішні обмеження (витрати й прибуток), так і зовнішні (купівельна спроможність, ціни товарів-конкурентів і так далі). Розрахунок ціни на товар припускає виконання ряду послідовних етапів у діяльності економіста, що займається утворенням цін. Ці етапи наведено нижче:

1 етап. Постановка цілей і завдань ціноутворення.

Ціна товару виконує найважливішу для підприємства функцію, що складається в одержанні виторгу від продажу товарів і реалізації. Керівництво фірми розглядає ціну як змінний фактор, який робить прямий вплив на виторг від продажу товарів або реалізації послуг, структуру виробництва, методи роботи підприємства. Тому розраховуючи ціну, фірма повинна чітко визначити для себе, яких цілей вона хоче домогтися за допомогою встановлюваної ціни на товар чи послугу, що вона пропонує покупцю. Бо на скільки чітко буде сформульована дана мета підприємством на початку, тим вірніше буде встановлена ціна і тим більш позитивних результатів вона досягне потім.

2 етап. Визначення попиту.

Ціна й попит перебувають у певній залежності. Фірма повинна оцінити еластичність попиту за ціною, визначити ймовірну кількість товарів, яку можна продати на ринку протягом певного часу за цінами різного рівня. Важливо пам'ятати, що попит визначає максимальну ціну, по якій підприємство може продати свій товар або реалізувати послуги.

3 етап. Оцінка витрат виробництва.

Витрати виробництва зазвичай визначають мінімальну ціну товару чи послуги. Тому на даному етапі підприємство визначає постійні, змінні, валові витрати виробництва при різних обсягах випуску. Всі фірми прагнуть установити таку ціну, що вона покривала б всі витрати виробництва й забезпечувала б достатній прибуток.

4 етап. Аналіз цін й якості товарів конкурентів.

Попит визначає максимальну ціну, витрати виробництва - мінімальну, а різниця між ними і є "поле гри" для ухвалення рішення про рівень ціни. На цьому відрізку вивчають ціну і якість фірм-конкурентів. Тільки вивчивши ціни і якість аналогічних виробів конкурентів, фірма може більш об'єктивно визначити положення свого товару по відношенню до товарів фірм-конкурентів. На основі аналітичного порівняння свого й чужого товару можна буде або встановити більше високу ціну, чим у конкурентів, або, навпаки, більше низьку.

5 етап. Вибір методу ціноутворення.

Ціну можна визначати різними способами, кожний з яких по-різному впливає на рівень ціни, тому фірми прагнуть вибрати такий метод, що дозволяє більш правильно визначити ціну на конкретний товар або послугу.

6 етап. Розрахунок вихідної ціни.

На основі обраного методу визначається можливий рівень ціни.

7 етап. Облік додаткових факторів.

Перш ніж визначити остаточний рівень ціни, підприємство повинно врахувати ряд додаткових факторів, що впливають на рівень ціни, перевірити дотримання цілей цінової політики, урахувати реакцію на рівень ціни покупців, посередників, конкурентів, держави і так далі.

8 етап. Установлення остаточної ціни.

На цьому етапі встановлюється остаточний рівень ціни на товари або послуги, пропоновані компанією до реалізації, оформляються відповідні документи.

Методи ціноутворення - способи й методи економічних розрахунків і співвідношень цін на товари й послуги.

Всі методи ціноутворення можуть бути об'єднані в чотири великі групи: витратні, ринкові, економетричні та адміністративні, які наведені на малюнку 1.4.

1.5.2 Витратні методи ціноутворення

Витратний метод формування ціни базується на розрахунку витрат продавця по створенню і реалізації товару або послуги.

Витратні методи ціноутворення ґрунтуються на витратах продавця і не відбивають купівельний попит і кон'юнктуру ринку. Цей метод дозволяє оцінити частку витрат у ціні кожного товару і робить розрахунок цін точним з більшим ступенем імовірності, тому що легше продавцю спрогнозувати свої показники витрат, чим попит і поводження конкурентів. Тому практично кожен продавець у тому чи іншому ступені використовує ці методи у своїй практиці при формуванні механізму ціноутворення.

При розрахунку ринкової ціни сьогодні найбільш широко застосовуються наступні методи:

метод, заснований на визначенні повних витрат, сутність якого складається в підсумовуванні сукупних витрат: перемінні (прямі) плюс постійні (накладні) витрати і прибутку, що фірма розраховує одержати. Головна перевага даного методу - його простота і зручність. Метод повних витрат найбільш розповсюджений на підприємствах з чітко вираженою товарною диференціацією для розрахунку цін традиційних товарів, а також для встановлення цін на зовсім нові товари, що не мають цінових обмежень;

метод, що орієнтується на прямі витрати та у той же час враховує сукупність всіх ринкових умов, особливо умов збуту. Сутність методу прямих витрат складається у встановленні ціни шляхом додавання до перемінних витрат визначеної заздалегідь надбавки-прибутку. При цьому, постійні витрати не розподіляються по окремих товарах, а погашаються з різниці між сумою цін реалізації і перемінних витрат на виробництво продукції. Ця різниця одержала назву "доданого" чи "маржинального" прибутку. Метод прямих витрат базується на оцінці потенційного обсягу продажів по кожній передбачуваній ціні. Підраховується сума прямих перемінних витрат і визначається величина націнки ("маржинального" прибутку) на одиницю продукції і на весь обсяг прогнозованих продажів чи реалізованого обсягу послуг за передбачуваною ціною. Віднімаючи з отриманих сумарних націнок постійні витрати, визначають прибуток при реалізації продукції;

Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також базується на аналізі собівартості, але він більш складний, чим розглянуті вище методи. При цьому методі надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кожної вже наступної одиниці товару чи послуги. Цей метод виправданий у тому випадку, якщо гарантовано продаж по трохи більш високій ціні, щоб покрити накладні витрати підприємства. Даний метод має ряд привабливих моментів, але якщо він неправильно зрозумілий і недостатньо проконтрольований, може привести до несподіваних негативних результатів;

Визначення цін методом беззбитковості використовується тими компаніями, що починають брати до уваги ринкові фактори. Цей метод дає можливість порівняти розміри прибутку, одержуваного при різних цінах, і дозволяє компанії, що уже визначила для себе норму прибутку, продавати свій товар за такою ціною, що при визначеній програмі випуску дозволила б у максимальному ступені домогтися виконання цієї задачі;

Основна задача методу обліку рентабельності інвестицій полягає в тому, щоб оцінити повні витрати при різних програмах виробництва товару і визначити обсяг випуску, реалізація якого за визначеною ціною дозволить окупити відповідні капіталовкладення. Метод успішно підходить при прийнятті рішень про величину обсягу нового виробництва для підприємства товару з відомою ринковою ціною на аналогічний товар фірм-конкурентів.

1.5.3 Ринкові методи визначення цін

Деякі фахівці вважають, що рівень попиту може бути єдиним фактором, який варто враховувати при визначенні цін.

Ринковий метод формування ціни, орієнтований на покупців, іншими словами на корисність (цінність) товару й відбиваючий кон'юнктуру ринку. При такому підході до визначення ціни на свій товар підприємство виходить з положення, що споживач самостійно оцінює цінність товару (послуги), беручи в розрахунок основні і додаткові переваги товару в порівнянні з аналогічними на ринку, рівень і якість, з урахуванням цих обставин, визначає співвідношення між оцінкою корисності товару і його ціною.

Основним фактором при цьому методі є не витрати продавця, а купівельне сприйняття, що дозволяє покупцю з усієї запропонованої гамми обрати найбільш оптимальний з погляду ціни і якості товар чи послугу, з погляду на те, що придбання дорогого товару може бути іноді доцільніше, ніж покупка більш дешевого його аналога. Іншими словами, при такій системі ціноутворення споживач віддасть свої гроші за те, що представляє для нього більшу "цінність", а не за те, що представляє собою меншу "вартість" для виробника (постачальника). Чутливість покупця до ціни характеризується таким поняттям, як еластичність. Знання цінової еластичності дозволяє менеджерам розрахувати оптимальну ціну продажів, що максимізує прибуток. Незважаючи на велику інформативність коефіцієнтів еластичності, даний метод формування цін на практиці застосовується дуже рідко, оскільки з поняттям еластичності зв'язаний ряд труднощів практичного характеру.

Вплив фактора конкуренції на ухвалення рішення про встановлення ціни на товар залежить від структури ринку. Компанії, що дотримуються такої тактики, встановлюють ціну на свій товар нижче рівня конкурентів.

До ринкових методів формування ціни відноситься також метод визначення цін, орієнтований на наявність рівноваги між витратами виробництва і станом ринку. При даному методі ціна не міняється при зміні витрат чи рівня попиту тільки тому, що конкуренти теж не змінюють свої ціни. Як тільки конкуренти змінили ціни, фірма змінює ціни на свій товар, хоча витрати і попит залишилися без зміни. Також цьому методу віддають перевагу фірми, яким важко визначити власні витрати і вважають діючі ціни базою для визначення цін на свої товари. Це дозволяє уникнути ризику, зв'язаного з установленням власної ціни.

1.5.4 Економетричні методи визначення цін

Економетричний метод формування ціни заснований на співвідношенні ціни до визначеного параметра, що характеризує цінність товару аналогічного ряду чи вхідних у товар інших складових частин.

Фірми часто мають необхідність у проектуванні й освоєнні виробництва такої продукції, що не заміняє раніше освоєну, а доповнює чи розширює вже існуючий параметричний ряд виробів. Параметричний ряд - це сукупність конструктивно і (чи) технологічно однорідних виробів, призначених для виконання одних функцій і відрізняющихся друг від друга значеннями основних техніко-економічних параметрів відповідно до виконуваних виробничих операцій.

Аналіз виробничих витрат дозволяє встановити, що норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, як правило, змінюються при корегуванні техніко-економічних параметрів.

Існує ряд методів побудови цін на нову продукцію в залежності від рівня її споживчих властивостей з урахуванням нормативів витрат на одиницю параметра. Такі методи одержали назву нормативно-параметричних, до них відносять такі методи, як:

Ш Метод питомих показників використовується для визначення й аналізу цін невеликих груп продукції, що характеризується наявністю одного основного параметра, величина якого значною мірою визначає загальний рівень ціни виробу. При даному методі спочатку розраховується питома ціна, що дорівнює відношенню ціни базисного виробу до величини параметра базисного виробу, а потім розраховується ціна нового виробу, що являє собою питому ціну, помножену на значення основного параметра нового виробу у відповідних одиницях виміру. Цей метод можна застосовувати для обґрунтування рівня і співвідношень цін невеликих параметричних груп продукції, що мають нескладну конструкцію і характеризуються одним параметром;

Ш Метод регресивного аналізу застосовується для визначення залежностей зміни ціни від зміни техніко-економічних параметрів продукції, що відноситься до даного ряду, побудови і ціннісних співвідношень:

Ц = f (Х₁,Х₂,...Х_n ), (1.14)

де X₁,_2…n - параметри виробу.

Кількісна залежність між змінами результативного (Ц) і факторних (Xі) ознак знаходиться на основі методу регресійного аналізу. При цьому можуть бути отримані різні рівняння регресії: лінійне, статечне і параболічне.

Баловий метод. Полягає в тому, що на основі експертних оцінок значимості параметрів виробів для споживачів кожному параметру привласнюється визначене число балів, підсумовування яких дає оцінку техніко-економічного рівня виробу. Ціна на новий виріб при даному методі розраховується так:

1) визначається ціна одного бала:

(1.15)

2) визначається ціна нового виробу:

(1.16)

де Ц_б - ціна базового виробу-еталона;

Б_бi - балова оцінка і-го параметра базового виробу;

Б_нi - балова оцінка і-го параметра нового виробу;

Ц' - ціна одного бала;

V_i - вагомість параметра.

Даний метод застосовується в тому випадку, коли важливо оцінити надійність роботи, зовнішній вигляд товару і так далі.

агрегатний метод полягає в підсумовуванні цін окремих конструктивних частин виробів, що входять у параметричний ряд, з додаванням вартості оригінальних вузлів, витрат на зборку і нормативного прибутку.

1.5.5 Адміністративні методи визначення цін

Адміністративний метод формування ціни, заснований на директивному розпорядженні по встановленню того чи іншого рівня чи межі цін уповноваженими на те державними органами.

Систематизуючи в загальному виді форми адміністративного регулювання ціноутворення, можна виділити наступні:

встановлення фіксованих цін і тарифів;

встановлення меж можливого росту цін за визначений період часу чи граничного рівня ціни: максимального чи мінімального рівня ціни;

встановлення граничного нормативу рентабельності (бажаного доходу);

загальне заморожування цін (застосовується при сильному розвитку інфляції) чи заморожування цін на окремі групи товарів;

встановлення граничних розмірів постачальницько-збутових і торгових надбавок;

декларування цін;

встановлення рекомендаційних цін по найважливіших видах товарів.

1.6 Формулювання мети і задач дослідження

В умовах ринкової економіки метою кожного підприємства є одержання максимальне можливого прибутку. Можливість здійснювати свою виробничо-фінансову діяльність мають підприємства, що одержують високі економічні результати за умови найбільш ефективного використання ресурсів, економічного ризику, оригінальних ідей, удосконалення системи керування виробництвом. Управлінські рішення і дії повинні базуватися на аналітичних розрахунках. Впровадження організаційно-технічних заходів на підприємстві можливе тільки за умови обґрунтування їхньої економічної доцільності. Важлива роль у реалізації цих задач належить економічному аналізу.

Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства "Титан" показав стрибки в темпі зростання прибутку. Більш глибокий аналіз формування прибутку показав доцільність перегляду цін на запропоновані послуги. Перегляд цін буде проводитись на повний розділ послуг, що пропонує підприємство "Титан", а саме буде переглянуто ціни на послуги з установки єдиних систем пиловидалення. Цей напрямок було вибрано через те, що саме цим видом діяльності підприємство займається з самого початку свого існування.

Таким чином, ціль дослідження в дипломній роботі - це максимізація прибутку на підприємстві "Титан" бізнес-процесу установки єдиних систем пиловидалення. Максимізація прибутку від установки єдиних систем пиловидалення буде зроблено за рахунок підвищення ціни, яка буде визначатися в залежності від багатьох факторів - постійних та змінних витрат, обсягів прибутку, отриманого у попередні роки від цього виду діяльності, а також від цін, які пропонують фірми-конкуренти.

Поставлена ціль досягається шляхом вирішення наступних основних задач:

аналіз економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства "Титан";

розробка методики моделювання процесу одержання прибутку комерційним підприємством;

прогноз необхідних даних для моделі з урахуванням аналізу відомих методів прогнозування;

розробка моделі максимізації прибутку на основі виявлення закономірності прогнозування на основі аналізу двох попередніх років, що проводиться на основі теорії коректності лінійних багатокрокових формул і його запропоновано розрахувати за методом експертної оцінки;

розробка моделі максимізації прибутку на основі аналізу цін на послуги, що пропонує підприємство та фірми-конкуренти;

створення автоматизованої інформаційної системи максимізації прибутку на підприємстві "Титан".

2. Економічна модель максимізації прибутку в умова підприємства "Титан"

Електронні таблиці Microsoft Excel стали сьогодні невід'ємною частиною нашого життя. Багато підприємств ведуть досить таки успішно облік з використанням табличного процесора Microsoft Excel. Зараз електронні таблиці стали мовою повсякденного спілкування також й у менеджменті. Застосування електронних таблиць дозволило менеджерам самостійно створювати й аналізувати різні моделі, для прийняття оптимального і правильного рішення. У даному розділі мова піде про те, як за допомогою електронних таблиць Excel можна створити моделі для аналізу ситуацій у сфері менеджменту. Ціль складається у вивченні моделей керування, заснованих на електронних таблицях: що вони собою представляють, як створюються, використовуються, і що можна довідатися з їх допомогою. Таким чином, в основі успіху підприємства "Титан" буде лежати набір управлінських моделей для підтримки процесу прийняття рішень для підвищення ефективності економічних показників роботи, а саме одержання максимального прибутку. Підхід складається в розробці і наступному аналізі моделі максимізації прибутку. На підставі проведеного аналізу будуть запропоновані рішення по поліпшенню виробничо-господарської діяльності підприємства "Титан".

2.1 Розробка методики моделювання процесу одержання прибутку комерційним підприємством

Діяльність керуючого персоналу будь-якого комерційного підприємства завжди спрямована на одержання прибутку, а саме на її максимально можливий обсяг. У будь-якій сформованій управлінській ситуації менеджер аналізує можливі рішення, приймає найбільш прийнятні рішення, реалізує його, у результаті чого організація дістає визначений прибуток. Графічно процес реалізації управлінських рішень по одержанню прибутку на будь-якому підприємстві показано на малюнку 2.1.

Економічне моделювання є науковим методом, реалізацією якого не повинні займатися тільки винятково фахівці з моделювання. Оперативне керування впливає на всі аспекти процесу моделювання, тому безпосереднє залучення менеджера до даного процесу це застава успішного застосування результатів моделювання в реальній дійсності.

Менеджери мають дуже важливу роль під час формування ідеї, створення моделі, її інтерпретації і при реалізації рішень. Тому успішний менеджер повинний знати наступне:

які ситуації піддаються моделюванню;

як одержати потрібні для побудови моделі чи дані як витягти їх з великих масивів даних, і які існують методи аналізу моделей, що допомагають у прийнятті управлінських рішень;

що можна зробити, щоб витягти максимальну користь з інтерпретації моделі і реалізації рішення.

Моделі відіграють різну роль на різних рівнях керування компанією. На верхньому рівні моделі, як правило, пропонують інформацію і допомагають зрозуміти проблему. Вони використовуються як засоби стратегічного планування: для того, щоб передбачати майбутнє, досліджувати альтернативи, розробити кілька планів на випадок непередбаченого розвитку подій, підвищити гнучкість виробництва і скоротити час реакції на вимоги часу. На більш низькому рівні моделі частіше використовуються для того, щоб запропонувати рішення, що рекомендуються.

На різних рівнях керування компанією моделі можуть використовуватися по-різному з ряду причин. Чим нижче рівень організації, тим простіше задачі й альтернативи. Взаємодії легше описати кількісно, тому що частіше більш доступні точні дані, більш визначеної є і майбутнє середовище реалізації рішення. Крім того, досить часто повторюються однакові чи схожі ситуації для прийняття рішень, що дозволяє зменшити витрати на збір даних і розробку моделі за рахунок її багаторазового використання.

Способи використання моделей так само різноманітні. За допомогою моделей можна продати чи ідею проект, замовити оптимальну кількість продукції чи краще організувати роботу гігантської багатонаціональної корпорації. У будь-якому випадку моделі забезпечують структуру для цілісного логічного аналізу. Моделі широко використовуються завдяки тому, що змушують виконати такі дії:

визначити цілі;

визначити типи рішень, що впливають на досягнення цих цілей;

виявити і зафіксувати взаємозв'язку між цими рішеннями;

вивчити вхідні в них перемінні і визначити можливість їхнього виміру;

з'ясувати які дані потрібні для кількісного визначення значень перемінних і знайти спосіб описати їхній взаємний вплив;

визначити які обмеження можуть накладатися на значення перемінних;

обговорити ідеї з членами групи, що допомагає їхній спільній роботі;

модель можна використовувати як засіб для оцінки й обговорення різних варіантів політики компанії, якщо кожен варіант чи ряд рішень оцінюється з тих самих позицій, згідно тим же формулам, що описують взаємозв'язку й обмеження. Більш того, моделі можна перевірити безпосередньо на практиці й удосконалити, використовуючи досвід;

моделі, засновані на електронних таблицях надають менеджерам можливість систематично використовувати могутні аналітичні методи. Такі моделі дозволяють оперувати великим числом перемінних і описувати їх взаємозв'язок, що не під силу зробити в розумі. Моделі дозволяють одночасно використовувати аналітичні можливості електронних таблиць, можливості збереження даних і обробки даних за допомогою обчислювальних ресурсів комп'ютерів.

Для пояснення цих положень необхідно більш докладно розглянути роль і місце моделей у реальному світі. Жодна модель не в змозі цілком охопити реальність. Кожна модель є деякою абстракцією, тобто описує тільки деякі можливі взаємозв'язки реального світу і приблизно представляє відносини між ними. З цього випливає правило, що визначає, коли варто використовувати моделі: модель варто використовувати в тому випадку, якщо з її допомогою приймаються більш удалі рішення, чим без її.

Незважаючи на те, що в ході аналізу багатьох моделей виникають "оптимальні" рішення, важливо розуміти, що такі рішення є оптимальними для формальних, але вони можуть і не бути такими в реальній ситуації. Термін "оптимальність" відноситься до моделей, а не до реальності. Те, що оптимально в моделі, аж ніяк не завжди оптимально в реальному житті.

Іноді є сенс говорити про оптимальні рішення стосовно до реальних ситуацій у керуванні бізнесом. Саме тому важливо, щоб менеджер був впевненим, що запропоновані моделі рішення мають сенс і задовольняють його інтуїтивним вимогам. Таким чином, для менеджера дуже важливо оцінити модель і визначити, наскільки варто довіряти їй. Але завжди потрібно бути готовим до того, що виникнуть якісь зміни і старі рішення перестануть спрацьовувати. Існує чимало доказів, що процес моделювання можна успішно застосовувати тоді, коли середовище навколо бізнесу-ситуації міняється так, що стандартна політика і практичні методи стають неадекватними.

Безумовно, не можна гарантувати, що використання моделі завжди дасть позитивний результат, але, незважаючи на його недосконалість, цей підхід найбільш раціональний із усіх можливих. Більш того, як і сам процес моделювання, управлінські ситуації в дійсності розвиваються скоріше циклічно, чим послідовно. Тобто вони виникають повторно і мають потребу в повторному розгляді й обробці.

Існує три типи моделей: фізичні, аналогові і символічні моделі. Менеджерам приходиться працювати з усіма трьома типами моделей, але найчастіше з аналоговими моделями, представленими у формі діаграм і графіків, а також із символічними моделями у виді електронної таблиці чи звітів інформаційно-керуючої системи.

Усі моделі створюються людиною, починаючи з простих, і закінчуючи складними. Для моделювання ситуації спочатку потрібно представити її структурованим образом, тобто необхідно виробити деякий спосіб, що дозволить систематично обміркувати дану ситуацію. Варто пам'ятати, що найчастіше приходиться мати справу з формулюваннями управлінських ситуацій у виді деяких ознак, а не у формі чіткої постановки проблем. Постановка проблеми містить у собі можливі рішення і метод виміру їхньої ефективності, що являють собою дві ключові складові частини будь-якої моделі. Структурування - це перехід від інтуїтивного розуміння до чіткої постановки проблеми. Це винятково важливе уміння, яким повинний володіти менеджер, щоб успішно розробляти моделі.

При кількісному моделюванні бізнесу-середовища необхідно описувати взаємодії багатьох перемінних. Для цього потрібно сформулювати математичну модель, яка умовно ділиться на такі етапи:

1. вивчення середовища з метою структурування управлінської ситуації;

2. формалізація представлення про ситуацію;

3. побудова символічної і кількісної моделі.

При структуруванні управлінської ситуації використовуються математичні і табличні моделі, у якості яких творець моделі повинний вибрати і виділити аспекти і властиві ситуації, що розглядається. Найважливішої складової успіху є досвід у створенні моделей, і роботи у відповідній середовищі.

Формалізація представлення про ситуацію, полягає в концептуальному аналізі, під час якого необхідно прийняти визначені припущення. Оскільки розглянута управлінська ситуація містить у собі цілі і рішення, їх необхідно визначити й обґрунтувати. Існує кілька способів визначити перемінні рішення, але не завжди відразу вдається знайти найбільш придатне і правильне визначення. Цілі також можуть бути не цілком ясні. Навіть найбільш здатні менеджери можуть не мати точного представлення про те, які результати вони хочуть одержати. Проблеми виникають і в тому випадку, коли цілей занадто багато, а вибрати необхідно одну.

На малюнку 2.2 представлено перший етап формалізації управлінського рішення для формулювання задачі - виявлення основних складових моделі. На даному етапі основна увага приділяється визначенню входів, тобто того, що модель повинна обробляти, і виходів - того, що модель робить. На даному етапі модель зветься "чорна скриня", тому що ще не відомо, яка логіка буде реалізована в моделі.

Малюнок 2.2 - Представлення моделі у виді "чорної скрині"

Після визначення того, яка інформація буде подаватися на вході, і яку інформацію необхідно одержати на виході з моделі, необхідно розбити її на дві категорій. Вхідна інформація, іменована зовнішніми перемінними, поділяється на рішення - перемінні, контрольовані менеджером, і параметри - перемінні, котрими менеджер керувати не може. Багато неконтрольованих вхідних величин можуть бути невідомі заздалегідь. Тому, трактуючи їх як параметри, можна будувати модель так, нібито вони були заздалегідь відомі. Пізніше можна конкретизувати чисельні значення даних величин, проаналізувавши дані й оцінивши ці значення, чи просто задати передбачувані значення величин при аналізі моделі.

Інформація, що одержується на виході, називана внутрішніми перемінними, поділяється на показники (критерії) ефективності - перемінний, визначальний ступінь наближення до мети, і що допомагають розуміти й інтерпретувати результати роботи моделі. Критерії особливо важливі, тому що вони використовуються для визначення того, наскільки удалося наблизитися до кінцевої мети. Тому критерії часто називають цільовими функціями.

Незважаючи на простоту схеми "чорної скрині", вона змушує менеджерів на початку процесу моделювання визначити, що варто включити в модель, а що необхідно виключити з неї, а також розібратися з класифікацією відповідних факторів.

Основний внесок менеджера в побудову моделі на даному етапі полягає в тому, щоб розробити усередині "чорної скрині" математичні рівняння, що зв'язують перемінні. Спочатку використовують спрощені зв'язки, які потім уточнюються. До уточнення варто віднестися з великою відповідальністю, оскільки ці зв'язки в сукупності з даними стають основою всього процесу моделювання.

Управлінські рішення в значній мірі засновані на оцінці й інтерпретації даних. Бажання створити більш зроблену модель приведе до збору і збереження додаткових даних. Один з перших прихильників моделювання в сфері менеджменту, Черчмен, заявляв, що в дійсності не існує "неопрацьованих" даних, у тім змісті, що сам факт збору і фіксації даних завжди відбиває деякі схеми світогляду, тобто визначену модель, побудовану в розумі, хоча ця модель може явно і не усвідомлюватися. Проте однієї з особливостей технологічної цивілізації є одночасні збір і використання даних і моделей.

Кількісні моделі можна використовувати для генерування даних, і для побудови такої моделі звичайно необхідні дані (наприклад, щоб оцінити її параметри). Часто успіх чи невдача в моделюванні визначаються приступністю даних, їхньою точністю і правильністю вибору.

Важливо також оцінити чутливість результату, тобто наскільки рекомендовані моделлю рішення залежать від значень конкретних параметрів, службовців вхідною інформацією моделі. Менеджери віддають перевагу рішенням, що залишаються в силі для широкого діапазону вхідних значень, отже, гарне рішення не повинне перетворюватися в погане при незначній зміні параметрів одного з входів моделі.

2.2 Розробка моделей одержання прибутку на комерційному підприємстві на прикладі "Титан"

Підприємство "Титан", як вже зазначалося в розділі 1, спеціалізується на тому, що займається наданням послуг по встановленню єдиних систем пиловидалення, систем кондиціювання та електропровідних систем. Але керівники підприємства хочуть бачити модель по максимізації прибутку в електронній таблиці Excel, для того, щоб вивчити можливості подальшого розвитку компанії з при різних умовах ведення управління підприємством з метою одержання максимального прибутку.

2.2.1 Вивчення середовища, структурування ситуації і формалізація моделі

Аналізуючи обсяги реалізованих послуг і ситуацію на ринку, з огляду на бажання керівників підприємством діставати максимальний прибуток, робимо висновок, що найбільш важливим рішенням є правильне визначення ціни на пропоновані види послуг. Отже, ціна є перемінною і саме вона, поряд з параметрами витрат, буде визначати прибуток.

У ході розробки моделі визначаються перемінна інформація на вході і виході, що утворить представлення моделі у виді "чорної скрині", що приведена на малюнку 2.3.

1

Малюнок 2.3 - Модель підприємства "Титан" у вигляді "чорної скрині"

Виходячи з того, що показником ефективності є прибуток, і на підставі цього визначаємо елементи моделі. Параметри витрат - це накладні витрати, що складаються з: заробітної плати управлінського і робочого складу, нарахувань на зарплату й інші витрати; питомих витрат на закупівлю матеріали, якщо це необхідно в ході надання послуги.

Таким чином, зміст моделей, що розробляються для підприємства "Титан" полягає в тому, щоб максимізувати прибуток у 2008 році. Дана задача буде досягатися двома різними способами, що більш детально буде розглянуто нижче:

розробка моделі максимізації прибутку на основі виявлення закономірності прогнозування на основі аналізу двох попередніх років, що проводиться на основі теорії коректності лінійних багатокрокових формул і його запропоновано розрахувати за методом експертної оцінки;

за рахунок порівняння й аналізу цін на пропоновані послуги з установки опалювальних систем підприємством "Титан" і фірмою-конкурентом.

2.2.2 Формалізована постановка оптимізаційних задач

При побудові моделі потрібно ввести в електронну таблицю рівняння, що зв'язують перемінні моделі. Запропоновані рівняння відбивають наступні залежності:

Модель, що розроблена на основі теорії коректності лінійних багатокрокових формул.

Для прогнозу обсягу виробництва та прибутку підприємства на 2008 рік за допомогою цієї моделі використовується коефіцієнт, який обрано методом експертних оцінок:

Р_i,n+1=P_i,n+б x (P_i,n - P_i,n-1) (2.1)

де P - обсяг реалізації послуг;

i - номер місяця в році;

n - номер року (у нашому випадку n = 2006),

- вільний параметр, вибір якого визначає зміна темпів росту в прогнозований рік (тобто 2008 рік стосовно 2007) у порівнянні з темпом росту за попередній рік (тобто 2007 рік стосовно 2006 року).

Приведена формула отримана на основі розробленої теорії коректності лінійних багатокрокових формул і являє собою окремий випадок лінійної багатокрокової формули нульового порядку з вільним параметром . У випадку, коли = 1 виходить багатокрокова формула прогнозу першого порядку (поліном Лагранжа), а точки Р_i,n+1,P_i,n, P_i,n-1 лежать на одній прямій, тобто темп росту зберігається рівним значенню за попередній рік.

Модель, що базується на порівнянні й аналізі цін на послуги, що надає підприємство "Титан".

Для рішення цієї моделі пропонується таке математичне рішення:

П = V - Пер.B.- Пост.B.>max (2.2)

де V - обсяг реалізованих послуг підприємством "Титан";

Пер.B. - перемінні витрати, що виникають у підприємства під час реалізації послуг;

Пост.B. - постійні витрати, що виникають у підприємства під час реалізації послуг;

П - прибуток від реалізації послуг.

Таким чином, функція обсягу реалізації буде мати такий вигляд:

f (V) = У f (ціна_i)*f (кількість_і) (2.3)

Формули (2.4) та (2.5) показують функції перемінних та постійних витрат на реалізацію послуг:

f (Пер.B.) = У f (Пер.B._і) * f (кількість_і) (2.4)

f(Пост.B.)= Уf(Пост.B._і) * f (кількість_і) (2.5)

Підставемо формули (2.3)-(2.5) в функціонал та зробимо деякі перетворення:

П= У f (ціна_i)*f (кількість_і)- У f (Пер.B._і)* f (кількість_і)- Уf(Пост.B._і)*

f (кількість_і)= f (кількість_і) У(f (ціна_i)- f (Пер.B._і)- f(Пост.B._і)) (2.6)

Пошук оптимального рішення буде проводитися за допомогою табличного процесору Microsoft Excel, а саме функції "Поиск решения". Максимізація прибутку буде проводитися за рахунок максимізації обсягів виробництва, тому що чим більший обсяг реалізації послуг, тим більший прибуток підприємство в змозі отримати від реалізації послуг з установки опалювальних систем. Таким чином, формула (2.2) є функціоналом в запропонованій математичній моделі. Змінними є ячійки, що мають вплив на кінцевий результат і містять коефіцієнти, що визначають ціну кожної окремої послуги, що надається підприємством у розрізі послуг з опалення. Умови, при яких повинно знайтися вірне рішення наведено нижче у формулі (2.7).

(2.7)

де Опт.ціна - оптимальна ціна на послуги;

Макс.ціна - максимальна ціна на такі ж послуги, що пропонуються фірмою-конкурентом;

Поточ.ціна - поточна ціна на послуги, що пропонуються підприємством "Титан".

Модель, що базується на впровадженні нової маркетингової стратегії, яка має на меті підвищення чистого прибутку та обсягів реалізації послуг підприємством "Титан".

Для реалізації маркетингової стратегії пропонується математичне рішення (2.8), яке було показано вище, але тут виступають зовсім інші умови.

Функціонал визначає максимальний обсяг реалізації послуг підприємством і має такий вигляд:

П = V - Пер.B.- Пост.B.>max (2.8)

Функція обсягу реалізації буде мати такий вигляд:

f (V) = У f (ціна_i)*f (кількість_і) (2.9)

Формули (2.10) та (2.11) показують функції перемінних та постійних витрат на реалізацію послуг:

f (Пер.B.) = У f (Пер.B._і) * f (кількість_і) (2.10)

f(Пост.B.)= Уf(Пост.B._і)* f (кількість_і) (2.11)

Підставемо формули (2.10)-(2.12) в функціонал та зробимо деякі перетворення:

П= У f (ціна_i)*f (кількість_і)- У f (Пер.B._і)* f (кількість_і)- Уf(Пост.B._і)*

f (кількість_і)= f (кількість_і) У(f (ціна_i)- f (Пер.B._і)- f(Пост.B._і))

Змінними в моделі виступають коефіцієнти, відповідні до витрат на рекламу та інформаційне забезпечення та прибуток, що отримує підприємство від реалізації своїх послуг. Умови, при яких повинно знаходиться вірне і оптимальне рішення моделі за допомогою функції Microsoft Excel "Поиск решения" наведено нижче у формулі (2.9).

(2.13)

де Крекл. - коефіцієнт, що впливає на розмір витрат на рекламу;

Кінф.забесп. - коефіцієнт, що впливає на розмір витрат на інформаційне забезпечення;

Кприб.- коефіцієнт, що впливає на розмір прибутку;

V - обсяг реалізованих послуг підприємством "Титан";

Рекл. - витрати на рекламу;

Інф.забесп. - витрати на інформаційне забезпечення;

П - прибуток.

Математичні моделі, що будуть реалізовані за допомогою інформаційної системи, будуть містити в собі функціонал, що показує максимальний обсяг реалізації послуг підприємством "Титан". Функціонали мають такі формули (2.1), (2.2), (2.8). Змінними будуть значення, що містять коефіцієнти для кожної окремої моделі. Також у формулах (2.7) та (2.13) наведено умови, при яких повинно бути отримано оптимальне рішення кожної з запропонованих моделей.

2.2.3 Вхідні дані для моделей

Для побудови трьох перерахованих вище моделей необхідно мати наступні вхідні дані по підприємству, на основі яких буде максимізуватися прибуток від реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення підприємством "Титан":

обсяг реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення за 2006 та 2007 роки, що наведено у таблиці 2.1;

чистий прибуток, отриманий від реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення за 2006 та 2007 роки, що наведено у таблиці 2.2;

порівняльний прайс-лист на підприємстві "Титан" і фірми-конкурента у розрізі послуг по установці єдиних систем пило-видалення, що наведено у таблиці 2.3;

постійні витрати за 2007 рік, що за обсягом приходяться на послуги з установки єдиних систем пило-видалення на підприємстві ВАТ "Титан" наведені у таблиці 2.4;

перемінні витрати за 2007 рік, що включаються у витрати на послуги з установки єдиних систем пило-видалення підприємстві ВАТ "Титан" наведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.1 - Обсяг реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення за 2006 та 2007 роки

№	Місяць	Місячний доход, грн.
		2006 рік	2007 рік
1	Січень	7 990,92	9 460,24
2	Лютий	7 639,78	18 088,70
3	Березень	12 313,64	21 987,58
4	Квітень	10 782,98	14 656,26
5	Травень	17 292,28	24 672,78
6	Червень	16 857,96	28 220,48
7	Липень	16 046,60	26 919,64
8	Серпень	16 530,70	22 046,30
9	Вересень	9 081,14	24 877,32
10	Жовтень	10 430,48	23 738,78
11	Листопад	12 722,72	20 030,70
12	Грудень	8 565,02	13 592,90
Всього:	146 254,22	248 291,68

Таблиця 2.2 - Чистий прибуток, отриманий від реалізації послуг з установки єдиних систем пило-видалення за 2006 та 2007 роки

№	Місяць	Місячний чистий прибуток, грн.
		2006 рік	2007 рік
1	Січень	137,48	117,82
2	Лютий	165,84	187,42
3	Березень	167,40	202,28
4	Квітень	182,10	197,30
5	Травень	251,48	291,82
6	Червень	246,78	340,48
7	Липень	229,00	331,18
8	Серпень	236,62	275,38
9	Вересень	165,68	281,18
10	Жовтень	133,30	241,92
11	Листопад	104,54	232,26
12	Грудень	159,40	180,64
Всього:	2 179,62	2 879,68

Таблиця 2.3 - Порівняльна зведена таблиця по розділах єдиної системи пило-видалення на підприємстві "Титан" і фірми-конкурента

Найменування робіт	Од. вимір.	«Титан», грн.	Фірма-конкурент, грн.	Д
ОПАЛЕННЯ
Монтаж приладів системи	місце	423,00	426,94	-3,94
Підготовка місця для контейнера	шт.	867,26	874,54	-7,28
Установка збирального контейнера	шт.	579,26	603,46	-24,20
Монтаж комунікаційного розведення	пог. м.	24,56	28,42	-3,86
Монтаж розеток	шт.	31,08	31,42	-0,34
Тестування системи	система	621,82	636,46	-14,64

Таблиця 2.4 - Постійні витрати за 2007 рік що за обсягом приходяться на послуги з установки єдиних систем пило-видалення на підприємстві "Титан"

№	Найменування витрат	Сума, грн.
1	Заробітна плата управлінського персоналу	3 265,60
2	Нарахування на заробітну плату управлінського персоналу	1 256,76
3	Інші витрати (банківське обслуговування, телефонний зв'язок, пошта, канцтовари і т.п.)	18 747,56
Всього	23 269,92

Таблиця 2.5 - Змінні витрати за 2007 рік що за обсягом приходяться на послуги з установки єдиних систем пило-видалення на підприємстві "Титан"

№	Найменування витрат	Сума, грн.
1	Амортизація	26 504,24
2	Інструменти	34 184,88
3	Зміст і ремонт інструментів та обладнання	32 557,04
4	Заробітна плата працівників	14 109,74
5	Витрати на виробництво	18 742,92
6	Навчання	17 906,36
7	Реклама	24 417,78
8	Інформаційне забезпечення	29 301,34
9	Канцтовари	14 650,66
10	Транспорт	9 767,12
Всього	222 142,08

Інформаційні моделі, що розроблено у табличному процесорі Microsoft Excel, показують який прибуток може отримати підприємство "Титан" у 2008 році від послуг з установки єдиних систем пиловидалення. Максимізація прибутку буде досягатися прогнозом, що буде спиратися на дані попередніх років роботи підприємства, також за рахунок збільшення цін на запропоновані послуги в порівнянні з конкуруючими цінами інших підприємств, а також на основі проведення маркетингової програми з метою залучення нових клієнтів.

2.2.4 Вибір методу прогнозування даних

Економічне прогнозування є важливою частиною економічної науки й практики. У будь-яких сферах суспільної й виробничої діяльності необхідно оцінювати майбутні події. Виходячи із цього, керування процесом прогнозування є важливим обов'язком будь-якого менеджера. Менеджер повинен вирішити, які ресурси необхідні для здійснення прогнозу і який підхід необхідно використати для його виконання.

Кількісні моделі прогнозування володіють двома важливими властивостями:

вони записуються в математичній формі (можна змінювати коефіцієнти або додавати умови, поки модель не буде давати надійні результати);

при використанні електронних таблиць кількісні моделі можуть містити величезну кількість параметрів, що дозволяє будувати моделі, які адекватно відбивають економічну ситуацію окремого підприємства і цілих галузей.

Прогнозування річних продажів продукції або реалізації послуг підприємства, а також витрат, цін і прибутку, є важливою задачею при плануванні комерційної діяльності підприємства.