Підвищення економічних показників державного підприємства

2.2.3 Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій

Здійснення всіх форм реального інвестування відбувається у три основні стадії (фази), що складають в сукупності його [8, стр.269]:

Ш передінвестиційна стадія, в процесі якої розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, проводиться ії оцінка і приймається до реалізації їх конкретний варіант;

Ш інвестиційна стадія, в процесі якої здійснюється безпосередня реалізація прийнятого інвестиційного рішення;

Ш постінвестиційна стадія, в процесі якої забезпечується контроль за досягненням передбачених параметрів інвестиційних рішень при експлуатації об'єкта інвестування.

Основу передінвестиційної стадії циклу реального інвестування становить підготовка інвестиційного проекту (розробка бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування).

В економічній літературі інвестиційний проект розглядається, з одного боку, як діяльність, що передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети, а з іншого -- є системою організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених заходів, які містять їх опис [7, стр.140].

В даній роботі ми будемо мати на увазі, що інвестиційний проект - це основний документ, в якому зазначається мета здійснення реальних інвестицій, основні характеристики проектної ідеї та показники, що пов'язані з її реалізацією.

Для позначення результативності (планової чи фактичної) чи вираження доцільності реалізації проекту для інвестора (інвесторів) використовується поняття "ефективність інвестиційного проекту".

В цілому ефективність проекту, в тому числі й інвестиційного, - це категорія, що характеризує відповідність результатів та витрат проекту основним цілям й інтересам його учасників [9, стр.58].

Як категорія ефективність проекту має багато різних видів. У науковій літературі виділяють наступні:

Ш економічну ефективність, що відображає відповідність витрат
і результатів проекту цілям і інтересам його учасників у грошовому виражені;

Ш соціальну ефективність, що відображає відповідність витрат і соціальних результатів проекту цілям і соціальним інтересам
його учасників (включаючи державу і суспільство);

Ш екологічну ефективність, що відображає відповідність витрат
і екологічних результатів проекту інтересам держави і суспільства;

Ш інші види ефективності.

Економічну ефективність поділяють на ефективність проекту в цілому, що в свою чергу поділяється на соціально-економічну та комерційну, та ефективність участі в проекті [9, стр. 61].

Ефективність участі в проекті визначається стосовно різних типів учасників. Відповідно в розрахунках може оцінюватися:

Ш ефективність участі підприємств у реалізації проекту;

Ш ефективність проекту для акціонерів акціонерних підприємств-учасників інвестиційного проекту;

Ш ефективність (інвестицій) для структур більш високого рівня стосовно підприємств-учасників проекту (народного господарства, регіонів, галузей);

Ш бюджетна ефективність проекту, що відображає ефективність проекту з погляду бюджетів різних рівнів.

Можна виділити два напрями, за якими рекомендується проводити оцінку ефективності проектів:

1. Прості, статичні методи, що не враховують фактору часу;

2. Нові, динамічні методи, що ґрунтуються на дисконтуванні майбутніх грошових потоків, приведенні їх до теперішньої вартості.

У практиці існують і інші методи та показники оцінки економічної ефективності інвестицій. Наприклад, Гусаков Б.І. вводить систему напівдинамічних методів, що враховують окремі елементи як традиційних статичних, так і нових динамічних методик розрахунку ефективності інвестиційних проектів [10,стр. 106].

Розглянемо основні напрями оцінки ефективності інвестицій.

Основні показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, що визначаються на основі дисконтних методів розрахунку:

Ш Чистий приведений ефект (NPV);

Ш Період окупності Дисконтований (MPP);

Ш Внутрішня ставка (норма) доходності (IRR)

1) Чистий приведений ефект (NPV). Цей показник в інвестиційному менеджменті є одним з основних.

В основу даного методу покладено завдання основної цільової установки, яка визначається власником компанії, - підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова вартість.

Даний метод базується на зіставленні величини початкових інвестицій (І_с) з сумою загальних дисконтованих надходжень за час прогнозованого строку корисного використання об'єкта. визначається як різниця між приведеною шляхом дисконтування теперішньою вартістю грошового потоку за час експлуатації об'єкта і сумою інвестованих у нього коштів:

або (1.1)

де - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту, який визначається шляхом приведення річних сум чистого грошового потоку до теперішньої вартості з використанням дисконтного множника за кожен період , в якому - дисконтна ставка, - кількість періодів (років, кварталів, місяців) прогнозованої життєдіяльності проекту;

- початкові інвестиційні витрати.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший проект є дотримання умови . Тобто проект треба вважати прийнятим, якщо загальна величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення перевершує суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращий той, у якого величина чистого приведенного доходу більша.

Вибір ставки дисконту при оцінці інвестиційного проекту є надзвичайно важливим моментом оскільки заниження норми дисконту має ті ж наслідки, що і покупка товару за високою ціною в умовах, коли той же товар є у вільному продажі по більш низькій ціні, -- суб'єкт візьме участь у менш вигідному проекті в умовах, коли будуть існувати більш ефективні проекти; завищення норми дисконту приведе до того, що суб'єкт відмовиться від наявних (доступних) проектів у надії, що найдеться більш ефективний альтернативний і доступний проект, якого насправді може і не бути.

Складність економічного змісту норми дисконту і різноманіття факторів, що її визначають, не дозволяють запропонувати якесь універсальне правило, користуючись яким кожна фірма могла б безпомилково розрахувати свою власну норму дисконту. На практиці приватні інвестори встановлюють цю норму (комерційну норму дисконту), орієнтуючись на інші показники, кожний з яких не збігається із комерційною нормою, але відображає її в тому або іншому аспекті (свого роду «сурогатні норми дисконту») [9, стр.226]:

* середньорічна ставка LIBOR по єврокредитам у доларах США, євро або англійських фунтах стерлінгів, звільнена від інфляційної складової (у даний час 1--3% річних, тобто 0,01--0,03);

* скорегована на річний темп інфляції ринкова ставка прибутковості по довгостроковим (не менш 2 років) державним облігаціям. Цей показник доцільно використовувати в умовах досить конкурентного і близького до рівноваги ринку довгострокових державних облігацій;

* скорегована на річний темп інфляції річна прибутковість вкладень в операції на відкритих для імпорту конкурентних ринках щодо безризикових товарів і послуг;

* скорегована на річний темп інфляції ставка депозитного відсотка.

Норма дисконту необхідна не тільки для оцінки ефективності участі в проекті, але і для оцінки ефективності проекту в цілому. Відповідний грошовий потік (після сплати податків) часто, у тому числі в Міжнародних стандартах оцінки, називають потоком від всього інвестованого капіталу або вільним грошовим потоком [11], відзначаючи, що він втілює в собі грошові кошти, доступні всім постачальникам капіталу або всім, хто має інтерес у бізнесі. Для дисконтування такого потоку потрібна норма дисконту, що відображає тимчасову цінність грошей -- для всієї сукупності постачальників капіталу. При цьому враховується, що для фінансування проекту використовується не тільки власний (акціонерний), але і різні види позикового капіталу (кредити, зобов'язання в іноземній валюті, привілейовані акції й ін.). Тому норму дисконту пропонують встановлювати в розмірі середньозваженої вартості капіталу (WACC), авансованого в проект [7; 12; 13].

Завершуючи розгляд даного методу варто зазначити, визначення чистої теперішньої вартості має три основні переваги. Перша -- всі розрахунки ведуться, виходячи з чистих грошових потоків, які враховують амортизаційні відрахування як джерело коштів. Це важливо тому, що амортизаційні відрахування не є витратами «готівки» того року, в якому нараховується знос.

Друга -- методика враховує зміну вартості грошей з часом. Чим більше впливає час на вартість грошей, тим вищою є дисконтна ставка. Тобто, зміна вартості грошей з часом для проекту віддзеркалюється в дисконтній ставці. Загалом дисконтна ставка має тенденцію до зростання, якщо можливість додаткового залучення фінансування обмежена і очікується підвищення процентів за позикові кошти.

Третя - ухвалюючи проекти лише з позитивним значенням , підприємство буде нарощувати свій капітал за рахунок цих проектів. Приріст капіталу фірми -- це, фактично, підвищення ціни її акцій, і, відповідно, добробуту власників. З огляду на те, що завданням сучасних фінансів є постійне збільшення добробуту власників, методику вважають основним засобом оцінки доцільності інвестицій.

Однак ця методика має і певні недоліки. Вона передбачає, що менеджери можуть детально спрогнозувати грошові потоки на наступні роки. На практиці, чим більший період часу, тим складніше оцінити майбутні грошові потоки. На них впливають обсяги продажу продукції, ціна робочої сили, матеріалів, накладні витрати, проценти за позику, смаки споживачів, урядова політика, демографічні зміни тощо. Неправильна оцінка майбутніх грошових потоків може спричинити схвалення проекту, який слід було б відхилити, або навпаки. Крім того, як вже зазначалося вище, існують труднощі із встановленням оптимальної дисконтної ставки для конкретного проекту.

2) Період окупності дисконтований (MPP). Період окупності є одним з найбільш розповсюджених показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника, так само як і попереднього, може бути здійснений двома методами - статичним та дисконтним.

Недисконтований показник, що визначається статичним методом, розраховується за наступною формулою:

(1.2)

де - сума інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

- середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.

Дисконтований показник періоду окупності визначається за наступною формулою:

(1.3)

де - сума одномоментних інвестиційних витрат на реалізацію

інвестиційного проекту;

- сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

- дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

- кількість інтервалів в загальному періоді .

Очевидно, що у випадку дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди . Іншими словами, проект, припустимий за критерієм терміну окупності інвестицій (), може виявитися недопустимим за критерієм дисконтованого терміну окупності ().

В оцінці інвестиційних проектів критерії і можна використовувати двояко: а) проект приймається, якщо окупність має місце; б) проект приймається тільки в тому випадку, коли термін окупності не перевищує деякої межі, встановленої фірмою.

3) Внутрішня ставка (норма) доходності (IRR). Показник внутрішньої норми дохідності характеризує максимально прийнятний відносний рівень витрат, які можуть бути здійснені при реалізації певного проекту. Показник, що визначає відносний рівень цих витрат, називається вартістю авансованого капіталу, або WACC. Відомо, що при фінансуванні проекту з різноманітних джерел цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої.

Отже, значення показує верхню межу допустимого рівня дисконтної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

Розрахувати -- означає знайти таку дисконтну ставку, за якої дорівнює нулеві. Зміст цього показника полягає в тому, що інвестору необхідно порівняти отримане значення з ціною джерел фінансових ресурсів певного інвестиційного проекту.

Для визначення спочатку знаходять такі два значення ставки дисконтування , щоб в інтервалі функція змінювала своє значення з "+" на "-" або з "-" на "+".

Далі обчислення інвестиційного проекту здійснюється за формулою:

(1.4)

де -- значення табульованої ставки дисконтування, за якої ; -- значення табульованої ставки дисконтування, за якої .

Точність обчислення обернена довжині інтервалу , тому найкраща апроксимація досягається у випадку, коли довжина інтервалу береться мінімальною.

Отримане значення внутрішньої норми дохідності порівнюється із середньозваженою вартістю капіталу, і проект приймається до реалізації з погляду фінансової ефективності, якщо .

Необхідно зазначити, що показник ІRR має окремі недоліки, внаслідок яких його використання для оцінювання ефективності проектів може призвести до прийняття неправильного рішення:

Ш критерій зовсім не придатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (тобто коли відплив і приплив капіталу чергуються);

Ш критерій не дає можливості розрізняти ситуації, коли пріоритетність проектів змінюється залежно від ставки дисконтування;

Ш метод не дає змогу використовувати різні ставки дисконтування до різних періодів реалізації проекту;

Ш за певних умов можна одержати неоднозначні результати при розрахунку;

Ш не завжди можливий вибір проектів, які максимізують вартість підприємства.

Основні показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, що визначаються на основі статичних методів розрахунку також в свою чергу поділяються на:

1) Кількісні показники:

Ш Індекс (коефіцієнт) рентабельності (РІ)

Ш Період окупності недисконтований (РР)

Ш Коефіцієнт ефективності

2) Приведені показники:

Ш Мінімум приведених витрат

Ш Максимум приведеного прибутку.

Серед традиційних показників найбільшого розповсюдження набули: коефіцієнт ефективності (відношення середньорічної суми прибутку до обсягів інвестиційних витрат) і період окупності (зворотний до нього показник).

Незважаючи на простоту розрахунку обидва ці показники мають суттєві недоліки. По-перше, вони не враховують фактор часу. У результаті цього при розрахунку як коефіцієнта ефективності, так і періоду окупності визначаються пропорції за явно незіставними величинами - сумою інвестованих коштів у теперішній вартості і очікуваним прибутком у майбутній вартості. Враховуючи те, що розрив у часі між вкладенням коштів і одержанням майбутніх вигод може бути значним, на таке порівняння суттєвий вплив може мати інфляція, інші види інвестиційного ризику.

Другим недоліком зазначених традиційних методів розрахунку ефективності капітальних вкладень є те, що за основний критерій повернення інвесторові вкладеного капіталу береться тільки сума прибутку. Особливе трактування у минулі часи поняття амортизації (як способу акумулювання коштів для майбутнього відтворення зношених об'єктів) не дозволяло зараховувати до грошового потоку амортизаційні відрахування [14, стр. 246].

Ряд економістів й надалі відстоюють позицію щодо оцінки ефективності інвестицій за такими традиційними методами, як мінімум приведених витрат або максимум приведеного прибутку [4, стр.330]. Показник мінімуму приведених затрат розраховується за формулою:

(1.5)

де - поточні витрати;

- капітальні вкладення (інвестиції);

- нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Довгий час даний показник був одним з основних критеріїв оцінки ефективності при прийнятті інвестиційних рішень. Він відігравав суттєву роль в умовах планової економіки, де оцінка прибутковості не мала пріоритетів [15 стр. 247].

2.3 Обґрунтування необхідності здійснення реального інвестиційного проекту на державному підприємстві «Дніпропетровські магістральні електричні мережі»

З метою поліпшення надійності енергопостачання, передбачена реконструкція електропідстанції ДнМЕМ - «ДДЗ-330 кВ). Роботи з реконструкції планується здійснити за рахунок кредиту наданого Світовим Банком. Роботи з реконструкції підстанцій є вкрай необхідними. При реконструкції, крім заміни застарілого обладнання, передбачається зміна існуючої схеми підключення автотрансформаторів, що зробить останню більш "гнучкою" та надійною в експлуатації, ремонтних та аварійних режимах. Заміна всіх встановлених повітряних вимикачів на повітряні та більш сучасні елегазові надасть можливість відмовитися від повітроприготувального господарства, в т.ч. компресорного устаткування, що суттєво приведе до економії витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій, значному зниженню затрат на ремонтно-експлуатаційне обслуговування, запасні частини та матеріали до них. Та саме головне при цьому ліквідується низка факторів негативного впливу на навколишнє середовище, такі як: забруднення території компресорним маслом, вібраційний та шумовий ефекти, до речі гучність "хлопків" при відключенні повітряних вимикачів сягає понад 140 децибел. Крім цього значно поліпшується безпека обслуговуючого персоналу.

2.3.1 Стратегія інвестиційного розвитку ДнМЕМ

Стратегія інвестиційного розвитку Дніпропетровських магістральних електричних мереж на 2008 рік визначається в основному згідно технічного стану і характеристик енергетичного обладнання підприємства і спрямована, в першу чергу, на забезпечення якісною електроенергією споживачів, покращення технічного стану електричних мереж та зниження технологічних втрат електричної енергії.

Також, особлива увага у даній стратегії відводиться автоматизації управління об'єктами електричних мереж, забезпечення їх необхідними каналами зв'язку для потреб оперативно-диспетчерського і виробничо-господарського управління, каналами системної автоматики і релейного захисту, телемеханіки, інформаційних технологій для диспетчерського контролю устаткування, технологічного контролю споживання електроенергії і необхідності управління комутаційним устаткуванням.

Немаловажним фактором впровадження об'ємів інвестиційної програми є те, що відсоток зносу основних фондів на поточний час складає - 59%.

На 2008 рік інвестиції на розвиток Дніпропетровських магістральних електричних мереж передбачається в сумі - 26590 тис. грн., в т.ч. за рахунок Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР) - 24862 тис.грн. та за рахунок власного доходу компанії - 1728 тис грн., і спрямувати їх в наступних відсотках (від загальної суми інвестицій):

1. Технічний розвиток (переозброєння),

модернізація та будівництво електричних мереж та обладнання94,53%

2. Впровадження та розвиток системи зв'язку та телекомунікацій.1,04%

3. Модернізація транспортних засобів і спец механізмів.0,69%

4. Інше (розвиток виробничих баз).3,74%

Рис.2.3. Діаграма часток інвестицій

Як видно з цієї викладки, основна увага в інвестиційній програмі надана виконанню заходів по технічному розвитку (переозброєнню), та модернізації електричного обладнання.

2.4 Техніко-економічне обґрунтування заміни масляних вимикачів 220 кВ на повітряні або на сучасні - елегазові

На ПС «ДДЗ-330 кВ» експлуатуються масляні вимикачі 220 кВ.

Треба відмітити, що ці вимикачі спрацювали свій термін служби, часто пошкоджуються і потребують негайної заміни.

Ремонт та експлуатація наведеного вище обладнання, яке відслужило свій ресурс, економічно невигідна з наступних причин:

Ш запасні частини до такого обладнання відсутні у зв'язку з припиненням їх випуску заводами-виробниками, в зв'язку з чим ремонт не може бути виконаний якісно;

Ш технічні характеристики такого обладнання недосконалі, що ускладнює їх ремонт і вимагає значних витрат матеріалів та затрат часу на їх ремонт, вимагає скорочення міжремонтних термінів;

Ш таке обладнання практично не піддається телемеханізації.

Тому, в даному випадку, доцільно здійснювати заміну такого обладнання на нове, сучасне.

На підприємстві є тенденція по поступовій заміні старих масляних вимикачів на повітряні або елегазові.

Виконавши інвестиційний проект та порівняння технічних показників цих вимикачів ми зможемо зробити вибір, а потім обґрунтувати його з економічної точки зору.

2.4.1 Короткий опис масляного вимикача ВМТ-220Б

Технічні дані

Номінальна напруга - 220 кВ;

Найбільша робоча напруга - 252 кВ;

Номінальний струм - 1250 А;

Номінальний струм відключення - 25 кА;

Номінальний відносний зміст аперіодичної складової, не більш - 0,36;

Номінальна напруга постійного струму електромагнітів управління - 220 В;

Робочий тиск газу (азоту чи повітря) у дугогасильних установах - 10 кгс/см²;

Маса з приводом (без масла) - 5800 кг;

Маса масла - 730 кг;

Власний час включення вимикача - 0,13 с;

Власний час відключення - 0,035 с;

Повний час відключення - 0,065с;

Мінімальна безструмова пауза при автоматичному повторному включенні (АПВ), не більш - 0,3 с;

Механічна стійкість вимикача, припустиме тяжіння дротів та вітряне навантаження відповідають вимогам ГОСТ 15150-69, ГОСТ-15543-70 та призначений для експлуатації на відкритому повітрі у районах з помірним, холодним кліматом. При цьому максимально припустима швидкість вітру при відсутності ожеледиці приймається рівною 40 м/с, максимальна температура повітря на зовні + 40.

Вимикач має наступні показники надійності та довговічності:

Ш середній термін служби до середнього ремонту - 10 років з моменту випуску вимикача заводом-виробником (якщо до цього часу не вичерпаний ресурс по механічній стійкості або нормована кількість операцій ресурсу по комутаційній функції);

Ш термін служби до капітального ремонту - 20 років з моменту випуску вимикача заводом-виробником;

Ш термін служби до списання - 28 років.

Будова вимикача

Кожен вимикач ВМТ-220Б складається з трьох рам з приводом, шести полу полюсів (відправляються з заводу-виробника заповнені маслом), трьох з'єднувальних шин, шести конденсаторів ДМК-190, комплекту деталей кріплення конденсаторів.

2.4.2 Короткий опис повітряного вимикача ВВШ-150Б

Технічні дані

Номінальна напруга - 150 кВ;

Найбільша робоча напруга - 172 кВ;

Номінальний струм - 2000 А;

Номінальний струм відключення - 25 кА;

Номінальний відносний зміст аперіодичної складової, не більш - 0,35;

Номінальна напруга постійного струму електромагнітів управління - 220 В;

Номінальна напруга стиснутого повітря (надлишкового) - 20 кгс/см²;

Маса полюсу вимикача - 4300 кг;

Маса розподільної шафи - 150 кг;

Власний час включення вимикача (від моменту подання команди на ввімкнення до моменту з'єднання контактів) - 0,25 с;

Власний час відключення (від моменту подання команди на відключення до моменту розходження дугогасильних контактів) - 0,015 с;

Час горіння дуги, не більш - 0,02с;

Мінімальна безструмова пауза при автоматичному повторному включенні (АПВ), не більш - 0,3 с;

Механічна стійкість вимикача, припустиме тяжіння дротів та вітряне навантаження відповідають вимогам ГОСТ 687-70, при цьому максимально припустима швидкість вітру при відсутності ожеледиці приймається рівною 40 м/с.

Будова вимикача

Кожний вимикач складається з трьох полюсів та розподільної шафи, які пов'язані між собою повітропроводами.

Основа полюсів слугує резервуаром для стиснутого повітря, на якому змонтовані дутєві клапани, шафа управління, опорна ізоляція, гасильна камера та відмежувач. Камера та відмежувач пов'язані між собою струмопровідними трубчатими шинами.

На шинах полюсу встановлюється шунтуючий опір, кожен елемент кожного з'єднаний з елементами гасильної камери, а на шинах полюсу вимикачів на 150 кВ, окрім того, встановлюються конденсатори, елементи яких з'єднуються з елементами відмежувачів.

2.4.3 Короткий опис елегазового вимикача типу LTB170D1/B

Елегаз (шести фториста сірка) - володіє високими ізоляційними та дугогасними властивостями, що зумовлює його широке використання у комутаційних апаратах. Практичне застосування Елегаз отримав у кінці п'ятидесятих років спочатку у США, а потім у Європі та Японії.

Технічні дані

Рівень тиску елегазу у системі - 7 кг/см²;

Номінальна напруга - 170 кВ;

Номінальна частота - 50 Гц;

Номінальний струм - 3150 А;

Номінальний струм відключення - 40 кА;

Опір головного шляху струму - 46 мкОм;

Власний час ввімкнення, обмотка 1 та (П) не більш - 40 мс;

Час відключення, обмотка 1 - 19-25 мс;

Час відключення, обмотка П - 19-25 мс;

Час увімкнення відключення, не більш - 42 мс;

Час заводу пружини від ел.двигуна - 15 с;

Витік елегазу в рік, не більш - 1%.

Конструкція та принцип дії

Три полюси вимикача можна змонтувати на загальній опорній рамі чи на окремих опорних конструкціях.

У випадку трьохполюсного виконання полюси вимикача з'єднанні один з одним та з приводом за допомогою тяг.

Привід закріплено на конструкції основи.

Все допоміжне обладнання, яке необхідно для керування вимикачем, розміщено всередині кожуху проводу.

2.4.4 Вибір вимикачів за технічними характеристиками

Вибір вимикачів за технічними характеристиками проводимо згідно схемам вибору, які описано у [16, стр.337-340; 17, стр.168-169].

Вимикачі обираємо за основними параметрами з урахуванням умов праці за родом установки, конструктивному виконанню та комутаційній здібності:

Ш за напругою установки ;

Ш за номінальним струмом ,

Номінальний струм вимкнення - найбільший струм, який вимикач може відключити при напрузі, рівній найбільшій робочій напрузі при заданих умовах відновлювальної напруги та заданому циклі операцій.

Ш за здібністю відключення ,

- власний час відключення - інтервал часу до моменту зупинки з'єднання дугогасильних контактів.

Ш перевірка на електродинамічну стійкість ;

Струм трьохфазного короткого замкнення у початковий момент часу дорівнює 14360 А.

кА;

А;

А.

До установки на підстанції «ДДЗ-330» пропонуються вимикачі ВВШ-150Б чи LTB170D1/B. Виконаємо перевірку вимикачів, що пропонуються.

1. за напругою установки (ВВШ-150Б - 150кВ; LTB170D1/B-170кВ):

150 кВ, 170 кВ 150 кВ

2. за номінальним струмом (ВВШ-150Б - 2000 А; LTB170D1/B-3150 А):

2000 А, 3150 А > 322,3 А

3. за здібністю відключення (ВВШ-150Б - 25 кА (1); LTB170D1/B-40 кА (2)):

;

= 0,015+0,01 = 0,025 с.

= 0,02 + 0,01 = 0,03 с.

8,16 кА;

5,28 кА;

25 кА > 8,16 кА та 40 кА > 5,28 кА

- найменший час від початку короткого замкнення до моменту розходження дугогасильних контактів;

- мінімальний час дії релейного захисту;

- власний час відключення вимикача.

4. перевірка на електродинамічну стійкість(ВВШ-150Б - 25 кА (1); LTB170D1/B-40 кА (2)) :

= 2,5525 = 63,75 кА;

=2,5540 = 102 кА;

;

;

кА;

63,75 кА, 102 кА > 36,55 кА.

- струм електродинамічної стійкості;

- ударний струм короткого замкнення у ланцюзі вимикача. Цей струм вимикач витримує у ввімкненому положенні без пошкоджень, які шкодять подальшій роботі.

За технічними характеристиками є можливим встановлення і повітряних і елегазових вимикачів, але технічні показники останніх є більш надійними.

2.4.5 Розрахунок витрат на ремонтно-експлуатаційне обслуговування повітряних та елегазових вимикачів

Розрахунок витрат на ремонт повітряних вимикачів виконується згідно Галузевого нормативного документу 34.05.835-2003 „Норми часу-розцінки на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж” : том 5 - капітальний ремонт обладнання електричних підстанцій напругою 35-750 кВ та том 6 - поточний ремонт і технічне обслуговування обладнання електричних підстанцій напругою 35-750 кВ, статистичний індекс інфляції, починаючи з 2004 року ( року прийняття норм ) становить 82%.

При виконанні робіт на застарілому обладнанні віком понад нормативний застосовуються наступні коригуючі коефіцієнти:

Ш від 1 до 5 років - 1,1;

Ш від 5 до 10 років - 1,2;

Ш від 11 до 15 років - 1,3;

Ш від 16 до 20 років - 1,4;

Ш понад 20 років - 1,5.

Капітальний ремонт кожного вимикача виконується 1 раз в 6 років, а поточний ремонт кожного року згідно періодичності, затвердженої головним інженером підприємства.

Капітальний ремонт кожного компресора виконується 1 раз в 2 роки, а поточний ремонт кожного місяця згідно періодичності, затвердженої головним інженером підприємства.

Витрати на ремонт повітряного вимикача ВВШ-150Б

В середньому вартість капітального ремонту одного вимикача ВВШ-150Б:

Нормативні трудовитрати - 433 год.

= 5,24 (тис. грн.)

з урахуванням індексу інфляції:

= 5,24 1,82 = 9,54 (тис.грн.)

Затрати за 1 рік (1 шт): = 9,54 1 / 6 = 1,59 (тис. грн.)

В середньому вартість поточного ремонту одного вимикача ВВШ-150Б:

Нормативні трудовитрати - 59 год.

= 0,77 (тис. грн.)

з урахуванням індексу інфляції:

= 0,77 1,82 = 1,4 (тис.грн.)

Затрати за 1 рік (1 шт): =1,4 1 = 1,4 (тис. грн.)

Загальна вартість капітального та поточного ремонтів ВВШ-150Б на рік складає:

= 1,59 + 1,4 = 2,99 (тис.грн.)

Повітряні вимикачі працюють тільки в комплексі з компресором, тому разом з ремонтом вимикача слід враховувати і ремонт компресора.

В середньому вартість капремонту одного компресора ВШ-3/40:

Нормативні трудовитрати - 165 год.

= 0,84 (тис. грн.)

з урахуванням індексу інфляції:

= 0,84 1,82 = 1,53 (тис.грн.)

Затрати за 1 рік (1 ш)т: = 1,53 1 / 2 = 0,77 (тис. грн.)

В середньому вартість поточного ремонту одного компресора ВШ-3/40:

Нормативні трудовитрати - 21 год.

= 0,15 (тис. грн.)

з урахуванням індексу інфляції:

= 0,15 1,82 = 0,27 (тис.грн.)

Затрати за 1 рік (1 шт): = 0,27 1 12 міс. =3,28 (тис. грн.)

Загальна вартість капітальних та поточних ремонтів компресора ВШ-3/40на рік складає

= 0,77 + 3,28 = 4,05 (тис. грн.)

Загальна вартість капітальних та поточних ремонтів повітряного вимикача

= 2,36 + 4,68 = 7,04 тис. грн.

Витрати на ремонт елегазового вимикача

Елегазові вимикачі не потребують проведення ремонту (лише експлуатаційне обслуговування і контроль за ресурсом вимикача).

2.4.6 Визначення капітальних витрат на монтаж повітряного вимикача ВВШ-150Б

Розрахунок капітальних витрат проводимо для проектного варіанту (заміна масляного вимикача на повітряний).

Таблиця 2.3. Зведені капітальні витрати, грн

Звідси повні капітальні витрати складають:

= 693 133,6 (грн.)

Розрахунок експлуатаційних витрат

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати на експлуатацію та обслуговування вимикачів за рік.

До основних статей експлуатаційних витрат по електричному обладнанню відносять:

1. Розрахунок амортизаційних відрахувань

Річний фонд амортизаційних відрахувань знаходиться у відсотках від суми капітальних витрат за видами основних фондів та нематеріальних активів за розділами капітальних витрат.

Розрахунок виконаємо у формі таблиці.

Таблиця 2.4. Амортизаційні відрахування

2. Розрахунок річного фонду заробітної плати

Розрахунок річного фонду заробітної плати здійснюється за категоріями персоналу (робочі, керівники), які обслуговують підстанції, у відповідності з їх чисельністю, посадовими окладами, які використовуються на підстанції, формами та системами оплати праці та преміювання.

Часова тарифна ставка:

Ч_т.с. = міс.тар.ставка / (номінальний річний фонд : 12)

Всього, пряма з/п за тарифом, грн:

З_п. = Ч_т.с. ном. річний фонд роб.часу.

Премія, грн:

П = З_п. 50%

Таким чином, загальний розмір річного фонду заробітної плати складає:

С_з. = З_п. + П

Таблиця 2.5. Результати розрахунку основної заробітної плати обслуговуючого персоналу

С_з. = 79 602,1 + 39 815,1 = 119 437,2 (грн).

3. Розрахунок відрахувань на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи розраховуються на підставі встановленого діючим законодавством відсотком від суми основної та додаткової заробітної плати, який складає 36,96 % (відрахування в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд безробіття та фонд інвалідів).

С_с. = 119 437,2 0,3696 = 44 143,9 (грн)

4. Розрахуємо річні витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт повітряного вимикача

Таблиця 2.6. Річні витрати на обслуговування повітряного вимикача

Витрати на обслуговування одного повітряного вимикача складуть:

В_о = 9 733,52 (грн)

5. Розрахунок інших витрат

До інші витрати по експлуатації повітряного вимикача входять витрати по охороні праці, на спецодяг та ін. Згідно практиці ці витрати складають 4% від фонду заробітної плати обслуговуючого персоналу.

С_пр = 119 437,2 0,04 = 4 777,49 (грн)

Таким чином, річні витрати на експлуатацію по об'єкту проектування складають:

С = С_з + С_а + С_пр + В_о + С_с = 119 437,2 + 166 352,05 + 4 777,49 + +9 733,52 + 44 143,9 = 344 444,16 грн = 344,44 (тис.грн.)

2.4.7 Визначення капітальних витрат на монтаж елегазового вимикача LTB170D1/B

Розрахунок капітальних витрат проводимо для проектного варіанту (заміна масляного вимикача на елегазовий).

Таблиця 2.7. Зведені капітальні витрати, грн

Звідси повні капітальні витрати складають:

= 706 125,8 (грн.)

Розрахунок експлуатаційних витрат

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати на експлуатацію та обслуговування вимикачів за рік.

До основних статей експлуатаційних витрат по електричному обладнанню відносять:

1. Розрахунок амортизаційних відрахувань

Річний фонд амортизаційних відрахувань знаходиться у відсотках від суми капітальних витрат за видами основних фондів та нематеріальних активів за розділами капітальних витрат.

Розрахунок виконаємо у формі таблиці.

Таблиця 2.8. Амортизаційні відрахування

2. Розрахунок річного фонду заробітної плати

Розрахунок річного фонду заробітної плати здійснюється за категоріями персоналу (робочі, керівники), які обслуговують підстанції, у відповідності з їх чисельністю, посадовими окладами, які використовуються на підстанції, формами та системами оплати праці та преміювання.

Часова тарифна ставка:

Ч_т.с. = міс.тар.ставка / (номінальний річний фонд : 12)

Всього, пряма з/п за тарифом, грн:

З_п. = Ч_т.с. ном. річний фонд роб.часу.

Премія, грн:

П = З_п. 50%

Таким чином, загальний розмір річного фонду заробітної плати складає:

С_з. = З_п. + П

Таблиця 2.9. Результати розрахунку основної заробітної плати обслуговуючого персоналу

С_з. = 67 039,5 + 33 523,8 = 100 563,3 (грн).

3. Розрахунок відрахувань на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи розраховуються на підставі встановленого діючим законодавством відсотком від суми основної та додаткової заробітної плати, який складає 36,96 % (відрахування в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд безробіття та фонд інвалідів).

С_с. = 100 563,3 0,3696 = 37 168,2 (грн)

4. Розрахуємо річні витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт повітряного вимикача

Таблиця 2.10. Річні витрати на обслуговування повітряного вимикача

Витрати на обслуговування - 0; Споживання електроенергії - 359,14

В_о = 359,14 (грн)

5. Розрахунок інших витрат

До інші витрати по експлуатації повітряного вимикача входять витрати по охороні праці, на спецодяг та ін. Згідно практиці ці витрати складають 4% від фонду заробітної плати обслуговуючого персоналу.

С_пр = 100 563,3 0,04 = 4 022,53 (грн)

Таким чином, річні витрати на експлуатацію по об'єкту проектування складають:

С = С_з + С_а + С_пр + В_о + С_с = 100 563,3 + 169 470,2 + 4 022,53 + 359,14 + + 37 168,2 = 311 583,37 грн = 311,58 (тис.грн.)

Визначення переваг при прийнятті проектного рішення по заміні масляного вимикача

Капітальні витрати (згідно кошторису) на установку:

- повітряного вимикача - 693,134 тис.грн.;

- елегазового вимикача - 706,126 тис.грн.

Витрати на обслуговування (згідно розрахунків):

- повітряного вимикача - 344,44 тис.грн.;

- елегазового вимикача - 311,58 тис.грн.

З наведених даних можна зробити наступні висновки:

якщо брати до уваги тільки капітальні витрати на установку вимикачів, то більш вигідно встановлювати повітряний вимикач, але враховуючи витрати на подальше обслуговування видно, що поточні витрати (за рік) на обслуговування повітряного вимикача на 32,86 тис.грн (344,44 - 311,58) перевищують обслуговування елегазового вимикача.

Виходячи з переваг на недоліків різних типів вимикачів приймаємо до установки на підстанції елегазовий вимикач LTB170D1/B, основними перевагами якого є: пожеже- та вибухобезпечність; швидкість дії; висока здібність до вимикання; висока електрична міцність діелектрика навіть при атмосферному тиску елегазу; низькі перенапруги при комунікації слабких індуктивних струмах у результаті оптимального гасіння при нульовому струмі; можливість для зовнішньої та внутрішньої установки (низький рівень шуму, звідси, можливість установки навіть у житлових приміщеннях); розроблений для надзвичайно суворих умов зовнішньої середи; простий монтаж та введення в експлуатацію; не потребує обслуговування при нормальних умовах експлуатації; більш низька вартість порівняно з аналогами.

Але для того, щоб прийняти остаточне рішення про заміну вимикача, потрібно знати термін його окупності та індекс рентабельності.

2.5 Оцінка ефективності та окупності реального інвестиційного проекту

В пункті 2.4 даної дипломної роботи автором були наведені основні характеристики реального інвестиційного проекту, що планується реалізувати на підприємстві «ДнМЕМ».

Сформувавши склад, структуру та обсяг капітальних та поточних витрат, що виникають при реалізації проекту, можна визначити обсяг чистого грошового потоку та оцінити ефективність даного інвестиційного проекту.

У висновках до пункту 2.4 було виявлено, що щорічно підприємство буде економити 32,86 тис.грн на обслуговуванні елегазового вимикача. Але, як видно це дуже мала сума, та навіть якщо не враховувати відсоткову ставку, заміна вимикача окупиться лише через 21,5 років (706,126 / 32,86 = 21,5 років).

2.6 Обґрунтування додаткового інвестиційного проекту, що підвищує економічні показники ДП «ДнМЕМ»

Сфера діяльності підприємства «ДнМЕМ» є дуже важливою для суспільства. В сфері електроенергетики відбувається постійне зношення обладнання. Великою проблемою нашої держави є те, що у тарифі за передачу електроенергії передбачено лише обслуговування обладнання, а на його модернізацію та заміну кошти з плати за передачу не йдуть.

Саме тому, одним з ключових напрямків розвитку підприємства є підвищення плати за передачу електроенергії.

З 1.04.08 тариф за передачу е/е складає 14,23 грн. за МВт*год., тариф змінюється кожного кварталу.

Для того, щоб знайти тарифну ставку, за якою монтаж нового обладнання буде економічно вигідним виведемо рівняння:

, (2.1)

де W -кількість переданої е/е за визначений термін (місяць, квартал, рік);

Т₁, Т₂ - тарифна ставка за передачу е/е;

Е - грошові надходження.

Виходячи з наведеного рівняння, можна розрахувати Т₂:

(2.2)

Визначити суми підвищення тарифу відбувається за формулою:

(2.3)

Для того, щоб визначити суму підвищення тарифу нам потрібно знати кількість переданої електроенергії за 2008 рік, та щомісячні грошові надходження.

Прогнозування кількості переданої е/е на 2008 рік

При прогнозуванні на основі часового ряду потрібно враховувати сезонні коливання. Це пов'язано з тим, що у холодну пору року (з грудня по квітень) кількість спожитої, а отже і переданої електроенергії більша за кількість е/е, яка споживається у літню пору року. Отже сезонні коливання мають період 12 місяців.

Процедура, яка дозволяє виконати прогноз з урахуванням сезонних змін складається з наступного:

5) За допомогою методу нелінійної апроксимації (поліноміальний тренд 2-го порядку) прогнозуємо кількість переданої е/е на 2008 рік;

6) Знаходимо похибку між фактичними та прогнозованими значеннями;

7) Знаходимо сезонну компоненту, яка дорівнює середньому значенню похибки за місяцями;

8) Будуємо модель з урахуванням сезонної компоненти.

Вихідні дані:

Таблиця 2.12 Кількість переданої е/е за 2005 - 2007 роки (помісячно)

Так як зміна тарифу відбувається кожний квартал, прогнозування буде виглядати наступним чином:

Таблиця 2.13 Прогнозовані значення кількості переданої е/е

Рис. 2.5 Графік моделі прогнозування кількості переданої е/е з урахуванням сезонності на 2008 рік

Отже рівняння для прогнозу кількості переданої е/е на 2008 рік має наступний вигляд:

,

де - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку =6).

Достовірність (відповідність фактичних даних прогнозованим) з урахуванням сезонності:

Показники ефективності інвестиційного проекту

Умовою надання будь-яким банком грошей для здійснення інвестиційного проекту є те, що він має окупитися не більше як за рік. Тому ми встановлюємо термін окупності, який буде дорівнювати 11 місяців

Виходячи з цього ми також визначимо щомісячні грошові надходження. Для того, щоб проект окупився за 11 місяців вони повинні бути рівними 95 000 грн.

Так як кошти на вимикач беруться у міжнародному банку, то відсоткова ставка рівна 7%.

Розрахуємо NPV та IRR:

Таблиця 2.14 Розрахунок показників економічної ефективності



Рис. 2.6 Зміна чистого приведеного ефекту

Знайшовши показники ефективності інвестиційного проекту ми можемо розрахувати тарифну ставку. За - візьмемо середню кількість переданої е/е за 2008 рік (94 742,396 / 4 = 23685,592 МВт*год)

;

;

;

грн. за МВт*год.

Отже, кожний квартал тариф повинен підвищуватися на 12,03 грн (26,26 - 14,23), а значить щомісяця тариф повинен підвищуватися на 4,01 грн. (12,03 / 3).

Висновки до другого розділу

У другому розділі даної дипломної роботи ми спрогнозували загальні витрати підприємства, зробили висновки про те, що вони ростуть через ремонти застарілого обладнання. Нами було прийнято рішення розробити інвестиційний проект по заміні застарілого масляного вимикача на новий повітряний або елегазовий.

При проведенні аналізу технічних характеристик цих вимикачів, ми зробили висновок, що елегазовий вимикач є кращім. Це підтвердили і розрахунки капітальних та поточних витрат на обслуговування вимикачів.

Далі були розраховані показники ефективності інвестиційного проекту по заміні масляного вимикача на елегазовий, так як цей проект окупиться лише через 21,5 років, нами було висунуто пропозицію по підвищенню плати (тарифної ставки) за МВт*год.

Після усіх проведених розрахунків ми зробили висновок, що кожного кварталу ціна за МВт*год повинна підвищуватися на 12,03 грн.

РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ (СППР) ПО МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ (ЗА ДАНИМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ) НА ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДнМЕМ

Під сутністю прийняття рішення як процесу розуміють - внутрішню відносно стійку основу управлінського рішення.

Задача прийняття рішення є однією з найпоширеніших задач в будь-якій сфері. Рішення задачі полягає у виборі однієї з декількох найкращих альтернатив.

Необхідність проведення великого об'єму розрахунків для отримання загальної оцінки шляхом синтезу усіх «плюсів» та «мінусів» за кожною альтернативою стало першим імпульсом для використання комп'ютеру у процесі прийняття рішення (ППР).

Наступний крок у застосуванні ЕВМ був пов'язаний з створенням діалогових систем, які дозволяли змінювати параметри тієї моделі, яка була закладена в ЕВМ. Таким чином у процесі використання діалогової системи можна було вибрати алгоритм пошуку рішення та його параметри. У теперішній час розроблені різні інформаційні системи, які забезпечують підтримку прийняття рішень на всіх стадіях. Такі системи повинні бути гнучкими та швидко давати найбільш оперативну та важливу інформацію. Можливість таких систем швидко обробляти інформацію є дуже важливою для підприємств.

Сучасні системи підтримки прийняття рішень (СППР) з'явилися у результаті злиття управлінських інформаційних систем та систем управління базами даних. Вони представляють собою системи, які максимально пристосовані до рішення задач управлінської діяльності та є інструментом, який оказує допомогу людям, які приймають рішення (ЛПР). За допомогою СППР може проводитися вибір рішення деяких неструктурованих, структурованих та слабко структурованих задач.

У даному розділі дипломного проекту нами була створена інформаційна система СППР по мінімізації витрат на ДП «ДнМЕМ».

3.1 Формулювання інформації, загальної структури та вимог до СППР

Формулювання інформації у СППР припускає визначену технологію використання ресурсів (програмного забезпечення, бази даних, бази моделей та телекомунікацій). Специфікою технології ППР є те, що вона не виконується повністю автоматично, так як здійснюється під контролем аналітика.

Використання системи підтримки та прийняття рішень дозволяє вирішити проблему знаходження залежності між окремими складними процесами та на їх основі приймати рішення, а також зменшення витрат на їх здійснення.

У теперішній час СППР використовується для аналізу тих проблем, які можна легко формалізувати.

На рис. 3.1 приведена структурна схема підтримки прийняття управлінських рішень по мінімізації витрат державного підприємства за допомогою СППР.

1

Виходячи з структурної схеми можна побачити, що СППР повинна містити наступні елементи:

Ш сховище даних;

Ш модель;

Ш інвестиційний проект (показники ефективності);

Ш та інтерфейс користувача.

Елементи інформаційної системи повинні об'єднуватися між собою за допомогою інтерфейсу користувача, який забезпечує швидкий перегляд вихідних, проміжних даних та результату.

VBA (Visual Basic for Application) - це мова програмування, яка підтримується усіма прикладними пакетами Office XP, до складу якого входять такі прикладні програми, як Microsoft Assess, Microsoft Excel, Microsoft Word та інше.

Мова VBA є сильним інструментом для створення прикладних програм, які базуються на електронних таблицях та здатні виконувати розрахунки та форматування результатів. Для програмування на VBA у Excel слід знати, що Excel - це програма для роботи з електронною таблицею, яка призначена для аналізу та відображення даних.

У Excel можна також об'єднувати частини систем, які розроблені в інтерактивному режимі, і за допомогою програмного коду, легко інтегрувати їх з іншими офісними програмами. Excel може бути використаний для будь-якої інформаційної системи, що містить аналіз даних, оскільки включає набір об'єктів обробки даних, який є одним з найкращих у світі.

3.2 Структура інформаційної системи

Інтерфейс користувача є невід'ємною складовою будь-якої інформаційної системи, яка визначає всі можливі шляхи та зручність доступу до її окремих компонентів. Існують різні типи інтерфейсу користувача, який реалізується за допомогою VBA.

1. Кнопковий інтерфейс робочого столу.

Людина, що розробляє інформаційну систему у Excel, заповнює робочу книгу потрібною кількістю аркушів. Перший є заставкою інформаційної системи. Другий - використовується для зображення головного меню, в якому наведені основні компоненти інформаційної системи. Ці компоненти повинні розміщуватися на робочих аркушах у Excel. Які містять - тексти, таблиці та діаграми. Також на цих аркушах повинні бути кнопки, за допомогою яких можна повернутися до головного меню.

Кнопка використовується для виконання користувачем деяких дій - для цього йому достатньо на неї натиснути. Дія може представляти собою запуск якої-небудь визначеної програми, підтвердження кінця введення тих чи інших даних, вір конкретного варіанту з декількох запропонованих способів продовження роботи чи інше.

Сама по собі кнопка не здатна нічого виконувати, доки її потрібна реакція не буда належним виглядом описана у програмі. Натиск на кнопку викликає у системі подію. Однак для того щоб програмою були виконані дії, необхідно описати їх у програмному коді методу. Цей програмний код може містити любі доступні оператори, які маніпулюють властивостями даного об'єкту. [19]

Крім кнопок можна використовувати і інші елементи управління. Цей тип інтерфейсу є найпростішим для реалізації.

2. Інтерфейс для користувача формами.

Цей тип інтерфейсу використовує діалогові вікна, тоді коли, від користувача вимагається внести вихідну інформацію для виконання (рішення) задач. Результати рушення виводяться на робочі аркуші.

Форма користувача складається з вікна форми та декількох специфічних елементів управління, які розміщенні у цьому вікні. Кожний об'єкт форми має визначені властивості, методи та дії, які визначені в цьому класі об'єктів.

Інтерфейс користувача повинен містити:

Ш Заставку, яка містить кнопки «Про автора», «Вхід до ІС» та «Вихід». Заставка призначена для входу до головного меню та продовження роботи у системі або для виходу з системи. Заставка виводиться одразу при запуску Excel.

Рис. 3.2 Заставка інформаційної системи

Ш основне меню, яке містить кнопки для переходу у підсистеми, а також кнопку повернення до «Заставки».

Рис.3.3. Головне меню інформаційної системи

Ш основні розроблені на робочих листах підсистеми інформаційної системи у вигляді графіків та таблиці.

Для того, що показати роботу цієї сторінки наведемо один з листів робочої книги.

Рис.3.4 Лист «Прогноз» робочої книги

Наведемо значення кнопок, що містяться на листі інформаційної системи «Головне меню»:

1. «Витрати поквартально» - при натисканні цієї кнопки ми потрапимо на лист «Витрати поквартально», який має наступний вигляд:

Рис.3.5 Лист «Витрати поквартально» робочої книги

У свою чергу цей лист містить наступні кнопки:

Ш «Витрати за 1-й квартал» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід, на лист, що містить дані про загальні витрати підприємства та витрати на ремонт за 1-й квартал з 2003 року по 2007 рік.

Ш «Витрати за півріччя» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід, на лист, що містить дані про загальні витрати підприємства та витрати на ремонт за півріччя з 2003 року по 2007 рік.

Ш «Витрати за 9 місяців» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід, на лист, що містить дані про загальні витрати підприємства та витрати на ремонт за 9 місяців з 2003 року по 2007 рік.

Ш «Витрати за рік» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід, на лист, що містить дані про загальні витрати підприємства та витрати на ремонт за рік з 2003 року по 2007 рік.

2. «Прогнозування витрат на 2008 рік» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід на лист, що містить прогнозні значення витрат підприємства на 2008 рік.

3. «Капітальні витрати на ремонт повітряного вимикача» та «Капітальні витрати на ремонт елегазового вимикача» - при натисканні на ці кнопку відбувається перехід на листи, що містять розрахунок витрат на монтаж вимикачів.

4. «Амортизаційні відрахування», «Заробітна плата робітників», Витрати на обслуговування вимикачів» - при натисканні на ці кнопки відбувається відповідний перехід до листів, що містять ці розрахунки.

5. «Модель з урахуванням сезонної компоненти» - при натисканні на цю кнопку відбувається перехід до листа на якому міститься модель прогнозування кількості передачі електроенергії вимикачем, що замінюємо, на 2008 рік, з урахуванням сезонності.