Стиль і манери бізнесмена

Основні правила формування позитивного іміджу. Зовнішній вигляд підприємця. Заповзятливість - найвагоміша складова іміджу підприємця, її основні якості. Повсякденний одяг ділової жінки. Постава, хода та манери. Деякі поради щодо створення іміджу.

Рубрика Этика и эстетика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 19.03.2015
Размер файла 403,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Стиль і манери бізнесмена

Зміст

1. Імідж. Основні правила формування позитивного іміджу

2. Заповзятливість - найвагоміша складова іміджу підприємця

3. Зовнішній вигляд підприємця

4. Повсякденний одяг ділової жінки

5. Вечірній одяг

6. Постава, хода та манери

Список використаної літератури

1. Імідж. Основні правила формування позитивного іміджу

У зв'язку з кардинальними змінами в політиці та економіці нашої країни з'явилися такі поняття як імідж, іміджмейкер.

Імідж - це самопрезентація, конструювання людиною свого образу. Стосовно підприємця - це оцінка оточуючими його морально-особистісних, інтелектуальних, професійних та етичних якостей.

Психологи стверджують, що в людині генетично закладене бажання справити позитивне враження на оточуючих й отримати схвалення своїх дій.

Сьогодення -- час великого бізнесу, політизації всіх сторін життя, висунуло й нові вимоги: жити на очах усіх.

Кожен із нас перебуває в ринкових відносинах, щоб "продати" себе, іншими словами отримати хорошу роботу, перш за все слід

"продати" гарне враження про себе. Незалежно від нашого бажання, всі ми є представниками тієї соціальної групи, до якої належимо.

Зовнішній вигляд, одяг, манери можуть розказати, де ви працюєте, скільки заробляєте, на що розраховуєте у майбутньому.

Відомий психолог К.Юнг вважав, що про людину судять по личині, яку вона одягає для того, щоб відповідати вимогам суспільства. Слід відзначити, що фахівці зі створення певного образу (іміджу) людини зовсім не вважають, що робота над ним зводиться лише до створення зовнішнього образу, який маскує реальну сутність індивіду. Вони відмічають, що зовнішній вигляд - це лише стиль, обумовлений внутрішнім складом особистості людини.

Позитивний діловий імідж (за В. Мащенком)

Фахівця, який займається створенням образу, називають іміджмейкер, або консультант з іміджу. На Заході, де іміджу приділяють велику увагу, існує широка мережа іміджмейкерів. Наприклад, у США раз на два роки видається "Покажчик консультантів з особистого іміджу", де перелічуються всі фірми, які надають консультації, в тому числі і з вузівського профілю: з проблем мови, щодо гарних манер, одягу, психологічних стимулів.

У нашій країні ця діяльність ще не дуже розповсюджена, та й коштують послуги іміджмейкерів недешево. Тому слід самому стати на деякий час "режисером" і сформувати чітке уявлення про те, яким повинен бути імідж представника саме вашої професії. Визначити психологічний портрет, характерний для нього. Яким він повинен бути - стриманим, замкненим і недовірливим (ідеальні якості, наприклад, для головного бухгалтера) або привітним і послужливим (співробітник служби сервісу).

В американців існує таке поняття "self-made-man" - людина, яка сама себе створила. Суспільство надає великий діапазон вибору, тому майже все залежить від самої людини.

Деякі поради щодо створення іміджу

Перший етап формування іміджу пов'язаний із підвищенням самооцінки. Самооцінка або, як прийнято її називати в закордонній психології, особиста компетентність - є могутнім регулятором поведінки. Від неї багато в чому залежить розкриття потенційних можливостей людини. Звичайно, ставлення до себе, закладене в самооцінці, впливає на успіх і в особистому житті, і в ділових стосунках.

Слід відзначити, що людині притаманне коливання самооцінки. Занижена самооцінка сковує людину. Завищена - пов'язана із переоцінкою своїх можливостей, не дозволяє об'єктивно оцінювати ситуацію і себе в ній. Самооцінка може змінюватись під впливом різних факторів.

Цікавий експеримент провели американські вчені. Людям, які бажали посісти певну посаду у фірмі, пропонують самостійно оцінити декілька своїх якостей і відмітити їх у спеціальному бланку. Після цього у приймальні з'являється удаваний претендент на ту ж посаду. В одному випадку це був зі смаком одягнений, самовпевнений, інтелігентний чоловік із "дипломатом" ("містер Охайність"), в іншому - людина у брудній сорочці, з неприбраним волоссям, у стоптаних черевиках ("містер Бруднуля"). Після цього претенденти повторно заповнили самооцінні бланки. Виявилося, що після зустрічі з "містером Охайність" рівень самооцінки знижувався, а з "містером Бруднулею" - підвищувався. Справа в тому, що люди мимовільно порівнюють себе з іншими і оцінюють на підставі цього порівняння. Тому слід намагатися, щоб самооцінка була об'єктивною.

Для цього підприємець повинен полюбити себе. Кожна людина має свої характерні особливості: зріст, статуру, риси обличчя. їх можна підкреслити або, якщо потрібно, замаскувати. Це можна зробити різними способами: починаючи з підтримання хорошої спортивної форми та закінчуючи використанням декоративної косметики.

Підприємець повинен навчитися носити гарний одяг, і якщо елегантність стане його плоттю й кров'ю, він почне тактовно ставитися до інших, поважати їхні погляди та думки. Практика свідчить, чим глибше новий образ проникає в особистість, тим більше він на неї впливає.

Після того, як підприємець переконається, що його зовнішній вигляд позитивно сприймається оточуючими, слід звернути увагу на манери, на вміння спілкуватися, бути доброзичливим, привабливим, привітним, викликати довіру в оточуючих.

Однак імідж - це не лише зовнішній вигляд людини. Його визначають і внутрішні якості: заповзятливість, сміливість, цілеспрямованість, творче ставлення до дійсності.

На жаль, самому досить важко визначити, як сприймають його оточуючі. Якщо ви бажаєте це з'ясувати, спробуйте розіграти з друзями чи родичами якусь професійну ситуацію. Потім спитайте, яке враження справили на них ваша зовнішність, манери, засоби спілкування. А ще краще - попросіть зняти вас на відео. А потім, переглянувши плівку, критично оцініть свій зовнішній вигляд, ходу, жести, міміку тощо. Якщо перед камерою ви почуваєте себе ніяково, зробіть хоча б фото. З'ясуйте, яка у вас фігура, який одяг. Як підібрані краватка, сумочка, кейс, годинник, окуляри, прикраси? Гармонує це з вашим одягом, із стилем? Який вираз обличчя? Подумайте, яким б ви хотіли бачити себе.

Піднята голова, пряма спина, гарна зачіска, доброзичливий і разом із тим рішучий погляд, у всьому - елегантність та гідність. Примірте цей імідж. Ну як? Якщо сподобалось, то починайте вже зараз жити з високою самооцінкою.

Наскільки важливо мати імідж для людини, яка робить кар'єру? Настільки, щоб зробити його центральним об'єктом вашої постійної уваги, якщо, звісно, ви намагаєтесь справити враження на оточуючих: роботодавця, колег, партнерів, клієнтів.

У книзі "Приз - ваша голова" Г. Фрідман відмічає: "Й зараз перевага надається людині з витонченим вихованням. Це факт, і нікуди від нього не дітися. Перше враження - у тому числі одяг і постава - значить дуже багато"

Щоб отримати уявлення про свій імідж скористуйтеся тестом.

Тест "Оцініть свій імідж" (за Дж. Ягером)

Відзначте відповіді, які найбільш точно характеризують вас.

1. Коли треба бути пунктуальним, я роблю все вчасно:

а) завжди;

б) як правило;

в) рідко.

2. Моя посада потребує одягатися:

а) так, як я одягаюсь;

б) більш строго, ніж я одягаюсь;

в) не знаю як.

3. Я відповідаю на листи:

а) відразу;

б) протягом тижня;

в) не завжди.

4. Мій почерк:

а) розбірливий;

б) не досить розбірливий;

в) нерозбірливий.

5. Вибираючи окуляри, я враховую:

а) який вигляд вони мають і як корегують зір;

б) лише як корегують зір;

в) ніколи не замислювався над цим.

6. Я відвідую перукарню:

а) у разі потреби;

б) раз на місяць;

в) рідко.

7. Про свій імідж я думаю:

а) кожного дня;

б) рідко;

в) ніколи.

8. На моєму останньому місці роботи керівник сказав, що мій імідж:

а) бездоганний;

б) пересічний;

в) треба виправляти.

9. На думку інших, я чесний:

а) завжди;

б) як правило;

в) у побуті, а не у справах.

10. Коли під час ділового обіду моя зачіска розтріпалася я :

а) поправлю її в туалетній кімнаті;

б) залишу як є;

в) не зверну уваги.

Якщо переважають відповіді: варіанта (а) - Ви знаєте, як формувати свій імідж і розумієте його важливість для обраної діяльності; варіанта (б) - вказують на необхідність додаткових заходів щодо поліпшення іміджу; варіанта (в) - Ви не приділяєте достатньої уваги своєму іміджу.

2. Заповзятливість - найвагоміша складова іміджу підприємця

Подолання психології соціальної інертності перш за все стосується підприємця. Без живої ініціативи, новаторства, творчого підходу, заповзятливості неможливо вирішити проблеми в сучасному діловому житті.

Заповзятливість є однією з важливих рис ділової людини. Фахівці виділяють такі її основні якості:

самостійність та нестандартність поведінки;

наполегливість у досягненні мети, ініціативність;

діловитість та практичність;

сміливість та винахідливість;

суперництво та готовність до ризику;

орієнтація на досягнення вищих результатів;

ефективне використання наявних факторів.

Вживати заходів, здійснювати будь-які кардинальні зміни, ризикувати може лише власник засобів виробництва - підприємець.

Цікава етимологія слова "заповзятливий". У словнику В.Даля заповзятливий трактується як схильний, здатний до комерційної діяльності, сміливий, рішучий, відважний у справах.

Успіх справи, як правило, залежить від заповзятливості підприємця, це впливає на його оцінку та рейтинг. Нині, як відзначає багато фахівців, відчувається дефіцит заповзятливих новаторів. Слід розрізняти поняття творчість і заповзятливість. Творчість означає вигадувати щось нове, а заповзятливість - робити нове, брати на себе відповідальність, іноді ризикуючи при цьому. імідж манера бізнесмен

М.Вудкок та Д.Френсіс визначили сім головних факторів, що обмежують або зводять нанівець творчі та новаторські здібності підприємця:

Стійкі звички. Всі люди мають певні стереотипи і в роботі, і в мисленні, але звички можуть бути ворогами творчості. Необхідно знати стійкі звички, що перешкоджають роботі.

Зайва напруженість. У своїх творчих зусиллях ми часто стикаємось із почуттям невпевненості та розпачу. Люди, які знаходяться у стані напруження, намагаються стимулювати себе, додержуючись певних правил і норм, як результат, їхній творчий потенціал використовується не повністю.

Недостатня цілеспрямованість. Говорять, що жодне відкриття не відбулось, якби не усвідомлене прагнення до змін.

Недостатні можливості. Багато історичних відкриттів не були зроблені через те, що певна частина людей хворіє, перебуває у в'язницях тощо. Крім того, більшість людей витрачає багато зусиль на вирішення буденних проблем.

Надмірна серйозність. Щоб творчо виявити себе, часто необхідно "погратися" з ідеями; іноді рішення, що шукаєш, знаходиться серед самих ексцентричних та неймовірних припущень. Недостатність ігрової установки утруднює також спілкування з оточуючими.

Неадекватна методологія. Послаблює творчі зусилля відсутність відповідного ефективного методу вирішення проблеми. Творчий процес слід вивчати й аналізувати для того, щоб отримати необхідні навички та розвивати відповідні методи.

Психологія новаторства свідчить, що творчості у першу чергу заважає неефективна організація особистої праці та відсутність пріоритетів.

3. Зовнішній вигляд підприємця

Специфіка підприємницької діяльності висуває досить високі вимоги до зовнішнього вигляду її учасників. Зовнішній вигляд ділової людини - це перший крок до успіху, образно кажучи, костюм потенційного партнера є кодом, який свідчить про рівень надійності і респектабельності.

У книзі "Ключі від влади" У. Сорлбі пише: "Не існує, певно, іншої такої сфери людської) діяльності, де б наш стан і спосіб життя виявлялися так відверто, як у нашій манері подавати себе оточуючим через свій одяг... Від того, як ви вирішите себе "упакувати", буде залежати, чи слухатимуть вас інші люди, чи зможете ви керувати ними, а то й вертіти за своїм бажанням". Рокфеллер, наприклад, розпочав свій бізнес з того, що придбав собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф-клубу.

Охайний, зі смаком одягнений, підтягнутий - це образ ділової людини. Справа не у вишуканості смаку, секрет в іншому - зовнішність такої людини свідчить про вимогливість до себе й повагу до інших.

Слід пам'ятати, що зовнішній вигляд та манери завжди привертають увагу. Тому стежте за собою. Головне почуття міри як в одязі, так і в поведінці. Будь-яке відхилення від прийнятих норм роздратовує оточуючих і "працює" проти вас. Намагайтеся не бути занадто гучним та заповзятим або навпаки тихим і байдужим.

Звертайте увагу на враженням, яке ви справляєте на оточуючих.

* Класичний костюм бізнесмена

Зовнішній вигляд бізнесмена, його одяг є одним із важливих елементів його успішної діяльності. Як не дивно, сучасний діловий світ консервативний у питаннях моди, тому своєму гардеробу слід приділити певну увагу.

Як і в інших професійних групах, у підприємців виробився певний стереотип щодо одягу. В офісі та на офіційних зустрічах є необхідним діловий костюм, обов'язковим елементом якого є піджак. Відповідно до моди або смаку він може бути однобортним, двобортним, бажано класичного силуету. Костюм може бути однокольоровим, смугастим чи картатим без контрастів.

Останнім часом став популярним так званий "американський" стиль: піджак і брюки різні за кольором. Це дуже зручно, але бажано, щоб піджак не був яскравим: зеленим, червоним - це прерогатива клубного стилю.

На ділові переговори рекомендується одягати однокольорові костюми сірого, темно-сірого, темно-синього кольорів. Найбільш розповсюдженим є костюм-двійка, але допускається костюм-трійка.

Колір та фактура тканини піджака або костюма змінюється залежно від пори року: літом кольори світліші, а тканина тонша, ніж зимою. Чорний костюм призначений тільки для урочистих заходів.

Нижній ґудзик піджака ніколи не застібається. Всі інші в офіційній обстановці обов'язково мають бути застебнуті. Танцюють теж лише у застебнутому піджаку. Розстебнути його, за правилами етикету, можна, коли сидять за столом або у глядацькій залі. Знімати піджак на офіційних заходах можна тільки після того, як це зробив господар, почесний гість - словом, перша особа на прийомі. У гостях можна зняти піджак, не очікуючи, коли це зробить господар, Однак вихована людина завжди спитає на це дозволу.

Решта компонентів одягу підбирається під костюм. Особлива увага приділяється краватці.

* Краватка

Так склалося, що про вміння чоловіка одягатися судять у першу чергу по краватці та сорочці.

Правило підбору дуже просте: краватка повинна гармоніювати за кольором із костюмом, сорочкою або бути контрастною. Наприклад, до смугастого, картатого тощо костюму личить однокольорова краватка, до однокольорового костюму - краватка з візерунком.

Якщо сорочка однокольорова (крім білої), бажано, щоб краватка поєднувалася з нею за кольором. У всіх інших випадках краватка має бути темніша за сорочку і світліша за піджак.

Готуючись до ділових переговорів, краще одягти сіру, синьо- червону, темно-бордову краватку. За кольором чи візерунком краватки можна дізнатися про характер чи настрій партнера: червоний візерунок на темному фоні свідчить про впевненість, цілеспрямованість; сині, темно-коричневі краватки з вкрапленнями червоного та смарагдового кольору вказують на доброзичливість, готовність до співробітництва; сірі підкреслюють розважливість. Яскраво-червоні краватки виражають експресивність, деяку непослідовність. Поєднання яскраво-червоного кольору з жовтим свідчить про схильність до ризику, наполегливість у обстоюванні власної точки зору. Дуже яскрава краватка з авангардним малюнком створює певний емоційний тиск, іноді може дратувати співрозмовника. Дуже елегантний вигляд створює комплект краватки та носовика (кінчик якого виглядає з нагрудної кишені).

До вечірнього темного костюму пасує шовкова краватка. Кра- ватку-метелик одягають тільки на офіційні заходи, а чорну крепову краватку одягають на похоронну чи поминальну церемонії.

Краватку не прийнято одягати до спортивної, вовняної сорочки або сорочки, що носять навипуск.

Ширина краватки, як правило, має бути прямо пропорційна розміру піджака (чим ширше у плечах чоловік, тим ширша краватка). Краватка не повинна звисати нижче поясу. Класичним є, коли краватка трохи не доходить до поясу брюк.

І головне, краватка повинна бути зав'язана охайно і правильно.

* Сорочка

Одягати різнокольорові або дуже темні сорочки до ділового костюму не рекомендується. Ідеальною вважається біла сорочка. В інших випадках бажано, щоб сорочка гармоніювала за кольором із піджаком та краваткою.

Журнал "Model of the Season" рекомендує дотримуватися таких правил: носити сорочки з коротким рукавом під піджак не рекомендується, оскільки вважається елегантним, якщо манжети сорочки виглядають із-під рукава (приблизно на два сантиметри). Хоча, звісно, коли на градуснику 35...40° С, природно одягти сорочку із короткими рукавами, ніж бути у костюмі і постійно витирати піт.

Треба пам'ятати, що ні гармонійне поєднання кольорів, ні сама краща та дорога сорочка не справить гарного враження, якщо вона брудна. Свіжість сорочки - головна ознака гарного тону.

Костюм підприємця не буде повним, якщо не згадати про взуття, шкарпетки та деякі аксесуари.

Універсальним за кольором вважається чорне взуття. Воно пасує до будь-якого костюма. Влітку до світлого костюма можна одягти світле взуття, але в жодному разі не сандалії. Спортивне взуття: кросівки, кеди, капці до костюма одягати не слід. Лаковані черевики на тонкій підошві одягають зі смокінгом чи фраком. І звичайно, взуття має бути чистим й охайним.

Шкарпетки підбирають під колір брюк або взуття, вони не повинні бути яскравими. Білі шкарпетки одягають тільки під спортивне взуття.

В ідеалі шкарпетки мають бути темніші за брюки і світліші за взуття. Довжина шкарпеток теж має значення: вони повинні бути на стільки довгими, щоб не було видно голе тіло, якщо закинути одну ногу на іншу.

Бажано, щоб головний убір гармоніював із верхнім одягом. Капелюхи навесні та влітку носять світлі, восени і взимку - темні.

Шарф, рукавички треба підбирати за кольором до решти одягу. Класичним поєднанням є, коли головний убір, взуття і рукавички, однакові за кольором.

Що стосується чоловічих прикрас (каблучки, годинника, запонок, браслета, шпильки до краватки), то тут правило одне "все гаразд до міри". Не слід шокувати своїх партнерів великою кількістю прикрас. Україна належить до європейського ділового стилю, тому надмірна кількість прикрас не схвалюється. Необхідно пам'ятати, що носовик, яким ви користуєтеся, треба тримати у кишені брюк. Не можна, щоб із кишень виглядала ручка, олівець, гребінець, окуляри тощо, кишені не повинні випинатися.

Треба пам'ятати, що кожний вид діяльності, кожна ситуація потребує певного одягу. У діловому костюмі не дуже зручно бути на пікніку, а в ресторані - у спортивному одязі.

Зовнішній вигляд ділової людини доповнює зачіска. Звичайно, все залежить від індивідуальних смаків, однак охайна зачіска і чисте волосся мають бути завжди.

4. Повсякденний одяг ділової жінки

На відміну від чоловіків жінки більше стежать за модою, вони мають ширший вибір щодо фасону одягу і тканини, намагаються бути вишуканими та неповторними. Проте не слід це прагнення доводити до екстравагантності. Вечірні сукні зі звабливого шифону, розкішні брючні костюми з малюнками, що нагадують картини імпресіоністів, цілком підходять для вечірок і коктейлів, поява ж у такому одязі на ділових переговорах, в офісі зовсім не сприятиме кар'єрі.

Діловий одяг жінки, як і чоловіка, відрізняє класичний крій та не дуже яскраві кольори. Про це та інше можна прочитати в літературі з ділового етикету. Реальне ж життя вказує на те, що стиль одягу бізнес-леді дещо змінився.

"Те як одягаються наші співробітники, - свідчить працівниця банку, - не передбачають ніякі корпоративні правила. Кожен одягає саме ті речі, які найбільш підкреслюють його стиль, не епатуючи при цьому клієнтів і не стомлюючи своїм виглядом "синьої панчохи".

Співробітники одного з великих банків України (члени правління, звісно, не враховуються) одягають шкіряні піджаки, облягаючі блузи, помірно яскраве вбрання, а також трикотаж, який вважається одягом для відпочинку.

Нема нічого поганого в тому, що ділові жінки перестали неухильно дотримуватися вимог щодо ділового одягу. Сучасна бізнес-жінка може дозволити собі порушити ці вимоги.

Проте дещо залишається незмінним: багатофункціональність елементів одягу, охайність, необхідність часто міняти вбрання.

Не бажано ходити в одному й тому ж одязі два-три дні підряд. Однак це зовсім не означає, що треба кардинально змінювати одяг. Ні, можна замінити або додати лише одну деталь (хустку, жилет тощо) і костюм набуде іншого вигляду.

Нині у повсякденному діловому гардеробі можуть бути не лише сині та чорні англійські костюми, але й різнокольорові спідниці (від міді до максі), брюки, різноманітні жилети (не надто яскраві) у міру декольтовані блузи, плаття без рукавів або з рукавами три чверті. Все частіше ділова жінка віддає перевагу трикотажному кардигану, жакету-сорочці, яку можна носити зверху плаття-"футляра", трикотажному топу або шовковому джемперу. Дуже доречно для ділових пані увійшли в моду, а точніше повернулися з 70-х років, плаття-сорочки і приталені англійські плащі-тренчкоти.

Щодо кольору, то з ним не слід занадто експериментувати, пам'ятаючи правило "Все до міри". Надто яскравий одяг у будь-якому офісі, офіційній установі буде моветоном. Оливковий, зелений, бежевий, коричневий, рубіновий, теракотовий - чудова альтернатива чорному і темно-синьому кольорам. Особливої уваги заслуговує золотисто-жовтий, цей колір майже ніколи не виходить із моди, тому що вважається кольором успіху і благополуччя.

Не останню роль у зовнішності ділової жінки відіграють зачіска, макіяж, взуття та аксесуари. Вони повинні органічно доповнювати діловий костюм.

* Зачіска

По-перше, волосся повинно бути чистим. На Заході, наприклад, ділові люди миють голову кожного дня.

Зачіска ділової жінки повинна бути строгою та елегантною. У робочій обстановці дуже вишукані зачіски не зовсім доречні. Не слід фарбувати волосся в авангардні кольори (помаранчевий, синій, фіолетовий), колір волосся повинен гармоніювати із кольором шкіри обличчя й очами.

Косметика, макіяж завжди підкреслюють характер жінки. Ділова жінка повинна мати бадьорий, рішучий та впевнений вигляд. Денний макіяж має бути неяскравим (мінімум туші для вій, тіні, помада - не дуже яскрава). Спеціалісти радять купувати більше профілактичної косметики, ніж декоративної. Користуватися парфумами слід стримано, запах має бути ледь відчутним. Діловим жінкам краще надавати перевагу парфумам солідних фірм. Це завжди справляє позитивне враження.

Не слід нехтувати прикрасами. Каблучки, сережки, браслети, ланцюжки - все це завжди підкреслювало зовнішність жінки, і ділової теж. Проте не радять носити одночасно багато прикрас. Слід пам'ятати, велика кількість прикрас не відповідає іміджу не тільки ділової, а й елегантної й освіченої жінки.

Зовнішній вигляд жінки-підприємця підкреслюють також взуття та сумочка.

Деякі поради щодо взуття продиктовані гігієною та практицизмом. Увесь день провести на підборах висотою 10 - 12 см дуже важко, починають боліти ноги, хода стає важкою, псується настрій. Тому краще вибирати взуття із середньою висотою підборів (4-6 см). Чорний колір взуття вважається класичним. Дуже вишукано, коли взуття гармоніює із кольором одягу або сумочки, чи паска.

Зазвичай стандартним взуттям є туфлі. Не варто на роботу з'являтись у капцях або у босоніжках з відкритим верхом (якщо дуже жарко, слід одягати босоніжки із закритим носком).

У більшості розвинених країн обов'язковим елементом ділового одягу жінки є панчохи чи колготи незалежно від пори року. Слід дотримуватися цих вимог. Бажано, щоб колір панчіх не був дуже контрастним із одягом.

Невід'ємною частиною зовнішнього вигляду ділової жінки є сумочка. Частіш за все вона зберігає "секрети" краси і гігієни. Однак ділова жінка має справу з паперами, які повинні бути в належному стані, тому слід мати папку або портфель. У жодному разі не можна класти папери в одноразові пакети або в господарський кошик.

Порад існує багато, головне - індивідуальність, вміння використовувати одяг за його головним призначенням: приховувати недоліки і підкреслювати достоїнства. Одягатися слід відповідно до місця і часу, віку та специфіки роботи. Це дозволить почувати себе спокійно та впевнено.

Нижче наведені характерні приклади іміджу для деяких конкретних професій (за І. Крикуновою, художником-модельєром).

Секретар-референт. Костюм кольору беж (піджак і спідниця), ніжно-рожева блуза з елементами вишивки, охайна зачіска, легкий макіяж, мінімум прикрас.

Представницям цій професії не варто вдягати одяг яскравих кольорів (червоного, оранжевого), це може асоціюватися з агресивністю, натиском. Також не слід акцентувати увагу на еротичних елементах (дуже коротка спідниця, відверті вирізи, розрізи), оскільки це ставить під сумнів ділові якості. Підкреслювати жіночість варто в м якому, пасивному ключі, а не в еротичному. Слід пам'ятати, ця професія передбачає підлеглість.

Вимоги, що висуваються до представників цієї професії відомі: точність, емоційна стриманість, скритність. Більшість

спеціалістів вважає, що перевагу слід надати класичному костюму в темній гамі кольорів (вони асоціюються з мудрістю, зрілістю, досвідом, передають емоційну стриманість). Як доповнення рекомендують блузи, хустки холодних світлих тонів: білого, перлинового, бузкового, світло-блакитного (символізують непідкупність, чистоту моральних принципів). Щодо вибору прикрас, слід надати перевагу прикрасам із дорогоцінних металів та натуральних каменів. Жіночість підкреслюють також дорогі парфуми, модна, але не кокетлива зачіска. Одяг, взуття, сумочка мають бути добротними і якісними. Це створює солідне та респектабельне враження.

Податковий інспектор. Характерна ознака професії - робота з людьми. З одного боку - це керівництво та його вимоги: пунктуальність, емоційна стриманість, принциповість, непідкупність, з іншого - клієнти, які очікують доброзичливості, здатності перейматися чужими проблеми, привітності.

За основу бажано взяти класичний стиль дещо пом'якшений елементами романтичного стилю. Рекомендують м'які, спокійні відтінки теплої гами: кремовий, беж, теракотовий, гірчичний, оливковий, які асоціюються з доброзичливістю. Чорне з білим може мати "погрожуючий" відтінок, така кольорова комбінація розглядається як протиставлення, і сила його емоційного впливу дуже велика. Не слід використовувати холодні кольори: відтінки яскраво-синього і фіолетового можуть заважати встановленню контакту з клієнтом. Жіночість підкреслює зачіска, прикраси, аксесуари.

Жінка-керівник. Якості, які очікують від керівника будь-якого рангу: незалежність, сміливість, швидкість реакції, емоційна стриманість, компетентність. Як правило, основу гардеробу жінки-керівника складає одяг класичного стилю, однак не зайвою буде деяка екстравагантність, яка підкреслить особливість позиції лідера. Цього можна досягти завдяки використанню контрастних кольорів: ясно-синього, яскраво-фіолетового, червоного, поєднання чорного з білим та з іншими кольорами.

Доповнити зовнішній вигляд жінки-керівника допоможуть модні нюанси макіяжу, відтінки волосся, моделі зачісок.

Краще уникати елементів пасивно-жіночого стилю: пастельних кольорів (рожевого, блакитного, салатного тощо), рюшів, воланів, так як такий стиль асоціюється з наївністю, поступливістю, м'якістю.

Сфера послуг. Зовнішній вигляд працівників цієї сфери повинен відображати такі якості, як привітність, контактність, послужливість, здатність до взаєморозуміння, емоційної теплоти.

Пасивно-жіночий стиль забезпечить таке враження. Одяг має бути у м'якій гамі кольорів: беж, кремовий, перлиновий, рожевий, всі відтінки зеленого.

Дуже важливо мати охайний вигляд, оскільки клієнти ототожнюють рівень і якість майбутньої послуги із зовнішнім виглядом. Необхідно завжди стежити за волоссям (воно має бути чистим), зачіскою, макіяжем, манікюром.

Примітка:

Правило номер один щодо вибору ділового костюму - він має вам подобатись. Це важливо не тільки тому, що ви будете в ньому більшу частину дня, а й тому, що улюблений костюм дає почуття комфорту і впевненості.

Якщо на фірмі, в організації ви новачок, не носіть дуже претензійний та дорогий одяг, це може привернути до вас зайву увагу.

"Золоте правило" ділового стилю: підлеглому не можна одягатися краще, ніж дозволяє зарплатня, а тим більше - краще, ніж керівник.

5. Вечірній одяг

Ділове життя не вичерпується лише роботою в офісі, організації, діловими зустрічами. Життя підприємця - це й офіційні прийоми, протокольні заходи.

Одяг для прийомів.

На офіційні прийоми, які починаються до 20.00 чоловікам рекомендується одягати повсякденний діловий костюм або костюм неяскравого кольору.

На прийоми, що починаються після 20.00 або стосуються національних свят, чи високопоставлених осіб (президента, міністра), слід одягати костюм чорного або будь-якого темного кольору.

На всі види прийомів бажано одягати білу (не трикотажну) сорочку з накрохмаленим або м'яким комірцем і краватку. Взуття не повинно бути на товстій підошві.

Для офіційних раутів традиційно використовують фрак і смокінг.

Фрак - це чоловічий парадний костюм, тип сюртука з вирізаними спереду полами і довгими вузькими фалдами ззаду. Фрак одягають виключно в урочистих випадках - на офіційні прийоми, парадні обіди, бали тощо. Ходити вулицями у фраку без пальто або плаща не можна.

Обов'язковим доповненням до фраку є чорні брюки без обшлагів, із шовковими галунами по бокових швах. Під фрак одягають білий пікейний жилет, білу накрохмалену сорочку (або маніжку), білу краватку-метелик, чорні шкарпетки й лаковані чорні туфлі на тонкій підошві.

Пам'ятайте, що фрак з чорним суконним жилетом і чорною краваткою-метеликом - це уніформа офіціанта.

Смокінг - піджак із чорного сукна з довгими, обшитими шовком бортами. Він буває однобортним і двобортним.

Під смокінг одягають білу сорочку, чорний жилет, краватку-метелик, темні шкарпетки, чорні черевики, брюки з атласними галунами по бокових швах. Смокінг не одягають на заходи, що починаються до 17.00.

Як правило у запрошеннях завжди вказується в якому одязі треба прийти на прийом. Якщо у лівому нижньому кутку запрошення зазначено: "White tie" ("Біла краватка") - це означає фрак; "Black tie" ("Чорна краватка") - смокінг; "Evening dress" ("Вечірній одяг") - це також фрак, а якщо "Undress" ("Простий костюм") - це означає діловий костюм.

Жіночий одяг для прийомів також має свої особливості.

Збираючись на офіційний прийом, слід надати перевагу одягу з чіткими лініями краю та неяскравих кольорів. Можна з'явитись у вовняній спідниці з блузою, у сукні звичайної довжини, у сукні-костюмі або костюмі. Якщо прийом починається до 20.00, краще дотримуватися класичного стилю, рукава - довгі або "труакар", виріз - невеликий, можливий капелюшок. Запрошені жінки капелюшок не знімають, а господиня прийому повинна бути без капелюшка.

Сукня і аксесуари мають бути витримані в одній кольоровій гамі. Не слід поєднувати в ансамблі більше двох кольорів. Наприклад, до чорної сукні (пальто) пасує червоне взуття і червона сумочка, але якщо і капелюшок, і рукавички, і хусточка червоні - це вже занадто. Достатньо будь-яких двох червоних предметів в ансамблі.

На прийоми й обіди після 20.00 одягають вечірні сукні - більш нарядні й відкриті, з рукавами чи без, довільної довжини (краще максі). Капелюшка до вечірньої сукні, як правило, не одягають.

Шовкові, мереживні або лайкові рукавички знімають тільки перед початком їжі. Довжина їх, як правило, залежить від довжини рукава: чим коротший рукав - тим довші рукавички. Одяг доповнюється сумочкою: на денні прийоми - шкіряною, на вечірні - невеликою із парчі, замші.

Туфлі на прийоми одягають шкіряні або замшеві, на будь-яких підборах, а на вечірні прийоми обов'язково вечірні.

Не можна з'являтися на урочистості без панчіх, навіть якщо дуже жарко.

Готуючись до прийому, слід приділити більше уваги зачісці та макіяжу. До вечірньої сукні пасує урочиста зачіска (більш складна, ніж на кожен день). Макіяж має бути більш яскравим, а парфуми обов'язково вишукані, проте у невеликій кількості. Треба пам'ятати французьке прислів'я "Хто пахне дуже добре - той пахне погано".

Підприємцю, бізнес-леді слід знати не тільки як правильно одягатись, але й вміти належно поводитися.

6. Постава, хода та манери

Вміння красиво стояти, сидіти, рухатись в усі часи було невід'ємною частиною так званих "гарних манер".

За свідченням лікарів без правильної постави неможлива правильна хода, яка поліпшує роботу легень і серця, надає людині впевненого вигляду, і навпаки, неправильна постава викликає швидку втому, перенапруження м'язів. Психологи вважають, що в очах бізнесменів рішуча хода, правильна постава свідчать про вміння тримати себе в руках, про надійність ділового партнера.

Гарна постава - це рівна спина, ненапружені розправлені плечі, високо піднята голова.

Коли йдете, слід ставити ногу на п'яту під кутом 45° до поверхні землі. Довжина кроку повинна бути постійною. Не "дріботіть" й не робіть дуже широкі кроки, це негарно.

Для того, щоб виробити і зберегти правильну поставу, ходу, важливо бути у хорошій фізичній формі. Якщо немає можливості займатися спортом, то принаймні для ранкової гімнастики можна знайти час.

Необхідно вчитися красиво ходити. Вміти легко і гарно підніматись і спуститися сходами.

Необхідно вміти правильно сидіти, особливо жінці. Не слід класти ногу на ногу, коли сидите на стільці чи в низькому кріслі. Ноги треба тримати, притиснувши коліна одне до одного, трохи схиливши вбік, чи легко схрестити ноги в щиколотках.

При посадці в автомобіль, жінка спершу сідає на сидіння, а потім переносить ноги; виходячи з авто, навпаки, спочатку ставить ноги на асфальт, а потім підіймається із сидіння.

Дуже часто людина не знає, як тримати руки. На перший погляд дуже зручно тримати їх у кишенях, та чи припустимо це з точки зору етикету? Тримати одну руку в кишені піджака не суперечить правилам етикету. Проте, щоб тримати обидві руки в кишенях брюк під час розмови з іншою людиною, не може бути й мови! На жінок також розповсюджується це правило.

Негарно розмахувати руками під час ходи або енергійно жестикулювати під час бесіди. Стукати по столу просто вульгарно, не говорячи вже про те, що це не аргумент у суперечці.

Всі жести повинні бути стриманими й доцільними.

Не слід захоплюватись і класти ногу на ногу, щоб щиколотка однієї була на коліні іншої, так званий "американський варіант". Якщо ви сидите, поклавши ногу на ногу, не слід розкачувати нею та обіймати руками коліно.

Небажано сидіти у кріслі або дивані "розкинувшись", відкинувши голову на подушки; розгойдуватися на стільці; сидіти на краю стільця, крісла, дивана; гойдати колінами під час розмови.

На бильце крісла можна присісти (якщо ви абсолютно впевнені, що воно вас витримає) тільки у колі друзів. Це неприпустимо, якщо у кріслі сидить малознайома вам людина або жінка, з якою ви на "ви".

Всі рефлекторні дії обов'язково слід контролювати. Позіхати - це моветон. Вихована людина у цьому випадку завжди прикриє рота рукою і обов'язково вибачиться. Кашель, як правило, стримати дуже важко, тому слід також прикривати рота рукою, при різкому кашлі - користуючись носовичком. Висякатись слід тихенько, легко "дунувши" у носовичок. Зовсім неприпустимо постійно "шмигати" носом або гучно сякатися.

Гикавка - прикре явище. Позбавитися її швидко не вдається, тому краще піти в туалетну кімнату і виконати там всі необхідні процедури.

Часто люди не бажають спілкуватись один з одним через погані звички, ось декілька порад:

- руки намагайтеся тримати у спокої, не смикайте постійно краватку, ґудзики, рукав співрозмовника;

- жінці не слід гратися каблучкою, намистом, сережками або накручувати на палець волосся;

- не слід "стріляти" суглобами пальців та постійно що-небудь "гикати";

- розмовляючи, не слід знизувати плечима, як правило це дратує співрозмовника;

- нечемно вказувати пальцем, особливо на людину; розрізати сторінки журналу гребінцем; слинити пальці, перегортаючи сторінки; використовувати нігті замість зубочистки; витирати взуття штаниною брюк; часто дивитися на годинник, розмовляючи з гостем; підтягувати брюки, а жінці панчохи, колготи; грюкати дверима - у сварці це не аргумент, а лише зайвий агресивний випад.

Казуси і "афронти".

Казуси - це мимовільні помилки. Наприклад: познайомитися з кимось двічі, перекинути келих із вином, випустити з рук виделку чи ніж; поцікавитись у сусіда по столу: "Ви не знаєте, хто ця балакуча блондинка?" - і отримати відповідь: "Це моя дружина"; сякатися у серветку.

Афронти - це дії попередньо сплановані і свідомі, коли одна особа не тільки свідомо порушує правила гарного тону, щоб виказати свою неповагу, а ще й підкреслює це: демонстративно не подає руки для привітання; наділяє свого опонента образливим епітетом; відсилає назад подарунок, листівку; з неповагою говорить про близьких співрозмовника тощо.

Казус і афронт іноді можна сплутати. Тому спілкуючись з іншою людиною, слід пам'ятати, що недбалість у манерах завжди сприймається негативно, а іноді викликає серйозні труднощі у взаємовідносинах.

Список використаної літератури

Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов обучающихся по экономическим специальностям. - М.: “Финансы и статистика”, 2010. - 208 с.

Гах Й. М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 160 с.

Герасимчук А. А., Тимошенко О. І. Етика та етикет. - К.: ЄУ. - 2011. - 350 с.

Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учебн. пособие - М.: Консалтбанкир, 2012. -576 с.

Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Наукова думка, 2011. - 242 с.

Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навч. посібник. -2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. - Суми: ВДТ “Університетська книга”, 2010. - 288 с.

Малахов В. Г. Етика: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2010. - 304 с.

Мартыненко Н. М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2013. - 496 с.

Палеха Ю. І. Ділова етика: Навчально-методичний посібник. - К.: ЄУФІМБ, 2012.- 250 с.

Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2010. - 356 с.

Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2014. - 432 с.

Статінова Н. П., Радченко С. Г. Етика бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2010. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Функції ділової бесіди. Напрями та етапи підготовчої роботи до переговорів. Правила і тактика проведення переговорного процесу. Постановка питань опоненту. Міміка, жести, поза - складові професіонального іміджу ділової людини. Спілкування по телефону.

    реферат [39,8 K], добавлен 15.04.2016

  • Значення ділового спілкування та основні поняття. Уміння слухати як необхідна умова ефективного спілкування. Вербальні та невербальні комунікації. Діловий етикет та його значення для іміджу фірми. Основні правила ведення переговорів та контактів.

    контрольная работа [73,0 K], добавлен 05.05.2011

  • Основи етикету, вітання та прощання. Національні особливості спілкування. Основні вітальні форми. Невербальні засоби спілкування. Національні особливості одягу. Повсякденний одяг ділової людини, національний одяг. Національні страви, напої Великобританії.

    реферат [35,1 K], добавлен 10.05.2012

  • Вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини, як першого кроку до успіху, оскільки для потенційного партнера його костюм є кодом, що свідчить про ступінь надійності та респектабельності. Способи зав'язування краваток. Діловий дрес-код для чоловіків.

    презентация [1,1 M], добавлен 21.03.2015

  • Етика міжнародних ділових зустрічей. Візитні картки - засіб ділового спілкування. Домовленість про ділову зустріч. Офіційна мова. Етика ділових подарунків. Міжнародні культурні традиції та зовнішній вигляд менеджерів. Одяг для чоловіків. Одяг для жінок.

    реферат [42,7 K], добавлен 21.07.2008

  • Історія виникнення і розвитку етикету. Ділова етика. Роль професійної етики у діловому спілкуванні. Особливості службового етикету. Роль іміджу. Етикет – слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і

    реферат [15,9 K], добавлен 12.02.2004

  • Знайомство з поняттям ділової етики, яка є невід’ємною складовою корпоративної культури, що переносить світські манери у бізнес. Значення етикету для досягнення успіхів у діловій сфері. Відмінні риси і найпоширеніші помилки світського і ділового етикету.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 04.02.2011

  • Особливість ділового спілкування: ступінь офіційності, підлеглість встановленим обмеженням, протокол. Організація проведення ділової зустрічі: запрошення, кількість учасників, матеріали для обговорення, приміщення. Морально-психологічна підготовка.

    реферат [30,7 K], добавлен 04.01.2014

  • Історія розвитку етикету. Вимоги щодо поведінки при дворах монархів. Сучасний етикет, що успадкував звичаї практично всіх народів і країн світу від сивої давнини до сьогодення. Основні правила поведінки, характерні для кожного різновиду етикету.

    реферат [25,6 K], добавлен 19.03.2015

  • Правила побудови ділової бесіди, характеристика її основних етапів. Аналіз письмових видів ділового спілкування. Визначення поняття наради, їх сутність, класифікація та особливості планування. Техніка та етичні норми телефонних розмов та переговорів.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 29.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.