Ринок цінних паперів і використання їх у сучасних умовах

Таблиця 1. Обсяг та кількість випусків облігацій підприємств зареєстрованих Комісією протягом січня - жовтень 2013 року, млн грн

Протягом січня - жовтня 2013 року Комісією не зареєстровано жодного випуску облігацій місцевих позик.

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом січня - жовтня 2013 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 26,06 млрд грн, що більше на 10,92 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2012 року.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився на 8,77 млрд грн порівняно з 2012 роком та становив 4,15 млрд грн.

З початку реєстрації за станом на 31.10.2013 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 1 998 інститутів спільного інвестування, з них:

368 - корпоративних інвестиційних фондів,

1 630 - пайових інвестиційних фондів.

Діяльність організаторів торгівлі

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом січня - жовтня 2013 року становив 382,49 млрд грн (таблиця 2)[1].

Таблиця 3. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом січня - жовтня 2013 року, млн грн

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

- існуюча податкова нормативна база;

- відсутність активного вторинного ринку;

- нерозвиненість ринку похідних фінансових інструментів;

- звуженість і непрозорість позабіржового ринку.

Незважаючи на всі негативні фактори, український фондовий ринок залишається привабливим об'єктом для довгострокових вкладень, тому що він має великий потенціал росту.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

3.1 Глобальні тенденції ринків на сучасному етапі їх розвитку

На сучасному етапі розвитку України розбудова конкурентоспроможного ринку цінних паперів як сегмента ринку капіталу є найважливішим завданням реформування економіки країни.

Протягом останнього десятиріччя стрімко модернізувалися світові ринки капіталу в усіх аспектах їх функціонування - правовому, інституційному й технологічному. Глобальними тенденціями ринків капіталу сучасному етапі їх розвитку є:

· створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування світової торгівлі;

· зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій, впровадження фінансового інжинірингу;

· універсалізація діяльності фінансових установ (як банківських, так і небанківських), внаслідок чого на перший план висувається не спеціалізація цих установ за видами фінансових послуг, а якість, швидкість і мінімальна ризикованість наданої послуги;

· зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій через ринки капіталу;

· комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто остаточний відхід від публічних форм управління системо утворюючими організаціями (біржами, електронно-комунікаційними мережами, депозитаріями, кліринговими домами тощо) до приватних (переважно у формі господарських товариств, власниками яких є держава та/або професійні учасники ринку);

· консолідація корпоратизованих інституцій інфраструктури ринків капіталу, яка відбувається згідно з утвореною природним шляхом конфігурацією того чи іншого регульованого ринку або здійснюється за ініціативою держави і за згодою учасників ринків в межах однієї країни;

· консолідація системи державного регулювання всіх складових ринків капіталу (включаючи надання суто банківських послуг), що завершилася в багатьох країнах утворенням єдиного державного органу консолідованого нагляду за фінансовими послугами та ринками, з одночасною дерегуляцією окремих складових ринків капіталу та посиленням їх саморегулювання [21].

Основним принципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в економіці України.

Механізм регулювання ринку цінних паперів - це система органів, які впроваджують у життя закони та нормативи, що регулюють цей ринок [21].

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [17], державне регулювання цього ринку здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфері випуску й обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску й обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод із цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Україні з метою наповнення ринків інвестиційно-привабливими цінними паперами, збільшення обсягів торгів на фондових біржах, підвищення капіталізації ринку акцій необхідно змінити загальну концепцію приватизації, для чого в обов'язковому порядку «прив'язати» продаж контрольних пакетів акцій підприємств стратегічним інвесторам до продажу невеликих пакетів акцій портфельним інвесторам через фондову біржу окремими невеликими лотами - загалом до 5-10% статутного фонду [9].

Насамперед це має стосуватися продажів частки акцій:

o корпоратизованих підприємств, 100% акцій яких належить державі та контрольні пакети яких планується зберегти у державній власності; - стратегічних підприємств в частині, що перевищує контрольні пакети, які плануються до продажу стратегічним інвесторам; підприємств, значні (контрольні) пакети яких вже продані стратегічним інвесторам, але певна частка акцій ще перебуває у власності держави;

o переданих до статутних фондів або до сфери управління державних корпорацій (національних акціонерних товариств,

o державних акціонерних товариств, державних холдингових компаній тощо), в частині, що перевищує контрольні пакети;

o здійснювати на фондових біржах розміщення додаткових випусків акцій корпоратизованих підприємств, що контролюються державою, в частині, яка не була продана у порядку реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій [24].

На даному етапі розвитку Україна знаходиться в стані перехідної економіки. Включення України до глобальної фінансової системи буде можливим лише в тому випадку, якщо сформуються новітні тенденції формування ринків капіталу. «Природним» шляхом ринки капіталу в Україні не сформуються за браком необхідного часу і відсутності тривалого досвіду функціонування «традиційних» форм ринкових відносин [18].

3.2 Перебудова й модернізація ринку цінних паперів України

Перебудова й модернізація ринку цінних паперів України має ґрунтуватися на одночасному вирішенні таких проблем:

- підвищення капіталізації ринку, його конкуренто спроможності;

- ефективності систем управління ризиками та компенсаційних механізмів ринку;

- захисту прав інвесторів на ринках злиття і приєднання, домінування у сукупному обсязі фінансових інвестицій частки портфельного інвестування;

- створення нового корпоративного законодавства, вдосконалення способів оприлюднення інформації для громадян-інвесторів і професійних користувачів, впровадження міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності [6].

Можливою умовою є реформування системи державного регулювання ринків капіталу на засадах консолідованого пруденційного нагляду за діяльністю універсальних фінансових установ і промислово-фінансових груп.

З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути спрямована на:

- роз'яснення потенційних можливостей налагодження тісного співробітництва в межах міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних і вітчизняних інвесторів;

- чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно до міжнародних норм і сучасних вимог розвитку капіталу в Україні;

- лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;

- розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;

- розбудова національної депозитарно-клірингової системи, створення єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів і деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;

- запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів;

- змінення механізму приватизації акцій підприємств, що перебувають у державній власності, з першочерговим продажем через організовану біржу невеликих пакетів акцій з метою оцінки реальної ринкової вартості підприємства й створення умов для зростання його капіталізації;

- розробку й впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;

- погодження нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів;

- здійснення емісії державних боргових цінних паперів, зокрема муніципального рівня, для роздрібного продажу, з цільовим спрямуванням коштів на розвиток;

- концентрація торгівлі цінними паперами на організованому ринку, діяльність якого відповідає міжнародним стандартам [19].

Сформована система державного регулювання повинна істотно доповнюватися різними формами інституційно-правового регулювання (саморегулювання), що здійснюється центральними інститутами ринків цінних паперів та інших фінансових інструментів (фондовими або ф'ючерсними біржами, центральним депозитарієм цінних паперів, центральною кліринговою установою) та об'єднаннями професійних учасників, які діють на принципах саморегулювання і здійснюють управління даними інститутами. Здійснювана інститутціалізація системи державного управління ринком цінних паперів шляхом реформування є провідною ланкою єдиної державної політики адаптації українського законодавства до норм європейського фінансового права, що сприятиме піднесенню позитивного інвестиційного іміджу України і підвищить її конкурентоспроможність [8].

Для розвитку фінансових інструментів, підвищення їх надійності та інвестиційної привабливості необхідно розробити програми випуску спеціальних середньо - та довгострокових державних облігацій, програми випуску пенсійних облігацій, налагодити систему ліцензування рейтингових агенцій та сертифікації її фахівців.

На законодавчому рівні повинні бути визначені цінні папери, по яких рейтинг взагалі не здійснюється, а саме папери:

- емітентів, що існують менше 3-х років;

- випущені на суму менше рівня, встановленого Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку;

- розраховані на обмежене коло інвесторів, хоча й публічні;

- папери емітентів, валюта балансу яких менше певної величини, встановленої Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку;

- короткострокові цінні папери (наприклад, фінансові інструменти строком до 6-12 місяців) [2].

На даному етапі сучасного розвитку ринку цінних паперів більш ефективним і прийнятним буде запровадження єдиної для всіх організаторів торгівлі процедури лістингу, допуску емітентів, розкриття інформації про емітентів, забезпечення обміну інформацією між торговельними майданчиками в єдиному інформаційному просторі, доступному для всіх учасників ринку [15].

Розвиток корпоративного законодавства, проблема захисту прав інвесторів є ключовою для ринків капіталу України. Конфлікти в господарських товариствах, обумовлені недосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління, обумовлюють недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів [19].

Характерними відхиленнями від загальновизнаних стандартів корпоративного управління в Україні є: нерозвинена система доступу й ознайомлення учасників і потенційних інвесторів з інформацією про емітента, що призводить до непрозорості структури акціонерів; невиправдане зростання запозичень і кредиторської заборгованості; відсутність захисту прав учасників у випадку банкрутства або реструктуризації підприємства. Найбільш суттєвим гальмом для розвитку корпоративного управління є опосередкований результат масової приватизації - неадекватне уявлення про реальних суб'єктів корпоративного сектору економіки [10].

В Україні незначна кількість акціонерних товариств залучають капітал для свого розвитку через механізм випуску й обігу цінних паперів. Також у процесі господарської діяльності акціонерними товариствами використовується досить обмежений перелік інших фінансових інструментів. Однак до цих товариств застосовуються принципи та регламент діяльності, властиві іноземним відкритим корпораціям (публічним компаніям) [11].

Необхідною умовою створення належної правової бази в корпоративному секторі економіки було прийняття у жовтні 2008 р. Закону України «Про акціонерні товариства» - правової основи розбудови в України цивілізованих корпоративних відносин, що ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних стандартах. Надзвичайно актуальними є впровадження Принципів корпоративного управління, норми яких служили б основним орієнтиром для емітентів, що прагнуть поліпшити його стандарти. Для забезпечення ясності і послідовності чинні Принципи варто доповнити деякими новими положеннями, що відображають сучасний стан справ у галузі корпоративного управління [16].

З метою створення сприятливих умов для розвитку фондового ринку, зростання залучення заощаджень населення в цінні папери, активізації механізму інвестицій в економіку через випуск цінних паперів постає необхідність звільнення від оподаткування операцій з цінними паперами та доходів від них.

Це зумовлено, з одного боку, незначними надходженнями податків та інших обов'язкових платежів від фондового ринку, а з іншого - повним пригніченням інвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою через де стимулюючу фіскальну орієнтацію чинної системи оподаткування.

В Україні основними ключовими причинами вибору моделі, яка передбачає функціонування одного регулятора, що має особливий статус, є:

- можливість врегульовувати проблему конфлікту інтересів у сфері державного управління завдяки колегіальному принципу, який забезпечує необхідне представництво та баланс інтересів різних державних органів, керівники яких представлені у мегарегуляторі, при формуванні стратегічних рішень;

- складність об'єктів регулювання, яка вимагає концентрації та переосмислення суто спеціальної і досить різноманітної інформації, а також наявності досвіду і високої професійної підготовки фахівців, яких легше залучити, маючи фінансову автономність;

- унікальний організаційно-правовий статус мегарегулятора, який дозволяє якнайкраще виконувати функцію захисту прав і законних інтересів інвесторів та споживачів фінансових послуг, а також істотно підвищити рівень довіри до його дій [24].

Однією з важливих умов стійкого випереджального росту капіталізації є активний вихід на ринок інвестиційно-привабливих компаній, що володіють високим потенціалом довгострокового росту капіталізації.

Аналізуючи вищевикладене, можна стверджувати, що ринок цінних паперів України знаходиться на етапі вирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесів перерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним мірилом розвитку та багатства країни, механізмом залучення й збереження коштів населення, засобом накопичення та перерозподілу активів від неприбуткових до прибуткових галузей і суб'єктів господарювання.

ВИСНОВКИ

Метою моєї роботи було викладення стану і розвитку фондового ринку в Україні в умовах становлення ринкових відносин, шляхи покращення його дії.

Інструментарій сучасного ринку цінних паперів є складним і багатоманітним, тому я дала характеристику основним видам цінних паперів, визначила функціїї цінних паперів, визначила засади контролю ринку цінних паперів, описала історичну еволюцію та сучасні характеристики ринку цінних паперів. При написанні роботи я розглянула етапи модернізації фондового ринку.

В роботі була надана характеристика сучасного стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можно зробити висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних та суб'єтивних факторів. Найголовнішими серед яких:

· кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці

· відставання існуючої законодавчої та нормативно - правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому

· слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів

· нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів

· відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку

· відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення

Аналіз фахової економічної літератури по темі курсової роботи дозволив теоретично обгрунтувати наукові висновки і пропозиції по удосконаленню методології і організації економічного аналізу цінних паперів, що нині використовуються:

1. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який в Україні знаходиться на стадії формування.

2. В курсовій роботі класифіковані різноманітні фондові цінності, що застосовуються у світовій практиці. Проведене дослідження довело, що визначення єдиної системи класифікаційних ознак не зовсім коректне через розмаїття учасників ринку, виконуваних ними операцій, застосуванням інструментів, а також через недоліки і прогалини у вітчизняному законодавстві і відсутність визначеності у нормативній базі, яка регулює функціонування фондового ринку.

В умовах становлення національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. Необхідним кроком має бути переорієнтація державних облігацій на фінансування окупних інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках, які підпримуються державою.

Але поки не будуть врегульовані хиби ринку цінних паперів законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвинутих країнах), з іншого боку, то залишається лише сподіватися на поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку. В першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, яка грає ключову роль в економіці. Комплекс галузей і виробництв, які утворюють інвестиційну сферу, повинен забезпечити стабілізацію економіки. Суттєво на процес відтворення повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Україні тільки починає розвиватися. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Отже, ринок цiнних паперiв має базуватися на довiрi й взаємоповазi усiх його учасникiв, використовувати єдинi правила професiйної та етичної поведiнки на ньому, користуватись єдиною термiнологiєю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics

2. Барановський О. Ринок цінних паперів В Україні: стан, проблеми, перспективи // Банківська справа .-2009.-№6-С. 42-45.

3. Відомості про фондовий ринок України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/fund/info

4. Губський Б.В. Біржові технології ринку. - Київ - 2008. -204 с.

5. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91р.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984.- Додаток №51.-С.11-22

7. Кравченко Ю. Я. Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах : учеб. пособ. для студ. экон. вузов /Ю.Я. Кравченко. -- [2-е изд., перероб. и доп.]. К. : Ника-Центр, 2005. -- 536 с.

8. Кузнецов М.В. Ринок цінних паперів як фактор відтворного процесу // Гроші й кредит.- 2012.-№1.С.15-19

9. Міріна К.В. Розвиток біржі на Україні.-К.,1997.-254с.

10. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. Посібник.-К.:КНЕУ, 1999.-316с.

11. Москвін С.А. Депозитарна діяльність: Навч. посібник.- К.: Київ. Ін.-тінвестиц. Менеджменту, 2009.-106 с.

12. Москвін С.А. Індикатори корпоративного управління // Акціонерне товариство.-2009.-№5-6.-С.59-64

13. Основи ринкової економiки.-К.: Либідь-2000-с.224

14. Основи ринкової економіки. - К.: Либiдь. - 2000. - 220 с.

15. Положення про порядок навчання та атестації фахівців на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів: затверджено Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №119 від 24.09.1996 року.

16. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР, із змінами та доповненнями від 11.10.2013 // zakon1.rada.gov.ua.

17. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР, із змінами та доповненнями від 25.05.2011 // zakon1.rada.gov.ua

18. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997р.// Відомості Верховної Ради України.-1998.-№15.-67с.

19. Про охорону службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при МВС України грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженими на те особами підприємств, установ та організацій усіх форм власності: затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 643 від 23.09.1997 року.

20. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 11.10.2013 р.

21. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006.- №31-268с

22. Фондовий ринок України.-К.: УФБ - 2004.- с.33-36

23. Фондовий ринок України.-К.: УФБ - 2001-с.32-33

24. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практ. посібник.-К.: АДС УМК центр,2004.-640с.

25. Фондовый рынок : учеб. пособ. для студ. экон. вузов / А. Б. Кондрашихин, В. Г. Романов, Т. В. Пепа, В. А. Федорова. -- К. : Центр учеб. лит-ры, 2008. -- 376 с.

26. Цiннi папери в Українi.-К.: 2002.- с.69-71

27. Цiннi папери в Українi.-К.: УФБ-2002.-с.57-60

28. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Знання, 2008. -- 535 с.

Размещено на Allbest.ur