Структура фінансового ринку та його суб’єкти

Угоди, виконані на споті, або операції спот, полягають в обміні встановленої кількості однієї валюти на ішпу валюту за визначеним курсом протягом двох днів. Укладання угоди включає: вибір обмінюваних валют, фіксацію курсів, встановлення суми угоди, визначення адрес, куди буде доставлена валюта. В світовій практиці комерційні банки здійснюють клієнтські платежі переважно па умовах спот. На умовах спот проводяться також поточні конверсійні операції, розміщення та залучення депозитів на термін більш як один день. Подібні операції проводять також на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти здійснюється наступного робочого дня).

Для розрахунку обмінних курсів валют використовують пряме та обернене котирування, відповідні курси купівлі-продажу валют, а також крос-курси валют, які визначаються па основі курсів валют відносно деякої третьої валюти.

Форвардна валютна угода полягає в тому, що продавець бере на себе зобов'язання через визначений термін передати покупцю валюту, а покупець зобов'язується прийняти її та оплатити відповідно до умов угоди. У форвардних угодах встановлюється курс, за яким будуть здійснюватись розрахунки в майбутньому.

Цей курс називається форвардним курсом і визначається співвідношенням попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладання угоди, а також різницею в процентних ставках по окремих валютах. В основу форвардного курсу покладено курс касових угод, що склався па момент укладання угоди, а також надбавки та знижки.

Як правило, процентні ставки за "сильною" валютою нижчі, ніж за "слабкою", а форвардний курс вище від курсу спот. Відповідно процентні ставки за "слабкою" валютою відносно високі, а продається вона на форвардному ринку за курсом, нижчим від поточного курсу (спот). Оскільки строкові угоди пов'язані зі значно більшою тривалістю в часі, ніж касові, вони є більш ризиковими, а отже, пов'язані з більшими розмірами маржі.

Як і на будь-якому із сегментів фінансового ринку, учасники валютного ринку проводять хеджування строковими валютними контрактами, укладають довгострокові валютні свопи, здійснюють арбітражні та спекулятивні угоди. При цьому па валютному ринку більшою мірою, ніж на будь-якому іншому, реалізується величезна кількість різноманітних спекулятивних стратегій.

3.4 Методика оцінки акцій та інших цінних паперів

Оцінка акцій, як і оцінка інших фінансових активів, проводиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінки акцій відрізняється від механізму оцінки інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов'язаних не тільки з поточним фінансовим станом підприємства-емітента, а й з очікуваними в майбутньому змінами в його діяльності. Ринкову вартість акції конкретного підприємства насамперед, формують чинники, безпосередньо пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю та з очікуваннями учасників ринку щодо перспектив його розвитку.

До основних чинників, які визначають ринкову вартість та дохідність акції, належать: ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та ризики, що її супроводжують; конкурентна позиція підприємства-емітента на ринку; дивідендна політика, яку проводить менеджмент підприємства; стан галузі, до якої належить підприємство; стан економіки в цілому; очікувані в майбутньому зміни в діяльності підприємства та в ризиках, що супроводжують діяльність; зв'язок між підйомами та спадами в економіці з підйомами та спадами в діяльності підприємства тощо.

Важливим чинником є також те, як впливають зміни в економіці на діяльність господарюючого суб'єкта. Якщо позитивні (негативні) зміни в економіці викликають ще більші позитивні (негативні) зміни в діяльності підприємства, це свідчить про значну мінливість, а отже, про значні ризики в його діяльності.

Дивідендний метод ґрунтується на тому, що внутрішня вартість акції може бути визначена так само, як і внутрішня вартість будь-якого фінансового активу, тобто, як теперішня величина очікуваних грошових потоків за активом. Очікуваними грошовими потоками за акціями є майбутні дивідендні виплати. У цьому разі їх вважають визначеними за величиною, періодичними і такими, що сплачуються протягом нескінченного проміжку часу.

Висновки

кредит фінансовий валюта акція

Аналізуючи наукову літературу можна стверджувати, що термін "фінансовий ринок" широко використовується в економічній літературі, але існує неоднозначність трактувань, які характеризують внутрішній зміст поняття "фінансовий ринок". Це ускладнює структуризацію фінансового ринку, яка дозволяє визначити місце кожного його структурного сегмента (грошового, валютного, фондового, кредитного, фінансових послуг тощо) в загальній ринковій фінансовій системі, охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

Структура фінансового ринку дуже різноманітна, досліджується за формами, сегментами, функціями, представлена великою кількістю фінансових інститутів, установ, які велику роль на ринку відіграють як його суб'єкти.

У цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.

Фінансове посередництво - це специфічний вид діяльності, що полягає в акумуляції ринковими суб'єктами в обмін на свої зобов'язання вільних капіталів і розміщенні їх від свого імені в дохідні активи. Фінансові посередники мають можливість одержувати прибуток завдяки економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій. їхня діяльність спрямована на допомогу приватним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти в різні підприємства, диверсифікуючи при цьому ризик. На практиці діяльність фінансових посередників пов'язана зі створенням нових фінансових інструментів, з емісією фінансових активів та з їх обігом на вторинному ринку. При цьому інститути ринку не тільки задовольняють потреби інвесторів щодо купівлі-продажу фінансових активів на регулярній основі за ринковою ціною, а й надають інформаційні, консультаційні та управлінські послуги.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно із чинним законодавством України з додержанням встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форми власності при умові наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення та сплати відсотків за користування ним згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.09.95 № 246.

Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування та контролю за діяльністю фондового ринку. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створюється спеціальний державний орган - Комісія з цінних паперів та фондової біржі чи ринку.

Обмінні операції відбуваються на основі принципу компенсованої вартості, який гарантує, що пі одна із сторін, які беруть участь в обмінній операції, не надає кредит іншій сторопі. Такі операції здійснюються за поточним ринковим або форвардним курсами. Обмінні операції, розрахунки за якими здійснюються протягом двох робочих днів за поточним ринковим курсом, що фіксується в момент укладання угоди, називають касовими угодами або угодами, викопаними на споті. Операції, що полягають в обміні визначеної суми в одній валюті на відповідну суму в іншій валюті за якимсь попередньо визначеним форвардним курсом, називають форвардними операціями.

До основних чинників, які визначають ринкову вартість та дохідність акції, належать: ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та ризики, що її супроводжують; конкурентна позиція підприємства-емітента на ринку; дивідендна політика, яку проводить менеджмент підприємства; стан галузі, до якої належить підприємство; стан економіки в цілому; очікувані в майбутньому зміни в діяльності підприємства та в ризиках, що супроводжують діяльність; зв'язок між підйомами та спадами в економіці з підйомами та спадами в діяльності підприємства тощо.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.

2. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.

3. Арбузов С., Щербакова О. Стан і перспективи розвитку грошово-кредитного ринку України.

4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 1999. - Т.1. - С. 185-259.

5. Бодрова Н.Е. Валютний ринок: стан, проблеми, перспективи / Н. Е. Бодрова // Економіка. - 2012. - № 1. -с. 102 - 114

6. Журавка О.Ф. Сучасні тенденції розвитку валютного ринку України

7. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96.

8. Закон України «Про збори на обов'язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР.

9. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. - К.: Урожай, 1998. - 813 с.

10. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97.

11. Комаринський Я., Яремчик І. Фінансово-інвестиційний аналіз: Навч. посіб. - К.: Українська енциклопедія. - 1996. - 300 с.

12. Красавина Л.М. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. - М.: Финансы и статистика. - 1994. - 643 с 2. Пересада A.A. Основы инвестиционной деятельности. К.: Либра, 1994. - С. 16-18.

13. Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. - К.: Юринком Інтер, 1998. - С. 7.

14. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навч. по-сіб. - 2-ге вид., випр. - К.: "Каравела", 2003. - 344 с.

15. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002.

16. Павлов В.І., Пилипенко Кривов'язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. - Видання 2-ге, доповнене. - К.: Кондор, 2004. - 400 с.

17. Рибаченко К.В. Моделювання стану валютного ринку України

18. Рязанова Н.С. Макроекономіка та економічна політика: Підручник. - К.: Таксон, 1996. - 240 с.

19. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 384 с.

20. Стан валютного ринку України в серпні 2012 року (статистика)

21. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року.

22. Ходаківська В.П., Беляев В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посіб. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 616 с.

23. Чухно А.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики / А.А. Чахно // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 9. - С. 184-189.

24. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 3-те вид., випр. І доп. - К.: Знання-Прес, 2008. - 535 с.

25. Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2006. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru