Підвищення ефективності вексельного обігу в Україні

В сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, провідними з яких є: оплата товарів і послуг; надання короткострокових кредитів; повернення раніше отриманих позичок; оформлення боргових відносин між банками.

Набувши усіх властивостей цінного паперу, вексель став об'єктом купівлі-продажу та короткострокового інвестування капіталу з метою отримання доходу. Комерційні банки можуть надавати суб'єктам господарського життя кредити під заставу векселів чи їх дисконт. Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виключення складають лише векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та відсотків за простроченими банківськими позиками. Як умова надання кредиту під заставу векселів установи НБУ вимагають, щоб векселі були врахованими комерційними банками на протязі не менше 30 днів і зі строками їх погашення до 60 днів.

В процесі платіжно-розрахункового обслуговування клієнтів комерційні банки здатні виконувати операції врахування (дисконту) векселів, вексельного кредитування, застосування векселів у експортно-імпортних операціях і розрахунках з державним бюджетом. Наприклад, послуги по впровадженню векселів у господарський оборот підприємств надає банк «Надра». Він здійснює операції інкасування векселів, виконання функцій доміциляції, поручительства (аваль), допомагає клієнтам вірно оцінювати цінні папери, вести їх бухгалтерський облік, виконувати розрахунки з державним бюджетом щодо оподаткування операцій з цінними паперами.

У даний час усі країни з розвиненою ринковою економікою підтримують і стимулюють поширення вексельного обігу в усіх сферах господарського життя, де він став провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером. З одного боку, вексель за своїм характером боргового зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, в тому числі і до облігацій. Але, з іншого боку, вексель, особливо за його дією, наближається до чека і варанта, тому що він становить один з різновидів комерційних грошово-розрахункових документів, який служить засобом розрахунків. При цьому вексель не є ні іменним, ні пред'явницьким цінним папером. Він виступає як ордерний цінний папір, у тексті якого векселедержатель призначається наказом (ордером) векселедавця або ж нанесенням індосаментів індосантами.

Ці та інші аргументи засвідчують, що повернення повноцінного вексельного обігу в Україну нині вигідне усім учасникам господарського життя. На користь такому висновку може бути й історичний факт, що у свій час навіть золото було витіснено з грошового обороту за допомогою вексельних зобов'язань. Розвиваючись і вдосконалюючись, векселі стали найважливішим платіжним засобом і нині, практично, заполонили канали фінансово-кредитних систем усіх країн світової ринкової економіки.

Проте в Україні процес налагодження повноцінного вексельного обігу наштовхується на цілий ряд труднощів, а то і прямого несприйняття. Таку ситуацію можна пояснити лише такими причинами:

- по-перше, дією заборони. З 1927 року права виписування векселів були позбавлені фізичні особи, а далі з 1930 року - юридичні учасники господарського життя;

- по-друге, втратою традицій високих морально-етичних норм і навиків проведення вексельних операцій. Нині переважна більшість підприємців та облікових працівників не вміють ні скласти, ні обслуговувати вексельні зобов'язання. Не володіють вони і практичними навиками та нормами вексельного права. Більше того, ґрунтовних знань, досвіду і навиків практичної діяльності з векселями не мають банківські працівники, які за своїми основними функціями зобов'язані здійснювати масштабні вексельні операції. Не вистачає необхідного обсягу практичних знань навіть юристам підприємств, нотаріусам, суддям та іншим працівникам, що безпосередньо задіяні в операціях вексельного обігу.

У загальновизнаному розумінні вексельний кругообіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення шляхом сплати вексельної суми. Він означає, що вексель, обслуговуючи ділові угоди, легко і просто переходить з рук у руки векселедержателів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, що передбачені вексельним і цивільним законодавством і які приводять до зміни особи векселедержателл як власника векселя. Прикладом найпростішого вексельного обороту є відносини між боржником, який стає у схемах вексельного обігу векселедавцем, і векселедержателем, який поставив товари у кредит, виконав роботи чи надав послуги (рис. 1.5).



Рис. 1.5 Приклад найпростішого вексельного обороту

Дана схема передбачає виконання таких операцій:

1 - видачу векселя в процесі оформлення угоди;

2 - пред'явлення векселя до платежу після збігу обумовленого угодою часу;

3 - погашення векселя, тобто безумовна оплата вексельної суми;

4 - вручення погашеного векселя, тобто повернення векселя векселедавцю з розпискою на ньому про отримання грошей.

Дещо складнішою стає схема вексельного обігу тоді, коли угоди оформлюються переказними векселями (рис. 1.6).

Рис. 1.6 Схема обігу переказних векселів

У даній схемі векселедавець виписав вексель за отримані товари від постачальника, який у вексельному обігу стає векселедержателем (1). Далі векселедержатель пред'являє вексель (презентує) до акцепту у вказаного у тексті векселя платника (2). За нормальних умов платник підтверджує свою згоду повністю сплатити вказану суму і у визначений термін (3). Після збігу встановленого терміну векселедержатель пред'являє вексель до оплати (4). Платник сплачує вексельну суму (5). Отримавши гроші, векселедержатель наносить на вексель відмітку про одержання платежу від платника і вручає погашений вексель платникові (6). При цьому пунктиром показані звичайні комерційні угоди, а дії, що регулюються вексельним правом у схемах відображено суцільними лініями.

Розрахунки за допомогою векселів - одна з найскладніших форм розрахунків, адже вона вимагає знання досить великого за обсягом вексельного законодавства й вільного володіння термінами, що вживаються при таких розрахунках.

З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів на конференції в Женеві (Швейцарія) 07.06.1930 р. були розроблені й прийняті три вексельні конвенції:

- Конвенція № 358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель (УВЗ);

- Конвенція № 359, яка має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні й прості векселі;

- Конвенція № 360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.

Радянський Союз приєднався до Женевських вексельних конвенцій 25.11.36 р., а постановою ЦВК і РНК СРСР у 1937 р. на території СРСР набрало чинності Положення про переказний і простий вексель, яке текстуально майже повністю збігалося з УВЗ. Законом України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" вексель був визнаний цінним папером в Україні. А Законом України від 12.09.91 р. "Про правонаступництво України" і Постановою Верховної Ради України за тією ж датою "Про порядок тимчасової дії на території України актів законодавства Союзу РСР" фактично підтверджено дію названих конвенцій і Положення на території України.

В господарську діяльність підприємства простий товарний вексель був впроваджений Указом Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94 року. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: оформлення та облік платіжних документів; проведення заліку взаємної заборгованості; вексельне оформлення прострочених заборгованостей; наступні операції з векселями [16].

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 року № 379 «Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України та оформлення простроченої заборгованості векселями» було передбачено проведення в червні 1995 р. другого взаємозаліку.

З метою подальшого розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань на один вексель. Розмір зобов'язань встановлювався за згодою суб'єктів підприємницької діяльності.

А в кінці 1995 р. та на початку 1996 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 960 «Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України та оформлення простроченої заборгованості векселями» проходив третій залік. Для виконання цієї Постанови НБУ розробив «Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з наступним оформленням її векселями», затверджений Правлінням 2 грудня 1995 р., який, в основному, регламентував техніку використання векселів. При цьому передбачалося використання під час проведення заліку не лише простих, а й переказних векселів.

Пізніше, прийнявши три закони від 06.07.99 р. [3; 4; 5], Україна вже самостійно приєдналася до всіх трьох Женевських вексельних конвенцій. Згідно з повідомленням Гененерального секретаря ООН на адресу Міністерства закордонних справ України, Женевські вексельні конвенції 1930 р. набрали сили закону для України 06.01.2000 р. Вексельне право в нашій країні було розвинуте в Законі України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні". Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями. Слід відмітити, що українське вексельне законодавство характеризується певними особливостями.

Українське вексельне право встановлює такі, на відміну від УВЗ, особливості заповнення і використання векселів:

- використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами й авалістами можуть лише юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визнані такими відповідно до чинного законодавства України. Однак Закон України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні" зазначає, що з 01.01.2002 р. ними можуть бути й фізичні особи;

- умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково передбачається у відповідному договорі й у разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання за платежами за цим договором і виникають зобов'язання платежу за векселем. Особи, винні в порушенні цих вимог, несуть відповідальність згідно із законом;

- вексель може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи й надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, вказана у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя, повинна мати перед трасантом або особою, яка або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого повинна бути не меншою від суми платежу за векселем. Векселі Мінфіну, НБУ та комерційних банків України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також установ і організацій, які фінансуються за рахунок держбюджету, бюджету Автономної Республіки Крим або місцевих бюджетів, емітуються і беруть участь в обігу в порядку, визначеному чинним законодавством або встановленому КМУ;

- стаття 10 УВЗ не застосовується. У ній сказано, що якщо переказний вексель, не заповнений на момент видачі, був заповнений не відповідно до укладених угод, то недотримання цих угод не може бути протипоставлене векселетримачу, якщо тільки він не придбав переказний вексель недобросовісно або ж, придбаваючи його, не допустив грубої необережності;

-векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку;

- забороняється використовувати векселі як внески до статутного фонду господарського товариства;

- резиденти можуть видавати й індосувати векселі як переказні, так і прості, в іноземній і національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України (до прийняття Закону України "Про обіг векселів в Україні" видача й індосамент векселів за межі України не дозволялися). Умова проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково передбачається у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті і проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюється відповідно до валютного законодавства України;

- юридичні ситуації, викладені в статті 41 УВЗ, українське законодавство вирішує таким чином: сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання терміну платежу (якщо боржник прострочить платіж - на розсуд векселетримача - на день здійснення платежу) або в іноземній валюті з дотриманням вимог валютного законодавства України. Це положення застосовується і в тому разі, якщо векселедавцем (трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у зазначеній у векселі валюті (обумовлення про здійснення платежу в іноземній валюті);

- платежі за векселями на території України здійснюються лише в безготівковій формі;

- у господарському обороті можуть використовуватися простий і переказний векселі;

- вексельний бланк можна заповнювати друкарським способом і від руки;

- сума платежу за векселем обов'язково заповнюється цифрами і літерами;

- вексель підписується: від імені юридичних осіб - особисто керівником і головним бухгалтером (якщо ця посада передбачена штатним розписом юридичної особи) або уповноваженими ними особами, підписи засвідчуються печаткою. Від імені фізичних осіб - особисто зазначеною у векселі фізичною особою або уповноваженою нею особою і засвідчується печаткою, якщо вона є;

- вексельні бланки, які мають відповідний захист, купуються підприємствами в комерційних банках України. При придбанні вексельних бланків покупці в обов'язковому порядку, крім вартості бланка, сплачують у дохід державного бюджету держмито за кожний бланк у розмірі 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачене законодавством України;

- зміни в текст векселя можуть вноситися з ініціативи його тримача тільки векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту і написання нового із зазначенням дати внесення зміни і підписанням особами, які мають право підписувати вексель. Векселетримач повинен дати згоду на внесення зміни в текст векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "згідно із змінами" із зазначенням дати внесення зміни й підпису. У разі зміни терміну платежу за переказним векселем векселетримач повинен отримати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя в новий термін. Якщо акцепт вже був здійснений раніше, векселетримач повинен отримати додаткову згоду акцептанта стосовно нового терміну. Якщо ж векселетримач, який погодився на внесення змін у текст векселя, хоче зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен отримати їх згоду. Інакше попередні індосанти несуть відповідальність, як і до внесення змін;

- хоч вексель є безумовним зобов'язанням, Законом України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що КМУ повинен підготувати проект Закону України про порядок розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні;

- згідно із Законом України "Про обіг векселів в Україні", юридичні ситуації, викладені в абзаці третьому статті 44 УВЗ, в нашій країні застосовуються так: протест у неплатежі за векселем, що підлягає оплаті на певну дату або в певний термін від дати складання або пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох подальших робочих днів;

- векселетримач має право регресу у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель. Таке ж право настає і в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту. Для використання цього права векселетримачу досить пред'явити судове рішення про визнання такого трасата або трасанта банкрутом;

- тримач може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, суму неакцептованого або неоплаченого векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені у векселі, а також витрат, пов'язаних з протестом векселя, та інших. У разі якщо право регресу використане до настання терміну платежу (наприклад при банкрутстві боржника), то з вексельної суми утримуються облікові відсотки за діючою на дату використання права регресу офіційною (банківською) ставкою за місцем проживання тримача.

Якщо у векселі була обумовлена сплата відсотків, то тримач з особи, до якої він використовує своє право в порядку регресу, від дати настання терміну платежу може стягнути відсотки на суму векселів як виданих, так і таких, що підлягають оплаті на території України, в розмірі облікової ставки НБУ на день пред'явлення позову і від дня настання терміну платежу (від дня платежу) до дня пред'явлення позову відповідно. В такому ж розмірі стягує відсотки особа, яка прийняла переказний вексель і здійснила платіж за ним, за іншими зобов'язаннями перед ним осіб від дня здійснення ним платежу до дня пред'явлення позову. В інших випадках, згідно з УВЗ, стягується 6% річних;

- якщо вексель видається на території України і місце платежу за ним також в Україні, то він складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою подано офіційне найменування у їх засновницьких документах.

У країнах з розвиненим вексельним обігом вексельне законодавство не регламентує форму складання векселя і його реквізитів. Однак це не стосується України. Векселі (переказні й прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним рівнем захисту від підробок і не можуть бути переведені в бездокументарну форму.

Постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. № 528 (з подальшими змінами) були затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків. Відповідно до них, вексельні бланки стандартної форми виготовляються способом офсетного й високого друку, розміром 297 х 105 мм. Бланки можуть скріплюватися в блоки за допомогою клею по 25 або 50 примірників.

Законом України від 05.04.2001 р. "Про обіг векселів в Україні" затвердження форми і порядку виготовлення бланків векселів покладене на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм УВЗ.

Форми векселів і порядок їх використання відповідають вимогам УВЗ, тобто в них вказані всі головні складові частини - реквізити, що іменуються суттєвими ознаками векселя. Документ, в якому не заповнений хоча б один з реквізитів, не є, згідно з УВЗ, векселем, за винятком випадків:

- якщо в переказному або простому векселі термін платежу не вказаний, то він розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

- за відсутності особливої вказівки місце складання векселя вважається місцем платежу і водночас місцезнаходженням платника;

- простий або переказний вексель, в якому не вказане місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поряд з найменуванням векселедавця;

- за відсутності особливої вказівки місце, позначене в переказному векселі поряд з найменуванням платника, вважається місцем платежу і водночас місцезнаходженням платника.

Крім суттєвих, вексель може містити й несуттєві ознаки, частково встановлені законодавством як складові частини векселя, а частково законодавством не встановлені й не визнані необхідними. До них, наприклад, належить аваль, посередницька адреса, формула "не наказу", касаційне обумовлення про оплату зразків тощо.

Розділ 2. Підвищення ефективності господарських операцій з використанням векселів

2.1 Аналіз економічної ефективності операцій з використанням казначейських, податкових та пенсійних векселів в сфері обігу державних фінансів

Казначейськими зобов'язаннями (векселями) визнаються цінні папери на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

В Україні можуть випускатись такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові -- від п'яти до десяти років;

б) середньострокові -- від одного року до п'яти років;

в) короткострокові -- до одного року.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на пок-риття поточних видатків державного бюджету. Виплата доходу по казначейсь-ких зобов'язаннях здійснюється відповідно до умов їх випуску. Рішення про ви-пуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань прийма-ється Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.

Випуск деяких видів казначейських паперів, як свідчить практика бага-тьох країн, може сприяти вирівнюванню нерівномірності податкових надход-жень, що набуло значного поширення в Україні, і тим самим нейтралізувати причину касової незбалансованості державного бюджету. Казначейство (мініс-терство фінансів) Великобританії, наприклад, випускає іменні податково-депо-зитні сертифікати, які можуть бути, за бажанням їх держателів, або в будь-який час повернені назад, або використані при сплаті податків. В останньому випад-ку за сертифікатами сплачуються підвищені відсотки, завдяки чому стимулю-ється інтерес платників до попереднього внесення податкових платежів і змен-шується можливість касових розривів між доходами та витратами бюджету.

Доцільно також звернутися до досвіду США, де практикується випуск казначейських паперів декількох класичних видів. Залежно від строку та умов випуску казначейські пінні папери в США випускаються у вигляді казначейських векселів (на 3, 6 і 12 місяців), казначейських нот (на 2, 3, 4, 5, 7 і 10 років) і казначейських облігацій (на 20--30 років).

Неважко зрозуміти, що такий досить широкий асортимент та висока лік-відність казначейських цінних паперів роблять їх дуже привабливими для інвесторів. Це дає можливість Урядові США ефективно здійснювати управлін-ня державним бюджетом шляхом оперативного випуску цікавих для фондового ринку інструментів.

Згідно “Порядку застосування векселів Державного казначейства Украї-ни “ [10] - векселедавцем і платником за казначейськими векселями виступає Головне управління Державного казначейства. Казначейські векселі видаються на пред'явника. Термін платежу за казначейським векселем не повинен перевищувати одного року. Казначейські векселі випускаються з вексельними сумами 5 000 грн. та 10 000 грн. Відсотки на вексельну суму не нараховуються.

Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету, за винятком видатків на оплату праці та інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного одержувача коштів з державного бюджету.

Казначейські векселі можуть пред'являтись до погашення на зарахування сплати податків у терміни і порядку, визначені пунктом 12 Порядку.

Казначейські векселі випускаються у вигляді простих векселів на бланках спеціального зразка, який затверджується Головним управлінням Державного казначейства.

Випуск казначейських векселів у рахунок фінансування витрат державного бюджету оформлюється угодою, що укладається між Головним управлінням Державного казначейства та відповідним одержувачем коштів з державного бюджету.

Казначейські векселі можуть використовуватися їх держателями для:

- погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;

- продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

- застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

- зарахування у сплату податків до державного бюджету за бажанням векселедержателя. Таке зарахування може бути здійснено у будь-який момент до настання терміну платежу за казначейським векселем. Казначейський вексель, прийнятий до зарахування у сплату податків, погашається.

Погашення казначейських векселів здійснюється Головним управлінням Державного казначейства шляхом:

- перерахування на рахунок пред'явників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум;

- зарахування казначейських векселів у сплату держателями казначейських векселів податків до державного бюджету.

Держатель казначейських векселів, який бажає отримати належні йому за казначейськими векселями кошти або зарахувати їх у сплату податків, за 7 робочих днів до терміну платежу за векселем (у разі вимоги такого платежу) чи терміну, в який він хотів би зарахувати вексель у сплату податків, подає заяву разом з векселем до органу Державного казначейства за своїм (держателя) місцезнаходженням. Відповідний орган Державного казначей-ства протягом 2 робочих днів з моменту отримання заяви передає інфор-мацію про держателів казначейських векселів, які бажають погасити належ-ні їм векселі, про терміни і форми погашення до Головного управління Держказначейства, яке протягом 7 робочих днів здійснює переказ грошових коштів чи повідомляє відповідні органи державної податкової служби про зарахування казначейських векселів у сплату податків до Держбюджету.

Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення, втрачають силу і оплаті не підлягають. Головне управління Державного казначейства щомі-сячно публікує інформацію про обсяг випуску казначейських векселів, тер-міни їх погашення, обсяги погашення казначейських векселів грошовими коштами та шляхом зарахування їх у сплату податків до державного бюджету.

Схема застосування казначейстких векселів в Україні набула такої форми:

1 - Видача казначейських векселів в рахунок дотації підприємствам, що фінансуються з державного бюджету. 2 - Розрахунки дотаційних підприємств зі своїми кредиторами скарбницькими векселями. 3 - Розрахунки скарбницькими векселями як різновидом цінних паперів між учасниками господарського життя. 4 - Розрахунки скарбницькими векселями у комерційних угодах і їх купівля-продаж на ринку цінних паперів. 5 - Зарахування заборгованості за обов'язковими платежами (ПДВ, акцизні збори тощо).

Рис. 2.1 Застосування казначейських векселів в Україні

До числа модифікованих можна віднести векселі, що виписувалися в ході проведення примусових заліків взаємозаборгованості, для розрахунків за використану електроенергію, відстрочення заборгованості платежів до Пенсійного фонду України, застосування кредиту у податкових платежах до державного бюджету та інші. Характерні ознаки модифікованих векселів властиві і пенсійним векселям. Модифікованими їх можна визнати вже і тому, що вони містять написану умову: «для забезпечення платежів до Пенсійного фонду». Але ж у класичних векселях жодної умови написати не можна, тому що вона визнається недійсною.

Фактичними причинами, що породили форму пенсійних векселів стали зростаючі борги підприємств і закладів перед Пенсійним фондом України та потреби їх впорядкування і оформлення відстрочки платежу векселями.

Згідно “Порядку погашення заборгованості підприємств, установ та орга-нізацій із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом оформ-лення її векселями» [12] в Україні http://www.dtkt.com.ua/documents/ukr/2000/08/08nov3.html - p пенсійними векселями неможливо внести авансові платежі зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Векселями можна погашати заборгованість, термін прострочення якої більший від одного року. Термін оплати векселів скорочено з 90 до 60 днів (при безнадійній заборгованості - з 180 до 120 днів), дисконт з 50 до 40 відсотків (при безнадійній заборгованості - з 60 до 50 відсотків).

Оформлення заборгованості здійснюється простими авальованими або переказними векселями. Сума заборгованості визначається на підставі звітних даних або акта перевірки боржника органом Пенсійного фонду.

Векселями може бути оформлено всю заборгованість, що склалася на день видачі векселя, або її частину, щодо якої вживалися передбачені законодавством заходи стягнення, але, незважаючи на це, її не було стягнуто.

Оформлення заборгованості простими векселями може здійснюватися лише за умови авалювання цих векселів банківськими установами, перелік яких визначається Пенсійним фондом та уповноваженим банком (уповноваженим підприємством).

Операції з векселями здійснюються уповноваженими банками та уповноваженим підприємством відповідно до законодавства з урахуванням вимог цього Порядку.

Органи Пенсійного фонду не виплачують уповноваженому банку та уповноваженому підприємству винагороди за здійснення операцій з векселями відповідно до цього Порядку.

Оформлення заборгованості простими векселями здійснюється за ініціативою боржника. Для цього боржник виписує в установленому порядку один чи кілька простих векселів на всю суму заборгованості або на її частину, здійснює авалювання цих векселів у банківській установі та передає їх органові Пенсійного фонду, про що цей орган складає відповідний акт у двох примірниках, один з яких передається боржнику.

Протягом трьох робочих днів з дня одержання простих авальованих векселів орган Пенсійного фонду укладає договір інкасації з уповноваженим банком або договір про викуп векселя з уповноваженим підприємством. Під час передачі простих векселів уповноваженому банку орган Пенсійного фонду здійснює на них (на алонжі) індосамент з написом-застереженням "на інкасо" (під час передачі простих векселів уповноваженому підприємству здійснює індосамент із застереженням про неможливість подальшого звернення на органи Пенсійного фонду) і передає прості векселі уповноваженому банку (уповноваженому підприємству) на умовах, передбачених договором, про що складається відповідний акт у двох примірниках.

Уповноважений банк (уповноважене підприємство) протягом трьох робочих днів з дня закінчення терміну оплати простих векселів перераховує органу Пенсійного фонду суму, на яку було виписано передані векселі. У разі порушення зазначених термінів перерахування платежів за простими векселями, уповноважений банк (уповноважене підприємство) сплачує органові Пенсійного фонду пеню в розмірі, визначеному договором між уповноваженим банком (уповноваженим підприємством) та Пенсійним фондом.

За погодженням з органом Пенсійного фонду уповноважений банк на підставі договору про врахування простих векселів може оплатити прості век-селі достроково, в тому числі з дисконтом. При цьому орган Пенсійного фонду здійснює на простому векселі (алонжі) напис про скасування попереднього індосаменту про передачу на інкасо, робить новий індосамент про передачу простого векселя уповноваженому банку із застереженням про неможливість подальшого звернення на органи Пенсійного фонду та передає їх уповноваже-ному банку, а уповноважений банк зобов'язаний перерахувати органові Пенсій-ного фонду платіж за простими векселями протягом трьох робочих днів з дня одержання простих векселів.

Уповноважене підприємство може реалізувати простий вексель на відкритих торгах, при цьому ціна, за якою реалізується простий вексель, не може бути меншою від номіналу простого векселя з урахуванням дисконту, визначеного пунктом 6 цього Порядку. Реалізація простих векселів за результатами торгів здійснюється за умови внесення повного попереднього платежу за простим векселем. Уповноважене підприємство перераховує відповідному органу Пенсійного фонду платіж за простими векселями за результатами торгів протягом трьох робочих днів з дня одержання зазначених коштів. За порушення встановлених термінів перерахування коштів уповноважене підприємство сплачує органу Пенсійного фонду пеню в розмірі, визначеному договором з Пенсійним фондом.

Прості авальовані векселі, передані уповноваженому банку на інкасо (викуплені уповноваженим підприємством), пред'являються ним до оплати боржнику або банку-авалісту після закінчення терміну оплати векселів, при цьому боржник може оплатити простий вексель до закінчення зазначеного терміну.

Оформлення заборгованості переказними векселями здійснюється органом Пенсійного фонду лише за наявності згоди уповноваженого банку (уповноваженого підприємства) на отримання від органу Пенсійного фонду за індосаментом переказного векселя на попередньо визначену органом Пенсійного фонду та уповноваженим банком (уповноваженим підприємством) суму заборгованості певного боржника та на попередньо визначених умовах оплати векселя (термін оплати векселя, розмір дисконту).

За наявності згоди уповноваженого банку (уповноваженого підприємства) між ним та органом Пенсійного фонду укладається договір інкасації або договір про викуп переказного векселя, відповідно до якого орган Пенсійного фонду доручає уповноваженому банку (уповноваженому підприємству) здійснювати операції, пов'язані з оплатою переказного векселя, а уповноважений банк (уповноважене підприємство) зобов'язується внести органові Пенсійного фонду після закінчення терміну оплати векселя платіж за переказним векселем з урахуванням узгодженого сторонами дисконту.

Договір інкасації або договір про викуп переказного векселя укладається окремо щодо кожного боржника.

На підставі договору між Пенсійним фондом та уповноваженим підприємством переказні векселі можуть бути передані уповноваженому підприємству без попередньо визначених умов оплати переказних векселів, а уповноважене підприємство здійснює реалізацію переказних векселів на відкритих торгах, при цьому ціна, за якою реалізується переказний вексель, не може бути меншою від номіналу цього векселя з урахуванням дисконту, визначеного пунктом 6 цього Порядку. Реалізація векселів за результатами торгів здійснюється за умови внесення повного попереднього платежу за переказні векселі. Уповноважене підприємство перераховує відповідному органові Пенсійного фонду одержаний платіж за переказним векселем за результатами торгів протягом трьох робочих днів з дня їх одержання. За порушення термінів перерахування коштів уповноважене підприємство сплачує органу Пенсійного фонду пеню в розмірі, визначеному договором з Пенсійним фондом.

Протягом трьох робочих днів з дня укладення з уповноваженим банком договору інкасації або укладення з уповноваженим підприємством договору про викуп переказного векселя орган Пенсійного фонду відповідно до умов договору виписує в установленому порядку та надсилає боржнику переказний вексель або кілька векселів, які боржник зобов'язаний акцептувати та повернути органові Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня одержання векселя (векселів).

У разі неакцептування боржником переказного векселя у зазначений термін або неприйняття боржником переказного векселя у повній сумі орган Пенсійного фонду здійснює в установленому порядку протест у неакцепті векселя.

Боржник може авалювати переказний вексель у банківській установі протягом часу, що надається йому для акцептування переказного векселя.

Протягом трьох робочих днів з дня одержання акцептованого переказного векселя від боржника орган Пенсійного фонду здійснює на векселі (алонжі) індосамент про передання векселя уповноваженому банку на інкасо (у разі передання векселя уповноваженому підприємству - індосамент про неможливість подальшого звернення на органи Пенсійного фонду) та передає вексель уповноваженому банку (уповноваженому підприємству), про що складається відповідний акт у двох примірниках.

За погодженням з органом Пенсійного фонду уповноважений банк може оплатити переказні векселі достроково на підставі договору про врахування переказних векселів. При цьому орган Пенсійного фонду здійснює на векселі (алонжі) напис про скасування попереднього індосаменту "на інкасо", а також здійснює іменний індосамент переказного векселя на уповноважений банк із застереженням про неможливість подальшого звернення індосаменту на органи Пенсійного фонду, а уповноважений банк зобов'язаний перерахувати органові Пенсійного фонду платіж за переказним векселем протягом трьох робочих днів з дня одержання переказного векселя.

Оформлення безнадійної заборгованості переказними векселями здійснюється органами Пенсійного фонду за умови, що ця заборгованість прострочена більш як на один рік від дати виписування переказного векселя і що протягом цього терміну вживалися передбачені законодавством заходи для безспірного стягнення заборгованості і є відповідні підтвердження про неможливість стягнення заборгованості.

За наявності безнадійної заборгованості орган Пенсійного фонду складає акт перевірки боржника та розрахунок заборгованості, виписує в установленому порядку та надсилає боржнику переказний вексель або кілька векселів. Боржник зобов'язаний акцептувати переказний вексель (векселі) і повернути його органові Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня одержання.

У разі неакцептування боржником переказного векселя в установлений термін або неприйняття боржником переказного векселя для акцептування орган Пенсійного фонду здійснює в установленому порядку протест у неакцепті переказного векселя.

Термін оплати переказного векселя визначається органом Пенсійного фонду, але не може бути меншим 45 днів і перевищувати термін, зазначений у пункті 5 цього Порядку.

Боржник може авалювати переказний вексель у банківській установі протягом часу, що надається йому для акцептування переказного векселя.

Протягом трьох робочих днів з дня одержання акцептованого переказного векселя від боржника орган Пенсійного фонду здійснює на цьому векселі (алонжі) індосамент про передачу переказного векселя уповноваженому підприємству (уповноваженому банку - за наявності його згоди прийняти переказний вексель) та передає переказний вексель цьому підприємству або банку, про що укладається відповідний договір.

Уповноважене підприємство (уповноважений банк) з метою оплати переказного векселя протягом терміну його оплати організовує для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відкриті торги і реалізує вексель за результатами торгів. При цьому дисконт, з яким реалізується вексель, не може перевищувати граничного розміру, визначеного у пункті 6 цього Порядку.

Реалізація переказного векселя здійснюється уповноваженим підприємством (уповноваженим банком) у встановленому порядку за умови внесення повного попереднього платежу за переказним векселем.

Виписуючи пенсійний вексель, боржник у його лівому куті лицьового боку ставить напис: «Без протесту». Для забезпечення гарантій платежу боржник на виписаному векселі повинен забезпечити нанесення авалю одним з уповноважених банків. Лише належно оформлений і авальований вексель векселедавець передає до районного відділу Пенсійного фонду. Звідси він пересилається до обласного управління Пенсійного фонду, а з нього - до уповноваженого банку або до Спеціального державного підприємства Пенсійного фонду. Останнє здійснюється лише у тому випадку, коли жоден з уповноважених банків не виявив згоди придбати цей вексель на інкасо чи здійснити дисконтне врахування.

При цьому у випадку передачі векселя уповноваженому банкові за договором «інкасо», на ньому наноситься напис: «Валюта на інкасо». Якщо ж вексель передається Спецдержпідприємству ПФУ, то робиться напис: «Зворот на органи Пенсійного фонду неможливий». Оскільки видача пенсійного векселя передбачає цілий ряд операцій, які не відносяться до сфери дії міжнародне визнаного вексельного права, то схема функціонування пенсійного векселя набуває такого порядку операцій (рис.2.2):

Рис. 2.2 Схема функціонування пенсійних векселів

На даній схемі цифрами відмічені наступні операції для умовного “пенсійного” векселя номіналом в 100 000 грн.:

1 - подача покупцем заявки на товар, який він хоче придбати за допомогою вексельного розрахунку;

2 - перерахування покупцем коштів у забезпечення векселя номіналом 100 000 грн. з урахуванням дисконту (71 000 грн.);

3 - подача уповноваженим банком заявки органу Пенсійного фонду на оформлення переказного векселя відносно конкретного боржника (на вексельну суму 100 000 грн.);

4 - укладання органом Пенсійного фонду договору інкасування векселя з уповноваженим банком;

5 - виписування Пенсійним фондом переказного векселя (на 100 000 грн.) і передача його боржникові на акцепт;

6 - повернення акцептованого векселя органові Пенсійного фонду;

7 - передача переказного векселя уповноваженому банку за індосаментом: «на інкасо»;

8 - укладання уповноваженим банком договору врахування (дисконту) векселя;

9 - переказування уповноваженим банком 70 000 грн. (1 000 грн. утримано як комісійну послугу за інкасування векселя) до Пенсійного фонду;

10 - вручення акцептованого переказного векселя покупцеві;

11 - пред'явлення переказного векселя покупцем раніше встановленого терміну платежу боржникові;

12 - відвантаження продукції за досягнутою згодою сторін на суму 95 000 грн.;

13 - повернення погашеного векселя боржникові;

14 - списання заборгованості боржника Пенсійному фондові на суму номіналу векселя - 100 000 грн.

В Україні особливо широкого поширення в державній сфері набули “податкові” векселі, які є різновидом простих векселів, що видаються платниками податків за їх власним бажанням з метою відстрочення платежів за податковими зобов'язаннями. Вони видаються на суму платежу податку на додану вартість, а також для виконання платежу податкового зобов'язання, що нараховується при ввезенні товарів на митну територію України. Податкові векселі не можуть передаватися індосаментом, обов'язки їх погашення покладені лише на векселедавців, а за користування податковими векселями відсотки не нараховуються.

У функціонуванні податкових векселів задіяні дві особи: векселедавець і векселетримач. Векселедавцями їх можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають індивідуальний податковий номер. Векселетримачем цього виду векселів стає державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця. Податкові векселі можуть видаватися також в процесі митного оформлення ввезених на митну територію товарів в період, що встановлений для оплати податку на додану вартість. Термін відстрочення податкового платежу при цьому не повинен перевищувати 30 календарних днів, включаючи і дату видачі векселя.

Вексельна сума виражається у грошовій одиниці України за валютним курсом Національного банку України на дату виникнення податкового зобов'язання. Податковий вексель видається на повну суму податкового зобов'язання за кожною вантажною митною декларацією окремо. Часткова оплата грошовими коштами і векселями податкового зобов'язання за відвантажувальною митною декларацією не дозволяється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 р. № 1104 затверджено «Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України», яким передбачено, що податковий вексель складається у трьох примірниках, на кожному з яких вказується послідовний номер. Перший з них обов'язково виписується на законодавчо встановленому бланку, залишається в розпорядженні митного контролю і обліковується згідно з порядком, встановленим Держмитослужбою. Другий примірник, не пізніше трьох днів після виписки передається до Державної податкової адміністрації, в якій векселедавець зареєстрований платником податку на додану вартість. Податковий вексель тут обліковується у відповідному журналі в день його надходження і використовується для зіставляння інформації митного контролю, податкової декларації і платіжних документів та визначення повноти сплати сум платником податку на додану вартість.

Третій примірник залишається у платника податку. Оскільки податковий вексель є важливим звітним податковим документом, то він підлягає належному обліку та зберіганню, як цього і вимагають діючі правила зберігання векселів. Терміни зберігання податкових векселів такі ж, як і для всіх первинних документів системи бухгалтерського обліку.

Податкові векселі підлягають обов'язковому авалюванню у комерційному банку, що обслуговує векселедавця. Останній, що наніс свій гарантійний напис на вексель чи алонж, стає гарантом повноти і своєчасності оплати податкового векселя. А на випадок неплатоспроможності векселедавця банк-аваліст зобов'язаний сам заплатити за клієнта і після цього домагатися відшкодування своїх затрат у встановленому порядку. Не підлягають обов'язковому авалюванню лише векселі тих платників податку, які за рівнем надійності відповідають вимогам Закону і на підтвердження мають довідку державної податкової адміністрації. В разі недотримання платником податку хоча б однієї з вимог Закону та відсутності довідки, податковий вексель підлягає забезпеченню авалем у встановленому порядку.

Певні особливості створив Порядок і в процесі погашення податкових векселів. На відміну від класичних правил вексельного обігу податкові векселі в Україні погашаються у вказаний термін без їх пред'явлення векселедержателем - податковою адміністрацією. Свідченням платежу і погашення векселя при цьому стає факт включення векселедавцем вексельної суми у відповідний розділ податкової декларації з податку на додану вартість окремою стрічкою за кожним векселем. Оформляючи податкову декларацію, платник податку окремо виготовляє перелік усіх оплачених податкових векселів, сума яких включена до податкової декларації. Окремо складається також список тих векселів, термін оплати яких настав у звітний період, але сам платіж з якихось причин не був виконаний.

На випадок несвоєчасної оплати суми податкового векселя його опротестування не вчиняється. Сума векселя стягується податковою адміністрацією шляхом беззаперечного списання з коштів векселедавця як недоїмка за обов'язковими платежами до державного бюджету. Якщо податковий вексель гарантований авалем комерційного банку, то на випадок відсутності необхідних коштів на розрахунковому рахунку у платника несплачена сума стягується з банка-аваліста в претензійно-судовому порядку. Схема використання податкових векселів включає в себе операції, показані на рисунку 2.3.

Певні особливості у порядку випуску, обліку і погашенні податкових векселів діють у тих векселях, які видаються на суму акцизного збору за реалізований етиловий спирт, який використовується для виготовлення лікарсь-ких засобів та інших препаратів і харчових сполук. Датою виникнення податкового зобов'язання в них стає дата відвантаження спирту або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника акцизного збору. Його можна відстрочити оформленням податкового векселя терміном погашення не більше 90 календарних днів.

Векселедавцем цього різновиду податкових векселів може стати лише зареєстрований виробник лікарських засобів та інших препаратів і харчових сполук, що вимагають застосування етилового спирту. Як і в попередніх випадках відстрочення податкового платежу тут здійснюється у формі простого векселя, який не підлягає передачі за індосаментом, а обов'язки його погашення не можуть передаватися іншим особам. Векселедавець зобов'язаний оплатити вексель не пізніше вказаного у ньому строку платежу і навіть без пред'явлення векселя векселедержателем.

Оплата ввізного мита в Україні може здійснюється також за допомогою векселів - простих. Сукупність норм і вимог до їх виписування і функціонування включено до таблиці 2.1. З таблиці видно, що прості векселі виписуються українським виконавцем замовлення, а першим векселедержателем стає орган митного контролю.

1 - Надходження імпортного вантажу.

2 - Оформляння вантажної митної декларації імпортером.

3 - Придбання бланків векселів.

4 - Укладання договору з банком про надання авалю.

5 - Оформляння податкового векселя трьома примірниками.

6 - Виписування і передача податкового векселя до банку для нанесення авалю і оплата винагороди за авалювання.

7 - Передача авальованого податкового векселя імпортерові для використання його у розрахунках за ввізне мито.

8 - Вручення двох примірників податкового векселя митному органові.

9 - Отримання розмитненого вантажу.

10 - Передача першого примірника податкового векселя до органу податкової адміністрації для контролю за сплатою ПДВ.

11 - Зарахування суми ПДВ до декларації про податок на додану вартість і погашення податкового векселя.

12 - Повернення погашеного векселя боржникові.

Рис.2.3 Схема використання податкових векселів

При цьому:

а) вексель не підлягає передачі іншій особі за індосаментом;

б) місцем його оплати є місцезнаходження банку України, у якому відкрито розрахунковий рахунок векселедавця;

в) виписується вексель тією валютою, якою визначена митна вартість давальницької сировини;

г) термін такого простого векселя від дня складання до погашення визначається строком виконання операції з давальницькою сировиною, але не більше 90 днів. В разі невиконання цих умов або невивезення всієї готової продукції чи її частини у визначений Декретом Кабінету Міністрів України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 17 травня 1993 року № 52-93 строк виконавець зобов'язаний протягом 5 банківських робочих днів оплатити вексель. Відповідальним за точність визначення строку платежу є векселедавець;

д) векселедержателем виступає Державна податкова інспекція за місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності;

е) оформлення векселя суб'єктом підприємницької діяльності здійснюється лише на вексельному бланку Національного банку України.

Таблиця 2.1

Застосування векселів у розрахунках [23]

Сфери застосування	Зміст векселя	Сума, валюта	Термін	Векселедержатель
Операції з давальницькою сировиною	Вексель видається як гарантія оплати мита, податків і зборів у випадки порушення нормативних термінів переробки давальницької сировини	На суму мита, податків і зборів у валюті контракту за курсом на день платежу	< 90 днів	Державна податкова інспекція
Операції з імпортним товаром	Оформлення відстрочки оплати ПДВ на ввезені на територію України товари	На суму ввізного мита, в ЦАН, за курсом на день виникнення податкового зобов'язання. Безпроцентний	< 30 днів	Митний орган
Ввезення майна як внеску до статутного фонду	Оформлення безмитного ввезення на територію України майна як внеску інвестора до статутного фонду	На суму ввізного мита, у вільноконвертованій валюті, за курсом на день платежу	< 30 днів	Митний орган
Виробнича кооперація	Оформлення без оподаткування ввезення продукції на територію України, яка поставляється за виробничою кооперацією	На суму «ввізних» податків і платежів. У вільноконвертованій валюті за курсом на день платежу

Подобные документы

• Вексельна форма розрахунків та її використання на підприємствах

  Визначення векселю. Умови та особливості обігу векселів. Індосамент. Акцепт векселю. Аваль векселю. Передача векселів в сплату боргу. Оплата векселів. Опротестування векселя. Податковий вексель. Місце НБУ в регулюванні вексельного обігу.
  
  курсовая работа [221,0 K], добавлен 05.04.2006
  

• Порівняльна характеристика стану грошового обігу в Україні та інших країнах

  Роль грошей в ринковій економіці. Емісійна функція Центрального банку в сфері готівково-грошового обігу. Правові основи обігу готівки в Україні. Особливості стану готівково-грошового обігу в інших країнах. Оцінка стану готівкового обігу в Україні.
  
  курсовая работа [116,6 K], добавлен 12.07.2010
  

• Статистика грошового обігу

  Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.
  
  реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002
  

• Сучасний стан готівкового грошового обігу в Україні та шляхи його вдосконалення

  Місце готівково-грошового обігу в грошовій системі України. Дослідження структури грошової маси. Аналіз факторів, які впливають на збільшення обсягів готівки в обігу. Необхідність та методи регулювання готівкового обігу. Форми безготівкових розрахунків.
  
  реферат [366,3 K], добавлен 17.05.2016
  

• Історія вексельної форми розрахунків

  Вексель як універсальний інструмент кредитних відносин. Характеристика основних етапів (італійського, французького, німецького) в його історії. Поява вексельних статутів в Росії. Розвиток ринку векселів в Україні, законодавчий процес вексельного обігу.
  
  контрольная работа [19,7 K], добавлен 19.08.2010
  

• Вдосконалення стану грошового обігу в Україні

  Грошова маса, що обслуговує грошовий обіг в Україні. Соціально–економічні, організаційно–економічні відносини у сфері грошового обігу. Основоположні закони грошового обігу та практичні навички використання закономірностей функціонування грошових систем.
  
  курсовая работа [57,4 K], добавлен 12.07.2010
  

• Організація грошового обігу

  Рух готівкових грошей у процесі обігу товарів, технологія організації грошового обігу. Стійкість готівковою обігу при збалансуванні платоспроможного попиту населення та пропозиції товарів і послуг. Роль доходів та витрат населення як складової балансу.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 23.05.2010
  

• Правове регулювання грошового обігу в Україні

  Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання. Правові засади організації безготівкового грошового обігу. Проблеми правового закріплення елементів та структури грошової системи. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу.
  
  курсовая работа [54,3 K], добавлен 06.09.2016
  

• Інформатизація фінансового ринку

  Особливості карткової системи електронного грошового обігу. Види платіжних карток, що використовуються в НСМЕП. Стадії технологічних процесів автоматизованого управління кредитами та депозитами. Автоматизація обігу та регулювання валютних операцій.
  
  контрольная работа [46,3 K], добавлен 02.03.2011
  

• Гроші

  Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
  
  курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам