Гроші

Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.10.2002
Размер файла 73,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Вступ

Суспільство пройшло великий шлях розвитку, і на певному його етапі виникло таке унікальне явище, як гроші. Тепер їм належить визначальне місце в економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб`єктів ринку, життєздатність кожної із структур.

Роль грошей неможливо пререоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

В кінцевому рахунку стабільність нашої країни також напряму залежить від стабільності вітчизняної валюти. Її життєвий шлях набагато коротший порівняно з розвиток грошей в світовому маштабі. І це зумовлює ще більше проблем. Грошова політика України має будуватись на засадах цивілізованості, доцільності, обгрунтованості, ефективності.

Актуальність проблеми усвідомлювали з давніх часів. Розробці грошової теорії присвятили свої зусилля такі вчені: Макконелл К. і Брю С., Фішер С., Гальчинский А.С., втіленням грошово-кредитної політики займались: Гетьман В.П., Ющенко В.А.

Завданнями роботи є дослідження історії виникнення грошей, розвитку форм вартості, визначення сутності грошей, аналіз функцій грошей та їх взаємозв'язку, грошової системи та її елементів, визначення значення стійкості грошей та методів її досягнення.

1. РОЗВИТОК ФОРМ ВАРТОСТІ І ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ

1.1. Еволюція форм вартості

Гроші настільки міцно увійшли в наше повсякденне життя, що ми не бачимо в них нічого незвичного. А між тим це одне з найчудовіших винаходів людини. В живій природі їх аналогу не знайти. Вся структура сучасної економіки зумовлена існуванням грошей.

Гроші виникли стихійно, багато тисяч років тому. Вони виділились із товарного світу як особливий товар, що став надтоваром, як загальний еквівалент, що став посередником у товарному обміні. Тобто відбулось, як про це пишуть історики, роздвоєння товарного світу на товар і гроші. Це роздвоєння стало Законом товарного виробництва, товарно-грошових відносин, які існують і діють у всіх суспільно-економічних формаціях. (19, с.6)

Гроші - це історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, яке ускладнюється із зміною виробництва. (20, с.16)

Походження грошей відноситься до 7 - 8 тис. до н.е. (10, с.66) Історично в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Але щоб служити в якості грошей, предмет мав пройти одне випробування: отримати загальне визнання як засіб обміну. Тобто гроші визнаються самим суспільством: все, що суспільство визнає в якості засобу обігу і є грошима.

Важливим відкриттям в дослідженні природи грошей є їх товарне походження. Розвиток обміну проходив шляхом зміни наступних форм вартості (мал. 1).

Малюнок 1. Еволюція форм вартості та форм обміну.

1. Проста, або випадкова, форма вартості відповідала цьому ранньому ступеню обміну між общинами, коли він мав випадковий характер: один товар виражав свою вартість в другому товарі, який йому протиставлявся.

В примітивному суспільстві, переважав натуральний обмін, тобто один товар обмінювався безпосередньо на інший (Т-Т). Акт купівлі був одночасно і актом продажу. Пропорції встановлювались в залежності від обставин, того, наскільки була виражена потреба в продукті у одних, та наскільки важив надлишок для інших.

Еквівалентна форма вартості має ряд особливостей:

· споживча вартість товару-еквіваленту служить формою прояву своєї протилежності - вартості товару;

· конкретна праця, яка є в товарі-еквіваленті, служить формою прояву своєї протилежності - абстрактної праці;

· приватна праця, яка затрачена на виробництво товару-еквівалента, служить формою прояву своєї протилежності - безпосередньо суспільної праці. (10, с.67)

2. Повна, або розгорнута, форма вартості пов'язана з розвитком обміну, викликаного першим великим поділом суспільної праці - виділенням скотарства та землеробських племен. В зв'язку з цим в обмін включаються численні предмети суспільної праці, а також товар, який знаходиться в відносній формі вартості, протистоїть чисельності товарів-еквівалентів. Суттєвий недолік даної форми вартості є в тому, що в зв'язку з великою чисельністю товарів-еквівалентів вартість кожного товару не отримує закінченого вираження. (10, с.67)

3. Всезагальна форма вартості. Подальший розвиток товарного виробництва та обміну привів до виділення з товарного світу окремих товарів, які грають на місцевих ринках роль головних предметів обміну. Це найбільш ходові продукти, на які можна обміняти всі інші товари. Ці товари набувають особливий статус, починають грати роль загального еквівалента, причому цей статус встановлюється загальною згодою, а не нав'язується зовні. Акти купівлі і продажу вже не співпадають, а розділяються в просторі і часі. Історики знайшли свідчення про те, що у різних народів світу роль грошей відігравали найрізноманітніші товари: сіль, тканина, мідні браслети, золотий пісок, худоба, раковини і навіть сушена риба. У слов'ян це було хутро. Цікаво, що латинський корінь слова "капітал" походить від "capital"- худоба.

Отже, особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль всезагального еквівалента закріпилась за одним товаром, і в різний час її поперемінно виконували різні товари. (10, с.67)

4. Грошова форма вартості характеризується виділенням в результаті подальшого обміну одного товару на роль всезагального еквівалента.

Вимогам міжнародної торгівлі не відповідали різноманітні місцеві еквіваленти. В результаті виділився один - визнаний всіма народами - всезагальний еквівалент: гроші. Розвиток ремесел і особливо плавки металів дещо спростили справу. Роль посередників в обміні закріпляється за злитками металів. Спочатку це були мідь, бронза, залізо. Ці обмінні еквіваленти розширяють сферу дії і стабілізуються, перетворюючись тим самим в гроші в сучасному розумінні. Обмін здійснюється вже по формулі Т- Г -Т.

Для виконання ролі грошей найбільш підійшло золото - благородний метал, що має високу збереженість. Золото має і інші якості, необхідні для всезагального еквівалента: подільність, портативність (завдяки великій питомій вазі золота потрібно було менша в порівнянні, наприклад, з міддю), наявність в достатній кількості для обміну (більш благородний метал - платина зустрічається в природі рідше), велику вартість (добування одного граму золота вимагає більших зусиль).

Таким чином, гроші - особливий товар, який є єдиним всезагальним еквівалентом. З появою грошей все товарне господарство перейшло в якісно новий стан. Товарний світ розколовся на два полюси: на одному зосередилась вся сукупність споживчих вартостей, а на іншому - гроші, що виражають сумарну вартість всіх товарів. Так як самі гроші є загальновизнаним втіленням вартості, то вони виступають свого роду еталоном-вимірювачем вартості всіх товарів, тобто мірилом витрат суспільної праці. Іншими словами, гроші стають безпосереднім виразником суспільних відносин між людьми. Все це надає грошам таку велику суспільну силу.

Отже, історично гроші виділились із загального світу товарів і самі спочатку були і товаром, і специфічним товаром - грошима.

1.2. Види грошей та їх розвиток

Розвиток видів грошей проходить такі етапи:

1) поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами;

2) закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту;

3) перехід до паперових і кредитних грошей;

4) поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: реальні гроші та знаки вартості (замінники реальних грошей).

Реальні гроші - це гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них вартість) відповідає реальній вартість, тобто вартості металу, із якого вони виготовлені. Металічні гроші мають різну форму: спочатку штучні, потім вагові. Монету більш пізнього етапу розвитку мала встановлені законом відмінні ознаки (зовнішній вигляді, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилась кругла форма монети (менше стиралась). Вважається, що готівкові гроші в давнину з'явились у Китаї: перші монети були застосовані як засіб платежу в VII ст. до н.е. в давньому Лідійському царств. (19, с.6) Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети з золота. (1, с.142)

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В IX - XI ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутро куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі були гривні - срібні злитки масою в півфунта. (6, с.142)

Назва "гривня" походить від назви металевої прикраси, яка носилась на шиї. Гривня, як гроші, має два значення. Перше: гривня - кун (грошова одиниця Київської Русі). Назва йде від хутра куниці, яке використовувалось у торгівлі слов'ян з сходом. Друге: в XII ст. гривня - злитки срібла. Найбільшого поширення дістали бруски вагою 200 г. З часом термін "гривня" розповсюдився на частину "карбованця", "рубля". Частиною останнього став "гривеник" - десятикопійкова частина 100- копійчаного карбованця-рубля. "Гривеник" випускався з 1710 року в сріблі (вага близька 2,8 г.) 83 проби. У XVIII - XIX ст. та часи після революції 1917 року аж до 1931 року чеканились 10-копійчані монети епізодично з міді, срібла, нікелю. (19, с.6)

Термін "карбованець" іде від "карб", тих самих однозначних російських понять "рубль" - рубати. "Карб" - це зарубка, насічка, чеканка. Як свідчать дані, терміни "карб" - "карбованець" з'явились разом з необхідністю поділу гривні на частки для зручностей грошового розрахунків. Золоті гроші - "червонці" з`явились в Росії з 1718 року. (19, с.7)

Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, які мають номінальну вартість меншу, ніж їхній металевий зміст, є обманом населення. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власного вагового виміру. Власне назви багатьох грошових одиниць окремих країн є похідними від маси їхнього металевого змісту. (1, с.142)

З другої половини XIX ст. становище змінилося. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Цей прибуток присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію. Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета пенні в 1300 р. важила 22 г, а в 1364 р. - лише 12. У Франції з однакової кількості срібла в 1309 р. карбувалося 2 ліври, а в 1720 р. - 98. (1, с.143)

Для багатьох країн, де функціонували товарні гроші, характерним було використання системи біметалевого обігу - одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. Держава встановлювала фіксовані пропорції між їхніми номінальними значеннями, які відповідно до зміни емісійних витрат час від часу коригувалися.

Обіг повноцінних грошей, коли вони співпадають з товарною формою, по-перше, дуже дорогий, по-друге, добування металів не встигає за ростом потреби економіки в засобах обігу. Проте в самій природі грошей закладено вирішення цієї проблеми. Справа в тому, що гроші як всезагальний еквівалент використовуються ідеально. Виступаючи посередником при обміні товарів вона грають миттєву роль. Саме на цій основі створюються передумови для появи знаків вартості. Таким чином, сам процес обігу металічних грошей по мірі відхилення їх від номінального змісту визначив повний відрив грошей від товарної форми і її повне зникнення.

Паперові гроші є знаками, представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу срібних або золотих монет. Об'єктивна можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів. Перетворення можливості в дійсність являє собою тривалий історичний процес, який об'єднує наступні етапи:

1 етап - стирання монет, в результаті чого повноцінна монета перетворюється в знак вартості;

2 етап - створення порчі металевих монет держаною владою, тобто зниження якості монет з метою отримання доходу в казну;

3 етап - випуск казначейських паперових грошей з примусовим курсом з метою отримання емісійного доходу.

Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися в Китаї ще у VIII ст. Первинно в вигляді додаткових засобів обміну виступили розписки про прийняття товару на зберігання, про сплату податків, видачу кредиту. В Росії паперові гроші (асигнації) були введені в 1769 р. В сучасний період паперові гроші в вигляді казначейських білетів збереглись лише в 10 країнах (США, Італії, Індії, Індонезії та ін.). (7, с. 68)

У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше. У Франції емісія їх розпочалася з 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг був започаткований у Великій Британії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банку ще в 1762 р. Спочатку випуск їх мав епізодичний характер, та з 1771 р. емісійний процес паперових грошей почав відбуватись на регулярній основі. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися наприкінці XVII ст. (1, с.143)

У Росії паперові гроші з'явилися в період царювання Катерини IІ в 1769 р. Спочатку вони вільно розмінювалися на срібні гроші, замінюючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. (1, с.144)

Сутність паперових грошей (казначейських білетів) полягає в тому, що це - грошові знаки, які випускаються для бюджетного дефіциту та звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом. Тобто, особливість паперових грошей в тому, що вони, не маючи самостійної вартості, приймають представницьку вартість в обігу та виконують роль купівельного та платіжного засобу.

Емітентами паперових грошей є або державне казначейство, або центральні банки. В першому випадку держава прямо використовує випуск грошей для покриття своїх витрат. В другому випадку вона це робить опосередковано: центральний банк випускає нерозмінні банкноти та надає їх в позику державі, яке направляє їх на свої бюджетні витрати. Різниця між номінальною вартістю випущених паперових грошей та вартістю їх випуску (витрати на папір та друкування) утворює емісійний доход, який являється значним елементом державних доходів. (10, с.69)

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Це цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості. (1, с.144)

Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу нерозмінних на золото чи срібло паперових грошей. Спочатку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з існуючої практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті держави. Наприклад, у Великій Британії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 рр. було викликане наполеонівськими війнами і фінансування їх за рахунок надмірної емісії паперових грошей. У Росії обмін асигнацій на золото було припинено у 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895-1897 рр. на основі проведення грошової реформи, автором якої був царський міністр фінансів С.Ю. Вітте. (1, с.144)

Повний відхід від конвертованості (обміну) паперових грошей на золото відбувся значно пізніше. Більша частина країн Заходу припинили такий обмін у роки "великої депресії" - економічної кризи 1929-1933 рр. і в перші після кризові роки. Як наслідок зв'язок національних паперових грошових одиниць з золотом здійснювався опосередковано - через функціональні структури світових грошей. Однак з середини 70-х років конвертованості паперових грошей на золото повністю припинилися і на рівні міжнародних валютних відносин. Благородний метал був повністю витіснений з сфери грошових відносин. Золото втратило грошові функції цей процес дістав назву демонетизації золота. Воно перетворилося на звичайний товар. (1, с.144)

Саме на цій основі відбувся остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалося у монетарному товарі як носієві грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару. (1, с.145)

Розширення комерційного та банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини прийняли всеоб'ємний характер, привело до того, що всезагальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до найвищої сфери суспільно-економічного процесу та керуються іншими законами.

Безпосередня форма товарного обігу Т-Г-Т, тобто перетворення товару в гроші та зворотне перетворення грошей в товар. Для обігу товарів з їх середовища виділяється специфічний товар, наділений грошовими функціями. В умовах розвитку капіталістичного виробництва, коли всюди вже стає не обіг товару, а обіг капіталу, останній виділяє із свого середовища частину капіталу, якій придається грошова функція.

При простому товарному виробництві обіг відділено від виробництва, і товари знаходять суспільне визнання лише завдяки перетворенню їх в гроші. За капіталістичного виробництва, яке характеризується формулою Г-Т-Г, обіг - лише один з моментів виробництва. Товару в даному випадку немає необхідності отримувати суспільне визнання тільки через гроші. Він знаходить його в самому процесі виробництва, виступаючи як капітал, який є суспільним відношенням. Гроші виражають тут суспільний зв'язок, який склався перш ніж вони почали працювати. (10, с.69)

По мірі розвитку обігу грошова форма стає все більш миттєвою. Одночасно товари все в більшому ступеню отримують суспільне визнання не стільки через гроші, скільки безпосередньо в процесі виробництва. Тому робочий час, який в них полягає вже в процесі виробництва починає виступати як загально необхідне, в результаті чого товари можуть співвідношуватись один з одним вже на цьому ступеню, а не після попереднього їх зрівнювання до грошового товару в обігу. Таким чином, кредитні гроші виникають тоді, коли капітал оволодіває самим виробництвом та придає йому зовсім іншу, ніж раніше, змінену та специфічну форму. Вони виростають не з обігу, як товар-гроші в докапіталістичній формації, а з виробництва, з кругообороту капіталу.

Оскільки основним об'єктом мінових відносин за капіталізму стає не товар як такий, а товарний капітал, то роль грошей виконує не грошовий капітал. Таким чином, не гроші виступають в формі грошового капіталу, а грошовий капітал - в формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли наступну еволюцію:

· вексель,

· банкнота,

· чек,

· електронні гроші та кредитні картки. (10, с.70)

Вексель - це боргове зобов'язання, що дає право власнику по закінченні терміну вимагати від боржника сплати вказаної суми. Вексель поступово набував стандартизованої форми та, маючи здатність передаватись іншій особі, приймає деякі риси грошей і розповсюджується в якості платіжної форми в обігу.

До кінця XIV століття виникла банкнота як різновид кредитних грошей, а по суті вексель на банкіра. Емісія банкнот спочатку здійснювалась будь-яким банком, але поступово закріпилась за державою. Банкнота від векселя відрізняється:

· по строковості - вексель представляє собою термінове боргове зобов'язання, банкнота - безтермінове боргове зобов'язання;

· по гарантії - вексель випускається в обіг окремим підприємцем та має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в теперішній час центральним банком та має державну гарантію. (10, с.71)

? XVI-XVII столітті виникають безготівкові розрахунки. З`являється і нова форма кредитних грошей - чек як письмовий наказ власника рахунку банку виплатити або перевести власникові чека вказану суму. Це - різновид векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк.

Вперше чеки виникли в Англії в 1683 р. Економічна природа чека складається в тому, що він, по-перше, служить засобом отримання готівкових грошей в банку; по-друге, виступає засобом обігу та платежу; по-третє, є зброєю безготівкових розрахунків. (10, с.72)

Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцій по інкасації чеків породили хронічну нестачу банківського персоналу та збільшення банківського персоналу та збільшення витрат на обробку чеків. Так, в США в післявоєнний період кількість чеків підвищувалася щорічно на 7 - 8%, а витрати по їх обробці перевищували 11млрд. дол. в рік.

В 50-і роки почався пошук більш економічних форм платежу, який значно посилився в 60-70-і роки через впровадження в банківську сферу досягнень науково-технічного прогресу. Вперше в США в 1959 р. Бенк оф Америка ввів в дію повністю автоматизовану електронну установку для одробки чеків та ведення поточних рахунків. Потім було впровадження більш сучасних поколінь ЕОМ, що дозволило підключити до ЕОМ багатьох абонентів за допомогою дистанційних пристроїв - виносних пультів-терміналів.

Механізація та автоматизація банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяло появі нових методів погашення або передачі боргу за допомогою використання електронних грошей. На базі впровадження ЕОМ в банківську справу виникла можливість заміни чеків кредитними картками. Це - засіб розрахунків, яке замінює готівкові гроші та чеки, а також дозволяє власнику отримати в банку короткострокову позику. Кредитна картка використовується в роздрібній торгівлі та сфері послуг. В сучасний час використовується в основному чотири види кредитних картки: банківські, торгові, картки для придбання бензину, картки для оплати туризму та розважальних заходів. Але найбільш поширеним видом є торгові картки. (10, с.73)

В Україні 30.12.1996 року Правління Національного банку України затвердило Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи. Головне призначення банківських пластикових карток Національної системи масових електронних платежів - стати посередником між підприємствами та населенням при переході на масові безготівкові електронні платежі за товари та послуги.(5, с.31)

2. СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ, ЇХ ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ

2.1. Сутність грошей та їх роль в економіці

Дуже давно один мудрець сказав, що гроші - це дорога, по якій котиться колесо торгівлі. Інший порівняв гроші з універсальною мовою, на якій розмовляють в світі торгівлі. В економічній літературі немає єдиного визначення грошей. Найчастіше зустрічаються такі:

· гроші - це те, що роблить гроші. Все, що виконує функції грошей, і є грошима (Макконелл К. і Брю С.);

· гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргів (Фішер С.);

· гроші - особливий товар, який служить всезагальним еквівалентом (Дзюбик С., Ривак О.). (2, с.11)

Ці визначення, як вважає Коровський А., витікають із історичного аспекту появи грошей. Він справедливо стверджує, що гроші служать засобом для виміру та вираження його вартості. Продавець встановлює суму грошей, яку він хоче отримати за нього, а покупець називає суму, яку він може віддати за нього. Таким чином вартість товарів виражається в грошовій формі. (6, с.12)

Гроші - це особливий товар або загальновизнаний матеріальний носій, що виконує роль всезагального еквіваленту в процесі обміну товарів на ринку. Його поява ліквідувала багато недоліків, які притаманні повній, розвернутій формі вартості. Перш за все відпала потреба в багатократному обміні заради одержання необхідного товару. (6, с.12)

Необхідність грошей по-перше, пов'язана з товарним виробництвом, рухом товарів і потребою в загальному еквівалентному посереднику. По-друге, товар і гроші стали невід'ємними один від одного (споживча вартість). По-третє, виникає потреба в узагальненні обсягу товарних мас і збалансування з кількістю грошей. По-четверте, складання балансу (товарних у державі, міжнародних розрахунків, доходів і видатків, бухгалтерських бюджетів) неможливі без наявності грошової системи.(19, с.7)

Грошам належить визначальне місце в ринковій економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб`єктів ринку, життєздатність кожної із структур. Дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. Водночас гроші виконують важливу інформативну роль. Їх можна назвати "мовою ринку". Адже вся статистична. Комерційна. Виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в ринковій економіці, подається через вартісні показники у їх грошовому вираженні.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші - досить нестійкий і чи не найуразливіший елемент ринкової економіки. Деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.

Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

З урахуванням цієї обставини гроші постають як економічна ланка, яка має зовнішні (поверхневі) ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, що розвиваються у процесі суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, обміну, розподілу і споживання. З іншого боку, гроші являють собою відносно самостійну структурно розгалужену систему, що розвивається за власною логікою.

Сутність грошей полягає в тому що це - специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція всезагального еквівалента. Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей:

· всезагальною обмінюваністю;

· кристалізацією мінової вартості;

· матеріалізацією всезагального робочого часу. (10, с.67).

За допомогою грошей вирішуються протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні. (19, с.6) Споживча вартість грошей начебто подвоюється (адже вони крім власної споживчої вартості, здатні задовольнити будь-яку), а вартість грошей є абсолютною (адже гроші здатні обмінюватись на будь-який товар). Не зосереджуючи в собі скільки-небудь цінності, гроші служать мірилом вартості всіх оточуючих нас речей і мають здатність перетворюватись в будь-яку з них.

Отже, гроші, які виникли з вирішення протиріччя товару, не є простим технічним засобом обігу, а відображають глибокі суспільні відносини. Вони є історичною категорією, яка розвивається за своїми законами і набуває власних рис в процесі розвитку.

2.2. Функції грошей

Визначення сутності грошей і, виходячи з цього, фундаментальних основ їхнього розвитку становить базовий рівень монетарної теорії. В теорії грошей існує багато різних поглядів з цього питання. Домінуючим є суто емпіричний підхід до питання, що розглядається. Сутність грошей як економічної категорії виявляється, як правило, на основі змісту функцій, які виражають внутрішню основу, зміст грошей. (1, с.145)

Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу накопичення і збереження та світових грошей.

1. Функція грошей як міри вартості та масштабу цін. Гроші як всезагальний еквівалент вимірюють вартість усіх товарів. Але не гроші роблять товари співставними, а кількість затраченої суспільством необхідної праці; співставлення їх вартості можливе, так як самі гроші нею володіють. (10, с.74)

Формою прояву вартості є ціна товару. Але вартість товару служить для того, щоб перетворити мінові відносини в можливість кількісних оцінок за допомогою грошей. На стадії формування товарних відносин гроші відігравали роль засобу, який прирівнює до грошей інші товари, зробивши їх співставними не просто як продукти людської праці, а як частини одного і того ж грошового матеріалу. В наслідок цього товари стали відноситись один до одного в постійній пропорції, тобто виник масштаб цін. (10, с.74) Масштаб цін - це засіб вираження вартості в грошових одиницях, які базуються на фіксованій державній ваговій кількості грошового металу в одиниці. При товарному виробництві гроші повинні забезпечувати обмінюваність товарів не тільки на національному, а й на світовому ринку. (6, с. 17)

З масштабом цін пов'язані поняття "девальвація" і "ревальвація" грошових одиниць. Девальвація - це офіційне зменшення, а ревальвація - збільшення золотого вмісту певної грошової одиниці. (1, с.146)

Між грошами як мірою вартості та грошами як масштабом цін мається суттєва різниця. Гроші як міра вартості відносяться до усіх інших товарів, виникають стихійно, змінюються в залежності від кількості суспільної праці, затраченого на виробництво грошового товару. Гроші як масштаб цін встановлюються державою та виступають як фіксована вагова кількість металу, яке змінюється зі швидкістю цього метала. Спочатку вагова кількість золота співпадала з масштабом цін. (20, с.18)

При обігу нерозмінюваних кредитних грошей механізм дії функції міри вартості змінився. Товари все більше отримують суспільне визнання не стільки через гроші, скільки безпосередньо в процесі виробництва. Оскільки час, що міститься в них вже в процесі виробництва починає виступати в певній мірі як суспільно необхідний, товари стають здатними співвідноситися один до одного вже на цій сходинці, а не після попереднього прирівнювання їх до грошового товару в обігу, як було на першочергових етапах товарного виробництва. (10, с.74) Тобто функція міри вартості повною мірою виконуватись не може через те, що кредитні гроші наділені представницькою вартістю.

Таким чином, при сучасних кредитних грошах, не розмінних на золото, ціна товару знаходить свій вираз не в одному специфічному грошовому товарі, а в усіх інших товарах, нагадуючи розгорнуту форму вартості. (20, с.20)

2. Функція грошей як засобу обігу. Особливістю функції також є те, що її виконують як реальні або готівкові гроші так і знаки вартості - паперові та кредитні гроші.

Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У своїй взаємодії вони констатують гроші як інструмент вираження ціни та обміну товарів. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей - їхнє призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.

Функціональна єдність міри вартості й засобу обігу відображає сутність найпростішої, елементарної форми грошей, що сформувалася на найбільш ранніх етапах становлення товарно-грошового обігу. Це період, коли з'явилися гроші, гроші-товар, які безпосередньо обслуговували товарний обіг. (1, с.147)

Але потрібно звернути увагу на протилежності цих двох функцій. Гроші у них виражають різні грані грошових відносин, що не лише органічно поєднані між собою, а й заперечують одна одну. Йдеться ось про що. Якщо для номінальної оцінки товару гроші у функції міри вартості можуть реалізувати себе ідеально (ціну на товар, що пропонується ринку, можна встановити, не маючи в кишені навіть знеціненої гривні), то здійснення кругообігу Т-Г-Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає фізичну (готівкову чи безготівкову) наявність відповідної кількості грошей.

Суттєвою відмінністю функцій, що розглядаються, є і те, що у першій з них гроші самі мають бути безпосереднім втіленням вартості. Лише реально існуючий згусток вартості може бути її еталоном. Стосовно ж грошей як засобу обігу прямої потреби у такому втіленні в процесі їхньої реалізації немає. Саме на цій основі сформувалася можливість запровадження в обіг нетоварних (паперових) форм грошей. (1, с.148)

3. Функція грошей як засобу платежу. Вона виникла в зв'язку з розвитком кредитних відносин в капіталістичному господарстві. (10, с.78) При цьому переміщення грошей не супроводжується одночасним переміщенням товарів. В цій функції гроші використовуються при:

· виплаті заробітної плати робочим та службовцям;

· оплаті фінансових зобов'язань;

· купівлі та продажу цінних паперів (Г-Г);

· здійсненні кредитних операцій;

· продажу товарів в кредит, необхідність якого пов'язана з неоднаковими умовами виробництва та реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва та обігу, сезонним характером виробництва. (19, с.8)

4. Функція грошей як засіб накопичення і заощадження.

Гроші тимчасово накопичуються для використання їх на спеціальні цілі: нові капіталовкладення, розширення підприємств і організацій, технічної реконструкції і оновлення виробництва, інші цілі. В цій функції гроші виступають у формі загального накопичення (засобів виробництва, цінностей, золотих запасів, валютних засобів). (19, с.8)

Гроші в цій функції стихійно регулюють грошовий обіг. Постійне коливання розмірів товарного виробництва, цін на товари потребує неперервної зміни грошової маси. І саме приплив та відплив грошового металу є єдиним можливим шляхом розширення та звуження об'єму функціонуючої грошової маси, завдяки чому гроші ніколи не переповнюють канали грошового обігу. Тому, можливість перетворення засобів обігу в скарб і навпаки перетворення скарбу в гроші є необхідною умовою рухомої рівноваги грошової системи в цілому. Стимулом до накопичення грошових скарбів є особливий характер грошей як всезагального товару, який може бути обміняний на любий товар. Але хоча якісно гроші безмежні, тобто можуть бути перетворені в будь-який товар, кількісно кожна сума обмежена і тому дає володарю можливість придбати лише обмежену кількість товарів. Протиріччя між якісною безмежністю грошей та їх кількісною обмеженістю робить спрагу накопичення скарбів ненаситною. (6, с.20)

Заощадження - це особливий вид активу, зберігаючий після продажу товарів та послуг та забезпечуючий його володарю купівельну здібність в майбутньому (6, с.19). Скарб - це змертвіла вартість. Його могуть утворювати лише такі субстанції, які в силу своїх особливих властивостей (перш за все високим рівнем та тривалою зберігаючою вартістю) можуть представляти вартість як абстрактну, тобто вартість, створену абстрактною працею. Саме це і є тією специфічною властивістю, яка виділяє з всієї різноманітності товарів один і протиставляє його іншим в якості грошей.

Скарб утворюється шляхом накопичення не тільки золота (або інших грошових товарів), а і інших високих та стійких вартостей, в якості яких в першу чергу виступають благородні метали і дорогоцінне каміння. Склад скарбу постійно видозмінюється. Незмінним залишається тільки те, що серед їх компонентів обов'язково знаходиться товар, функціонуючий в якості грошей, і те, що він ніколи не є єдиним їх компонентом. (6, с.20)

5. Функція світових грошей. Вона виникла в докапіталістичному суспільстві, але отримала повний розвиток з створенням світового ринку. (10, с.79) Міжнародний поділ праці та пов'язана з ним специфіка обміну товарами та послугами об'єктивно ставить перед грошима нову задачу - виступають засобом зв'язку відособлених товаровиробників не тільки на національному, але й на світовому ринку, забезпечуючи всезагальну еквівалентність обміну. (6, с.23)

Можливість появи цієї функції закладена в грошовій формі вартості. Вона виникає вже тоді коли в якості носія грошових відносин починають виступати благородні метали. Але для того, щоб можливість стала реальною, форма носія грошових відносин повинна пройти шлях, обернений тому, який вони проходять в національному обігу - від монети до злитка.

Справа в тому, що будь-яка держава має свою систему грошового обігу, дія якої обмежене межами цієї держави. Жодна держава економічними методами не може заставити приймати в оплату за товари та послуги або в якості погашення боргу свої національні грошові знаки, якщо того не побажає інша країна.

В умовах грошового обігу, який було представлено благородними металами, обмін національних грошей стає можливим через одноякісну основу - золото та срібло, але при цьому вони скидають свою монетну форму, яку їм придавала влада держави. Монета перетворювалась в прості злитки.

Важливою умовою міжнародних економічних відносин є порівняння грошових одиниць різних країн на світовому грошовому валютному ринку. В міждержавних розрахунках монети оцінюються по кількості того золота яку вони мають, а не по їх назві. Різниця цін в національних масштабах потребує появу специфічного інструменту міжнародних економічних співставлень, яким стає монетний паритет - вексельний, а потім і валютний курс.(6 , с.24)

Збиральна функція світових грошей є по суті похідною от національних функцій грошей вона опосередковує всі форми міжнародного обміну товарами та послугами як за готівковий розрахунок, так і з відстрочкою платежу. В функції світових грошей фони є також мірою вартості. Являючись інтернаціональним еталоном вартості, світові гроші виступають фактором визначення світових цін. Особливість функції міри вартості в функції світових грошей полягає в тому, що вона може виконуватись безпосередньо через національні масштаби цін або опосередковано - через валютні курси. Важливою умовою функції світових грошей повинна бути різноякісність вдягненого в "національні мундири" грошового товару та їх конвертаційність, тобто обратимість.

Спочатку функцію світових грошей виконувала злиткова форма благородних металів. Однак по мірі розширення розмірів міжнародної торгівлі та формування довгострокових економічних зв'язків між національно відособленими товаровиробниками все більший об'єм мита за перекарбування монет, збільшили чисті суспільні витрати обігу. В зв'язку з цим в середині XIX ст. намітились дві тенденції в удосконалення даної форми міжнародних розрахунків. (6, с.25)

Перша тенденція в прагненні використовувати в розрахунках національні золоті монети на основі універсалізації їх монетних паритетів, що знизило витрати на перекарбування. Друга - полягала в заміні золота кредитними грошима при сальдуванні розрахунків через банки. Виходячи з цього, еволюція світових грошей своєрідно повторює шлях національних - від металевих до кредитних, причому з більшою відсталістю. (6, с.26) Однак особливістю використання кредитних грошей в міжнародному обороті полягає в тому, що вони не виконують роль кінцевого платіжного засобу, як золото. Тому виключення жовтого металу з міжнародного розрахунку привело до сильних коливань валютного курсу. Оскільки світової банкноти не було, місце золота зайняли шляхом позаекономічного примусу ведучі національні банкноти, головним чином, англійський фунт стерлінгів та долар США. З цією метою були використані міжнародні угоди, валютні блоки та валютні кліринги.(8, с.80)

Саме на світовому ринку гроші скидають свою національну форму і виступають у формі:

а) узагальнюючого засобу платежу;

б) узагальнюючого світового матеріального багатства, яке перерозподіляється через систему валютних паритетів внаслідок існування міжнародного розподілу праці.(19, с.8)

Валюта (від італ. valuta - ціна і лат. valeo - вартість) - грошова одиниця, яка використовується для виміру величини вартості товарів та послуг. В залежності від країни - емітента валютних засобів поділяється на іноземну та національну, валюту експортера і імпортера; в залежності від режиму використання - на конвертовану (повністю або частково) та неконвертовану, а також в залежності от сфери та цілей використання - на валюту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту операцій та ін. (6, с.60)

Сутність валюти повніше виражається в трьох її функціях:

· як грошова одиниця тієї чи іншої країни (національна валюта); при здісненні цієї функції могуть використовуватись золото, срібло, паперові типи грошових одиниць;

· як грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях (іноземна валюта), які використовуються в міжнародних розрахунках;

· як міжнародні грошові розрахункові одиниці та платіжні засоби; цю функцію валюта виконує на регіональному рівні (наприклад в масштабах ЕСС - ЕКЮ, а на міжнародному рівні СДР - валюта МВФ). (6, с.60)

Конвертована валюта - національна грошова одиниця, яка може вільно (шляхом купівлі-продажу) обмінюватись на іншу валюту та виконувати функцію світових грошей. Міжнародний валютний фонд (МВФ) визначає конвертовану валюту як - валюту, котра може використовуватись без обмежень у будь-яких операціях, тобто без обмежень може бути обмінна на іншу валюту. (19, с.9) Частково конвертована валюта ( в обмеженій кількості) означає дозвіл тільки зовнішній конвертованості, тобто вільне використання іноземними особами тільки в поточних розрахунках. (6, с.60)

Обмін валют здійснюється відповідно валютного курсу, тобто шляхом співставлення грошових одиниці різних країн. Можна визначити таку систему валютних курсів (мал. 2) (3, с.54).

Малюнок 2. Системи обмінних курсів національної валюти.

Виконання грошима функцій характеризує їх сутність. Кожна з функцій грошей - це їх грані прояву в економічній системі. Не можна сказати, що характер функцій - явище постійне. Так само як змінюються гроші, їх форми, змінюється їх сутність та призначення, а отже і функції. Підводячи підсумок аналізу грошових функцій в цілому, потрібно відмітити їх взаємодію, а також прийняти на увагу, що функція засобу обігу та платежу повинна визначати розміри загальної грошової маси в країні, а функція накопичення напряму пов'язана з кредитно-грошовою політикою держави.

2. ЗАКОНИ ГРОШОВОГО ОБІГУ. ГРОШОВА СИСТЕМА

ТА СТІЙКІСТЬ ГРОШЕЙ

3.1. Поняття грошового обігу та його види

Грошовий обіг - це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. (6, с.35) Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур: виробництво, обмін, споживання, банки, біржі; сфери побуту, поступу товарів до споживача; бюджетні, позабюджетні стосунки. Він впливає на всі стадії суспільного відтворення.

Система грошового обігу взаємодіє з усіма економічними механізмами, узгоджується з балансами фінансовими, матеріальними, трудовими. Такий підхід забезпечує ефективне функціонування грошового обігу.

По формі грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обороту, в якому рух грошей здійснюється в вигляді перерахунку сум по рахункам в банку або заліку взаємних вимог, тобто без готівкових грошових знаків. (6, с.35)

Більша частина загального грошового обороту здійснюється в безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта:

1) значно зменшується суспільні витрати обігу;

2) створює необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;

3) покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, так як прискорюється обіг їх грошових коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками та грошовим ринком в цілому.

Тому всім учасникам сфери обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватись по своїм зобов'язанням в безготівковій формі через банки (за виключенням платежів на невеликі суми). Безготівкові гроші знаходяться на рахунках банків і підкоряються дії законів і правил, законодавчих і нормативних актах уряду.

3.2. Закон грошового обігу

Великий досвід використання грошей навчив економістів жорстокій істині - грошей в країні повинно бути саме стільки, скільки потрібно для нормального розвитку торгівлі та виробництва, - не більше не менше.

Грошовий обіг в його різноманітних формах регулюється економічним законом, який виражає економічну залежність між масою товарів, рівнем їх цін і швидкістю обертання грошей. Закон вартості і форми його прояву в сфері його обігу - закон грошового обігу - характерний для всіх суспільних формацій, в яких існують товарно-грошові відносини. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обігу грошей.

Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості і грошового обігу, К.Маркс визначив, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинно бути рівно сумі цін реалізуємих товарів, поділеної на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. Із цього закону витікає принцип грошового обігу - обмеження грошової маси реальними потребами обороту. К.Маркс проаналізував умови і закономірності підтримування грошової рівноваги, яка визначається взаємодією двох факторів: потребами господарств в грошах та фактичним надходженням грошей в оборот. (6, с.48)

Американський економіст І.Фішер сформулював рівняння:

,

де М - грошова пропозиція; V - швидкість обігу грошей; Р - середня ціна товарів і послуг; Q - кількість товарів, що продаються (6, с. 48). Така формула придатна для аналізу кількості грошей до виникнення паперових грошей, тобто за періоду реальних грошей.

Дослідження дії закону грошового обігу потребує багаторазового аналізу. Оскільки грошовий обіг обслуговує товарообіг, то сума цін, товарів та послуг, що реалізуються за готівку і в кредит, служить важливим фактором, визначаючим потребу в грошах. При цьому кількість грошей, необхідних для обігу, можливо виразити формулою (6, с. 48):

Наведена формула, як бачимо, враховує саме існування паперових грошей. Тобто в ній відображено і гроші як засіб обігу, і гроші як засіб платежу.

Прямий вплив на кількість грошей в обігу здійснює кількість товарів, що перебувають в обігу та ціни їх реалізації. Зворотній вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, вказують:

· ступінь розвитку кредиту (чим більше товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу);

· розвиток безготівкових розрахунків;

· швидкість обертання грошей.(6, с.49)

Зміна кількості грошей може бути результатом як збільшення кількості грошей в обороті, так і прискорення їх обороту. Під швидкістю обігу грошей розуміється швидкість їх обороту при обслуговуванні угод. Показник обігу швидкості грошей характеризується кількістю повторень одними і тими ж одиницями фінансових засобів платежу, обігу в визначений проміжок часу. (2, с.51)

Згідно закону грошового обігу кількість грошей, необхідна для обігу, знаходиться в оберненій залежності від швидкості обігу. Отже, при інших рівних умовах збільшення швидкості обігу грошей рівнозначне збільшенню грошової маси і є одним із факторів інфляції. Держава може кинути в обіг будь-яку кількість грошей, але, будучи захопленими обігом, гроші потрапляють під владу його іманентних законів і стихійно регулюються згідно з реальними народногосподарськими потребами. (2, с.52)

Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох факторів як загально економічних (циклічний розвиток економіки, темпів економічного росту, руху цін), так і чисто монетарних (розвитку економічних операцій, взаєморозрахунків, рівня процента на грошовому ринку і таке інше). Прискоренню грошового обігу допомагає заміна металевих грошей кредитними, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження ЕОМ в банківську справу. (2, с.52)

За металічного обігу кількість грошей регулювалась стихійно за допомогою грошей в функції скарбу; якщо потреба в грошах скорочувалась, то їх надлишки (золота монета) відходили з обігу в скарб, якщо збільшувались - відбувався приплив грошей в обіг з скарбів. Отже, кількість грошей в обігу підтримувалась на необхідному рівні.

При обігу розмінних на золото банкнот (вільного розміну на метал) закон виключає знаходження в обігу їх надлишкової кількості. Якщо обіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або паперовими грошами (казначейськими білетами), то обіг готівкових грошей здійснюється згідно з законами паперово-грошового обігу: специфічний закон обігу паперових грошей може виникнути з відношення їх до золота тільки тому. Що вони є представниками останнього. Цей закон зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, в якій би дійсно оберталось символічно представлене їм золото (або срібло).

Отже, коли кількість паперових грошей буде рівна необхідному для обігу теоретичної кількості золотих, ніякі від'ємні явища не виникнуть - паперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно грати роль грошових знаків, тобто заміни золотих грошей. Вказана вимога забезпечує стійкість грошей та має місце в усіх суспільних формаціях, де існує грошовий обіг.

3.3. Грошова маса та грошові агрегати

Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка являє собою сукупний об'єм купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг та тих, що належать приватним особам, підприємствам усіх форм власності та державі. Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату та за визначений період, а також для розробки заходів по регулюванню темпів збільшення об'єму грошової маси використовуються різні показники (грошові агрегати) (мал. 3):


Подобные документы

  • Теоретичні аспекти організації грошового обігу в Україні. Регламентація основних принципів організації грошового обігу. Види та функції грошей. Грошові агрегати. Модель пропозиції грошей та попит на гроші. Ефекти доходів, цін та процентних ставок.

    курсовая работа [378,3 K], добавлен 23.07.2010

  • Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.

    реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002

  • Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.

    контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009

  • Роль грошей в економіці, їх необхідність, сутність та функції. Сутність, причини, форми прояву інфляції. Формування попиту на гроші, закон грошового обігу. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку. Грошова система України та її еволюція.

    курс лекций [1,6 M], добавлен 08.02.2010

  • Функції грошей як засобу обігу та особливого товару, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Історія виникнення грошей. Особливості функціонування грошової системи. Сутність закону грошового обігу. Гривня - національна валюта України.

    презентация [10,2 M], добавлен 19.02.2013

  • Поняття грошового обороту та його економічна основа. Модель грошового обігу. Сутність пересування фінансових потоків. Поняття грошової маси, агрегатів та грошової бази. Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей. Суть закону, що його описує.

    контрольная работа [487,3 K], добавлен 30.01.2015

  • Еволюція форм вартості товару. Характеристика виникнення грошей як передумова формування грошової форми вартості. Механізм грошового виміру вартості товару. Реалізація виміру вартості товару через сучасні види грошей. Роль грошей в розвитку економіки.

    курсовая работа [578,2 K], добавлен 28.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.