Управління ринками цінних паперів

е) не існує офіційно затверджених єдиних стандартів інформаційної взаємодії та документообігу між професійними учасниками ринку цінних паперів [4].

Незважаючи на схожі риси, що властиві країнам з американською або європейською моделлю,інфраструктура фондових ринків побудована на балансі інтересів емітентів, інвесторів, фінансових посередників. Фондовий ринок є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства,підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану ринку цінних паперів,наявність великої кількості професійних і непрофесійних учасників,величезні обсяги різноманітних угод,що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та ціла низка інших чинників створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як наслідок призводить до падіння його ефективності [3].

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється на акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання врегулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України.

На сьогодні в Україні функції державного регулювання ринку цінних паперів, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами та відомствами. Вихід з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів.

Тому необхідне здійснення низки невідкладних заходів, серед яких першочерговими є такі: завершення процесів приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності; здійснення випуску і обігу державних всеукраїнських і муніципальних цінних паперів, відновивши довіру до них з боку населення; на державному рівні вирішення комплексу питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівля українських цінних паперів іноземними інвесторами; удосконалення чинного законодавства відповідно до потреб сьогоднішнього функціонування та подальшого розвитку українського ринку цінних паперів; більш ефективне використовування наявних можливостей структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів; здійснення державним органам управління належного контролю за функціонуванням ринку цінних паперів.

Здійснення цих та інших заходів дозволить прискорити формування в Україні ринку цінних паперів. Та щоб цей ринок мав цивілізований характер, був адаптований до сучасних світових умов, необхідно враховувати набутий зарубіжний досвід, поширені у світі тенденції, кращі зразки його розвитку.

Для покращання ситуації на ринку цінних паперів доцільною була б розробка нових важливих засад державного регулювання, а саме: у зв'язку з тим, що реанімація ринку цінних паперів України нині цілком залежить від подій на міжнародних фінансових ринках, важливо, щоб вітчизняна економіка подавала хоч якісь надії на одужання; стратегія подальшого розвитку ринку корпоративних цінних паперів повинна бути скоригована в напрямі органічної прив'язки цілей відтворення та структурної перебудови економіки з продуманим розвитком фондового обігу цінних паперів; збільшення кількості цінних паперів, розширення послуг біржі; створення ефективної системи правового захисту інвесторів: сертифікація проспекту емісії;метод "ісе-сго", тобто "заморожування" цінних паперів (блокування) або виручки від їх продажу/виплати до настання певної події чи виконання певної умови; заборона продажу акцій засновникам у період становлення компанії; гарантія права інвесторів на денонсацію договору купівлі-продажу цінних паперів нового випуску в разі надання неадекватної або неточної інформації тощо; проблеми запобігання нечесної конкуренції окремих суб'єктів ринку цінних паперів (як і інші проблеми), поряд із державними органами регулювання, повинні вирішувати різноманітні самоврядні асоціації професійних учасників ринку цінних паперів.

Висновки

Реформа системи регулювання ринку цінних паперів має бути спрямована на зміну підходу до регулювання. Необхідно здійснити перехід від регулювання за інституційною ознакою на регулювання за функціональною ознакою. Подальші можливості вдосконалення інституційних основ функціонування учасників ринку цінних паперів та його інфраструктури практично вичерпані, тому принципово важливою є зміна системи органів регулювання не за структурою учасників різних ринків, аза функціями регуляторів. Така зміна дасть можливість, насамперед, виключити дублювання функцій між різними органами державної влади, чітко відокремити органи, що здійснюють встановлення норм,від органів, що забезпечують застосування контроль.

З огляду на сформовані умови в Україні, політика державного регулювання ринку цінних паперів має вибудовуватися більш жорстко й мати в деяких випадках надзвичайний характер. Здійснювані державою економічні заходи (методи) з впливу на функціонування ринку цінних паперів повинні зазнати корекції в таких напрямах.

У структурі ринку цінних паперів, з точки зору державного впливу, вирішальну роль має відігравати частка державного сегмента, який повинен бути стабілізатором усього ринку цінних паперів,оскільки державні цінні папери є найбільш стабільними цінними паперами. Однак має бути представлений і сегмент корпоративних цінних паперів, який повинен знаходитися у зворотній залежності щодо зміни доходностей і курсів від сегмента державних паперів, має бути найбільш рухливий до зміни ринкової кон'юнктури й стану економіки, ніж сегмент державних паперів.

Необхідно обмежити сектор державних цінних паперів такими заходами: здійснити перехід від випуску державних цінних паперів, спрямованих лише на покриття бюджетного дефіциту загального до інструментів під конкретні інвестиційні проекти; поетапно збільшити частку зазначених вище паперів у емісіях держави до 30%; зберегти

істотні податкові пільги тільки за тими державними цінними паперами, кошти від розміщення яких використовуються на капітальні вкладення,фінансування науки і освіти.

Така політика держави багаторазово поліпшить інвестиційну ситуацію і викличе мультиплікативний ефект притоку приватних інвестицій. НБУ, купуючи (спільно з комерційними банками) цільові випуски державних цінних паперів, забезпечував би не лише загальний приріст пропозиції грошей в економіці,але і їх цільовий, інвестиційний характер, спрямовуючи емісію на конкретні програми, на "зростання"інвестиційної сфери, приріст замовлень обладнання, будівельних матеріалів тощо.

Перераховані заходи необхідно розглядати в рамках єдиної політики регулювання та управління державним боргом. Ця політика є обов'язковим атрибутом державних фінансів в індустріальних країнах,забезпечуючи розкриття інформації, облік і статистичну звітність за станом державного боргу, моніторинг та прогноз стану, підготовку проектів політичних рішень щодо обсягу, структури й вартості державного боргу, поточні рішення за запозиченнями, ведення переговорів і підготовку угод, координацію дій суб'єктів, які беруть участь в управлінні державним боргом, наявність грошових ресурсів для здійснення відсоткових та повернення платежів за боргами, контроль грошових потоків, поточне регулювання та вплив на державний борг з метою підтримки його ліквідності, мінімізації його величини, витрат на обслуговування і ризиків пов'язаних з ним, організацію та вплив на кон'юнктуру ринку державних цінних паперів.

Найважливішим завданням у такій політиці має стати підтримка попиту на корпоративні цінні папери, через регулювання обов'язкової мінімальної частки вкладень банків і

кредитних організацій(наприклад, 5 % активів), страхових компаній, пенсійних фондів (10 % активів), пайових інвестиційних фондів та інших колективних інвесторів в акції та облігації комерційних організацій, кошти від розміщення яких використовуються емітентами на капітальні вкладення в розвиток власної виробничої бази (документом, що підтверджує виробничий характер емісії, є проспект емісії цінних паперів).

Список використаних джерел

1. Конституція України // відомості Верховної Ради України. - 1996.-№30.-141 с.

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 №448/96-ВР, із змінами та доповненнями від 25.05.2011 // zakon1.rada.gov.ua.

3. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006.- №31-268с.

4. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10.12.1997р.// Відомості Верховної Ради України.-1998.-№15.-67с.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984.- Додаток №51.-С.11-22.

6. Про охорону службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при МВС України грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженими на те особами підприємств, установ та організацій усіх форм власності: затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 643 від 23.09.1997 року.

7. Положення про порядок навчання та атестації фахівців на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів: затверджено Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №119 від 24.09.1996 року.

8. Міріна К.В. Розвиток біржі на Україні.-К.,1997.-254с.

9. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. Посібник.-К.:КНЕУ, 1999.-316с.

10. Мозговий О.М Фондовий ринок: Навч.- метод. посібник для сам ост.вивч. дисц.-К.:КНЕУ, 2001.-96с.

11. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практ. посібник.-К.: АДС УМК центр,2004.-640.

12. Москвін С.А. Депозитарна діяльність: Навч. посібник.- К.: Київ. Ін.-тінвестиц. Менеджменту, 2006.-106 с.

13. Москвін С.А. Індикатори корпоративного управління // Акціонерне товариство.-2009.-№5-6.-С.59-64.

14. Барановський О. Ринок цінних паперів В Україні: стан, проблеми, перспективи // Банківська справа .-2009.-№6-С. 42-45.

15. Кубах Т.Г. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів України // Держава та регіони.-2009.-№6.-С.111-114.

16. Кузнецов М.В. Ринок цінних паперів як фактор відтворного процесу // Гроші й кредит.- 2012.-№1.С.15-19.

17. Москвін С.А Формування сприятливого регуляторного середовища - необхідна умова розвитку ділової та інвестиційної активності в місті // Економічний час опис -XXI.- 2011.-№10.-С.12-15.

18. Радзімовська С. Європейська інтеграція: значні можливості і великі проблеми для не банківських фінансових установ в Україні // Статистика.- 2011.- №1.- С.91-93.

19. Хоружий С.Г. Виполнение сделок с ценными бумагами в депозитарной системе// Финансовие риски.-2001.-№1,- С.21-29.

20. Юрчишен В. Стабілізіційна економічна політика в Україні в епоху глобалізації: Дис…д-ра наук з держ.управ.:25.00.02.-К.,2003.-369с.

21. Окунев А.К. Основи корпоративного управління / А.К. Окунев// Офіційне видання ДКЦПФР.-К.: Вид-во «Либідь»,2009.- С.45-49.

22. Багрятян, І.С. Кравченко // Фінанси України.-2012.-№4. -С.33-41.

23. Корнійчук О. Формування кокуренто спроможної моделі розвитку фондового ринку в Україні з врахуванням Європейського досвіду / О.Корнійчук // Ринок цінних паперів в Україні.-2011.-№3-4.- С. 17-22.

24. Назарук М. Фондові біржі і ТІС: схожість та відмінність між ними /М. Назарук, І. Курбацький // Економіка України.-2012.-№11(528).-С.21-29.

25. Хоружий // Ринок цінних паперів України.-2012.№9-10.С.65-70.

26. Баула О.В.Розвиток інститутів ринку цінних паперів у світових господарських системах/О.В.Баула // Економічні науки - Луцьк,2010- Вип.4(15) серія: Економічна теорія та економічна історія.-С.4-17.

27. Первак Є.С. Цивільно-правове регулювання договорів,при здійсненні діяльності з торгівлі цінними паперами за законодавством України / Є.С. Первак // Проблеми цивільного права та процесу.

28. Полюхович В.І. Особливості використання світового досвіду у процесі формування моделі державного регулювання фондового ринку України/В.І. Полюхович // Приватне право і підприємництво.-К.,2011-Вип.10.-С.156-159.

29. Баула О.В. Тенденції формування інститутів ринку цінних паперів України.

30. Тевелев Д.М. Лучшие финансисты 2011, регулятори/ Д.М. Тевелев.-http://www/expert.ua\artikles\8\0\9698.

31. Шкодіна І.В. Інституційна динаміка фондового ринку України./І.В. Шкодіна // Матеріали Все укр. Наук.практ. конф.” Економічний розвиток України в сучасному просторі та часі”.

Размещено на Allbest.ru