Прогнозування банкрутства підприємства ЗАТ "Кримвтормет"

R = 2К_о + 0,1К_пл + 0,08К_і + 0,45К_м + К_пр, (2.7.)

де К_о -- коефіцієнт забезпеченості власним капіталом;

К_пл -- коефіцієнт поточної ліквідності;

К_і -- інтенсивність обігу капіталу, що авансується, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених в діяльність підприємства;

К_м -- коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

К_пр -- рентабельність власного капіталу (відношення прибутку до власного капіталу).

Якщо рейтингове число R для підприємства має значення:

- більше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані;

- менше за 1, то це характеризує стан підприємства як незадовільний [16, c. 179].

Результати розрахунків за моделлю Р.С. Сайфуліна і Г.Г.Кадикова зведені в табл. 2.12.

Таблиця 2.12.

Оцінка ймовірності банкрутства ЗАТ «Кримвтормет» за моделлю Р.С. Сайфуліна і Г.Г. Кадикова

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Ко	0,4	0,23	0,029
Кпл	1,67	1,92	1,34
Кі	4,29	3,71	2,99
Км	0,147	0,105	0,043
Кпр	0,102	- 0,365	- 0,494
R -показник	1,47	0,63	- 0,04
Ймовірність банкрутства	мінімальна	висока	висока

По результатам розрахунку, які представлені в таблиці 2.12. можна сказати, що підприємство ЗАТ «Кримвтормет» у 2005 році має задовільний стан, так як R>1, а от вже за 2006-2007 рр. цей показник значно зменшився. У 2007 році R-показник спав на 102,7 % у порівнянні з 2005 роком у результаті значного зменшення коефіцієнту забезпеченості власним капіталом, виручки від реалізації та валового прибутку, власного капіталу і збільшення довгострокових зобов'язань.

Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифікації підприємств за рівнем ризику, взаємовідносин з ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Діагностика неспроможності на базі рейтингового числа, однак, не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства «в зону неплатоспроможності».

Вагомий внесок у розвиток цього напрямку фінансового аналізу зроблений Терещенко О.О., яким було обґрунтовано новий методологічний підхід до діагностики банкрутства вітчизняних підприємств, в основу якого покладено мультиваріантний дискримінантний аналіз. Суттєвою перевагою зазначеного переходу є врахування галузевих особливостей об'єктів дослідження при побудові дискримінант них моделей діагностики банкротства (таблиця 2.13.)

Здобуті у таблиці 2.13. значення Z - показника можна інтерпретувати так:

Z>2 -- підприємство вважається фінансово стійким, і тому йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2 - фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0<Z<1 -- підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0 -- підприємство є напівбанкрутом [16, c. 182-183].

Таблиця 2.13.

Дискримінантні моделі діагностики банкрутства

Групи видів економічної діяльності	Дискримінанта модель
Сільське господарство	Z=0,105Х1+1,567Х2+0,301Х3+1,375Х4+1,689Х8+ +0,168Х9-0,260
Харчова промисловість	Z=0,261Х1+1,272Х2+0,13Х3+0,486Х4+0,639Х9+ +0,221Х10-1,433
Інші галузі обробної промисловості	Z=0,139Х1+1,535Х2+0,486Х3+1,459Х4+0,265Х9+ +0,159Х10-1,757
Добувна промисловість, металургія, машинобудування, виробництво електроенергії, газу, води	Z=0,213Х1+2,208Х2+0,67Х3+1,13Х4+1,48Х5+ +0,515Х8+0,467Х10 -2,599
Будівництво	Z=0,333Х1+1,458Х2+0,395Х4+1,407Х5+0,040Х6+ +0,41Х10 -2,325
Оптова та роздрібна торгівля, готелі та ресторани	Z=0,268Х1+1,773Х2+1,478Х4+0,775Х5+0,028Х6+ +0,097Х9 + 0,177Х10 - 2,026
Транспорт	Z=0,145Х1+1,481Х2+1,007Х4+0,048Х6+ 0,146Х10 - -1,779
Інші види діяльності	Z=0,306Х1+0,331Х2+1,309Х4+0,050Х6+ +0,363Х9+0,258Х10 -1,387
де Х1 -- коефіцієнт покриття (поточні активи/поточні зобов'язання)
Х2 -- коефіцієнт фінансової незалежності (власний капітал/валюту балансу)
Х3--коефіцієнт оборотності капіталу(чиста виручка від реалізації/валюта балансу) Х4-- коефіцієнт рентабельності операційних продаж cash-flow 1 (cash-flow 1 /(чиста виручка від реалізації + інші операційні доходи))
Х5 -- коефіцієнт рентабельності активів по cash-flow 2 (cash-flow 2/валюта балансу)
Х6 -- коефіцієнт оборотності позичкового капіталу (чиста виручка від реалізації/позичковий капітал)
Х7 - відношення cash-flow 1 до позичкового капіталу
Х8 -- рентабельність продажів (прибуток (збиток) до оподаткування/чиста виручка від реалізації)
Х9 -- рентабельність власного капіталу (прибуток (збиток) після оподаткування/власний капітал)
Х10 -- коефіцієнт оборотності оборотних активів (чиста виручка від реалізації/середні залишки оборотних активів)

Отже, і в зарубіжній, і у вітчизняній практиці вже існує багато методів визначення ймовірності настання банкрутства підприємства, як окремі показники, так і моделі факторів з ваговими коефіцієнтами. Проте факторні моделі, що пропонуються науковцями інших країн, не завжди придатні для використання в економічних умовах України, через надмірний податковий важіль; більший вплив на господарсько-фінансовий стан підприємств внутрішніх факторів, а ніж зовнішніх; відмінність в бухгалтерському обліку та звітності та ін.

2.3 Оцінка фінансового стану підприємства

Сутність фінансової стійкості підприємства визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім фактором. З метою деталізації аналізу фінансового становища доцільно розглянути багаторівневу схему покриття виробничих запасів і витрат. У ході виробничої діяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасів товарно-матеріальних цінностей. Для цього використовуються як власні оборотні кошти, так і позикові. Аналізуючи або відповідність, або невідповідність коштів для формування запасів та затрат, визначають абсолютні показники фінансової стабільності. Для повного відображення різних видів джерел у формуванні запасів і витрат використовуються наступні показники.

Наявність власних оборотних коштів (Е_с):

Е_с = Д^в (р.380) - F(р.080) (2.8.)

де: Д^в - джерела власних коштів; F - необоротні активи.

2. Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат (Е_т):

Е_т = Е_с + К^Т = р.380 - р.080 + р.480 (2.9.)

де: К^Т - довгострокові зобов'язання.

3. Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат (Е_У):

Е_У = Е_т + К^t = р.380 - р.080 + р.480 + р.500 (2.10.)

де: К^t - короткострокові зобов'язання.

На основі цих трьох показників, що характеризують наявність джерел, які формують запаси й витрати для виробничої діяльності, розраховуються величини, що дають оцінку розміру джерел для покриття запасів і витрат.

1. Надлишок чи недолік власних оборотних коштів:

± Е_с = Е_с - Z (2.11.)

де: Z - величина запасі

2. Надлишок чи недолік власних оборотних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

± Е_т = Е_т - Z (2.12.)

3. Надлишок чи недолік загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

± Е_У = Е_У - Z (2.13.)

При визначенні типу фінансової стабільності варто використовувати показник:

S(Х) = {S₁(Х₁), S₂ (Х₂), S₃ (Х_З)}, (2.14.)

де: Х₁ = ± Е_с, Х₂ = ± Е_т

Х₃ = ± Е_У

Функція S(Х) визначається в такий спосіб:

1, якщо Х>0

S(Х)= (2.15.)

0, якщо Х<0

Виділяють чотири основних типи фінансової стійкості підприємства (таблиця 2.14.)

Таблиця 2.14.

Типи фінансової стійкості підприємства

Тип фінансової стійкості	Тривимірний показник	Джерела покриття витрат	Характеристика
1	2	3	4
Абсолютна фінансова стійкість	S(Х) = (1,1,1)	Власні оборотні кошти	Висока платоспроможність
Нормальна фінансова стійкість	S(Х) = (0,1,1)	Власні оборотні кошти і довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність, ефективне використання позикових коштів, висока прибутковість виробничої діяльності
Нестійкий фінансовий стан	S(Х) = (0,0,1)	Власні оборотні кошти, довгострокові і короткострокові кредити	Порушення платоспроможності, необхідність залучення додаткових джерел - можливість поліпшення ситуації
Кризовий фінансовий стан	S(Х) = (0,0,0)	----	Неплатоспроможність підприємства - грань банкрутства

Аналіз фінансової стійкості досліджуваного підприємства можна виконати за формою таблиці 2.15. і дати докладну характеристику отриманому типу фінансової стійкості [2, c. 89-92].

Таблиця 2.15.

Аналіз фінансової стійкості підприємства, тис. грн.

Показники	2005рік	2006рік	2007рік
Джерела власних коштів	15139,5	11331,2	7582,8
Необоротні активи	9294,4	8244,9	7098
Наявність власних оборотних коштів	5845,1	3086,3	484,8
Довгострокові зобов'язання	--	3232	3661,2
Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат	5845,1	6318,3	4146
Короткострокові зобов'язання	8620,4	6865,9	12154,6
Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат	14465,5	13184,2	16300,6
Надлишок чи недолік власних оборотних коштів	559,9	-1860,9	-3521,2
Надлишок чи недолік власних оборотних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат	559,9	1371,1	140
Надлишок чи недолік загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат	9180,3	8237	12294,6
Тривимірний показник	(1,1,1)	(0,1,1)	(0,1,1)

Таким чином, підприємство має абсолютну фінансову стійкість у 2005 році і нормальну фінансову стійкість у 2006-2007 рр.

Враховуючи велику різноманітність показників фінансової стійкості, відмінності в рівні їх критичних оцінок і виникаючі в зв'язку з цим складнощі стосовно оцінки ризику банкрутства, багато вітчизняних і зарубіжних економістів рекомендують проводити інтегральну бальну оцінку фінансової стійкості

Сутність цієї методики полягає в класифікації фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах. При цьому виділяється шість класів підприємств:

1 -й клас - підприємства з добрим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів;

2-й клас - підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризикові;

3-й клас - проблемні підприємства. Тут навряд чи існує ризик втрати основних і оборотних засобів, але повне отримання процентів є сумнівним;

4-й клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після проведення заходів з фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої проценти і позиковий капітал;

5-й клас - підприємства дуже високого ризику, практично неплатоспроможні;

6-й клас - підприємства найвищого ризику [20, c. 288].

Згідно з цією методикою, фінансовий стан підприємства оцінюється за шістьма коефіцієнтами, а саме: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом [16, c. 162-165]. Групування підприємств за такими критеріями оцінки фінансового стану подано в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16.

Групування підприємств за критеріями оцінки фінансового стану

Показник	Границі класів згідно з критеріями (бал)
	1 -й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	більше 0,25 - 20	0,2-16	0,15-12	0,1-8	0,05-4	менше 0,05-0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	більше 1,0-18	0,9-15	0,8 - 12	0,7-9	0,6-6	менше 0,5-0
Коефіцієнт поточної ліквідності	більше 2,0 -16,5	[1,9-1,7]-[15-12]	[1,6-1,4]-[10,5-7,5]	[1,3-1,1]-[6-3]	1,0-1,5	менше 1,0-0
Коефіцієнт фінансової незалежності	більше 0.6-17	[0,59-0,54]-[15-12]	[0,53-0,43]-[11,4-7,4]	[0,42-0,41]-[6,6-1,8]	0,4-1	менше 0,4-0
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	більше 0,5-15	0,4-12	0,3-9	0,2-6	0,1-3	менше 0,1-0
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом	більше 1,0-15	0,9-12	0,8-9	0,7-6	0,6-3	менше 0,5-0
Мінімальне значення границі	100	85-64	63,9 - 56,9	41,6-28,3	18	-

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) характеризує погашення поточних (короткострокових) зобов'язань за рахунок поточних активів.

К_пл=(Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів)/(Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів) (2.16.)

Коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство вважається успішно функціонуючим.

Світова практика показує, що цей показник оптимальний в межах 2,0 - 2,5.

Коефіцієнт термінової ліквідності на відміну від попереднього коефіцієнт враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Коефіцієнт термінової ліквідності (К_тл) розраховується за формулою.

К_тл=(Оборотні активи-Запаси+Витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов'язання+Доходи майбутніх періодів) (2.17.)

У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт не повинен бути меншим 1,0. Однак ця оцінка носить умовний характер. Чим вищий коефіцієнт термінової ліквідності, тим вища можливість погашення короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) показує, яка частина поточних (Короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою.

К_ал= (Поточні фінансові інвестиції + Грошові кошти)/(Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів) (2.18.)

За орієнтоване значення коефіцієнта абсолютної ліквідності приймається його значення не менше за 0,2 - 0,25. Коефіцієнт фінансової незалежності (К_фн) характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх факторів і визначається за формулою.

К_фн= Джерела власних коштів/Валюта балансу (2.19.)

Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом (К_зз) показує величину покриття запасів власними оборотними засобами і визначається за формулою.

К_зз= (Власний капітал - Необоротні активи)/Запаси (2.20.)

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (К_звоз) показує величину забезпечення підприємства власними коштами, тобто питому вагу власних джерел фінансування оборотних активів і визначається за формулою:

К_звоз=(Власний капітал - Необоротні активи) / Оборотні активи (2.21.)

Розрахунки вище зазначених показників по підприємству «Кримвтормет» представлені в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17.

Аналіз фінансової стійкості за інтегральною бальною оцінкою

Показник	2005	2006	2007	Бали
				2005	2006	2007
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт абсо-лютної ліквідності	0,161	0,0004	0,0002	12	0	0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,06	1,2	1,01	18	18	18
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,68	1,92	1,34	10,5	20	7,5
Коефіцієнт фінан-сової незалежності	0,64	0,53	0,32	17	11,4	0
Коефіцієнт забез-печеності влас-ними оборотними засобами	0,40	0,23	0,03	12	6	0
Коефіцієнт забез-печеності запасів власним капіталом	1,11	0,62	0,12	15	3	0
Загальна сума балів	84,5	58,4	25,5

По результатам проведених розрахунків, які представлені в таблиці 2.17. підприємство ЗАТ «Кримвтормет» можна віднести до певного класу, тим самим визначити його фінансовий стан, а саме:

- у 2005 році аналізоване підприємство отримало 84,5 бали (2-й клас), що свідчить про те, що воно має деякий ступінь ризику по заборгованості, але не розглядається як ризикове;

- у 2006 році ЗАТ «Кримвтормет» отримало 58,4 бали (3-й клас), що характеризує його як проблемне підприємство, а значить існує можливість, що повне погашення процентів іншим підприємствам є сумнівним;

- у 2007 році аналізоване підприємство отримало 25,5 балів, що дозволяє віднести його до 4-го класу підприємств, тобто підприємств з високим ризиком банкрутства навіть після проведення заходів з фінансового оздоровлення, а значить кредитори ризикують втратити свій позиковий капітал.

Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових коштів, а саме на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу [13, c. 349].

Аналіз структури джерел коштів ЗАТ «Кримвтормет» представлений у таблиці 2.18.

Таблиця 2.18.

Аналіз структури джерел коштів

Джерела коштів	2005рік	2006рік	2007рік	Відхилення показників 2007р. від 2005р.(+,-)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власний капітал	15139,5	63,7	11331,2	52,9	7582,8	32,4	-7556,7	-31,3
Позиковий капітал	8624,1	36,3	10097,9	47,1	15815,8	67,6	+7191,7	+31,3
Капітал підприємств	23763,6	100	21429,1	100	23398,6	100	-3,65	---

Із таблиці 2.18. видно, що у 2007 році капітал підприємства ЗАТ «Кримвтормет» зменшився на 365 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком. Частка власного капіталу на кінець 2007 р. зменшилась на 31,3 % і становить 32,4%, а позикового - збільшилась на 31,3% і становить 67,6%. Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу свідчать про те, що складена ситуація для інвесторів є ненадійною, бо частка позикового капіталу у клієнтів вища, ніж власного, а значить і ступінь фінансового ризику теж вищий.

Структура джерел коштів підприємства характеризується трьома показниками, які визначають ринкову стійкість підприємства:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономності);

коефіцієнт фінансової стійкості;

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля).

Найважливішим з них вважають коефіцієнт фінансової (автономності, концентрації власного капіталу). Коефіцієнт фінансової незалежності (К_фн) обчислюють як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

К_фн = Власний капітал / Валюта балансу (2.22.)

Для підприємств, які працюють в умовах розвинутих ринкових відносин, нормальним явищем, що забезпечує достатньо стабільний стан фінансів для інвесторів і кредиторів, вважається відношення власного капіталу до його загальної суми на рівні 60%. У цьому разі ризик кредиторів зводиться до мінімуму, оскільки, продавши майно, сформоване за рахунок власного капіталу, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання навіть тоді, коли частину майна, в яку вкладено позикові кошти, буде знецінено.

Коефіцієнт фінансової стійкості (К_фс) відрізняється від коефіцієнта незалежності тим, що при його визначенні до власних коштів додають довгострокові позикові кошти за вирахуванням використання позикових коштів:

К_фс=Власний капітал+(Довгострокові позикові кошт - Використання позикових коштів)/Валюта балансу (2.23.)

Цей показник показує питому вагу в загальній вартості майна всіх джерел коштів, які підприємство може використовувати без витрат для кредиторів. Він обмежує вкладення короткострокових позичених коштів тільки тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму.

Коефіцієнт фінансової залежності (К_фз) - це відношення позикового капіталу до загального:

К_фз = Позиковий капітал / Загальний капітал (2.24.)

Він характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу. Оптимальним значенням цього коефіцієнта вважається 0,4 (40%).

Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) -- це відношення позикового капіталу до власного:

К_фр = Позиковий капітал / Власний капітал (2.25.)

Це - найвагоміший показник, який свідчить про фінансову незалежність (автономність) підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на одну гривню власного капіталу.

Оптимальне значення К_фр -03 -0,5. Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Однак економісти вважають, що при високих показниках оборотності оборотних коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для ринкової стійкості.

Багато вчених-економістів відносять вищеперелічені коефіцієнти до відносних показників фінансової стійкості.

Аналіз показників ринкової стійкості проводиться методом порівняння їх значень на кінець періоду, який аналізується, із його початком.

Обчислимо ці показники та проведемо їх дослідження на підприємстві ЗАТ «Кримвтормет», для чого скористаємося табл. 2.19.

Таблиця 2.19.

Аналіз показників ринкової стійкості

Показники	2005рік	2006рік	2007рік	Відхилення (+,-)
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,64	053	0,32	- 0,32
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,64	0,68	0,48	- 0,16
Коефіцієнт фінансової залежності	0,36	0,47	0,68	0,32
Плече фінансового важеля	0,57	0,89	2,09	1,52

Як свідчать дані табл. 2.19., частка власного капіталу має тенденцію до зменшення. За 2005-2007рр. вона зменшилась на 0,32, оскільки темпи приросту власного капіталу ((7582,8*100 / 15139,5) - -100)=-49,9% нижчі від темпів приросту позикового капіталу ((15815,8*100/8624,1)-100)=83,4%. На 1,52 збільшилося плече фінансового важеля і на 0,32 - коефіцієнт фінансової залежності. Це свідчить про спад ринкової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Слід зазначити, що одним з показників аналізу фінансового стану підприємства є рентабельність. Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції [2, c. 190].

Коефіцієнт рентабельності активів (Р_а) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства:

Р_а²⁰⁰⁵=1537,3/23763,6=6,5%

Р_а²⁰⁰⁶=-4135,8/21429,1=-19,3%

Р_а²⁰⁰⁷=-3748,4/23398,6=-16%

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Р_в) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство:

Р_в²⁰⁰⁵=1537,3/15139,5=10,2%

Р_в²⁰⁰⁶=-4135,8/11331,2=-36,5%

Р_в²⁰⁰⁷=-3748,4/7582,8=-49,4%

Коефіцієнт рентабельності діяльності (Р_д) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства:

Р_д²⁰⁰⁵=1537,3/64982,3=2,37%

Р_д²⁰⁰⁶=-4135,8/54090,3=-7,6%

Р_д²⁰⁰⁷=-3748,4/33580,7=-11,2%

По результатам розрахунку показників рентабельності підприємства ЗАТ «Кримвтормет» можна сказати, що вони зменшились протягом аналізуємого періоду, а саме: у 2007 році рентабельність активів знизилась у 3,5рази порівняно з 2005роком, і збільшилась на 8,3% порівняно з 2006роком, що є позитивним моментом. Рентабельність власного капіталу за період 2005-2006рр. знизилась у 5,8 рази, а рентабельність діяльності підприємства - у 5,7 рази. Даний спад у діяльності підприємства пов'язаний із зниженням попиту на продукцію, показника чистої виручки від реалізації продукції, збільшенням затрат на здійснення поточної діяльності, а також із ростом залежності підприємства від позикового капіталу. Таким чином, зниження показників рентабельності до отриманих значень свідчать про те, що ЗАТ «Кримвтормет» на даному етапі своєї діяльності є нерентабельним підприємством (збитковим), а значить має нестійкий фінансовий стан і ймовірність до банкротства у найближчі роки.

3. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Програма антикризового управління підприємством включає сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур. Реалізація антикризових процедур розпочинається на певному етапі життєвого циклу підприємства: в умовах різкого спаду, який характеризується неплатоспроможністю підприємства.

Глибокий аналіз діяльності підприємства, раннє виявлення ознак кризової ситуації, її передбачення є досить важливим на будь-якій стадії банкрутства. Керівництву підприємства в цих умовах необхідно орієнтуватись на стабільне підвищення якості управління в умовах кризи.

На думку багатьох спеціалістів, програма антикризового управління повинна складатися з таких основних підсистем (рис. 3.1.) [13, c. 422].

Діагностики фінансового стану та оцінки перспектив розвитку бізнесу	Маркетингу	Антикризової інвестиційної політики	Управління персоналом	Організаційно-виробничого менеджменту	Організація ліквідації підприємства

Рис. 3.1. Основні підсистеми механізму антикризового управління підприємством

Діагностика фінансового стану та оцінка перспектив розвитку бізнесу -- одна з найважливіших процедур фінансового оздоровлення підприємства. Фінансовий аналіз, який проводиться економістами підприємства, повинен оцінити внутрішню структуру підприємства, чисті грошові потоки, передбачити «слабкі місця», виявити ступінь залежності діяльності підприємства від зовнішніх та внутрішніх чинників. Вивчається доцільність зміни стратегії підприємства, можливості переходу на випуск нової продукції і виходу на нові ринки збуту, виявляються системи товарних, фінансових, організаційних та інших зв'язків підприємства.

Не менш важливим елементом антикризової програми підприємства є маркетингова стратегія, яка передбачає глибокий аналіз ринку, прогнозування його подальшого розвитку, визначення власної позиції на ринку цінової й асортиментної політики, оцінку комерційного ризику, пов'язаного зі зміною ринкової ситуації, підготовку висококваліфікованих спеціалістів з маркетингу.

Важливе місце в розробці антикризової програми займає інвестиційна політика як складова стратегічного планування. Вона включає такі основні напрями:

- управління ризиком;

- програмно-цільове управління і складання капітальних бюджетів;

- стратегічний аналіз;

- стратегічне управління й охоплює три сфери прийняття рішень:

- інвестиції;

- фінансування;

- виробничу діяльність.

Ефективність виробничої діяльності може бути забезпечена тільки за умов оптимального використання виробничих ресурсів, ефективного фінансування та інвестування.

Одним з вирішальних факторів підвищення ефективності діяльності підприємства, його конкурентоспроможності є ефективне управління персоналом, яке базується на принципах формування унікального кадрового потенціалу, його оптимізації, орієнтації на професійне ядро, подолання опору до змін з боку персоналу.

Вихід підприємства з кризи передбачає розробку стратегії організаційних заходів. Для цього необхідно проаналізувати складові організаційної структури підприємства, а саме:

рівень спеціалізації, концентрації, кооперації, централізації виробництва;

управлінські процеси, склад управлінських ланок та їх взаємодію, ступінь централізації управління;

рівень господарської самостійності підприємства, його підрозділів і філіалів;

рівень використання економічних, організаційних і соціально-психологічних методів управління та ін [13, c. 423].

Основою підвищення конкурентоспроможності продукції, підтримки інновацій є створення прогресивної структури виробництва і впровадження нових технологій. Аналіз передбачає оцінку організації розробки і впровадження інновацій, науково-технічної і технологічної політики на виробництві, оскільки єдність цієї політики сприяє залученню інвестицій і фінансуванню проектів технологічного переозброєння підприємства при виході з кризи. Таким чином, підприємство зможе успішно подолати кризову ситуацію за умови проведення глибокого системного і комплексного аналізу впливу всіх зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність підприємства, діагностики його фінансового стану, оцінки перспектив розвитку бізнесу, вирішення проблем ефективної виробничої діяльності, ефективного фінансування та інвестування, маркетингової стратегії, системи управління персоналом, ефективного організаційно-виробничого менеджменту.

3.1 Особливості санації банкрутства

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації й банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особливостями економічного й соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем і їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так називана «класична модель санації», що широко використається як основа для розробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою ринковою економікою (Рис. 3.2.) [13, c. 430].

Рис. 3.2. Класична модель санації

Взагалі, термін «санація» походить від лат. «sanare» - оздоровлення. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, які здійснюються для подолання банкрутства промислових, торгових, банківських монополій, визначаючи, що санація може виконуватися:

шляхом злиття підприємства, яке переживає кризу, з більш потужною компанією;

шляхом випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу;

шляхом збільшення банківських кредитів та представлення субсидій;

переведення короткострокової заборгованості в довгострокову;

повною чи частковою купівлею державою акцій підприємства, яке знаходиться в кризовому стані [6, c. 32].

Згідно Закону України «Про банкрутство» від 1992р., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами.

Згідно Нового Закону «Про відновлення платоспроможності підприємства та визнання його банкрутом» поняття «санації» трактується так - це система заходів, які передбачені процедурою ведення справи про банкрутство з метою подолання ліквідації боржника і направлених на оздоровлення його фінансового положення, а також на задоволення у повному об'ємі або частково вимог кредиторів, реструктуризації боргів і капіталу чи зміна організаційної і виробничої структури боржника [1, c. 35].

За визначенням відомих економістів Н. Здравомислова, Б. Бекенферде, М. Гелінга, А. Поддєрьогіна, санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді [13, c. 437].

Як видно з вищенаведеної схеми, процес фінансового оздоровлення підприємства розпочинається з аналізу причин виникнення кризової ситуації. Проводиться поглиблений аналіз таких показників фінансового стану, як платоспроможність, ліквідність, прибутковість, фінансовий леверидж. За результатами цього аналізу та аналізу причин виникнення фінансової кризи роблять висновки щодо можливої або недоцільної санації даного підприємства.

Рішення про проведення санації приймається з ініціативи:

суб'єкта господарювання;

фінансово-кредитної установи;

агентства з питань запобігання банкрутствам підприємств;

Національного банку України.

На підставі висновків санаційного аудиту (причинно-наслідкового аналізу фінансово-господарської діяльності) А.М. Поддєрьогін пропонує структурно-логічну схему проведення санаційного аудиту (Рис. 3.3.) [13, c. 432].

Санаційний аудит має багато спільного із загальним фінансовим аналізом. Однак він відрізняється від фінансового аналізу за методами, об'єктами та цілями проведення. А саме: санаційний аудит здійснюється на підприємствах, які перебувають у стані фінансової кризи, й основною його метою є оцінка придатності підприємства для санації, тобто у визначенні глибини фінансової кризи та виявленні можливостей її подолання.

При проведенні причинно-наслідкового аналізу стану підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, рекомендується використовувати методику поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств, затверджену Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств 20 березня 1997 року, Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджену 23 лютого 1998 року, а також Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року.

Вивчається та дається оцінка змінам, які відбулися в:

динаміці валюти балансу та його структури за кілька років;

джерелах власних коштів, зокрема у коефіцієнтах фінансової незалежності, фінансової стійкості, фінансового лівериджу;

дебіторській та кредиторській заборгованості;

структурі активів балансу;

платоспроможності та кредитоспроможності;

маневреності робочого капіталу;

оборотності оборотних коштів.

Рис. 3.3. Структурно-логічна схема проведення санаційного аудиту

Аналізові підлягають і такі показники виробничо-господарської діяльності, як затрати на виробництво, конкурентоспроможність продукції, динаміка чисельності працівників та рівня зарплати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників, втрати робочого часу.

За результатами аналізу ухвалюється відповідне рішення, а саме:

якщо виробничий потенціал підприємства незадовільний, відсутня стратегія його розвитку, втрачено ринки збуту, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію підприємства;

якщо ж підприємство має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, реальні можливості відновлення платоспроможності та залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то приймається рішення про проведення фінансового оздоровлення підприємства (санації).

Санація підприємств може бути проведена шляхом реорганізації (реструктуризації) підприємства - це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Складовою реструктуризації підприємства є реорганізація. Вона може здійснюватись у формі злиття, приєднання, поглинання, поділу.

Фінансування санації може здійснюватись:

власниками підприємства (акціонери, пайовики тощо) шляхом зменшення чи збільшення статутного фонду боржника;

персоналом підприємства у формі відтермінування або відмови від винагороди за виробничі результати, надання працівниками позик, купівлі працівниками акцій даного підприємства;

кредиторами шляхом:

пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

повної або часткової відмови від своїх вимог;

надання додаткових кредитних ресурсів.

Цілком зрозуміло, що фінансова участь кредиторів буде можлива лише за умови, якщо внаслідок санації та збереження підприємства-боржника вони отримають повніше задоволення своїх вимог, аніж за його ліквідації (майбутня участь у прибутках даного підприємства, надія отримати надійний ринок збуту своєї продукції) [21, c. 122].

Фінансове оздоровлення підприємства можливе і за рахунок цільового банківського кредиту, що його може надати комерційний банк, який обслуговує підприємство, під максимально високу ставку.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що підприємство, яке не виконало своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення кредитів, оголошується неплатоспроможним. До нього можуть бути вжиті такі заходи:

вимога дострокового погашення виданих кредитів та призупинення надання нових позик;

зміна черговості платежів;

спрямування виторгу від реалізації продукції безпосередньо на погашення простроченої заборгованості;

передача управління діяльністю підприємства адміністрації, яку призначено за участю банку;

реорганізація підприємства-боржника або його ліквідація та реалізація заставленого майна.

Фінансова підтримка санації підприємств може здійснюватись і державою, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною. При цьому держава спрямовує свою підтримку насамперед на ті підприємства, які здатні використати цю продукцію з максимальною віддачею та забезпечити збільшення надходжень до бюджету шляхом збільшення випуску та реалізації конкурентоспроможної продукції.

В Україні практикується проведення Національним банком цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва.

Державна фінансова допомога може надаватися також у формі:

повного або часткового викупу державою акцій підприємств, які перебувають у стані фінансової кризи;

надання державних гарантій або поручительств (зобов'язання держави здійснити погашення боргів підприємства за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору);

надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства;

списання чи реструктуризації податкових зобов'язань;

надання цільових податкових пільг;

фіскальних поступок головним кредиторам підприємств, що потребують фінансової санації, з метою активізації їх участі в санаційних процесах;

сприятливої амортизаційної політики.

Якщо щодо проведення санації підприємства не надійшли пропозиції або кредитори не погоджуються з умовами санації, арбітражний суд визнає боржника банкрутом.

Зовнішньою ознакою банкрутства є призупинення його поточних платежів та неспроможність забезпечити виконання вимог кредиторів протягом одного місяця з дня настання термінів їх виконання.

Проблемами санації та банкрутства підприємств з кінця 1996 року займається Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. На нього покладені завдання із:

реалізації заходів для запобігання банкрутству підприємств;

проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств для визначення глибини фінансової кризи, в якій вони опинилися;

ведення реєстру неплатоспроможних підприємств;

здійснення функцій щодо управління майном суб'єктів господарювання, занесених до реєстру;

проведення експертизи проектів програм оздоровлення фінансового стану та запобігання банкрутству підприємств, занесених до реєстру;

здійснення контролю за виконанням заходів щодо реорганізації та санації неплатоспроможних підприємств;

методологічного забезпечення вирішення питань, пов'язаних із неплатоспроможністю підприємств;

здійснення контролю за цільовим використанням коштів, виділених на реорганізацію та санацію неплатоспроможних підприємств;

підготовки пропозицій щодо реструктуризації боргів та їх погашення;

* забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі реорганізації підприємств;

організації роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і зарубіжних інвесторів для фінансування заходів, спрямованих на реорганізацію та санацію неплатоспроможних підприємств;

організації конкурсів, тендерів, пов'язаних з відбором інвесторів;

* організації роботи зі створення і функціонування Фонду стабілізації для здійснення реорганізації та санації неплатоспроможних підприємств;

* прийняття рішень щодо ліквідації підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України прийнято Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств.

Реєстр - це документ, до якого вносять відомості про неплатоспроможність підприємств та інформацію про їхній фінансово-економічний стан.

Якщо підприємство внесено до такого реєстру, то Агентство бере на себе повноваження щодо управління майном боржника, укладення та розриву контрактів з керівництвом, контролю за виконанням заходів щодо фінансового оздоровлення, прийняття рішень про ліквідацію підприємства.

Після того, як Агентство здійснило всі заходи щодо оздоровлення підприємства, його вилучають з реєстру та передають у сферу управління відповідного міністерства. Якщо в процесі реструктуризації створено підприємства інших форм власності, то вони передаються відповідним власникам майна [21, c. 134-137].

3.2 Шляхи фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання

Система захисних фінансових механізмів при загрозі банкрутства залежить від масштабів кризової ситуації.

При легкій фінансовій кризі досить нормалізувати поточну фінансову ситуацію, збалансувати й синхронізувати приплив і відтік коштів.

Глибока фінансова криза вимагає повного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації. Повна фінансова катастрофа припускає пошук ефективних форм санації, у противному випадку -- ліквідація підприємства. Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства в першу чергу повинні бути спрямовані на відновлення поточної платоспроможності підприємства щоб уникнути процедури банкрутства. Для усунення поточної неплатоспроможності проводять оперативні заходи щодо стабілізації фінансової ситуації, які основані на принципі «відсікання зайвого», а саме скороченні поточних витрат з метою попередження росту фінансових зобов'язань і реалізації окремих видів активів з метою збільшення позитивного грошового потоку. Після цього повинні бути проведені тактичні міри, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, засновані на принципі «стиснення підприємства», тобто перевищення обсягу генерування над обсягом споживання власних фінансових ресурсів.Повна фінансова стабілізація досягається за умови, якщо підприємство забезпечило тривалу фінансову рівновагу. Тому стратегічний механізм захисних заходів повинен бути спрямований на підтримку фінансової стабільності підприємства в тривалому періоді.[11, c. 69].

Основні шляхи фінансового оздоровлення та запобігання банкрутства підприємства ЗАТ «Кримвтормет»:

з метою скорочення дефіциту власного оборотного капіталу акціонерне підприємство може спробувати поповнити його за рахунок випуску й розміщення нових акцій і облігацій;

зменшення або повна відмова від виплати дивідендів по акціях за умови, що вдасться переконати акціонерів у реальності програми фінансового оздоровлення й підвищення дивідендних виплат у майбутньому;

факторинг, тобто поступка банку або факторинговій компанії права на дебіторську заборгованость;

відновлення матеріально-технічної бази підприємства за допомогою лізингу, що не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна й служить одним з видів інвестування, а, в свою чергу, використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно обновляти встаткування й вести технічне переозброєння виробництва;

залучення кредитів та інвестицій під прибуткові проекти, здатні принести підприємству високий дохід;

зменшення дефіциту власного капіталу за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного циклу, наднормативних залишків запасів, незавершеного виробництва і т.д.

з метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, що обслуговують основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і т.п.), і перейти до послуг спеціалізованих організацій;

збільшити обсяг власних фінансових ресурсів шляхом:

- скорочення суми постійних витрат на забезпечення управлінського персоналу, ремонт основних коштів і т.д.;

- зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чисельності виробничого персоналу й росту продуктивності праці;

- прискореної амортизації машин і устаткування;

- реалізації невикористовуваного майна;

- відмови від зовнішніх соціальних і інших програм, зниження інвестиційної активності підприємства й т.д. [15, c. 65];

пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва й досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості й конкурентноздатності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат;

ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, організація діючого обліку й контролю за використанням ресурсів, вивчення й впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального й морального стимулювання працівників за економію ресурсів;

зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, зростання продуктивності праці;

механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання та ін.;

постійне обновлення асортименту продукції, яка пропонується споживачам [4, c. 74].

Для виведення підприємства із кризової ситуації розробляють бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства шляхом комплексного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації (Рис.3.4.) [18, c. 625].

Рис. 3.4. Типи процедур і форми фінансового оздоровлення неспроможних підприємств

Для систематизованого виявлення й узагальнення всіх видів втрат на кожному підприємстві доцільно вести спеціальний реєстр втрат із класифікацією їх по групах:

- від браку;

- зниження якості продукції;

- незатребуваної продукції;

- втрати вигідних замовників, вигідних ринків збуту;

- неповного використання виробничої потужності підприємства;

- простоїв робочої сили, засобів праці, предметів праці й грошових ресурсів;

- перевитрати ресурсів на одиницю продукції в порівнянні із установленими нормами;

- псування й недостачі матеріалів і готової продукції;

- списання не повністю амортизованих основних засобів;

- сплати штрафних санкцій за порушення договірної дисципліни;

- списання незатребуваної дебіторської заборгованості;

- простроченої дебіторської заборгованості;

- залучення невигідних джерел фінансування;

- несвоєчасного запровадження в дію об'єктів капітального будівництва;

- стихійних лих;

- по виробництвах, що не дали продукції, і т.д.

Аналіз динаміки цих втрат і розробка заходів щодо їхнього усунення дозволять значно поліпшити фінансовий стан суб'єкта господарювання.

В особливо важких випадках необхідно провести реінжиніринг бізнесу-процесу, тобто докорінно переглянути виробничу програму, матеріально-технічне постачання, організацію праці й нарахування заробітної плати, відбір і розміщення персоналу, управління якістю продукції, ринки сировини й ринки збуту продукції, інвестиційну й цінову політику та ін [18, c. 627].

ВИСНОВОК

В даній роботі визначена сутність та причини виникнення банкрутства підприємств; фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, які зумовлюють фінансову кризу на підприємстві. У ході роботи також було здійснене дослідження і порівняння методологічних підходів до прогнозування банкрутства підприємства ЗАТ «Кримвтормет», що розповсюджені в закордонній та вітчизняній практиці. У результаті чого, можна зробити висновок, що майже усі закордонні моделі (Таффлера, Гольдера, Ліса, R-модель, універсальна дискримінантна функція) є недієздатними на українських підприємствах, в тому числі і на аналізованому ЗАТ «Кримвтормет», через відсутність необхідних даних для підрахунку деяких показників, тому розрахунки можна вважати неточними. Стосовно тих моделей, які в принципі можна застосовувати для підприємств України є модель Альтмана та вітчизняні підходи до оцінки ймовірності банкрутства, а саме інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості, оскільки вона є найдосконалішою з усіх вищерозглянутих моделей і методик. Але найголовніше те, що інтегральна бальна оцінка показала найкращій результат, оскільки за цією методикою маємо результати, що найбільше відповідають дійсності.

Таким чином, отримані результати в результаті здійсненого аналізу показали, що фінансовий стан ЗАТ «Кримвтормет» з кожним роком погіршується і має велику ймовірність до банкрутства, тому керівництво повинно негайно прийняти рішення щодо застосування санації на підприємстві і прийняти усі можливі заходи щодо оздоровлення його фінансового стану, наприклад, такі як: поновлення асортименту продукції, автоматизація і реконструктиризація внутрішніх структур, пошук внутрішніх резервів прибутковості, випуск і розміщення нових акцій, залучення інвестицій і кредитів у прибуткові проекти, здійснювати ресурсозбереження, скорочення кадрів, повністю використовувати потужність підприємства, залучення висококваліфі-кованих спеціалістів до роботи, зменшення показників браку і простоїв обладнання, підвищення якості продукції та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Бюл. Законодавства і юридичної практики України. - 2002.: №4: Законодавство України про банкрутство. - 366 с.

2. Азаренков Г.Ф. Економічний аналіз. Навчальний посібник. Ч.2 / Г.Ф. Азаренков, З.Ф. Петряєва, Г.Г, Хмеленко. - Харків: Вид.ХНЕУ,2004р. - 232с.

3. Андрущак Є.М. Діагностика банкрутства українських підприємств // Фінанси України. - 2004 р. - № 9, с. 118-124.

4. Бабич Л.М. Актуальні проблеми удосконалення організаційно- методичного механізму запобігання банкрутству на підприємствах // Актуальні проблеми економіки. - 2003 р. - № 4, с. 71-75.

5. Багров В,Г,, Багрова І.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006 р. - 160 с.

6. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління: Монографія / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Раєвнева та ін. За ред.. О.В. Мозенкова. - Х.: ІНЖЕК, 2003 р. - 271 с.

7. Іванієнко В.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - Х.: Видавдім «ІНЖЕК», 2003 р. - 168 с.

8. Кизим Н.А. Фин. анализ: Уч. пособие для студентов высшего учеб. заведений / Н.А.Кизим, В.В.Иваниенко. ХНЭУ. - Х.: «ИНЖЭК», 2005 г. - 245 с.

9. Манойленко О. Теоретичні засади побудови ефективної системи запобігання банкрутствам // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005 р. - №4, с.191-197

10. Матвійчук А.О. Діагностика банкрутства підприємства // Економіка України. - 2007 р. - № 4, с. 20-28.

11. Мержа Н.В. Аналіз ймовірності банкрутства підприємств в економіці України // Актуальні проблеми економіки. - 2005 р. - №9 (51), с. 65-69.

12. Методичні рекомендації по виконанню самостійної роботи. З.Ф. Петряєва, Г.Г Хмеленко. - Харків: ХНЕУ, 2006р.

13. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник - вид. 2-ге, перероблене і доповнене. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005 р. - 472 с.