Управління фінансовими результатами підприємства

Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку і доходів підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції [24, c. 168].

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності використовують для:

1) оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів;

2) оцінки ціноутворення та інвестиційної політики підприємства;

3) порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію;

4) вибору варіантів формування асортименту і структури виробництва продукції;

5) аналізу раціональності виробництва продукції [29, c. 377].

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів (див. рис. 5.1).

Рис. 2.5. Фактори, які формують рентабельність продукції

Узагальнюючи сказане вище необхідно ще раз підкреслити, що на показники рентабельності продукції впливають як фактори першого, так і другого порядку. Перші впливають на рентабельність продукції безпосередньо; другі не прямо - через вплив на фактори першого порядку.

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності.

Основними доходами ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" за останні три роки були: виручка від реалізації; інші операційні доходи.

Найбільшу питому вагу у сукупності доходів підприємства складає виручка від реалізації продукції і на кінець 2012 року вона склала 47 346 тис. грн. Це майже вдвічі менше за попередній рік, що є негативною тенденцією. Основною причиною цього стало зменшення об'єму випуску продукції, бо скоротились канали збуту, у зв'язку з високою конкуренцією на ринку виготовлення паперу та картону. Інші операційні доходи на кінець 2012 року склали 527 тис. грн, що майже в 8 разів менше за попередній період. Основною причиною цього стало те, що у 2012 році підприємство припинило реалізувати виробничі запаси та малоцінні предмети, що і стало основною причино зменшення цього виду доходу на підприємстві.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції: відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива тощо; відшкодовується перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування). Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки після вирахування вартості вищезазначених витрат, становить валовий дохід [39, c. 132].

Склад прибутку на ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" наведений на рис. 2.5.



Рис. 2.5. Склад прибутку на підприємстві ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

В процесі реалізації продукції суб'єкт господарювання формує виручку (доход) для відшкодування витрачених ресурсів, сплати податків та здійснення інвестицій в господарську діяльність, яка наведена у формулі (2.1).

В = Кр * Ц (2.1)

де В - виручка;

Кр - кількість реалізованої продукції;

Ц - ціна [40, c. 346].

Таким чином, протягом останніх трьох років на підприємстві прибуток складався лише від операційної діяльності підприємства, а саме від виручки від реалізації, яка і займає найбільшу питому вагу та інших операційних доходів (див. табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Грошові надходження та статті витрат підприємства, тис. грн

Показники	2011р	2012р	2013р
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	47537,5	87939	39250
Інші операційні доходи	5729	4734	527
Інші доходи	0	0	0

На підприємстві переважає споживання прибутку, найчастіше на матеріальне заохочення працівників та виплати засновникам, але має місце також накопичення прибутку у вигляді фонду розвитку. Динаміка виручки від реалізації наведені на рис. 2.6.

Рис 2.6. Динаміка виручки від реалізації за 2011-2013 роки

Проаналізуємо рентабельність деяких аспектів діяльності підприємства за 2011 рік. Розрахунки наведені в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17

Аналіз основних показників рентабельності

№ з/п	Показники рентабельності	Формула для розрахунку	Значення
			2011 рік	2012 рік	2013 рік
1	2	3	4	5	6
1	Рентабельність продажу	Прибуток від операційної діяльності/ Чиста виручка від реалізації	0,052	Протягом 2012-2013 років підприємство мало лише збитки, тому рентабельність не має сенсу рахувати
2	Рентабельність виробництва (основної діяльності)	Прибуток від операційної діяльності / Собівартість реалізованої продукції	0,064
3	Рентабельність сумарного капіталу	Чистий прибуток / Загальна вартість активів (середньорічна)	0,091
4	Рентабельність чистих активів	Чистий прибуток / (Вартість активів середньорічна - Короткострокові зобов'язання середньорічні))	0,764
5	Рентабельність оборотного капіталу	Прибуток від операційної діяльності / Вартість оборотного капіталу (середньорічна)	0,248
6	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Величина власного капіталу (середньорічна)	0,801
7	Показник зміни валових продажів	(Виручка за звітний період - Виручка за попередній період) / Виручка за попередній період	2,480
8	Чиста рентабельність продажів	Чистий прибуток / Виручка від реалізації	0,032

Рентабельність продажів ? коефіцієнт рівний відношенню прибутку від реалізації продукції до суми отриманої виручки. Рентабельність продажів використовується в якості основного індикатора для оцінки фінансової ефективності компаній, які мають відносно невеликі величини основних засобів і власного капіталу. Оцінка рентабельності продажів дозволяє більш об'єктивно поглянути на стан справ [42].

На основі проведеного аналізу можна сказати про те що, рентабельність продажу у 2011 році склала 0,052, що свідчить про те, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 5 копійок прибутку від кожної гривні продажу. Казати про достатність даного показника не можна, бо не має середньогалузевих значень, які свідчили б про достатність даного значення.

Аналізуючи рентабельності виробництва можна сказати, що 6 коп. прибутку має підприємство з кожної гривні витраченої на виробництво і реалізацію продукції, про тенденцію та достатність цього показника не можливо казати, за відсутності даних.

Рентабельність активів ? фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів підприємства. На основі проведених розрахунків, можна сказати, що 9 коп. прибутку припадає на кожну гривню активів підприємства. В якості рекомендацій зазначимо, що підприємство повинно нарощувати чистий прибуток шляхом збільшення об'ємів продаж та зменшенням собівартості продукції, оптимізувати склад оборотних активів.

Рентабельність власного капіталу ? головний показник для стратегічних інвесторів. Він дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Власники отримують рентабельність від своїх інвестицій у вигляді внесків до статутного капіталу. Вони жертвують тими засобами, які формують власний капітал організації і отримують взамін права на відповідну частку прибутку. З позиції власників рентабельність найкращим чином відображається у вигляді рентабельності на власний капітал і є найбільш важливим для акціонерів компанії, так як характеризує прибуток, який власник отримає з гривні вкладених у підприємство коштів. На основі проведених розрахунків можна сказати, що на кожну гривню власного капіталу приходиться 8 коп. прибутку. Так як у 2012-2013 роки власний капітал приймає від'ємне значення, то можна сказати про негативні зміни на підприємстві, адже свідчить про неефективне використання капіталу.

Отже, на основі проведеного аналізу можна зробити висновки лише про 2011 рік, так як відсутність прибутку не дає змогу розрахувати рентабельність деяких аспектів діяльності підприємства за 2012-2013 роки. Відсутність власних коштів свідчить про неефективне управління підприємством.

Також можна простежити, що підприємство отримало чистий прибуток лише у 2011 році у розмірі 1799 грн у наступні роки на підприємстві простежуються лише збитки.

Потрібно звернути увагу, що витрати на оплату праці у 2013 році збільшились на 13,86%, бо підприємство розширило свій штат працівників, відповідно і витрати на соціальні заходи у 2013 році збільшились на 21,93%, проте у зв'язку зі скороченням виробництва та зменшення прибутку, Підприємство у 2013 році скоротило кількість працівників, звідси і витрати на оплату праці скоротилися порівняно з 2012 роком, а саме на оплату праці склало на 97 тис. грн. менше, а на виплату соціальних заходів на 82 тис. грн менше ніж за попередній рік.

Частка необоротних активів склала на кінець 2013 року 43,36%. переважання оборотних активів над необоротними свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє збільшенню швидкості оборотності активів підприємства.

Протягом 2012-2013 року, структура активу балансу стала незбалансованою, що стало однією з причин отримання збитків, так у 2012 і 2013 році ТОВ "КРОНЕК-ХАРКІВ" отримала збитки у розмірі 4456 тис. грн та 1212 тис. грн відповідно. Взагалі протягом 2013 року вартість майна збільшилась на 2416 тис. грн, це свідчить про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу.

Частка необоротних активів складає більше 40%, тобто має "важку" структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Найбільшу питому вагу в оборотних активів склала дебіторська заборгованість, а одна з найменших це грошові кошти підприємства, це свідчить про проблеми, пов'язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Тому бачимо що на кінець досліджуваного періоду підприємство має проблеми з діловою активністю на підприємстві. Станом на кінець 2012 р. коефіцієнт оборотності активів склав 1,75, це свідчить, що майже двічі відбувся повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

Отже, на основі проведеного аналізу можна сказати, що підприємство втратило свою кредито- та платоспроможність у 2012 та 2013 роках, в якості рекомендацій - це збільшувати суму власного капіталу, зменшувати заборгованість.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Фінансові та організаційні резерви підвищення прибутку підприємства

На розмір прибутку (збитку), отриманого підприємством, безпосередній вплив мають наступні фактори: обсяг реалізації продукції, цінова політика, що використовується підприємством, а також обсяг витрат. На зміну обсягу реалізації продукції впиває зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції. При цьому слід також звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва та залишків нереалізованої продукції одночасно впливає і на розмір витрат підприємства, які можуть суттєво зростати, або ж навпаки знижуватись залежно від зміни розміру витрат на зберігання готової продукції в складських приміщеннях, або ж умовно-постійних витрат залежно від зростання або скорочення обсягів виробництва продукції.

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а, відповідно, і на прибуток має розмір прибутку, що включається в ціну реалізації. Так, наприклад, завищений розмір прибутку може впливати на обсяг реалізації продукції негативно, а у випадку, коли підприємство встановить занижений розмір прибутку - є реальне недоотримання прибутку підприємством від невиваженої цінової політики. Таким чином, необхідно зробити висновок про те, що здатність підприємства впливати, своєчасно використовуючи заходи щодо коригування обсягів виробництва продукції, залишків нереалізованої продукції, структури витрат та цінової політики має досить важливе значення з позиції управління прибутком підприємства.

Рівень прибутковості в значній мірі залежить від ефективності управління витратами. Управління витратами підприємства полягає в оптимізації їх розміру та рівня, що забезпечує високі темпи розвитку фінансово-господарської діяльності і досягнення запланованих обсягів прибутку підприємства [43, c. 225].

Головна мета управління витратами полягає в оптимізації фінансових ресурсів підприємства і підвищенні ефективності їх використання, що приводить до зниження собівартості, збільшення прибутку і рентабельності.

Для підвищення управління витратами виробництва необхідним є: раціональна структура витрат, постійне удосконалення методів обліку і контролю, забезпечення відповідної мотивації зниження витрат [48].

Отже, перед кожним підприємством постають наступні завдання:

1) визначення оптимальних обсягів виробництва підприємства на поточний період та на перспективу, виходячи з попиту на продукцію;

2) обгрунтування величини витрат підприємства, що забезпечить ефективність його функціонування;

3) постійне ув'язування виробничих факторів з витратами підприємства, що забезпечуватиме здійснення його виробничих процесів;

4) обгрунтування раціональної структури витрат виробництва підприємства за основними видами та варіантами здійснення виробничих процесів тощо.

Ці питання вимагають здійснення необхідних розрахунків щодо технологічних характеристик основних варіантів виробничих процесів та оцінки виробничих витрат по їх реалізації.

Таким чином, до основних завдань системи управління витратами можна віднести визначення:

1) величини витрат виробництва підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах;

2) розміру витрат виробництва підприємства залежно від обсягів виробництва;

3) зміни витрат виробництва в часі;

4) прогнозу витрат виробництва з урахуванням змін попиту на продукцію підприємства та ситуації на ринках збуту тощо.

В умовах ринкової економіки, система управління витратами виробництва, зумовила використання таких понять як: граничні витрати, сумарні витрати та середні витрати.

Граничні витрати (ГВ) - це величина витрат виробництва на виготовлення додаткової одиниці продукції. Граничні витрати відображають зростання вартості витрат підприємства при збільшенні обсягу продукцїї на додаткову одиницю [52, c. 148].

Сумарні витрати (СВ) включають постійні (ПВ) та змінні витрати (ЗВ) щодо обсягу виробництва [52, c. 149].

Постійні витрати не залежать від обсягів виробництва, тоді як змінні витрати коливаються відповідно із динамікою обсягів виробництва продукції.

Щодо середніх витрат - то витрати на одиницю продукції виготовленої підприємством, які можна класифікувати як середні постійні, середні змінні та середні сумарні витрати. Останні за своєю суттю визначають витрати на одиницю продукції, а порівняння їх з ціною реалізації дозволяє оцінити ступінь прибутковості продукції підприємства [52, c. 149].

Слід підкреслити, що між вказаними вище поняттями витрат виробництва підприємства існують певні залежності, вивчення яких дає можливість дослідити їх динаміку у перспективі, обгрунтувати ріціональні обсяги виробництва та співвідношення між величиною фіксованих і змінних витрат. В основу таких досліджень потрібно покласти теорії ринкової економіки, зокрема: закон спадної віддачі, закон попиту і пропозиції, граничних витрат тощо. Зіставляючі змінні, постійні та сумарні витрати можна визначити точку беззбитковості виробництва.

Метод точки беззбитковості базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі від маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається кінцевий фінансовий результат. Точка беззбитковості -- це такий розмір виручки, за якого підприємство не має ні прибутків, ні збитків [53, c. 236].

Отже, для виявлення резервів підвищення прибутку необхідно розрахувати точку беззбитковості підприємства.

Відомо, що підприємство ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" за 2013 рік випустило 267,24 тис. од. продукції. Сезонності випуску продукції не простежується. На основі цих даних складемо план виробництва продукції (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

План виробництва продукції ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Виріб	Середньомісячний випуск	Випуск за рік
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	240	2880
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	150	1800
Картон покрівельний, рул.	200	2400
Картон коробковий, рул.	180	2160
Картон палітурний, уп.	20000	240000
Маслоящик, шт.	1500	18000
Разом	22270	267240

З таблиці 3.1 можемо простежити, що підприємство випускає майже всю продукцію в рулонах, крім картону політурного та маслоящиків.

Згрупуємо постійні витрати підприємства у таблицю для подальшого пропорційного перенесення їх на продукцію (див. табл. 3.2 ).

Таблиця 3.2

Постійні витрати ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Стаття витрат	За місяць, тис. грн	За рік, тис. грн
1. Загальновиробничі витрати:	63	761
2. Адміністративні витрати:	72	863
3. Витрати на збут:	164	1963
4. Інші операційні витрати	177	2126
Сума постійних витрат	476	5713

Вартість постійних витрат будемо переносити на продукцію за допомогою процентного співвідношення витрат заробітної плати на 1 продукції (див. табл. 3.3) [5].

Таблиця 3.3

Визначення відсотків розподілу постійних витрат на 1 продукції.

Виріб	Заробітна плата на 1 продукції, грн	Відсоток постійних витрат, %
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	24	12,50
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	24	12,50
Картон покрівельний, рул.	24	12,50
Картон коробковий, рул.	20	10,42
Картон палітурний, уп.	80	41,67
Маслоящик, шт.	20	10,42
Разом	192	100

Так відсоток з суми постійних витрат на папір для гофрування склав 12,5% (24*100/192). Як бачимо з таблиці 3.3 найбільший відсоток припадає на картон політурний (41,67%), а найменший - на картон коробковий.

Що стосується прямих витрат, то вони визначаються в залежності від нормативів на виробництво виробів. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата і інші виплати робочим, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, і які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація; втрати від браку, що складаються з вартості остаточно забракованої по технологічних причинах продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Знайдемо точку беззбитковості для кожного виду товару (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Розрахунок точки беззбитковості

Виріб	Постійні витрати, тис. грн	Змінні витрати, тис. грн	Ціна, грн	Обсяг виробництва у точці беззбитковості, тис. од.
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	59460	51,07	111,13	990
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	59460	24,14	87,81	934
Картон покрівельний, рул.	59460	40,55	96,61	1 061
Картон коробковий, рул.	49550	34,23	74,21	1 239
Картон палітурний, уп.	198190	121,82	303,62	1 090
Маслоящик, шт.	49550	33,77	73,57	1 245
Разом	475670	305,58	746,95	1 078

Обсяг виробництва знаходиться за формулою (3.1):

Обсяг виробництва = Постійні витрати/(Ціна - Змінні витрати) (3.1)

Обсяг виробництва у точці беззбитковості маслоящика=

= 49550/(73,57-33,77)=1245 (од.)

Отже, з таблиці 3.4 можна прийти до висновку, що обсяг виробництва у точці де доходи дорівнюють витратам складає 1078 тис. од. продукції.

Дослідження даних процесів формуватимуть важливу інформацію для менеджерів і керівництва малого підприємства. Проведення аналізу беззбитковості виробництва продукції малого підприємства дозволить обгрунтувати стратегію щодо формування витрат на її випуск у майбутньому періоді.

Використання методики досліджень динаміки витрат залежить від обсягів виробництва і реалізації продукції дасть можливість підприємству визначати фінансові проблеми щодо перспектив його розвитку: капітал, необхідний для досягнення беззбитковості, збільшення обсягів виробництва конкретного виду продукції та шляхів зростання прибутку від реалізації.

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто запасу фінансової міцності, за якого підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не зазнаючи збитків.

Ефект операційного важеля полягає у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації приводить до ще більшої зміни прибутку. Дія цього ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат у разі зміни обсягу виробництва і реалізації. Чим вища частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніший вплив операційного важеля [70].

Запас фінансової міцності в абсолютній сумі це різниця між виручкою від реалізації і порогом рентабельності. А в відносних величинах розраховується як відношення різниці виручки від реалізації і порога рентабельності до виручки від реалізації помноженої на 100%.

Розрахуємо запас фінансової міцності в абсолютному виразі на рік (див. табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Розрахунок запасу фінансової міцності, тис. грн

Виріб	Виручка від реалізації (факт)	Виручка від реалізації у точці беззбитковості	Абсолютне відхилення
Папір для гофрування (Флютинг), рул.	6341	5 649	692
Картон для плоских шарів гофрокартону (Тестлайнер), рул.	6450	6 861	-411
Картон покрівельний, рул.	6251	6 865	-614
Картон коробковий, рул.	6118	10 214	-4 096
Картон палітурний, уп.	7799	2 800	4 999
Маслоящик, шт.	6291	10 646	-4 355
Разом	39250	41 918	-2 668

Отже, щоб покрити всі витрати підприємству у 2014 році потрібно реалізувати продукції на суму 41918 тис. грн. В дійсності виручка від реалізації склала 39250 тис. грн. На основі проведених розрахунків можна прийти до висновку, що підприємству для прибуткової роботи потрібно збільшити кількість виготовленої продукції. Це дозволить зменшити частку витрат на одиницю продукції, що призведе до зменшення її собівартості.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат. Необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами [79, c. 276].

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає [1].

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит. Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан [3].

Отже, для покращення фінансових результатів потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо.

3.2 Оптимізація структури капіталу та його вплив на фінансові результати

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих та складних задач, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством, оскільки оптимальна структура капіталу дозволяє підприємству найповніше реалізувати свої виробничі можливості.

Разом з тим, у сучасних умовах функціонування підприємства задача оптимізації структури капіталу є досить проблематичною. Так, проведена нарада Асоціації фінансового менеджменту США щодо практики прийняття рішень про цільову структуру капіталу дала змогу зробити певні висновки. По-перше, на практиці менеджерам важко визначити не тільки оптимальну структуру капіталу - насправді виникають труднощі навіть при визначенні діапазону для оптимальної структури. Тому вони зазвичай занепокоєні тим, чи не використовують їх фірми надто багато чи замало позикового капіталу. По-друге, навіть якщо реальна структура капіталу фірми значно відрізняється від оптимального значення, це зазвичай впливає незначним чином на ціну акцій. Тому фінансові менеджери вважають, що рішення про оптимальну структуру капіталу є другорядними по відношенню до операційних рішень [7].

Зазвичай вони концентрують увагу на визначенні "розумного" обсягу позикового капіталу, який би дозволяв використовувати всі основні переваги позикових коштів і при цьому:

1) зберігав фінансовий ризик на контрольованому рівні;

2) забезпечував у майбутньому фінансову гнучкість;

3) дозволяв фірмі підтримувати бажаний кредитний рейтинг.

В цілому процес оптимізації структури капіталу здійснюється за певними етапами, які подано на рис. 3.2. Одним з них є використання методу, що ґрунтується на визначенні структури капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності активів підприємства.

Даний метод заснований на розрахунку ефекту фінансового левериджу (важеля), що характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу [22, c. 372].

Застосування такого підходу виходить з того, що будь-яке підприємство зацікавлене в зростанні економічної рентабельності активів і рентабельності власного капіталу.



Рис. 3.2. Основні етапи оптимізації структури капіталу підприємства [26]

Аналіз ефекту фінансового левериджу дозволяє при визначенні оптимальної структури капіталу враховувати зростання вартості власного капіталу підприємства, визначити область фінансової стійкості підприємства, ступінь фінансового ризику, і використовується для визначення сукупного ризику підприємства [35].

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. О. [8] за наступною формулою (3.3):

(3.3)

де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

ВК - середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК - середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства.

Наведений алгоритм має три складові: податковий коректор, диференціал та плече фінансового левериджу.

Диференціал фінансового левериджу (КВРА - ПС) характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит. Саме ця складова показує, чи приносять залучені кредити прибуток або збитки на власний капітал [37, c. 223]. Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" наведено в таблиці 3.6.

Відповідно до таблиці 3.6 спостерігаємо, що протягом останніх трьох років ефект фінансового левериджу має додатне значення лише у 2011 та 2013 роки, що характеризує задовільну кредитоспроможність підприємства. Протягом досліджуваного періоду постійно зростає позиковий капітал, що призводить до посилення дії фінансового левериджу.

Таблиця 3.6

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Показник	2011	2012	2013
1	2	3	4
Валовий прибуток, тис. грн	8721,50	0,00	3213,00
Середня вартість активів, тис. грн	19700,00	24012,00	27030,00
Валова рентабельність активів, %	44,27	0,00	11,89
Ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %	14,00	14,50	16,00
Розмір власного капіталу, тис. грн	3460,00	-974,00	-2315,00
Розмір позикового капіталу, тис. грн	18660,00	26714,00	30471,00
Податковий коректор	0,75	0,77	0,81
Диференціал фінансового левериджу, %	30,27	-14,50	-4,11
Плече фінансового важеля	5,39	-27,43	-13,16
Ефект фінансового левериджу, %	122,44	306,22	43,85

Щоб отримати найбільший прибуток при використанні позикового капіталу, потрібно розглянути моделі співвідношення власних і залучених коштів на підприємстві. Для цього побудуємо сім оптимізаційних моделей на 2013 рік і відобразимо їх в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Визначення оптимальної структури фінансових ресурсів ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" при різних значеннях коефіцієнта фінансового левериджу (на основі імітаційних моделей)

Показники.	Моделі (2014 рік)
	1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5	6	7	8
Власний капітал, тис. грн	31085	23313	20723	18651	15542	12434	10362
Позиковий капітал, тис. грн	-	7771	10362	12434	15542	18651	20723
Весь капітал, тис. грн	31085	31085	31085	31085	31085	31085	31085
Коефіцієнт фінансового левериджу	0,00	0,33	0,50	0,67	1,00	1,50	2,00
Валова рентабельність активів ( планова),%	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92	12,92
Ставка по кредиту з урахуванням ризику, %	16,00	16,50	16,50	16,50	17,00	18,50	19,00
Валовий прибуток без % за кредит, (пл.)	4016	4016	4016	4016	4016	4016	4016
Сума процентів за кредит, тис. грн	-	1282	1710	2052	2642	3450	3937
Валовий прибуток - проценти за кредит, тис. грн	4016	2734	2307	1965	1374	566	79
Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, тис. грн	3173	2160	1822	1552	1086	447	62
Коефіцієнт чистої рентабельності власного капіталу, %	10,21	9,27	8,79	8,32	6,99	3,60	0,60
Податковий коректор	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81
Диференціал фінансового левериджу, %	-3,08	-3,58	-3,58	-3,58	-4,08	-5,58	-6,08
Ефект фінансового левериджу, %	0,00	-0,97	-1,45	-1,93	-3,30	-6,78	-9,85

Динаміка ефекту фінансового левериджу наведена на рис. 3.3.



Рис. 3.3. Динаміка ефекту фінансового левериджу на 2014 рік на ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Відповідно до даних таблиці 3.7 спостерігаємо, що досліджуване підприємство не має можливості залучати додатково кошти. Проаналізувавши 9 моделей структури капіталу можна дійти висновку, що оскільки ефект фінансового левериджу в будь - якій ситуації від'ємний, підприємство не зможе повернути залучені кошти інвестору та вчасно і в повному обсязі сплатити відсотки за ним, тому залучення позикових коштів є недоцільним. Причинами даної ситуації є відсутність валового прибутку, збитковість діяльності а також від'ємне значення валової рентабельності. В якості рекомендацій зазначимо намагатися збільшувати темпи росту прибутку швидше ніж темпи росту доходу а також повністю переглянути виробничу, фінансову та збутову політику на підприємстві .

Наступним етапом є оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного та позикового капіталу. Відповідні розрахунки відображено у табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу при різній його структурі

№ з/п	Показники.	Моделі (2014 рік)
		1	2	3	4	5	6	7
1	Загальна потреба в капіталі, тис. грн	31085	31085	31085	31085	31085	31085	31085
2	Варіанти структури капіталу, %
	а) власний капітал	25,0	40,0	50,0	60,0	70,0	80,0	100,0
	б) позиковий капітал	75,0	60,0	50,0	40,0	30,0	20,0	0,0
3	Рівень передбачуваних дивідендних виплат, %	5	6	7	8	10	11,5	14
4	Рівень процентної ставки за кредит з урахуванням премії за ризик, %	16,00	16,50	16,50	16,50	17,00	18,50	19,00
5	Податковий коректор	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81	0,81
6	Рівень процентної ставки за кредит з урахуванням податкового коректора, %	12,92	13,37	13,37	13,37	13,77	14,99	15,39
7	Вартість складових частин капіталу, %
	а) власний капітал	1,25	2,4	3,5	4,8	7	9,2	14
	б) позиковий капітал	17,31	13,61	11,14	8,75	6,44	4,21	0,00
8	Середньозважена вартість капіталу, %	18,56	16,01	14,64	13,55	13,44	13,41	14,00

Як видно із наведених у табл. 3.8 даних, мінімальна середньозважена вартість капіталу досягається при співвідношенні власного та позикового капіталу у пропорції 80% : 20%. Така структура капіталу дозволяє максимізувати реальну ринкову вартість підприємства ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ".

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов'язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування складових частин активів підприємства, що було описано у теоретичному розділі дипломної роботи. Відповідно до даного методу оптимізації структури капіталу у співвідношенні довгострокових та короткострокових джерел фінансування активів під першими сучасні менеджери розуміють здебільшого власний капітал у зв'язку з нерозвинутим ринком довгострокового кредитування в Україні [46].

Таким чином, можна прийти до висновку, що найбільш оптимальною структурою капіталу для підприємства є значення 60% власного капіталу та 40% позикового. Така структура як найбільше відповідає критерію мінімізації рівня фінансового ризику та є оптимальною з точки зору забезпечення фінансової стійкості. Отже, підприємству просто необхідно нарощувати власний капітал.

3.3 Вдосконалення системи управління фінансовими результатами підприємства

Удосконалення системи управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки в динаміці фінансових результатів і аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку. Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутковості, а також ураховуються в удосконаленні процесів планування і прогнозування діяльності підприємства [49]. Отже удосконалення системи управління фінансовою діяльністю за рахунок підвищення оперативності аналізу фінансового стану підприємства є однією з важливих задач фінансового управління. Це дає можливість співставити фактичний стан з поставленими цілями на визначений період, виконати фінансове планування та прогнозування на майбутній період.

Потрібно відзначити, що спроможність вітчизняних суб'єктів господарювання не просто виживати, а й досягти успіху в ринкових умовах, насамперед, залежить від ефективності управління наявними фінансовими ресурсами.

Відзначимо, що управління фінансовими ресурсами підприємств трактується як:

1) один з найважливіших факторів забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах;

2) діяльність, що спрямована на оптимізацію фінансового механізму підприємства, координування фінансових операцій, забезпечення їх впорядкування та точного "балансування";

3) процес управлінських дій у сфері формування та використання грошових коштів фондового та не фондового характеру [64].

Схема прийняття рішень з управління фінансовими результатами підприємства наведена на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Схема прийняття рішень з управління фінансовими результатами [69]

Однією з найважливіших ланок системи управління підприємством виступає управління фінансовими результатами, адже саме вони виступають найголовнішим стимулом здійснення господарської діяльності підприємством, а також забезпечують всім необхідним виробничу, наукову, маркетингову діяльність, сприяючи не тільки їх ефективному функціонуванню, але й всього підприємства вцілому.

В більшості економічних видань рекомендації щодо оцінки діяльності підприємства зосереджені на аналізі його фінансового стану. Традиційно фінансові показники у вітчизняній практиці обмежуються одним показником - чистим прибутком. Цей підхід не враховує того, що збільшення розмірів прибутку може бути пов'язане з підвищеними ризиками або інфляцією.

Сучасні світові тенденції в економіці і бізнесі показують, що підприємства все більше стають орієнтованими на досягнення стратегічних цілей; переходять від контролю тільки фінансових показників до комплексної системи показників, що включає як фінансові, так і нефінансові елементи, а також враховує зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі та потенціалі підприємства [23].

У зв'язку з цим система ключових показників оцінки ефективності діяльності підприємства стає досить ефективним інструментом, що дозволяє керівництву підприємства зрозуміти, куди рухається підприємство, як воно розвивається і наскільки діяльність підприємства відповідає його запланованій стратегії.

Збалансова система показників організовує ресурси, інформацію та управлінські процеси на досягнення найбільш важливих для підприємства цілей у плані забезпечення його конкурентоздатності та інвестиційної привабливості.

Формування збалансованої системи показників підприємства спрямоване на розробку нової або вдосконалення наявної стратегії його діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. У свою чергу, визначення стратегічної спрямованості діяльності підприємств передбачає узгодження внутрішнього потенціалу підприємства із зовнішнім середовищем його функціонування. Оцінка внутрішніх можливостей підприємств полягає, перш за все, у виявленні механізму причинно-наслідкових зв'язків між стратегічними цілями підприємства, їх деталізацією на тактичні та оперативні та засобами їх досягнення [30].

На основі даних аналізу результатів фінансової діяльності, які характеризують тенденції щодо зміни окремих показників, можна запропонувати наступні заходи для підвищення прибутковості підприємства: зменшення товарно-матеріальних запасів і обсягів дебіторської заборгованості за рахунок підвищення ділової активності; підвищення рентабельності продукції на базі зменшення операційних витрат усіх видів ресурсів, які впливають на собівартість; збільшення величини чистого прибутку завдяки зменшенню фіксованих витрат і підвищенню ефективності фінансової та інвестиційної діяльності; реінвестування максимально можливої частки прибутку на збільшення виробничого потенціалу підприємства [33].

Сформулюємо стратегічні цілі підприємства ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ" у табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Стратегічна карта ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Показник	Ціль	Одиниця виміру	Цільове значення
1	2	3	4
Фінанси	Зростання прибутку	тис. грн	20
	Дохід від залучених клієнтів за рік	тис. грн	10
	Зменшення витрат	тис. грн	90
Клієнти	Витрати на залучення клієнтів	тис. грн	40
	Підвищення задоволеності клієнтів асортиментом та якістю продукції	тис. грн	57
Внутрішні бізнес- процеси	Скорочення витрат на брак	тис. грн	6
	Розробка нової продукції	тис. грн	70
	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	тис. грн	27
	Економія на точному плануванні поставок згідно з контрактами на постачання продукції	тис. грн	10
	Оптимізація накладних витрат підприємства	тис. грн	1

Важливою складовою механізму роботи із системи збалансованих показників є те, що при схваленні заходів до їх виконання необхідно визначити пріоритети в реалізації цих заходів та, відповідно, розподілити між ними увагу менеджменту і наявні ресурси. Тобто здійснюється чітке цільове планування як завдань, так і необхідних для цього ресурсів. Оперативне планування, яке знаходиться у взаємозв'язку із системою збалансованих показників, підсилює принцип планування "зверху вниз". При цьому простіше досягти безперебійності процесу оперативного планування за умов створення системи показників для всіх рівнів управління за схемою "зверху вниз".

Однак застосування стратегії поліпшення діяльності призведе до поселення додаткових витрат. Таким чином необхідно розподілити існуючі доходи на додаткові витрати за принципом раціональності та ефективності. Методом розподілу було обрано експертні оцінки. Експертні оцінки - це комплекс математичних, логічних процедур, які спрямовані на отримання інформації від фахівця певної області, подальший аналіз і узагальнення даної інформації з метою вироблення раціонального рішення [66].

Порівняємо доходи та витрати від запланованих заходів у табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Співвідношення доходів та витрат від запланованих заходів, тис. грн

Запланований захід	Дохід	Витрати
1. Залучення нових клієнтів	40	10
2. Розробка нової продукції	50	70
4. Скорочення витрат на брак	5	-
5. Впровадження 100% контролю якості готової продукції	-	9
6. Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	10	1
7. Оптимізація накладних витрат підприємства	1	-
Разом	106	90

Таким чином з таблиці можна розрахувати загальний прибуток від запланованих дій:

Прибуток = Дохід - Витрати = 106 - 90 = 16(тис. грн)

У разі використання будь якого з виду метода експертних оцінок необхідно знайти загальний, підсумковий результат. Оцінки експертів визначались за порядковою шкалою методом ранжування, що полягає в наступному: якщо маємо n об'єктів, то за результатами ранжування j-им експертом кожен об'єкт отримує оцінку x_ij - ранг, що приписується i-му об'єкту j-им експертом. Значення x_ij знаходяться в інтервалі від 1 до n. Ранг найбільш важливого фактору дорівнює одиниці, найменш значимого - числу n.

Результати експертного оцінювання занесені до табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Результати опитування експертів

Доходи	№ екс перта	Витрати
		Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
1	2	3	4	5	6	7
Дохід від залучених клієнтів	1	4	5	3	2	1
	2	3	4	2	1	5
	3	4	5	2	3	1
	4	5	4	2	3	1
Дохід від впровадження нової продукції	1	3	2	5	1	4
	2	2	3	5	1	4
	3	4	3	3	2	5
	4	3	2	1	4	5
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції	1	2	3	1	4	5
	2	1	2	3	4	5
	3	2	1	4	3	5
	4	3	2	1	4	5
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	1	5	1	4	2	3
	2	1	3	4	5	2
	3	3	2	4	1	5
	4	3	4	5	1	2
Оптимізація накладних витрат підприємства	1	5	6	3	4	2
	1	3	4	5	6	2
	2	5	4	3	1	6
	3	4	5	1	2	6

Для того, щоб сформувати узагальнену оцінку групи експертів в нашому дослідженні було використано принцип Борда.

Принцип Борда полягає в тому, що за перше місце кожному проекту (в нашому дослідженні - виду витрат) присвоюють 1 бал, за друге - 2 бали і т. д. Обчислюють кількість балів, що отримав кожен проектів в сумі. Перше місце отримує проект, що набрав найменшу кількість балів, інші місця визначають сортуванням отриманих балів (див. табл. 3.12) [4, c. 284].

Таблиця 3.12

Знаходження підсумкового результату згідно принципу Борда

	Питання 1	Питання 2	Питання 3	Питання 4	Питання 5
1	2	3	4	5	6
Експерт 1	4	5	3	2	1
Експерт 2	3	4	2	1	5
Експерт 3	4	5	2	3	1
Експерт 4	5	4	1	3	2
Сума	16	18	7	9	9
Ранжування	4	5	1	3	2
Експерт 1	3	2	5	1	4
Експерт 2	2	3	5	1	4
Експерт 3	4	3	3	2	5
Експерт 4	3	2	1	4	5
Сума	12	10	14	8	18
Ранжування	3	2	4	1	5
Експерт 1	1	2	3	1	4
Експерт 2	2	1	2	3	4
Експерт 3	3	2	1	4	3
Експерт 4	4	3	2	1	4
Сума	10	8	8	9	15
Ранжування	3	1	1	2	4
Експерт 1	1	5	1	4	2
Експерт 2	2	1	3	4	5
Експерт 3	3	3	2	4	1
Експерт 4	4	3	4	5	1
Сума	10	12	10	17	9
Ранжування	2	3	2	4	1
Експерт 1	1	5	6	3	4
Експерт 2	1	3	4	5	6
Експерт 3	2	5	4	3	1
Експерт 4	3	4	5	1	2
Сума	7	17	19	12	13
Ранжування	1	4	5	2	3

Отже, з таблиці 3.12 можемо простежити, що:

Питання 1: пріоритетність фінансування витрати на оптимізацію накладних витрат підприємства.

Питання 2: пріоритетність фінансування витрат на впровадження 100% контролю якості готової продукції із даного джерела доходів.

Питання 3: пріоритетність фінансування витрат на заучення нових клієнтів.

Питання 4: пріоритетність фінансування витрат на розробку нової продукції.

Питання 5: пріоритетність фінансування витрат на планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції.

За результатами розрахунків узагальненою оцінкою групи експертів було визнано оцінки четвертого експерта (див. табл. 3.13).

Узгодженість думок експертів перевіримо за допомогою коефіцієнта конкордації, за формулою:

, (3.4)

де ,

- кількість експертів,

n = 5 ? кількість оцінюваних об'єктів,

x_ij - експертна оцінка бюджетування відповідного виду витрат [5, c. 492].

Обчислені коефіцієнти конкордації на високий рівень узгодженості думок експертів щодо розподілу доходу від зростання прибутку .

Таблиця 3.13

Оцінка четвертого експерта

Доходи	Витрати
	Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
Дохід від залучених клієнтів	5	4	1	3	2
Дохід від впровадження нової продукції	3	2	1	4	5
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції	4	3	2	1	4
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	4	3	4	5	1
Оптимізація накладних витрат підприємства	3	4	5	1	2

Відповідно до отриманих даних підсумуємо результат розподілу в грошовому вимірі (див. табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Розподіл доходів від поліпшення діяльності на очікувані додаткові витрати

Доходи	Витрати
	Витрати на залучення клієнтів	Точне планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції	Розробка нової продукції	Впровадження 100% контролю якості готової продукції	Оптимізація накладних витрат підприємства
Дохід від залучених клієнтів			30		10
Дохід від впровадження нової продукції	5	15	30
Дохід від впровадження 100% контролю якості готової продукції				4,5
Дохід від планування поставок згідно з контрактами на постачання продукції					10
Оптимізація накладних витрат підприємства	5			4,5

Загалом найбільш пріоритетні питання планується фінансувати за рахунок найбільш ймовірних доходів, що забезпечить поліпшення ситуації. Тобто можна стверджувати про якісний найбільш ефективний розподіл.

Отже, перед кожним підприємством постають наступні завдання:

1) визначення оптимальних обсягів виробництва підприємства на поточний період та на перспективу, виходячи з попиту на продукцію;

2) обгрунтування величини витрат підприємства, що забезпечить ефективність його функціонування;

3) постійне ув'язування виробничих факторів з витратами підприємства, що забезпечуватиме здійснення його виробничих процесів;

4) обгрунтування раціональної структури витрат виробництва підприємства за основними видами та варіантами здійснення виробничих процесів тощо.

Згідно проведених розрахунків можна прийти до висновку, щоб покрити всі витрати підприємству у 2014 році потрібно реалізувати продукції на суму 41918 тис. грн. Отже підприємству для прибуткової роботи потрібно збільшити кількість виготовленої продукції. Це дозволить зменшити частку витрат на одиницю продукції, що призведе до зменшення її собівартості.

На основі проведеного аналізу підприємства можна простежити, що підприємство "КРОНЕКС-ХАРКІВ" не має можливості повернути залучені кошти інвестору та вчасно і в повному обсязі сплатити відсотки за ним. Причинами даної ситуації є відсутність валового прибутку, збитковість діяльності а також від'ємне значення валової рентабельності. В якості рекомендацій зазначимо намагатися збільшувати темпи росту прибутку швидше ніж темпи росту доходу а також повністю переглянути виробничу, фінансову та збутову політику на підприємстві .

Так було визнано найбільш оптимальною структурою капіталу для підприємства є значення 60% власного капіталу та 40% позикового. Така структура як найбільше відповідає критерію мінімізації рівня фінансового ризику та є оптимальною з точки зору забезпечення фінансової стійкості.

Щодо розробленого стратегічного плану, то він є тільки початковим організаційним етапом практичного впровадження нового методу управління на підприємстві та є документом реалізації стратегії підприємства. А для покращення фінансових результатів потрібно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві ТОВ "КРОНЕКС-ХАРКІВ"

Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі.

Розвиток та вдосконалення техніки та технології, широке впровадження автоматичних систем управління, комплексної комп`ютеризації та роботизації виробничих процесів несуть із собою зміни у фаховій структурі праці. Професійна діяльність у багатьох випадках стає фізично легшою. Разом із тим збільшується напруженість праці, обумовлена значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

У сучасних умовах вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, із шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці.

Це висуває підвищені вимоги до створення безпечних, здорових умов праці на виробництві, удосконалення технологічних процесів, впровадження загальних заходів з охорони праці, посилення профілактики впливу на працюючих шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Від умов праці залежить здоров'я і працездатність людини, його відношення до праці. Незадовільні умови різко знижують продуктивність праці, приводять до виникнення травм і професійних захворювань працюючих і службовців.

Робота на офісній техніці з погляду існування ризиків завдання шкоди здоров'ю користувачів. Нормативно-правові акти, що регулюють питання охорони праці під час користування офісною технікою:

1) Закон України "Про охорону праці" від 14.10.92 № 2694-ХІІ (в редакції від 26.11.02 № 229-ІV);

2) Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 № 504/96-ВР;

3) Постанова КМУ від 17.11.97 №1290 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці";

4) Наказ Комітету по нагляду за охороною праці України від 10.02.99 № 21 "Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин";

Накази Міністерства охорони здоров'я України:

1) "Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу" від 27.12.01 № 528;

2) "Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій" від 21.05.07 № 46;

3) Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 "Про затвердження Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98";

4) Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.07 № 40/13/133-07 "Про вимоги до режиму праці та відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ".