Теоретичній концепції оптимального оподаткування відповідає і підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, застосування якого прирівнюється до надання соціальної пільги платникам з низьким рівнем доходів.

При цьому пов'язаність величини соціальної пільги з величиною мінімальної заробітної плати відкриває можливості й для її зростання в майбутньому, яке буде відбуватися слідом за переглядом величини мінімальної заробітної плати.

Конструктивними є ідеї поступового підвищення податкової соціальної пільги, що дасть змогу зменшити бюджетні ризики, зумовлені запровадженням єдиної ставки податку, а також надання права на соціальну пільгу не всім категоріям громадян, що може дещо зменшити несправедливість, зумовлену застосуванням єдиної ставки до різних за величиною доходів.

Значним кроком вперед порівняно з проектом Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" стала відмова від включення соціальної пільги до податкового кредиту, наслідком чого було б її відшкодування за підсумками року. Така норма мала б низку негативних наслідків:

по-перше, кредитування протягом року держави платниками на суму, що дорівнює добутку величини соціальної пільги на

величину податкової ставки (внаслідок стягнення протягом року податку з кожної гривні доходу);

по-друге, неминучі в умовах інфляції втрати платників внаслідок нееквівалентності відшкодованих за підсумками року сум податкового кредиту сплаченим протягом року сумам;

по-третє, ризик невчасного і неповного відшкодування платникам з місцевих бюджетів сум податкових кредитів, загроза якого стає цілком реальною з урахуванням досвіду відшкодування податку на додану вартість;

по-четверте, зростання витрат на адміністрування податку в результаті розширення кола платників (за рахунок дрібних платників), з якими необхідно було б працювати органам податкової служби.

З урахуванням зазначеного вище можна стверджувати, що відмова від включення соціальної пільги до податкового кредиту відповідає інтересам і держави, і платників.

Щодо використання в Законі терміна "податковий кредит" необхідно зазначити, що його вжито не точно. В науковій літературі під податковим кредитом розуміється зменшення суми валових податкових зобов'язань (нарахованого податку) для визначення остаточних зобов'язань (суми податку, що має бути сплачено до бюджету). Витрати, які в Законі України віднесено до податкового кредиту, зазвичай називають соціальними податковими вирахуваннями (знижками) (вирахування або знижки на відміну від податкового кредиту -- це зменшення валового доходу при розрахунку оподатковуваного доходу). По суті, витрати платників на лікування, освіту тощо не можна назвати податковим кредитом, оскільки, здійснюючи їх, вони задовольняють певні індивідуальні потреби, а не кредитують державу.

Згідно із Законом до податкового кредиту передбачено відносити певні види документально підтверджених витрат платників, які враховуються при зменшенні оподатковуваного доходу в більшості розвинутих країн, хоч не завжди вважаються виправданими з погляду економічної теорії.

Зокрема, вирахування з валового доходу процентів за іпотечним кредитом обґрунтовується з позицій необхідності стимулювання придбання житла у власність. Однак з погляду теорії такі вирахування можна вважати виправданими лише у разі оподаткування вміненого доходу від володіння житлом.

Щодо вирахування з валового доходу медичних витрат та витрат на лікування зубів, то в принципі погоджуючись з необхідністю таких вирахувань як корисних не лише для окремих індивідів, а й для суспільства (сприяють розв'язанню важливого завдання --- зміцненню здоров'я нації), окремі вчені вважають виправданими лише вирахування на надзвичайні медичні витрати. Обґрунтовується цей висновок тим, що низка медичних витрат, як і витрат на лікування зубів, є добровільними і не пов'язані з лікуванням за медичними показаннями.

Запровадження податкового кредиту на лікування в Україні є соціально необхідним заходом, але таким, застосування якого, з урахуванням фінансових можливостей держави, потребує певних обмежень. Зокрема, на сучасному етапі держава, на нашу думку, не має можливості надавати податковий кредит на лікування громадянам з високим рівнем доходів. Тому можна визначити поріг річного доходу, перевищення якого позбавляє громадянина права на податковий кредит. Однак цей поріг має бути значно вищим, ніж той, що обмежує право на податкову соціальну пільгу.

Щодо податкового кредиту на освіту, то ця форма державної підтримки тих, хто навчається, не є безальтернативною. Крім неї можуть застосовуватися й такі форми, як гарантування та субсидування державою освітніх позик. На нашу думку, ці форми прямої державної підтримки освіти мають переваги порівняно з податковим кредитом на освіту, оскільки: 1) витрати на зазначені цілі можна закласти в державний бюджет (спланувати) і цільовим трансфертом спрямувати в місцеві бюджети; 2) вони є більш прозорими, отже, створюють менше можливостей для зловживань; 3) вони дешевші в адмініструванні; 4) вони більш доступні для дітей з малозабезпечених сімей, ніж податковий кредит.

Отже, запровадження в Україні податкового кредиту на освіту навряд чи можна оцінити однозначно як найкращу альтернативу. Крім того, з кола платників, яким надається право на цей кредит, як і у випадку з кредитом на лікування, варто було б вилучити заможних громадян, запровадивши поріг річного доходу, перевищення якого позбавляє громадянина права на такий кредит.

Ці доповнення спрямовані на підвищення соціальної справедливості пропорційного податку на доходи фізичних осіб, його використання як інструмента перерозподілу доходів, соціальної підтримки малозабезпечених громадян.

Все викладене дає змогу зробити висновок про те, що запровадження в Україні пропорційного податку на доходи фізичних осіб є важливим заходом, спрямованим на розв'язання низки економічних і соціальних проблем. Однак кінцевий ефект від його запровадження значною мірою буде залежати від того, чи буде ухвалений і введений у дію з 2004 р. закон про єдиний соціальний податок. Крім того, введення в дію окремих статей Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" потребує ухвалення низки інших законодавчих актів. Є необхідність також у доопрацюванні вже прийнятого Закону з погляду як застосування адекватної термінології, так і детальної регламентації процедурних питань (передусім надання права на податковий кредит та його відшкодування).

Подальше удосконалення податку на прибуток слід підпорядкувати передусім меті стимулювання інвестиційної активності підприємств, науково-технічного прогресу. Є два шляхи реалізації цієї мети -- зниження ставки податку і запровадження інвестиційних податкових пільг. Зниження податкової ставки, вивільняючи частину прибутку з-під оподаткування, створює рівні умови для його перетворення на інвестиції. Внаслідок нейтральності щодо вибору напрямків використання прибутку цей шлях удосконалення податку на прибуток сучасна фінансова наука вважає найбільш прийнятним. У свою чергу прийнятність цього шляху зумовлюється тим, що, по-перше, розвинуті механізми ринкового саморегулювання самі собою спонукають суб'єктів підприємницької діяльності до раціонального використання прибутку, тому додаткові стимули вважаються зайвими, до того ж здатними викривляти дію ринкових регуляторів, по-друге, тим, що внаслідок універсального характеру технічних перетворень в усіх сферах господарської діяльності, властивого сучасному етапу НТП, адекватною не менш як у два рази, порівняно з його розміром, встановленим за вчинення відповідного податкового правопорушення. Відповідних прогресивних норм, що підвищують рівень захищеності прав та інтересів платників від сваволі органів податкової служби, немає в проекті Податкового кодексу України, тоді як все цінне з російського кодексу варто було б імплемен-тувати в український.

Викладене вище визначає напрямки удосконалення проекту Податкового кодексу України в процесі його доопрацювання. Основні серед них такі:

* забезпечення закритого (остаточного) переліку прав, обов'язків і відповідальності платників та контролюючих органів з метою запобігання продовженню негативної тенденції до розширення функцій і прав органів державної податкової служби України;

* забезпечення дотримання балансу прав і обов'язків всіх учасників податкових відносин;

* доповнення переліку прав і обов'язків контролюючих органів і платників тими правами і обов'язками, про які вже йшлося; визначення в Податковому кодексі відповідальності контролюючих органів та механізму забезпечення і захисту прав платників.

Ефективність функціонування податкової системи України залежить не лише від правової регламентації прав і обов'язків платників та органів державної податкової служби, а й від організаційної структури останньої, податкового менеджменту та матеріально-технічного забезпечення податкових органів.

Еволюцію організаційної структури характеризують два найбільш суттєвих нововведення: перехід до функціональної організації державної податкової служби України і включення до її складу податкової міліції. Якщо перше нововведення є кроком на шляху удосконалення податкового менеджменту, то друге можна оцінювати з різних позицій. В офіційних оцінках наголошується на позитивному значенні цього об'єднання для поліпшення адміністрування податків, посилення боротьби з ухиленнями від сплати їх.

На нашу думку, включення до податкової служби спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями можна оцінювати й з іншого боку, а саме як чинник посилення концентрації в одних руках надміру широких повноважень, що в умовах високого ступеня корумпованості суспільства не може не мати негативних наслідків. Окрім того, недостатньо визначеними залишаються засади такого включення. Взагалі діяльність податкової міліції, її права, обов'язки і відповідальність недостатньо регламентовані. Вони не виписані й у проекті Податкового кодексу України.

З огляду на проблеми корупції, що є загрозливою реальністю українського суспільства, західні експерти пропонують розглянути можливість розподілу критичних функцій між різними службами, виокремивши як самостійну структурну одиницю службу збирання податків. Позитивний досвід такого розподілу накопичено, наприклад в Ірландії, де поряд з податковою інспекцією діє відомство "Генерального збирача", яке й виконує функцію стягнення податків. Але в процесі податкової реформи в Україні структурні проблеми державної податкової служби взагалі не обговорюються, а отже, не розглядаються і шляхи розв'язання їх. Найменші спроби обмежити повноваження чи змінити статус монополіста, яким є державна податкова служба України, викликають опір. Водночас держава поки що є занадто слабкою, щоб протистояти цьому опору і протиставити відомчому інтересу інтерес державний.

Щодо інформаційного та матеріально-технічного забезпечення органів державної податкової служби, то адміністрування сучасних форм податків вимагає створення єдиної бази даних щодо всіх юридичних і фізичних осіб платників податків (у тому числі шляхом завершення створення Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків), а також єдиної в межах всієї країни автоматизованої системи збирання та обробки податкової інформації.

право податковий адміністративний реформа

Висновки

Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 р. N 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”, а в 1993 році -- Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Основним призначенням ДПА в областях є інформаційний і правовий зв'язок між низовою ланкою і ДПА України. Очолюють ДПА в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України.

Законом встановлено конкретний та вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби мають право зупиняти операції платників податків на їхніх рахунках у банківських установах.

Президент України запровадив додаткову підставу для зупинення операцій платників податків у банківських установах органами державної податкової служби.

Однією з умов переходу до пропорційного оподаткування доходів громадян є розширення податкової бази. її розширення покликане запобігти зменшенню податкових надходжень до бюджету держави внаслідок зниження податкової ставки.

Запровадження в Україні податкового кредиту на освіту навряд чи можна оцінити однозначно як найкращу альтернативу.

Ефективність функціонування податкової системи України залежить не лише від правової регламентації прав і обов'язків платників та органів державної податкової служби, а й від організаційної структури останньої, податкового менеджменту та матеріально-технічного забезпечення податкових органів.

Використана література

1. Декрет КМУ”Про акцизний збір” від 26.12.92 р. № 18-92 зi змiнами та допов.

2. Закон України "Про Єдиний митний тариф" зi змiнами та допов. вiд 5 лют. 1992 р. № 2097-ХII // ВВР України. - 1992. - № 19.

3. Закон України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" в редакцiї Закону вiд 22 05. 1997 р. № 283/97-ВР // ВВР України.1997. - № 27 зi змiнами та допов.

4. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" зi змiнами та допов. Від 04.12.90 р. №509-ХІІ (у редакції Закону України від 24.12.93 №3813-ХІІ зі змінами та допов.)- ВР // ВВР України. - 1997. - № 36.

5. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

6. Бiленчук П.Д, Задояний М. Т, Форостовець В. А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

7. Величко О., Дмитренко І. Iноземний досвiд реформування податкової системи// Eкономіст - 1998. - № 7-9. С. 120-123.

8. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И, Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К: МАУП, 2000.

9. Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навчальний посібник.- Ірпінь: Акадекмія ДПС України, 2002.-292с.

10. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці/ Держ.подат. адміністрація України;Акад.ДПС України. -Ірпінь:Акад.ДПС України, 2001. -335с.

11. Фiнансове право: Пiдруч. / За ред. Л. К Воронової. - Xapкiв: Консум, 1998.

12. Юткина Т Ф. Налоги и налогообложение: Учеб. - М.: ИНФРА-М,1998.

Размещено на Allbest.ru