Фінанси та фінансова система

Фінанси та фінансова система. Фінансовий механізм. Управління фінансами. Державний бюджет.Бюджетна система України. Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню. Фонди фінансових ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. Державний кредит.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид методичка
Язык украинский
Дата добавления 02.11.2008
Размер файла 78,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2.За результатами обговорення проекту Закону про Державний бюджет ВР може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення.

Через 5 днів після подання до ВР

3.Затвердження бюджету

4.Виконання ДБ України

5.Складання, розгляд і затвердження звіту про виконання ДБ України

1.Після прийняття до розгляду представленого проекту закону він обговорюється народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах ВР. Комітети формують свої пропозиції до проекту закону і передають до Комітету ВР.

2.Висновки до проекту закону розповсюджуються серед народних депутатів України і розглядаються на 1-му пленарному засіданні, ВР приймає проект цього закону.

3.Після прийняття проекту закону про Державний бюджет у 1-му читанні, КМ України готує і подає проект цього закону доопрацьований, відповідно до висновків ВР.

4.Друге читання проекту закону передбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту) доходів і видатків ДБУ.

5.На третьому читанні відбувається розгляд доопрацьованого проекту закону про ДБУ в повному обсязі та з питань статей, які не були прийняті у другому читанні.

6.Прийняття закону про ДБ України

1.Кабінет Міністрів України забезпечує виконання ДБ України. Мінфін здійснює загальну організацію та управління виконання ДБ України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

2.В Україні здійснюється казначейська форма обслуговування ДБ України.

3.Державний бюджет виконується за розписом, який затверджується Мінфіном відповідно до бюджетних призначень.

4.Мінфін здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочки до сплати податків та зборів.

5.Державне казначейство веде бухгалтерський облік надходжень до ДБ України та контролює відповідність кошторисів розпису ДБ України та виконує ін. функції.

1.Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством за погодженням Мінфіну.

2.Бух.облік операцій по виконанню ДБ України здійснюються органами Державного казначейства згідно встановлених правил.

3.Усі надходження та видатки до ДБ заносяться на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законом процедури.

4.Державне казначейство здійснює закриття всіх рахунків, відкритих у поточному бюджетному періоді.

5.Зведення, складання та надання звітності про виконання ДБ України здійснюється Державним казначейством України.

Не пізніше 1 жовтня

Не пізніше 20 жовтня

Не пізніше 3 листопада

Не пізніше 20 листопада

Не пізніше 25 листопада

Не пізніше 1 грудня

У місячний термін після набрання чинності закону про ДБ України

Не пізніше 31 грудня

Тема 6. Фінанси місцевих органів влади в Україні

1. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.

2. Місцеві бюджети України.

3. Доходи місцевих бюджетів.

4. Видатки місцевих бюджетів.

5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів.

1. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.

Місцеві органи влади та їх фінанси мають певний вплив на економіку і соціальну сферу держави. У фінансові системи мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через ці системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Тому фінанси місцевих органів влади є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку держави. При цьому держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання.

Фінанси місцевих органів влади є фіскальним інструментом. Це дозволяє забезпечувати ці органи ресурсами для розв'язання завдань, що на них покладаються. Фінанси місцевих органів влади є також інструментом забезпечення суспільних послуг та забезпечення економічного росту.

Фінанси місцевих органів влади охоплюють:

1. Місцеві бюджети - містять в собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

2. Позабюджетні кошти місцевих органів влади - являють собою позабюджетні фонди місцевих органів влади, валютні та резервні фонди. Утворення і визначення статусу позабюджетних фондів є виключно компетенцією рад будь-якого рівня. Місцеві держадміністрації забезпечують надходження коштів до цих фондів та їх раціональне використання з наступним інформуванням відповідної ради народних депутатів.

3. Комунальний кредит - це тимчасово вільні у суспільному виробництві кошти, які позичають місцеві органи влади у фізичних та юридичних осіб. В Україні використовують 2 форми комунального кредиту:

- комунальні облігаційні позики;

- комерційний банківський комунальний кредит.

Емітентом облігацій комунальної позики являються економічні комітети, створені при міськвиконкомах, а гарантом - фінансові управління цих виконавчих комітетів. Отримані від позик кошти місцеві органи влади спрямовують на житлове будівництво, будівництво метрополітенів та ін. потреби місцевих органів влади.

Банківські комунальні кредити місцеві органи влади можуть отримати в установах банків, проте відсотки, за якими такі кредити надаються, на сьогодні є надто високими.

4. Фінанси комунальних підприємств.

Основну частину фінансів місцевих органів влади являють фінансові ресурси підприємств, які є власністю цих органів. В Україні органи місцевого самоврядування отримали право мати свою власність, така форма власності отримала назву комунальної. Суб'єктами права комунальної власності в Україні були визнані усі місцеві ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць, утворилося кілька видів комунальної власності: комунальна власність областей, міст, районів, районів у містах, сіл і селищ.

Майно, ресурси, земля та кошти комунальних форм власносності стали власністю територіальної громади. Комунальне майно не відноситься до державного майна і є самостійною формою власності.

Комунальний сектор в Україні охоплює промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство та ін. галузі.

Використання фінансових ресурсів підприємств комунальної власності має свої особливості. Їх прибуток розподіляється у порядку, визначеному місцевими Радами, згідно зі статутом підприємств. Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуванню і згідно законодавства 100% податку на прибуток комунальних підприємств, зараховуються до бюджету місцевих Рад того рівня, якому належать ці підприємства.

Місцеві Ради можуть надавати пільги або звільняти від оподаткування підприємства комунальної форми власності. Комунальні підприємства в Україні мають самостійні фінансові баланси, їх рахунки не об'єднуються з бюджетними рахунками органів місцевого самоврядування.

2. Місцеві бюджети України.

Головним інститутом в системі фінансів місцевих органів влади є місцевий бюджет. Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.

Згідно з існуючим територіальним устроєм до місцевих бюджетів належать республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 12 тисяч. Найчисельніша група - це сільські, селищні та міські бюджети.

3. Доходи місцевих бюджетів.

Серед доходів місцевих бюджетів виділяють власні, закріплені та регульовані..

До власних відносять доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади та згідно з його рішеннями. Власними є місцеві податки, збори та платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.

Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи зараховуються до місцевих бюджетів згідно законодавчих актів, які регулюють бюджетну систему країни та бюджетний процес.

Регульовані доходи - це доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Окремі доходи можуть бути закріплені і регульовані. Уточнення переліку закріплених та регульованих доходів місцевих бюджетів в Україні здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.

Склад доходів АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:

1).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи АР Крим та обласних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

- 25% прибуткового податку з громадян, що справляються на відповідній території;

- 25% плати за землю, що справляється на відповідній території;

- плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.

2).Для забезпечення реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які формуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

- 50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного призначення та їх об'єднань;

- 15% плати за землю, що сплачується на території сіл. Селищ, міст районного призначення та їх об'єднань;

- плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

- плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється державними адміністраціями;

- надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:

1).місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2).100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю - для бюджетів міст АР Крим та міст обласного значення; 60% плати за землю для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3).податок з власників транспортних засобів;

4).надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5).податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6).плата за забруднення НПС;

7).кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власносності;

8).фіксований с/г податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

9).плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

10).надходження від грошово-речових лотерей;

11).податок на прибуток підприємств комунальної власносності;

12).інші надходження, передбачені законом.

4. Видатки місцевих бюджетів.

Видатки місцевих бюджетів

Видатки, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів до відповідних бюджетів

Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів

1. районних бюджетів та бюджетів міст АР Крим і міст обласного зна-чення

1)державне управління (органи місцевого самоврядування міст республіканського, обласного значення та районного значення);

2)освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту; заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

3)охорону здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні, пологові будинки та ін.); програми медико-санітарної освіти;

4)соціальний захист та соціальне-забезпечення: державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх, територіальні відділення соціальної допомоги); державні програми соціально захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми та ін.;

5)державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми ( театри, бібліотеки, музеї та ін.);

6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких навчальних шкіл всіх типів, заходи з фізичної культури і спорту та ін.

1)місцеву пожежну охорону;

2)позашкільну освіту;

3)соціальний захист та соціальне забезпечення:

- програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

- місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

4)місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5)культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6)програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

7)місцеві програми розвитку фізичної культури і спорту;

8)типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

9)транспорт, дорожнє господарства: регулювання цін на послуги метрополітену за рішенням органів місцевого самоврядування; будівництво, реконструк-цію, ремонт та утримання доріг місцевого значення та ін.

10)управління комунальним майном;

11)ін. програми, затверджені відповідною радою згідно законодавства.

2 бюджету АР Крим та обласних бюджетів

1)державне управління (представницьку і виконавчу владу АР Крим, обласні ради);

2)загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спец загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, школи інтернати; заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АР Крим і виконують державне замовлення; вищу освіту; післядипломну освіту та ін. освітні програми.

3)охорону здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського та обласного значення) та ін.

4)соціальний захист та соціальне забезпечення;

5)культуру і мистецтво: державно-культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї, виставки); державні театрально-видовищні програми та ін.

6)фізичну культуру та спорт.

3 бюджетів сіл, селищ, міст районного значення

1)органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2)освіту (дошкільну освіту і загальну середню освіту);

3)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерські пункти);

4)сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів.

Найбільш масштабною фінансовою проблемою місцевої влади в Україні є так звана проблема “бідних” і “багатих” територій. ЇЇ суть полягає у тому, що адміністративно-територіальні утворення, на які поділена кожна держава, мають різну податкову базу і фінансовий потенціал. Це наслідок нерівномірності територіально-ресурсного потенціалу та продуктивних сил.

Території, які мають більш потужну податкову базу, обстоюють права на переваги у самостійному формуванні доходної частини своїх бюджетів. Навпаки, “бідні” території апелюють до центральної влади з вимогою - збільшити фінансову допомогу. Так виникають протиріччя між “бідними” і “багатими” територіями при розподілі і перерозподілі національного доходу. Арбітром у цій суперечці виступає центральна влада, яка змушена проводити політику бюджетного вирівнювання. Цей напрямок фінансової політики держави має надзвичайно важливе значення для збереження територіальної цілісності країни, єдності її бюджетної та податкової системи.

Окрім, проблеми “багатих” та “бідних” територій місцеві органи влади мають проблеми, такі як:

- хронічна нестача фінансових ресурсів;

- прихований дефіцит місцевих бюджетів;

- нестабільність доходних джерел.

Тема 7. Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню.

1. Фінансовий аспект соціальних гарантій.

2. Cоціальне забезпечення населення України.

3. Фінансування системи соціальних гарантій населенню.

1. Фінансовий аспект соціальних гарантій.

Кожному громадянину в будь-якій країні потрібні соціально-економічні гарантії, які закріплюються в законодавчих актах.

В Україні соціально-економічні гарантії охоплюють три напрями:

а) держава гарантує кожному громадянину, який зайнятий трудовою діяльністю, нормальний рівень благополуччя через мінімальний рівень заробітної плати, посильні податки та невтручання в підприємницьку діяльність, що відбувається в межах чинного законодавства;

б) задоволення пріоритетних потреб суспільства, самостійне задоволення яких держава не може довірити кожному громадянину окремо. До таких потреб відносять отримання загальної освіти, виховання дітей і підлітків, проведення культурно-просвітницької роботи, підготовка кадрів, організація охорони здоров'я і розвиток фізичної культури тощо. Держава гарантує задоволення перелічених потреб за рахунок бюджету, в мінімально достатніх розмірах та у формі безплатних послуг;

в) вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути навантаження утриманців на працездатних, стан здоров'я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. Формами задоволення відповідних потреб є пенсії, матеріальна допомога, стипендії, грошові виплати та їх індексація, пільга з податків, платежів і послуг тощо.

Механізм соціальних гарантій полягає в тому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

2. Соціальне забезпечення населення України.

Національна система соціального забезпечення населення охоплює:

- реалізацію прав громадян на працю і на допомогу з безробіття;

- оплата праці та мінімального розміру заробітної плати;

- підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги;

- надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей;

- матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Однією з форм соціального забезпечення населення є соціальне страхування, а саме:

- на випадок безробіття;

- медичне;

- від нещасних випадків на виробництві;

- пенсійне.

Соціальне страхування ґрунтується на принципах:

- обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

- забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов'язковому і добровільному страхуванні;

- обов'язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;

- особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням;

- державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням.

Здійснення заходів з соціального забезпечення фінансується з державного бюджету та позабюджетних фондів.

3. Система соціальних гарантій населенню.

Систему соціальних гарантій населенню складають:

- пенсійне забезпечення;

- державна допомога сім'ям з дітьми;

- цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами;

- індексація грошових доходів населенню;

- державне регулювання цін;

- пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави;

- соціальні гарантії ветеранам війни;

- соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку;

- допомога на поховання;

Пенсійне забезпечення охоплює виплату пенсій за віком, соціальних пенсій, пенсій інвалідів війни, учасників війни, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Пенсії виплачуються з Пенсійного фонду України.

Державна допомога сім'ям з дітьми призначається:

- по вагітності та пологах;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- по догляду за дитиною;

- грошові виплати матерям ( батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

- по догляду за дитиною-інвалідом;

- по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

- на дітей віком до 16 років;

- на дітей одиноким матерям;

- на дітей військовослужбовців строкової служби;

- на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

- допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Фінансування державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється з Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, коштів державного і місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття; оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання і доставку палива. Фінансування виплат на прожиття здійснюються з Пенсійного фонду України, решту виплат - з місцевих бюджетів.

Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці). Фінансування індексації здійснюється з різних джерел:

- з доходу підприємств, об'єднань і організацій, що перебувають на господарському рахунку;

- з коштів відповідних бюджетів для організацій та установ, що фінансуються з бюджету;

- з Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів для індексації пенсій та соціальної допомоги.

Державне регулювання цін передбачає дотування окремих товарів і послуг для підтримання їх у зв'язку з зростанням витрат на їхнє виробництво. Дотації призначаються в тому випадку, коли собівартість виготовлення товару або надання послуги вища, ніж фіксована ціна реалізації. Вона має покривати збитки і забезпечувати певний рівень рентабельності виробникам. По окремих товарах і послугах дотація покриває лише збитки. Розмір дотації розраховують на одиницю продукції або як різницю між ціною і собівартістю продукції та послуг. В кожний конкретний період перелік товарів і послуг, що підлягають дотації змінюється. Фінансування дотації провадиться з загальнодержавного і місцевих бюджетів.

Пільги і допомога Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави охоплюють:

- надбавки до пенсій у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком;

- звільнення від сплати всіх податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету;

- першочергове безплатне особисте і безплатне членів сім'ї обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів та видів;

- першочергове безплатне забезпечення ліками, що придбані за рецептами лікаря, доставка за його висновком ліків додому;

- безплатне виготовлення і ремонт зубних протезів;

- першочергове одержання безплатної путівки у санаторій, профілакторій чи будинок відпочинку один раз на рік, а членами їх сімей - 25% вартості. Усі види медичного обслуговування у санаторіях, профілакторіях і будинках відпочинку, а також харчування надаються безплатно. Особам, що одержали путівки для санаторно-курортного лікування, надається право безплатного проїзду до місця лікування і назад;

- звільнення від квартирної плати, оплати комунальних послуг водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче постачання, центральне опалення), від плати за користування домашнім телефоном позавідомчою охороною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду та інші пільги і допомога.

Витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій з надання пільги і допомоги Героям Радянського Союзу і повним кавалерам Ордена Слави покриваються місцевими фінансовими органами перерахуванням коштів на рахунки відповідних органів, підприємств, установ і організацій за рахунок коштів державного бюджету України.

Соціальні гарантії ветеранам війни передбачають пільги щодо оплати житла і комунальних послуг, абонентної плати за користування телефоном, безплатний проїзд усіма видами транспорту (за винятком таксі). Пільги і виплати ветерани війни одержують за рахунок державного бюджету.

Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку охоплюють:

- першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних матеріалів);

- переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також компенсацію вартості самостійного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністерства України;

- щорічне медичне обстеження і диспансеризацію з залученням відповідних спеціалістів;

- першочергове обслуговання в лікувально-профілактичних закладах, аптеках, першочергова госпіталізація тощо.

Самотнім громадянам похилого віку, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду, призначається щомісячна допомога в розмірі та порядку, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення», або надається соціальне побутове обслуговування вдома державними установами. Фінансування заходів щодо забезпечення соціальних гарантій ветеранам праці та громадянам похилого віку здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Допомога на поховання надається всім громадянам. Допомога виплачується сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання. Допомога надається з фонду державного соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Тема 8. Фонди фінансових ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.

1. Державний Пенсійний фонд.

2. Державний фонд сприяння зайнятості населення.

4. Державний інноваційний фонд.

5. Державний фонд соціального страхування.

6. Фонд сприяння конверсії.

7. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

1. Державний Пенсійний фонд.

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України.

Функції Пенсійного фонду:

- збір і акумуляція обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплат допомоги;

- виплата пенсій відповідно до Законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

- виплата пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ;

- виплата допомоги на дітей;

- здійснення інших витрати, які згідно з чинним законодавством, фінансуються за рахунок Пенсійного фонду;

- фінансування державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів;

- організація міжнародного співробітництва у галузі пенсійного забезпечення;

- розробка проекту кошторису (бюджету), складання звіту про його виконання;

- подання до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків у державне соціальне страхування із врахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші страхування (разом з фондом соціального страхування та Міністерством праці).

Пенсійний фонд має мережу територіальних відділень, включаючи міста й райони, які у своїй діяльності взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами.

Кошти Пенсійного фонду формуються за рахунок:

- обов'язкових страхових внесків:

- коштів державного і місцевих бюджетів;

- добровільних внесків підприємств, установ та організацій і громадян;

- обов'язкових страхових внесків та інших надходжень.

Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:

- фінансування виплати державної пенсії, соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством, здійснюються за рахунок його коштів, в тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за кордон;

- реалізацію державних, регіональних та міських, районних програм соціального захисту населення;

- створення банку даних про платників обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та розвиток матеріально-технічного бази органів фонду.

Особливістю витрачання коштів пенсійного фонду є те, що кошти зберігаються в установах банків на розрахункових рахунках і вилученню не підлягають, а органи управління фонду утримаються за рахунок державного бюджету.

2. Державний фонд сприяння зайнятості населення.

Кошти Державного фонду сприяння зайнятості населення входять до складу Державного бюджету і витрачаються на фінансування заходів передбачених державними та територіальними програмами зайнятості.

За рахунок коштів фонду фінансуються:

а) на державному рівні:

- розвиток центрів підготовки і навчання вивільнюваних працівників та незайнятого населення, його професійної спрямованості, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, створення гуртожитків тимчасового житла для осіб без певного місця проживання;

- проведення наукових досліджень й розробок з проблем ринку праці й зайнятості населення;

- забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні проблем зайнятості населення;

- надання, в окремих випадках, допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

- утримання структурних підрозділів служби зайнятості.

б) на місцевому рівні:

- заходи по професійному спрямуванню та працевлаштуванню населення;

- підвищення кваліфікації та перепідготовка вивільнюваних працівників і безробітних;

- організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

- залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт;

- надання безвідсоткової позички безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю;

- виплати допомоги по безробіттю та надання матеріальної допомоги членам сім'ї безробітного, які перебувають на його утриманні;

- видання спеціальних інформаційних бюлетнів про потреби територій в кадрах і можливості працевлаштування;

Проекти доходів та витрат Державного фонду зайнятості розробляються державним центром зайнятості відповідно до встановлених строків складання державного бюджету. Центри зайнятості в межах затверджених кошторисів самостійно розпоряджаються коштами фонду, які перебувають на рахунках в установах банків під контролем Міністерства фінансів України і в першу чергу Державного Казначейства та його органів на місцях.

3. Державний інноваційний фонд.

Державний інноваційний фонд створено відповідно до Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» для фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки. Фонд має відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Кошти фонду формуються за рахунок:

- бюджетних асигнувань, що виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності;

- відрахувань підприємств, об'єднань і організацій у розмірі до 1% обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) з віднесенням їх на собівартість;

- добровільних внесків юридичних і фізичних осіб.

При регіональних відділеннях створені ради, до складу яких входять представники наукових закладів, науково-виробничих об'єднань, промислових і сільськогосподарських організацій, фахівці, представники державної адміністрації. Ці ради розробляють пропозиції щодо визначення найперспективніших науково-технічних програм і проектів, затверджують витрати на їхнє здійснення, звіти про виконання проектів.

4. Державний фонд соціального страхування.

Державний фонд соціального страхування створено для цілей соціального страхування громадян України Кабінетом Міністрів і Радою Федерації незалежних профспілок України.

До фонду направляються:

- частина коштів від внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і кооперативів (крім колгоспів), розташованих на території країни, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання:

- кошти громадян, які працюють в умовах найму, оренди чи займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

Зазначений фонд є самостійною фінансово-банківською системою і знаходиться у віданні профспілок України. Кошти фонду не підлягають оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до складу державного бюджету України.

Усі юридичні та фізичні особи, які вносять відрахування до цього фонду, зобов'язані реєструватися як страхувальники за місцем свого знаходження у відповідних комітетах профспілок. Страхові внески на соціальне страхування сплачуються за тарифами, установленими законодавством України.

За рахунок коштів Фонду соціального страхування здійснюються витрати на такі цілі:

- виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологах, при народжені дитини, на поховання;

організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

5. Фонд сприяння конверсії.

Фонд сприяння конверсії було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України в 1992 р.

Фонд формується за рахунок:

- відрахувань від собівартості товарної продукції (робіт, послуг), що випускається підприємствами оборонного комплексу, передбачених Програмою надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки та виходу її з кризового стану;

- 50% сум виручки від продажу незавершеного будівництвом об'єктів, що передбачалися для виробництва і розробок військової техніки та озброєнь, які не можуть бути використанні в цивільному виробництві;

- 10 % амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємств і організацій, що підлягають конверсії ( за їхньою згодою);

- частини коштів, одержаних від продажу військової техніки і озброєнь, які вивільняються в процесі скорочення Збройних сил;

- цільових асигнувань з державного бюджету;

- добровільних внесків українських та зарубіжних юридичних і фізичних осіб.

Перерахування коштів до фонду здійснюється щоквартально. Розпорядником фонду є Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.

6. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування всіх рівнів формують позабюджетні фонди за рахунок таких джерел:

- додаткових доходів і зекономлених коштів, одержаних за рахунок здійснення організованих ними заходів для розв'язання економічних і соціальних проблем;

- доходів від продажу об'єктів міської, районної комунальної власності;

- доходів від продажу населенню квартир і будинків, що належать до комунальної власності;

- доходів від цінних паперів, що придбані за рахунок міських і районних позабюджетних фондів;

- добровільних внесків і пожертвувань громадян, підприємств, установ;

доходів від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей;

- штрафів, які стягуються за одержання підприємствами, об'єднаннями, організаціями і установами необґрунтованого доходу у зв'язку з завищенням цін, тарифів на продукцію, роботи, послуги;

- штрафів, які можуть встановлюватись місцевими Радами для фізичних і

юридичних осіб;

- доходів від реалізації безхазяйного і конфіскованого майна;

- плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

- районних платежів та штрафів за забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання природних ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, затверджених місцевими Радами;

- орендної плати за землю;

- коштів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій і установ, що виділяються на соціальний розвиток тих житлових районів, де проживає відповідна кількість їхніх працівників;

- інших зборів, платежів і штрафів, що вводяться і призначаються міською і районними радами.

Кошти позабюджетних фондів акумулюються на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.

Органи місцевого самоврядування мають право формувати валютні фонди за рахунок таких коштів:

- відрахувань у розмірі 5% від валютної виручки підприємств, об'єднань, організацій і установ, що зареєстровані міською, районною адміністрацією;

- доходів від власної зовнішньоекономічної діяльності;

- добровільних внесків пожертвувань юридичних осіб і громадян;

- надходження від реалізації товарів, робіт, послуг іноземним юридичним особам і громадянам;

- доходів від здавання в оренду комунальної власності іноземним юридичним і фізичним особам;

- інших не заборонених законом джерел.

Тема 9. Державний кредит

1. Поняття і роль державного кредиту.

2. Державний та банківський кредит, їх відміна.

3. Форми держаного кредиту.

4. Державний борг.

5. Управління державним кредитом.

6. Державний борг України.

1. Поняття і роль державного кредиту.

Державний кредит - це сукупність економічних відношень, які виникають між державою, фізичними та юридичними особами, іноземним урядом в процесі формування та використання державного фонду грошових ресурсів.

Кредит як елемент системи розподілу і перерозподілу вартості відображає два взаємо зустрічних процеси руху грошових коштів. Одним з них є залучення грошових коштів, які є вільними у підприємств та населення, другий - спрямування цих коштів через механізм кредитування та державний бюджет на покриття економічних потреб народного господарства. За допомогою державного кредиту перерозподіляються лише тимчасово вільні грошові кошти.

Держава може виступати як позичальник, кредитор і гарант. Найчастіше держава виступає у ролі позичальника, займаючи кошти у фізичних, юридичних осіб та іноземних держав. Рідше держава виконує функцію кредитора. В тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позики або виконання інших зобов'язань, вона є гарантом.

Перших два види кредитних відносин відразу ж впливають на величину фонду грошових ресурсів, останній - не завжди приводить до її зміни (якщо боржник розраховується вчасно, то гарант не несе ніяких витрат).

2. Державний та банківський кредит, їх відміна.

Виділяють дві форми кредиту - банківський та державний. Відміна цих двох форм кредиту полягає в тому, що:

1) потреба підприємств та організацій в банківському кредиті виникає в зв'язку з нерівномірним рухом вартості у процесі виробництва та обміну, потреба в державному кредиті виникає через фінансові негаразди країни.

2) при банківському кредитуванні економічні інтереси кредитора та позичальника співпадають. Форма власності на грошові кошти, які позичаються, не змінюється. Банківські відсотки за кредит є інструментом впливу на діяльність позичальника. При державному кредиті економічні інтереси кредитора і позичальника відносно відокремлені. Держава забезпечує економічну зацікавленість підприємств, банків, громадян в добровільній передачі своїх грошових коштів в тимчасове користування позичальника (держави), для цього держава бере на себе гарантійне зобов'язання на тільки повернути позичені кошти, але й сплатити кредитору певну суму доходу, однією з форм якого є відсотки за позику. При державному кредиті відсотки за позику виконують роль економічного стимулу для передачі грошових коштів в розпорядження держави.

3) банківський кредит має цільове призначення. Він застосовується в основному для забезпечення своєчасного грошового обігу. Державний кредит не має цільового призначення. За його рахунок забезпечуються різноманітні платежі товарного та нетоварного характеру, які передбачені державним бюджетом.

4) при банківському кредиті строки повернення кредиту суворо регламентуються. Якщо вони порушуються, банк застосовує до позичальника економічні санкції ( підвищуються відсоткові ставки, достроково стягується заборгованість за позиками, припиняється видача нових кредитів тощо). При державному кредиті взаємовідношення між кредитором та позичальником укладаються добровільно. У відношенні позичальника не передбачаються і не застосовуються ніякі економічні санкції.

3. Форми державного кредиту.

Існує дві форми державного кредиту: товарна і грошова. Різновидами грошової форми є державні позики, використання державного кредитного фонду та ін.

Товарна форма кредиту передбачає позичання державою у населення та підприємств сільськогосподарської продукції, майна тощо. Товарна форма кредиту в більшій мірі використовується при розладнанні грошової системи.

Найпоширенішою грошовою формою державного кредиту є позики у вигляді цінних паперів. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються і гасяться. Виходячи з номінальної вартості облігацій виплачуються проценти. Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами і розповсюджуватися серед населення або юридичних осіб.

Залежно від способу виплати доходу облігаційні позики поділяються на:

- відсоткові - власники таких облігацій одержують твердий дохід у формі відсотків від номінальної вартості облігацій;

- виграшні - власники цих облігацій весь дохід одержують у формі виграшу, при цьому дохід одержують власники лише тих облігацій на які випав виграш;

- безпрограшні - облігації випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть всі облігації;

- безпроцентні - такі позики не передбачають виплату доходу, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку, при цьому вартість випущеної облігації дорівнює ціні товару.

Місцеві органи влади можуть одержувати позики на будівництво доріг або інші заходи, в яких зацікавлене населення цього регіону.

За строком погашення позики поділяють на коротко (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років).

За методами розміщення розрізняють позики добровільні та примусові. Облігації добровільних позик вільно продаються купуються банківськими установами.

Державні позики можуть бути облігаційними та безоблігаційними. Безоблігаційні позики оформлюються підписними зобов'язаннями.

Однією з форм державного кредиту є використання державою коштів позичкового фонду. При цьому держава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Проте така форма державного кредиту економічно не виправдана і може зумовлювати інфляційні процеси.

4. Державний борг.

Державний борг - це сума заборгованості за позиками, які випущені і непогашені, а також сума фінансових зобов'язань країни до іноземних кредиторів на певну дату.

Державний борг поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній борг в свою чергу поділяється на капітальний та поточний.

Капітальний державний борг охоплює всю суму заборгованості за позиками, які були здійснені раніше.

Поточний борг складається з витрат держави, які пов'язані з виплатою виграшів, відсотків по поточним тиражам та позикам, виграшів по проведеним тиражам, які не були затребувані раніше.

Оскільки держава систематично залучає і повертає грошові кошти населення, підприємств та організацій через вільний продаж і купівлю облігацій державних внутрішніх позик, позичає та повертає кошти позичкового фонду, то сума державного боргу змінюється з року в рік.

Зовнішній державний борг - це сума заборгованості по фінансовим зобов'язанням держави іншим країнам. На відміну від внутрішнього боргу, який виникає як правило через бюджетний дефіцит, зовнішній борг виникає в зв'язку з залученням зовнішніх позик на закупку в інших країнах технологічного обладнання, транспортних засобів, сировини, оплату послуг, передбачених міжурядовими угодами тощо.

Зовнішній борг класифікується:

- за видами кредиту (банківський, іменний);

- за формами надання кредиту (валютний, товарний);

- в залежності від цільового використання (інвестиційний, не інвестиційний);

- за умовами надання (пільговий, з виплатою високих відсотків, компенсаційний);

- за строками повернення заборгованості (коротко, середньо та довгостроковий);

- за умовами повернення боргу (одноразово, рівними або не рівними частками).

5. Управління державним кредитом.

Управління державним кредитом - це один із напрямів фінансової політики держави, який пов'язаний з його діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта. Управління кредитом здійснюють органи влади та управління держави, які визначають загальний обсяг бюджетного дефіциту, обсяг необхідних позик, обсяг впливу державного кредиту на грошовий обіг.

Управління державним кредитом - це сукупність дій, які пов'язані з підготовкою до випуску і розміщенню боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванню і погашенню державного боргу, надання кредитів та гарантів.

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.

Конверсія - це зміна доходності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають сплачуватися за позиками.

Збільшення строків дії позики називається консолідацією. Консолідація і конверсія можуть здійснюватися одночасно.

Уніфікація позик - це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики.

В окремих випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. Відстрочення погашення позики може здійснюватися тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик.

Анулювання боргів зумовлюється фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

6. Державний борг України.

Державним внутрішнім боргом України є строкові зобов'язання Уряду країни в грошовій формі. Державний борг України гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу внутрішнього боргу України входять:

- позики Уряду країни;

- позики, здійснені при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями Уряду.

До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, одержані Урядом кредити, частина боргових зобов'язань Уряду колишнього СРСР, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України.

Обслуговування боргу - це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.

Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто, погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Витрати на обслуговування державного боргу охоплюють виплату процентів, виграшів, коштів з погашення позик, витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів, проведення тиражів виграшів та тиражів погашення.

Обслуговування внутрішнього державного боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему країни шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, ін. цінних паперів, їх погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в ін. формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення заборгованості України у складі державного бюджету країни створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержані від приватизації майна державних підприємств.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Для студентів спеціальностей “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання.

Студенти спеціальності “Фінанси” та “Економічна кібернетика” заочної форми навчання виконують з курсу “Фінанси” контрольну роботу. Виконання контрольного завдання передбачає відповіді на всі три питання варіанту. Варіант визначається за останньою цифрою номера залікової книжки студента.

Варіант 0.

1.Фінансовий механізм соціальних гарантій в Україні.

2.Доходи і видатки місцевих бюджетів.

3.Порядок здійснення валютних операцій в Україні.

Варіант 1.

1.Фінанси і їх роль в економіці країни.

2.Державний бюджет України.

3.Пенсійний фонд України.

Варіант 2.

1.Фінансова система України.

2.Фінансові концепції кейнсіанської школи.

3.Фонд Державного соціального страхування в Україні.

Варіант 3.

1.Фінансовий механізм.

2.Неокласичні теорії фінансів.

3.Фонд сприяння зайнятості населення в Україні.

Варіант 4.

1. Фінансове планування

2.Бюджетна система України.

3.Фінансові теорії неоконсерватизму.

Варіант 5.

1.Управління фінансами.

2.Ланки фінансових систем розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

3.Місцеві бюджети в Україні.

Варіант 6.

1.Бюджетний процес в Україні.

2.Державний кредит.

3.Місцеві бюджети в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

Варіант 7.

1.Фінансовий контроль.

2.Державні доходи та видатки.

3.Структура та принцип побудови бюджетів розвинених країн світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

Варіант 8.

1.Бюджетний процес в розвинених країнах світу (США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія).

2.Фонд сприяння конверсії.

3.Внутрішній та зовнішній борг України.

Варіант 9.

1.Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин.


Подобные документы

  • Державні фінанси: сутність, функції та їхня структура. Державний бюджет, як центральна ланка системи фінансів України. Аналіз чинної законодавчої й нормативної бази із питань державних фінансів. Основні функції фінансової системи. Державні цільові фонди.

    реферат [54,8 K], добавлен 13.12.2014

  • Сутність поняття фінанси, їх структура і функції. Фінансова система та політика, їх основні елементи та інструменти. Управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою стабілізації соціального та економічного розвитку України.

    контрольная работа [751,2 K], добавлен 03.03.2011

  • Історія розвитку фінансів, їх види та функції. Фінансова система та її структура, бюджет - її основна частина. Фінансова система України. Центральна ланка фінансової системи країни - державний бюджет. Розподільча та контролююча функції державного бюджету.

    курсовая работа [61,2 K], добавлен 27.09.2011

  • Визначення фінансів, історія їх розвитку, функціональні особливості і види. Фінансова система як сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів. Фінансова система України та функції бюджету в ній.

    курсовая работа [35,5 K], добавлен 07.06.2011

  • Поняття фінансів та фінансової системи. Фінанси - економічна категорія, містить економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Поняття управління фінансами. Органи та методи управління фінансами. Фінансове прогнозування.

    контрольная работа [28,4 K], добавлен 30.12.2008

  • Необхідність державних фінансів. Предмет фінансової науки, історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки. Державні фінанси за економічною сутністю. Розподіл фінансів за рівнями. Державний бюджет як центральна ланка системи фінансів України.

    курс лекций [98,5 K], добавлен 05.07.2010

  • Склад фінансової системи Великобританії. Державний бюджет: Консолідований фонд - поточні доходи і витрати; і Національний фонд позик - витрати на капітальні вкладення. Його витрати і прибутки. Спеціальні урядові фонди. Фінанси місцевих органів влади.

    реферат [28,2 K], добавлен 30.04.2008

  • Місцеві фінанси, їх сутність, склад і роль у розвитку економічної і соціальної інфраструктури. Бюджети – визначальна ланка фінансових ресурсів місцевого самоврядування: регіональні цільові фонди, фінанси ЖКГ; управління і контроль, зарубіжний досвід.

    курс лекций [454,0 K], добавлен 21.11.2010

  • Основне визначення фінансів, історія їх розвитку, види та функції. Фінансова система та її структура. Бюджет як основна частина фінансової системи. Сутність фінансової системи України, державний бюджет як її центральна ланка. Функції бюджету України.

    курсовая работа [60,7 K], добавлен 21.06.2011

  • Фінанси підприємств - складова частина фінансової системи. Грошові фонди, фінансові ресурси. Основи організації фінансів підприємств. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи. Зміст та завдання управління фінансами підприємств. Фінансовий механізм.

    лекция [85,9 K], добавлен 15.11.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.