Фінанси та фінансова система
Фінанси та фінансова система. Фінансовий механізм. Управління фінансами. Державний бюджет.Бюджетна система України. Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню. Фонди фінансових ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. Державний кредит.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | методичка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.11.2008 |
| Размер файла | 78,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3
- ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
- „Затверджую”
- Проректор з навчальної
- роботи_____________
- Гонтаровська Т.М.
- „___” ________ 200 р.
- МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
- з навчальної дисципліни
- „Фінанси”
- для студентів заочної форми навчання
- спеціальностей
- 7.050102 „Економічна кібернетика”
- 7.050104 “Фінанси”
- КАФЕДРА ФІНАНСІВ
- ЖИТОМИР - 2003
ЗМІСТ
ТЕМА 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА
1. Суть та визначення фінансів
2. Функції фінансів
3. Фінансові ресурси
4. Фінансова система, її ланки та організаційна система
ТЕМА 2. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
1. Поняття та склад фінансового механізму
2. Фінансове планування
3. Система фінансових важелів та стимулів
4. Фінансові показники, нормативи, ліміти
ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
1. Загальні положення управління фінансами
2. Структура органів управління
3. Місцеві фінансові органи в системі управління фінансами
4. Фінансовий контроль
ТЕМА 4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
1. Суть та роль державного бюджету
2. Доходи державного бюджету
3. Витрати державного бюджету
ТЕМА 5. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ
1. Бюджетна система України
2. Доходи державного бюджету України
3. Видатки держаного бюджету України
4. Бюджетні права в Україні
5. Бюджетний процес в Україні
ТЕМА 6. ФІНАНСИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
1. Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль
2. Місцеві бюджети України
3. Доходи місцевих бюджетів
4. Видатки місцевих бюджетів
5. Фінансові проблеми місцевих бюджетів
ТЕМА 7. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ НАСЕЛЕННЮ
1. Фінансовий аспект соціальних гарантій
2. Cоціальне забезпечення населення України
Фінансування системи соціальних гарантій населенню
ТЕМА 8. ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО І МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
1. Державний Пенсійний фонд
2. Державний фонд сприяння зайнятості населення
3. Державний інноваційний фонд
4. Державний фонд соціального страхування
5. Фонд сприяння конверсії
6. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
ТЕМА 9. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
1. Поняття і роль державного кредиту
2. Державний та банківський кредит, їх відміна
3. Форми держаного кредиту
4. Державний борг
5. Управління державним кредитом
6. Державний борг України
КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
ЛІТЕРАТУРА
Тема 1. Фінанси та фінансова система
1. Суть та визначення фінансів.
2. Функції фінансів.
3. Фінансові ресурси.
4. Фінансова система, її ланки та організаційна система.
1. Суть та визначення фінансів.
Фінанси - це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, підприємствами ( різних форм власності та галузевої спрямованості ) та населенням в зв'язку з розподілом та перерозподілом вартості внутрішнього валового продукту, формуванням і використанням централізованих та децентралізованих цільових грошових фондів суспільного призначення.
Фінанси пов'язані з природою та функціями держави, її діяльністю, економічними та політичними інтересами правлячої партії. Функціонування фінансових відносин обумовлюється об'єктивно існуючою необхідністю вилучення, концентрацією та перерозподілом державою частини внутрішнього валового продукту.
2. Функції фінансів.
Виділяють розподільчу та контролюючу функції фінансів.
Розподільча функція полягає в тому, що фінанси є інструментом вартісного розподілу. Їх призначення - здійснювати розподіл та перерозподіл вартості внутрішнього валового продукту в грошовому виразі між різними суб'єктами господарювання та напрямами цільового використання.
Через розподільчу функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними фінансовими ресурсами, які використовуються в формі грошових фондів.
За допомогою розподільчої функції відбувається первинний розподіл ( розподіл заново створеної вартості - національного доходу ) і формуються основні ( первинні доходи). Основні доходи дорівнюють національному доходу і формуються з:
- заробітної плати робітників, службовців, доходів фермерів тощо, тобто категорії трудящих, які зайняті в матеріальному виробництві;
- доходів підприємств матеріального виробництва.
Але первинні доходи ще не створюють необхідних суспільству грошових фондів. Тому відбувається подальший перерозподіл національного доходу. Перерозподіл національного доходу відбувається між:
- виробничою та невиробничою сферою народного господарства;
- галузями матеріального виробництва;
- окремими регіонами країни;
- формами власності;
- соціальними групами населення.
В результаті перерозподілу утворюються вторинні доходи, які складаються з доходів, отриманих в невиробничій сфері та податків.
Контролююча функція виявляється в контролі за розподілом внутрішнього валового продукту по відповідним фондам і їх використанням за цільовим призначенням.
Фінанси мають властивість кількісно відображати процес відтворення в цілому та його різні фази. Завдяки цій властивості фінанси здатні сигналізувати про те, як:
- складаються пропорції суспільного продукту, який розподіляється;
- забезпечується безперервний процес відтворення;
- формуються необхідні фонди цільового призначення в різних сферах та галузях.
Контролююча функція тісно пов'язана з розподільчою. Кожна фінансова операція передбачає розподіл суспільної праці і національного доходу та контроль за цим розподілом.
3. Фінансові ресурси.
Фінансові ресурси держави - це грошові кошти, які утворюються в процесі розподілу та перерозподілу валового національного продукту за певний період.
Склад та структура фінансових ресурсів, напрямки їх використання визначаються економічною ( фінансовою) політикою держави. Зміна в економічній політиці держави обумовлюють відповідні зміни в формування і використанні фінансових ресурсів.
Існують централізовані та децентралізовані ресурси. Централізовані фінансові ресурси зосереджуються головним чином в державному та місцевих бюджетах та різних державних фондах. В Україні такими фондами є Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд конверсії, позабюджетні фонди місцевого самоврядування.
Також до централізованих фінансових ресурсів відносять ресурси державних фінансових інституцій ( Національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ ). Основна частина фінансових ресурсів утворюється за рахунок відрахувань від доходів підприємств та організацій, надходжень від різних видів державного страхування, від зовнішньоекономічної діяльності тощо. Відносно незначна частина централізованих ресурсів формується за рахунок надходжень від населення ( податків, зборів, мита, різних надходжень).
Майже всі централізовані фінансові ресурси є власністю держави і спрямовуються на:
- економічний та соціальний розвиток країни;
- фінансування превентивних заходів через систему майнового страхування;
- виплату страхових сум по всім видам особистого страхування;
- фінансування оборони країни;
- утримання органів державного управління.
Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться у розпорядженні підприємств, об'єднань та організацій.
Схема 1.1. Фінансова система та її ланки.
4.Фінансова система, її ланки та організаційна система.
Фінансова система - це сукупність різних сфер фінансових відносин, пов'язаних з утворенням і використанням централізованих і децентралізованих грошових ресурсів.
В складі фінансової системи виділяють сфери: фінанси підприємств, страхування, державні фінанси, міжнародні фінанси та фінансовий ринок. В середині кожної з наведених сфер виділяють фінансові ланки ( схема 1.1.).
Ланки фінансової системи можуть в свою чергу поділятися на під ланки у відповідності зі структурою фінансових взаємозалежностей. У складі державних фінансів групування фінансових відносин у середині ланок здійснюється в залежності від державного управління.
Тема 2. Фінансовий механізм.
1. Поняття та склад фінансового механізму.
2. Фінансове планування.
3. система фінансових важелів та стимулів.
4. Фінансові показники, нормативи, ліміти.
1. Поняття та склад фінансового механізму.
Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових норм та методів управління фінансовою діяльністю держави, які функціонують в процесі формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів.
До складу фінансового механізму відносять: фінансове планування; фінансові важелі та стимули; фінансові показники, нормативи, ліміти; фінансове право; управління фінансами; фінансовий контроль.
Структура співвідношення елементів фінансового механізму визначається конкретними задачами, які вирішує суспільство на певному етапі його розвитку. В рамках фінансового механізму виділяють такі методи фінансового впливу як фінансове забезпечення та фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюють у формах бюджетного фінансування, кредитування та самофінансування.
Бюджетне фінансування здійснюється на безповоротній основі за рахунок державного та місцевих бюджетів. За допомогою бюджетно фінансування держава перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою та невиробничою сферою, міжгалузевому та територіальному розрізах, між формами власності та різними групами населення. Бюджетне фінансування будується на принципах обґрунтованості величини витрат, чіткого цільового використання коштів, обліку запланованих в бюджеті заходів, контролю за ефективним використанням коштів.
Кредитування здійснюється на основі мобілізації та перерозподілу тимчасово вільних у суспільному виробництві грошових коштів. На відміну від бюджетного фінансування позики надаються банками у відповідності з принципами забезпеченості, цільового характеру, повернення та платності.
Самофінансування засновується на використанні власних ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку. За умов відсутності власних фінансових ресурсів суб'єкти господарювання можуть брати позики або залучати кошти шляхом випуску цінних паперів.
Різні форми фінансового забезпечення можуть застосовуватися на практиці одночасно. Розвиток системи фінансового забезпечення відбувається не витискуванням однієї форми іншою, а шляхом встановлення оптимального співвідношення для даного етапу розвитку суспільства.
Фінансове регулювання - це регламентування розподільчих процесів на макро та мікро рівнях. Існує сальдовий та податковий методи фінансового регулювання.
Сальдовий (залишковий) метод передбачає розподіл фінансових ресурсів за елементами, один з яких є результативним (сальдовим), решта елементів визначається за самостійними розрахунками.
Податковий метод ґрунтується на тому, що вся сума доходу розподіляється за встановленими ставками та у певні строки.
2. Фінансове планування.
Фінансове планування - це діяльність з формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовуються на розширене відтворення та задоволення потреб держави.
Централізова частина фінансових ресурсів в ході планування перерозподіляється у галузевому, міжгалузевому та територіальному розрізах з метою фінансового забезпечення.
Децентралізована частина фінансових ресурсів формується та використовується в залежності від специфіки підприємств.
Основними завданнями фінансового планування є:
- визначення джерел та обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, і їх розподілом між виробничою та невиробничою сферами;
- зосередження в руках держави централізованого фонду грошових засобів, необхідного для успішного виконання державних функцій;
- забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і використанні грошових ресурсів;
- стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.
Виконання цих завдань реалізується через систему фінансових планів:
- основний фінансовий план держави - Державний бюджет та бюджети усіх рівнів;
- кредитний і касовий план Національного банку та комерційних банків;
- фінансові плани підприємств, асоціацій, фірм, кооперативів тощо;
- кошториси установ, які фінансуються з бюджету.
Формування фінансових планів і прогнозів базується на принципі наукової обґрунтованості та предметно-цільовому підході.
Наукова обґрунтованість передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників, відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованість фінансових результатів.
Предметно-цільовий підхід передбачає конкретне цільове призначення фінансування (заробітна плата, харчування, медикаменти, будівництво конкретних об'єктів тощо).
При плануванні використовують спеціальні методи, серед яких метод коефіцієнтів, нормативний та балансовий.
Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад, індексація заробітної плати проводиться із застосуванням коефіцієнтів, які визначаються статистичними органами за індексом підвищення цін. Головним недоліком цього методу є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.
Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів, при цьому враховуються особливості галузей виробничої та невиробничої сфер, а також відповідні зміни в попередньому періоді.
Балансовий метод допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими видатками, встановити взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створити фінансові резерви.
3. Система фінансових важелів та стимулів.
Система фінансових важелів та стимулів охоплює прибуток, різні види податків та обов'язкових платежів, амортизаційні відрахування.
Характер і ступінь впливу через фінансові важелів залежить від функцій, якими наділені фінансові важелі та від того наскільки повно ці функції реалізуються на практиці.
Різні фінансові важелі мають неоднакові функціональні структурно-організаційні характеристики. За допомогою одних важелів формуються централізовані фонди фінансових ресурсів, за допомогою інших здійснюється їх розподіл та використання. Певні фінансові важелі використовуються для формування та використання децентралізованих фінансових ресурсів.
Всі фінансові важелі та стимули у складі фінансового механізму розподіляють та перерозподіляють внутрішній валовий продукт, який створюється у сфері матеріального виробництва. Тому не залежно від рівня на якому вони функціонують та від функціонального навантаження фінансові важелі та стимули тісно пов'язані з виробничою діяльністю. Впливаючи на виробничий процес вони можуть стимулювати або гальмувати його.
Прибуток є головним фінансовим важелем і виступає основною формою накопичення капіталу для підприємства і важливим джерелом формування доходів бюджетів.
Податки - це обов'язкові безповоротно стягнені платежі з юридичних та фізичних осіб, які справляються до бюджетів різних рівнів.
Сукупність податків, зборів, інших податкових платежів, правових форм та методів їх організації утворюють систему оподаткування. При встановлені податків або інших обов'язкових платежів використовують такі поняття, як платник податку, об'єкт оподаткування та ставки податків.
Платник податку - це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладено зобов'язання сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.
Об'єктом оподаткування є те, що обкладається податком ( прибуток, майно, додана вартість товарів тощо). За допомогою податків частина грошових доходів підприємств, організацій, населення стягується до бюджету, що забезпечує концентрацію грошових коштів у розпорядженні держави.
Чим вища податкова ставка тим більше доходів надходить до держаного та місцевих бюджетів, але є певне обмеження за яким розпочинається обернена тенденція.
Американський вчений А.Леффер обґрунтував залежність між зростанням податкових ставок та доходами федерального бюджету. Підвищення податкових ставок, що супроводжується зростанням бюджетних доходів, має певну межу, за якою починається “заборонена зона шкали оподаткування” (рис. 2.1.)
У
“заборонена зона”
ОХ - ставки податків;
ОУ - сума податкових надходжень до бюджету
О
0 25 50 75 Х
Рис. 2.1. Податкова концепція А.Леффера.
Застосування податкових ставок, які відносяться до забороненої зони, призводять до значного скорочення державних доходів. Причиною цього є те, що високі податкові ставки пригнічують приватну ініціативу, підривають прагнення до нових інвестицій, як наслідок - випуск продукції скорочується, податкова база стає вужчою.
Амортизаційні відрахування є фінансовим стимулом, який повинен забезпечити фінансування відтворення основних фондів. За допомогою амортизаційних відрахувань утворюється грошовий амортизаційний фонд для відновлення основних фондів, які вибули з виробництва.
4. Фінансові показники, нормативи, ліміти.
Фінансові показники - це абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів у економіці держави, її фінансове становище.
Фінансовий механізм держави характеризують зведені та індивідуальні показники. До зведених показників відносять:
- загальний обсяг фінансових ресурсів, що створюються в державі;
- обсяг грошових нагромаджень;
- обсяг доходів бюджету;
- обсяг видатків бюджету;
- розмір фонду споживання;
- розмір нагромаджень.
Зведені показники характеризують загальноекономічні пропорції.
Індивідуальні показники визначають величину витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачується одним працюючим тощо.
Важливі елементи фінансового механізму - фінансові нормативи, ліміти та резерви
Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.
Ліміти являють собою певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.
Резерви мають нейтралізувати дія не передбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.
Тема 3. Управління фінансами.
1. Загальні положення управління фінансами.
2. Структура органів управління.
3. Місцеві фінансові органи в системі управління фінансами.
4. Фінансовий контроль.
1. Загальні положення управління фінансами.
Управління фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.
Управління державними фінансами включає об'єкт і суб'єкт управління.
Об'єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що утворюються і використовується в усіх ланках державних фінансів.
Суб'єкт управління - це фінансовий апарат, що зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій різних форм власності, апараті Міністерства фінансів і місцевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ревізійному апараті.
Усі зазначені підрозділи фінансового апарату держави мають свої функції, сферу впливу на фінансові відносини в державі.
2. Структура органів управління.
Загальне керівництво і управління фінансами здійснюють вищі законодавчі органи влади - Верховна Ради України та Кабінет Міністрів України. Безпосереднє оперативне керівництво фінансовою системою здійснює Міністерство фінансів України. Його основні положення і функції визначаються положенням “Про Міністерство фінансів України”, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
До функцій Міністерства фінансів України відносять:
- організація роботи зі складання і виконання загальнодержавного бюджету;
- методичне керівництво роботою в галузі бюджетного фінансового планування і фінансування народного господарства;
- ведення обліку і складання звіту про виконання зведеного державного бюджету;
- підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів.
Міністерство фінансів обслуговує такі ланки бюджетної системи, як державний бюджет, державний кредит, міжнародні фінансові відносини та фінанси підприємств.
Серед інших органів управління фінансової системою України виділяють Державну податкову адміністрацію, Контрольно-ревізійну службу, Державне казначейство України, Рахункову палату Верховної Ради України, Аудиторську палату, Комітет з нагляду за страховою діяльністю, Державний комітет з цінних паперів, Пенсійний Фонд, Фонд соціального страхування.
3. Місцеві фінансові органи в управлінні фінансів.
Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної ради України, постановами і розпорядженнями кабінету Міністрів України, рішеннями відповідних рад народних депутатів, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України.
Функції місцевих фінансових органів:
- забезпечення втілення державної фінансової політики в відповідному регіоні;
- розробка проектів зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій і на їх основі бюджетів відповідних Рад народних депутатів;
- ведення обліку і складання звітів про виконання бюджетів;
- підготовка інформаційних матеріалів, доповідей органам місцевої влади та управління про виконання бюджету;
- підготовка інформаційних матеріалів, доповідей органам місцевої влади та управління про хід і підсумки виконання бюджету;
- вирішення питань про відстрочення платежів тощо.
4. Фінансовий контроль.
Фінансовий контроль - це одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.
Фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Для здійснення фінансового контролю потрібна правова база, тобто закони і видані на їх основі підзаконні акти органів державного управління.
Об'єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні контролюючі органи перевіряють використання коштів фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням.
Метою проведення державного фінансового контролю є пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво, правильне відображення в господарських операціях їх вартості, виявлення непродуктивних витрат. Влив фінансового контролю на процеси, пов'язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків.
Система контролю ґрунтується на принципах, дотримання яких є важливою умовою його високої ефективності. До основних з них належать:
1). Демократичний централізм означає поєднання централізованого керівництва фінансовим контролем з місцевою ініціативою, обов'язкове виконання рішень вищих органів управління, сувору дисципліну і підпорядкованість.
2). Принцип об'єктивності вимагає, щоб висновки контролерів ґрунтувалися на достовірних фактах, аргументованих і встановлених за допомогою беззаперечних доказів, свідчень, а також однакову відповідальність усіх перед законом.
3). Дієвість полягає в ефективності заходів, які вживаються за результатами ревізій і перевірок, в усуненні виявлених недоліків і порушень, в їх попередженні, відшкодуванні заподіяного збитку службовими чи матеріально відповідальними особами.
4). Принцип всеосяжності передбачає поширення контролю на всі галузі і ланки народного господарства, а також на всіх службових та матеріально відповідальних осіб і структури управління. Контролером повинні бути охоплені всі без винятку підприємства, установи та організації.
5). Гласність полягає в найповнішому висвітленні і доведенні результатів перевірок до широких верств населення, трудових колективів з метою залучення їх до активних дій, спрямованих на усунення виявлених недоліків і притягнення до відповідальності винуватців.
6). Принцип безперервності означає систематичний характер контролю за виконанням поставлених завдань і дисципліною виконання за всі періоди виробничо-фінансової діяльності.
7). Плановість покликана забезпечити високу організованість контрольно-ревізійної роботи, сприяти поліпшенню використання праці контролерів та робочого часу, узгодження дій контролерів тощо.
8). Науковість передбачає залучення в цю сферу діяльності висококваліфікованих кадрів, систематичну їх підготовку, вдосконалення методичної роботи тощо.
9). Принцип економічності вимагає здешевлення контролю, зниження витрат на утримання контрольно-ревізійного апарату за рахунок організації раціональної системи економічного контролю, координації та узгодження всіх ланок контрольно-ревізійних служб, всебічного використання можливостей внутрішньогосподарського контролю, окупності витрат на його проведення.
Фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання в різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим вимогам і відповідає його поділ.
В організаційному плані фінансовий контроль поділяють на державний, відомчий, а також контроль місцевих органів самоврядування.
Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слід віднести ВР України, яка здійснює фінансовий контроль при розгляданні і затвердженні бюджету, а також при затвердженні звіту про його виконання. Вона також контролює законність та ефективність використання бюджетних коштів, доцільність витрат. Контроль здійснюється через комісії Верховної Ради.
Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України - його центральний апарат, контрольно-ревізійна та податкова служби. Вони здійснюють контроль за мобілізацією та використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій та господарських органів.
Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Об'єктом контролю тут є виробничо-фінансова діяльність виробничих структур кожної галузі або групи споріднених галузей, концернів, об'єднань де переважає державна форма власності.
Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.
За ознакою часу проведення фінансовий контроль поділяють на попередній, поточний і наступний.
Попередній контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Його мета - попередження неправильного і нераціонального використання коштів. Попередній контроль проводять всі органи державного, відомчого контролю та контролю місцевих органів самоврядування.
Поточний контроль застосовується у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів. Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити додержання норм витрат, запобігти безгосподарності та непродуктивним витратам. Поточний контроль проводить контрольно-ревізійна та податкова служби.
Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду або фінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачання коштів. Наступний контроль здійснюють всі органи державного, відомчого контролю і контролю місцевих органів самоврядування. Його дієвість і оперативність нижча, ніж вище наведених, але їх поєднання може забезпечити високу ефективність.
Залежно від способу здійснення і організації фінансовий контроль поділяють на перевірки, обстеження, аналіз та ревізії.
Перевірки проводять для дослідження окремих питань фінансово-господарської діяльності за звітними даними та іншими документами, що підтверджують здійснення операцій. Наслідки перевірок оформлюють довідкою або доповідною запискою.
Обстеження на відміну від перевірки проводять за більш широким колом питань. Його мета - визначити становище, що склалося в окремих напрямках господарської діяльності об'єкта, що обстежується, визначити перспективи їхнього поліпшення і розвитку.
Аналіз, як правило, здійснюється регулярно по всьому колу питань діяльності господарського суб'єкта. Його мета - встановити резерви додаткового одержання коштів, скорочення витрат, поліпшення фінансового становища.
Ревізії є найважливішим методом фінансового контролю. Ревізії - це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, способу документального викриття нестач, розтрат, привласнень, крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізії здійснюються контрольно-ревізійними службами. Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах та районах у містах.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних позабюджетних фондів, розроблення пропозицій та усунення виявлених недоліків і порушень, запобігання їх виникненню.
Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на їх основі господарських структур різних форм власності привело до необхідності створення органу, в обов'язки якого входило б проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств всіх форм власності, забезпечення консультацій по фінансовим питанням. Таким органом контролю стала Палата аудиторів.
Аудит - це перевірка публічної фінансової звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.
Аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України так і аудиторські фірми, об'єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і на його основі одержати ліцензію. Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів та видає кваліфікаційні сертифікати і ліцензій, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їх об'єднань та фірм. Вся діяльність аудиторів будується на комерційній основі.
Тема 4. Державний бюджет.
1. 1.Суть та роль державного бюджету.
2. Доходи державного бюджету.
3. Витрати державного бюджету.
1. Суть та роль державного бюджету.
Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і парозподіл внутрішнього продукту, є державний бюджет.
Державний бюджет - це система грошових відносин, які виникають між державою, підприємствами різних форм власності та галузевої належності, населенням з формування та використання централізованого фонду державних грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.
Економічний зміст державного бюджету визначається:
- дією економічних законів;
- суттю та функціями держави;
- системою господарювання та виробничими відносинами.
Відношення, які виникають між державою, підприємствами та населенням в процесі формування та використання бюджетних коштів, називають бюджетними відносинами. Їх структура охоплює економічні відносини, що утворюються між:
- державою та і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;
- між державою та населенням у процесі розподілу і перозподілу валового національного продукту;
- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.
Бюджетне регулювання визначають як систему перерозподілу грошових коштів між бюджетами, яка полягає в передачі частини ресурсів бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Бюджетне регулювання передбачає законодавчо закріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлених на даній території, а також збалансування бюджетів за допомогою між бюджетних трансфертів. Бюджетне регулювання спрямоване на збалансування бюджету, тобто досягнення такого стану, коли видатки бюджету дорівнюють його доходам.
До між бюджетних трансфертів відносять: дотацій, субсидій та субвенції.
Дотації - це грошові кошти, які виділяються з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня і не мають цільового призначення.
Субсидії - це грошові кошти, які мають цільове призначення і виділяються з поточного бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня.
Субвенції - це грошові кошти, які мають цільове призначення і виділяються з бюджету розвитку на засадах дольової участі в фінансуванні витрат, які передбачаються.
В організаційному аспекті державний бюджет є планом утворення і використання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави. Бюджети складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація - це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавне і міжнародне порівняння бюджетних даних. Бюджетна класифікація має розділи, параграфи, статті.
Бюджетна класифікація залежить від певних традицій та структури господарства країни. Наприклад, в Україні видатки згруповані з застосуванням відомчо-галузевих ознак (розділи - народне господарство, соціально-культурні заходи, управління; параграфи - галузі, заходи; статті - заробітна плата, стипендії тощо). Доходи згруповані за принципом предметної класифікації. За основу взято вид платежу, платіж - це розділ (податок на добавлену вартість, платежі з прибутку). Глави - міністерства та відомства, а параграфи - галузі народного господарства. Статті в доходах майже не використовуються.
2. Доходи державного бюджету
Доходи державного бюджету відображають економічні відношення, які виникають у держави з підприємствами та громадянами в процесі формування бюджетного фонду країни. Формою проявів цих відносин є різні види платежів підприємств та населення до державного бюджету, а матеріальним втіленням - грошові засоби, які мобілізуються до бюджетного фонду. Бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту; з другого боку - об'єктом подальшого розподілу вартості, яка сконцентрована у державі. Склад та форми мобілізації грошових засобів залежить від системи та методів господарювання та економічних завдань, які вирішуються суспільством.
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1.Податкові надходження - встановлюються згідно чинного законодавства (загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі);
2.Неподаткові надходження:
- доходи від власності та підприємницької діяльності держави;
- адміністративні збори, доходи від некомерційного та побічного продажу;
- надходження від штрафів та фінансові санкції.
3.Доходи від операцій з капіталом:
- відсотки, які отримує держава від співтовариства з підприємствами та компаніями;
- прибутки НБУ.
4.Трансферти - тобто кошти одержані від інших органів влади, місцевого самоврядування, ін. держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
3. Видатки державного бюджету
Видатки державного бюджету - це економічні відносини, які виникають в зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використання за цільовим, галузевим та територіальним призначенням.
Система видатків державного бюджету - це сукупність конкретних видів бюджетних витрат. Її функціонування залежить від;
- природи та функцій держави;
- рівня соціально-економічного розвитку країни;
- зв'язків бюджету з народним господарством;
- форм надання бюджетних коштів.
Видатки бюджету класифікують за:
1.Функціями з виконанням яких пов'язані видатки - функціональна класифікація видатків;
2.Економічною характеристикою операцій при проведенні яких здійснюються ці видатки - економічна класифікація. За цією класифікаційною ознакою видатки поділяються на: поточні; капітальні; кредитні.
3. Ознакою головного розпорядника бюджетних коштів - відомча класифікація видатків ( головні розпорядники - це бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження розпоряджатися бюджетними коштами згідно з бюджетними призначеннями).
4. Бюджетними програмами - програмна класифікація видатків.
Тема 5. Бюджетна система України.
1. Бюджетна система України.
2. доходи державного бюджету України.
3. Видатки держаного бюджету України.
4. Бюджетні права в Україні.
5. Бюджетний процес в Україні.
1. Бюджетна система України.
Побудова бюджетної системи країни залежить від державного устрою. Адміністративно-територіальний поділ країни визначає кількість ланок бюджетної системи, оскільки кожний орган державної влади має право на свій бюджет.
Бюджетну систему України утворюють:
- Державний бюджет України;
- республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;
- місцеві бюджети.
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет, бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.
Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.
Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений або консолідований державний бюджет.
Організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками називають бюджетним устроєм, який закріплюється Конституцією України та Бюджетним Кодексом України, державним устроєм України та її адміністративно-територіальним поділом.
В Україні побудова бюджетної системи ґрунтується на наступних принципах:
1.Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації та погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою.
2.Принцип збалансованості - витрати бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету за відповідний бюджетний період.
3.Принцип самостійності - державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними державними коштами, державний бюджет не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується також закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів влади розглядати та затверджувати бюджети.
4. Принцип повноти - до складу бюджетів включаються всі надходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування.
5.Принцип обґрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень та витрат бюджету, що здійснюється відповідно до затверджених методик і правил.
6.Принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
7.Принцип субсидіарності - розподіл видатків між державним бюджетом повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
8.Принцип цільового використання означає, що бюджетні кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням.
9.Принцип справедливості і неупередженості означає, що бюджетна система України будується на засадах справедливого розподілу суспільного багатства між територіальними громадами та громадянами.
10.Принцип публічності та прозорості - державний бюджет та бюджет АР Крим затверджуються відповідно ВР України, ВР АР Крим та ін. радами.
11.Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
2. Доходи державного бюджету України.
Доходи державно бюджету включають:
1). Доходи ( за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від сплати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та ін. визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
2). Гаранти і дарунки у вартісному обрахунку;
3). Між бюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
3. Видатки державного бюджету України.
1). Державне управління:
- законодавчу владу;
- виконавчу владу;
- Президента України.
2). Судову владу.
3). Міжнародну діяльність.
4). Фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння НТП загальнодержавного значення, міжнародні наукові та інформаційні дослідження загальнодержавного значення.
5). Національну оборону.
6). Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
7). Освіту:
- спецшколи, засновані на державній власності;
- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
- проф. тех. освіту;
- Вузи, засновані на державній власності.
8). Охорону здоров'я:
- багато профільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні функції;
- клініки науково-дослідних інститутів, спец лікарні, госпіталі для інвалідів ВВВ;
- санаторно - реабілітаційна допомога;
- санітарно-епідеміологічний нагляд.
9). Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей та ін.);
- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям, заходи соціального захисту інвалідів та ін.);
- державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок і сім'ї;
- державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян.
10). Культура і мистецтво:
- національні і державні бібліотеки, музеї, виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки та ін.;
- національні театри, національні та державні музичні колективи та ансамблі та ін.;
- державна підтримка громадських організацій культури та мистецтва, що мають статус національних;
- державні програми розвитку кінематографії;
- державна архівна справа.
11). Державні програми підтримки телебачення та радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств.
12). Фізична культура і спорт:
- державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у загальнодержавних і міжнародних змаганнях;
- державні програми з інвалідного спорту.
13). Програми реставрації пам'яток архітектури державного значення.
14). Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.
15). Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики.
16). Державні інвестиційні проекти.
17). Державні програми з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, охорони НПС, ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійного лиха.
18). Створення та поповнення державних запасів та резервів.
19). Обслуговування державного боргу.
20). Проведення виборів та референдумів
21). Ін. програми, які мають виключно державне значення.
4. Бюджетні права в Україні.
Регулятором функціонування державного бюджету країни поряд з політичними, економічними та організаційними факторами є бюджетне право. Бюджетне право - це сукупність встановлених державою юридичних норм, які регулюють діяльність органів державної влади та управління з складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Загальні основи бюджетних прав визначаються конституцією країни. В Україні бюджетне право країни, Автономної Республіки Крим та місцевих рад народних депутатів встановлено Конституцією України.
В Україні крім Конституції бюджетні права регулюють Бюджетний Кодекс України, прийнятий у червні 2002 р. та Закон України “Про Державний бюджет України”, що приймається щорічно ін. закони, що регулюють бюджетні правовідносини. В законодавчих актах про бюджетні права викладені принципи побудови бюджетної системи, розмежування доходів та видатків між окремими бюджетами, визначено порядок бюджетного процесу.
Правове регулювання бюджетних відносин охоплює відносини, які виникають між різними гілками влади і управління при визначені бюджетів держави, формування доходів і видатків та розподілі і перерозподілі коштів між різними ланками бюджетної системи, а також відносин, що виникають при проведенні бюджетного процесу. Бюджетно - правовим регулюванням є усі форми законодавчого або нормативного впливу держави на органи управління всіх рівнів в галузі бюджету.
У бюджетному праві визначаються:
1). Порядок бюджетного устрою та утворення бюджетної системи України, а також принципи її побудови.
2). Доходи і видатки державного бюджету.
4). Надходження і витрати місцевих бюджетів.
5). Між бюджетні відносини, в т.ч. розмежування видатків між бюджетами, розрахунок видатків, що враховується при визначенні між бюджетних трансфертів.
6). Між бюджетні трансферти.
7). Порядок контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення.
Закон України “Про Державний бюджет” на поточний рік регулює такі питання:
1). Обсяг доходів державного бюджету в млрд. грн.
2). Обсяг видатків державного бюджету в млрд.грн.
3). Обсяг бюджетного дефіциту та джерела його покриття в млрд. грн.
4). Структуру надходжень до державного бюджету в млрд. грн.
5). Розподіл видатків державного бюджету за розпорядниками та бюджетним призначенням в млрд.. грн..
6). Розмір між бюджетних трансфертів в млрд. грн. та ін.
Бюджетним кодексом України регулюються правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
5. Бюджетний процес в Україні.
В бюджетному процесі виділяють етапи: складання проекту бюджету; розгляд бюджету; затвердження бюджету; виконання бюджету; складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Стадії бюджетного процесу в Україні
|
Етапи бюджетного процесу |
Дії відповідальних органів |
Термін виконання |
|
|
1.Складання проекту бюджету |
1.Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. 2.Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-економічні засади бюджетного планування, які використовують для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України. 3.Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. 4.Кабмін подає до Верховної Ради України проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. |
Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань у ВР |
|
|
2.Розгляд Державного бюджету України |
1.Після подання Кабміном проекту закону до ВР Міністр фінансів представляє його на пленарному засіданні. Голова Комітету ВР з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного Кодексу, основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям ВР. |
Подобные документы
Державні фінанси: сутність, функції та їхня структура. Державний бюджет, як центральна ланка системи фінансів України. Аналіз чинної законодавчої й нормативної бази із питань державних фінансів. Основні функції фінансової системи. Державні цільові фонди.
реферат [54,8 K], добавлен 13.12.2014Сутність поняття фінанси, їх структура і функції. Фінансова система та політика, їх основні елементи та інструменти. Управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою стабілізації соціального та економічного розвитку України.
контрольная работа [751,2 K], добавлен 03.03.2011Історія розвитку фінансів, їх види та функції. Фінансова система та її структура, бюджет - її основна частина. Фінансова система України. Центральна ланка фінансової системи країни - державний бюджет. Розподільча та контролююча функції державного бюджету.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 27.09.2011Визначення фінансів, історія їх розвитку, функціональні особливості і види. Фінансова система як сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів. Фінансова система України та функції бюджету в ній.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 07.06.2011Поняття фінансів та фінансової системи. Фінанси - економічна категорія, містить економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Поняття управління фінансами. Органи та методи управління фінансами. Фінансове прогнозування.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 30.12.2008Необхідність державних фінансів. Предмет фінансової науки, історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки. Державні фінанси за економічною сутністю. Розподіл фінансів за рівнями. Державний бюджет як центральна ланка системи фінансів України.
курс лекций [98,5 K], добавлен 05.07.2010Склад фінансової системи Великобританії. Державний бюджет: Консолідований фонд - поточні доходи і витрати; і Національний фонд позик - витрати на капітальні вкладення. Його витрати і прибутки. Спеціальні урядові фонди. Фінанси місцевих органів влади.
реферат [28,2 K], добавлен 30.04.2008Місцеві фінанси, їх сутність, склад і роль у розвитку економічної і соціальної інфраструктури. Бюджети – визначальна ланка фінансових ресурсів місцевого самоврядування: регіональні цільові фонди, фінанси ЖКГ; управління і контроль, зарубіжний досвід.
курс лекций [454,0 K], добавлен 21.11.2010Основне визначення фінансів, історія їх розвитку, види та функції. Фінансова система та її структура. Бюджет як основна частина фінансової системи. Сутність фінансової системи України, державний бюджет як її центральна ланка. Функції бюджету України.
курсовая работа [60,7 K], добавлен 21.06.2011Фінанси підприємств - складова частина фінансової системи. Грошові фонди, фінансові ресурси. Основи організації фінансів підприємств. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи. Зміст та завдання управління фінансами підприємств. Фінансовий механізм.
лекция [85,9 K], добавлен 15.11.2008
