Фінанси підприємства

Формування чистого прибутку, сутність фінансових відносин. Особливості розрахунку показників рентабельності продукції. Сутність грошових розрахунків підприємств. Амортизаційні відрахування як джерело фінансових ресурсів. Підстави та наслідки банкрутства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид шпаргалка
Язык украинский
Дата добавления 21.01.2010
Размер файла 102,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

* максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

* економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

* економія поточних витрат;

* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

* максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Формування ціни реалізації продукції підприємства за складовими

Ринкове ціноутворення -- це процес встановлення цін на товари та послуги, які реалізують на ринку.

Ціна -- грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.

Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.

Встановлення ціни на доцільному рівні, а також прогнозування динаміки цін світового ринку неможливо без врахування основних ціноутворюючих факторів. Їх можна виділити в три групи.

1. Фактори, що впливають на обсяг пропозиції товару:

1.1. Рівень поточних витрат на виготовлення товару.

1.2. Науково-технічний прогрес.

1.3. Ступінь монополізації пропозиції товару.

1.4. Цінова політика виробника товару.

2. Фактори, що впливають на обсяги попиту:

2.1. Корисність товару.

2.2. Науково-технічний прогрес.

2.3. Фінансові можливості покупців товару.

2.4. Зміна цін споріднених товарів.

2.5. Ступінь монополізації попиту.

2.6. Рівень конкуренції на даному сегменті ринку.

3. Фактори зовнішнього впливу (щодо покупців і продавців):

3.1. Фаза економічного циклу в економіці країни.

3.2. Інфляція.

3.3. Короткочасні коливання попиту і пропозиції.

3.4. Заходи державного регулювання і контролю цін.

3.5. Спосіб збуту товару.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій за домовленістю сторін - постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц1 = С + П

де Ц1 - ціна продукції (ціна виробника продукції); С - собівартість продукції; П - прибуток.

Ц2 = С + П + ПДВ,

де Ц2 - ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ - податок на додану вартість.

Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,

де - Ц3 ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість; A3 - акцизний збір.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:

Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН,

де Ц4 - роздрібна ціна продукції; ТН - торгова націнка.

Зміст фінансового плану підприємства та порядок його складання

Фін план > елемент бізнес-плану п-ва, який відображає прогнозний стан його фін ресурсів на перспективний період і використовується для управління поточною та стратегічною фін діяльністю.

Мета розроблення фін плану > визначення прогнозного обсягу фін ресурсів, джерел їх утворення та напрямків використання, контроль за цільовим використанням коштів та виявлення резервів збільшення власних фін ресурсів.

Види фін планів: * стратегічні, * тактичні, * оперативні.

Мета розроблення плану доходів та витрат > визначення суми чистого прибутку п-ва, який формується у плановому періоді, а також узагальнення та координація в часі обсягів доходів та витрат п-ва.

План доходів та витрат складається на рік паралельно з розбивкою на квартали і зазвичай включає такі найважливіші показники:

1) обсяг виробництва (реалізації) > визначається на основі виробничої програми:

Min ОВ в т.беззбитковості = Постійні витати : (Ціна реалізації од. продукції - Сер. змінні витрати на од .продукції)

Цільовий ОВ > визначається, виходячи з необхідного п-ву обсягу чистого прибутку та можливості реалізації продукції при визначеній асортиментній та ціновій політиці.

2) виручка від реалізації продукції > визначається на основі цін на продукцію та планового обсягу реалізації.

3) ПДВ, Акцизний збір

4) Чистий дохід від реалізації = Виручка від реалізації продукції - ПДВ, Акцизний збір

5) Витрати на виробництво > собівартість реалізованої продукції, яка може бути визначена шляхом коригування собівартості виготовленої продукції на зміну залишків готової продукції п-ва. Складові елементи виробничих витрат визначаються методом прямого розрахунку по окремих видах витрат.

6) Валовий прибуток (збиток) = Чистий дохід від реалізації - Витрати на виробництво

7) Інші операційні доходи, ІОД (* реалізації іноземної валюти; * реалізації інших ОА, крім фін інвестицій; * операційна оренда активів; * операційна курсова різниця; * одержані штрафи, пені, неустойки; * списання кредиторської заборг-ті; * одержані гранти та субсидії);

8) Витрати на управління та збут, АВ+ВЗ

9) Інші операційні витрати, ІОВ (* собівартість реалізованої іноземної валюти; * собівартість реалізованих вироб запасів; * операційна оренда активів; * втрати від операційної курсової різниці; * визнані штрафи, пені, неустойки; * втрати від знецінення запасів; * нестачі і втарти від псування цінностей; * сумнівні та безнадійні борги);

10) Прибуток (збиток) від операційної д-ті = Валовий прибуток +ІОД- АВ - ВЗ - ІОВ

11) Доходи від фінансової діяльності, ДФ

12) Витрати від фінансової діяльності, ВФ

13) Доходи від інших видів діяльності, ДІ

14) Витрати від інших видів діяльності, ВІ

15) Прибуток (збиток) від звичайної д-ті до оподаткування = ПОД + ДФ + ДІ - ВФ - ВІ

16) Податок на прибуток від звичайної діяльності, ПнП

17) Прибуток (збиток) від звичайної діяльності = ПЗДдоО - ПнП

18) Надзвичайний прибуток (збиток)

19) Податок з надзвичайного прибутку

20) Чистий прибуток ( соц розвиток, виробничий розвиток, заохочення, дивіденди, інші цілі).

Формування (планування) виручки від реалізації продукції

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації (як власної товарної продукції, так і іншої реалізації), має величезне значення під кутом зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. З цього погляду особливий інтерес для підприємств має обсяг реалізації продукції, за якою завершені розрахунки з покупцями, тобто за якою одержані кошти за відвантажену (відпущену) продукцію покупцям або завершені розрахунки в інший спосіб (бартер, залік тощо). Саме обсяг такої реалізації є важливим об'єктом внутрішнього господарського планування. Маючи план обсягів виручки (причому бажано не тільки на рік, квартал, а й на місяць, декаду, тиждень), підприємство одержує інструмент, що дає змогу володіти ситуацією щодо управління своїми фінансовими ресурсами. Зокрема, він дає можливість мати інформацію про те, скільки й коли підприємство матиме змогу за рахунок грошей, що надходять від покупців і компенсують минулі витрати, вкладати їх у відповідні нові витрати; в які строки воно зможе розраховуватися з бюджетом, з постачальниками, та ін. Дуже важливо, що обсяг реалізації визначає суму прибутку й валового доходу підприємства. Отже, на плануванні виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

Обсяг виручки від продажу (реалізації) у тому розумінні цього терміна, яке йому надається в чинному законодавстві (відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг без прив'язки до факту їх оплати покупцями), головним чином залежить від обсягу виробництва товарів і послуг, асортименту продукції, що виробляється і реалізується, її якості, скорочення складських залишків готової продукції. Обсяг виручки від реалізації продукції, за яку завершені розрахунки з покупцями, крім указаних факторів, залежить також від зростання або, навпаки, зменшення перехідних залишків продукції, відвантаженої (відпущеної) покупцям, але не оплаченої ними. Тобто по суті від стану роботи з організації розрахунків між покупцями й замовниками, бо якщо відбуватиметься зменшення цих залишків, то, природно, збільшуватиметься обсяг виручки від реалізації, і навпаки.

До залишків нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції належать:

залишки готових виробів на складах підприємства;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, які не оплачені покупцями, бо не настав строк їх оплати;

відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, не оплачені в строк покупцями;

товари на відповідальному зберіганні у покупців, що трапляється тоді, коли покупець, одержавши товар, відмовляється від його оплати за мотивами якості, комплектності, строків відвантаження або інших порушень господарських угод щодо поставки товарів.

Планування обсягу реалізації і надходження виручки від реалізації фінансова служба підприємства здійснює з залученням відповідної інформації, якою володіють інші функціональні підрозділи - планово-економічний відділ, відділ збуту, бухгалтерія.

Плановий обсяг виручки від реалізації товарної продукції (Р) обчислюється за всіх відомих методів планування з використанням так званого «рівняння товарного балансу» за формулою:

Р=Ои+Т-Ок, (5.1)

де Г - обсяг товарної продукції на рік (квартал, місяць тощо) за планом підприємства;

Ои і Ок - перехідні залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду.

Оперативне планування на підприємстві

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу. Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.

Класифікація та порядок розрахунку основних показників фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і ефективність використання фінансових ресурсів.

Елементи, що визначають фінансовий стан:

- показники фінансової стійкості (визначаються структурою капіталу);

- показники ліквідності та платоспроможності (визначаються достатністю ГК та збалансованістю грошового обороту);

- показники ділової активності (передбачають оцінк коефіцієнтів оборотності та періодів обороту капіталу);

- показники прибутковості.

У цілому таблиця 9.3 включає 65 показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Однак це не означає, що систематичний аналіз фінансового стану підприємства завжди має здійснюватись за всіма цими показниками.

Формування валового та чистого доходу підприємства

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства.За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

"Валовий дохід є та частина вартості... і виміряна частина валового продукту..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+ прибуток + рента".

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини - необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту).

Чистий дохід - є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід від валового доходу, тому що останній включає в себе заробітну плату, перший же не включає її.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття "прибуток" і "чистий дохід" є однозначними .

Водночас за економічним змістом прибуток - це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.

Санація підприємства: економічна сутність та випадки, коли приймаються рішення про її проведення

Санація підприємства - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, і спрямована на оздоровлення фін.-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації п-ва, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Фінансово-економічні передумови банкрутства: серйозні порушення фін. стійкості п-ва; істотна незбалансованість у часі обсягів грошових потоків п-ва; тривала неплатоспроможність п-ва, викликана низькою ліквідністю його активів.

Види банкрутства п-ва: реальне (просте) - пов'язане з реальною втратою активів у рез-ті господарсько-фін. дія-ті без злого наміру, особистої або корпоративної корисливості; фіктивне (навмисне) - є результатом навмисних дій керівництва і (або) його власників щодо «виведення» активів, штучного створення ситуації неплатоспроможності з метою привласнення коштів п-ва, його партнерів та кредиторів.

Кризові явища в дія-ті під-ва, що викликають загрозу банкрутства обумовлені: дією механізму ринкової саморегуляції (погіршенням кон'юнктури ринку, зростанням цін на ресурси, зниженням пропозиції, погіршенням умов доступу до окремих видів ресурсів); неефективним управлінням дія-тю п-ва (незадовільним керівництвом, відсутністю планування, недостатністю фін контролю, недостатністю маркетингових зусиль, незбалансованістю у діях).

Стадії роз-ку кризи на підприємстві:

1.Прихована криза - зниження ефек-ті дія-ті, погіршення показників прибутковості обороту та капіталу, тривалості ОЦ та ФЦ; зниження ринкової вартості п-ва та його акцій; отримання збитків по окремих операціях.

2. Криза платоспроможності - періодичний та все більш тривалий дефіцит ГК; затримка в оплаті поточних платежів; поява простроченої кред. заборгованості та непогашених кредитів; сплата екон-х санкцій за порушення термінів виконання зобов'язань.

3. Юридичне банкрутство - неможливість виконання зовнішніх зобов'язань впродовж одного місяця з моменту їх виникнення; звертання до арбітражу кредиторів під-ва; відкриття справи про банкрутство з ініціативи п-ва або його кредиторів.

Доходи підприємства: види, особливості формування та відображення у фінансовій звітності

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином, TR=PxQ, де TR (Total Revenue) - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, P (Price) - ціна, Q (Quanting) - кількість проданої продукції. Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства.

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва фірми і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, і передусім -- податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою низки показників, що поділяються на абсолютні та відносні. До абсолютних показників належить прибуток підприємства, що іноді ототожнюють з поняттям "дохід", а до відносних -- рентабельність підприємства.

дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт без врахування податку на додану вартість та акцизний збір.

Дохід класифікується по наступним групам:

Дохід від реалізації;

Інші операційні доходи;

Дохід від участі в капіталі;

Інші фінансові доходи;

Інші доходи;

Надзвичайні доходи;

Доход від реалізації продукції, робіт, послуг відбиває загальний доход (виторг) від реалізації:

товарної продукції;

товарних послуг;

нетоварних послуг структурних підрозділів, що не відносяться до промислової діяльності;

продукції комбінату харчування;

будівельних матеріалів і надання послуг будівельним комплексом.

Доход від реалізації продукції відбиває загальний доход (виторг) від реалізації, тобто без відрахування наданих знижок, повернення проданих товарів і податків із продажу.

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних предметів і ін.); доходи від операційної оренди активів (майна); доходи від операційної курсової різниці по операціях в іноземній валюті;

До складу доходу від участі в капіталі включається доход від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства, облік яких ведеться по методу участі в капіталі.

До інших фінансових доходів відносяться доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди від підприємств, що не є асоційованими, дочірніми і спільними; відсотки по облігаціях і інших цінних паперах; інші доходи від фінансової діяльності.

В інші доходи включаються: доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від реалізації необоротних активів; доход від реалізації майнових комплексів; доход від неопераційної курсової різниці; доход від безоплатно отриманих активів; інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не зв'язані з операційною діяльністю підприємства.

Надзвичайні доходи - доходи, що виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних аварій і т.п.). До них відносяться: відшкодування утрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження утрат від стихійних лих і техногенних аварій; доходи від інших чи подій операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій.

Характеристика системи показників ліквідності і платоспроможності підприємства, порядок їх розрахунку

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.Існуе декілька розрахунків ліквідності:

1) Коефіцієнт загальної ліквідності (ЗКП): ЗКП = ПА / ПЗ, де ПА та ПЗ - сума відповідно поточних активів та поточних зобов»язань.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності (КШЛ): КШЛ = (ГА+ПФІ+ДЗ) / ПЗ, де ГА - грошові активи та їх еквіваленти, ПФІ - поточні фінансові інвестиції, ДЗ - дебіторська заборгованість.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ): КАЛ = (ГА + ПФІ) / ПЗ.

4) Частка власних обігових коштів ВОК: ВЗ* 100, де ВОК- власні обігові кошти, ВЗ- вартість запасів.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів, які можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називають ліквідними. Ліквідними є оборотні активи, які можна порівняно швидко і без фінансових втрат реалізувати і отримати готівку: виробничі запаси, запаси готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), ліквідні цінні папери тощо. У практиці фінансового аналізу виділяють три рівні ліквідності. Загальний коефіцієнт ліквідності (загальний коефіцієнт покриття), який характеризує платіжні можливості підприємства не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, але і продажу (у випадку потреби), інших елементів матеріальних активів. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, чи достатньо грошових коштів, ліквідних цінних паперів та дебіторської заборгованості для погашення поточних зобов'язань за платежами при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) характеризує, яку частину своїх поточних зобов'язань підприємство здатне негайно погасити.

Характеристика системи показників фінансової стійкості та структури капіталу підприємства, порядок їх розрахунку

Фінансово стійким є підприємство, яке за рахунок власних коштів покриває значну частку активів, н допускає невиправданої дебіторської і кериторської заборгованості та своєчасно розраховується по своїх зобов»язаннях.

Система показників фінансової стійкості:

1) Коефіцієнт фінансування (Кф): Кф = ПК / ВК, де ПК - обсяг залучених позикових коштів у звітному періоді; ВК - власний капітал у звітному періоді.

2) Коефіцієнт автономії (Ка): Ка = ВК / К або ЧА / А, К - загальний обсяг фінанасоих ресурсів підприємства, ЧА - розмір чистих активів, А - вартість активів підприємства на визначену дату.

3) Коефіціент маневрування власних коштів (Км): Км = ВОК / ВК, де ВОК - власний оборотний капітал.

4) Коефіціент маневрування власного та довгострокового позикового капіталу (КМвд): КМвд = ВДКоба / (ВК+ПКд), де ВДКоба - власний та довгостроковий капітал, що інвестовані в оборотні активи; ПКд - довгостоковий позиковий капітал.

5) Коефіцієнт заборгованості (Кз): Кз = ПК / К.

6) Коефіцієнт поточної заборгованості (КЗпот): КЗпот = ПКкор. / К, де ПКкор. - залучений короткостроковий позиковий капітал.

7) Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КНд): КНд = (ПКд + ВК) / А, де ПКд - довгостроковий позиковий капітал; А - сукупний розмір активів.

За результатами розрахунків цих коефіцієнтів можна зробити висновки щодо:

- інтенсивності використання позикових коштів;

- ступеня залежності підприємства від короткострокових зобов»язань;

- рівня довгострокової фінансової стійкості підприємства без позикових коштів

Непрямі податки: економічний зміст, порядок визначення при формуванні ціни реалізації продукції та відображення у фінансовій звітності

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), ввізне (імпортне) мито.Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується або у твердих ставках в ЕКЮ (ЄВРО), або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції, включаючи акцизний збір.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги не обкладаються акцизним збором.

Ціна реалізації споживачам імпортних товарів може включати три види непрямих податків: ввізне мито, акцизний збір, ПДВ.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту з придбання імпортних товарів.

Сума акцизного збору, що включається в ціну, визначається у твердих ставках в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються, або за ставками у відсотках до обороту, що включає: митну вартість придбаних товарів, оплату митних послуг, ввізне (імпортне) мито, акцизний збір.

Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний товар).

Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію непрямих податків.

Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи -- суб'єкти господарської діяльності;

організації, установи, що не є суб'єктами господарювання.

Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Характеристика системи показників ділової активності підприємства, порядок їх розрахунку

1) Показники оборотності активів:

- коефіцієнт оборотності сукупних активів (КОа): КОа = ОР / Ас, де ОР - обсяг реалізації, Ас - середня сума сукупних активів.

- коефіцієнт оборотності оборотних активів (КОоба): КОоба = ОР / ОбАс, де ОбАс - середня сума оборотних активів.

- період обороту сукупних активів (ПОа): ПОа = Ас / ОРодн, ОРодн - одноденний обсяг реалізації.

- період обороту оборотних активів (ПОоба): ПОоба = ОбАс / Ородн

- період обороту необоротних активів (ПОнеа): ПОнеа = 1 / (ОРр/Нас) або 100 / НА, де ОРр - обсяг реалізації за рік, Нас - середня сума необоротних активів, НА - річна норма амортизації.

2) Показники оборотності капіталу:

- коефіцієнт оборотності капіталу (КОк): КОк = ОР / Кс, де ОР - обсяг реалізації, Кс - середня сума капіталу.

- коефіцієнт оборотності власного капіталу (КОвк): КОвк = ОР / ВКс, де ВКс - середня сума власного капіталу.

- коефіцієнт оборотності позикового капіталу (КОпк): КОпк = ОР / ПКс, де ВКс - середня сума позикового капіталу.

- період обороту всього капіталу (ПОк): ПОк = Кс / ОРодн, ОРодн - одноденний обсяг реалізації.

- період обороту власного капіталу (ПОвк): ПОвк = ВКс / Ородн

- період обороту позикового капіталу (ПОпк): ПОпк = ПКс / Ородн

Поняття податків з юридичної особи, їх склад та елементи: об'єкти оподаткування, податкові ставки, джерела сплати

Основним джерелом формування доходів бюджету як України так і інших держав виступають податки. Суть податків їх мета і функції визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданням держави.

При з(ясуванні суті податку звернемося спочатку до історичного розвитку данного понятя. “Під податком слід розуміти обов(язковий для громадян платіж відомої долі свого майна або праці з метою задоволення державних або громадських потреб.”

Податок має певні юридичні ознаки:

I. По перше, податок повинен встановлюватись тільки законом, прийнятим органом законодавчої влади.

II. Податок за загальним правило має грошову форму, але є виключення.

III. Податок спачується завжди у бюджет: в державний або місцевий, а також може розподілятися між ними.

IV. Податок повинен бути однаково обов'язковим для всіх суб'єктів і повинен сплачуватися у співвідношенні з платіжними можливостями кожного суб'єкта.

V. Податку притаманні всі властивості обов'язкового платежу, тобто він не є добровільним.

VI. Податок не гарантує його платнику ніякого зустрічного задоволення, він є індивідуально безвідплатним, в той же час він є колективно відплатним платижем, тобто стягнений з особи податок прямо чи опосередковано повертається їй же як члену суспільства.

VII. Сформульована у вітчизняній літературі одна з основних ознак податку (перехід при його сплаті права власності) має виключення для державних підприємств, при сплаті податку якими можна говорити про перехід права оперативного управління у безпосередньо власність держави. На основі цього платежі з прибутку державних підприємств можна вважати податккми.

VIII. Податок не призначений для конкретних виплат. Всі надходження від податків змішуються в бюджеті у вигляді грошових сум, а потім можуть іти на фінансування будя-яких цілей, що становлять загальні інтереси.

IX. Податок стягується у чітко визначені строки і у розмірах, встановлених законодавством.

За формою стягнення податки бувають грошовими і натуральними. На сьогодні в Україні діють в основному грошові податки.

Кожний податок вміщює наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, джерело податку, одиницю обкладання, ставку податку (або квоту), пільги, строк сплати.

Суб'єкт податку (платник податку) - фізична або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок сплатити податок. Це особи, що займаються підприємницькою діяльністю, службовці, робітники, підприємства та інші.

Основна ознака суб'єкту - наявність власного джерела доходу.

Об'єкт податку - все те, що підлягає обкладенню податком (доход або майно) : заробітна плата, прибуток, доход, будівлі, транспортні засоби та інше.

Джерело податку - це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата податку. Співпадає об'єкт з джерелом податку в прибутковому податку з громадян (заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток) та інше.

Одиниця обкладання - це одиниця виміру об'єкту податку та його частина, на яку встановлено податкову ставку. Наприклад, в земельному податку одиницею обкладання буде 1га по землям сільськогосподарського призначення і 1мІ земельної ділянки в населеному пункті.[11]

Ставка податку - розмір податку на одиницю обкладання. Система ставок враховуючи вид діяльності платника податку, включає: базову ставку, занижену або підвищену ставку.

Базова (основна) ставка - це ставка без обліку особливостей суб'єкта або вида діяльності. В Україні прийняті базові ставки по податку на прибуток - 30%, по податку на додану вартість - 20%.

Занижена податкова ставка враховує визначні особливості платника та скорчує податковий тягар на нього.

Підвищена податкова ставка враховує специфічну форму діяльності або отримання прибутку та перевищує основну, базову (наприклад, застосування повної ставки мита).

В залежності від побудови податків Розпутенко І.В. розрізняе:

1) тверді ставки - встановлюються в абсолютній сумі на одиницю об'єкта;

2) дольові ставки - виражаються у визначених долях об'єкта обкладання. У сучасних умовах, в основному, суб'єкти податку, застосовують ставки виражені у відсотках.

Характеристика системи показників прибутковості підприємства, порядок їх розрахунку

Показники рентабельності - характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності і визначають загальну ефективність використання активів та вкладеного капіталу.

1) Коефіцієнт рентабельності сукупних активів(Ра): Ра = ЧП / Ас, де Чп - чистий прибуток.

2) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Рвк): Рвк = ЧП / ВКс

3) Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції (Роб): Роб = ЧП / ВР, де ВР - виручка від реалізації продукції.

4) Коефіцієнт рентабельності поточних витрат (Рвит): Рвит = ЧПо / ВО, де ЧПо - чистий прибуток від операційної діяльності, ВО - витрати обігу.

5) Коефіцієнт рентабельності інвестицій (Рі): Рі = ЧПі / ІР, де ЧПі - чистий прибуток від інвестиційної діяльності, ІР - сума інвестиційних ресурсів.

Факторинй аналіз активів підприємства може бути досліджений за допомогою моделі «Дюпон-каскад».

Загальнодержавні податки і збори з юридичних осіб: склад, порядок визначення та сплати основних податків до бюджету

Податок на прибуток підприємств (25%). Об'єктом оподаткування є прибуток підприємства. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25% до об'єкта оподаткування.

Податок на додану вартість (20%). Ставка податку становить 20% і додається до ціни товарів (робіт, послуг). ПДВ сплачують всі юридичні особи. При експорті продукції ПДВ не сплачується.

Податок на землю. Оплата за користування землею проводиться у формі земельного податку або орендної плати, які визначаються відповідно до нормативно-грошової оцінки землі.

Акцизний збір. Збір з підакцизних товарів (наприклад: спиртні напої, сигарети, машини, бензин та ін.), який включається у їхню ціну.

Місцеві податки і збори. До таких платежів належать: комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір, збір за використання місцевої символіки та інші, які є обов'язковими платежами та які, згідно iз законом, запроваджуються i скасовуються органом місцевого самоврядування на території вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиниці та зараховуються до його бюджету.

Єдиний податок. Поряд з загальною системою оподаткування існує спрощена, яка базується на сплаті єдиного податку: згідно українського законодавства, підприємство має можливість сплачувати єдиний податок за умови, що кількість працівників не перевищує 50 чол. і об'єм виручки від реалізації не перевищує 1 млн грн. При цьому підприємство обирає одну із наступних ставок податку: 6% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за умови сплати ПДВ або 10% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без сплати ПДВ.

Митне регулювання:

Кожна юридична особа, що здійснює експортно-імпортні операції, зобов'язана зареєструватись у митному офісі за місцем знаходження. Товари, що перетинають митний кордон України, повинні бути задекларовані у митному офісі імпортером або ж ліцензованим митним брокером від імені імпортера. Імпорт товарів повинен підтверджуватися відповідними документами.

Характеристика системи показників ринкової активності підприємства, порядок їх розрахунку

Показники ринкової активності:

Прибуток на акцію.

Цінність акції.

Дивідендна дохідність акції.

Дивідендний вихід.

Коефіцієнт котирування акцій.

Прибуток на акцію - робить можливим оцінку розмірів доходів, що спрямовуються на споживання і нагромадження і припадають на одну акцію:

де Па - прибуток на акцію дорівнює П - сума чистого прибутку відняти Пр - відсотки за користування позиковими коштами поділити на Ое - кількість емітованих акцій;

Метою цього Стандарту є опис принципів для визначення та подання прибутку на акцію, що покращить зіставність показників діяльності різних суб'єктів господарювання у тому самому періоді, а також того самого суб'єкта господарювання в різних облікових періодах. Навіть якщо дані про прибуток на акцію обмежені через різну облікову політику, застосовану для визначення "прибутку", послідовне визначення знаменника підвищує корисність фінансової звітності. Цей Стандарт зосереджується на знаменнику для обчислення прибутку на акцію.

Поточна дисконтована цінність цінних паперів, наприклад акцій, які мають

змінні потоки платежів, визначається: де - платежі у відповідному році,

- процентні ставки у відповідному році.

Сучасна цінність акції дасть уяву про загальну доходність акції.

Для визначення окупності інвестицій у будівництво, наприклад, фабрики за

років, фірма обчислює їх чисту сучасну цінність.

Чиста сучасна цінність - це дисконтована цінність потоків очікуваних

прибутків за мінусом суми інвестиційних видатків

Визначимо очікувану дохідність акції, враховуючи один період.

Припустимо, що інвестор купує акцію в момент t0 за ціною Р0; у момент ti

він отримує дивіденди D1 і продає акцію за ціною P1. Згідно з формулою

(13.8) для оцінки фінансових активів:

звідки очікувана дохідність акції kА становить:

Перша складова kк відображає капітальний дохід за акцією від зростання

її ринкової ціни, друга kд -- дивідендний дохід.

Обсяг реінвестованого прибутку залежить від дивідендного виходу - проценту прибутку, який виплачується акціонерам. Тому рішення про виплату дивідендів є одночасно рішенням про фінансування інвестицій. В силу цього, з точки зору фінансового управління показник дивідендного виходу є головним аспектом дивідендної політики компанії. Іншими характеристиками дивідендної політики є: стабільність дивідендів, фактори, які впливають на показник дивідендного виходу, виплата дивідендів акціями, наслідки дивідендної політики.

Коефіцієнт котирування акцій - відношення ринкової ціни простої акції до балансової ціни.

Ці коефіцієнти можуть бути розраховані лише для акціонерних товариств, акції яких котируються на біржах (електронних торгівельних системах).

Акції більшості українських акціонерних товариств не котируються на біржах, а тому для них не можуть бути розраховані коефіцієнти цієї групи.

Для розрахунків коефіцієнтів цієї групи використовуються дані ринкових торгів акціями, а також дані Звіту про фінансові результати ф.2 і балансу ф.1.

Прибуток як результат фінансової діяльності підприємства: види та динаміка

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

Характеристика системи показників оцінки майнового стану підприємства, порядок їх розрахунку

Показники майнового стану:

Активна частина основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт оновлення.

Коефіцієнт вибуття.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства. На рис 8.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства. Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк;

Кв = Фв / Фк,

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання

Фактори, що впливають на формування прибутку підприємства

об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Фінансові джерела санації підприємств

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство:

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.


Подобные документы

  • Джерела формування фінансових ресурсів. Прибуток і амортизаційні відрахування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів. Удосконалення процесу управління власним капіталом на підприємстві.

    курсовая работа [84,3 K], добавлен 04.09.2007

  • Організація грошових розрахунків в діяльності підприємства. Сутність готівкової та безготівкової форм розрахунків. Аналіз здійснення фінансових розрахунків (на прикладі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"). Рекомендації щодо вдосконалення фінансових розрахунків.

    курсовая работа [81,9 K], добавлен 18.05.2015

  • Склад та джерела формування фінансових ресурсів підприємства - не грошових коштів, а джерел, спрямованих на формування активів. Проблеми ефективного формування, використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсів будівельних підприємств.

    курсовая работа [248,6 K], добавлен 02.03.2011

  • Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".

    курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010

  • Економічна сутність і види фінансових ресурсів державного підприємства. Особливості їх структури і нормативно-правового регулювання. Аналіз показників фінансового стану БЦДСС, оцінка структури джерел формування фінансових ресурсів, шляхи оптимізації.

    дипломная работа [732,1 K], добавлен 13.04.2012

  • Економічна сутність, механізм здійснення і способи розрахунку податку на прибуток підприємств. Використання власного капіталу, кредиторської заборгованості, довгострокових бюджетних зобов'язань для формування фінансових ресурсів державного підприємства.

    реферат [23,3 K], добавлен 26.10.2010

  • Зміст фінансових ресурсів. Оборотні та необоротні кошти як джерело формування фінансових ресурсів. Фінансування підприємств за допомогою власного і позичкового капіталу. Оцінка фінансової стійкості в залежності від забезпеченості власними засобами.

    курсовая работа [58,6 K], добавлен 20.01.2010

  • Сутність і порядок формування фінансових результатів підприємства. Аналіз прибутку та рентабельності діяльності ВАТ "Полтавасортнасіннєовоч". Напрями вдосконалення обліку і звітності про фінансові результати. порядок використання прибутку на підприємстві.

    дипломная работа [684,2 K], добавлен 23.11.2011

  • Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура, джерела. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Гранд Маркет", оцінка його фінансово-економічного стану. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.

    курсовая работа [791,1 K], добавлен 24.07.2011

  • Виручка від реалізації продукції – основне джерело доходів підприємства. Планування виручки від реалізації продукції та її зростання. Використання виручки для формування фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація формування виручки на підприємстві.

    курсовая работа [174,9 K], добавлен 10.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.