Джерела формування фінансових ресурсів підприємства в умовах ринкової економіки

54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерела формування фінансових ресурсів підприємства в умовах ринкової економіки

Вступ

За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі і насамперед - сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також системи оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком).

Актуальність теми даної роботи зумовлена винятковою роллю, що належить фінансовим ресурсам у життєдіяльності підприємства, а також складності управління процесом формування фінансових ресурсів і подальшим їх розміщенням в умовах перехідної економіки України.

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні спостерігається нестача фінансових ресурсів у багатьох суб'єктів господарювання. Нестача фінансових ресурсів негативно впливає на виробничо-господарську діяльність підприємств, спричиняє виникнення та зростання заборгованостей перед суб'єктами господарювання, по оплаті праці та сплаті податків. При цьому зменшуються можливості фінансування подальшого розвитку підприємств, скорочуються надходження до бюджету. За цих обставин важливого значення для здійснення фінансово-господарської діяльності набуває формування в достатньому обсязі фінансових ресурсів підприємств.

Фінансові ресурси підприємств є одним із найважливіших для забезпечення їх діяльності видом ресурсів, але в той же час досить складним для дослідження. Здатність фінансових ресурсів трансформуватись у матеріальні, інтелектуальні, технічні, інноваційні та інші види ресурсів обумовлює їх вагомість у фінансово-господарській роботі підприємства.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Бердар М.М., Біла О.Г., Грищенко Т.В., Данілов О.Д., Дмитренко Г.В., Кірейцев Г.Г., Лігоненко Л.О., Мельник Л.Г., Партин Г.О., Рибалко Н.О., Семенов А.Г., Стецюк, П.А.

Метою роботи є вивчення сутності фінансових ресурсів підприємств, науково-методичних основ їх формування та розробка пропозицій по його вдосконаленню для забезпечення господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Завданнями роботи є: дослідити теоретичні основи формування фінансових ресурсів підприємства; проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства ВАТ «Гранд Маркет»; запропонувати шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.

Предметом дослідження даної роботи є сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, використанням і керуванням фінансовими ресурсами підприємств.

Об'єктом дослідження є фінансова діяльність підприємства ВАТ «Гранд Маркет».

Методологічну основу курсової роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (аналіз і синтез, порівняльний, метод узагальнення даних). Дослідження побудоване на методологічних засадах економічної теорії, теорії світової економіки тощо.

При написанні роботи використовувалися закони України, декрети Кабінету Міністрів, Положення стандарту бухгалтерського обліку, статистичні дані, статті у періодичних виданнях, підручники, монографії.

1 Теоретичні основи формування фінансових ресурсів підприємства

1.1 Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура

В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі. Багато визначень, що подаються в словниках та науковій літературі не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю.

Фінансові ресурси підприємств є центром уваги як класиків, так і сучасників економічної науки, однак на сьогодні залишається достатньо багато суперечностей щодо визначення термінів, класифікацій, категорій тощо. Широко розповсюдженим є визначення категорії «фінансові ресурси підприємства» як його грошових коштів. Останнім часом з'являється все більше публікацій, де фінансові ресурси розглядаються дещо з іншої точки зору - як найбільш ліквідні активи. Таким чином, з метою підвищення ефективності фінансового менеджменту на підприємствах доцільним є дослідження економічної сутності фінансових ресурсів, результатом якого буде чітке та лаконічне визначення цієї категорії, що відповідатиме сучасним умовам функціонування підприємств.

Так, фінансово-кредитний словник за часів СРСР, визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Бірман О.М. характеризує фінансові ресурси як виражену в грошах частину національного доходу, сконцентровану безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на ниті розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби.

Сичов М.Г. підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження і грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продукту і національного доходу.

Гуйда Т.В. визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва 25, с. 13.

На думку Іванілова О.С., фінансові ресурси - це кошти, шляхом яких відбувається відділення тієї частини сукупного суспільного продукту, які без порушення об'єктивної пропорційності суспільного виробництва можуть бути спрямовані на розвиток соціально-економічної мети в цілому 9 с. 319.

Деякі автори визначають фінансові ресурси як активи підприємства. Вони стверджують, що підприємство для своєї роботи повинно мати у наявності певні засоби, які мають вартість, або фінансові ресурси. Ці засоби називаються активами. Ця точка зору повніше розкриває економічну сутність фінансових ресурсів, ніж ототожнення фінансових ресурсів з грошовими коштами. Уточнюючим є визначення П.А. Стецюк, який охарактеризував фінансові ресурси як «найбільш ліквідні активи, які забезпечують неперервність руху грошових потоків підприємства у процесі реалізації його планів та виконання зобов'язань» 22, с. 111]. П.А. Стецюк визначив критерій, згідно з яким певні активи зараховуються до складу фінансових ресурсів - це висока ступінь ліквідності. Ліквідність означає здатність перетворення активів фірми, цінностей в готівкові гроші. Найбільш ліквідними вважаються ті активи, які здатні перетворитися на грошову форму за максимально короткий час і при цьому зберегти свою вартість. Виділення ступеня ліквідності активу як критерію віднесення його до фінансових ресурсів пов'язано с цільовим призначенням фінансових ресурсів, яке визначено багатьма вченими-економістами - погашення фінансових зобов'язань підприємства

Щоб сформулювати поняття «фінансові ресурси» необхідно виходити з поняття «ресурси». Слово «ресурси», походить від французького «ressource» що означає - допоміжний засіб, тобто, щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі. В економічній теорії ресурси прийнято поділяти на чотири групи.

54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Складові ресурсів виробництва

Природні, матеріальні, трудові ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються «базовими». Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва, тому їх відносять до похідних.

Тому, враховуючи специфічність поняття фінансів підприємств, для визначення поняття фінансових ресурсів підприємств можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. а саме:

- джерело створення фінансових ресурсів;

- форма виявлення фінансових ресурсів;

- цільове призначення фінансових ресурсів.

Отже, можна сформулювати визначення фінансових ресурсів підприємств, характеризуючи їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу виручки та прибутку й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб В цьому визначенні виражені економічна основа, зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення. Хоча необхідно зазначити, що у наведеному визначенні не враховується можливість безфондового існування фінансових ресурсів25, с. 15.

Підводячи підсумок дослідження великої кількості визначень терміну «фінансові ресурси», О.Л. Хотомлянський та І.0. Сінєнко роблять висновок, що «враховуючи всю різноманітність думок на визначення сутності фінансових ресурсів автори єдині щодо їх призначення - вони необхідні для виконання підприємствами своїх фінансових зобов'язань, здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання» [27, с. 146]. Погашення фінансових зобов'язань підприємства здійснюється за допомогою найбільш ліквідних активів. Ліквідними активами є самі гроші, золото, короткострокові державні цінні папери, кошти на поточних рахунках в банках, акції, облігації, векселя, що можна реалізувати, майнові цінності, які можна швидко продати, векселя, за якими настав строк платежу. При визначенні рівня ліквідності враховується період часу, який необхідний для того, щоб актив перетворився на грошову форму. Але важливим є не тільки швидкість перетворення, а й збереження вартості активу. Адже ситуація, коли актив швидко перетворюється в грошову форму, але при цьому втрачає частину своєї вартості, є негативною для підприємства. Найбільш ліквідним активом вважаються грошові засоби, оскільки вони є універсальним засобом платежу й не потребують часу для перетворення. Абсолютна ліквідність грошей є причиною того, що багато науковців визначили фінансовими ресурсами саме грошові засоби. Однак гроші в національній валюті можуть втратити частину своєї вартості через інфляційні процеси в економіці країни, а збереження вартості коштів в іноземній валюті прямо залежить від коливання курсу валют на міжнародному та внутрішньому валютному ринках. Також слід враховувати той факт, що в умовах гіперінфляції та кризового стану економіки гроші не завжди є бажаним засобом платежу. Таким чином, грошові засоби є не єдиним інструментом погашення зобов'язань. За умови нестабільної економічної ситуації в країні кредитори звертають увагу на інші види активів підприємства, які більш надійно зберігають свою вартість. Також досить поширеним способом погашення заборгованості є бартер або взаємний залік заборгованостей контрагентів підприємства За таких умов сплати грошові кошти участі не беруть. Але виконується функція фінансових ресурсів - погашення зобов'язань. Тобто обмеження складу фінансових ресурсів лише грошовими коштами не відповідає реальним умовам функціонування сучасних суб'єктів господарювання. Тобто платіжним засобом може бути кожний актив, на який є платоспроможний попит 16, с. 5].

Таким чином, на основі дослідження економічної сутності фінансових ресурсів визначено, що фінансові ресурси підприємства - це сукупність активів підприємства, сформованих із зовнішніх та внутрішніх джерел, що знаходяться в розпорядженні підприємства на правах власності або тимчасового володіння і які використовуються для погашення фінансових зобов'язань та забезпечення безперервності функціонування підприємства. Таке визначення найбільш точно відображає економічну сутність фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси виступають матеріальним носієм фінансових відносин. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства 6, с. 16.

Роль фінансових ресурсів у діяльності підприємства полягає у тому, що:

· фінансові ресурси є одним із основних факторів виробництва, оскільки поряд із трудовими та матеріальними ресурсами формують виробничий потенціал підприємства;

· вони здатні генерувати дохід у різних сферах діяльності підприємства (навіть ізольовано від виробничого процесу: позиковий капітал, який приносить дохід у вигляді позикового відсотка);

· фінансові ресурси в процесі свого функціонування забезпечують інтереси різних суб'єктів економічних відносин:

- власників - є головним джерелом формування їхнього добробуту;

- персоналу - у процесі поєднання цих двох факторів утворюється додана вартість і забезпечується отримання коштів для оплати праці;

- держави - за рахунок сплати податків господарюючих суб'єктів відбувається наповнення бюджету.

· фінансові ресурси (за умов позитивної їхньої динаміки) свідчать про ступінь ефективності господарської діяльності підприємства.

Фінансові ресурси підприємств, переважаючою формою виявлення яких є фонди грошових коштів, мають наступні характерні ознаки:

· фінансові ресурси як у статичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать або державі, або підприємствам, або приватному сектору економіки, або населенню;

· фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;

· формування і використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими та нормативними актами.

Формування фінансових ресурсів базується на дотриманні певних принципів.

1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Реалізація цього принципу передбачає проведення розрахунків обсягу і структури необхідних фінансових ресурсів, які б забезпечували нормальні умови господарської діяльності на всіх стадіях життєвого циклу підприємства.

2. Забезпечення відповідності обсягу залучених фінансових ресурсів обсягу сформованих активів. Дотримання цього принципу забезпечує достатність фінансових ресурсів для фінансування необхідної суми активів підприємства.

3. Забезпечення високоефективного використання фінансових ресурсів під час господарської діяльності підприємства передбачає дотримання певної відповідності між складовими фінансових ресурсів і напрямами їх використання, що сприяє підвищенню ефективності його господарської діяльності.

4. Забезпечення оптимальності структури джерел фінансування з позиції ефективного їх функціонування. Принцип передбачає формування певного співвідношення між власними і позиковими ресурсами підприємства, яке в сукупності з напрямами їх вкладань забезпечує ефективність функціонування фінансових ресурсів на підприємстві.

5. Забезпечення мінімізації витрат щодо формування фінансових ресурсів із різних джерел. Реалізація цього принципу пов'язана з розрахунком вартості кожної окремої складової фінансових ресурсів та залучення його із таких джерел, які б забезпечували мінімальні витрати із формування та використання певних видів власних та позикових фінансових ресурсів.

Ураховуючи значний вплив фінансових ресурсів на діяльність підприємства, їх можна класифікувати за певними ознаками.

За об'єктом інвестування виділяють капітал:

- основний - характеризує частину фінансових ресурсів підприємства, яка спрямована на фінансування його необоротних активів;

- оборотний - є частиною фінансових ресурсів, що формує сукупність оборотних активів підприємства.

За метою використання:

- виробничий капітал - визначає частину фінансових ресурсів підприємства, що інвестовані в його активи для здійснення поточної (операційної) діяльності;

- позиковий капітал - частина фінансових ресурсів, що використовуються для інвестування в грошові інструменти (депозитні вклади) та боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати);

- спекулятивний капітал - частина фінансових ресурсів, що використовуються під час здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій.

За належністю підприємству розрізняють:

власні фінансові ресурси (власний капітал) - характеризують загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності;

позикові фінансові ресурси (позиковий капітал) - кошти, що залучаються підприємством для фінансування діяльності на загальних умовах кредитування (строковості, повернення, платності, забезпеченості).

При вивченні правових норм, які регулюють фінансову діяльність підприємств (у широкому розумінні слова), треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового простору, створеного в державі, найконцентрованіший вираз якого відбитий у Конституції України. Вона є важливим джерелом фінансового права. Конституція України регулює бюджетні права органів державної влади та управління і права, пов'язані з забезпеченням фінансової політики держави. Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний прояв у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають закони України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», низка законів України щодо загальнодержавних цільових фондів у сфері соціального страхування і соціального забезпечення, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Бюджетний кодекс України, кілька Декретів Кабінету Міністрів, зокрема «Про акцизний збір», «Про місцеві податки та збори».

1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Фінансові ресурси підприємств є економічною основою господарської діяльності. Вони уособлюють власний капітал, авансований у матеріальні і нематеріальні активи підприємства. Їх формування зумовлено потребою забезпечити підприємству фінансову незалежність (автономію), і господарсько-оперативну самостійність. Сформоване за рахунок власного капіталу майно (активи) є матеріальним забезпеченням (гарантом) ліквідності боргових зобов'язань. Чим більша частка активів сформована за рахунок власного капіталу, тим більша гарантія погашення боргу кредиторам, вищий імідж підприємства як ділового партнера.

За джерелами створення до складу фінансових ресурсів підприємства відносяться:

- Статутний капітал (кошти за продаж акцій та пайові внески учасників);

- Чистий прибуток підприємства;

- Амортизація (зношення основних фондів та нематеріальних активів);

- Фонди спеціального призначення;

- Резервний капітал;

- Самофінансування;

- Стійкі пасиви (постійна кредиторська заборгованість);

- Інші джерела.

Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення 6, с. 16-17.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємству необхідно авансувати у господарську діяльність власного капіталу в розмірі не менше ніж 50% загальної потреби у грошових ресурсах. Його наявність забезпечує підприємству фінансову незалежність і дає можливість залучити в господарській оборот ресурси банків та інших кредиторів. Склад і призначення власного капіталу підприємства розглядається на рис. 2.1.

Статутний капітал формується за рахунок внесків власників і учасників підприємства. Його величина фіксується в установчих документах статутних підприємств.

Цей капітал є початковою сумою власного капіталу підприємства (первісне джерело інвестування і формування майна), що інвестується у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається законодавством (для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм) і не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Сума статутного капіталу повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах 26, с. 202.

Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків (основних і додаткових) членів кооперативів та їх спілок.

Додатковий вкладений капітал мас місце в акціонерних товариствах і характеризує, на яку величину вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Інший додатковий капітал - це капітал, сформований внаслідок дооцінки необоротних активів, вартості актинів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інших видів додаткового капіталу.

Резервний капітал - формується згідно чинного законодавства або установчих документів підприємства за рахунок чистого прибутку з метою створення резервів для надання фінансової допомоги структурним підрозділам, покриття непередбачуваних витрат і збитків, поповнення статутного капіталу.

54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Склад і призначення власного капіталу підприємств

Із економічної точки зору резервний каптал являє собою частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його діяльності (покриття можливих втрат від господарювання). Головним призначенням резервного капітал) є покриття непередбачених витрат, збитків, сплата боргів підприємства при його ліквідації.

Розмір резервного капіталу, як зазначалося вище, залежить від розміру статутного капіталу і регулюється законодавством. Формування резервного капіталу відбувається за рахунок щомісячних відрахувань із чистого прибутку (не менше 5%). Залишки невикористаних коштів резервною капіталу переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток - це величина прибутку, реінвестована підприємством у господарську діяльність 3, с. 15-16.

Прибуток від реалізації продукції - представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції [10, с. 396].

Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Амортизація - економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію з наступним нагромадженням ресурсів для відтворення основних засобів.

Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких істотно впливає на економіку підприємства. Практика свідчить, що висока питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує конкурентоспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує можливості підвищення економічного рівня розвитку підприємства. З іншого боку, знижена питома вага відрахувань продовжує строк обігу засобів, вкладених у придбання основних фондів, і, як наслідок, знижує конкурентоспроможність продукції, призводить до втрати позицій підприємства на ринку 11, с. 139.

Фонди спеціального призначення - джерел власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства [10, с. 400].

Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При тимчасовій недостатності в ресурсах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення.

Кредиторська заборгованість - це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов'язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб'єкт ще повинен виплатити робітникам. Резерв майбутніх платежів створюється за рахунок нагромадження ресурсів, призначених на оплату майбутніх відпусток робітників. Вказані ресурси не належать підприємству або мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства, котре використовує їх на свій розсуд до моменту погашення даної заборгованості.

До зовнішніх джерел фінансування відносять вітчизняні і закордонні фінансові ресурси.

Вітчизняні ресурси фінансування - довготермінові банківські кредити, державні субсидії, емісії цінних паперів, прямі інвестиції, інвестиційний лізинг, цільовий державний кредит.

Іноземні кошти - це прямі інвестиції, портфельні іноземні інвестиції, технічна допомога (гранти), позички міжнародних фінансових інституцій. Класифікація фінансових ресурсів за джерелами формування показано на рис. 2.2 2, с. 17. Джерела фінансування капіталовкладень, їх види, переваги та недоліки показано у додатку В 11, с. 195

До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок благодійних внесків (меценатство), страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор - це юридична або фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство - це двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор - деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від профінансованого ним заходу.



Рис. 2.2 Класифікація фінансових ресурсів за джерелами формування

2. Аналіз фінансових ресурсів підприємства та джерел їх утворення

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Гранд Маркет»

ВАТ «Гранд Маркет» зареєстровано у Виконавчому комітеті Черкаської міської ради від 21.09.2006 р. за №1 026 123 0000 006383. Форма власності - приватна (код 010).

ВАТ «Гранд Маркет» не є засновником інших юридичних осіб.

Місцезнаходження підприємства (платника податків) відповідно до установчих документів (юридична адреса): м. Черкаси, вул. Ільїна, 252.

В структуру ВАТ «Гранд Маркет» входять такі підрозділи:

- Магазин, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1.

- Офісне приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 252.

На балансі ВАТ «Гранд Маркет» рахуються власні офісні, складські приміщення.

Згідно статуту основними видами діяльності підприємства є:

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

- ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку;

- діяльність кафе;

- здавання в оренду власного нерухомого майна.

Основним видом діяльності ВАТ «Гранд Маркет» є роздрібна торгівля продуктами харчування та іншими супутніми товарами через супермаркет та започатковану мережу «Гранд Маркет».

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство визначає облікову політику, форму ведення та форму організації бухгалтерського обліку. Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді Наказу №3 від 02.05.2009 р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на 2009 рік» це основний внутрішній документ, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві, є обов'язковим для виконання всіма службами та працівниками підприємства.

Основними постачальниками товарів для ВАТ «Гранд Маркет» є ПП «Зевс», Завод шампанських вин м. Артемiвськ, ЗАТ «Агроекопродукт», ВАТ «ПБК Славутич», Вiтмарк. Основними покупцями товарів ВАТ «Гранд Маркет» є ВАТ «Бiзнес-Гранд», ПП «Ільдана», ПП «Смачний Хліб».

У підприємства відкрито поточний рахунок в АБ «Укргазбанк» м. Київ.

Станом на 01.01.2010 року у ВАТ «Гранд Маркет» працює 296 осіб. Форма оплати праці працівників - погодинна. На торговельному підприємстві ВАТ «Гранд Маркет» застосовується комп'ютерна форма ведення бухгалтерського обліку (програма «1С» версія 7.7).

Аналізуючи основні економічні показники діяльності підприємства (табл. 2.1), можна зробити висновки, що за період з 2008 по 2009 роки роботи підприємства збільшилися деякі показники діяльності підприємства, зокрема операційні доходи, дохід від реалізації, обсяг власного капіталу, що є позитивним результатом діяльності. Як наслідок, збільшилися також і операційні витрати, адміністративні витрати, кредиторська заборгованість та собівартість продукції. Збільшення останнього показника свідчить про низьку ефективність діяльності підприємства. Негативними показниками також є зменшення обсягу основних засобів, прибутку, дебіторської заборгованості та чисельності працівників.

На підприємстві застосовуються первині документи встановленого зразка, розроблені та затверджені Міністерством Статистики України.

Підприємство складає квартальну звітність, а саме: форма №1 «Баланс» та форма №2 «Звіт про фінансові результати».

Таблиця 2.1. Основні економічні показники діяльності підприємства ВАТ «Гранд Маркет»

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки	Абсолютне відхилення 2009 р. до 2008 р.	Темпи зростання, %
			2008	2009
1.	Основні засоби	тис. грн.	4051	3481	-570	-14,07
2.	Операційні витрати	тис. грн.	11250	13020	1770	15,73
3.	Операційні доходи	тис. грн.	84651	108138	23487	27,75
4.	Прибуток	тис. грн.	1335	1063	-272	-20,37
5.	Дохід від реалізації	тис. грн.	108138	147425	39287	36,33
6.	Собівартість продукції (робіт, послуг, товарів)	тис. грн.	71400	95809	24409	34,19
7.	Чисельність працівників	чол.	301	296	-5	-1,66
8.	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	12679	2268	-10411	-82,11
9.	Кредиторська заборгованість	тис. грн.	18612	19211	599	3,22
10.	Власний капітал	тис. грн.	39670	40605	935	2,36
11.	Адміністративні витрати	тис. грн.	3105	3292	187	6,02

фінансовий ресурс економічний

На підприємстві на початок 2009 року працювало 301 чоловік. 01.03.2009 р. звільнено 15 працівників, 01.08.2009 р. прийнято на роботу 10 працівників.

1.05.2009 р. вибуло основних засобів на суму 810 тис. грн., 01.09.2009 р. введено в дію основних засобів на 240 тис. грн.

2.2 Оцінка фінансово-економічного стану ВАТ «Гранд Маркет»

Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства проводиться на підставі фінансової звітності за 2008-2009 рік підприємства ВАТ «Гранд Маркет».

1. Визначимо середньооблікову чисельність працівників за звітний період:

Ч _{сер. обл.} =

з 01.01.2009 - 01.03.2009 чисельність працюючих становила 301 чол.

з 01.03.2009 - 01.08.2009 чисельність працюючих становила 301-15= 286 чол.

з 01.08.2009 - 31.12.2009 чисельність працюючих становила 286+10=296 чол.

Ч _{сер. обл.} =

чол.

2. Виконуємо розрахунок коефіцієнтів обороту робочої сили по прийому та обороту робочої сили по звільненню за формулами:

1) К_оп =

Ч_пр - чисельність прийнятих працівників за звітний період;

Ч_{сер. обл.} - середньооблікова чисельність працівників.

К_оп = = 0,03

2) К_оз =

Ч_{заг. зв.} - загальна чисельність звільнених працівників за звітний період;

Ч_{сер. обл.} - середньооблікова чисельність працівників.

К_оз = = 0,05.

Згідно розрахунків коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню перевищує коефіцієнт обороту робочої сили по прийому (0,05>0,03), а це означає, що загальна чисельність працюючих на даному підприємстві має тенденцію до зменшення.

3. Визначимо продуктивність та трудомісткість праці працівників підприємства.

Продуктивність праці працівників обчислюємо за формулою:

П_р =

Q - дохід від реалізації продукції.

П_р 2008= = 369;

П_р 2009= = 503.

З розрахунків видно, що рівень продуктивності праці у 2009 році збільшився. Це означає, що відбулося підвищення ефективності праці працівників на підприємстві.

Трудомісткість праці працівників підприємства обчислюємо за формулою:

Т_р =;

Т_р 2008= = 0,003;

Т_р 2009= = 0,002.

Згідно розрахунків помітно, що рівень трудомісткості у 2009 році зменшився порівняно з 2008. А це означає, що затрати праці на виробництво одиниці продукції зменшилися.

4. Розраховуємо коефіцієнт фізичного зносу основних засобів за формулою:

К_фз = ;

А_сум. - сума амортизаційних відрахувань;

В_п - первісна вартість основних засобів.

К_фз 2008 = = 0,168;

К_фз 2009 = = 0,231.

Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів у 2009 році збільшився порівняно з 2008 (0,231>0,168) - це свідчить про погіршення технічних та економічних характеристик основних засобів.

5. Визначаємо середньорічну вартість основних засобів на підприємстві за формулою:

S_поч. - вартість основних засобів на початок періоду;

S_вв - вартість введених основних засобів;

S_вив - вартість виведених основних засобів;

T_вв - термін до кінця року з моменту введення в експлуатацію основних засобів;

T_вив - термін до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних засобів.

S_сер. = = 3591.

6. Виконуємо розрахунок коефіцієнтів оновлення основних засобів та вибуття основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів:

К_он =

К_он = = 0,069

Коефіцієнт вибуття основних засобів:

К_виб =

К_виб = = 0,199.

Проаналізувавши розрахунки, бачимо, що частка введених основних фондів у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду дорівнює 0,069, а рівень інтенсивності вибуття основних фондів дорівнює 0,199.

Коефіцієнт вибуття фондів перевищує коефіцієнт оновлення, тобто зріс рівень зносу фондів і погіршився їх технічний стан.

7. Розраховуємо показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та рентабельності основних засобів.

Показник фондовіддачі обчислюємо за формулою:

Ф_від =

Ф_від 2008 = =30,11;

Ф_від 2009 = = 41,05.

З розрахунків видно, що ефективність використання основних засобів у 2009 році збільшилася порівняно з 2008 роком (41,05 >30,11), що й характеризує показник фондовіддачі.

Показник фондомісткості обчислюємо за формулою:

Ф_м =

Ф_м 2008 = = 0,033;

Ф_м 2009 = = 0,024.

Розраховані показники свідчать, що для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. підприємству у 2008 році було необхідно 0,033 грн. основних виробничих фондів, а у 2009 - 0,024 грн. Тобто фондовіддача має тенденцію до зростання, а фондомісткість - до зменшення, що свідчить про позитивний розвиток підприємства.

Показник фондоозброєності обчислюємо за формулою:

Ф_озб. =

Ф_озб. = =12,26.

Характеризуючи показник фондоозброєності спостерігаємо, що рівень забезпеченості основними засобами підприємства дорівнює 12,26.

Показник рентабельності основних засобів обчислюємо за формулою:

Р_оз =

Пр - прибуток.

Р_оз 2008 = = 37,2%

Р_оз 2009 = = 29,6%.

Характеризуючи показник рентабельності, можна сказати, що розмір прибутку на одиницю основних засобів зменшився в 2009 році порівняно з базовим (29,6<37,2), тобто на даному підприємстві спостерігається тенденція до зниження ефективності його діяльності.

8. Обчислимо значення показників матеріаломісткості, матеріаловіддачі та рентабельності оборотних засобів.

Показник матеріаломісткості обчислюємо за формулою:

М_м =

М_з - матеріальні затрати.

М_м 2008 = = 0,004;

М_м 2009 = = 0,003.

За даними розрахунками ми можемо зробити висновок, що кількість матеріальних затрат на одиницю випущеної продукції зменшилась у 2009 році порівняно з 2008 роком (0,004>0,003). Це свідчить про раціональне використання оборотних засобів.

Показник матеріаловіддачі обчислюємо за формулою:

М_в =

М_в 2008 = = 280,2;

М_в 2009 = = 374,2.

Характеризуючи показник матеріаловіддачі, можна сказати, що вона збільшилась (374,2>280,2), що позитивно характеризує діяльність даного підприємства, а в порівнянні з 2008 роком у 2009 році кожна гривня матеріальних затрат принесла додатково 94 гривні товарної продукції.

Показник рентабельності оборотних засобів обчислюємо за формулою:

Р_оз =

ОЗ_сер - середній залишок оборотних засобів у звітному періоді.

Р_оз 2008= = = 3,314;

Р_оз 2009 = .

Характеризуючи рентабельність оборотних засобів можна сказати, що на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних засобів припадає 3,314 грн. прибутку у 2008 році та 2,639 грн. - у 2009 році. Тобто цей показник зменшився у звітному році порівняно з базовим. Це означає, що ефективність використання підприємством оборотних засобів у 2009 році знизилася.

9. Здійснюємо оцінку фінансово-економічного стану підприємства, визначаючи значення коефіцієнтів: фінансової незалежності, залучення, фінансового важелю (левереджу), платоспроможності, абсолютної ліквідності, покриття, швидкої ліквідності, фінансової стабільності, забезпечення підприємства власними коштами.

Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюємо за формулою:

К_фн =

ЗК - залучений капітал;

ВК - власний капітал.

К_фн 2008 = = 0,484;

К_фн 2009 = = 0,458.

Для ефективного ведення підприємницької діяльності коефіцієнт фінансової незалежності повинен бути менший за 0,5; що й спостерігається на даному підприємстві.

Коефіцієнт залучення обчислюємо за формулою:

К_зал =

ВБ - валюта балансу.

К_зал 2008 = = 0,326;

К_зал 2009 = = 0,314.

Характеризує відносний розмір залучення позичкових коштів для виконання фінансових зобов'язань підприємства порівняно з його статутним фондом (капіталом). На даному підприємстві частка позичкових коштів не перевищує 1/3 власного капіталу, що визнає бізнесову діяльність достатньо ефективною. Крім того, частка позичкових капіталів має тенденцію до зменшення (0,314<0,326), що є позитивною ознакою розвитку.

Коефіцієнт фінансового важелю (левереджу) обчислюється за формулою:

К_{ф лев.} =

ДЗК - довгостроковий залучений капітал.

К_{ф лев.} 2008 =

К_{ф лев.} 2008 = .

У підприємства відсутні довгостокрокові зобовязання. тому коефіцієнт фінансового важелю дорівнює нулю.

Коефіцієнт платоспроможності обчислюється за формулою:

К_пл =

ОА - оборотні активи;

ЗК - залучений капітал.

К_пл 2008 = = 2,28;

К_пл 2009 = = 2,03.

Загальний коефіцієнт платоспроможності дає загальне уявлення про ліквідність балансу підприємства (). Хоча у 2009 році коефіцієнт платоспроможності зменшився порівняно з 2008, здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових зобовязань залишається високою.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється за формулою:

К_{аб л} =

Гк - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

К_{аб л} 2008 = = 1,11;

К_{аб л} 2009 = = 1,46.

Зростання коефіцієнту абсолютної ліквідності свідчить про збільшення частини поточних зобовязань, які можуть бути погашені негайно.

Коефіцієнт покриття обчислюється за формулою:

К_пок =

К_пок 2008 = = 2,28;

К_пок 2009 = = 2,03.

За даними розрахунками ми можем зробити висновок, що на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань припадає 2,28 гр. одиниць оборотних засобів у 2008 році та 2,03 - у 2009 році. Ці значення значно перевищують критичне значення коефіцієнту покриття, яке дорівнює 1, а це свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги як в звітному, так і в базовому періоді.

Коефіцієнт швидкої ліквідності обчислюється за формулою:

К_{ш л} =

К_{ш л} 2008 = = 1,796;

К_{ш л} 2009 = = 1,603.

Розрахувавши цей коефіцієнт можна зробити висновок, що підприємство зможе своєчасно оплатити борги, оскільки 1,796 > 1 у 2008 році і 1,603 > 1 у 2009 році. Величина К_{ш л} = 1 є нормальною і свідчить про можливість своєчасної оплати боргів.

Коефіцієнт фінансової стабільності обчислюється за формулою:

К_фс =

К_фс 2008 = = 2,065;

К_фс 2009 = = 2,187.

Дані розрахунки показують, що у 2008 році власні джерела перевищують запозичені кошти у 2,065 раз, а у 2009 році 2,187 раз. Зростання даного показника свідчить про те, що підприємство стабільне і носно незалежне від зовнішніх фінансових джерел, тому що має достатню кількість власних коштів. Це пояснюється перевищенням даного показника над нормативним значенням.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами обчислюється за формулою:

К_{заб к} =

К_{заб к} 2008 = = 0,674;

К_{заб к} 2009 = = 0,686.

Цей показник показує, що підприємство достатньо забезпечене власними коштами, і власний капітал має тенденцію до збільшення (0,626 > 0,674).

10. Визначаємо рентабельність: продукції, власного капіталу, активів, основної діяльності, звичайної діяльності, продажу продукції або обороту.

Рентабельність продукції визначаємо за формулою:

Р_пр =

С_рп - собівартість реалізованої продукції.

Р_пр 2008 = *100% = 1,87%;

Р_пр 2009 = *100% = 1,11%.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво. Відповідно до розрахунків, рентабельність продукції знизилася порівняно з 2008 роком на 0,76%.

Рентабельність власного капіталу визначаємо за формулою:

Р_вк =

Р_вк 2008 = = 3,37%;

Р_вк 2009 =

Рентабельність власного капіталу підприємства знизилася, що свідчить про низьку ефективність залучення інвестицій у підприємство.

Рентабельність активів визначаємо за формулою:

Р_ак =

СА - середньорічна вартість активів.

СА = 59049;

Р_ак 2008 = = 2,26%;

Р_ак 2009 = = 1,8%.

Отже, рентабельність активів знизилася у звітному періоді на 0,46%, що свідчить про зменшення ефективності викорисання активів підприємства.

Рентабельність основної діяльності визначаємо за формулою:

Р_од 2008 = = 11,87%;

Р_од 2009 = = 8,16%.

Рентабельність звичайної діяльності визначаємо за формулою:

Р_зв.д. 2008 = = 10,8%;

Р_зв.д. 2009 = = 4,89%.

Рентабельність як основної, так і звичайної діяльності підприємства значно знизилася (відповідно на 3,71% і 5,91%), що пояснюється негативними наслідками світової фінансової кризи.

Рентабельність продажу визначаємо за формулою:

Р_пр =

ДР - дохід від реалізації.

Р_пр 2008 = = 1,24%;

Р_пр 2009 = = 0,72%.

За даними розрахунками можна зробити висновок, що з кожної гривні проданої продукції підприємство одержує операційний прибуток у розмірі 1,24 грн. - у 2008 році та 0,72 грн. - у 2009 році. У звітному році порівняно з базовим операційний прибуток знизився, і, водночас, реалізація основної продукції збільшилася, що свідчить про низьку ефективність продажу продукції.

3. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів

3.1 Шляхи оптимізації джерел фінансових ресурсів

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

Формування структури капіталу підприємства залежить від впливу цілого ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів можна віднести галузеві особливості операційної діяльності, кон'юнктуру товарною і фінансового ринків, систему оподаткування прибутку.

Внутрішніми факторами виливу на співвідношення власних і позикових коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства є: стадія його життєвого циклу, рівні рентабельності операційної діяльності та концентрації власного капіталу, фінансовий менталітет власників 26, с. 197.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банків та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Кредити банків дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

В. Столяров 23, с. 114 пропонує здійснити аналіз процесів формування фінансових ресурсів, базуючись на оцінках приросту (зменшення) фінансових ресурсів підприємства з їх класифікацією за джерелами фінансування.

Джерела приросту фінансових ресурсів підприємства:

- чисте внутрішнє самофінансування;

- корпоративне самофінансування;

- комерційне самофінансування;

- фінансове кредитування.

В основі оцінки приросту фінансових ресурсів підприємства за рахунок чистого внутрішнього самофінансування - частина чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства та нарахована амортизація; корпоративного самофінансування - надходження від власників та результати інших операцій, що ведуть до змін у власному капіталі; комерційного самофінансування - чистий приріст зобов'язань, обумовлених операціями комерційного характеру, та інших зобов'язань, крім фінансових - перед банками та іншими фінансовими установами; фінансового кредитування - збільшення фінансових зобов'язань перед банками та іншими фінансовими установами.

Вибір джерел формування фінансових ресурсів також залежить від сфери діяльності, галузевої спрямованості й організаційно-правового статусу.

Наприклад, аналіз складу фінансових ресурсів санаторно-курортного комплексу показав, що основним джерелом фінансування є кошти власного походження. Для покращення фінансового стану підприємств було б доцільно заснувати спеціальну кредитну спілку, основним завданням якої буде забезпечення підприємств санаторно-курортного комплексу необхідними додатковими фінансовими ресурсами шляхом кредитування на пільгових умовах з урахуванням особливостей функціонування санаторно-курортних підприємств 17, с. 108.

І. Блажан 4, с. 89 проаналізувавши особливості формування фінансових ресурсів акціонерних товариств, дійшов висновку, що формування статутного фонду здійснюється шляхом розміщення випуску акцій на ринку. Для збільшення розмірів власного капіталу товариства використовують нерозподілений прибуток і нову емісію акцій.

Зроблено висновок про те, що формування фінансових ресурсів акціонерних товариств в Україні ускладнено дією низки чинників, у тому числі:

- обмеженістю вільних коштів у ринкових суб'єктів для їхнього інвестування в акції створюваних акціонерних товариств або тих, що функціонують;

- підвищеними інвестиційними ризиками у зв'язку із економічною, політичною нестабільністю в суспільстві і недосконалістю нормативно-правової бази, що регулює процес створення й функціонування акціонерних підприємств;

- відсутністю розвиненого і ліквідного вторинного ринку цінних паперів;