Формування фінансових ресурсів підприємств та ефективність їх використання
Призначення фінансових ресурсів у фінансово-господарській діяльності підприємства, їх формування та показники ефективності використання. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ДПТД "Нікітський сад", шляхи удосконалення системи управління.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.03.2012 |
Размер файла | 752,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дипломна робота
Формування фінансових ресурсів підприємств та ефективність їх використання
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства
- 1.1 Сутність фінансових ресурсів та їх призначення у фінансово-господарській діяльності підприємства
- 1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
- 1.3 Показники ефективності використання фінансових ресурсів
- Розділ 2. Аналіз ефективності формування та використання фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад”
- 2.1 Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності ДПТД “Нікітський сад”
- 2.2 Оцінка фінансового стану підприємства
- 2.3 Аналіз складу та структури фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад"
- 2.4 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад"
- Розділ 3. Шляхи удосконалення системи управління фінансовими ресурсами підприємства
- 3.1 Оптимізація фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад" за критерієм максимізації фінансової рентабельності
- 3.2 Оптимізація структури капіталу ДПТД “Нікітський сад" за критерієм мінімізації його вартості та мінімізації фінансових ризиків
- Висновки
- Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
Потенційні можливості функціонування суб'єктів господарювання визначаються обсягом ресурсів, які ними контролюються і від володіння якими очікуються майбутні економічні вигоди. Потенціал підприємства є інтегрованим поняттям, який науковцями розглядається системно і поділяється на такі складові як виробничий, ресурсний, економічний, фінансовий, ринковий, інтелектуальний потенціал тощо. Проте, найважливішим визнається саме забезпеченість фінансовими ресурсами, наявність яких свідчить про потенційну можливість забезпечити потребу в будь-якому іншому виді ресурсів. Фінансові ресурси визначають ресурсний потенціал, який формує виробничий потенціал в цілому, що у кінцевому підсумку визначає економічний потенціал суспільства.
Теоретичні, методичні й практичні питання розвитку фінансової системи підприємств, оптимізації фінансових ресурсів підприємств, управління власними фінансовими ресурсами та економічного механізму функціонування підприємств в умовах ринкової нестабільності розкриті й обґрунтовані в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте результати досліджень не дають повної й комплексної уяви про рівні управління фінансами підприємства, про особливості управління власними фінансовими ресурсами й підвищення ефективності функціонування підприємств в умовах ринкової нестабільності.
Актуальність і практична значимість окреслених проблем, їх недостатнє висвітлення в наукових розробках визначили вибір теми роботи, її мету i завдання, об'єкт, предмет, методи та інформаційну базу дослідження.
Метою дипломної роботи є розвиток теоретичних і практичних засад формування фінансових ресурсів як основи діяльності підприємства, а також дослідження додаткових резервів залучення фінансових ресурсів, аналіз та пошук ефективних напрямів їх використання.
Реалізація мети дипломної роботи передбачає розв'язання комплексу взаємозалежних завдань:
- розкрити економічний зміст та значення фінансових ресурсів в господарській діяльності підприємства;
- охарактеризувати джерела формування фінансових ресурсів;
- розкрити особливості розроблення і реалізації політики використання фінансових ресурсів підприємства;
- дати фінансово-господарську характеристику об'єкта дослідження;
- провести оцінку фінансового стану ДПТД "Нікітський сад" за основними напрямами;
- визначити джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів ДПТД "Нікітський сад";
- провести аналіз ефективності використання фінансових ресурсів ДПТД "Нікітський сад" на основі існуючих моделей;
- навести систему заходів підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами ДПТД "Нікітський сад".
Об'єктом дипломного дослідження є фінансові ресурси підприємства. Дипломна робота виконана на матеріалах Державного підприємства "Торговий дім "Нікітський сад". Предметом дипломного дослідження є процес формування та використання фінансових ресурсів підприємства. У процесі виконання досліджень використано широкий перелік як загальнонаукових, так і спеціальних економічних методів, зокрема: діалектичний метод пізнання й абстрактно-логічний; історико-економічний метод; класифікаційно-аналітичний метод; порівняльного аналізу; статистичні методи; монографічний метод. В процесі дослідження застосовувалися: законодавча база України, навчальні посібники, періодична література, бухгалтерська звітність підприємства.
фінансовий ресурс формування використання
Розділ 1. Теоретичні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства
1.1 Сутність фінансових ресурсів та їх призначення у фінансово-господарській діяльності підприємства
Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах.
Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рух матеріальних цінностей завжди передує рухові фінансових ресурсів [40].
В свою чергу фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виділити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів [5]. Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на весь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень [10].
Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.
На нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів необхідно чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.
В спеціальній літературі під фінансовими ресурсами частіше за всього розуміють грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі [6, 25].
Значна група авторів, зокрема Балабанов І., Балабанов А. [8, с.26], Бланк І. [9, с.32], Поддєрьогін А. [66, с.112] та інші, трактують фінансові ресурси підприємства як кошти, наявні у розпорядженні суб'єкта, що господарює. Бланк І. підкреслює, що дана сукупність коштів формується з метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді [9, с.32].
Кірейцев Г.Г. наводить такі позиції науковців щодо визначення фінансових ресурсів [65, с.13], зокрема:
- розуміння фінансових ресурсів як грошових нагромаджень. Грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продуту і національного доходу;
- фінансові ресурси у розумінні як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства. Дані визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення;
- фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення.
На думку Гриньової В.М., Коюди В.О. фінансові ресурси підприємства - це грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства [22, с.17].
Деякі науковці ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим. Так, Опарін В.М. розглядає фінансові ресурси як суму коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства" [45, с.69]. Гриньова В.М. рoзглядає капітал як частину фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу [22, с.16].
Капітал є реальним об'єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов'язань. Тобто, капітал - це об'єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності [31, с.86]. Отже, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття "фінансові ресурси" і "капітал" не можливо.
Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо "фінансові ресурси" дорівнюють "капіталу", то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань.
В реальному житті не може бути рівності між фінансовими ресурсами і капіталом. Але за стандартною звітністю неможливо прослідкувати різницю між цими двома поняттями, тому що в ній представлені не фінансові ресурси, а їх перетворені форми - зобов'язання і капітал [56, с.181].
Складовими фінансових ресурсів підприємства є: статутний капітал; додатково вкладений капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування; довготермінові та короткотермінові кредити банків; кредиторська заборгованість усіх видів (зі страхування, за авансами одержаними, за векселями виданими, з оплати праці, за розрахунками з бюджетом, учасниками тощо) [46, с.17].
Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства.
Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, під власним капіталом розуміють власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку [18, с.77].
До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.
Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.
Інший додатковий капітал включає суму дооцінки оборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів [71, с.213].
Нерозподілений прибуток є сумою прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність [64, с.14-15].
Економічна категорія "ресурси" має ряд основних особливостей:
- потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного виробництва та створення споживчої вартості;
- структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин;
- використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення (ресурси переходять у вартісну або фінансову форму) [65, с.14].
Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу [48, с.97].
Під час реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств (дивіденди та доходи від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду) [30, с.326]. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції підприємству надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а переказує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію [37, с.302]. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні засоби, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання [66, с.9-10].
Підприємство використовує фінансові ресурси за багатьма напрямами, головні серед яких такі [22, с. 19]:
- платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку з виконанням зобов'язань (внесення податків до бюджету, сплата банкам за користування кредитом, погашення позичок, страхові платежі тощо);
- інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;
- інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, придбанні на ринку;
- спрямування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;
- використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.
Фінансові ресурси господарюючого суб'єкту виявляють собою грошові кошти, що маються в його розпорядженні. Ці грошові кошти можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, на утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, на особисте використання робітниками, а також у резерв (грошовий запас) [12, с.63]. В той же час, поняття "грошові засоби" значно ширше ніж "фінансові ресурси". Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі. А грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання. Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку [17, с.42].
Враховуючи специфічність категорії фінансів, для визначення поняття фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати, а саме: джерело створення фінансових ресурсів, форма виявлення фінансових ресурсів, цільове призначення фінансових ресурсів [69, с.78].
На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні), пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні), не пов'язані.
До внутрішніх чинників можна віднести [39, с.28]:
рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);
якість організації управління фінансовими ресурсами;
оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;
вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;
налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв'язку збутової стратегії із виробничою;
позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;
визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах "ціна - якість";
аналіз існуючого ринку продукції;
якість фінансового, управлінського та податкового обліку;
планування дистриб'юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;
планування рекламної кампанії;
здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;
аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;
загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;
визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;
характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.
До зовнішніх чинників слід відносити [39, с.28]:
інфляцію;
зміну ціни на ресурси;
зміну політичного курсу влади;
зміну правового поля;
стан розвитку фінансового ринку;
стан економіки в цілому.
Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.
Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв'язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів [21, с.112].
Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному.
Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання об'ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва [68, с.152].
У зв'язку з реформуванням економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством [58, с.129].
Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього є пошуки раціональних управлінських рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів [35, с.282].
Фінансові ресурси підприємств класифікують за такими основними ознаками: джерела формування; етапи формування, форми реалізації, напрямки реалізації [70, с.77]. В загальному вигляді класифікація фінансових ресурсів наведена на рисунку 1.1.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються з власних джерел фінансування. Вони утворюються вже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. У процесі виробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам.
Рисунок 1.1 - Класифікація фінансових ресурсів підприємства
Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, одержання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на цінні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсам [46, с.18].
До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:
- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;
- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;
- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо [64, с.14-15].
За етапами формування фінансові ресурси поділяють на [44, с.42]:
- початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал, пайовий капітал);
- набуті (прирощені) - отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу (прибутку та амортизації), субсидій, дотацій тощо.
За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:
- матеріальні (укладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);
- нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);
- фінансові (вкладені у фінансові активи) [46, с.18].
За напрямками використання напрямками використання до складу фінансових ресурсів відносять: витрати на розвиток економіки підприємства; витрати на соціально-культурні заходи; витрати на розвиток науки; надання благодійної допомоги; витрати на обслуговування залучених фінансових ресурсів [65, с.14].
Етапи формування фінансових ресурсів зображено на рисунку 1.2.
Рисунок 1.2 - Етапи формування фінансових ресурсів
Таким чином, єдине визначення фінансових ресурсів у теорії фінансів відсутнє. На нашу думку, наведені у даному підрозділі визначення можна розглядати як три основні проекції, в яких розглядаються фінансові ресурси:
фінансові ресурси - як грошові кошти;
фінансові ресурси - як власний капітал та зобов'язання підприємства;
фінансові ресурси - як грошові кошти, що акумульовані у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання.
Ми вважаємо, що найбільш вдалим є третій варіант розуміння фінансових ресурсів. Таке визначення враховує як джерела формування так і напрямки використання фінансових ресурсів підприємством. Крім того, таке розуміння фінансових ресурсів яскраво демонструє взаємозв'язок та взаємозалежність фінансових ресурсів з виробництвом та результатом фінансово-господарської діяльності підприємства. Дійсно, розуміння фінансових ресурсів лише як грошові кошти є однобічним та не повністю відображає роль фінансових ресурсів у процесі виробництва. Адже одним з основних факторів що визначає обсяги та ефективність виробництва є основні та оборотні засоби підприємства, що приймають безпосередню участь у процесі виробництва та за своєю суттю також є ресурсами підприємства.
Відмітимо розширення розуміння сутності фінансових ресурсів як фондів грошових коштів в напрямку розуміння сутності фінансових ресурсів в їх частині, матеріалізованій в активах. Видається неправомірним таке розширене трактування фінансових ресурсів, оскільки шляхом матеріалізації фінансових ресурсів в основних і оборотних засобах відбувається зміна їх форми вартості із грошової на матеріальну. Матеріалізовані в активах фінансові ресурси визначають радше виробничий потенціал підприємства, який втім може бути реалізований в ході продажу виробленої продукції, в результаті чого на банківський рахунок надходить виручка від реалізації, яка створює передумови для формування фінансових ресурсів у наступному періоді. Матеріалізовані в активах фінансові ресурси становлять їх запас, зміна величини якого між двома періодами і відповідатиме потоку фінансових ресурсів, генерованому підприємством чи залученим ним із зовнішніх джерел.
Підвищення ефективності залучення фінансових ресурсів передбачає диверсифікацію їх джерел.
Підприємство повинне насамперед визначити і використовувати внутрішні джерела фінансування: нерозподілений прибуток і амортизацію. Амортизаційні відрахування призначені для простого відтворення основних засобів, а прибуток виступає основним джерелом фінансування приросту активів і збільшує величину власного капіталу. Проте в умовах зростаючого ринку для збереження конкурентної позиції окремо взятого підприємства внутрішніх джерел фінансових ресурсів може виявитись недостатньо. Тому в разі потреби, коли немає можливості фінансувати приріст капіталу із внутрішніх джерел, підприємство може звернутись до зовнішніх. За умов розвинутого національного фінансового ринку і відсутності перешкод для міжнародного руху капіталів, зовнішні джерела фінансових ресурсів можуть бути використані в повній мірі та відзначатимуться особливою ємністю.
Найтрадиційнішим зовнішнім джерелом власних фінансових ресурсів є кошти власників, які акумулюються шляхом розміщення пайових цінних паперів. Використання у структурі зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів субординованого боргу, корпоративного кредиту та внутрішньо-корпоративного перерозподілу фінансових ресурсів в першу чергу є характерним для великих корпорацій, які мають розгалужену корпоративну структуру. Субординований борг являє собою схему емісії і розміщення короткострокових і довгострокових боргових цінних паперів серед акціонерів та персоналу корпорації. Саме в якості джерела фінансування розширення і розвитку корпорації, реалізації крупних інвестиційних проектів, компенсації втрат при прояві ризиків, цей вид внутрішніх фінансових ресурсів є перспективним [68].
Основні етапи управління фінансовими ресурсами підприємства зображено на рисунку 1.3.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рисунок 1.3 - Основні етапи управління фінансовими ресурсами підприємства
Для коректного визначення межі функціонування фінансових ресурсів потрібно подивитись на суб'єкт підприємницької діяльності як сукупність активів з одного боку, та сукупність зобов'язань і капіталу з іншого. Для здійснення статутної діяльності компанією формується набір активів, від користування якими очікується економічна вигода в майбутньому. Майбутня економічна вигода являє собою потенціал, що увійде прямо чи опосередковано у потік грошових коштів чи їх еквівалентів. Активи компанії відображаються у лівій частині балансу, тобто це основні й оборотні засоби, і являють собою реальний капітал, що використовується для забезпечення її статутної діяльності. Структура активів дозволяє визначити використовувані з метою одержання прибутку ресурси, які залученні до господарського обороту і контролюються підприємством. Пасив відображає джерела фінансування активів, які забезпечуються корпоративними цінними паперами (акціями та облігаціями), кредиторською заборгованістю (в тому числі забезпечену векселями), зобов'язаннями перед банками (у вигляді підписаних кредитних договорів), зобов'язаннями за розрахунками з бюджетом (у вигляді відповідних податкових декларацій), зобов'язаннями за розрахунками з оплати праці (у вигляді підписаних трудових договорів) тощо. Структура пасивів дозволить одержати уявлення про джерела фінансування цих активів і вимоги власників до реального капіталу підприємства. Такий підхід дозволяє виявити розміщення фінансових ресурсів.
Всі фінансові ресурси, що залучаються підприємством, включаються в господарський обіг і перетворюються на капітал. У свою чергу для зворотного процесу перетворення капіталу у фінансові ресурси потрібен час. Для коректного визначення величини фінансових ресурсів їх слід кількісно обмежити грошовими засобами, їх еквівалентами і цінними паперами - активами, що включають готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які можна вільно конвертувати в грошові засоби та які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
Якщо розглянути актив балансу підприємства, то він являє собою матеріалізовані в капіталі фінансові ресурси - їх запас. Виходячи з реалій операційної діяльності керівництво підприємства здійснює управління його структурою: оперативно формує реальні активи і фінансові ресурси; реальні активи (матеріальні і нематеріальні) забезпечують потреби операційної діяльності, а фінансові - слугують фінансовим потенціалом, що може бути мобілізований для забезпечення операційної діяльності у поточному періоді, а також її відтворення на розширеній основі у майбутньому. Таке трактування структури активів зустрічається, зокрема, у результатах дослідження В.М. Суторміної [89, с.89-90], яка до фінансових ресурсів як структурної складової активів відносить вкладення капіталу корпорації в гроші, їх еквіваленти і цінні папери. Для формування реальних ресурсів, що забезпечуватимуть операційну діяльність на розширеній основі, необхідно мобілізувати потік фінансових ресурсів із зовнішніх і внутрішніх джерел, який матеріалізується в основних і оборотних засобах. Фінансові ресурси як запас проявляються у формі реальних активів підприємства, а фінансові ресурси як потік проявляються у формі фінансових активів підприємства в процесі їх цільового використання для здійснення статутної діяльності, рух яких показується у звіті про рух грошових коштів, що пояснює зміну у статті "грошові кошти і їх еквіваленти" між двома датами балансу.
На основі аналізу різних підходів до визначення сутності поняття "фінансові ресурси" нами було систематизовано основні ознаки фінансових ресурсів підприємств:
- згідно теорії капіталу сучасна економічна теорія визнає чотири фактори виробництва: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності. Фінансові ресурси не визнаються фактором виробництва; фінансові ресурси лише визначають величину фінансового потенціалу, який може бути мобілізований і реалізований шляхом матеріалізації в активах підприємства. Цільове призначення фінансових ресурсів полягає у фінансуванні активів, від функціонування яких очікується отримання економічної вигоди в майбутньому;
- джерела фінансових ресурсів формуються підприємством у процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності і за формою власності можуть належати підприємству як юридичній особі (нерозподілений прибуток, амортизація) або ж залучатись на кредитній основі (банківські кредити і облігаційні позики);
- формою виявлення фінансових ресурсів є грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти забезпечують кругообіг основних і оборотних засобів, а еквіваленти грошових коштів у вигляді цінних паперів використовуються як фінансовий заслін на випадок непередбаченого виникнення потреби у грошових коштах і формуються за умови відсутності реальних об'єктів для фінансування і розширення операційної діяльності.
Таким чином, фінансовими ресурсами підприємства є грошові кошти, які формуються в процесі його фінансово-господарської підприємства із внутрішніх і зовнішніх джерел, визначають фінансовий потенціал підприємства та потенціал виживання в умовах ринкової нестабільності, використовуються для фінансування процесів відтворення у наступному періоді функціонування.
1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
Формування фінансових ресурсів розпочинається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок власних джерел (власних коштів): прибутку, амортизаційних відрахувань, позик. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів та ін. Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу цінних паперів певного підприємства [14, с.34].
Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати у разі необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін. [22, с.17]. Таким чином, для формування фінансових ресурсів підприємство може використовувати наступні джерела (рис.1.4).
Рисунок 1.4 - Джерела формування фінансових ресурсів
Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні фонди. У процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.
Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації [54, с. 206].
Оборотні засоби являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства [23, с.60].
Оборотні засоби, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних засобів, так і залучених джерел. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними засобами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних засобів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні засоби [61, с.150].
У процесі виробничої і фінансової діяльності підприємства заінтересовані у збереженні та ефективному використанні власних оборотних засобів. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробничих запасів, які використовуватимуться у виробничому процесі, а не осідатимуть на складі. По-друге, за рахунок недопущення використання оборотних засобів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед високим рівнем обіговості. Чим вищий рівень обіговості, тим менше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу [73, с.95]. Обіговість визначається терміном між вкладенням коштів та їх поверненням у складі виручки від реалізації. Осідання коштів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій продукції - основний чинник неефективного використання оборотних засобів.
Потреба у власних оборотних засобах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі - це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність закупівлі виробничих запасів, терміни реалізації продукції і форми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхідності коригування власних оборотних засобів. Скорочення обсягів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потреби у власних оборотних засобах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних оборотних засобів. Цей приріст забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів [75, с.176].
Забезпеченість підприємства оборотними засобами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Їх недостатність веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання оборотних засобів веде до банкрутства підприємства [26, с.25].
Кредити являють собою фінансові ресурси, які тимчасово перебувають у розпорядженні підприємств. Саме це визначає сферу їх використання - як правило, на тимчасові чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.
Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний - це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочкою оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням - векселем. Банківський кредит полягає в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.
Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів - вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти - вони, для забезпечення виконання встановлених принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти [27, с.18].
Кредит характеризує такі економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу отримання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк із сплатою заздалегідь визначеного відсотку за користування нею. Кредитування здійснюється на певних принципах, до яких належать: строковість, цільовий характер, забезпеченість та платоспроможність. Існує три форми кредиту - державний, банківський і комерційний [27, с. 19].
Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди) [22, c. 19].
Грошові кошти можуть з'явитися шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості.
Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг. У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для проведення фінансових операцій. В такому випадку можна продати борги спеціалізованим закладам - факторинговим фірмам. В результаті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до виплати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти [47, с.94].
Вдаючись до послуг факторингу, бізнесмен має можливість перетворити майбутній борг у готівку в потрібний момент, отримуючи до 80 % від суми боргу до настання строку платежу, і цим самим покращити своє фінансове становище. Одночасно він звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторингова фірма. Крім того, він скорочує витрати на ведення дебіторських рахунків [56, с.181].
Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його господарської діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто тих ресурсів, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове законодавство не дозволяє відносити на валові витрати [13, с.56].
Таким чином, ми можемо виділити такі основні джерела формування фінансових ресурсів:
- статутний капітал, що формується під час створення підприємства та спрямовується на формування основних та оборотних засобів;
- кредитні ресурси, що являють собою форму зовнішнього фінансування підприємства. Кредитні ресурси на сьогоднішній день в умовах фінансової кризи є занадто дорогим задоволенням для підприємства, тому останнє поставлене в умови необхідності максимальної мобілізації внутрішніх джерел залучення фінансових ресурсів;
- дебіторська заборгованість є грошовими коштами за придбану покупцями продукцію, отримані послуги. В той же час, великий розмір дебіторської заборгованості є негативним явищем для підприємства, оскільки вона є ні чим іншим як грошовими коштами, що мають бути, але відсутні у розпорядженні підприємства. Таким чином, можливість їх використання у підприємства обмежена;
- фінансові резерви, розмір та періодичність сплати до яких визначається самим підприємством, а в деяких випадках й передбачено законодавством. Фінансові резерви слугують своєрідним страховим буфером підприємства на випадок непередбачених витрат та збитків;
- нерозподілений прибуток - результат фінансової діяльності підприємства, що може бути спрямований на розширення виробництва, інвестований у основні фонди або розподілений між засновниками.
Отже, вибір джерела покриття витрат підприємства у разі нестачі власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. Здійснюючи значні капітальні вкладення в розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва, можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів.
1.3 Показники ефективності використання фінансових ресурсів
Професійне управління фінансами підприємств вимагає глибокого аналізу фінансових ресурсів, що дасть змогу найточніше оцінити забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Показники прибутковості (рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, що визначається співвідношенням чистого прибутку, визначуваного різними способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку. Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження ефективності. Виходячи з їх мети аналізу, формуються компоненти показника: обсяг прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.
Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання визначеного обсягу фінансових ресурсів являє собою ціну, що підприємство платить за його залучення з різних джерел.
Вартість фінансових ресурсів підприємства виражається в сформованих на підприємстві відносних річних витратах по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками, кредиторами та інвесторами.
Фінансові ресурси, як один із важливих чинників виробництва мають як і інші їх чинники, визначену вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при управлінні прибутком у процесі фінансової діяльності. Вона не зводиться тільки до розрахунку відсотків, що потрібно сплатити власникам фінансових ресурсів, але характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, що повинно забезпечувати підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.
Таким чином проблема розрахунку ефективності використання фінансових ресурсів розподіляється на наступні задачі: визначення оптимальної структури капіталу, тобто поєднання різних джерел фінансування діяльності; розрахунок вартості кожного джерела фінансування; визначення вартості фінансових ресурсів підприємства в динаміці. Також необхідно враховувати той факт, що вартість фінансових ресурсів підприємства не є фіксованим показником - вона змінюється з часом, знаходячись під впливом багатьох чинників.
Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначають за наступною формулою.
(1.1)
де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%
ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі розподілу за звітний період;
ВК - середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.
Відповідно вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається по формулі 1.2.
ВКфп = ВКфз х ПВт (1.2)
де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;
ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%;
Пвт - запланований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.
Вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:
(1.3)
де ВКпра - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;
Дпра - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;
Кпра - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;
ЕВ - рівень емісійних витрат підприємства.
Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій здійснюється за наступною формулою:
(1.4)
де ВКпа - вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %.
Ка - кількість акцій, що додатково емітуються.
Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді.
ПВт - запланований темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом.
Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.
У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що по вартості він є найбільш дорогим, тому що витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподатковуваного прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал у випадку банкрутства захищений у найменшому ступені.
Вартість банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати по його обслуговуванню.
ПКбк = Вбк х (1-Спп) (1.5)
де ПКбк - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %.
Вбк - ставка відсотка за банківський кредит, %.
Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення таких його пропозицій на фінансовому ринку, що цю вартість мінімізують як по ставці відсотка за кредит, так і по інших умовах його залучення. З цією метою використовується спеціальний показник - “грант-елемент”, що дозволяє порівняти вартість залучення кредиту на умовах окремих банків із середніми умовами на фінансовому ринку. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою 1.6.
(1.6)
де ГЕ - грант-елемент, %;
і - одиниця платіжного періоду;
t - кількість одиниць платіжного періоду протягом загального терміна надання кредиту;
В - сума виплат відсотка й основного боргу в і-ом періоді по конкретному кредиту;
КРб - сума банківського кредиту, що залучається;
СВкр - середня ставка відсотка за кредит, що склалася на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом.
Оскільки грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від середньоринкової, його значення можуть бути як позитивними так і негативними. За допомогою цього показника можна визначити ефективність умов залучення кредиту відповідно до пропозицій окремих банків.
Вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною формулою:
(1.7)
де ПКткк - вартість товарного кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %; ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію,%; ПВ - період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.
Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефект фінансового важелю.
(1.8)
де ЕФВ - ефект фінансового важеля, %;
Спп - ставка податку на прибуток, десятковий дріб;
КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
СРСВ - середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %.
Середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу розраховується за наступною формулою.
Подобные документы
Види фінансових ресурсів. Принципи фінансової діяльності підприємства. Джерела формування фінансових ресурсів. Аналіз ефективності використання майна. Основні напрямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 10.11.2010Особливості управління та ефективність формування і використання фінансових ресурсів на державному підприємстві. Аналіз управління фінансами ПДЛП "Полтаваоблагроліс", рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 20.02.2010Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства. Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи. Шляхи удосконалення формування фінансових ресурсів в ТОВ "Гідротехніка".
дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.07.2010Склад та джерела формування фінансових ресурсів підприємства - не грошових коштів, а джерел, спрямованих на формування активів. Проблеми ефективного формування, використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсів будівельних підприємств.
курсовая работа [248,6 K], добавлен 02.03.2011Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".
курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010Джерела формування фінансових ресурсів. Прибуток і амортизаційні відрахування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів. Удосконалення процесу управління власним капіталом на підприємстві.
курсовая работа [84,3 K], добавлен 04.09.2007Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.
дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.
дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011Склад та структура фінансових ресурсів підприємства. Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз собівартості продукції. Впровадження заходів раціонального використання матеріальних ресурсів. Розрахунок економії фінансових коштів.
дипломная работа [207,7 K], добавлен 05.11.2011Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004