Існуюча в Україні до 2011 року база місцевих податків та зборів була застарілою і потребувала реформування відповідно до потреб сучасності. Було очевидним, що більшість податків та зборів не відігравали ролі в поповненні місцевих бюджетів, але потребували при цьому значних адміністративних затрат.

Багато вчених та економістів у своїх працях виносили безліч пропозицій щодо реформування місцевого оподаткування. Майже всі вони висловлювали неефективність таких зборів як право на проведення кіно - та телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах, за використання місцевої символіки, тощо.

Прийняття нового Податкового кодексу (далі ПКУ) здійснило великий вплив на системі місцевого оподаткування. У табл. 1. 1 розглянемо детально як змінились назви та кількість місцевих податків і зборів після 01. 01.2011 р.

Таблиця 1. 2.

Місцеві податки до та після прийняття Податкового кодексу [22, c. 39]

Як видно із таблиці, кількість податків та зборів скоротилась майже в тричі. Відтепер замість 14 платежів буде сплачуватись лише п'ять. При цьому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами [3, п. 10. 3].

Стосовно туристичного збору та збору за місця для паркування транспортних засобів, то місцевим радам надається право самостійно вирішувати питання відносно їх встановлення [3, п. 10. 4]

Сільським, селищним та міським радам дозволяється самостійно встановлювати пільгові ставки місцевих податків та зборів окремих юридичних та фізичних осіб, чи звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Розглянемо детальніше податок на нерухоме майно.

Це принципово новий податок для платників. До прийняття ПКУ він існував лише формально: був названий в ст. 14 Закону про систему оподаткування як загальнодержавний податок, проте до його практичного впровадження так і не дійшло, оскільки нормативного акта, який встановлював порядок його сплати, не було. Згідно з п. 1 розділу XIX "Заключні положення" ПКУ від 01. 01. 12 р. цей податок таки введено.

Охарактеризуємо податок на нерухоме майно в загальних рисах.

Податок на нерухоме майно сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості [3, п. п. 265. 1. 1]. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості.

Ставка за 1 кв. метр загальної площі об'єкта житлової нерухомості:

не більше 1 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. м, і житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. м;

2,7 % розміру МЗП на 1 січня звітного року для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. м, і житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. м [3, п. п. 265. 5. 1].

Для фізичних осіб суму податку обчислює ДПС за місцем розташування об'єкта житлової нерухомості [3, п. п. 2657. 1]. Податкове повідомлення-рішення про суми податку, належної до сплати, та платіжні реквізити надсилаються органами ДПС платникам за місцем проживання (реєстрації). [3, п. п. 265. 7. 1].

Юридичні особи будуть самостійно обчислювати суму податку за станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подавати до органу ДПС за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально [3, п. п. 265. 7. 5].

Щодо порядку сплати, то податок на нерухоме майно сплачується за місцем знаходження об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України за звітний рік з податку сплачується [2]:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення - рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, які відображаються у річній податковій декларації.

Збір за місця для паркування транспортних засобів.

До прийняття ПКУ цей збір називався трохи інакше: "збір за паркування автотранспорту". Законодавці не обмежилися зміною назви збору і відчутно змінили механізм його справляння. В ПКУ збору за місця для паркування транспортних засобів (далі - збір за паркування) присвячена ст. 266ПКУ.

У табл. 1. 1. додатка А представлена інформація про збір "до" і "після" прийняття Податкового кодексу України. Розглянемо як змінився збір за паркування автотранспорту.

Як видно з таблиці, в новому Податковому кодексі кардинально змінилося визначення платників. До 01. 01. 11 р. згідно ст. 3 Декрету про місцеві податки платниками збору за паркування автотранспорту були юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Збір сплачувався водіями на місці паркування і встановлювався з розрахунку за одну годину парковки.

З 01. 01. 11 р. платниками є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують і здійснюють діяльність по забезпеченню паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування і спеціально відведених автостоянках. Виходить, що тепер платниками збору є не кінцеві споживачі послуг з паркування автомобілів, а ті, хто ці послуги надає [24, c. 57].

Перелік спеціальних земельних ділянок для паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. У цьому переліку зазначаються місцезнаходження земельної ділянки, її загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування.

Внесемо деякі пояснення. Майданчик для платою паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальної громади або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платна парковка транспортних засобів [3, п. п. 14. 1. 104].

Спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальної громади або державі, визначається органами місцевого самоврядування з встановленням правил про відповідальність за збереження транспортного засобу [3, п. п. 14. 1. 229]. При цьому до спеціально відведених автостоянок можуть ставитися комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не відносяться до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Рішення про встановлення збору разом з переліком осіб, уповноважених організовувати та здійснювати діяльність по забезпеченню паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу ДПС. Якщо збір місцевими радами не встановлено, він на цій території не стягується [22, c. 42].

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяч діяльності є наступником плати за торговий патент, яка належала до загальнодержавних податків і зборів [24, c. 59].

Платниками збору є фізичні особи-підприємці, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти. У п. п. 267 ПКУ перераховані види діяльності, для здійснення якої потрібно отримати патент: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, затвердженим постановою КМУ від 29. 12. 10 р. №1258

в) торгівля валютними цінностями в пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Серед суб'єктів господарювання платниками збору є: [3, п. п. 267. 1. 2]

а) аптеки, які перебувають у державній та комунальній власності:

б) фізичні особи-підприємці, які здійснюють торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

в) фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві;

г) фізичні особи-підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

д) суб'єкти господарювання, створені громадськими організаціями інвалідів ("Українське товариство сліпих", "Українське суспільство глухих"), а також фізичними особами - інвалідами, що зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

е) суб'єкти господарювання, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, як хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє, сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина і свинина; домашня птиця, яйця, риба; ягоди і фрукти; мед; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню, та ін. види діяльності передбачені законодавством.

Ставка встановлюється органами місцевого самоврядування з розрахунку на календарний місяць у визначеному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року (на 01. 01. 11 р. - 941 грн.) [38]. При цьому враховуються місцезнаходження пункту продажу товарів, асортимент товарів, пункт за надання платних послуг і їх вигляд. В ПКУ встановлені тільки мінімальні і максимальні межі.

ПКУ передбачена можливість пільгового придбання патенту. При цьому пільговий торговий патент можуть використовувати тільки ті, хто торгує винятково товарами, які визначені ПКУ. Порядок придбання патенту:

1) подання до органу ДПС заявки на придбання торгового патенту;

2) звіряння органом ДПС відомостей, зазначених у заявці, з оригіналами або нотаріально засвідченими копіями документів;

3) видачу або відмову у видачі торгового патенту [24, c. 60].

Якщо підприємство припинило свою діяльність, воно повинне до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомити про це орган ДПС, а також повернути торговий патент. При цьому зайво сплачена сума збору повертається підприємству [3, п. п. 267. 7. 5].

Туристичний збір.

Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. [22, c. 39]. Механізм його справляння регулює ст. 268 ПКУ. Туристичний збір можна вважати наступником курортного збору, який існував до 01. 01. 11 р., і скасованого з 01. 01. 04 р. готельного збору.

Як зазначалося вище, місцеві ради самостійно вирішують, чи встановлювати їм туристичний збір. Таким чином, якщо відповідне рішення місцевої ради відсутній, такий збір не стягується.

Розглянемо у додатку Б табл. 1. 2. Аналізуючи порівняльну інформацію, представлену в таблиці, можна зробити наступні висновки:

1) На зміну прописаному у Декреті про місцеві податки, прийшло більш уточнене коло платників збору;

2) відповідно до декрету про місцеві податки розмір збору не міг перевищувати 10 % неоподатковуємого мінімуму громадян. Тепер ставка збору буде становити від 0,5 до 1 % від суми вартості проживання особи, яка споживає туристичні послуги. Здавалося б, збір став соціально справедливим, оскільки тепер його розмір залежить від вартості проживання. Однак у зв'язку з цим можливе подорожчання послуг;

3) дещо скорочено перелік осіб, які звільняються від сплати туристичного збору. [24, c. 62].

Терміни сплати збору залишилися колишніми:

а) за здійснення торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніше ніж за один календарний день до початку здійснення такої діяльності;

б) за здійснення торговельної діяльності (крім торгової діяльності з придбанням короткострокового патенту), діяльності за надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щокварталу не пізніше 15 числа місяця.

Під час придбання торгового патенту потрібно внести суму збору за 1 місяць (квартал). На цю суму буде скорочена величина збору, яку ви заплатите в останній місяць (квартал) дії патенту [3].

При порушенні встановлених строків сплати сума збору стає податковим боргом зі всіма витікаючи ми наслідками (штраф і пеня).

Розглянемо єдиний податок.

Єдиний податок - це найпоширеніша з діючих систем оподаткування у підприємців України. Якщо підприємець працює на цій системі, це означає, що він щомісяця платить фіксовану суму, уникаючи при цьому потреби оплачувати ряд податків і зборів [15, c. 283].

Ставка, яку платить суб'єкт малого підприємництва (СМП) варіюється від 20 до 200 грн. за календарний місяць. Розмір ставки встановлюється місцевими органами і безпосередньо залежить від виду діяльності.

Зараз більшість ставок дорівнюють 200 грн. Важлива примітка: де б підприємець - платник єдиного податку не працював, він зобов'язаний проплати за тією ставкою, яка встановлена місцевою радою за місцем його державної реєстрації.

Якщо підприємець збирається одночасно займатися кількома видами діяльності, він зобов'язаний платити найбільшу ставку.

Податок сплачується щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць. Наприклад, до 20 квітня ви повинні заплатити гроші за травень. Оскільки гроші в податкову можуть не потрапити в той же день, рекомендуємо Вам робити оплату в крайньому випадку 19-го числа.

Важливе зауваження: якщо ви забули (не встигли) заплатити податок до 20-го числа, рекомендуємо заплатити його впродовж кількох наступних днів у розмірі ставки + 10%. Таким чином, ви відразу ж погасите пеню за невчасну оплату.

Для того, щоб перейти працювати на єдиний податок потрібно написати заяву про перехід на єдину систему оподаткування. Бланк заяву на єдиний податок ви можете завантажити тут. Важливе зауваження: після подачі заяви до податкової ви перейдете на єдину систему оподаткування тільки починаючи з наступного кварталу року. До того часу ви будете працювати на загальній системі і платити відповідні податки.

Можливість працювати на єдиній системі необхідно продовжувати кожен рік. Для цього приватна особа-підприємець з першого по 15 грудня повинен написати заяву про продовження на наступний рік.

Яку максимальну виручку може отримувати приватний підприємець, працюючи на єдиному податку?

Обсяг виручки, яку отримав суб'єкт від реалізації продукції, товарів і послуг за календарний рік не повинен перевищувати 500 000 грн. [34].

Кількість найманих працівників, включаючи членів сім'ї підприємця, протягом календарного року має бути одночасно не більше десяти осіб.

Загалом, найманих працівників може бути і більше, але не більше десяти чоловік одночасно.

Слід звернути увагу на те, що на підприємстві обов'язково потрібно вести спрощену кадрову документацію.

З ясуємо якими видами діяльності не може займатися приватний підприємець на єдиному податку. СМП не може працювати на єдиній системі оподаткування, якщо він:

здійснюють діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

виробляють підакцизні товари, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно-мастильних матеріалів;

здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного походження, оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню. [24, c. 61]

До прийняття ПКУ єдиний податок не відносили до місцевих податків та зборів. У прийнятті ПКУ був дуже гострим моментом. Було прийнято рішення залишити діючу єдину систему оподаткування без змін ще на рік до кінця 2011 року. Протягом 2011 року Уряд повинен розробити законодавчі акти, які влаштують і підприємців, що працюють на єдиній системі оподаткування, і Держава. Таким чином, прийнятий Податковий Кодекс України єдиний податок 2011 залишив без змін [3].

Висновки до Розділу 1