Засоби регулювання грошового ринку

Перебіг інвестиційного процесу в Україні засвідчує значні перепади у залученні інвестицій в основний капітал.

Динаміка обсягу інвестицій в основний капітал у фактичній вартості упродовж 2006-2010 роках була така: 125253,7 млн. грн. у 2006 р. (у відсотках до попереднього року 119,0); 188486,1 млн. грн. у 2007 р. (129,8 %); 233081,0 млн. грн. у 2008 р. (97,4 %); 151776,8 млн. грн. у 2009 р. (58,5 %); 49056,0 млн. грн. у І півріччі 2010 р. (92,6 % до відповідного періоду попереднього року) [12, 11].

Динаміка прямих іноземних інвестицій за 2003-2010 роках характеризується такими показниками в 2003 р. - 6794,4 млн. дол. США (приріст становив 24,2 % порівняно з попереднім роком); 2004 р. - 9047,0 млн. дол. США (33,2 %); 2005 р. - 16890,0 млн. дол. США (86,7 %); 2006 р. - 21607,3 млн. дол. США (27,9 %); 2007 р. - 29542,7 млн. дол. США (36,7 %); 2008 р. - 35616,4 млн. дол. США (20,6 %); 2009 р. - 40026,8 млн. дол. США (12,4 %) січень-вересень 2010 р. - 42511,9 млн. дол. США (10,2% до відповідного періоду попереднього року). Приріст прямих інвестицій за січень-вересень 2010 року склав 2546,7 млн. дол. США (торік - 2972,1 млн. дол.) [12, 12].

Найбільші країни-інвестори на 1 січня 2011 року Кіпр - 9579,1 млн. дол. (22,5%), Німеччина - 7005,7 млн. дол. (16,5%), Нідерланди - 4082,7 млн. дол. (9,6%), Російська Федерація - 2956,3 млн. дол. (7,0%).

Особливості економічних процесів вітчизняного фінансового простору вказують на унікальну важливість валютного ринку в Україні. Це зумовлено як самою природою останнього, так і його політичним значенням, внаслідок якого регулювання органами державної влади відносин, пов'язаних з обігом та використанням іноземної валюти, відбувається не просто з огляду на політичну доцільність, а є прямо підпорядкованим політичним, а відтак і електоральним цілям. В результаті такого стану речей в Україні не сформовані адекватні економічні цілі державного валютного регулювання, що несе значні побічні ефекти для економіки.

На сьогодні найважливішими проблемами валютного ринку України є доларизація (рівень доларизації коливається біля 40% позначки), негативне сальдо платіжного балансу загалом та поточного рахунку зокрема (за І півріччя 2013 р. дефіцит платіжного балансу склав 2181 млн дол. США), недостатність пропозиції іноземної валюти, а разом з тим й обсягу золотовалютних резервів НБУ (станом на 01.10.2013 р. обсяг офіційних резервів становив 20 633,05 млн дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду впродовж лише 2,5 місяця), валютний клімат, що стимулює втечу вітчизняних капіталів за кордон (в офшори), переобтяження банків валютними активами та пасивами. Нагромаджений потенціал даних проблем свідчить про гостру потребу їх вирішення. Розпочати доцільно з причин…

Платіжний баланс, складений за І півріччя 2013 р., виявив зменшення експорту на 7% відносно І півріччя 2012 р. (40 542 млн дол. в І півріччі 2013 р. проти 43 604 млн. дол. в І півріччі 2012 р.). Це при тому, що імпорт за перші 6 місяців 2013 р. (45 738 імпорт млн. дол. США) на 11% перевищив експорт товарів та послуг. Попри шквал думок про стимулювальну дію девальвації відносно експорту, 60% знецінення гривні в кінці 2008 р. жодним чином не сприяло зростанню обсягів експорту (варто внести певну поправку на падіння зовнішнього попиту в 2009 р.), а відтак виявило, що вітчизняна зовнішньоторговельна політика має фундаментальні проблеми, які не можуть бути розв'язані виключно монетарними засобами. Завдання державної валютної політики в цьому напрямі полягають у створенні валютного клімату, сприятливого для надходження іноземного капіталу. На жаль, панічна втеча іноземних банків з вітчизняного банківського ринку свідчить про зворотнє.

Починаючи з 2002 р. в Україні спостерігався стрімкий ріст кредитів, виданих в іноземній валюті. Зокрема, їх розмір досяг свого піку у 2008 р. та становив 59,1% від загального обсягу виданих кредитів. Така валютоорієнтована кредитна політика банків стала фатальною для них під час кризи 2008-2009 рр. Станом на 1 жовтня 2013 р. обсяг кредитів, виданих в іноземній валюті склав 307 412 млн грн., що становить 35% від загальної кількості позик. Таким чином банки продовжують піддаватися валютним ризикам та демонструють дива фінансової неграмотності. НБУ, не маючи можливості чи просто не вміючи створити інструменти, що стали б альтернативами розміщенню коштів в іноземній валюті, був змушений ліміти короткої валютної позиції (10%) встановити вдвічі вищими від лімітів довгої валютної позиції (5%). Тим самим Нацбанк несвідомо надав можливість фінансовим установам зменшувати кредити видані в іноземній валюті шляхом заміни валюти зобов'язання. 

Стабільною залишається частка депозитів в іноземній валюті (251 328 млн грн станом на 1.10.2013 р.), розмір якої коливається близько 39% від загальної кількості вкладів та свідчить про таку ж недовіру до національної грошової одиниці, хоча тут таки ж, виявляє довіру до банківської системи в цілому.

ВИСНОВКИ

Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої представницькі органи - Центральний банк і відповідні урядові структури - міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду задіяльністю банківі контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів. а також інші установи.

Необхідно врахувати ступінь розвитку в тій чи іншій країні ринкових відносин, відповідних функціональних механізмів, у т. ч. банківсько-кредитних структур, що забезпечують результативність монетарної політики. Звідси одним із визначальних завдань ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн є проведення глибокої реформи банківської системи, її переведення на дворівневу структуру.

Виходячи з аналізу стану грошово-кредитного ринку України за останні роки, можна зробити висновок, що монетарна політика держави була орієнтовна на розширення грошової маси при утриманні визначеного рівня інфляції. Досягалось це шляхом контролю за основними монетарними показниками ( чисті зовнішні активи, чисті внутрішні активи, монетарна база, грошова маса).

Різноманітність інструментів грошово-кредитної політики визначає актуальність проблеми її здійснення. Найважливішою вимогою в цьому є забезпечення системного застосування різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов'язаних завдань грошової стабілізації.А саме зниженням обсягу золотовалютних резервів, підвищенням ролі адміністративних інструментів, наданням переваги методам стримування попиту перед нарощенням пропозиції іноземної валюти. Відтак реалізація НБУ державного регулювання валютного ринку України має полягати у зниженні ролі іноземних валют (долара США) у відповідності до їхнього статусу валюти іноземної держави. Це дозволить зменшити дестабілізаційний вплив валютного ринку на національну економіку. Для цього необхідно:

складання бездефіцитного бюджету, що зменшуватиме немонетарний інфляційний потенціал;

зменшення обсягів державних запозичень, що мінімізуватиме ризики девальвації та зменшуватиме потребу в покритті боргу золотовалютними резервами;

утримання інфляції на низькому рівні протягом тривалого часу, що нівелюватиме дію застережного мотиву попиту на гроші;
зниження частки операцій з доларом США;

максимізація використання гривні у розрахунках з іншими країнами для розширення сфери її обігу;

прогнозованість та прозорість дій НБУ, покращення комунікації між ним та приватним сектором;

розробка фінансових інструментів для банків, що будуть альтернативами заощадженню та розміщенню коштів в іноземній валюті;е

стимулювання банків до проведення реструктуризацій валютних кредитів шляхом зміни валюти зобов'язання з іноземної на національну, що зменшуватиме валютні ризики банків та знижуватиме рівень фінансової доларизації.

Однак, державна валютна політика є складовою державної економічної політики в цілому, а відтак, будь-які, навіть найправильніші заходи не матимуть належного ефекту без системної, взаємопов'язаної та скоординованої діяльності всіх гілок державної влади. Такі заходи мають проводитися з огляду не на політичну, а на економічну доцільність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Буковинська бібліотека /Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ http://buklib.net/books/27493/

Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні/стаття/ Науковий керівник: Нікіфоряк Л.С. / Чернівці /htt//www.rushauka.com/9_KPSN_2011/Eonomics/3_83023.doc.htm

Закон України «Про інвестиційну діяльність» Відомості Верховної Ради України від 18.09.1991, №47.

Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвестиційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук, А.Ю. Яремко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.7. - с.138-143.

Касприк А. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом / А. Касприк // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - Вип. 19. - с.262-269.

Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит:Навчальний посібник. -Львів: Новий Світ- 2000. 2009. -432 с.

Міністерство Фінансів України/http://minfin.gov.ua/img/publishing/?id=398821

Національний банк України/http://www.bank.gov.ua/

Решетило В. П. Економічна теорія: тексти лекцій (для студентів 1 курсу денної і 2 курсу заочної форм навчання за напрямом підготовки 6.030601 «Менеджмент») / В. П. Решетило, О. Ю. Єгорова, О. І. Батістова; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2012. - 193 с.

Стефанишин Г.С. Інвестиційна діяльність в період кризи. / Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.9. - с.245-250.

Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. та ін. Гроші та кредит:-К.:КНЕУ, 2013-602с.

Соціально-економічний розвиток України за 2010 рік - К. : Вид-во Держкомстат України. - 2010. - 29 с.

Шатило О. Інституційні особливості державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності: порівняльний аналіз України і США. / О. Шатило // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 30 жовтня 2009 року. У 2-х томах. - Т. 2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ. - 2009. - с.151-157.

ДОДАТОК А

http://minfin.gov.ua/img/publishing/?id=398821

ДОДАТОК Б

http://minfin.gov.ua/img/publishing/?id=398799

ДОДАТОВ В

Размещено на Allbest.ru