Загальновідомо, що кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій зобов'язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджету. Через прибутки та видатки центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему, здійснюється пряме державне регулювання економіки.

Джерелом формування коштів бюджету є:

- по-перше власні доходи держави, тобто надходження платежів за ресурси, що належать їй відповідно до законодавства;

- по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи зі своїх доходів.

Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності зумовлюють втрату державою значної частини власних доходів. У результаті податки стають основних джерелом формування коштів бюджету.

Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від вибору системи оподаткування, висоти податкових ставок (ставки ПДВ, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та інші повинні ретельно і обґрунтовано обраховуватись і бути оптимальними за даної економічної ситуації), видів і розмірів податкових пільг (необгрунтоване і безсистемне надання пільг веде до втрати державою значних фінансових ресурсів).

Податки здійснюючи свою регулюючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб'єктів господарювання. Тому податкова система повинна будуватися з урахуванням вище названих чинників, а вони, в свою чергу, можуть впливати на результати її функціонування. Створення податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку -- це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого -- забезпечити надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Тому основне завдання держави і її органів полягає в тому, щоб створити настроюваний податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб.

У широкому плані податкова політика охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних джерел (податків) і тимчасових (позик). Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. І взагалі, щодо поняття справедливості в оподаткуванні, то воно є відносним і те що здається правильним і справедливим для одного платника, іншим сприймається як антитеза. Взагалі не існує і не може існувати податкової системи, яка б задовольняла усіх платників податків і державу в цілому одночасно.

Тому на величину податкових надходжень впливає і таке явище як ухиляння від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а разом і до скорочення податкової бази.

Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити широко: який із способів -- податки чи позики більше відповідає вищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних і завжди обмежених ресурсів між приватним сектором і державою? Наукова думка й фінансова практика здавна шукають відповідь на питання: як податки і позики окремо або в поєднанні впливають на комбінацію соціально-економічних параметрів (особистий добробут, суспільне багатство, фінансовий стан державної скарбниці), якими є державно-фінансові й одночасно економічні, господарсько-майнові ефекти фіску?

У зв'язку з цим в арсенал фінансової науки введені поняття "податкові фінанси" (tax finance) та позичкові фінанси (debt finance). В принципі шляхом референдуму чи голосування за кандидатів з різними програмами виборці роблять альтернативний вибір між фінансами "податковими" і "ніякими" -- в останньому разі фінансування потреби просто відхиляється.

Першим дослідником податкових і позичкових фінансів був Давід Рікардо. Він дійшов висновку, що ці дві форми фінансів еквівалентні стосовно впливу на характер і обсяг суспільного добробуту ("теорема еквівалентності Рікардо"). Іншими словами, в стосунках платників податків з державою податки та позики сприймаються приватними особами однаково.

В вітчизняній фінансовій літературі багато разів посилалися на протилежну думку Рікардо, що для блага людства треба позбутися державного боргу; що система позик більш спустошлива для національного капіталу, ніж система оподаткування того ж розміру. Зручні для політиків позичкові фінанси мають проте, очевидну тенденцію до марнотратства.

В умовах широкої демократії неминуче треба врахувати такий фактор як популярність, а податки ніде й ніколи не були популярними. В короткостроковому вимірі державний борг підтримує рівень оподаткування на достатньо необтяжливому рівні, щоб стимулювати розвиток підприємництва та прибуткового господарювання в будь-якій галузі. Зрештою дилема "податки-позики" не передбачає вибір "або-або", вона вирішується як фіскальний тандем "і-і".

Проблема полягає у визначенні суспільно необхідної та суспільно можливої межі оподаткування в конкретній соціально-економічній ситуації, в пошуках оптимальної для неї податкової системи [30].

Податкову політику, які діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків розглядають у широкому і вузькому планах. У вузькому плані вона охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування -- встановлення видів податків, платників, об'єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в бюджет.

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основне завдання полягає у встановленні такого рівня оподаткування у державі, за якого розвиватиметься підприємницька діяльність і надходження до бюджету коштів буде достатнє для задоволення державних потреб. А ефективність проведення податкової політики, в свою чергу, залежить від ступеня її відповідності потребам соціально-економічного розвитку країни та інтересам широкого загалу. Тому суть основних принципів податкової політики полягає у наступному:

1. Рівень податкової ставки повинен установлюватися з урахуванням можливостей платника податку, тобто рівня його доходів.

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі у них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Це насамперед повинно стосуватися прибуткового і майнового оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних і юридичних осіб необхідно враховувати майновий стан податкоплатника. Цього принципу дотримуються далеко не завжди. Хоча ідея необхідності обкладення податками доходів і майна за прогресивними ставками заслуговує на увагу [27].

2. Оподаткування доходів має носити однократний характер. Багатократне обкладення доходу або капіталу неприпустиме.

Прикладом реалізації на практиці цього завдання є заміна податку з обороту податком на додану вартість. Тепер новостворений чистий продукт обкладається податком усього один раз аж до його реалізації.

В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж о кінцевого продукту, оподатковується лише один раз. В цьому одна з переваг ПДВ.

3. Сплата податків має носити обов'язковий характер. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків в неминучості платежу. Система штрафів, санкцій і громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були ще менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

Діюча система штрафів не є оптимальною. У законодавстві є багато "прогалин", які дозволяються уникнути покарань. Тому необхідно проглянути існуючу систему штрафів і санкцій за несплату податків. Зробити акцент на виховному характері покарань та їх посиленні від першого випадку з кожним наступним рецидивом.

4. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і податкової адміністрації.

Це означає, що оподаткування повинно проводитись з мінімальними адміністративними витратами, а законодавчі акти по податках і податкових платежах повинні бути прості і зрозумілі як для податкоплатників, так і для контролюючих органів.

5. Податкова система має бути гнучкою і такою, що швидко адаптується до мінливих економічних і суспільно-політичних потреб. Один з важливих аспектів цього положення -- практика застосування різних пільг. Не можна "безоглядно" і "безсистемно" їх роздавати. В такій ситуації необхідно практикувати адресне податкове стимулювання різних галузей або регіонів. До речі, такий підхід збігається із світовою практикою пільгового оподаткування і стимулювання розвитку економіки. В жодній країні не має прикладів огульного надання пільг заради самого пільгування, без найдокладнішого економічного обґрунтування й розрахунків.

6. Податкова система має забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.

На даний час, у нашій країні не розроблена податкова політика, яка б усіх влаштовувала. завдання, яке ставиться сьогодні перед Державною податковою адміністрацію України, -- створити податкову службу, яка навіть при недосконалому законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити надходження податків до бюджету. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового банку і Міжнародного Валютного Фонду [28].

Податкова політика України 2005-2010 років спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств у цілому, у першу чергу, за рахунок зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.

Економічний розвиток в умовах структурних змін і стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері. Протягом 2003-2007 рр. поряд з високими середньорічними темпами економічного зростання, які оцінюються в 7%, зроблено істотні кроки щодо вдосконалення бюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшого фіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічного зростання.

В Україні найвищий рівень державних видатків мав місце у 1994 р. і становив 52,4% ВВП. Такий рівень державного споживання можуть собі дозволити лише розвинуті країни; підтвердженням цього є дефіцит зведеного бюджету в зазначеному році розміром 8,9% ВВП, який значною мірою покривався прямою емісією НБУ. У 2007 р. рівень державних видатків знизився до 35,7% ВВП, а дефіцит бюджету досяг мінімальної величини (2% ВВП).

Держава фінансує свої видатки, насамперед, за рахунок податкових надходжень. Для будь-якої держави податки - це 80-90% усіх доходів бюджету, інше джерело - прибутки державних підприємств, позики, емісія.

Таблиця 1.1. Основні показники надходжень обов'язкових платежів

Назва виду діяльності за КВЕД	Сплата
	Збір платежів у січні -- листопаді 2008 року	За відлов період 2007 року	до відповідного періоду минулого року
			приріст (зниження)	Темп росту %
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	994.04	773.60	220.43	128.49
Рибне господарство	12.16	13.01	-0.35	93.44
Добувна промисловість	16556.07	11683.2З	4882.34	141.79
Обробка промисловість	31069.43	24593.30	6471.13	126.31
Виробництво електроенергії, газу та води	8199.27	6775.05	1424.2З	121.02
Будівництво	4535.31	4000.66	939.15	124.72
Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами: послуги з ремонту	16212.47	10217.64	5994.84	153.67
Готелі і ресторани	545.13	439.59	105.59	124.02
Транспорт (без зв'язку)	7682.09	5302.99	2379.10	144.36
Фінансова діяльність	4445.03	2734.35	1710.22	162.53
Операції з нерухомістю - здавання під найм та послуги юридичним особам	11479.30	3392.45	3087.24	136.79
Державне управління	1116.11	874.77	241.34	127.59
Освіта	207.20	167.59	39.61	123.63
Охорона здоров я та соціальна допомога	453.31	326.62	127.18	138.54
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	1040.63	932.42	108.22	111.61
Інші види діяльності	1422.96	1019.00	403.95	139.64
Всього	111111.77	82619.30	28492.47	134.49

За останні два роки, як свідчать дані таблиці бачимо, що найбільші надходження були отримані від таких галузей як промислове виробницто, торгівля та операції з нерухомістю. Така ситуація склалася через те, що у цих галузях залучені великі активи, які у свою чергу забезпечують високі надходження від сплати прямих податків.

Основні завдання податкової політики полягають у:

- зниженні граничного рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходну частину бюджету;

- розширення бази оподаткування шляхом законодавчого скасування пільг;

- послаблення податкового навантаження на фонд оплати праці;

- запровадження податкового стимулювання діяльності малого підприємництва, насамперед, у пріоритетних сферах матеріального виробництва; звільнення від оподаткування частини їх прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування;

- наданні експортерам високотехнологічної продукції, знижок з діючих ставок податку на прибуток у залежності від росту експортної продукції.;

- наданні податкових пільг під крупні іноземні кредити, що спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними програмами;

- підвищенні ролі акцизного збору у наповненні доходів бюджету;

- подальшому впровадженні і посиленні ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

- посиленні контролю за правильністю справляння податків, боротьби з ухиленням від сплати платежів, контролю за бюджетною дисципліною та цільовим використанням бюджетних коштів.

Віднозначно, що держава, проводячи свою податкову політику повинна дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним шляхом. З набуттям незалежності України почала формувати свою власну податкову політику. Її аж ніяк не можна назвати стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й досі.

Стабільність податкової політики по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, а то й декілька разів на рік, то це призводить до нерівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Ні про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку. Коли ж податки і порядок їх стягнення весь час змінюються, то на невизначеність фінансових інтересів платників накладається це й плутанина в роботі податкової служби [38].

Але слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні обмеження. У зв'язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні і відповідні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Причому гнучкість податкової політики забезпечується, насамперед, через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі.

У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В залежності від особливостей податкової політики держави, податки можуть відігравати крім суто фіскальної функції роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

Податкова політика суттєво впливає на бюджетну політику та бюджетні відносини. Доходи зведеного бюджету можуть утворюватися за рахунок податкових і неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, доходів цільових фондів.

У структурі доходів зведеного бюджету основна частка припадає на податкові надходження (табл. 1.2.). У 1999-2004 рр. їх частка коливалася від 75% (1999 р.), 63,8% (2001 р.) до 72,2% (2004 р) [75].

Таблиця 1.2. Надходження до бюджетів України у 1999 - 2004 рр

Показник	1999	2001	2002	2003	2004
Податкові надходження, млн. грн.
до державного бюджету	10311,7	19560,5	21958,0	28934,8	35725,7
до місцевих бюджетів	11536,6	11757,0	14758,7	16457,7	18595,3
до зведеного бюджету	21848,3	31317,5	36716,4	45392,5	54321,0
Неподаткові надходження, млн. грн.
до державного бюджету	2079,6	10870,0	14244,0	12624,7	15700,4
до місцевих бюджетів	517,2	1782,5	2183,1	2072,0	2391,5
до зведеного бюджету	2596,8	12652,5	16427,1	14696,7	18277,0
Частка податкових надходжень, % у доходах:
до державного бюджету	65,6	56,2	59,0	68,0	67,8
до місцевих бюджетів	87,3	82,1	83,2	84,7	82,4
до зведеного бюджету	75,6	63,8	66,8	73,3	72,2
Частка неподаткових надходжень, % у доходах:
до державного бюджету	13,2	31,2	38,3	29,7	29,8
до місцевих бюджетів	3,9	12,5	12,3	10,7	10,6
до зведеного бюджету	8,9	25,8	29,9	23,7	24,2
Доходи державного бюджету, млн. грн.	15705,0	34806,2	37199,1	42525,0	52708,2
Доходи місцевих бюджетів, млн. грн.	13210,8	14311,8	17735,6	19429,3	22577,4
Доходи зведеного бюджету, млн. грн.	28915,8	49117,9	54934,6	61954,3	75285,6

Обсяги податкових надходжень залежать від податкової політики держави, економічної активності інституційних секторів економіки, обсягів їх доходів, що формують базу оподаткування. В структурі податкових надходжень зведеного бюджету є такі, що безпосередньо не пов'язані зі створюваним ВВП. Наприклад, це податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, ввізне мито, деякі місцеві податки. В структурі внутрішніх податків на товари і послуги - це різні „дозвільні" та „реєстраційні" платежі. Таким чином, для цілей порівняльного аналізу обсяги податкових надходжень також необхідно корегувати на величину, яка не має зв'язку зі створюваним ВВП.

Таким чином, у процесі порівняльного аналізу динаміки доходів зведеного бюджету і ВВП необхідно суттєво корегувати обсяги доходів х урахуванням їх зв'язку зі створюваним в поточному році ВВП.

Динаміку ВВП і доходів зведеного бюджету показано на рис. 1.2.

Рисунок 1.2. Динаміка ВВП і доходів зведеного бюджету

З нього видно, що залежність доходів бюджету не є прямою від ВВП. відношення доходів зведеного бюджету до ВВП значно коливається (від 25,2% у 1999 р. до 28,5% у 2003р.) [75].

Досягнуті реальні масштаби національної економіки в абсолютному вимірі є ще дуже незначними порівняно навіть із середніми європейськими показниками. Це, безперечно, негативно позначається як на обсягах доходів, так і на розмірах видатків бюджету.

Розглянемо дані щодо ступеня впливу окремо деяких податків на величину зведеного бюджету країни. Визначимо долю кожного податку у зведеному бюджеті за 2000-2006 роки окремо (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2. Доля податкових надходжень у зведеному бюджеті за 2000-2006 рр

Види податків / роки	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
1) Податок на приб.підпр.	5694,4	6352,5	7698,4	8280	9398,3	13237,2	16161,7
2)Податок на доходи ф.о.	3570,6	4434,4	6377,7	8774,9	10823,9	13521,3	13213,3
3) Податки на власність	193,1	296,2	529,5	552,4	587,3	600,2	658,7
4) Платежі за використ. прир.ресурсів	1488,3	1456,3	1977,1	2269	2449,8	2780,3	3383,9
5) Внутр. податок за тов. і послуги	9247,9	10762,5	12246,7	13604,2	18192,2	18560,9	27738,6
6) ПДВ	7460,1	8409,2	9441,4	10348,4	13471,2	1259,8	16233,2
7) Акцизний збір	1288,8	1787,6	2239,7	2654,3	4098,2	5246,1	6204,4
8) Под. на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	972,7	1238,1	1560,7	1945,3	2366,2	3794,6	5066,9
9) Інші внутр. податки за тов. і послуги	499	565,7	565,6	601,5	622,8	12055	5301
10) Інші податки(в тому числі місцеві)	459,9	590,4	927,4	1290	1574,8	1826,8	1938,6
11) Держ. мито	285,8	257,5	268,9	242	263,7	263,1	331,8

За даними Кабінету Міністрів України, план надходжень до загального фонду держбюджету за 2006 рік перевиконано.

За оперативними даними Державного казначейства України, надходження до загального фонду державного бюджету за 2006 рік (з офіційними трансфертами) склали 101,3 млрд. гривень, що становить 104,1% плану та більше плану на 4 млрд. гривень. Проти 2005 року надходження до загального фонду держбюджету склали 121,9%. Планові показники року виконали Державна податкова адміністрація і Державна митна служба України. Так, Державна податкова адміністрація України забезпечила надходження до загального фонду державного бюджету в сумі 56,9 млрд. грн., що більше плану на 0,4 млрд. грн. або становить 100,6% плану. Державна митна служба України мобілізувала 37,8 млрд. грн., що більше річного плану на 2,2 млрд. грн. або становить 106,1% плану. Виконано планові надходження 2006 року по 40 джерелах надходжень. Найвагоміші з них:

ПДВ з вироблених в Україні товарів надійшло 31,9 млрд. гривень;

ПДВ із ввезених на територію України товарів надійшло 30,6 млрд. гривень;

податок на прибуток підприємств склав 25,4 млрд. гривень;

надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України склали 1,3 млрд. грн.;

надходження митних зборів склали 1 млрд. грн.

Загалом, надходження, які забезпечуються Державною податковою адміністрацією та Державною митною службою, становлять 93,4% доходів загального фонду державного бюджету України. Планові показники грудня цього року виконанні на 110,8%. До загального фонду держбюджету за грудень надійшло 11,4 млрд. грн., що на 1,1 млрд. грн. більше плану. [76] У цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, притаманним розвитку податкових систем перехідного періоду. В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, низького рівня доходів громадян неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків. Про недосконалість сучасної податкової системи України свідчить також чималий податковий тягар, що лягає на підприємницьку діяльність і споживачів. Він не тільки зменшує надходження до бюджету, а й підриває фінансову стійкість підприємств і сприяє розвитку тіньової економіки (понад 40% ВВП). Підтвердженням цього є постійне зростання заборгованості підприємств перед бюджетом: недоїмка по податках та обов'язкових платежах зросла з 6,7 млрд. у 2004 р. до 15,3 млрд. грн. у 2006 р. [76]

2. Аналіз адміністрування податків до бюджету з юридичних осіб

2.1 Дослідження оподаткування непрямими податками

Важливою характеристикою сучасних податкових систем є також структура податків, перш за все, співвідношення прямих і непрямих. Структурний аналіз системи оподаткування України свідчить про значну частку непрямих податків та коливання частки прямих. Частка непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень у 2004 р. становила 43,26%, у 2005 р. - 41,73, у 2006 р. - 40,22%. Водночас частка прямих податків зросла в 2005 р. порівняно з 1994 р. на 3,3%, а в 2006 р - зменшилася на 5,9% . [76]

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді накидки до ціни товарів, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, послуг. Цей податок був введений в 1992г. Декретом Кабінету Міністрів України. Законодавче оформлення ПДВ отримав в 1997 р. з ухваленням Закону України "Про податок на додану вартість" (введений в дію з 1 жовтня 1997 р.) (Додаток 1).

Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, а також ввезення і вивіз товарів (робіт, послуг) за її межі. Платниками ПДВ є:

* юридичні і фізичні особи, об'єм операцій оподаткувань з продажу товарів яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищував 1200 НМДГ;

* обличчя, які ввозять товари (роботи, послуги) на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України;

* особи, торгуючі на митній території України за наявні засоби незалежно від об'ємів продажів (окрім фізичних осіб, торгуючих на умовах сплати ринкового збору);

* обличчя, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через неї.

Платники ПДВ зобов'язані реєструватися в податкових органах. Кожному з них привласнюється індивідуальний податковий номер. Податкові органи ведуть реєстр платників.

Звітним податковим документом, який одночасно буде і розрахунковим документом, є податкова накладна, яку платник податку зобов'язаний видавати покупцеві на його вимогу. Крім того, в товарних чеках або інших розрахункових документах, які зобов'язаний видавати продавець, повинна указуватися сума ПДВ.

Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, міжнародні об'єднання та іноземні юридичні особи, громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, і обсяг податкових операцій яких за останні 12 місяців перевищив 300 000 грн.

В Україні встановлена єдина ставка ПДВ. Вона має два вираження - 20% -- включення в ціни товарів, робіт, послуг; 16,667% - визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ. Крім того, для окремих випадків передбачена так звана нульова ставка.

Контроль за сплатою податку на добавлену вартість з імпортних товарів під час переміщення через митний кордон України покладено на митні органи, всі інші питання, включаючи операції з імпортними товарами, знаходяться під контролем податкової служби України.

Основою визначення кінцевої ціни реалізації товарів (робіт, послуг) є відпускні ціни підприємств, які включають собівартість і прибуток. Ціна реалізації продукції (робіт, послуг), що містить ПДВ, визначається по формулі:

Цр = (С+П)* 1.2, де:

З -- собівартість продукції;

П -- прибуток.

Сума акцизного збору по підакцизних товарах також включається в оборот, оподатковуваний ПДВ. Крім того, в нього включаються ввізне мито і митний збір (по імпортних підакцизних товарах) і інші надбавки до цін, передбачені законодавством. Для визначення суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, використовується метод податкового кредиту. Податковий кредит надається всім платникам ПДВ. Він складається з сум ПДВ, сплачених в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається у валові витрати виробництва і звернення, а також у зв'язку з придбанням основних фондів і нематеріальних активів.

Якщо за результатами звітного періоду різниця між сумою податку, отриманою у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), і сумою податкового кредиту виявиться негативній, ця різниця має бути або відшкодована платникові з Державного бюджету України, або, по його бажанню, зарахована в рахунок майбутніх платежів. Якщо ця сума не відшкодована протягом наступного місяця, вона вважається за бюджетну заборгованість, на яку нараховуються відсотки на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України [44]. При реалізації товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування, платник не користується податковим кредитом і включає суми ПДВ, сплачені постачальникам, до складу валових витрат виробництва (звернення). Для деяких видів продукції (зокрема, для експортних товарів) застосовується нульова ставка ПДВ. Продавець продукції (робіт, послуг), до якої застосовується нульова ставка, має право на податковий кредит і відповідно на відшкодування з бюджету сум ПДВ, сплачених їм при придбанні продукції (робіт, послуг), необхідної для виробництва.

Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб'єкти, що імпортують чи реалізують ці товари. Об'єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних -- їх митна вартість.

Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна ставка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16,667% ПДВ). Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць, а для алкогольних напоїв -- щоденно). Надходження акцизного збору у держбюджет на протязі 2000-2006 років відбувалося у повному обсязі.

Рисунок 2.1. Доля акцизного збору у держбюджеті з 2000 по 2006 роки.

На рис. 2.1. бачимо, що відсоток надходжень у держбюджет акцизного збору на протязі 2000-2006 рр. коливався від 67,3 до 99,3. У 2006 році спостерігалося його найбільше значення.

Надходження акцизного збору до місцевих бюджетів (рис. 2.2) порівняно не велике. Лише у 2000 році доля акцизного збору становила 32,7% (найбільше значення),а у 2006 вона досягла свого найменшого значення за ці роки і становила 0,7%.

Якщо дослідити податкові надходження до місцевих бюджетів країни, то отримуємо таку картину.

Рисунок 2.2. Доля акцизного збору у місцевих бюджетах з 2000 по 2006 роки.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон.

Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють експортно-імпортні операції. Існує два основних види мита: ввізне та вивізне.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Даний вид мита є диференційований:

а) преференційні ставки ввізного мита - до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються;

б) пільгові ставки - до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

в) повні (загальні) ставки - до решти товарів та інших предметів.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Об'єктом оподаткування виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються:

-- у процентах до митної вартості;

-- у грошовому вимірі в ЕСU на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.

Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові, преференційні, їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів [44].

2.2 Аналіз оподаткування прямими та іншими податками і зборами

Перш за все розглянемо механізм справляння податку на прибуток підприємств.

Прибуткове оподаткування підприємств може засновуватись на двох об'єктах оподаткування: валовому доході й прибутку. Податок на доход справлявся в Україні у 1993--1994 рр. З 1995 р. відновлено податок на прибуток.

Платниками податку на прибуток є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні організації в частині комерційної діяльності. Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток (з відповідними корективами) який визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами.

Нині встановлена єдина ставка податку на прибуток на рівні 30%.

Порядок обчислення і сплати. За перший і другий місяці кожного кварталу податок сплачується у вигляді авансових платежів (до 25 числа наступного місяця), виходячи з фактично отриманої суми прибутку (за оперативними даними). Після закінчення кварталу складається перерозрахунок, виходячи з фактичного балансового прибутку, встановленого на основі бухгалтерського і податкового обліку. Сума плати за перерозрахунком вноситься в п'ятиденний термін після встановленого строку подання бухгалтерського звіту.

Податок на доходи фізичних осіб є видом особистого прибуткового оподаткування.

Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів.

Об'єктом оподаткування виступає:

у громадян, що постійно проживають в Україні -- сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на території України та за її межами;

у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні -- дохід, одержаний з джерел в Україні.

Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весь сукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовується встановлена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як складова цих частин.

Порядок обчислення і сплати залежить від виду доходів. Доходи від роботи за наймом оподатковуються біля джерела: за місцем основної роботи -- щомісячно за встановленою шкалою ставок; не за місцем основної роботи -- при виплаті за ставкою 20%. За підсумками року проводяться перерахунки податку за місцем основної роботи, а для тих, хто мав кілька джерел доходів -- в податковій інспекції за місцем проживання на підставі декларації.

Податок з доходів від підприємницької діяльності (без створення юридичної особи) сплачується щоквартально авансовими платежами (на підставі обчисленої податковими інспекціями очікуваної суми податку на рік) з перерозрахунком відповідно до фактично одержаного за рік доходу.

Ще одним видом прямого податку є плата за землю. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Платниками земельного податку виступають юридичні та фізичні особи, яким земля надана у власність або користування.

Об'єктом оподаткування є площа земельної ділянки.

Ставки податку диференціюються залежно від призначення земель:

– землями сільськогосподарського призначення - залежно від напрямів використання землі (рілля, багаторічні насадження; сінокоси і пасовища) та родючості фунтів;

– землями несільськогосподарського призначення - за групами населених пунктів залежно від чисельності населення та місцем знаходження земельної ділянки

Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і подають розрахунки в податкову інспекцію до 15 липня. Для фізичних осіб нарахування податку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними долями до 15 серпня і 15 листопада.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Платниками є фізичні та юридичні особи, у власності яких є відповідні транспортні засоби.

Об'єкт оподаткування - об'єм двигуна автотранспорту та довжина корпусу водного транспорту.

Ставка податку встановлюється в ECU зі 100 см? об'єму двигуна чи 1 см довжини корпуса водного транспорту.

Досить специфічним виступає податок на промисел, оскільки питання щодо його віднесення до загальнодержавних податків є відкритим, тому що таке рішення не достатньо ефективним. Перш за все через його рівень, а по друге через його значення для місцевого бюджету оскільки саме залишаючись в регіоні він не втрачає економічної суті, бо повністю спрямований може спрямовуватися на розвиток цих самих помислів, що призведе до загального культурного розвитку території [44].

Платниками податку на промисел є фізичні особи, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний (не більше 4 разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів.

Ставка начисляється не однаково:

10%, якщо товари підлягають продажу протягом трьох днів;

20%, якщо товари підлягають продажу протягом семи днів.

Сума податку не повинна бути менша за одну мінімальну зарплату.

2.3 Оцінка податкового навантаження що до юридичних осіб на прикладі ТОВ "Кредон"

ТОВ "Кредон" є товариством з обмеженою відповідальністю. Товариство створено для здійснення підприємницької діяльності участників з метою отримання прибутку від господарської діяльності, направленої для задоволення потреб народного господарства і населення в товарах і послугах.

Основними напрямками діяльності товариства є:

· виробничо-впровадженна діяльність;

· торгово-закупочна діяльність;

· зовнішньо-економічна діяльність.

При здійсненні статутної діяльності Товариство виконує торгово-закупочну діяльність.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов'язків перед партнерами по укладаним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.

Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виробничу продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку Товариства, підвищення особистих доходів його робітників.

Основи плані складають договори, укладені з споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг, та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Товариство створене для здійснення статутних задач:

· користується банківським кредитом на комерційній основі;

· враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.

Товариство реалізує свою продукцію на договорній основі, а у випадках передбачених законодавством, по державним цінам. Розрахунки здійснює в безрозрахунковому порядку. Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України. Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.

Фінансові результати діяльності ТОВ "Кредон" характеризуються системою взаємопов'язаних абсолютних показників. До них відносяться:

· Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

· Затрати на виробництво;

· Комерційні витрати;

· Прибуток (результат) від реалізації продукції (робіт, послуг);

· Інші позареалізаційні доходи;

· Чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні товариства);

· Рентабельність.

Звіт про фінансові результати є найважливішою формою вираження ділової активності товариства. Це величина поточного фінансового результату - прибутки, що отримуються від реалізації продукції та фінансової діяльності товариства. Використання прибутку в товаристві здійснюється на різні цілі по призначенню і знаходяться під контролем Ради засновників ТОВ "Кредон".

Звіт про фінансові результати і їх використання (ф.2) складається з п'яти розділів: 1. Фінансові результати. 2. Використання прибутку. 3. Затрати на виробництво (витрати обігу). 4. Розшифровка окремих прибутків і збитків. 5. Платежі до бюджету.

Розглянемо зміст першого розділу "Фінансові результати звіту".

По статті "Виручка (валовий прибуток) від релізації продукції (робіт, послуг)" показують виручку від реалізації готової продукції (робіт, послуг), валовий прибуток від реалізації товарів, що обчислюються як різниця між продажною і купованою вартістю реалізованих товарів і інші прибутки, що враховуються на рахунку Реалізації продукції (робіт, послуг) по моменту їх відвантаження і пред'явленя покупцям (замовникам) розрахункових документів. Якщо договором постачання зумовлений відмінний від загального порядку момент переходу права володіння, користування і розпорядження відвантаженою продукцією (товарами) і ризику її випадкової загибелі від організації до покупця (замовника), то виручка від реалізації такої продукції (робіт, послуг) товарів складається з сум, що поступили в оплату відвантаженої продукції (виконаних робіт і наданих послуг) на розрахунковий, валютний і інші рахунки організації, в банках або безпосередньо в її касу, а також сум, вказаних при заліку взаємних вимог.

По статті "Податок на додану вартість" відображаються дані по ПДВ.

По статті "Затрати на виробництво реалізованої продукції " показуються підприємством затрати, що дововдяться на реалізовані відпущені товари (роботи, послуги).

По статті "Комерційні витрати" показуються витрати обігу підприємства.

По статті "Результат від реалізації" відображається фінансовий результат від реалізації продукції, товарів, послуг, отримання якого є метою створення даної організації. Вказаний фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки (валового прибутку) від реалізації і сумою витрат виробництва, податку на додану вартість, акцизів та комерційних витрат. У розділі 2 "Використання прибутку" приводиться розшифровка сум у основних напрямах використання прибутку: платежі до бюджету, використання по іншій цілі. У розділі 3 "Затрати на виробництво (витрати обігу)" приводиться розшифровка затрат. У розділі 4 "Розшифровка окремих прибутків і збитків" приводиться розшифровка окремих прибутків та витрат при здійсненні основної діяльності. Дані розділів 3 та 4 ТОВ "Кредон" можемо зобразити в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Витрати на виробництво, тис. грн

№	Показники	Факт
		2006 рік	2007 рік
1.	Матеріальні затрати	0,7	1,4
2.	Витрати на оплату праці	8,6	32,5
3.	Відрахування на соціальні заходи	4,1	14,5
4.	Амортизація	0,1	1,7
5.	Інші витрати	3,9	54,4
	Разом:	17,4	104,5
	Фактичні обсяги виробництва продукції	60,3	220,0

У розділі 5 "Платежі до бюджету" приводиться розшифровка сум по основних платежах до бюджету:

· ПДВ з реалізації;

· Податок на прибуток;

· Комуальний податок;

· Фонд Чорнобиля.

Організація самостійно перераховую до бюджету відображені суми у вигляді податків, зборів, штрафів і інших платежів.

На даному підприємстві внаслідок фінансово-господарської діяльності за 2007 рік виручка від реалізації продукції становила 18928,8 тис.грн.; податок на додану вартість - 3154,8 тис.грн.; комерційні витрати - 104,5 тис.грн.; результат від реалізації - 115,5 тис. грн.; позареалізаційні прибутки - 0,9 тис. грн. Внаслідок чого оподатковуваний прибуток становить 116,4 тис.грн.

Для складання бухгалтерського звіту за 2007 рік складені журнали, ордера, відомості. Заключною формою обліку і обробки даних є оборотний баланс. Потрібно мати на увазі, що організація самостійно визначає напрями використання прибутку, що залишається в її розпорядженні, якщо інше не встановлене засновницькими документами і прийнято обліковою політикою.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах без податку на додану вартість і акцизів і витратами на його виробництво і реалізацію, та комерційних витрат. Облік фінансових результатів ведеться на підприємстві на рахунку 80 "Прибутки і збитки". На цьому рахунку відображають операції по формуванню кінцевого фінансового результату діяльності підприємства в звітному році. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції та інших позареалізаційних доходів та витрат. По дебету рахунку 80 відображаються затрати, а по кредиту -прибутки підприємства. Зіставлення оборотів по дебету кредиту за звітний період показує кінцевий фінансовий результат звітного періоду.

Таблиця 2.2. Аналіз рівня та динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства, тис. грн

№ п\п	Показники	Факт 2006 рік	Факт 2007 рік	відношення до базисного значення, %.
1.	Виручка від реалізації продукції: З ПДВ Без ПДВ	5333,0 4444,3	18928,0 15774,0	354,93 354,93
2.	Затрати на виробництво реалізованої продукції	4384,0	15554,0	354,79
3.	Комерційні витрати	17,4	104,5	600,57
4.	Результат від реалізації продукції	42,9	115,5	269,23
5.	Інші позареалізаційні доходи	-	0,9	-
6.	Оподатковуваний прибуток	42,9	116,4	271,33
7.	Податок на прибуток	12,9	35,0	271,32
8.	Використання прибутку	22,3	35,2	157,85
9.	Чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства	7,7	46,2	600,00

Дані таблиці 2.2. показують, що в звітному періоді підприємство досягло високихрезультатів. Прибуток до оподаткування зріс у 2,7 рази. Позитивним фактором росту балансового прибутку є збільшення прибутку від реалізації продукції за рахунок росту обсягу реалізації.

Рисунок 2.3. Фактори формування балансового прибутку.

Проаналізуємо фактори формування балансового прибутку ТОВ "Кредон". На зміну балансового прибутку впливають фактори, які діляться по ступені підпорядокованості на фактори першого і другого порядку.

До факторів першого порядку відносяться зміни:

· прибутку від реалізації продукції;

· прибутку від позареалізаційних результатів.

До факторів другого порядку відносяться:

Зміни від:

· обсягу реалізації продукції;

· структури реалізованої продукції;

· повної собівартості реалізованої продукції;

· комерційних витрат;

· цін на реалізовану продукцію.

Взаємозв'язок цих факторів з балансовим прибутком пряма, за винятком собівартості, зниження якої приводить до росту прибутку. Аналіз факторів зміни балансового прибутку проводиться за допомогою алгоритмів розрахунку.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, балансовий прибуток або збиток представляє собою алгебраїчну суму результатів від реалізації товарної продукції, результату від іншої реалізації, прибутків і витрат від позареалізаційних операцій

Рб = + Рр + Рпр + Рвн

де Рб - балансовий прибуток або збиток,

Рр - результат від реалізації товарної продукції,

Рпр- результат від іншої реалізації,

Рвн- результат від позареалізаційних операцій.

Прибуток - найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерело життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворювання і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб робочих. За рахунок прибутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками і іншими організаціями. Тому аналіз прибутку повинен охоплювати як чинники її формування, так і розподілу. Отже проаналізуємо вплив податкового тягаря на діяльність ТОВ "Кредон". На це підприємство накладаються податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування в цільові державні фонди, місцеві податки та збори ( комунальний податок, податок з реклами ), платежі за ресурси, акцизний збір.

Виходячи з даних таблиці 2.2. бачимо, що рівень ПДВ у 2007 році зріс по відношенню до рівня 2006 року (табл. 2.3.)

Таблиця 2.3. Податок на додану вартість, тис. грн.

№ п\п	Показники	2006 рік	2007 рік	% до базисного значення
	ПДВ	4444,3	15774,0	354,93

Визначимо податок на прибуток підприємств та організацій. Податок на прибуток вираховують за такою формулою:

Сума податку = (ВВП- валові витрати - амортизація)*30%.

Проаналізувавши основні показники діяльності ТОВ "Кредон" зауважимо, що податок на прибуток підприємств та організацій може бути розрахований на базі оподатковуваного прибутку. Таким чином на 2006 рік податок прибуток становить 12,9 тис. грн.; на 2007 рік - 35 тис.грн.

Підприємство розміщує рекламу на рекламному щитку і сплачує 0,3% від об'єму вартості щитка, щоквартально у місцевий бюджет. Це постійне розміщення. Щодо ТОВ "Кредон" то воно розміщує рекламу на рекламних щитках. Вартість такого щитка становить 1200 грн. Розраховуємо податок на рекламу коли ставка податку становить 0,5%. В 2007 році вартість щитка зросла до 1300 грн.

2006 рік - (1200*0,5/100)= 6 грн.

2007 рік - (1300*0,5/100)= 6,5 грн.

Розрахуємо комунальний податок, який має сплачувати підприємство що аналізується. ТОВ "Кредон" має середньоспискову чисельність 40 осіб і щоквартально сплачує 10 % на кожного робітника від одного неоподаткованого мінімуму. Податок розраховується щоквартально тому розраховуємо на 120 особи. Один неоподаткований мінімум на одну особу становить 17 грн. Отже за 2006 і 2007 роки сума податку буде однакова і становитиме на квартал:

(120*17/10) = 204 грн.

Цей податок сплачується до місцевого бюджету.

Розрахуємо податок на землю. Підприємство має земельну ділянку в смт. Пісочин 300 кв.м. В селищі не проведена грошова оцінка земель. На другому скликанні Пісочинської селищної ради (рішення № 9) від 12.01.2007, було затверджено ставку земельного податку 0,62 грн. за 1 кв.м. Земельний податок на 2007 рік ТОВ "Кредон" складає (300*0,62/12) = 15,5грн. Це сума податку на кожний місяць, яку підприємство повинно сплачувати рівними сумами щомісячно на кожний 30 день звітного місяця.

По землі надається розрахунок до 1 лютого поточного року. Згідно Закону України "Про плату за землю" № 3525 від 3.07.1996 року,стаття № 7.