Оподаткування прибутку юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні

1.1 Сутність та значення податку на прибуток

1.2 Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України

Висновки до розділу 1

2. Справляння податку на прибуток юридичних осіб в Україні

2.1 Загальна характеристика ДПІ в Обухівському районі

2.2 Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток

2.3 Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті

Висновки до розділу 2

3. Шляхи вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб

3.1 Зарубіжний досвід прибуткового оподаткування підприємств

3.2 Проблеми та напрями реформування системи прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні

3.3 Відповідальність за ухилення від сплати податків

Висновки до розділу 3

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Економічні трансформації в країні і її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. Важливе місце в мобілізації грошових ресурсів суспільства відіграє податкова система з властивими їй особливостями.

Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі визначається станом податкової політики. Податкова система, через яку здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширеного відтворювання з урахуванням необхідних резервів для кожного типу господарства.

На сьогодні система оподаткування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємства. Ефективність функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Але кінцевим критерієм (показником) ефективності діяльності підприємства є прибуток. Таким чином, держава, впливаючи на прибуток юридичних осіб, може здійснювати регулювання основних економічних процесів, що відбуваються у країні в цілому.

Податок на прибуток підприємств вже довгий час є одним із найголовніших і найвагоміших джерел наповнення державного бюджету. І так буде й надалі, якщо з боку держави буде якось стимулюватись ведення підприємницької діяльності. Адже саме підприємства (не має значення чи це велика корпорація, чи мале підприємство) роблять такий вагомий внесок в розвиток економіки країни. Система оподаткування прибутку юридичних осіб має ряд суттєвих недоліків і потребує вдосконалення. Це й пояснює актуальність обраної теми.

В умовах фінансової кризи бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Саме тому, правильно та раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків.

У будь-якій державі юридичні особи зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

В Україні податкове регулювання прибутків юридичних осіб перебуває у стадії становлення. Складний механізм нарахування податків до бюджету, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.

Питання оподаткування прибутку підприємств є предметом дослідження багатьох вчених-економістів, зокрема: Сердюка О.М., Крисоватого А.І., Соколовської А.М., Резніченко О.О., Василика О.Д., Олійника О.В. та інших. Однак, досліджень щодо організації напрямів реформування недостатньо.

Метою дослідження є всебічне вивчення процесу справляння податку на прибуток, механізму його розрахунку та розробка практичних рекомендацій щодо його реформування.

Досягнення поставленої мети магістерської роботи обумовлене вирішенням наступних завдань:

1) дослідити сутність та особливості справляння податку на прибуток;

2) проаналізувати історію справляння податоку на прибуток в Україні;

3) вивчити сучасний стан справляння податку на прибуток;

4) проаналізувати динаміку надходження коштів за податком на прибуток;

5) дати обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення системи оподаткування прибутку підприємств та розглянути усі можливі напрямки вирішення проблем у цій сфері, спираючись на досвід розвинених країн.

Об'єктом дослідження виступають прибутки юридичних осіб і система оподаткування таких прибутків вцілому.

Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають між державою у вигляді податкових органів та платниками податків (суб'єктами господарювання) з приводу справляння податку на прибуток до бюджету країни.

При написанні магістерської роботи було використано ряд методів дослідження:

· бібліографічний метод (дослідження літературних джерел та статистичних матеріалів, пошук необхідної інформації);

· аналітичний метод (аналіз окремих складових об'єкта та предмети дослідження);

· метод порівняння (співставлення подібних параметрів або показників об'єкта дослідження за якимись критеріями - часовими, якісними, кількісними тощо);

· метод узагальнення (формування відповідних узагальнюючих висновків, що базуються на використанні ряду інших методів дослідження).

Інформаційною базою магістерської роботи є законодавчі документи та нормативні акти України, праці вітчизняних і закордонних вчених- економістів з питань оподаткування податку на прибуток.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці низки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у проведенні детального та глибокого аналізу досліджуваної проблеми, що може бути використано в подальших наукових дослідженнях даного напрямку.

1. Основи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні

1.1 Сутність та значення податку на прибуток

Сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів утворює податкову систему держави. Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а також пільги їх платникам надаються Верховною Радою України, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів. Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства.

Податки - це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

У теорії оподаткування для класифікації податків використовують різні підстави (Додаток А).

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

Податок на прибуток підприємств є одним з видів прямого оподаткування -- прибуткового -- і оподатковує доходи юридичних осіб.

Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже вагоме фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: у централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну -- податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

Податок на прибуток підприємств, крім вагомого фіскального значення, має ще й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної й інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.

Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.

До недоліків цього податку слід зарахувати досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості стосовно ухилення від сплати [23, с. 90].

Податок на прибуток підприємств є прямим загальнодержавним податком. Порядок оподаткування прибутку підприємств встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 - ВР (далі - Закон України).

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Платниками податку на прибуток є:

1) з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти - юридичні особи, які створено і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

2) з числа нерезидентів - юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їхнього походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус, або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Нерезиденти - юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створено й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їхні представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;

3) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має таку філію, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія;

4) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують представницькі функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;

5) інші платники з особливим режимом оподаткування (наприклад, НБУ та його установи, крім госпрозрахункових) [50, с. 195].

Платником податку на прибуток, отриманий від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт і послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниці, отримані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах дохідних надходжень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, отриманий не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту і їхні структурні підрозділи.

Національний банк України і його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують у Державний бюджет України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами і частиною валових витрат років, що передують звітному (у випадку якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років), по закінченні фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених витрат Національного банку України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням в порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, що почало свою господарську діяльність до реєстрації в податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отриманий ним прибуток вважається прихованим від оподаткування [31, с.9].

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

ОП = СВД - ВВ - А, (1.1)

де ОП - оподатковуваний прибуток;

СВД - скоригований валовий доход звітного періоду;

ВВ - валові витрати звітного періоду;

А - амортизаційні відрахування.

Скоригований валовий дохід обчислюється за формулою:

СВД = ВД - (доходи, що не включаються до складу ВД) (1.2)

Базова ставка податку на прибуток складає 25% до об'єкта оподаткування. За ставкою 15% оподатковуються дивіденди нерезидентів. За ставкою 6% оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту, у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень та валові доходи страхувальників за договорами страхування і перестрахування життя в разі дострокового розірвання договору, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи (0% - за звичайних умов). За ставкою 3% оподатковуються інші доходи від страхової діяльності. Доходи страховика від здійснення діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються за ставкою 25% [15, с. 57].

Податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Розрахунок податку на прибуток за результатами звітного періоду здійснюється за формулою:

ПНП = (ВД - ВВ - А)*0,25, (1.3)

де ПНП - податок на прибуток.

У процесі обліку та розрахунку податку на прибуток слід пам'ятати, що поняття «валовий дохід» та «валові витрати» суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат підприємства: валовий дохід являє собою доход платника, що підлягає оподаткуванню, а валові витрати представляють собою витрати, на які платник податку має право зменшити оподатковуваний дохід. Таким чином, розмір фінансового результату діяльності платника податку найчастіше не співпадає з розміром об'єкта оподаткування на прибуток [72, с. 108-109].

Згідно Закону України валовий дохід (ВД) - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

До складу валового доходу включають:

1. Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу
юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) і операцій з консолідованим іпотечним боргом).

2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

3. Доходи від операцій особливого виду (від товарообмінних (бартерних) операцій; від страхової діяльності; від операцій з розрахунками в іноземній валюті; від операцій з пов'язаними особами; від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації; від операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами: інші доходи по операціях особливого виду - спільній діяльності без створення юридичної особи, виплаті дивідендів, операціях з борговими вимогами та зобов'язаннями, виконаних довгострокових договірних зобов'язань).

4. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих
від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами,
а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

5. Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.

6. Доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді:

· сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

· сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги із цього податку.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

7. Суми невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів.

8. Суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням.

9. Вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання), та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

10. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

11. Суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду.

12. Суми акцизного збору, сплачені (нараховані) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

13. Суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

До складу валового доходу не включають:

1. Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

2. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

3. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

4. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

5. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

6. Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів.

7. Суми коштів у вигляді внесків, які:

· надходять платникам податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне страхування»;

· надходять страховикам, що здійснюють довгострокове страхування життя, від страхувальників;

· накопичуються за пенсійними внесками, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону.

8. Кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від
інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

9. Номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника
перед таким платником податку.

10. Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку.

11. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

12. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

13. Кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі пря здійсненні інноваційних проектів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

14. Вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством.

15. Кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів.

16. Суми коштів або вартість майна, одержаних засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону.

Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з переліком тих видів доходів, які включаються до валового доходу без урахування тих доходів, які до валового доходу не включаються [47, с.36-40].

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Існують витрати, які в повній мірі або частково відносять до складу валових витрат, та витрати, які не можна віднести до складу валових витрат, тобто на зменшення об'єкта оподаткування.

До складу валових витрат включають:

1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, передбачених законодавством.

2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

3. Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 % таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

4. Суми коштів, внесені до страхових резервів.

5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну й теплову енергію, за винятком тих податків, які не можна включати до валових витрат. Крім того, для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

6. Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, та підтверджені такими документами у звітному податковому періоді.

7. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

8. Суми безнадійної заборгованості в частині, не внесеній на валові витрати, у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких закінчився строк позовної давності.

9. Суми витрат, пов'язані з поліпшенням основних фондів, і суми перевищення балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів над вартістю їхнього продажу.

10. Суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

11. Суми коштів, спрямовані уповноваженими банками в додатковий спеціальний резерв страхування коштів пенсійного фонду банківського управління.

12. Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям, у розмірі, що становить не менше 2 та не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів - не більше 10% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

Потреби , не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

· організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, в межах від 2 до 5% від прибутку, та пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, але не більше 2% від суми прибутку за минулий рік);

· придбання лотерей, участь в азартних іграх;

· фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком тих сум, які включаються до валових витрат.

2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, податок на дивіденди, податки на доходи від грального бізнесу, сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), придбаних платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб».

4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку.

5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

6. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

7. Виплату дивідендів.

8. Суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що є нижчими за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

9. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або псування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення [48, с. 153-157].

В процесі здійснення господарської діяльності підприємство може здійснювати витрати, які не повністю зараховуються до складу валових витрат (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Порядок зарахування окремих видів витрат до складу валових витрат підприємства [72, с. 111]

Вид витрат	Ліміт зарахування до складу валових витрат	База для розрахунку
Організація прийомів, презентацій з рекламними цілями (передпродажні й рекламні заходи)	Не більше 2%	Оподатковуваний прибуток попереднього року
Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам	Більше 2% і не більше 10%	Оподатковуваний прибуток попереднього звітного періоду
Капітальні витрати на ремонт, модернізацію основних фондів	Не більше 10%	Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного року
Професійна підготовка працівників за профілем підприємства в українських закладах освіти	Не більше 3%	Фонд оплати праці попереднього звітного року

Звичайно, у господарській діяльності платників податків не завжди сума одержаних доходів покриває суми здійснених витрат, а оскільки зі збитку податку не заплатити, то існує механізм, яким регулюється порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів. Отже, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. При цьому слід пам'ятати, що у випадку, коли від'ємне значення об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, податковий орган має право провести позачергову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування не є достатньою підставою для проведення такої позачергової перевірки [48, с. 161].

Досить широкого застосування набула така складова, як амортизаційні відрахування, що по своїй суті є знижкою з податку на прибуток підприємств. Тому чим більшу частку прибутку підприємство може віднести на амортизацію, тим менше податків воно сплачує і більше доходів залишається у його розпорядженні.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

У таблиці 1.2 зображено умови нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи.

Таблиця 1.2

Умови нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи [6, с.448]

№	Витрати, що підлягають амортизації	Витрати, що не підлягають амортизації	Витрати, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування
1.	Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення	Придбання і відгодівлю продуктивної худоби	Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збере-ження бібліотечних і архівних фондів
2.	Самостійне виготовлення основ-них фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на ви-готовленні таких основних фондів	Вирощування багаторічних плодоносних насаджень	Витрати бюджетів на будівництво та утри-мання автомобільних доріг загального кори-стування
3.	Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів	Придбання основних фондів або нематеріаль-них активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплек-туючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам	Витрати на придбання та збереження Націо-нального архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів
4.	Капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшен-ня землі	Утримання основних фондів, що знаходяться на консервації	Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів
5.		Створення та придбан-ня аудіовізуальних творів

З метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та нарахування амортизації під терміном основні фонди, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень [72, с. 113].

Для нарахування амортизації в податковому обліку платника податку основні фонди підлягають розподілу за 4 групами (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Поділ основних фондів за групами

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість об'єкта підноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення [39, с. 69].

Норми амортизації зазначених вище груп основних фондів наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Норми амортизації на податковий квартал [39, с. 69]

Група основних фондів	Нові норми (для основних фондів, що введені після 01.01.04),%	Старі норми (для основних фондів, що введені до 01.01.04),%
1	2	1,25
2	10	6,25
3	6	3,75
4	15

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Зазначене рішення приймається платником до початку звітного податкового року , воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного року [36, с. 175].

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок звітного періоду (розрахункового кварталу) визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), (1.4)

де Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому [15, с. 58-59].

Податкові пільги - переваги, надані певним категоріям громадян або суб'єктів підприємницької діяльності. Можуть надаватися у вигляді часткового чи повного звільнення від сплати податків у відповідності із діючим законодавством.

Пільги щодо податку на прибуток умовно можна поділити на чотири групи:

1. Звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від оподаткування як окремі суб'єкти, так і окремі види доходів.

2. Звільнення від сплати податку на певний строк.

3. Зменшення оподатковуваного прибутку (доходу).

4. Зменшення розміру ставки податку.

Податкові пільги є одним з елементів податкової політики і мають як економічну, так і соціальну спрямованість. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. До податкових пільг належать: неоподатковуваний мінімум доходів, податкові знижки, вилучення з оподатковуваних доходів деяких їх видів, повернення раніше сплачених податків (податкові амністії), повне звільнення від сплати деяких податків тощо [52, с. 191].

На мою думку, на надходження податку на прибуток до бюджету кількість наданих пільг безперечно впливає, але більший вплив має економічний стан країни і, особливо, рівень податкової культури.

Отже, податок на прибуток підприємств - прямий загальнодержавний податок, який сплачується суб'єктами підприємницької діяльності й іншими підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Цим податком за ставкою 25 % обкладається оподатковуваний прибуток, який визначається як скоригований валовий доход зменшений на суми валових витрат виробництва й обігу та амортизаційних відрахувань основних фондів та нематеріальних активів.

1.2 Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні [8, с. 97].

Прибуткове оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. Зміни об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів.

Перехід до податкової форми взаємовідносин між підприємствами і державою розпочався з 1990 р., коли в процесі проведення податкової реформи було ухвалено Закон СРСР «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій». Так, в 1991 р. діяв Закон СРСР «Про податок з підприємств і організацій», відповідно до якого об'єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35 %. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності.

В Україні аналогічні взаємовідносини було започатковано ухваленням 21 лютого 1992 р. Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Згідно з цим Законом об'єктом став валовий дохід підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат і обов'язкових платежів. В об'єкт оподаткування були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 % доходу. Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9 % для дослідних заводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65 %) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70 % ) [36, с. 164-165].

З переходом до оподаткування підприємств відразу постало питання про те, що має стати об'єктом оподаткування -- валовий дохід чи прибуток.

Доцільність оподаткування валового доходу в перші роки становлення системи прибуткового оподаткування підприємств зумовлена гіперінфляцією, зниження якої потребувало антистимулів для підвищення заробітної плати і сукупного попиту.

Серед аргументів проти оподаткування валового доходу підприємств найбільш вагомим було твердження, згідно з яким заробітна плата як частина валового доходу стає об'єктом подвійного оподаткування -- прибутковим податком з громадян і податком на валовий дохід, отже, в разі застосування останнього логічним було б скасування прибуткового податку з громадян.

У І кварталі 1993 р. повернулися до оподаткування прибутку, а з II кварталу -- знову до оподаткування валового доходу. Зазначений податок стягувався і протягом 1994 р. [75, с. 227-228].

З 1 січня 1995 року Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був замінений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об'єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30 %. Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15%, для посередницьких операцій -- 45 %, для прибутку від проведення лотерей і ігрового бізнесу -- 60 %.

Таким чином, у процесі становлення прибуткового оподаткування підприємств в Україні простежується тенденція до переходу від оподаткування доходу до оподаткування прибутку, внаслідок чого об'єкт оподаткування наближається до встановлених у світовій практиці норм.

З 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення спеціального податкового обліку.

Після введення даного Закону об'єктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку об'єкту оподаткування носить назву «сальдового». В таких умовах платникам надається можливість понизити податковий прес на балансовий прибуток.

З 1 січня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№349 від 24 грудня 2002 року), який вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток [36, с. 165].

Щодо визначення величини об'єкта оподаткування, то в його еволюції простежуються дві тенденції. З одного боку, спостерігається прагнення до збільшення коригуючих вирахувань з об'єкта оподаткування певних видів доходів і витрат з метою як виконання податком на прибуток регулюючої функції, так і запобігання подвійному оподаткуванню доходів на корпоративні права, а також нарахуванню податків на податки. З іншого боку, має місце тенденція до збільшення об'єкта оподаткування в процесі його коригування з метою зменшення можливостей заниження оподатковуваного прибутку внаслідок реалізації продукції за бартерними угодами з використанням цін, нижчих від звичайних, та інших операцій, спрямованих на приховування доходів. Зокрема, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. з метою оподаткування валовий прибуток зменшується на суму: а) рентних платежів, що вносяться в установленому порядку до бюджету з прибутку; б) доходів (дивідендів, процентів) з акцій, облігацій та інших цінних паперів, випущених в Україні, що належать підприємству; в) доходів від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України.

Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. передбачено не лише зменшення, а й збільшення об'єкта оподаткування. Зокрема, він має бути збільшений: на суму збитків з товарообмінних операцій, здійснених за цінами, нижчими від звичайних; коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції, використаних не за цільовим призначенням; суму коштів, одержаних платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або неврахованих на рахунку реалізації.

Балансовий прибуток для цілей оподаткування зменшується на суму: прибутку від володіння корпоративними правами (отриманих дивідендів); податку на майно підприємств; податку на землю, що використовується у сільськогосподарському або виробничому обороті; податку з власників транспортних засобів; витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємств; грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів підприємств, перерахованих до фондів, установ, закладів, релігійних організацій, метою діяльності яких не є одержання прибутку, але не більше 4 % балансового прибутку; прибутку від реалізації інвестором належної йому частки житла та об'єктів торгівлі й соціально-побутового призначення, збудованих за рахунок його коштів для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

З 1997 р. запроваджується нова методика визначення оподатковуваного прибутку, яка передбачає не окремий розрахунок прибутку (доходу) від різних видів діяльності підприємства (шляхом вирахування з доходу від цього виду діяльності витрат, у тому числі з виручки від реалізації продукції витрат, які відносяться на собівартість) з подальшим обчисленням суми їх, а вирахування зі скоригованого валового доходу підприємства як доходу від усіх видів його діяльності валових витрат, що становлять суму будь-яких витрат платника, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних (виготовлених) для їх використання у господарській діяльності платника, та амортизаційних відрахувань.

Запровадження цієї методики мало на меті, по-перше, наближення оподаткування прибутку підприємств до світових стандартів; по-друге, зменшення податкового тиску на прибуток підприємств, який був вищим, ніж у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою не внаслідок завищення податкової ставки, а внаслідок чинних правил визначення податкової бази.

Зменшенню рівня оподаткування прибутку підприємств певною мірою сприяло збільшення вирахувань з валового доходу в процесі розрахунку скоригованого валового доходу порівняно з тими вирахуваннями, які здійснювалися спочатку з валового, потім з балансового прибутку в процесі коригування їх для цілей оподаткування. Зокрема, відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. до складу валового доходу, окрім сум акцизного збору, ПДВ, коштів взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення, суми коштів або вартості майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані платником, які не були об'єктом оподаткування і згідно із Законом 1994 р., не включалися також: суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених законодавством; суми доходів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування від надання державних послуг у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів; кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод; кошти, що надаються з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів, та деякі інші надходження [75, с. 230-232].