Податок з доходів фізичних осіб
Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні. Оптимізація механізму оподаткування доходів фізичних осіб. Платники податку та їх звітність, об'єкт оподаткування. Ставка податку та пільги з нього. Нарахування, утримання та сплата податку.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.03.2010 |
| Размер файла | 17,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2
Міністерство освіти та науки України
Кіровоградський національний технічний університет
Факультет обліку та фінансів
Кафедра Фінансів та планування
Предмет Фінансове право
Реферат на тему:
"Податок з доходiв фізичних осіб"
Кіровоград 2009
Содержание
- 1. Податок з доходів фізичних осіб
- 1.1 Платники податку
- 1.2 Об'єкт оподаткування
- 1.3 Ставка податку
- 1.4 Пільги з податку
- 1.5 Нарахування, утримання та сплата податку
- 1.6 Звітність платників податку
- Література
Вступ
Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.
Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами.5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства" №1306-XIІ. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92.
На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV, набирає чинності з 1 січня 2004 року.
1. Податок з доходів фізичних осіб
1.1 Платники податку
Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.
Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:
по-перше, фізичною особою-резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;
по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;
по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;
по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;
по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа-громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом "Про податок з доходів фізичних осіб", або реєстрація її як само зайнятої особи.
Відповідно до п.2.1 ст. 2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку є:
резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
1.2 Об'єкт оподаткування
Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.
Об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід;
чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Перелік окремих видів доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст.4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Новацією Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Відповідно до п.1.16 ст. 1 Закону "Про
податок з доходів фізичних осіб" податковим кредитом є сума (вартість) витрат, понесених платником податку-резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на податковий кредит має виключно платник податку-резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.
Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, визначено у п. 5.3 ст. 5 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.
Право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів передбачені відповідними пунктами статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", зокрема: п.9.1 - оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); п.9.2 - оподаткування процентів; п.9.3 - оподаткування дивідендів; п.9.4 - оподаткування роялті; п.9.5 - оподаткування виграшів та призів; п.9.6 - оподаткування інвестиційного прибутку; п.9.7 - оподаткування благодійної допомоги; п.9.8 - оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування; п.9.9 - оподаткування іноземних доходів; п.9.10 - оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк; п.9.11 - оподаткування доходів, одержаних нерезидентами; п.9.12 - оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу: стаття 10 - операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням; стаття 11 - операцій з продажу об'єктів нерухомого майна; стаття 12 - операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна; стаття 13 - доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав; стаття 14 - доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування); стаття 15 - операцій із заміщення втраченої власності.
1.3 Ставка податку
Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачає встановлення єдиної ставки податку, а тому залежно від особливостей об'єкта оподаткування застосовується одна з таких ставок.
Фактично базовою є ставка, встановлена п.7.1 ст.7 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб". Така ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, але у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року така базова ставка встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.
Ставка податку становить 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у разі, якщо таким об'єктом є:
процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);
процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п.7.1 ст.7 Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
1.4 Пільги з податку
Одним із нововведень Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є впровадження податкових соціальних пільг.
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.
У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. При цьому платник податку зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
1.5 Нарахування, утримання та сплата податку
Закон "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачає, що нарахування та сплата податку здійснюється двома типами суб'єктів: самостійно платником податку або податковим агентом.
Податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Стосовно оподаткування окремих видів доходів платника податку законодавець визначає суб'єкта, який виступає податковим агентом та нараховує, утримує та сплачує відповідну суму податку до бюджету. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (нарахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачений ст.16 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".
Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.
Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів юридичної особи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого додатку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно з нормативами, встановленими ст.65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах;
в інших випадках - за її податковою адресою.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (самозайнятої особи).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;
для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;
для доходів, що виплачуються на користь платника додатку фізичними особами, - такий платник податку.
1.6 Звітність платників податку
Обов'язок щодо подання податкової звітності є невід'ємним елементом змісту податкового обов'язку платника податків. Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи - податкова декларація. Податкова декларація подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію відповідно до законодавства, або має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.
Платники податку-резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.
Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:
а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених Законом "Про додаток з доходів фізичних осіб".
Література
1. Конституція України. - К.: Преса України, 1997.
2. Панасик В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 260
3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ, 2001. - 403 с
4. Сук Л.К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - К.: Інститут післядипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. - 2001. - 339 с.
Подобные документы
Вивчення організаційної та нормативно-правової побудови і шляхів вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб. Характеристика практичних аспектів організації адміністрування і механізму справляння податку з доходів фізичних осіб в Україні.
курсовая работа [55,8 K], добавлен 10.12.2011Перевірка нарахування податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників; податкові соціальні пільги. Контроль об'єктів оподаткування; дотримання права платника податку на знижку. Контроль за спрощеною системою оподаткування, соціальні пільги.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 29.12.2012Аналіз надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України. Виявлення основних проблем податку на доходи фізичних осіб при формуванні доходів. Напрямки зміцнення фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 24.04.2014Суть, особливості та призначення податку з доходів фізичних осіб. Коло платників, їх форми і принцип оподаткування. Основний порядок обчислення і сплати податку. Податкові соціальні пільги. Особливості оподаткування. Відповідальність за порушення.
лекция [32,5 K], добавлен 20.08.2010Вітчизняний досвід та елементи сучасної системи оподаткування доходів фізичних осіб. Нормативно-правове забезпечення податку на доходи фізичних осіб. Розрахунок податку на доходи фізичних осіб, його адміністрування та місце у формуванні доходів бюджету.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.02.2013Сутність та необхідність оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, його сучасний стан, основні недоліки, перспективи та шляхи удосконалення. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України та місцевих бюджетів.
дипломная работа [227,1 K], добавлен 19.09.2012Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників - фізичних осіб. Соціальна справедливість як перевага цієї категорії оподаткування. Класифікація платників податку, об'єкт оподаткування. Податковий кредит та податкові пільги.
реферат [26,2 K], добавлен 28.02.2009Поняття податку, його основні ознаки та функції. Елементи правового механізму податку з доходів фізичних осіб. Нормативні акти регулювання ставки ринкового збору. Платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
контрольная работа [31,6 K], добавлен 19.07.2010Дослідження сутності податкових пільг щодо фізичних осіб в Україні. Місце й роль податку з доходів фізичних осіб у податковій системі. Вивчення правового статусу фізичних осіб як платників податків. Об’єкти оподаткування. Звітність платників податку.
курсовая работа [46,4 K], добавлен 01.04.2013Історична сутність походження податку з доходів фізичних осіб в Україні, його динаміка та структура. Аналіз існуючих процентних ставок оподаткування в залежності від розміру та виду доходу громадян. Розробка елементів подолання основних проблем стягання.
курсовая работа [451,5 K], добавлен 05.12.2014
