Сучасні тенденції адміністрування податку з доходів фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб, на сьогоднішній день, у системі прямого оподаткування в Україні є одним з домінантних поряд з податок на прибуток підприємств: у 2007 р. обсяг податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування був найвищим.

Практичні аспекти організації адміністрування і механізму справляння податку з доходів фізичних осіб в Україні. У системі податкових доходів бюджету податок з доходів фізичних осіб посідає сьогодні третю позицію .

Фіскальна потенціал податку з доходів фізичних осіб обумовлюється низкою чинників. Одним, досить важливим з позитивних боків цього податку в їх загальній сукупності, є те, що він насамперед є найвагомішим за кількістю платників, які його сплачують. Негативний вплив на фіскальність податку з доходів фізичних осіб справляє більш широкий ряд чинників, зокрема:

· низький рівень доходів більшої частини населення країни;

· неофіційний (тіньовий) сектор економіки як джерела одержання доходів;

· стан безробіття в країні (ця тенденція посилюється в умовах фінансової кризи, яка також зумовлює факт неодержання доходів взагалі або їх несвоєчасність);

· невисока ставка податку (норма оподаткування) -- 15 %;

· наявність значного переліку пільг з податку -- як для окремих категорій платників, так і в загальному списку[23].

Враховуючи високу питому вагу податку з доходів фізичних осіб в доходах консолідованого бюджету України, а також його роль у формуванні місцевих бюджетів, актуальності набирає питання необхідності удосконалення адміністрування даного податку.

Термін «податкове адміністрування» уже давно став загальновживаним у фінансовій літературі. Вітчизняні науковці зміст даного терміну визначають як: організацію податкових відносин, планування, прогнозування і аналіз надходжень податків; регулювання податкових відносин; податковий контроль. Таким чином, адміністрування податку з доходів фізичних осіб можна визначити як науково обґрунтований та вибудуваний у логічній послідовності процес державного управління відносинами у сфері оподаткування доходів фізичних осіб. Принципи сучасного податкового адміністрування повинні кореспондувати з фундаментальними принципами оподаткування і бути спрямовані на максимально можливий збір податків при мінімізації відповідних витрат. Удосконалення податкового адміністрування ґрунтується на скороченні можливостей для «довільних дій» податкових органів із одночасним забезпеченням гарантій дотримання інтересів бюджету при виконанні платниками податків обов'язків по сплаті.

Ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб може бути оцінене як співвідношення отриманого результату (надходження податку, зменшення ухилень від сплати податку, збільшення платників податку тощо) та суми витрат, пов'язаних з оподаткуванням доходів громадян (утримання податкового апарату, забезпечення комп'ютерною технікою, програмними продуктами тощо)

Про загальну ефективність податкового адміністрування можуть свідчити наведені дані (табл. 2.1)[19].

Таблиця 2.1 Розрахунок коефіцієнта затратності адміністрування податків органами ДПС

Коефіцієнт затратності показує, що 100 гривень мобілізованих податків органами ДПС коштують платникам податків, наприклад, у 2008 році - 3 гривні 20 копійок.

Таким чином, оцінюючи ефективність податкового адміністрування, необхідно розрахувати, скільки в середньому коштує утримання податкової служби платникам податків і суспільству взагалі. Виходячи з цього для визначення ефективності адміністрування податку з доходів фізичних осіб можна застосувати наступне співвідношення, а саме суму таких показників як суми коштів, що витрачається державою на адміністрування податку з доходів фізичних осіб за окремий період; суми коштів, що витрачається платниками податку на адміністрування податку з доходів фізичних осіб за окремий період; суми інших витрат на адміністрування податку з доходів фізичних осіб (витрати податкових агентів та ін.) за окремий період до суми податку з доходів фізичних осіб, сплаченого за окремий період до бюджету.

Згідно з міжнародним досвідом адміністрування податку з доходів фізичних осіб може бути оцінене як:

- ефективне (рівень показника ефективності становить до 1%);

- недостатньо ефективне (рівень показника ефективності становить від 1 до 2%);

- неефективне (рівень показника ефективності становить більше 2%)[19].

Проте точне встановлення вищенаведених показників для визначення ефективності адміністрування податку з доходів фізичних осіб є проблематичним і на даному етапі розвитку податкового адміністрування може бути лише приблизним.

У нашій країні, на думку деяких експертів, ухилення від сплати податків носить масовий характер, і була б логічною і цілком обґрунтованою жорсткість відповідальності після того як податкове навантаження буде знижене до оптимальних розмірів і з'являться гарантії, що така податкова політика «всерйоз і надовго». Тоді податкове адміністрування стане дешевше і стане набагато ефективніше.

Нову модель податкових відносин має відзначати уніфікованість, спрощеність і однозначність норм, зобов'язань, звітності, рівноправність відносин та взаємоповага між платниками податків та податківцями, скасування наглядових і каральних функцій, судовий захист майнових прав платників податків, якісне обслуговування податківцями своїх контрагентів.

Значне скорочення обсягу державного сектору в економіці, свобода у встановленні розміру заробітної плати не гарантували повноти відбиття відомостей, що вказуються в деклараціях. Відсутність декларування видатків платника податків знижує можливість податкових органів у виявлені фактично отриманих доходів. «Вловити» всі особисті доходи в ринковій економіці - завдання не просте, що підтверджується досвідом закордонних податкових служб.

Виходом у такій ситуації могло б стати створення комплексної системи контролю за доходами населення шляхом декларування не тільки доходів, а й видатків громадян. У розвинених країнах, незважаючи на налагоджений механізм оподаткування населення, що функціонує багато років, технічну оснащеність податкових органів, що дозволяє переробляти величезні масиви даних про доходи фізичних осіб, психологічну готовність населення сплачувати податки, декларуються як доходи, так і видатки.

В Україні при високому рівні схованих доходів декларування видатків тим більш необхідне не в разовому порядку, коли відбулося придбання майна, а по закінченні року, разом із доходами. Звичайно перехід на дану систему декларування не може бути зроблений швидко і вимагає створення відповідних умов: підвищення технічної оснащеності податкових органів і можливостей контролювати вірогідність відомостей, що вказують фізичною особою[19].

Потрібно також розширити повноваження податкових органів по оцінці доходів із використанням непрямих даних, що свідчать про розміри одержуваного доходу, виходячи зі способу життя платника податку, тобто на основі так званих «зовнішніх ознак» багатства. Для цього розробити таблиці, що дають право податковим органам при відсутності даних про джерела доходу в декларації про доходи і видатки або в спеціальній декларації про джерела коштів, при контролі за видатками або при відмові декларувати доходи або видатки, встановлювати відомості про придбання майна.

У перспективі з удосконаленням системи податкового адміністрування і підвищенням податкової дисципліни потреба у використанні непрямих методів оцінки прибутковості буде зменшуватись, тому що загальноприйнята система буде більш об'єктивно враховувати доходи і видатки фізичних осіб і встановлювати їхні взаємини з бюджетами.

Рівень податкового адміністрування в значній мірі залежить від кваліфікації працівників податкових органів. Виросли вимоги до рівня освіти працівників податкових органів.

Однією з важливих умов ефективного функціонування системи прибуткового оподаткування є психологічна підготовленість платників до сплати податку з доходів фізичних осіб. При введені в 1992 році прибуткового податку був відсутній досвід участі населення в податковому процесі. Обліку доходів і видатків, декларування доходів. Усі ці умови несприятливо впливали на податкову дисципліну платників податків, при низькому рівні податкового адміністрування сприяли приховуванню доходів і ухиленню від виконання податкових зобов'язань. Тому в Україні заново доводиться формувати менталітет законослухняного громадянина та платника податків.

Допомогу платникам податків в освоєнні податкового законодавства надають періодичні видання, численні газети, журнали, частина з яких заснована податковою службою. Підвищення інформованості населення про порядок оподаткування доходів відбувається через консультаційні пункти податкових органів, проведення безкоштовних семінарів із платниками податків. Консультації в області оподаткування надають також аудиторські фірми.

Часті зміни і складність податкового законодавства вимагають значного розширення діяльності податкових органів по роз'ясненню порядку оподаткування, насамперед для представників малого бізнесу, у тому числі індивідуальних підприємців і фізичних осіб, що не мають фахової освіти і відповідних знань.

На готовність платників податків платити податки повністю і вчасно впливають такі фактори:

- по-перше, справедливий розподіл податкових зобов'язань ;

- по-друге, ясність податкового законодавства, що виражається в доступності і однозначності податкового законодавчих норм, що встановлюють порядок оподаткування доходів фізичних осіб, їх права і обов'язки;

- по-третє, сприяння платникові податків з боку держави у виконанні його зобов'язань[5].

Згода платників податків на сплату податку з доходів фізичних осіб в розвинених країнах забезпечується завдяки наявності системи суспільного контролю за використанням бюджетних коштів. Але якщо в розвинених країнах використання бюджетних коштів піддається твердому суспільному контролю, то для України ще має бути створена ситуація, при якій громадянам стане зрозумілим взаємозв'язок між податковими платежами і наданими суспільними послугами.

Відсутність системи, що забезпечує прозорість інформації про напрям використання бюджетних коштів і оцінку ефективності їх використання, є однією з перешкод для успішного використання податку з доходів фізичних осіб у податковій системі України. Тому створення твердої системи контролю за використанням бюджетних коштів, інформування платників податків про напрямки витрат податкових платежів і покарання осіб, що допустили не цільове використання бюджетних коштів, є однією з необхідних умов скорочення розмірів «тіньової економіки» і зниження обсягів приховуваних від оподаткування доходів.

3. Реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб: тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири

Реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб залишається актуальною з часів здобуття Україною незалежності. Оскільки даний податок є не просто бюджетоутворюючим, але і відображає ступінь піклування держави про добробут своїх громадян у частині забезпечення соціальної справедливості та зменшення диференціації їх доходів громадян. До сьогодні ведуться суперечки науковців та експертів з приводу доцільності введення пропорційної системи оподаткування доходів громадян та спростування звинувачень у суто фіскальній природі прогресивної шкали.

Дослідивши праці вітчизняних науковців можна зробити висновок, що основні дискусії у сфері оподаткування доходів фізичних осіб ведуться з наступних питань:

– прогресивним чи пропорційним має бути оподаткування доходів громадян;

– які ставки прогресії чи які ставки пропорційного оподаткування застосовувати;

– можливість застосування єдиної ставки оподаткування;

– який має бути неоподатковуваний мінімум;

– яка має бути база оподаткування, тобто що вважати доходом і що оподатковувати.

На особливості прибуткового оподаткування населення в кожній конкретній державі впливає ряд факторів, серед яких можна виділити консервативність чи ліберальність економіки, ментальність та податкову культуру населення, економічну ситуацію в країні тощо[6]. Однією з головних причин недосконалості податкової системи України є відверте копіювання досвіду зарубіжних країн без належного його адаптування до вітчизняних реалій. Це яскраво відображається у функціонуванні механізму оподаткування доходів громадян. Так, Україна у 2004 році для реформування системи прибуткового оподаткування використала російську модель пропорційного оподаткування зі ставкою 13%, тобто не можна стверджувати, що це була економічна доцільність, оскільки в період до зазначеного року оподаткування здійснювалось за прогресивною шкалою запозиченою у європейських країн, що засвідчувало відмову від радянського минулого та орієнтацію на європейський простір[8].

На думку багатьох вітчизняних вчених, запровадження пропорційної системи було здійснено помилково, варто було вдосконалити вже діючу систему. Це підтверджує той факт, що в 2004 році із запровадженням пропорційної ставки податку податкові надходження зменшилися порівняно з 2003 роком. А в 2005 і 2006 роках вони зросли у зв'язку з різким зростанням номінальних доходів населення в силу збільшення мінімальної заробітної плати, що можна простежити з таблиці 3.1[6].

Таблиця 3.1 Взаємозв'язок надходжень від податку з доходів фізичних осіб, ВВП та доходів населення, млрд. грн. [4, с. 133]:

Досвід розвинених країн засвідчує, що прибуткове оподаткування - дієвий інструмент перерозподілу в умовах зрілої демократії із чітко визначеними умовами суспільного договору, із високим рівнем життя й доходів населення, тому вдосконалення оподаткування доходів громадян в Україні повинно відбуватися в напрямку забезпечення принципу соціальної справедливості. Варто відзначити, що в країнах з розвиненою економікою частка індивідуального прибуткового податку в загальних надходженнях значно більша, ніж в Україні. Це пов'язано насамперед із запровадженням пропорційної ставки прибуткового податку, низькою податковою культурою населення та мізерним рівнем доходів. Адже на сьогодні в українському суспільстві ще не сформувалася ідеологія добровільної сплати податків, а тому велика кількість платників податків не бажає визнавати таке зобов'язання, не робить свого внеску в бюджети, підриваючи в такий спосіб розвиток та стабільність соціально-економічної політики держави. Зараз лише одиниці визнають обов'язок сплачувати законодавчо встановлені податки як конституційний. Запровадження плоскої шкали оподаткування необхідно розглядати переважно як вимушений захід, спричинений тим, що в специфічних умовах окремих постсоціалістичних країн прогресивний податок виявився нездатним чинити корегуючий вплив на соціальне розшарування суспільства. Внаслідок трансформації частини заробітної плати у процентні доходи її виплати неврахованою готівкою та застосування інших методів приховування доходів заможні верстви населення мають можливість суттєво зменшувати свої податкові зобов'язання, тому основними платниками податку стають громадяни з низькими та середніми доходами [21].

За цих умов пропорційний податок на доходи громадян має сприяти виконанню таких завдань:

а) виявити доходи, що приховувалися;

б) поступово змінити модель поведінки платників, сприяти формуванню нових податкових традицій і культури;

в) зменшити податковий тягар на законослухняних платників[28].

Мету свого введення пропорційна система оподаткування виправдала в окремих європейських країнах з радянським минулим, але на жаль не дала таких результатів в Україні. Яскравими представницями цього є Литва і Латвія, котрі здійснюють прибуткове оподаткування за пропорційною шкалою, і є не зважаючи на розповсюджену серед країн-учасниць Європейського союзу прогресивної шкали, є повноправними його членами.

Не належна реалізація поставлених перед пропорційною шкалою завдань в Україні багато в чому пояснюється половинчастим характером введених заходів. Так, ми вважаємо, що запровадження плоскої шкали необхідно було поєднувати із введенням єдиного соціального податку, що б сприяло зменшенню податкового навантаження на фонд оплати праці і відповідно сприяло б виведенню заробітної плати із «тіні». Проте дискусії з приводу введення даного податку, точаться вже багато років.

Сучасна податкова система є надзвичайно розгалуженою і різноманітною, тільки іноді досягаючи свого внутрішнього органічного взаємоузгодження. Як правило, податковий тягар фізичних осіб асоціюється лише з особистим прибутковим навантаженням та впливом деяких інших податків (зокрема, податок на землю, майновий податок тощо), які безпосередньо сплачуються населенням з різноманітних власних джерел доходів у контексті системи прямого оподаткування. В комплексному вимірі, на доходи фізичних осіб справляє вплив не лише сукупність прямих податків, але й система непрямого оподаткування через вмонтованість в ціновий механізм вартості суспільних благ (ефект "перекладання податків”). Якщо тягар непрямих податків є "прихованим” в механізмі роздрібного ціноутворення, то високий рівень податкових нарахувань на оплату праці автоматично підштовхує роботодавців до приховування доходів від оподаткування [23]. Отже, ступінь податкового навантаження на населення залежить не тільки від величини податкових вилучень, але й від матеріального достатку громадян і, насамперед, від розміру їхньої заробітної плати, а також реального прожиткового мінімуму та неоподатковуваного мінімуму в контексті фіскального адміністрування.

Обсяги споживання населенням суспільних благ та рівень податкового навантаження на громадян залежать від такого критерію, як прожитковий мінімум, що має безпосереднє відношення до доходів фізичних осіб. В класичному ідеальному варіанті та з позицій соціальної справедливості, реальний прожитковий мінімум повинен бути не нижче неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а останній, у свою чергу, постати основою мінімальної заробітної плати громадян (табл.3.2, рис.3.1) [23].

Як засвідчують дані, в Україні простежується абсурдна ситуація: величина прожиткового мінімуму є вищою за показники мінімальної заробітної плати громадян. В окремі періоди ця різниця могла бути втричі більшою. І на сьогодні виправлення ситуації в кращий бік також не відбувається: на початок 2008 р. величина прожиткового мінімуму на 15% перевищувала показник мінімальної заробітної плати громадян[23].

Таблиця 3.2 Динаміка мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму в 2000-2008 рр.

При підрахунку прожиткового мінімуму необхідно враховувати різні фіскальні важелі - особистий прибутковий податок, інші прямі та непрямі податки, обов'язкові соціальні внески й відрахування. Наприклад, податок на нерухомість, проект введення якого в Україні вже існує (інакше складається враження, що не існує осіб, які володіють майном, а все національне багатство належить державі). Відтак, можна констатувати, що національний механізм оподаткування доходів фізичних осіб не повністю відповідає параметрам соціальної справедливості як з позицій податкової теорії, так і світових досягнень фіскальної прагматики.

Незважаючи на незначні позитивні зрушення в рівні життя населення, все одно зберігається суттєва диференціація населення за рівнем отриманих доходів та значне поле бідних верств суспільства. Враховуючи податкове навантаження на платників податків, більшість фізичних осіб перебуває на межі виживання, або ж у кращому випадку - в ситуації примітивного існування.

Рис. 3.1 Порівняльна динаміка мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму за 2000-2008 рр., грн[23].

В умовах значної диференціації доходів фізичних осіб, теоретично, оптимальним було б запровадження високо прогресивної шкали оподаткування для повної реалізації принципу соціальної справедливості, проте як свідчить досвід отриманий Україною в умовах значної тінізації економіки це не дасть можливість акумулювати до бюджету відповідних надходжень.

Тому доцільним є введення системи оподаткування доходів фізичних осіб на основі обмеженої прогресії яка б складалася з двох, максимум трьох ставок. При цьому, як наполягають вчені А.М. Соколовська, Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, встановлення неоподаткованого мінімуму громадян на рівні прожиткового відповідає реалізації принципів справедливості і платоспроможності. І це нарешті виправить ситуацію, коли в Україні законодавчо встановлений прожитковий мінімум має абсурдний розмір і не виправдовує своєї економічної сутності.

Встановлення неоподаткованого мінімуму громадян на у розмірі прожиткового мінімуму. Призведе до втрат місцевих бюджетів, однак вони частково відшкодуються, насамперед, за рахунок підвищення платоспроможного попиту населення, що сприятиме зростанню надходжень до державного бюджету непрямих податків внаслідок збільшення обсягів продажу організаціями й підприємцями кінцевим споживачам, а також збільшення надходжень до бюджету податку на прибуток підприємств і податку на доходи індивідуальних підприємців завдяки росту обсягів продажу. Крім того, звільнення від оподаткування величини прожиткового мінімуму, з одного боку, дасть змогу забезпечити прогресивність податку на доходи, а з другого - виведе з оподаткування доходи великої частини населення, що істотно спростить оподаткування[6].

Разом з тим вже багато років точиться суперечка з приводу введення такого податку як податок на нерухомість, який би міг стати постійною статтею надходжень до місцевих бюджетів і в той же час заповнити їх втрати від лагу, який утвориться в результаті запровадження прогресивної шкали оподаткування. Даний податок дав би змогу зробити прибуткове оподаткування не тільки ефективним, а й більш соціально справедливим. В Україні велика кількість багатих людей, і всі вони мають сплачувати країні податки. Поки що наша податкова система не відповідає реаліям і вимогам ринкової економіки, у якій нерухомість повинна оподатковуватися. Однак на сьогодні в Україні не існує технічної можливості для запровадження цього податку, оскільки відсутня єдина кадастрова база земель. Крім цього, немає консенсусу щодо методів оцінки вартості будівель і споруд, відсутнє розуміння того, яким саме чином необхідно запроваджувати цей податок. Найбільш правильним варіантом вирішення зазначеної проблеми буде запровадження податку на будівлі й споруди, що не є технічною проблемою, виходячи зі змісту декларації про податок із доходів фізичних осіб. І лише після повної оцінки вартості земель та створення єдиної інформаційної бази даних слід запроваджувати податок на приватне користування землею [9].

В умовах фінансової кризи яка сколихнула світ в середині 2008 року актуальним залишається економічна боротьба країн за інвестиційні ресурси. Не менш важливим це є і для української економіки. Вплив оподаткування доходів фізичних осіб на інвестиційний клімат відображається в перерозподілі частини заощаджень фізичних осіб у вигляді оподаткування доходу від їх вкладення. Проте, щоб збільшити залучення вільних коштів населення в створення інвестицій мало просто знизити податкове навантаження. Можливість "капіталізувати" заощадження населення в цільовий спосіб дає пенсійна реформа.

Подібні приклади вже існують в історії. На початку 90-х років минулого сторіччя уряд США був змушений здійснити фундаментальну податкову реформу, головною метою якої було стимулювання зростання заощаджень. Основний принцип реформ полягав у звільненні від оподаткування заощаджень за порівняно значно більшого оподаткування споживання. На сьогодні в США в межах приватних пенсійних програм внески на накопичувальні рахунки не оподатковуються. Також не оподатковується накопичений на цих рахунках інвестиційний дохід. Оподатковуються лише кошти, котрі знімаються з накопичувальних рахунків. У результаті таких реформаційних заходів уже в 1994 році в США валова сума коштів, що зберігалися на накопичувальних пенсійних рахунках, становила 5 трлн. доларів. Таким чином, одним із фундаментальних принципів реалізації податкової реформи в Україні також потрібно вибрати принцип, якого свого часу дотримувалися в США та застосування якого на практиці привело до найбільшого за всю історію економіки цієї країни періоду зростання ВВП. Варто зазначити, що цей принцип застосовано й у процесі створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення України. Проте, процес створення накопичувальної системи в Україні відбувається дуже повільно. Повільні темпи реформи можна пояснити такими причинами, як відсутність довіри населення до економічної політики держави, нічим не обґрунтоване обмеження розмірів внесків громадян до накопичувальних фондів, формальний характер податкових пільг, відсутність значного потенціалу заощаджень населення України [6].

Розпочату реформу податку з доходів фізичних осіб, введення плоскої шкали оподаткування, можна оцінювати по-різному. З одного боку, зміни в системі податку на доходи громадян незначні, із іншого - ці зміни можна розглядати лише як тимчасовий варіант функціонування податку, оскільки найбільш очевидно, що в середньо- та довгостроковій перспективі Україна відійде від практики застосування єдиної плоскої шкали податку на доходи громадян і повернеться до варіанта з прогресивною шкалою, як це має місце в більшості розвинених країн світу.

Важливим завданням, яке необхідно вирішити для змін оподаткування доходів фізичних осіб у майбутньому, є визначення фактичного розподілу доходів громадян України з урахуванням тіньової складової їхніх доходів. Тільки на основі об'єктивної інформації про доходи громадян можна буде здійснити перехід від плоскої до прогресивної шкали.

Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України та його реформування відбувається шляхом запозичення фрагментів як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, і Росії. Стає зрозумілим, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки.

оподаткування дохід правовий нормативний

Висновок

Отже, враховуючи значимість податку з доходів фізичних осіб в податковій системі України необхідність вдосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб набуває щораз більшої актуальності, особливо в умовах інтеграції в європейське співтовариство і необхідності гармонізації податкового законодавства. Важливо звернути увагу на перенесення акцентів з фіскальної на соціальну сторону податку з доходів фізичних осіб. Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.

Важливо виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру - не нижче розміру прожиткового мінімуму, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.

Одним із основних напрямів реформування податку з доходів фізичних осіб має стати удосконалення процедури його адміністрування та контролю за його сплатою. А саме нова етика поведінки податкового службовця, зростання ролі інформаційних та аналітичних підрозділів податкової служби, відміна порядку планування санкцій за порушення податкових зобов'язань та донарахувань до сплачених податків, а також введення в діючу практику непрямих методів визначення податкових зобов'язань громадян.

Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною. Однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян.

Реформування прибуткового оподаткування фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян.

Можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує докорінної перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду, а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов'язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування.

Список використаних літературних джерел

1. Батищев, В. Податок з доходів фізичних осіб [Текст]/ В. Батищев// Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. - 2004. - 27 грудня (№52/1). - С.46-49.

2. Вороная, Н. Податок з доходів фізичних осіб [Текст]/ Н. Вороная, А. Свіріденко, М. Ковенко // Податки та бухгалтерський облік. Спецвипуск. - 2009. - 27 квітня (№4). - С. 101-111.

3. Демиденко, Л. М. Оподаткування доходів громадян: досвід США та України [Текст] / Л. М. Демиденко // Фінанси України. - 2005. - № 9. - С. 30-34.

4. Демченко Т.М. Податок з доходів фізичних осіб у системі державних доходів[Текст] / Л. М. Демиденко // Регіональна економіка.-2007.-№2.-С.270-276

5. Єрохін, К. Податок з доходів фізичних осіб [Текст]/ К. Єрохін, О. Лєснікова, О. Романов, Е. Єлінек // Книги для бізнесу. - 2007. - 17 грудня (№ 51). - С. 153-175.

6. Катрук, Н.О. Світовий досвід оподаткування доходів громадян і його використання в Україні [Електронний ресурс] / Н.О.Катрук. - Режим доступу: http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=42074

7. Коляда, Т.А., Чуркіна І.Є. Особливості фіскальної ефективності оподаткування доходів фізичних осіб в умовах інтеграції [Текст]/ Т.А. Коляда, І.Є. Чуркіна // Фінанси України. - 2008. - №6. - С. 70-77.

8. Корнус, В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні [Текст] / В.Г. Корнус//Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 19-26.

9. Костенко, Ю. Деякі проблеми оподаткування доходів фізичних осіб в Україні[Текст]/ Ю. Костенко //Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - №6. - С.23-26.

10. Литовченко, Н. Оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ Н. Литовченко // Податковий, банківський, митний консультант. - 2007. - 12 листопада (№45). - С. 8-9.

11. Лук'яненко, І.Г. Вплив зміни оподаткування доходів фізичних осіб на трудову мотивацію[Текст]/ І.Г. Лук'яненко // Економіка і прогнозування. - 2004. - жовтень-грудень (№4). - С.61-70.

12. Малашок, М. Актуальні запитання оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ М. Малашок // Податковий, банківський, митний консультант. - 2005. - 4 квітня (№13). - С.10.

13. Мартинюк В., Письменний В. Прагматизм оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ В. Мартинюк, В. Письменний // Наука молода. Вип. №3.-2005.-С.83-89.

14. Нікітішин А.О. Система оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 / Нікітішин Андрій Олександрович; Академія фінансового управління. -- К., 2009. -- 20с.

15. Нікітішин, А.О. Нова система оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ А.О. Нікітішин // Фінанси України. - 2004. - №10. - С.65-72.

16. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб [Текст] / І.М.Горбатюк [та ін.] // Вісник ТНЕУ.-2007.-№4-С21-23.

17. Райнова, Л.Б. Системи оподаткування доходів фізичних осіб та їх особливості [Текст]/ Л.Б. Райнова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №11. - С.132-137.

18. Римарчук, Н. Податок з доходів фізичних осіб [Текст]/ Н. Римарчук // Податковий, банківський, митний консультант. - 2004. - 29 бер. (№13). - С.11.

19. Рябчук О.Г. Необхідність удосконалення адміністрування податку доходів фізичних осіб [Текст]/ О.Г. Рябчук //Формування ринкових відносин в Україні.-2009.-№1(92).-С.83-87.

20. Сидорович О.Ю. Оподаткування доходів фізичних осіб: фіскальні пріоритети та асиметрії вибору в персональному податковому менеджменті[Текст]: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Сидорович Олена Юріївна; Тернопільський держ. економічний ун-т. -- Т., 2006. -- 20с.

21. Скрипник, А. Фіскальні та соціальні наслідки переходу до плоскої шкали оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ Скрипник А. // Економіка України. - 2006. - №12. - С. 11-20.

22. Славкова, А. Податок з доходів фізичних осіб у системі формування фінансової бази місцевого самоврядування [Текст]/ А. Славкова// Ринок цінних паперів України. - 2007. - №11-12. - С.45-50.

23. Славкова, А. Податкове навантаження на доходи громадян як об'єкт фіскального адміністрування [Текст]/ А. Славкова// Національний університет «Острозька академія»: Наукові записки, серія «Економіка».-Вип.10.- С.206-214.

24. Слободенюк, Л. Оподаткування доходів фізичних осіб [Текст]/ Л. Слободенюк // Податковий, банківський, митний консультант. - 2004. - 7 чер. (№23). - С. 10-11.