Адміністрування податку на доходи фізичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Суттєва природа податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює складну структуру податкових елементів та характер їх взаємодії. Кожен податок, який існує в певній державі повинен найкращим чином виконувати функції призначенні для задоволення потреб інституту держави і суспільства в цілому та створювати рівномірний податковий тиск за рахунок прямого визначення бази оподаткування. Результати процесу оподаткування дають можливість проаналізувати дієвість податкової системи держави та відображають реальний показник податкового навантаження на процеси діяльності СПД або доходи фізичних осіб. Важливе значення при оподаткуванні доходів фізичних осіб, які працюють на підприємствах, займаються підприємницькою діяльністю або провадять незалежну професійну діяльність відіграє процес визначення бази оподаткування, до якої буде застосована відповідна ставка податку для нарахування та подальшої сплати податкового зобов'язання з податку податковими агентами та відповідальними особами.

Вивченню теоретико-методологічних засад засади оподаткування доходів фізичних осіб розроблені в працях таких видатних вчених як А. Вагнер, Д. Кейнс, А. Лаффер, Д. Міль, Ф. Нітті, Д. Рікардо, А. Сміт, які відповідали фінансовим системам держав середньовіччя та відображали особливості їх державного устрою.

Об'єктом дослідження є податок на доходи фізичних осіб.

Предметом даного дослідження є адміністрування податку на доходи фізичних осіб.

Метою даної роботи є дослідження особливостей впливу податкового регулювання на дію податку на доходи фізичних осіб в умовах існуючої системи оподаткування.

Мета зумовлює такі завдання курсової роботи:

* загальну характеристику та необхідність справляння податку на доходи фізичних осіб в Україні;

* визначити нормативно-правове забезпечення адміністрування податку на доходи фізичних осіб ;

* охарактеризувати основні елементи сучасної системи адміністрування податку на доходи фізичних осіб;

* проаналізувати методику розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його адміністрування;

* навести особливості адміністрування податку на доходи фізичних осіб в Україні;

* надати оцінку адмініструванню податку на доходи фізичних осіб та його місце формування доходів бюджету України;

* світовий досвід адміністрування доходів фізичних осіб;

* знайти шляхи подолання проблем та удосконалення адміністрування податку на доходи фізичних осіб в Україні.

Інформаційна база дослідження курсової роботи - це вся спеціальна література, нормативно - правові джерела (податковий кодекс України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з адміністрування податків фізичних осіб.

Розділ 1. Теоретичні основи адміністрування доходів фізичних осіб

1.1 Сутність та необхідність справляння податку на доходи фізичних осіб в Україні

Проблемам оподаткування присвячено численні публікації як в економічній літературі, так і в періодичній пресі, зокрема питанням прибуткового оподаткування громадян. Адже прибуткове оподаткування громадян -- це один із основних прямих податків, до того ж у країнах з ринковою економікою надходження до бюджету від прибуткового оподаткування громадян не менш істотні, ніж надходження від оподаткування прибутку підприємств. Особливістю оподаткування доходів громадян до 1993 р. був диференційований підхід до різних категорій платників, до кожної з них передбачався особливий порядок оподаткування і різні ставки податку.

Зокрема до 1990 р виділялися такі категорії платників, як: робітники і службовці; особи, що отримують авторські винагороди; особи, що займаються приватною практикою; кустарі та ремісники; особи, що отримують доходи від здавання в найми приміщення; особи, що отримують доходи від сільського господарства в міських поселеннях.

Закон СРСР `Про зміну порядку і розміри оподаткування населення' ухвалений 1 липня 1989 р. вніс деякі зміни в поділ платників на категорії, запровадивши, окрім двох перших, категорію осіб, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

Власна система прибуткового оподаткування громадян в Україні була запроваджена із середини 1991 р. внаслідок ухвалення Закону Української РСР `Про прибутковий податок з громадян Української РСР,іноземних громадян та осіб без громадянства' від 5.07.1991. З цієї дати і починається історія прибуткового оподаткування громадян України.

Важливі зміни в системі прибуткового оподаткування пов'язані з еволюцією об'єкта оподаткування. В процесі цієї еволюції простежується тенденція до переходу від роздільного до сукупного принципу обкладення доходів громадян.

Перший принцип застосовувався до 1993 р. Він передбачав, що кожен отримувач доходу оподатковується окремо.

Такий порядок оподаткування був природним в умовах закріпленого в Конституції обов'язку працювати в суспільному виробництві, обмеженості форм зайнятості та видів доходів, що визнавалися законними можливостей одночасно різними видами діяльності і отримувати доходи з різних джерел, можливостей поєднувати зайнятість за місцем основної роботи із зайвістю не за місцем основної роботи, тобто в умовах обмеженої кількості людей, зайнятих не в суспільному секторі, чи тих, що поєднували працю в суспільному виробництві з приватною практикою або іншими формами не усуспільненої праці.

З розвитком форми власності з'являються і нові види діяльності та зайнятості, відповідно, нові види особистих доходів, з яких знімаються всілякі обмеження. Визнається законність і розширюється сфера отримання доходів, пов'язаних не з працею, а з фінансовими операціями, операціями з нерухомістю.

Зростання безробіття та падіння рівня доходів призводять до того, що паралельно зайнятість в різних місцях і отримання доходів з різних джерел стають масовим явищ. З розвитком процесу первісного нагромадження капітал (поступово відбувається концентрація різних видів доходів від підприємницької діяльності, від володіння корпоративними правами. Від вкладень в комерційні банки, від операцій з нерухомістю та інших) в руках обмеженої кількості громадян. Все це становить об'єктивні передумови для переходу до оподаткування сукупного річного доходу як суми всіх видів доходів за рік, яке й було запроваджене Декретом Кабміном України “Про прибутковий податок з громадян”. Окрім вищезазначеного, необхідність його запровадження обумовлена тим, що доходи, зазнаючи впливу ринкових чинників. Можуть суттєво коливатися протягом року, і лише оподаткування сукупного річного доходу певним чином нівелює ці коливання.

До початку 90-х рр.. високі граничні ставки особистого прибуткового податку застосовувалися до доходів ремісників і кустарів, осіб, що займалися приватною практикою, здавали в найми приміщення їх оподаткування було і досить прогресивним. Зокрема податок на доходи від приватної практики стягувався за 13 ставками, на доходи ремісників і кустарів - за 23 ставками, на доходи від здавання в найми приміщень - за 13 ставками.

В Законі України "Про систему оподаткування" в редакції від 18.02.1997 р. прибутковий податок з громадян було названо податком на доходи фізичних осіб. Термін "прибутковий податок" з'явився внаслідок некоректного перекладу з російської мови. Строго кажучи, він означає податок на доходи, одержані у формі прибутку. Але оскільки фізичні особи сплачують податки на доходи, отримані в різних формах, то й більш прийнятним є термін "податок на доходи фізичних осіб". Однак, оскільки до Декрету не були внесені відповідні зміни, офіційно продовжує вживатися термін "прибутковий податок з громадян", який змушені вживати і при написанні навчальних посібників.

Як прийнято вважати, податки з фізичних осіб відносяться до прямих податків, які встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів оподаткування. Взагалі-то прямі податки сприяють перерозподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи.

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Платниками податку є:

резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та мають дипломатичні привілеї й імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відносно доходів, одержуваних ними безпосередньо від здійснення такої дипломатичної діяльності.

Об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу згідно із законом.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу згідно із законом.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати, об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний оподатковуваний дохід -- будь-які доходи, що підлягають оподаткуванню, нараховані (виплачені) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Він складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті), доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу, a також доходів, які оподатковуються за наслідками інших податкових періодів.

Загальний оподатковуваний дохід поділяється на загальний місячний оподатковуваний дохід та загальний щорічний оподатковуваний дохід, відповідно до звітного податкового періоду, за наслідками якого вони підлягають оподаткуванню. Звітним податковим періодом виступає проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня звітного місяця або року та закінчується останнім календарним днем такого місяця або року. Якщо фізична особа уперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також оподатковуваних доходів, отриманих платником податку у попередні роки та виявлених у звітному році.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

· доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

· доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;

· доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) -- роялті, у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

· сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;

· сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування;

· частина доходів від операцій з майном;

· дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування);

· доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткові блага (у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування);

· доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;

· інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах;

· доходи у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що підлягають оподаткуванню;

· інші доходи.

Починаючи з 1 січня 2004 р. та до 1 січня 2007 р. ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкту оподаткування. З 1 січня 2007 р. ставка податку становитиме 15 відсотків до об'єкту оподаткування.

Крім того, Законом передбачено ставку податку в розмірі - 5 відсотків до об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на банківський депозит (вклад);

процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки до об'єкту оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею), або до будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

З урахуванням норм прийнятого закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді, заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

для будь-якого платника податку -- у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року;

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати), для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальником) -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину -- інваліда 1 або 2 групи -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має три чи більше дитини віком до 18 років -- у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 і 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

д) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби;

е) є інвалідом 1 або 2 групи, у тому числі з дитинства;

є) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

-- у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати)

-- для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу - або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни, або працівником тилу, який має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі, коли платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Якщо платник податку є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих нею доходів від такої діяльності не застосовується.

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. (Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту).

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту:

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно Закону;

- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

- суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення,

- суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду,

- суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків.

Отже на сучасному етапі формується завершена модель податкової системи держави. Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме відношення до податків. Але й на сьогоднішній день триває пошук шляхів удосконалення як податкової системи, так і окремих податків, зокрема податків з фізичних осіб, для збільшення дохідної частини бюджету за рахунок податків з доходів населення.

1.2 Нормативно-правове забезпечення адміністрування податку на доходи фізичних осіб

Основним документом, який регламентує оподаткування доходів фізичних осіб, є Податковий кодекс України, прийнятий 2 грудня 2010 р. №2755-VI. Іншими нормативно-правовими актами є:

· Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22. 05.2003 р. за №889-IV у частині оподаткування доходів громадян-підприємців;

Постанова КМ України від 29. 12. 10 № 1227 "Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги";

Постанова КМ України від 27. 12. 10 № 1243 "Про затвердження Порядку отримання довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку" ;

Постанова КМ України від 27. 12. 10 № 1226 "Про затвердження Порядку оподаткування доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі - нерезиденту іншим нерезидентом "

Наказ ДПА України від 31. 01. 11 № 58 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб "

· Наказ Головної державної податкової інспекції України від 21. 04.1993 № 12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності

Наказ ДПА України від 31. 01. 11 № 58 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб "

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 №1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення"

''Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1024 "Про затвердження форми надання Інформації суб'єктами господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (ріелтери), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)"

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1023 "Про затвердження Порядку інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу та форми Повідомлення про наявність зазначених порушень "

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1022 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу "

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку "

Наказ ДПА України від 24. 12. 10 № 1003 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами "

Наказ ДПА України від 23. 12. 10 № 996 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання"

Наказ ДПА України від 23. 12. 10 № 995 "Про затвердження форм повідомлень про зареєстровані та зняті з обліку транспортні засоби, що надаються органами, які здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів "

1.3 Основні елементи сучасної системи адміністрування податку на доходи фізичних осіб

Згідно з Податковим кодексом, платниками податку на доходи фізичних осіб є:

1. фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2. фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

3. податковий агент.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з Податковим Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фізична особа платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Об'єктом оподаткування резидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3. іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, які отримує платник податку відповідно до умов трудового договору;

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав;

частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172,173 Податкового Кодексу;

дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;

оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із Податковим Кодексом;

сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності; фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім виграшів та призів у державній грошовій лотереї);

інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами;

дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується;

сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

кошти або майно (нематеріальні активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання;

доходи, що становлять позитивну різницю між:

1.сумою коштів, отриманих платником податку внаслідок його відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду, крім випадків, коли платник податку одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва;

2.сумою коштів, отриманих платником податку від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування та сумою коштів, внесених платником податку до такого фонду за цим договором;

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування;

сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку;

сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів, пенсійних вкладів, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою ? резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як сума, визначена абзацом першим підпункту 169. 4. 1 пункту 169. 4 статті 169 Податкового Кодексу, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків;

? дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169. 4. 1 пункту 169. 4 статті Податкового Кодексу платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

адміністрування податок доход бюджет

Розділ 2. Практичний аспект адміністрування ПДФО України

2.1 Методика розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його адміністрування

Державна податкова адміністрація України у своїх офіційних роз'ясненнях, доведених листом № 2918/7/17-0717 від 03. 02.2011 року повідомляє, що ставка податку згідно з п. 167. 1 ст. 167 Податкового кодексу становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених п. 167. 2 - 167. 4 цієї статті), в тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну лотерею, виграшу гравця (учасника), одержаного від організатора азартної гри.

Якщо загальна сума одержаних платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (в 2011 р. 9410 грн.), то ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%. [33, c. 14]

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, ? обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. [7]

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час утримання податку з нарахованої суми загального місячного оподатковуваного доходу, який перевищує встановлений розмір (у 2011 р. - 9410 грн.), податковому агенту слід провадити окреме оподаткування сум, визначених в абзацах першому та другому п. 167. 1 ст. 167 розділу IV Податкового Кодексу. Сума податку на доходи фізичних осіб із загального місячного оподатковуваного доходу дорівнюватиме сумі податків, утриманих за встановленими Податковим Кодексом правилами та ставками.

Слід ураховувати, те що максимальна сума доходу, з якого утримуються суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (3,6%) в 2011 р. становить 14115 грн. (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2011 р.).

Якщо до складу загального місячного оподатковуваного доходу, крім заробітної плати, включаються інші види доходів, щодо яких установлюються різні правила та ставки оподаткування, то з метою дотримання вимог п. 167. 1 ст. 167 Податкового кодексу слід у першу чергу розглядати питання оподаткування доходів, що враховуються до складу заробітної плати, а далі формувати оподатковуваний дохід у міру виникнення в платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу (на підставі підтвердження факту/дати виникнення доходу первинними документами, зокрема наказами про виплату/надання певних видів доходів). [7; 19, c. 7]

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент ? для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку ? для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового Кодексу або інших законів України.

Обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи:

виключно від податкових агентів, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок.

Платники податку ? резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках:

а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених Податковим Кодексом.

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу ІІ Податкового Кодексу.

Обов'язок щодо заповнення та подання податкової декларації від імені платника податку покладається на таких осіб:

опікуна або піклувальника , щодо доходів, отриманих неповнолітньою особою або особою, визнаною судом недієздатною;

спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) ? щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені Податковим Кодексом.

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Форма податкової декларації встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з таких умов:

загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує (несе) незначна кількість платників податку;

податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї надаються окремими категоріями громадян, визначеними відповідно до законодавства;

розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку.

Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного (за місцем проживання платника податку - за реєстрацією у паспорті) органу державної податкової служби з проханням надати роз'яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

Фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом, подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, а також в додатку до податкової декларації зазначається інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї в усіх випадках її подання, передбачених законом.

Декларування у 2011 році доходів фізичних осіб пов'язано з виконанням платниками податку вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з положеннями якого платники податку у відповідних випадках зобов'язані податки річну податкову декларацію або мають право подати декларацію для одержання повернення з бюджету.

Слід зазначити, що деклараційна кампанія цього року провадилася відповідно до норм саме Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”. Суттєвою зміною була лише зміна термінів податі декларації - до 1 травня (замість 1 квітня, як це було за вищезгаданим Законом). Річна податкова декларація про майновий стан і доходи відповідно до п. 18. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” подається платником податку, який зобов'язаний її подавати згідно із Законом або відповідно до інших нормативно - правових актів, або має право її подати для одержання податкового кредиту та повернення податку на доходи фізичних осіб.

Фізична особа зобов'язана була подати в 2011 році декларацію, якщо впродовж звітного 2010 р. вона одержала:

?доходи, які не підлягали оподаткуванню під час їхнього нарахування чи виплати;

?іноземні доходи;

?доходи від особи, яка не мала статусу податкового агента, до яких, зокрема, належать:

а. вартість подарунків, одержаних від особи, яка не є податковим агентом;

б. доходи, які раніше не були обкладені ПДФО;

в. дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних як відшкодування матеріальної або моральної шкоди від особи, яка не є податковим агентом;

г. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, за умови, що з цієї суми не було утримано ПДФО;

ґ. інвестиційні прибутки;

д. дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

е. кошти або майно, одержані як хабар, підтверджені у судовому порядку;

є. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізично особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно із законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

ж. доходи від виграшів в азартні ігри;

з. сума нецільової благодійної допомоги, одержаної від благодійника - фізичної особи, платника ПДФО (за умови, що така сума в 2010 році не перевищила 1220 грн., а її одержувач не мав права на податкову соціальну пільгу або не використав її впродовж звітного року).

Крім того, зобов'язані подавати декларацію звільнені з роботи працівники, в яких за результатами проведеного остаточного розрахунку під час звільнення не вистачило доходів для сплати ПДФО. Також обов'язково слід задекларувати суми надміру витрачених коштів, одержаних на відрядження або підзвіт та не повернутих у встановлений строк працівником, який звільнився.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, також зобов'язані подати до органу ДПС декларацію не пізніше від закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Крім того, з метою повернення зайво сплаченої суми податку декларацію мають право подати:

фізичні особи, які сплатили ПДФО за договором відчуження об'єкта рухомого чи нерухомого майна, але договір не було засвідчено нотаріально й угода не відбулася (до декларації додаються підтвердні документи про фактичну сплату ПДФО);

звільнені з роботи працівники, в яких під час проведення остаточного розрахунку під час звільнення виникла переплата ПДФО (до декларації додається довідка про результати перерахунку)

За зверненням платника податку орган державної податкової служби, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат, для яких законами України встановлена обов'язкова форма обліку, визначена статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів громадян. Дії, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця відповідальність не поширюється на випадки добровільного декларування доходів [5, С. 7-9]

Ефективність адміністрування податку з доходів фізичних осіб залежить, від удосконалення та покращання показників роботи податкових органів у напряму забезпечення відповідності зростання сум перерахованого податку показникам середньої заробітної плати. Розглядаючи зазначені показники можна робити висновки про несплату податковими агентами податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Підвищення рівня методологічного забезпечення при проведенні аналізу діяльності платників податків - фізичних осіб в процесі контрольно-перевірочної роботи дозволить вирішити питання ефективності адміністрування податків з доходів фізичних осіб. Пропонується налагодити роботу по створенню електронного депозитарію актів документальних перевірок з питань оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню якості та результативності аудиту, економії фінансових та людських ресурсів. Платники податків повинні мати відносно високий ступінь усвідомлення наслідків своїх дій тощо. [21, c. 450]

Удосконалення податкового адміністрування спрямовується на усунення протиріч між державою та суб'єктами оподаткування. Вирішення цього завдання потребує комплексного підходу, важливим пріоритетом якого є, зокрема, покращання податкового контролю. На жаль, в Україні досі не створена загальна концепція фінансового контролю. [8]

2.2 Особливості адміністрування ПДФО в Україні

Податкове регулювання та реалізація його інструментів на практиці неможливе без модифікації податкових принципів. Сучасне оподаткування в Україні базується на принципах, закріплених законодавством. Принципи побудови податкової системи мають забезпечувати можливість адаптації механізму її реалізації до змін у політиці держави задля забезпечення максимальної ефективності оподаткування. В таких умовах сукупність існуючих принципів потребує систематизації.

Так, сьогодні діє ПКУ покликаний забезпечити всебічне регулювання податкових відносин. Саме він (ПКУ), визначає принципи системи оподатковування, встановлює перелік податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджети всіх рівнів, визначає методики їхнього нарахування, встановлює ставки оподатковування, юридичний статус платників податків, процедури роботи податкової адміністрації, а також процедури й умови фінансових санкцій щодо платників податків, що порушують податкове законодавство.

Усупереч стабільному характеру відпрацьовування цілого ряду механізмів оподатковування, ПКУ впроваджено ряд нових положень, зокрема тих, котрі стосуються податку на доходи фізичних осіб. Актуальним стає питання дослідження впливу цих новацій на функціонування податку на доходи фізичних осіб, його внеску у формування доходів бюджету.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, то йому притаманні як фіскальні, так і регулятивні властивості. З фіскальної точки зору цей податок є одним з важливих джерел формування доходів бюджету. База оподатковування і відповідно сума податкового надходження залежать від циклічності коливань економіки, а також розвитку регіонів. До цього додамо і те, що податок на доходи фізичних осіб є одним з ефективних "убудованих стабілізаторів" економічного циклу, оскільки специфіка його бази оподатковування сприяє тому, що він порівняно плавно реагує на швидкі економічні підйоми і спади.

Згідно до ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) - прямий податок, що залежить від результатів господарської діяльності, а саме від доходів фізичних осіб. В сучасних умовах механізм оподаткування доходів фізичних осіб представляє собою сукупність елементів податкового регулювання особистих доходів та податкових важелів прямого та опосередкованого впливу на процес вилучення частини доходів до бюджету.

Платниками ПДФО є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи в Україні та за кордоном, нерезиденти щодо доходів, джерелом походження яких є Україна та податкові агенти.

Податок на доходи фізичних осіб є єдиною з підвалин, на якій формуються податкові надходження до бюджетів різних рівнів. В Україні з 1993 р. застосовувалась прогресивна система оподаткування: що вищий дохід, то більший податок. Ставка податку з громадян коливалась у межах 10-40%.