Оподаткування прибутку юридичних осіб

Розвиток прибуткового оподаткування підприємств в Україні супроводжувався також зміною ставки податку та об'єктивною тенденцією до переходу від диференціації ставок до застосування єдиної ставки податку для підприємств, що займаються різними видами діяльності.

Якщо у 1993 р. Ставка податку на валовий дохід була встановлена на рівні 18 %, то з 1 лютого 1994 р. Її було підвищено до 22 %. Податок на прибуток підприємств в усі періоди його запровадження стягувався за ставкою 30 %, лише з 1 січня 2004 р. Цю ставку було знижено до 25 % [6, с. 429].

Окрім базової, Законом «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було передбачено пільгові ставки для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора понад 30 %; дослідних заводів з часткою відповідної продукції не менше 80 %; доходів іноземних учасників, що утворюються в результаті розподілу доходу спільних підприємств, при їх переказуванні за кордон; доходів, одержаних підприємствами від належних їм акцій, облігацій та інших цінних паперів. На високому рівні (65, 70, 75 %) було встановлено ставки на доходи від посередницької діяльності, грального бізнесу, масових концертно-видовищних заходів тощо.

У нетривалі періоди переходу до оподаткування прибутку зазначений податок стягувався також за диференційованими ставками. Ступінь диференціації їх і рівень податкових ставок на окремі види діяльності (зокрема, на доходи від грального бізнесу) було зменшено лише з 1995 р., після набрання чинності Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наступний крок у відмові від диференціації ставок податку на прибуток було зроблено у 1997 р., коли скасовано підвищені ставки податку і залишилися тільки кілька пільгових ставок на окремі види діяльності (страхову, інноваційну діяльність інноваційних центрів, внесених до державного реєстру).

Застосування великої кількості податкових ставок пояснювалося спробами державного регулювання розвитку певних видів діяльності. Однак на початковому етапі становлення оподаткування підприємств воно навряд чи доцільне і можливе, оскільки, по-перше, ускладнює роботу як фінансових служб підприємств, які змушені вести облік доходів і видатків за кожним видом діяльності окремо, так і податківців. По-друге, стимулює до ухилень від оподаткування тих, хто має сплачувати податки за надмірною ставкою, а також збільшує можливості для приховування доходів шляхом різного роду маніпуляцій. Тому відмову від широкої диференціації податкових ставок можна розглядати як закономірний напрямок розвитку прибуткового оподаткування підприємств в умовах становлення такого оподаткування.

3акономірною для етапу становлення податкової системи можна вважати і тенденцію до обмеження податкових пільг. У перші роки запровадження оподаткування підприємств в Україні широко використовувалися податкові пільги. Зокрема, значні пільги передбачались як Законом «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», так і Декретом «Про податок на прибуток підприємств і організацій», у тому числі: звільнення від оподаткування окремих типів підприємств і видів доходів; зменшення доходу, що оподатковується, на суму доходів, отриманих від певних видів діяльності, або на суму витрат, що є особливо важливим з позицій розвитку підприємства; надання податкового кредиту; оподаткування за нижчою ставкою певних типів підприємств і видів доходів. Великі повноваження щодо уточнення складу податкових пільг надавалися Кабінету Міністрів України (ст. 8 Декрету «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Лише Законом від 01 лютого 1994 р. До Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було внесено зміну, якою передбачено, що склад пільг і розміри ставок податку можуть уточнюватися Верховною Радою України при затвердженні бюджету на наступний рік за поданням Кабінету Міністрів України [75, с. 244-246].

Отже, в Україні після здобуття незалежності та проведення податкової реформи, взаємовідносини підприємств з бюджетом супроводжувалися становленням системи оподаткування доходів підприємств, яка багатьма своїми параметрами не відповідала стану і рівню трансформації економічної системи України, не вписувалася повною мірою в реалії економічного і соціально-політичного життя, не враховувала рівня розвитку і можливостей фіскальних органів, її подальший розвиток відбувся в двох напрямках. З одного боку, в напрямку адаптації до особливостей української економіки шляхом певного спрощення механізму справляння податку на прибуток внаслідок відмови від диференціації його ставок, звуження ситеми податкових пільг. З іншого боку, в напрямку подальшого наближення до зрілих форм оподаткування, властивих розвинутим податковим системам, в результаті змін у механізмі обрахування і справляння податку [6, с. 429].

Взагалі вже давно відомо, що податок на прибуток підприємств - є одним із основних джерел наповнення доходної частини державного бюджету. До речі, в останні роки надходження податку на прибуток мають тенденцію до зростання. І це при тому, що в нашій країні багато підприємств працюють в тіні і ухиляються від оподаткування. Можна тільки уявити, наскільки б зросли надходження цього податку до бюджету, якби суб'єкти підприємницької діяльності чесно платили податки.

Висновки до розділу 1

Податок на прибуток підприємств є прямим загальнодержавним податком. Порядок оподаткування прибутку підприємств встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97 - ВР (зі змінами та доповненнями).

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 рр. Так, з 1992 по 1994 р. стягувався податок на дохід підприємств, а з 1995 р. знову перейшли до оподаткування прибутку. Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частим варіюванням об'єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення. У 1997 р. відбулись чергові дуже суттєві зміни умов оподаткування цим податком, які є чинними (з незначними відхиленнями) і дотепер.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначають шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток складає 25 % до об'єкта оподаткування.

Податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Розрахунок податку на прибуток за результатами звітного періоду здійснюється за формулою:

ПНП = (ВД - ВВ - А)*0,25,

де ПНП - податок на прибуток;

ВД - валовий дохід;

ВВ - валові витрати звітного періоду;

А - амортизаційні відрахування.

У процесі обліку та розрахунку податку на прибуток слід пам'ятати, що поняття «валовий дохід» та «валові витрати» суттєво відрізняються від фактичних доходів та витрат підприємства: валовий дохід являє собою доход платника, що підлягає оподаткуванню, а валові витрати представляють собою витрати, на які платник податку має право зменшити оподатковуваний дохід.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів являє собою поступове віднесення витрат з їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення та проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

2. справляння ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В уКРАЇНІ

2.1 Загальна характеристика ДПІ Обухівського району

Обухівський район - індустріально-аграрний. Розташований в центральній частині Київської області. Територія району становить 77,3 тисячі гектар, або 2,4 % території області.

По адміністративно-територіальному розподілу район має 46 населених пунктів, в тому числі 2 міста (Обухів і Українка), селище міського типу Козин та 43 села.

У районі 25 промислових підприємств з річним обсягом виробництва більше 1 млрд. грн.

На території району зареєстровано 2566 юридичних осіб (таблиця 2.1); з них 15 найбільших.

Таблиця 2.1

Кількість зареєстрованих платників податків по ДПІ в Обухівському районі за 2007-2009 роки, тис. грн..

Платники	Всього	З них сплачують платежі	Частка платників, що сплачуюють платежі, %
	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Зареєстровано платників, всього	5640	6477	7287	4405	5920	6794	78,1	91,4	93,2
З них юридичні особи	2158	2326	2566	1485	1990	2238	68,8	85,6	87,2
Фізичні особи	3482	4151	4721	2920	3922	4556	83,9	94,5	96,5

Згідно даних таблиці 2.1 можна зробити висновки, що в Обухівському районі у 2008 році збільшилась частка платників, що сплачують платежі порівняно з 2007 роком на 16,8 % або на 505 юридичних осіб, а в 2009 році порівняно з 2008 роком - на 1,6 % або на 248 юридичних осіб, тобто спостерігається тенденція до збільшення платників податків з кожним роком.

Рис. 2.1. Структура платників податків в Обухівському районі в 2009 році

Найбільший обсяг в загальній структурі промислового виробництва займають ВАТ ”Трипільська ТЕС”, ВАТ ”Київський картонно-паперовий комбінат”, ВАТ ”Завод ”Цегла Трипілля”, ВАТ ”Обухівський завод пористих виробів”, ТОВ ”Інтерфом”, ВАТ ”Стіролбіотех”, АТЗТ ”Обухівський молокозавод”. Підприємства виробляють електричну та теплову енергію, картон, туалетний папір, поліграфічну продукцію, біологічні добавки до кормів тваринам, дріжджі, цеглу силікатну, пористі будівельні блоки, плитку тротуарну, пінополіуретан, масло вершкове, цільномолочну продукцію, борошно та інше.

В районі зареєстровано 2285 малих підприємств різних форм власності з загальною чисельністю працюючих біля 4500 чоловік. Приватних підприємців зареєстровано 2895.

Підприємства малого бізнесу займаються в основному переробкою сільськогосподарської продукції, надають торговельно-посередницькі послуги, займаються будівництвом малих архітектурних споруд, перевезенням пасажирів та вантажів.

Субєктами малого бізнесу району вироблено продукції в 2009 році майже на 50 млн. грн., що складає 7 % від загального обсягу виробництва по району.

Район має розвинуту шляхову мережу, що забезпечує внутрішні і зовнішні зв'язки. На території району знаходяться 4 автотранспортні підприємства та підприємство промислового залізничного транспорту. Перевезенням пасажирів в районі займаються ВАТ ”Обухівське АТП”, Київські автопідприємства та 135 приватних підприємців.

В районі зареєстровано 25 сільськогосподарських підприємств та 37 селянських та фермерських господарств. Структура їх виробництва - зерно-м'ясо-молочна. Основний напрямок рослинництва - зерно, цукрові буряки, тваринництва - м'ясо-молочний.

ДПІ в Обухівському районі безпосередньо підпорядковується державній податковій адміністрації в Київській області. ДПІ забезпечує контроль за правильністю нарахування та своєчасністю надходжень податкових платежів до місцевого бюджету м. Обухова.

ДПІ в Обухівському районі у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами, розпо-рядженнями, постановами та іншими розпорядчими документами Державної податкової адміністрації України та Київської міської державної податкової адміністрації, а також Положенням про ДПІ в Обухівському районі.

ДПІ в Обухівському районі здійснює свої повноваження безпосередньо. Робота інспекції, її структурних підрозділів є відкритою і гласною за винятком питань, які становлять державну службову таємницю. Гласність роботи забезпечується шляхом підконтрольності та звітності перед ДПА України та ДПА в Київській області, взаємодії з іншими державними органами влади та неурядовими організаціями через роботу ЗМІ, публікації в пресі матеріалів на податкову тематику, трансляції по радіо і телебаченню репортажів, інтерв'ю, виступів керівництва ДПІ, начальників управлінь і відділів.

ДПІ в Обухівському районі очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою ДПА України за поданням голови ДПА в Київській області. Заступники начальника ДПІ призначаються та звільняються з посади головою ДПІ в Київській області за поданням начальника ДПІ в Обухівському районі. Кількість заступників начальника ДПІ визначається головою ДПА в Київській області. В Обухівській ДПІ на сьогоднішній момент два перших заступника начальника інспекції та два заступника начальника інспекції.

Структура ДПІ в Обухівському районі (Додаток Б) затверджена Головою ДПА в Київській області наказом № 80-0 від 24 січня 2006 року «Про розподіл обов`язків по керівництву роботою управлінь і відділів Державної податкової інспекції в Обухівському районі».

ДПІ в Обухівському районі для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій структурних підрозділів ДПІ під час виконання завдань ДПА України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комісії, робочі групи тощо).

Загалом штатна чисельність працівників в ДПІ становить 114 чоловік. Робота Обухівської ДПІ відповідає нормам встановленим чинним законодавством. Всі посадові особи відповідають кваліфікаційним вимогам державних службовців органів державної податкової служби та забезпечують дотримання комерційної та службової таємниці.

Основним завданням даної Обухівської ДПІ є:

· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

· здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

· здійснення в межах своїх повноважень контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та банку даних про платників податків - юридичних осіб районного рівня;

· роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів;

· запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

· розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.

Обухівська ДПІ відповідно до покладених на неї завдань, виконує безпосередньо, роботу, пов'язану з:

1. Здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів; проведенням диференціації платників податків, інших платежів залежно від сум сплачених ними податків, інших платежів; веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

2. Проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства в межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися в незаконному обігу.

3. Здійснення контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі.

Методи підвищення кваліфікації кадрового складу. Кожен рік працівники і спеціалісти направляються на факультет підвищення кваліфікації фахівців податкових адміністрацій при Національній Академії Державної Податкової Служби України в м.Ірпіні Київської області.

Форми і методи підвищення кваліфікації:

· наставництво для вперше прийнятих працівників;

· заочне навчання у вузах і технікумах;

· проведення короткотермінових курсів по вивченню змін у податковому законодавстві;

· обговорювання актів перевірок з питань оподаткування;

· вивчення і поширення передового досвіду роботи;

· самоосвіта.

Планування роботи Обухівської ДПІ є одним з найважливіших чинників організаційного забезпечення виконання її функцій і здійснюється відповідно до плану основних питань економічної і контрольної роботи ДПІ в Обухівському районі на поточний рік та квартальних планів роботи структурних підрозділів.

До структури плану району включаються основні напрями роботи:

Ш організація роботи та надання практичної допомоги ДПІ;

Ш застосування законодавчих актів про податки, поліпшення аналітичної і контрольно-економічної роботи;

Ш заходи щодо добору та розстановки кадрів;

Ш організація контрольної роботи та відомчого контролю;

Ш проведення семінарів;

Ш обслуговування платників податків;

Ш комп'ютеризація податкової служби;

Ш заходи щодо модернізації податкової служби та інші.

План основних питань економічної і контрольної роботи складається групою оперативного прогнозування надходжень до першого січня кожного року на основі пропозицій самостійних структурних підрозділів, які подаються до 15 грудня, що передує плановому року і погоджується з заступниками начальника ДПІ згідно зі структурними підпорядкуваннями. План затверджується наказом начальника ДПІ. Всі планові заходи мають визначену дату та відповідальні структурні підрозділи. Контроль за виконанням плану основних питань економічної і контрольної роботи ДПІ в Обухівському районі здійснює відповідальний працівник відділу кадрів.

Відповідальність за виконання плану роботи підрозділів несуть керівники цих підрозділів.

Таким чином, ДПІ в Обухівському районі функціонує згідно чинного законодавства. Всі відділи працюють злагоджено. Платежі надходять ритмічно та в повному обсязі.

2.2 Механізм розрахунку та порядок сплати податку на прибуток

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об'єкта оподаткування. Це так звана базова (загальна) ставка податку на прибуток. Крім того існують специфічні ставки по деяких операціях і для деяких категорій платників податків (Додаток В).

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди:

- календарний квартал;

- календарне півріччя;

- календарні три квартали;

- календарний рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Якщо платник податку береться на облік податковим органом всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Якщо ж платник податку ліквідується, то останнім податковим періодом вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

Датою для збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а вразі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

2) дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є або нерезидентами, або резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою, нижчою базової (крім страховиків), чи тими, які сплачують податок на прибуток у складі єдиного чи фіксованого податку або взагалі не є його платниками, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

2) дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У випадку здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У випадку коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Датою збільшення валових доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління і обслуговування іпотечних активів).

Податок, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою:

, (2.1)

де - сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету;

ОО - об'єкт оподаткування;

- ставка податку на прибуток;

- плата за патент (якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності) [36, с.176-177].

Слід зазначити, що податок, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Важливий момент тут наступний: платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

· валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

· валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності;

· балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;

· амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

У разі, якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів діяльності застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю [47, с. 98-99].

Податок за звітний період сплачується до відповідного бюджету у термін, визначений законом для квартального податкового періоду, тобто протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Платники податків зобов'язані у терміни, визначені законом, подати до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності (Додаток Г). Згідно з законом, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового періоду. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року в складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За звітні квартал, півріччя та три квартали платники подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -- повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики [82, с. 153].

Державний податковий орган не приймає до розгляду декларацію:

- що має підчищення або дописки, закреслені слова, а також написані олівцем;

- текст або цифри неможливо прочитати через пошкодження;

- з порваними аркушами;

- кількість прошнурованих аркушів не завірена підписом посадової, уповноваженої на це особи та печаткою установи, підприємства, організації.

Якщо підприємство не відобразило всі необхідні показники у декларації з податку на прибуток за відповідний квартал, то згодом це підприємство повинно подати до органів податкової служби уточнюючий розрахунок з виправленими показниками.

Якщо платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації, то він може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку і сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцем знаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, зменшуючи його на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. Нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.

Якщо постійне представництво припиняє діяльність до закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються державному податковому органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зупинення.

Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва [36, с. 177-179].

Граничні строки подачі платниками податків податкових декларацій за податковий період встановлені чинним законодавством. Так, якщо податковий період дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), то податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). При податковому періоді, що дорівнює календарному кварталу, або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) податкові декларації подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя). Якщо ж податковим періодом встановлено календарний рік, податкові декларації подаються протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Останнє не стосується подачі податкових декларацій по податку на доходи фізичних осіб. У цьому випадку граничним терміном подачі податкової декларації визначено 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше 10 робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом. Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно до чинного законодавства [48, с. 171].

Оподаткування операцій особливого виду включає:

- оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій;

- оподаткування страхової діяльності;

- оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті;

- оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами;

- оподаткування дивідендів;

- оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями;

- оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань;

- оподаткування неприбуткових установ і організацій;

- оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до Державного реєстру.

Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій.

Доходи та витрати від здійснення бартерних операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижче за звичайні ціни.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оподаткування страхової діяльності.

Оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Оподатковуваний дохід від страхової діяльності - сума страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім страхування договорів життя), зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж звітному періоді.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків життя оподатковуються (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя) за ставкою у розмірі 3 %.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за ставкою 0 %.

Для цілей оподаткування операцій зі страхування життя під оподатковуваним доходом від страхування (перестрахування) життя слід розуміти суму страхових платежів, одержаних страховиками протягом звітного періоду, за договором страхування (перестрахування) життя, зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом чи нерезидентом у тому ж звітному періоді.

У випадку порушення вимог договору довгострокового страхування життя, в тому числі його довгострокового розірвання протягом визначеного граничного терміну, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 6 % у податковому періоді, в якому відбулося порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу, розрахованої з початку податкового періоду до дня їх включення до валового доходу страховика [36, с.179-180].

Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, а також всі доходи і витрати, перераховуються в гривні за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів.

Витрати, понесені платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти визначається за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України. Облік балансової вартості іноземної валюти здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил національного стандарту бухгалтерського обліку.

У випадку купівлі іноземної валюти за гривні, валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця, а валові витрати платника збільшуються на суму балансової вартості такої валюти.

Банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою [31, с.23-25].

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати, понесені у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від їх продажу, то від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів. Якщо ж доходи перевищують витрати - то прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Оподаткування дивідендів.

Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Виплати дивідендів проводяться власнику корпоративних прав пропорційно до його частки в статутному фонді підприємства-емітента незалежно від того, чи була діяльність підприємства прибутковою при наявності інших джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку.

Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів.

Юридичні особи, що отримують дивіденди, з яких утримано податок або дивіденди, виплачені у вигляді акцій не включають такі дивіденди до складу валового доходу.

Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням дивідендів є частиною такого податку та не може розцінюватись як податок, який справляється при репатріації дивідендів [48, с.165-167].

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

- отримання платником фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів, наданих платником іншим особам - дебіторам;

- залученням коштів або майна у довірче управління, коштів у депозит (вклад) або на інші строкові чи довірчі рахунки;

- залучення майна на підставі договору лізингу, концесії, комісії, консигнації довірчого управління, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платникам у зв'язку з:

- повернення основної суми кредиту іншим кредиторам, а також надання кредиту іншим особам дебіторам;

- повернення коштів з довірчого управління, основної суми депозитів;

- надання майна на підставі договорів лізингу, концесії, комісії, довірчого управління тощо.

За відсотковими цінними паперами суми процентів включаються до валових витрат платника у податковий період, протягом якого була здійснена виплата відсотків.

За дисконтними цінними паперами, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу валових витрат платника у податковий період, протягом якого відбулося погашення цінних паперів.

Оподаткування операцій з безстроковими цінними паперами здійснюється у порядку, передбаченому для оподаткування дивідендів (крім цінних паперів, що засвідчують корпоративні права).

Безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають терміну погашення чи мають термін погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження терміну погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від терміну дії таких цінних паперів. Витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням таких паперів, не включаються до складу валових витрат і підлягають амортизації як нематеріальні активи.

Оподаткування операцій лізингу здійснюється в такому порядку:

- передання майна в оперативний лізинг не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар - валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому проводиться таке нарахування;

- передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу за наслідками податкового періоду;

Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань.

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюються за довгостроковим договором (контрактом). Сюди відносять договір на виготовлення, будівництво, установку, монтаж матеріальних цінностей і складових частин основних фондів та нематеріальних активів за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або утримання авансу.

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, використовуючи оцінюючий коефіцієнт виконання контракту, який розраховується як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються при виконанні контракту.

Дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальної договірної ціни довгострокового контракту на оцінюючий коефіцієнт його виконання. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються як сума фактично оплачених витрат, пов'язаних із виконанням такого договору.

Після завершення довгострокового договору виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених за наслідками кожного податкового періоду протягом терміну виконання договору. При цьому визначається фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору як співвідношення витрат відповідних звітних періодів до фактичних загальних витрат та дохід як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта договору на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору.

Якщо в результаті перерахунку виясниться, що платник завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого податкового періоду протягом виконання договору, то таке завищення чи заниження змінює відповідно валовий дохід із застосуванням до суми визначеної різниці відсотка, що дорівнює 120 % ставки НБУ, яка діяла на момент перерахунку, за термін дії такої переплати чи недоплати.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій.

Неприбутковими установами чи організаціями можуть бути юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку. Від оподаткування звільняються доходи таких організацій.

Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації. Перереєстрація неприбуткової організації у випадках, передбачених законом, здійснюється без справляння будь-якої плати з такої неприбуткової організації.

Якщо неприбуткова установа ліквідується, то її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування [47, с. 62-71].

Оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до Державного реєстру.

Прибуток від продажу інноваційного продукту оподатковується у розмірі 50 % від діючої ставки перші 3 роки після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Оподаткування окремих платників податку.

Звільняються від оподаткування:

- прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

- доходи заготівельних підприємств від продажу відповідно до закону окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

- прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі та подальшої експлуатації [36, с. 188-190].

Особливою групою платників податку на прибуток в Україні є нерезиденти. Тому порядок оподаткування їх підприємницької діяльності дещо відрізняється від підприємців-резидентів.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу, джерелом походження якого є Україна, отриманого від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

Сума фрахту, яка виплачується резидентами нерезиденту за договорами фрахту, оподатковуються за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому базою оподаткування є базова ставка такого фрахту, а особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує доходи незалежно від того, чи є він платником податку, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Страховики, які здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів, оподатковують такі суми наступним чином:

Ш при укладанні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками й перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, за ставкою 0%;

Ш в інших випадках - за ставкою 3% від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20% від суми таких виплат за власний рахунок.

Суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.

Якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У випадку неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування коефіцієнта 0,7 до суми одержаного (нарахованого) валового доходу.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу на державні цінні папери, продані нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів -- нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики, які відображаються у Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України [47, с. 81-84].

Отже, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об'єкта оподаткування.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди: календарний квартал, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний рік.

Звітним документом з податку на прибуток підприємств є Декларація з податку на прибуток підприємств, яка складається наростаючим підсумком протягом року і подається до податкового органу протягом терміну, що передбачений для квартального податкового періоду (протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного податкового кварталу). Сплата податку здійснюється протягом десяти днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Операції особливого виду платників податку на прибуток підприємств оподатковуються за окремим порядком.

податок прибуток бюджет юридичний

2.3 Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування - прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб. Податок на прибуток підприємств в Україні має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо [23, с. 90].

Характерною негативною рисою сучасного становища підприємств є зростання їх дебіторської та кредиторської заборгованості. Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина підприємств України працює зі збитками, вимагає розгляду питання ефективності залучення банківських кредитів, виходячи з мінімуму збитків. Встановлено, що найбільший ефект від використання залучених коштів досягається на підприємствах, де є високою частка умовно постійних витрат.