Оподаткування прибутку юридичних осіб

Прибуток має не тільки функціональний, а й інституціональний характер, який виявляється передусім у податковому законодавстві. Тому комбінування або спеціалізація виробництва, приводить до зміни суми сплачених податків. А це, разом зі зміною необхідного розміру обігових коштів, безпосередньо відображається на прибутку підприємства. Методи аналізу прибутку, які враховують вплив цього фактора, підвищують обґрунтування управлінських рішень у галузі створення господарюючих об'єднань та розукрупнення підприємств. У процесі дослідження було встановлено: якщо розглядати структуру виробництва на підприємстві з позицій обсягу виготовленої продукції, то спостерігається така закономірність: чим більше за розміром підприємство, чим більше воно виготовляє продукції, тим вищий в нього рівень комбінування виробництва. У зв'язку з цим для забезпечення рівних умов господарювання усім суб'єктам ринкових відносин необхідно удосконалити податкове законодавство, передбачивши в ньому встановлення залежності розміру податкової ставки від обсягу одержуваного прибутку.

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що стандартні методики моделювання розвитку систем прямого оподаткування не завжди придатні до використання у вітчизняних умовах, перш за все через невідповідність статистичної бази та наявність великого тіньового сектору в економіці. Крім того, при проектуванні державного бюджету, в тому числі і його дохідної частини, яка в значній мірі формується завдяки надходженням основних прямих податків, органами державної влади і управління нерідко враховуються позаекономічні (як правило, політичні) фактори, які ми не можемо брати до уваги у випадку використання економетричних моделей прогнозування вказаних надходжень. Врахування позаекономічних чинників доцільно проводити з використанням методів експертного аналізу.

В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення - податку з доходів фізичних осіб (таблиця 2.2 та додатки Е, Ж,З). Це говорить про те, що структура надходжень основних прямих податків поступово наближатиметься до визнаних європейських норм. Дана тенденція спостерігається і в Обухівському районі.

Таблиця 2.2

Фактичні надходження платежів до Зведеного бюджету за 2006-2009 рр. по ДПІ Обухівському районі, тис. грн.

Аналіз фактичних надходжень платежів до Зведеного бюджету за 2007 - 2009 роки по ДПІ в Обухівському районі наведено в додатках Е, Ж та З. За результатами аналізу ми можемо зробити висновок, що до Зведеного бюджету за 2007 рік надійшло 261177,8 тис. грн., за 2008 рік - 307787,0 тис. грн., а за 2009 рік - 255689,0 тис. грн.

За даними таблиці 2.3, видно, що за 2007 рік найбільшу частку від загальної суми надходжень складає податок з доходів фізичних осіб, а саме - 42,1 % (109848,4 тис. грн.), податок на прибуток займає друге місце - 20,7 % (54110,1 тис. грн.), податок на додану вартість складає 18,1 % (47197,4 тис. грн.). За 2008 рік найбільшу частку складає також податок з доходів фізичних осіб - 36,2 % (111538,1 тис. грн.), на другому місці - податок на прибуток - 21,4 % (65726,0 тис. грн.), на третьому - податок на додану вартість - 18,5 % (56833,6 тис. грн.). У 2009 році податок з доходів фізичних осіб знову складає найбільшу частку від загальної суми надходжень - 37,8 % (96569,0 тис. грн.), на другому місці - податок на додану вартість - 20,4 % (52239,9 тис. грн.), а податок на прибуток займає третє місце і складає 12,3 % (31435,5 тис. грн.).

Таблиця 2.3

Динаміка надходжень податків та обов'язкових платежів по ДПІ в Обухівському районі за 2007-2009 роки, тис. грн.

Провівши аналіз надходжень платежів до Зведеного бюджету по Обухівському району можна зробити висновок, що з 2006 по 2008 роки податок на прибуток займає друге місце в структурі фактичних надходжень платежів після податку з доходів фізичних осіб, а в 2009 році він займає третє місце, поступаючись податку з доходів фізичних осіб і податку на додану вартість (рисунок 2.2).

Рис. 2.2. Структура надходжень платежів до Зведеного бюджету по ДПІ в Обухівському районі за 2009 рік

Суттєве зменшення сум надходжень даного податку спостерігається в 2009 році до 31,4 млн.грн., що на 34,3 млн.грн. менше ніж у 2008 році. Дана ситуація була наслідком фінансової кризи, яка розпочалася в кінці 2008 року. Загальну динаміку надходжень платежів до Зведеного бюджету в Обухівському районі наведено на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка надходжень платежів до Зведеного бюджету по ДПІ в Обухівському районі з 2006 по 2009роки

Як видно з рисунку 2.3 надходження за податком з доходів фізичних осіб за період 2006-2009 рр. Динамічно зростають за виключенням 2009 року, в якому надходження за цим податком знизилися, але не суттєво на 1,7 млн. грн. в порівнянні до надходжень 2008 року.

Не стабільними є інші надходження до складу яких входять:

· податок з власників транспортних засобів,

· плата за спеціальне використання природних ресурсів,

· податок на додану вартість,

· єдиний податок з юридичних та фізичних осіб тощо.

За даними додатків Е, Ж та З суттєвий вплив на динаміку інших надходжень в Обухівському районі справили саме вищенаведені платежі.

Аналіз виконання плану надходжень платежів до Державного бюджету (додатки И, К, Л) таблиця 2.4 показали, що в 2009 році за податком на прибуток підприємств план перевиконано на 7609,9 тис. грн., або на 32,6%. Що стосується загальної структури податкових надходжень до Державного бюджету, то за 2009 рік спостерігається зворотна тенденція, зменшення податкових платежів на 4632,1 тис. грн. Загальна динаміка податку на прибуток по Обухівському районі наведена на рисунку 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка виконання плану податку на прибуток підприємств до Державного бюджету за 2007-2009 роки по ДПІ в Обухівському районі, тис. грн.

Рис. 2.4. Динаміка надходжень податку на прибуток до Державного бюджету по ДПІ в Обухівському районі за 2007-2009 роки

В Обухівському районі найбільшими платниками податку на прибуток є наступні підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Найбільші платники податку на прибуток в Обухівському районі за останні роки, тис. грн.

Проаналізувавши структуру надходжень платежів по податку на прибуток підприємств, було виявлено, що майже 86% коштів надходять від найбільших платників і лише 14% від решти платників (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Структура надходжень податку на прибуток по ДПІ в Обухівському районі, тис. грн.

На нашу думку, це негативна тенденція, тому що криза неплатежів одного з найбільших платників суттєво вплине на суму загальних надходжень по Обухівському районі. Одним із головних завдань, що стоять перед податковими органами, є необхiднiсть ретельного аналізу фінансового стану підприємств, що не забезпечують повноту та своєчасність надходження податків та платежів до бюджету, тобто спроможність цих підприємств виконувати свої зобов'язання перед бюджетом, кредиторами та іншими органами.

При розгляді цього питання необхідно визначати: наявність недоїмки; заходи, що вживаються керівництвом підприємства щодо погашення недоїмки у вексельних заліках, взаємозаліках, скорочення обсягу бартерних операцій; підготовку матерiалiв на порушення арбітражним судом санкції про визнання підприємства банкрутом за умови вичерпуючих заходів зі своєчасності розрахунків з бюджетом, прийнятих керівництвом підприємства; надання допомоги підприємству, що аналізується, в частині стягнення дебіторської заборгованості i спрямування її на погашення простроченої заборгованості бюджету; вивчення стану дебіторської та кредиторської заборгованості в спiввiдношеннi з даними на початок року, попереднім звітним періодом, тобто скласти динаміку й розкрити причини її наявності, при збiльшеннi - причини її росту; розшифрування складу дебіторської заборгованості (виділити основних неплатників за відвантажену їм продукцію чи надані послуги, вказати період виникнення боргів i їх суму, визначити реальні стягнення); розшифрування складу кредиторської заборгованості, звернути особливу увагу на значення та період виникнення заборгованості бюджету.

Таблиця 2.7

Найбільші боржники за податком на прибуток підприємств в Обухівському районі, тис. грн.

Оцінивши динаміку боргів по податку на прибуток в Обухівському районі слід відзначити, що в 2009 році була проведена активна робота по скороченню суми заборгованості і вже в 2009 році в порівнянні з 2008 роком ця сума скоротилася більш ніж на половину (28609,6 тис.грн.), але за окремими боржниками і в 2009 році збільшувалась сума заборгованості, зокрема ПП «Професіонал».

Проте офіційні джерела отримання інформації часто не відображають реального стану податкової дисципліни на підприємстві. У зв'язку з цим, органам податкової служби з метою підвищення ефективності проведення документальних перевірок та максимального залучення до оподаткування тіньових доходів необхідно опановувати та застосовувати в роботі непрямі методи, поширені в мiжнароднiй практиці (і вперше прийняті для оцінки правильності нарахування ПДВ в Україні), для визначення об'єктів оподаткування господарюючих суб'єктів та, вiдповiдно, їх податкових зобов'язань. Метою проведення перевірки платника податків iз застосуванням непрямих методів є виявлення усіх його доходів - відображених i не відображених в наданих для перевірки документах. Провівши аналіз надходження платежів за податком на прибуток за способами сплати (таблиця 2.8), було виявлено, що більш як 92% платежів надходить від добровільної сплати, а це свідчить про те, що в Обухівському районі переважно добропорядні платники податку на прибуток. В 2009 році майже 8% надійшло коштів податку на прибуток підприємств шляхом примусового стягнення та за результатами контрольної роботи, а це насамперед сплата штрафних санкцій, пені та інші надходження. В структурних підрозділах, як показує додаток М, переважають надходження по Управлінню оподаткування юридичних осіб.

Таблиця 2.8

Виконання прогнозних показників з податку на прибуток підприємств до Зведеного бюджету по структурних підрозділах в розрізі способів сплати по ДПІ в Обухівському районі за 2008-2009 рр., тис. грн.

За станом на сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Річ у тому, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих податкових пільг. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно, не говорячи вже про розробку оптимального рівня їхньої регламентації. Адже при високому рівні регламентації пільг їхня ефективність вкрай незначна.

Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати.

Оцінивши ситуацію з надання пільг в Обухівському районі (таблиця 2.9) було виявлено, що близько 80% від загального надходження платежів за податком на прибуток займають пільги, що є негативним моментом в діяльності Обухівської ДПІ.

Таблиця 2.9

Динаміка пільг по податку на прибуток в Обухівському районі, тис. грн.

Таким чином, різнобічний аналіз надходжень за податком на прибток в Обухівському районі показав, що досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най-актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.

Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.

Висновки до розділу 2

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування - прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб. Податок на прибуток підприємств в Україні має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження.

В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення - податку з доходів фізичних осіб. Це говорить про те, що структура надходжень основних прямих податків поступово наближатиметься до визнаних європейських норм. Дана тенденція спостерігається і в Обухівському районі.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку», за ставкою 25% до об'єкта оподаткування.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Щодо податку на прибуток використовують такі податкові періоди: календарний квартал, календарне півріччя, календарні три квартали, календарний рік.

Звітним документом з податку на прибуток підприємств є Декларація з податку на прибуток підприємств, яка складається наростаючим підсумком протягом року і подається до податкового органу протягом терміну, що передбачений для квартального податкового періоду (протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного податкового кварталу). Сплата податку здійснюється протягом десяти днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Операції особливого виду платників податку на прибуток підприємств оподатковуються за окремим порядком.

Розглядаючи податковий стан підприємств Обухівського району за період з 2007-2009 роки, можна зробити загальний висновок. Надходження податку на прибуток у 2007 році склали 54110,1 тис. грн. до Зведеного бюджету, з них до Державного - 53537,7 тис. грн. та до Місцевого бюджету - 572,4 тис. грн. У 2008 році ці надходження збільшились до 65726,0 тис. грн. до Зведеного бюджету, з них відповідно до Державного бюджету надійшло 65279,2 тис. грн. та до Місцевого бюджету - 446,8 тис. грн. У 2009 році надходження по податку на прибуток підприємств зменшились до 31435,5 тис. грн. до Зведеного бюджету, до Державного - 30941,0 тис. грн., до Місцевого - 494,5 тис. грн. В Обухівському районі у 2008 році збільшилась частка платників, що сплачують платежі порівняно з 2007 роком на 16,8 % або на 505 юридичних осіб, а в 2009 році порівняно з 2008 роком - на 1,6 % або на 248 юридичних осіб, тобто спостерігається тенденція до збільшення платників податків з кожним роком.

Провівши аналіз надходжень платежів до Зведеного бюджету по Обухівському району можна зробити висновок, що з 2006 по 2008 роки податок на прибуток займає друге місце в структурі фактичних надходжень платежів після податку з доходів фізичних осіб, а в 2009 році він займає третє місце, поступаючись податку з доходів фізичних осіб і податку на додану вартість.

3. шляхи вдосконалення системи оподаткування прибутку юридичних осіб

3.1 Зарубіжний досвід прибуткового оподаткування підприємств

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Однією з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, які становлять 67,9 відсотків. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Частка податкових надходжень у країнах з ринковою економікою

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме - співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком.

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни. Прибуток компаній може складатись з двох частин: нерозподілений і розподілений. В залежності від підходу до оподаткування цих компонентів прибутку, система оподаткування поділяється на такі види:

1. Класична система, яка не передбачає послаблення подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компаній оподатковується корпораційним прибутковим податком. Протягом багатьох років ця система діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно її прийняла Бельгія і Швеція.

2. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії може функціонувати в двох варіантах:

Ш на основі різних ставок, при цьому розподілений прибуток оподатковується по більш низькій ставці. Ця система використовується в Австрії, Німеччині, Японія і Португалії;

Ш на основі часткового звільнення від оподаткування розподілений прибутку. Система діє в Фінляндії, Ісландії, Іспанії і Швеції.

3. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів.

4. Система повного звільнення від податку з розподіленого прибутку:

Ш на рівні компанії ( в Греції);

Ш на рівні акціонерів (в Австрії, Данії, Італії).

У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. Так, максимальні ставки податку становлять в Німеччині - 50%, Греції - 49%, Франції - 42%, Бельгії й Ірландії - 43%, Італії - 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії - 35%, Люксембурзі - 34%.

Така методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці та максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету.

Досить цікаву політику щодо оподаткування прибутку юридичних осіб здійснює США. В цій країні, одній з найрозвиненіших у світі, оподаткування корпорацій здійснюється за певною схемою. Ставки зростають поступово в залежності від отриманого прибутку. Податок на прибуток корпорацій вноситься за такою шкалою: за перші 50 тис. дол. - 15 %, за подальші 25 тис. дол. - 25 % і лише на суму, що перевищує 75 тис. дол. ставка становить 34 %. Оподаткування прибутку підприємств в США має ту особливість, що із загальної суми податку вираховуються суми податку на прибуток, вже внесені в бюджети штату і місцеві бюджети. Крім того, суми, які витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробки, оподатковуються за заниженими ставками. Якщо підприємство використовує сонячну енергію або енергію вітру у виробничому процесі, підприємству надається податковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання [81, с. 65].

У Великобританії податок на прибуток корпорацій оподатковується за стандартною ставкою у розмірі 33 %. Передбачено знижки для компаній із прибутком менше 1,25 млн. фунтів стерлінгів на рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів на рік, оподатковуються за ставкою 25 %. З метою стимулювання капіталовкладень у будинки і устаткування, в умовах чинної у Великобританії податкової системи, правила амортизації будинків і устаткування дозволяють робити списання за ставкою 25 % із вартості придбання з урахуванням балансової вартості, що знижується. Для деяких невеликих підприємств відрахуванню може підлягати до 40 % від вартості нових будинків й устаткування. Але мають право на цю пільгу лише підприємства, річний оборот яких не перевищує 11,2 млн. фунтів стерлінгів або вартість активів яких не перевищує 5,6 млн. фунтів стерлінгів. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

У Німеччині для розвитку і успішної діяльності підприємств важливу роль відіграє сприятливе фіскальне середовище. Корпоративний податок на прибуток, якщо він не розподіляється відносно дивідендів, оподатковується тут за ставкою 50 %, якщо розподіляється - 36 %. Стандартна ставка 45 %, для деяких категорій підприємств 42 %, на прибуток, що розподіляється у виді дивідендів - 30 % (дивіденди включаються в доходи акціонерів і обкладаються прибутковим податком). З акціонерних компаній і інших юридичних осіб, зареєстрованих у Німеччині, податок стягується з прибутку, отриманого в Німеччині і за рубежем; з іноземних компаній - із прибутку, отриманого лише з німецьких джерел. Але, незважаючи на досить високі ставки податку на прибуток, у Німеччині не виникає значних проблем зі сплатою податків. В цій країні діє майже 50 видів податків і по кожному із них надаються певні пільги. В Німеччині, як і в багатьох інших розвинених країнах, акцент робиться на стимулювання малих та середніх підприємств, адже саме на успішному їх функціонуванні базується економіка країни. Тому якщо щорічний прибуток підприємства не перевищує 2 млн. марок, то воно оподатковується за ставкою, яка на 50 % менша, ніж для великих корпорацій.

Податкові пільги, які використовуються в нових землях Німеччини, мають три головні види: спеціальні норми амортизаційних відрахувань; створення резервів прибутку, який не оподатковується; інвестиційні надбавки, що надаються податковим відомствам. Якщо підприємство продається або закривається, то існують також спеціальні пільги з корпоративного податку у розмірі 51200 євро.

У Франції підприємства сплачують податок на прибуток за такими ставками: основна ставка - 34 %, також ставки - 42 %, 34 %, занижені ставки 10-24 %. Якщо підприємство у звітному році зазнало збитків, то на цю суму зменшується оподатковуваний прибуток поточного року. Якщо підприємство вкладає кошти в розвиток виробництва, то сума оподатковуваного прибутку зменшується на 10 %, а якщо в наукові розробки - на 50 %. Податок на прибуток стягується з компаній, деяких державних підприємств, що займаються промисловою чи торговою діяльністю, а також асоціацій і партнерств, не звільнених від сплати даного податку. Збитки можуть бути враховані за період у п'ять років.

Особливостями оподаткування юридичних осіб Франції є такі: щойно створені невеликі підприємства повністю звільняються від сплати податку на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75 % - на третьому році, на 50 % - на четвертому і 25 % - на п'ятому; знижки для підприємств, які мають намір прижитися на іноземному ринку; знижка на науково-дослідні витрати тощо [81, с. 85].

У Швеції податок на прибуток корпорацій стягується за ставкою 28 %, яка є стандартною. До речі, вона однакова для розподіленого і нерозподіленого прибутку. Стягується з компаній і інших юридичних осіб - резидентів і нерезидентів. Компанії-резиденти сплачують податок із усіх доходів, а іноземні компанії та інші юридичні особи - тільки з доходів, отриманих від постійного підприємства чи нерухомості у Швеції. Дозволяються відрахування витрат на ведення бізнесу, а також перенесення збитків на наступний рік.

У Японії податок на прибуток має найбільшу питому вагу. Сплачується в розмірі 33,48 %, що надходить у державний бюджет, 1,67 % - у бюджет префектури і 4,12 % - муніципалітету. Окремі види підприємців - медичні заклади, кооперативи, громадські організації - сплачують податок у розмірі 27 %. Прибуток до 8 млн. обкладається за ставкою 28 %.

В Австрії податок на прибуток корпорацій стягується за ставкою 34 %. Акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, асоціації й інші юридичні особи чи штаб-квартира - органи керування, які знаходяться в Австрії, сплачують податок з усіх доходів, отриманих з австрійських та іноземних джерел; корпорації, асоціації й інші юридичні особи, що не мають в Австрії органів керування, - тільки з доходів в Австрії. Від сплати податку на прибуток звільняються федеральні залізниці, Австрійський центральний банк, некомерційні і благодійні організації, а також деякі сільськогосподарські і інші асоціації.

Що стосується Бельгії, то тут зменшення загальної ставки для оподаткування прибутку юридичних осіб здійснювалося в два етапи: перший - з 39% до 33 %, а другий етап - до 30 %. Для підприємств, які отримують прибуток менше 1 млн. бельгійських франків, ставку було зменшено з 28 % до 24 %. Податок на прибуток скорочується на 25 %, якщо прибуток надходить через кордон і оподатковується там податком, а також, якщо доход надходить від майна за рубежем. З оподатковуваного прибутку дозволяється віднімати всі витрати, понесені в процесі створення цього прибутку.

У Греції стандартна ставка при оподаткуванні прибутку юридичних осіб - 35%. Оподатковуються доходи грецьких компаній з обмеженою відповідальністю, державних і муніципальних комерційних підприємств, кооперативів і їхніх асоціацій, іноземних комерційних підприємств у будь якій формі власності, а також із грецьких та іноземних компаній, які не мають на меті одержання прибутку, включаючи фонди усіх видів. Іноземні підприємства і організації, що роблять фінансове і науково-технічне сприяння, або які приймають участь у здійсненні державних чи приватних проектів у Греції, мають пільги при сплаті податку на прибуток.

У Іспанії податок на прибуток корпорацій стягується з юридичних осіб: резидентів і нерезидентів, що одержують доходи від капіталу чи від підприємства, що знаходиться а іспанській території. Стандартна ставка для резидентів 35 %, застосовуються також занижені ставки для кооперативів - 20% і неприбуткових організацій - 7 %. Доходи нерезидентів від капіталу, розміщеного в Іспанії, оподатковуються за ставкою 35 %, а доходи нерезидентів, що не мають постійного підприємства в Іспанії, але доходи отримують на її території, - за ставкою 25 % (до деяких доходів застосовуються занижені ставки 14 % і 4 %). Практикується система відрахувань, а також податкових пільг (наприклад, при інвестиціях в основний капітал надається знижка з податку на прибуток в розмірі 5 %, а на діяльність, пов'язану з експортом - 25 %). Для невеликих підприємств в Іспанії діє знижена ставка податку в розмірі 30 %. Величина прибутку, яка оподатковується за цією ставкою, була збільшена з 3 до 5 млн. євро; термін, на який переносяться збитки, був збільшений з 10 до 15 років [81, с. 103].

В Італії з 2003 року уряд зменшив стандартну ставку корпоративного податку з 36 % до 34 %. Податок стягується з нетто-доходів компаній і об'єднань усіх правових форм, що займаються підприємницькою діяльністю. Звільняється від оподаткування дохід сільськогосподарських, деяких виробничих кооперативів. З прибутку можуть бути вирахувані збитки за п'ять років. Податок зменшується на 50 % для регіональних і муніципальних організацій, торговельних палат, комунальних, навчальних і деяких інших установ. Крім державного податку на прибуток юридичні особи сплачують ще й місцевий податок на прибуток за ставкою 16 %.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток, що підлягає оподаткуванню оподатковується за ставкою 25 %, причому як розподілюваний, так і не розподілюваний.

Отже, ідеальної шкали оподаткування не існує. В кожній країні система оподаткування підприємств має свої недоліки і свої переваги. Та напевно можна сказати одне, - дуже важливе значення у вдосконаленні системи оподаткування мають національні, культурні і психологічні чинники. Американці, наприклад, вважають, що при високих ставках податку на прибуток, таких, які спостерігаються у багатьох країнах світу, у США ніхто б не став працювати в легальній економіці. Але у всіх країнах різні економіки і різні менталітети і саме тому Україні потрібна така система оподаткування, яка б найточніше відповідала економічним та соціальним реаліям нашої держави.

3.2 Проблеми та напрями реформування системи прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні

Ні для кого не секрет, що система прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні має ряд суттєвих недоліків і проблем та потребує вдосконалення. Ідеальної системи оподаткування, звичайно, не існує. Тому найголовнішим завданням, яке стоїть перед державою є не створення ідеальної системи оподаткування, а вирішення найактуальніших питань і усунення найсуттєвіших прогалин у системі прибуткового оподаткування підприємств. Адже, на превеликий жаль, у цій системі існують реальні проблеми, які гальмують розвиток українських підприємств та економіки країни в цілому. Основні недоліки податкової системи зображені на рисунку 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Основні недоліки податкової системи

Відзначимо кілька основних задач удосконалювання оподаткування прибутку, які необхідно вирішити в найближчий час.

Одним із напрямів вдосконалення є необхідність цілісної системи оподаткування підприємств і законодавства, яке її регулює. Зараз складається враження, що про цілісність системи оподаткування юридичних осіб в Україні та податкової системи в цілому не може бути й мови. Вже досить довгий час йде мова про прийняття Податкового Кодексу. Але поки що реальним кроком у цьому напрямку є лише його проект. Основним напрямом при розробці податкового кодексу повинна бути не більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення податкового законодавства, загальнодоступності і зрозумілості норм, що використовуються. Також необхідно уникати частих змін податкового законодавства. Адже Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” з моменту його прийняття зазнав понад 7 тисяч змін і доповнень [29, с. 37].

Важливим завданням є зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів. Дана проблема може розв'язатися шляхом визначення оптимальної ставки (шкали) податку на прибуток.

Необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази.

Наявність надмірного податкового навантаження гальмує економічне зростання. Безумовно, підприємствам буде набагато легше працювати за умов меншого податкового тиску і скоріше за все це призведе до більш успішного їх функціонування. І держава, на мою думку, перш за все, повинна працювати саме в цьому напрямку, адже гармонізація прибуткового оподаткування юридичних осіб просто необхідна для забезпечення підприємствам належних умов для здійснення своєї діяльності.

На сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Суть у тім, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих податкових пільг. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно. Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати. Потрібно пам'ятати з досвіду зарубіжних країн, що правильно організована система наданих пільг по податку на прибуток не зменшує надходження цього податку до бюджету, а навіть збільшує його.

Необхідно чітко сформулювати основні поняття, зокрема доходів і витрат, що використовуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню [6, с. 432].

Податкове законодавство намагається спростити податковий облік у платників податків та надто часті зміни у законодавстві навпаки призводять до ускладнення адміністрування податку на прибуток. Необхідно визначити систему регістрів для обробки і систематизації даних первинного обліку, без чого за наявності досить великого масиву даних неможливо обійтись. Декларація з податку на прибуток не може слугувати як система, що забезпечує накопичення, аналіз та підготовку відповідних даних для визначення об'єкта оподаткування. Тому в багатьох випадках податковий облік здійснюється хаотично. А отже, необхідні уніфіковані підходи до узагальнення з метою оподаткування даних первинного обліку. Це дасть можливість уникати конфліктних ситуацій, зниження оперативного контролю, зменшити випадки ухилення від оподаткування.

На мою думку, необхідним також є спрощення податкового обліку об'єкта оподаткування податку на прибуток, адже на сьогоднішній день він є насправді дуже складним. Поряд з цим паралельно існує ще й система бухгалтерського обліку, яка також досить складна і потребує багато робочого часу. Отже, платник податку сьогодні на складання податкової звітності витрачає вдвічі більше робочого часу, ніж у тих країнах, де за базу для визначення об'єкта оподаткування приймаються дані бухгалтерського обліку, що призводить до підвищення собівартості товарів (робіт, послуг) і негативно впливає на стан економіки в цілому. Тобто, необхідно гармонізувати взаємозв'язок податкового та бухгалтерського обліку.

Також потрібно підвищити регулятивну та стимулюючу ефективність механізму дії податку на прибуток. Основною ідеєю даних реформ з'явився той факт, що яка би високої не була фіскальна функція податків у результаті великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку інших своїх функцій: регулюючої і стимулюючої. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати якнайбільше податків, а в тім щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства в сфері виробництва й обороту [6, с. 432-433].

Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо зв'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподатковування в країні стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладання прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше, а контроль за діяльністю цих підприємств - складніше. Оптимальне сполучення принципу стабільності з принципом рухливості податків важка задача. Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема, повинна бути гнучкою й активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці. Це незаперечний факт, однак створення сприятливих умов для інвестиційної й інноваційної діяльності підприємств у пріоритетних напрямках економіки вимагає наявності стабільного податкового законодавства, що є свого роду гарантом вкладення інвестицій.

Необхідним кроком щодо вдосконалення прибуткового оподаткування юридичних осіб залишається вирішення проблеми ухилення українських підприємств від сплати податку на прибуток. Для цього необхідні наступні методи:

1) Боротьба з фіктивним банкрутством. Кожний випадок ініціювання процедури банкрутства суб'єктів господарювання, які мають заборгованість зі сплати податків, хочуть приховати прибутки, чи в інших випадках, повинен ретельно досліджуватися співробітниками податкової міліції.

2) Використання непрямих методів для визначення реальних об'єктів оподаткування. Важливим інструментом для боротьби з ухиленням від сплати податку на прибуток, який отримали податкові органи згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є так звані непрямі методи. Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку на прибуток у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів або ухиленням платника податку чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкового зобов'язання у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом, тобто за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до чинного законодавства.

Отже, реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою. В сучасних умовах податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг; забезпечення можливостей щодо помірного і відносно рівномірного збагачення нації в цілому і кожного суб'єкту зокрема.

3.3 Відповідальність за ухилення від сплати податків

Процес ринкових перетворень в Україні та становлення власної системи оподаткування супроводжується таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків, що призводить до тяжких наслідків - бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави.

Відповідальність за ухилення від сплати податків регламентується Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, Кримінальним кодексом та деякими іншими законодавчими актами.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Одним із видів фінансових санкцій є пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. При цьому податковим боргом є податкове зобов'язання із урахуванням штрафних санкцій (за їх наявності) не сплачене у визначений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Якщо відповідним законодавством встановлюється самостійне обчислення платником податків сум податкового зобов'язання, то при несвоєчасній його сплаті пеня нараховується починаючи від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. При цьому, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно Закону України № 2181-ІІІ штраф - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

При неподачі платником податків податкових декларацій у встановлений термін він сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке порушення.

У випадку, коли контролюючий орган (митні органи, установи Пенсійного фонду України, установи Фонду соціального страхування України, податкові органи (щодо податків і зборів, що справляються до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів, окрім вищезазначених) самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків внаслідок несвоєчасної подачі ним податкової декларації, додатково до зазначеного штрафу платник сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання внаслідок неподачі платником податків податкових декларацій у встановлені строки, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При виявленні контролюючим органом арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податковій декларації, які призвели до заниження сум податкового зобов'язання, контролюючий орган проводить донарахування сум податкового зобов'язання, при чому в цьому випадку платник податків повинен сплатити штраф у розмірі 5% донарахованої суми податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо в ході документальної перевірки результатів діяльності платника податку контролюючим органом виявлено дані, що свідчать про заниження сум податкових зобов'язань такого платника, заявлених у податкових деклараціях, то такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше, ніж 25% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження суми податкового зобов'язання у великих розмірах платник податків (зборів) сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Строки сплати податків та зборів чинним законодавством України встановлено виходячи із строків подачі відповідних податкових декларацій. Так, згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку дня подання податкової декларації. У разі коли відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі порушення вищевказаних вимог платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

* при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми;

* при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

* при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми. Платник податків сплачує один із зазначених штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, передбачені за несвоєчасне подання податкової декларації, подання декларації із помилками та декларування переоцінених або недооцінених об'єктів, що призвело до заниження сум податкового зобов'язання, чи ні.