Фінансова система України

Фінансова система України пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави. Отже, до основних факторів, які визначали розвиток фінансової системи в 1991 - 2006 роках можна віднести:

1. Перехід до ринкових механізмів в економіці держави;

2. Зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування реконструкції економіки;

3. Запровадження масштабної приватизації і пов`язані з нею:

* розміщення приватизаційних цінних паперів;

* запровадження практики фінансування дефіциту державного бюджету і поява облігацій внутрішньої державної позики. [7]

Важливою особливістю цього періоду є те, що вдалося сформувати в державі систему органів по регулюванню ринків фінансових послуг:

§ Національний банк України (створений у 1991 році);

§ Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку ( 1995р.);

§ Структурний підрозділ Міністерства фінансів по нагляду за ринком страхових послуг (створений у 1999 році, як окремий орган та реорганізований у підрозділ Міністерства фінансів України у 2000 році).[5]

Сучасний фінансовий ринок в Україні ще недостатньо розвинутий. Разом з тим, він уже досяг того рівня розвитку, коли використання його можливостей може в значній мірі сприяти вирішенню ключових економічних проблем.

Проте на сучасному етапі становлення українська фінансова система має ряд проблем, що перешкоджають та гальмують її розвиток.

В Україні має місце фінансова дестабілізація. Увесь досвід організації й управління фінансами в умовах соціалістичної централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь постало невміння прогнозувати фінансові показники та ефективно використовувати власні фінансові ресурси. Нині підприємницькі структури володіють 25-30 відсотками всіх фінансових ресурсів держави. Ці значні кошти за відсутності досвіду та вміння з боку управлінського персоналу ефективно їх використовувати стають фактором фінансової дестабілізації в державі. Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань.[1]

Важливою проблемою розвитку фінансової системи є неефективне функціонування бюджетної системи. Створення ефективної бюджетної системи є мало не головною метою політики України. Вона повинна охопити проблеми власне бюджетного процесу, структури надходжень і витрат, бюджетного дефіциту і способів його фінансування. Хоча за останні роки і мали місце певні позитивні зрушення, бюджетний процес все ще характеризується непрозорістю, значним паралелізмом і відсутністю чіткого розділення повноважень і обов'язків між законодавчими і виконавчими органами. [14]

Потребує удосконалення дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабільності. Дохідна частина бюджету повинна забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін у підходах щодо надання пільг деяким платникам.

Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю наданих пільг призводить до всіляких викривлень економічних умов господарювання різних господарських суб'єктів і невиправданого, з економічної точки зору, перерозподілу доходів.

Складне становище у страхуванні є однією з нагальних для вирішення проблем. Тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та перетворення в надійний інструмент ринкових відносин. Нині потрібна науково обґрунтована концепція розвитку страхової справи.

Низький ступінь капіталізація є основною проблемою фінансового ринку України. Недостатній рівень капіталізації банків України свідчить про їхню низьку конкурентноздатність з іноземними банками, число яких на українському фінансовому ринку поступово збільшується.[4;7]

Набагато більше структурних і інституційних проблем існує в діяльності небанківських фінансових посередників і в функціонуванні фондового ринку. Найбільш розвинуті - страхові компанії, займають 7% від всього ринку фінансових послуг та 89% від небанківського ринку фінансових посередників.

Найскладніші проблеми України пов'язані із розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Дуже важливо створити насичений ринок, адже саме він може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансової системи України.[5]

3.2 Зарубіжний досвід підвищення ефективності роботи фінансової системи країни

Після Першої світової війни найпомітніший слід в історії США залишив президент Ф. Рузвельт. У 1932 р. для подолання економічної кризи Ф. Рузвельт проголосив політику нового курсу» , суть якої полягала в тому, що методами фіскальної і бюджетної політики американська держава почала інтенсивно втручатись в економічні процеси з метою їх регулювання. Зокрема держава почала фінансувати допомогу безробітним, житлове будівництво, суспільні роботи, скорочення сільськогосподарського виробництва.[10]

Рішення у сфері державних фінансів у першу чергу приймаються законодавчою та виконавчою владою. Законодавча влада представлена Конгресом, який складається з двох палат: сенату та палати представників. Найзначнішими представниками законодавчої влади в управлінні державними фінансами є Головна контрольна служба (ГКС) та Бюджетна служба Конгресу (БСК). ГКС здійснює зовнішню ревізію урядових агентств; БСК -- експертний орган парламенту для аналізу проекту бюджету та законодавства стосовно бюджетної сфери з метою здійснення парламентом більш раціонального бюджетного вибору. БСК засновано у ході бюджетної реформи 1974 р.

Особливістю фінансової системи США є те що вона із самого початку розвивалась на основі ринкових принципів шляхом створення власних інститутів та відповідних методів їх функціонування. Характерною рисою фінансової системи США є тенденція до підвищення рівня саморегулювання, це визначається великою кількістю та надійністю фінансових інструментів. В даний час фінансова система США досягла високого ступеню розвитку та стала фундаментальною основою економіки країни, що забезпечує можливість до динамічного розвитку та подоланню кризових явищ.

Для фінансової системи США притаманний високий рівень автономності при якому кожен з рівнів державного управління самостійно проводить податкову та бюджетну політику при цьому через державні фінанси перерозподіляється близько третини ВВП.[12]

Всі урядові видатки розподіляються між рівнями фінансової системи приблизно у таких пропорціях: на федеральні фінанси припадає 60%, на фінанси штатів --15% і на місцеві фінанси --25%. Із загальнодержавного рівня забезпечується національна оборона, деякі програми соціального захисту, видатки на обслуговування державного боргу, на розвиток економіки, на зовнішні зв'язки, фінансування загальнодержавної влади.[10]

Державний бюджет США складається з: урядового бюджету та довірчих фондів . За рахунок урядового бюджету відбувається фінансування національної економіки та соціальних програм. Довірчі фонди забезпечують фінансування інфраструктури, а їх доходи формуються шляхом надходжень від використання державної власності. Головним доходом державного бюджету є прибуткові податки і внески у фонди соціального страхування. Разом такі види податків забезпечують майже 80 % доходів державного бюджету. Податкові надходження від бізнесу та приватних підприємств у державному бюджеті США представлені такими основними видами, як: прибуток корпорацій, акцизи (в США вони вважаються непрямими податками на бізнес), митні збори та податки на дарування і нерухомість. У США оподаткування корпорацій здійснюється за прогресивною шкалою 15%, 25%, 34% та в залежності від конкретного штату можуть застосовуватись додаткові ставки для поповнення місцевих бюджетів.[12]

Основою фінансової системи є діяльність банківської системи, що здійснює випуск та перерозподіл грошової маси. Роль центрального банку в США виконує Федеральна резервна система, що здійснює нагляд за банками та регулює їх діяльність, здійснює емісію грошових коштів та забезпечує стабільність фінансової системи. [3]

Важливу роль на фінансовому ринку США відіграють біржі. Товарні та фондові біржі США здійснюють велику кількість угод щодо купівлі-продажу цінних паперів та різних товарів. В США є також добре розвиненими довгострокові та короткострокові ринки капіталу. Ринок довгострокового позикового капіталу складається із ринку державних паперів; ринок промислових, іноземних та державних облігацій; іпотечний ринок; споживче кредитування. Короткостроковий ринок включає грошовий, валютний, фінансовий та ф'ючерсний ринок. [12]

Вагоме значення для оцінки фінансової системи США мають фінанси промислових корпорацій, активи яких більш ніж у 2 рази перевищують видатки федерального бюджету. Високий рівень організації ринкових інститутів та інструментів в економіці США з якісним державним регулюванням забезпечують сталість та надійність долара як світової валюти. Завдяки стану найбільш стійкої та забезпеченої світової валюти долар активно застосовується в світових торгових та фінансових операціях. [15]

Великобританія є однією з найстаріших у світі країн з ринковою економікою. У 80-ті роки XX ст. відбулися значні зміни у структурі та регулюванні фінансових інститутів Великої Британії. Вони вплинули на систему банків, систему страхування, будівельні товариства, фондову біржу, а також на ринок споживацьких товарів. Деякі раніше чітко окреслені розмежування сфер діяльності стали більш розмитими, наприклад: якщо кредити на будівництво будинку були виключною прерогативою будівельних товариств, то тепер ці кредити стали видавати як банки, так і страхові компанії.[10]

Відбулися дві пов'язаних з цим зміни: трансформація філіалів будівельних товариств у фактичні банки з власним запасом готівки і розширення сфер діяльності всіх трьох типів організацій на ринок нерухомості. Будівельні товариства також якоюсь мірою беруть участь у послугах з капіталовкладення, страхуванні та земельних послугах.

Фінансова політика у Великій Британії останні 13 років забезпечує економічне зростання, мінімальний рівень інфляції (близько 2 % в рік) та найменше безробіття (близько 5 % ). Бюджетна система Великобританії складається з державного та місцевих бюджетів. При цьому через державний бюджет розподіляється близько 40% національного доходу країни.

Кожна ланка бюджетної системи функціонує автономно. Головну роль у фінансовій системі відіграє державний бюджет що складається із консолідованого фонду та національного фонду запозичень. Дохідна частина національного фонду запозичень формується за рахунок неподаткових платежів, включаючи надходження від державних підприємств, від продажу державної власності та місцевих органів влади за надані їм казначейські кредити та інше. Видаткова частина фонду запозичень включає відсотки по державному боргу, довгострокові кредити на капітальні вкладення державним підприємствам та місцевим органам влади. [12]

У Великобританії нараховується існують кілька десятків позабюджетних спеціальних фондів: фонд національного страхування, пенсійні фонди державних підприємств; фонд департаменту гарантії експортних кредитів; фонд міністерства фінансів; фонд національних корпорацій по розвитку наукових досліджень тощо. За рахунок цих фондів фінансується близько 1/3 державних видатків. Найбільш значним є фонд національного страхування.[7]

Система оподаткування Великобританії включає в себе загальнодержавні та місцеві податки. Система оподаткування Великобританії включає в себе загальнодержавні та місцеві податки. В даний час прогресивна ставка може бути в розмірі 20,23 або 40%. Непрямі податки являють собою акцизи, митні збори, ПДВ, збори з грального бізнесу. Значним у Великобританії є податок на прибуток корпорації -30%. В цілому, в 2011 р. були збільшені ставки практично по всіх податках (ПДВ збільшився з 17% до 20%, зросли акцизні збори). Це було зроблено для залучення до бюджету додаткових коштів, покликаних скоротити дефіцит.[10]

У Великобританії існують види державних підприємств: державні корпорації, змішані підприємства та відомчі підприємства. Найвагоміше значення мають корпорації, що зосереджені на національних галузях промисловості. Останнім часом мали місце процеси, пов'язані з приватизацією окремих державних підприємств, що збільшило надходження до бюджету.

Банки Великобританії поділяються на універсальні та спеціалізовані. Також у Великобританії здійснює свою діяльність велика кількість іноземних банків, що пов'язана в основному з міжнародними операціями. В залежності від напрямів діяльності англійські банки поділяються на комерційні та інвестиційні. Але найбільші англійські банки можна назвати універсальними, оскільки вони працюють в усіх напрямах відповідно до банківських ліцензій. Усі комерційні банки знаходяться під наглядом Банку Англії, який має право емісії національної валюти, ліцензує банки, та здійснює контроль за грошовою масою країни.[12]

Важливою групою фінансових установ у Великобританії є страхові компанії, пенсійні фонди та інститути колективного інвестування. Загалом грошово-кредитна система Великобританії є найстаршою і найрозвиненішою та має тісні зв'язки із головними фінансовими центрами світу.

Великобританія є найбільшим світовим центром торгівлі дорогоцінними металами. Більша частина світової торгівлі дорогоцінними металами здійснюється на позабіржовому ринку. Обороти на ринку золота становлять 7-8 трлн. дол. в рік, що менше чим на ринках акцій, облігацій та валюти. [5]

Особливість фінансової моделі Японії полягає в єдності державного апарату і великого капіталу в розв'язанні загальних проблем. Основні цілі та завдання загальнонаціональних планів фінансового розвитку конкретно втілюються в змісті внутрішньо-корпоративних планів, що мають директивний характер. За рахунок цього утворюється складна, взаємозв'язана система фінансового планування.[3]

У розвитку Японії виявляється чітка тенденція формування моделі самоврядування без поєднання її з акціонерною власністю. Діяльність системи взаємного утримання акцій сприяє тому, що компанії майже не піддаються впливу коливань на фондовій біржі та зовнішній скупці акцій. Встановлення довготермінових зв'язків між банками та компаніями забезпечується не тільки шляхом взаємного володіння акціями, а й за допомогою кредитування.

Серед державних фінансових організацій є: Центральний банк Японії та Японський банк розвитку, 11 суспільних фінансових організацій, а також система поштових установ. Фінансова система Японії складається із бюджету центрального уряду; місцевих бюджетів, спеціальних рахунків, що включають в себе спеціальні фонди та фінансів підприємств, служб, корпорацій, належать центральним і місцевим органам влади. [10]

В Японії існує програма науково-технічного прогресу, так як наука і освіта перетворились на головний структурний фактор економічного розвитку країни. За рахунок державного бюджету фінансується будівництво доріг, розвиток транспортної системи, системи зв'язку та інше. Важливим є те що з року в рік збільшуються видатки щодо державного боргу.

Дефіцит державного бюджету Японії останніми роками є одним з найбільших серед розвинених країн світу, основними методами покриття якого є випуск внутрішніх позик та приватизація державного сектору.[12]

Доходи державного бюджету Японії складаються із податкових та неподаткових надходжень. В порівнянні з іншими країнами частки неподаткових надходжень є досить високою та включає в себе доходи від орендної плати, продажу землі, доходи від лотерей, пені, штрафи та ін.

Податкова система Японії має свої специфічні особливості. В Японії порівняно з іншими країнами ринкової економіки досить високою є частка неподаткових надходжень. В державному бюджеті податки складають трохи більше 80%, а неподаткові платежі -20% доходів. До неподаткових платежів відносять пені, штрафи, орендну плату, доходи від лотерей та інше. Податки в Японії існують в двох видах - державні (65%) та місцеві (35%). Японія поділена на 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має свій окремий бюджет. Оподаткування в Японії характеризується великою кількістю податків, утримувати які має право кожен орган державної влади. Податкову базу Японії складають всі види доходів, дивіденди, пенсії та допомоги. В Японії існує більше 50 видів податків. [10]

За рахунок ресурсів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Видатки місцевих органів влади складаються з адміністративних видатків, платежів за державним боргом, видатків на поліцію, на освіту, протипожежну оборону та економічний розвиток. Високу частку видатків місцевих бюджетів становлять саме видатки на різні громадські роботи та підприємницьку діяльність держави (до 40%). На соціальні потреби спрямовується близько 30 % загального обсягу витрат. Фінанси державних підприємств Японії входять до державного бюджету як спеціальні рахунки. Важливим є те що дані підприємства не займаються виробничою діяльністю, а тільки підтримують інфраструктуру. [12]

Переломним моментом для розвитку фінансової системи Японії можна назвати стихійне лихо 2011р.На сучасному етапі бюджетні видатки Японії напряму залежать від ліквідації наслідків стихійного лиха 2011р., втрати від якого склали близько 215 млрд. дол. Дохідна і видаткова частина бюджету Японії перетерпіли значних змін. Бюджет країни на 2012 рік був затверджений у розмірі 1,16 трлн дол. Основні витратні статті японського бюджету у 2012 були такими: 281 млрд. дол.-обслуговування зовнішнього боргу, витрати на соціальні потреби -56 млрд. дол і відновлювальні роботи після землетрусу -48,3 млрд дол. В 2011 році Банк Японії утримував облікову процентну ставку на рівні 0-0,1% та притримуватись політики якісних послаблень, при цьому створюючи фонди для підтримки економічного зростання. [10]

При землетрусі потерпіла велика кількість промислових підприємств, відповідно до чого Банк Японії прийняв рішення :

- підтримувати політику нульових ставок відсотків;

- забезпечення резервів, достатніх для задоволення попиту на фінансових ринках та утримання стабільності фінансового ринку;

- збільшення фондів Програми викупу активів (дана програма розповсюджувалась на японські державні облігації,облікові казначейські векселі, корпоративні облігації, біржові інвестиційні фонди, інвестиційні трасти, біржові інвестиційні фонди, інвестиційні трасти японських компаній в галузі нерухомості). Дані заходи призвели до покращення діяльності фінансово кредитних організацій та економічному розвитку країни. Але негативним фактором для розвитку Японії є те, що в 2011 році внутрішній державний борг складав 220% ВВП, рівень безробіття піднявся до 4,7%, а внутрішнє споживання впало на 2,1%.[12]

Споживчий податок в Японії було збільшено та передбачено реформи по обмеженню субсидій в соціальному забезпеченні та розширення бази податку на особистий дохід. Вагомим для розвитку фінансової системи Японії стало пожвавлення попиту з боку населення на облігації державної позики через збільшення їх прибутковості. Відповідно до проведених фінансових заходів на кінець 2012 року Японія демонструвала значне покращення розвитку економіки.

3.3 Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення фінансової системи України

Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи. Про це свідчить сучасний етап міжнародної економічної інтеграції, перш за все європейської, включаючи уніфікацію фінансових систем і валютну інтеграцію.[16]

Початковим моментом і рушійною силою глобалізації виступає міжнародна діяльність транснаціональних корпорацій. Інвестиційна активність останніх веде до фінансової глобалізації, яка далі закріплюється на міждержавному рівні.

Фінансова система повинна бути гнучка, динамічна, саморегульована. Держава повинна знайти оптимальний підхід до реструктуризації, керувати розвитком і забезпечувати стабільність всієї системи. Нині ситуація ускладнюється різким зростанням цін на товари і послуги, видачею заборгованості населенню, що стало причиною чергової інфляції.[9]

Високе зростання цін -- феномен, що властивий багатьом країнам у період економічних і політичних ускладнень. Негативним явищем є відсутність чіткої політики вищих органів влади, складна політична ситуація, зміна керуючих та посадових осіб. Тому сьогодні одним із найболючіших питань є пошук шляхів збалансування фінансової системи.

На розвиток фінансової системи впливає також чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ. По-перше, налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем. По-друге, всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити. Стратегія і тактика реформування фінансів має полягати у поступовій реструктуризації, яка передбачатиме подальшу трансформацію.

Слід звернути увагу на проблеми економічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків.

Першочерговими завданнями розвитку фінансової системи в Україні є:

- створити групу потужних банків;

- зменшити податковий тиск;

- упорядкувати фінансові потоки;

- розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств.[8]

На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади. З огляду на основні проблеми і недоліки фінансової системи України, основними пропозиціями щодо вирішення їх вирішення є:

- зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

- налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, знайти нові джерела фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;

- посилення контролю за цільовим використання бюджетних коштів;

- реформування системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

- зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремити їх від бюджету;

- раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнити довіру до державних цінних паперів.[14]

На розвиток фінансової системи впливає чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ.

По-перше - налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем.

По-друге - всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити.

Стратегія і тактика реформування фінансів має полягати у поступовій реструктуризації, яка передбачатиме подальшу трансформацію. Слід звернути більше уваги на проблеми економічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків, хоча в деяких випадках він неефективний.

Першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи, створити групу потужних банків, зменшити податковий тиск, упорядкувати фінансові потоки, розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади.[9]

Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізацій них процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи.

Фінансова глобалізація -- це суперечливий процес. З одного боку, вона сприяє розширенню обмінів товарами, технологіями, руху капіталів, інформації тощо, а з іншого -- супроводжується гіпертрофією міжнародного фінансового сектору, що дедалі більше не відповідає потребі розвитку реальної економіки, надає переваги розвиненим державам, збільшує відстань між багатими й бідними країнами. До того ж, з одного боку, глобалізація дає можливість фінансовим структурам захистити себе від валютних та процентних ризиків шляхом використання інноваційних фінансових інструментів, з іншого -- породжує міжнародну фінансову нестабільність, міжнародні фінансові кризи. [16]

Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи, тому потрібно запобігти негативним наслідкам цього процесу.

Наразі в Україні діють чимало фінансових установ і інститутів, поступово розвивається валютний ринок та ринок цінних паперів, що, безперечно, є наслідком певного позитивного економічного зрушення в економіці держави. Крім того, постійно зростає роль банківських структур в ході підприємницької діяльності, зростає значення страхових послуг, як реальної можливості застрахувати себе і свою діяльність від небажаних ризиків. [8]

Незважаючи на усі ці приємні зміни, стан розвитку фінансової системи України не відповідає усім вимогам економіки країни.

Для подолання проблем фінансової політики, та фінансової системи загалом, варто сприяти збільшенню обсягу фінансових ресурсів країни, проводити контроль за ефективністю використання наявних фінансових ресурсів та їх цільовою направленістю. Немалу роль слід приділити моменту удосконалення існуючої законодавчої бази, яка, на жаль, є фрагментарною і неповною. В плані податкової політики значну увагу слід приділити порядку вдосконалення системи податків, поліпшенню законодавчої бази з питань пільг та привілеїв, та, безумовно, з питань уникнення подвійного оподаткування. В плані державних фінансів варто зрівняти державні зобов'язання з реальною можливістю їх фінансування. [14]

Для того, щоб фінансова система України розвивалась збалансованою, варто спершу визначити модель, за якою вона розвиватиметься, удосконалити систему ризик-менеджменту, шляхом постійного вивчення можливих ризиків, запровадити нагляд за діяльністю фінансових інституцій, забезпечити захист прав інвесторів.

Висновки

Отже, фінансова система держави є необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку. одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України є досягненням сталої збалансованості бюджету. Для удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічне аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з метою їх ретельного розгляду. [19]

Та остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливе провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів « бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилученням коштів у відносно « багатих» територій.

Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є: зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності; налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів; реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх положень Закону України « Про бюджетну систему України»; економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням; реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску; зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету; раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.[6]

Список використаної літератури

1) Батрименко Б.Б. Проблеми функціонування фінансової системи України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.15-19

2) Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник / О. Д. Василик. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с.

3) Гроші. Фінанси. Кредит : навч. посіб.[для студ.вищ.навч.закл.] / М.М. Александрова, С.О.Маслова. ­ 2­ге вид., перероб.і допов. ­ К. : ЦУЛ, 2002. ­ 335 с.

4) Кваша О.О. Парадигмальний підхід до становлення фінансової системи України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. - с.10-12

5) Кравчук Н. Фінансова система держави: теоретична концептуалізація та проблеми структурування // H. Кравчук // Світ фінансів. - 2006. - Випуск 3(8). - с 81-89

6) Крилова А. Фінансовий сектор України: сьогодні й завтра // А. Крилова // Вісник НБУ. - грудень 2007. - с.36-39

7) Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с.

8) Куровский С.Н. Нові шляхи розвитку державних фінансів України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.27-29

9) Льовочкїн С., Опарін В., Федосов В. Трансформація та розвиток фінансової системи Украйни // C. Льовочкiн, B. Опарін, B. Федосов // Ринок цінних паперів України. - 2003. - с. 13-14

10) Миргородська Л.О.: Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008 - 320 с

11) Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник-- 2-ге вид., доп. і перероб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 240 с.

12) Пасічник Ю. В. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2006. - 607 с

13) Петровська І О. Фінанси / І. О. Петровська, Д. В. Клиновий. - К.: ЦУЛ. - 2002. - 300 с

14) Розвиток ринку фінансових послуг в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи//Звіт міжнародної експертної групи, 2006р.

15) Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 312 с.

16) Стукало Н. Глобалізація й розвиток фінансової системи України // H. Стукало // Фінанси України-2005р- № 5 - c. 29-35

17) Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.? під кер. і за наук. ред. М. В. Грідчіної, В. Б. Захожая. - К.: МАУП, 2002. - 280 с.

18) Фінанси: Навч. посібник / В. С. Загорський, О. Д. Вовчак, І. Г. Благун, І. Р. Чуй. -- К.: Знання, 2006. -- 247

19) Фінанси: Навч. посібник / О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев та ін.; За ред. В. І. Оспіщева. -- К.: Знання, 2006. -- 415 с.

20) Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України / П. Я. Кравчук, Ю. С. Ткачук // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. - 2013. - Вип. 10(2). - С. 129-133

21) Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України: зб. матер. IX Міжнар. наук.-практ. конференції, 25-26 жовтня 2012 р./ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2012. - C.30-32

22) Бюджетний кодекс України

23) Закону України « Про бюджетну систему України»

24) Конституція України

25) Матеріали Міністерства фінансів України

Додаток 1

Рис.1 Види фінансових систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Структура фінансової системи України

Додаток 2

Рис.3 Структура фінансової системи України

Табл. 1 Україна у міжнародних рейтингах

Размещено на Allbest.ru