Проблеми і перспективи, сучасний стан соціально-економічного розвитку Афганістану

У чому ж в такому разі полягає завдання світової спільноти? Потрібно, на наш погляд, відбудувати сучасний Афганістан як помірковану державу зі стабільною політичною системою. Тому надто важливо вирішити питання представництва різних етнічних груп у політичному житті країни. Це завдання вимагає балансування між більшістю - пуштунами та етнічними меншинами. Тривалий час в Афганістані ключові управлінські посади займали пуштуни з клану Дурані, а таджики контролювали торгівлю та багато постів середнього рівня. Інші меншини були зовсім виключені з політичного та економічного життя країни, проживаючи відособлено у своїх місцевостях.

Сьогодні з розподілом владних повноважень виникають певні протиріччя. Вся пуштунська правляча еліта емігрувала з країни після усунення від престолу короля Захір Шаха. Понад 100 тисяч нащадків пуштунської інтелігенції мешкають в розвинених країнах Заходу. Баланс сил у сучасному Афганістані помітно змінився не на користь пуштунів: їхні племена розколоті на 30 етнічних груп і підгруп, в них нема злагоди і взаємопорозуміння між двома найбільшими кланами - Дурані і Гілзаї. Одну з найбільш відомих опозиційно налаштованих сил до тимчасового уряду представляє Хекматіяр - теж пуштун. Між тим, узбеки та таджики добре організовані і озброєні, є гомогенними національностями. Більше того, у таджиків нема такого традиційного для пуштунів поділу на племена, вони іменують себе послуговуючись назвою місцевості, де проживають.

Наприклад, таджики Панджерської долини, чи таджики Бадахшану. Таджики не піддаються силовому тиску, оскільки вони перетворили території свого проживання на справжні фортеці. Це стосується як Панджерської долини, так і північно-східних провінцій Парвану і Тахрару. Велика концентрація таджицького населення спостерігається також в Кабулі та інших великих урбанізованих центрах Афганістану, що змінює баланс сил в містах не на користь пуштунів. В результаті антитерористичної компанії війська `Північного Альянсу' взяли під контроль половину території країни, більшість великих міст, весь кордон і комунікації Афганістану з 5 країнами-сусідами, тоді як пуштуни мають вихід лише до пакистанського кордону. США, яким потрібна була коротка переможна компанія, надали значну економічну та військово-технічну допомогу командирам `Північного Альянсу' для того, щоб ті лише за мінімальної наземної підтримки американців воювали з талібами. Тому сьогодні командири Альянсу можуть розраховувати на добре підготовану й чудово оснащену армію [23, 81-82].

Крім того, спостерігається дипломатична ізоляція пуштунів. Рух `Талібан `в основному складався з пуштунів, тому це плем'я так чи інакше опинились у становищі переможеного у війні і має напружені стосунки зі своїм найближчим союзником і патроном Пакистаном. `Північний Альянс' підтримують Індія, Китай, Росія, Іран, країни Центральної Азії. Для Індії і Китаю головну роль відіграє стабільність Афганістану і закриття на його території таборів з підготовки терористів, які час від часу просочувались у Синдзян-Уйгурський автономний округ КНР та в індійський штат Джамму і Кашмір. У свою чергу Іран, зацікавлений в тому, щоб мати вплив на західний Афганістан і захищати проживаючу там шиїтську меншину. Тому він робить ставку на губернатора Герату Ізмаїл Хана, незважаючи на те, що той є таджиком. У ретроспективі відносини іранського керівництва з рухом `Талібан' взагалі були ворожими, оскільки таліби розстріляли 9 іранських дипломатів та одного журналіста під час штурму північного міста Мазарі-аль-Шаріф. Для Росії `Талібан' був єдиним у світі політичним режимом, що визнав Чечню як суб'єкта міжнародних відносин і активно допомагав чеченським сепаратистам.

Скоріш за все майбутнє Афганістану залежатиме від тиску США та інших заможних країн-донорів на етнічні групи. Йдеться про політику `дай-війзьми', тобто про велику грошову допомогу Заходу в обмін на коаліційний уряд, повернення всіх етнічних груп на свої історичні землі і пропорційне їх представництво в політичній системі при збереженні певного рівня автономії етнічних меншин. Для виконання цього та інших завдань потрібні величезні кошти. На зустрічі в Токіо країни - донори зобов'язались надати Афганістану 4,5 мільярда доларів прямої економічної допомоги терміном на п `ять років. Але завдання відбудови народного господарства країни настільки всеосяжні і масштабні, що така сума виглядає мізерною. Фінансових ресурсів потрібно значно більше, адже в країні зруйновано більшість промислових об'єктів, розповсюдженим явищем стало безробіття. Серед афганської робочої сили практично неможливо знайти висококваліфікованих робітників, працівників творчої сфери тощо. Вважається, що в Ірані перебуває 1,5 мільйона афганців, у Пакистані - понад 2,2 мільйона. Щомісяця прибуває понад 100 тисяч чоловік до зруйнованої столиці країни, які осідають на околицях Кабула в саморобних палатках. Біженці вважають, що це безпечна територія, оскільки тут порядок підтримують миротворці. Житла і роботи майже ніде нема, війною зруйновано каналізаційні системи, транспортну інфраструктуру, заклади дозвілля та розваг, більшість навчальних закладів.

Для сучасного Афганістану надто важкими залишаються й інші проблеми. Якщо Кабул ще якось функціонує завдяки діяльності численних неурядових гуманітарних організацій та добре налагодженій охороні міжнародних миротворців, то в провінціях країни панує повний хаос. Польові командири займаються дорожнім рекетом або встановлюють на дорогах своєрідні митниці, збираючи з водіїв транспортних засобів платню за проїзд по `їхній території'. На руках у населення дуже багато вогнепальної зброї, яку в такий тривожний час воно добровільно не здаватиме. Тим більше, що по країні прокотилась хвиля вбивств ворогуючих між собою наркоділків і контрабандистів, почастішали випадки викрадень з метою отримання викупу [8, 167].

Таким чином, без сильної, добре озброєної армії встановити порядок в Афганістані неможливо. Німеччина вже займається підготовкою поліцейських сил Афганістану, США та Франція тренують перші професійні військові формування країни. План Карзая передбачає створення 70-тисячної армії, хоча коштів в бюджеті Афганістану для цього взагалі нема. Наболіле питання створення загальноафганської армії не за етнічною ознакою - це лише одна із сотень проблем державного розвитку зруйнованої країни. Фахівці прогнозують, що Афганістан навряд чи обійдеться сумою, меншою за 30 мільярдів доларів.

Вихід з такого складного становища можна буде знайти хіба що завдяки азіатським глобалізаційним процесам, пошуку сусідами Афганістану нових торговельних шляхів. Розташування Афганістану з одного боку між бідними на енергоносії Пакистаном та Індією, а з другого - із забезпеченими нафтою і газом, але обділеними споживчими товарами та продовольством країнами Центральної Азії робить Афганістан природним мостом між цими важливими регіонами. Всі країни Центральної Азії зацікавлені портами і товарами Пакистану, Індії та Ірану, новими споживачами третіх у світі запасів газу географічно ізольованого Туркменістану, альтернативними шляхами експортування нафти Казахстану тощо. Афганістан, точніше його територія, може у цьому допомогти (див.додаток 1).

Виходячи з вищенаведеного, найбільш виправданим виглядає налагодження торговельно-економічних зв'язків з безпосередніми географічними сусідами країни. Наразі терміново відбудовуються тунель через перевал Саланг і міст Дружби через річку Термез, майже завершена робота з приєднанням доріг Афганістану до Каракорумського шосе між Пакистаном і КНР. У всякому разі настрій афганців можна вважати оптимістичним, вони готові до тривалого процесу відбудови своєї зруйнованої країни.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи матеріал по даній темі, ми прийшли до слідубчиз висновків:

1. Афганістан - держава в Південно-Західній Азії. Граничить із Пакистаном на півдні й сході, Іраном на заході, Туркменією, Узбекистаном і Таджикистаном на півночі, Китаєм й Індією на крайньому північному сході.

2. Афганістан, як і більшість країн Середнього Сходу, став заручником свого геополітичного становища. В ретроспективі ця обділена природними ресурсами високогірна країна, де домінує пустельна гориста місцевість з окремими плодючими долинами, завжди цікавила регіональних сусідів з огляду на її ключове географічне розташування між півостровом Індостан і Середньою Азією.

3. Роль місцезнаходження Афганістану, як буферної зони між російськими завоюваннями в Середній Азії та Британською Індією не відійшла в минуле з розпадом цих імперій. У повоєнний період країна вважалась зоною національних інтересів вже Великої Британії, Радянського Союзу, США, Пакистану, Ірану, а ще пізніше - республік Центральної Азії та Російської Федерації.

4. Нестабільність в Афганістані викликалась не лише впливом на нього багатьох прикордонних держав, а й значною різноманітністю населення країни, де мешкає 55 великих та малих етнічних груп. Зокрема, етнічну більшість в країні становлять пуштуни (38 відсотків), а серед інших племен значний прошарок складають таджики (25 відсотків), хазарейці (18 відсотків населення) та узбеки (6 відсотків). Причому в своїй більшості хазарейці є шиїтами, на відміну від сунітського віросповідання всіх інших груп населення країни. Безперечно, що така етнічна `мозаїка' особливо впливає на мовну ситуацію в Афганістані: за відсутності єдиної мови афганці спілкуються на пушту, дарі і тюркській мовах.

5. Рельєф Афганістану з високими гірськими хребтами Гіндукушу та ізольованими долинами сприяв розрізненості населення.

6. Географічне розташування країни також негативно позначалось на її економічному розвитку. Оточений високими гірськими системами Паміру і Гіндукушу, Афганістан не має виходу до морських торговельних шляхів. Недосконала система дорожніх комунікацій на східному кордоні країни гальмує її торговельні відносини з пустельними ізольованими державами Центральної Азії.

7. Отже, відчутно дається взнаки надзвичайна транзитна залежність Афганістану від Пакистану, порти якого - єдине `вікно у світ' для афганських товарів. До того ж, складові афганського експорту представлені продукцією з низьким ступенем обробки чи натуральною сировиною, вивозити яку на далекі відстані невигідно.

8. Єдиним конкурентноздатним товаром є килими ручної роботи, але й вони стикаються з шаленою конкуренцією з боку виробників перських та кашмірських килимів. А якщо додати до цього відсутність розвиненої мережі доріг (протяжність, скажімо, залізничних шляхів становить лише 24 кілометри), нестабільну обстановку і бойові дії в країні, то навіть малим партіям афганських товарів потрапити до Пакистану надто складно. Крім того, більшість виробничих потужностей та іригаційних каналів зруйновано ще в часи радянського вторгнення в Афганістан, а у деяких регіонах промисловість взагалі відсутня і домінує дрібне натуральне господарство.

9. Таліби довели країну до стану великомасштабної гуманітарної катастрофи. Країна ввергнута в економічний хаос, лютують голод і хвороби, гинуть люди. Приблизно третина населення покинула країну, і дотепер на території Пакистану залишаються близько 1,2 млн., а території Ірану - 1,4 млн. афганських біженців.

10. Зруйновано багато підприємств, порушені транспортні й торговельні зв'язки між окремими частинами країни й інших держав. Основною галуззю економіки стала так називана транзитна торгівля, крім того Афганістан перетворився в головного світового постачальника опіуму.

Афганістан належить до найменш економічно розвинутих країн світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арунова М.Р. Афганская политика США в 1945 -1999 годах. - М., 2008.

2. Афганистан на переходном этапе (сентябрь 2001 - июнь 2002). Сборник статей. - М., 2002.

3. Афганистан: проблемы войны и мира. М., 1998

4. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учебное пособие для студентов, обучающихся по экономическим специальностям. - М.: Финансы и статистика. 2000. - 542с.

5. Безуглий В.В., Козинець В.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. - К. «Академія» - 2003. - 688 c.

6. Безуглий В.В., Козинець В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних краї: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВЦ “Академія”. - 2005. - 704 c.

7. Губар Мир Гулям Мухаммад. Афганистан на пути истории. М., 1987

8. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВЦ `Академія', 2005. - 704 с.

9. Ігнатьєв П.М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. -Чернівці: Книги - XXI, 2004. - 384 с.

10. Ломакин В. К. Мировая экономика: Учебник для вузов. - М.: Финансы: ЮНИТИ. 1998. - 727 с.

11. Миклашевська Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник / под общ. ред. А. В. Сидоровича. - М.: Дело и сервис. - 1998. - 272с.

14. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: учебное пособие для студентов вузов / Елова М. В., Муравьева Е. К. и др. под ред. А. И. Журкалина. - М.: Логос. - 2010. - 248с.

15. Мировая экономика: экономика зарубежных стран: Учебник для студентов экономических специальностей вузов / Авдокушин Е. Ф., Бойченко А. В., Железова Ю. Ф., под ред. Колесова В. П. - М.: Флинта. - 2000. - 480с.

16. Мусульманские страны у границ СНГ (Афганистан, Пакистан, Ирани Турция - современное состояние и перспективы). М., 2001.

17. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учебное пособие для вузов - СПб.: Полиус. - 1998. - 620с.

18. Пуляркин В. А. Афганистан. Экономическая география. М., 1994.

19. Радионова И. Н. Экономическая география отдельных зарубежных стран, - М.: Московский лицей. - 1997.

20. Рыбалкин В. Е., Щербанин Ю. А., Болдин Л. В. Международные экономические отношения: Учебник для студентов экономичеських специальностей - М.: ЮНИТИ - ДАНА. - 2000. - 503 с.

21. Сергеев П. В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе: Учебное пособие по курсу `Мировая экономика'. - М.: Юнити. - 1998. - 176 с.

22. Сикоев Р Несостоявшийся всемирный халифат // Азия и Африка Сегодня. - 2002. - №11.

23. Сикоев Р. Афганистан. Неясные контуры будущего // Азия и Африка Сегодня. - 2010. - №7.

24. Страны мира. Краткий политико-экономический справочник. М. 1996.

25. Шумов С. А., Андреев А. Р. История Афганистана: документальное исследование. М., 2002

26. Экономика зарубежных стран: Капиталистические и развивающиеся страны: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998 - 369 с.

ДОДАТОК 1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політична карта Афганістану.

ДОДАТОК 2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична карта Афганістану.

ДОДАТОК 3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративний поділ Афганістану

ДОДАТОК 4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Природні ресурси Афганістану

Размещено на Allbest.ru