Тенденції та перспективи розвитку Подільського економічного району

Сутність, значення та мета економічного районування та державної регіональної політики. Характеристика та склад Подільського економічного району. Основні соціально-економічні показники розвитку Подільського економічного району та шляхи його розвитку.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 17.02.2011
Размер файла 63,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кожна молода людина, яка вже визначилась з вибором своєї майбутньої професії, безумовно, повинна докласти максимум зусиль для того, аби стати справжнім професіоналом. Саме тому студентам необхідно набути широких знань з багатьох предметів. Для нас, майбутніх фінансистів, дуже важливо якнайкраще оволодіти знаннями з курсу «Регіональна економіка», адже це дасть змогу у майбутньому вміти добре орієнтуватися в економічній ситуації кожного з регіонів України.

У своїй курсовій роботі я ставлю за мету дослідити тенденції та перспективи розвитку Подільського економічного району, адже до складу цього району входить і наша Вінницька область. Відомо, що розвиток будь-якого регіону залежить від того, наскільки ефективно працює економіка, як наслідок ? наповниться бюджет та відповідно профінансується соціальна сфера. Ефективність економіки може бути забезпечена тільки правильним регулюванням. Саме економічне районування є методом регулювання територіальної організації господарства. При його проведені враховують об'єктивні закономірності територіального поділу праці, формування територіальних соціально-економічних комплексів різних масштабів і структур, необхідність збереження економічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки і культури району. Економічне районування сприяє економії матеріальних цінностей, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв'язання соціально-економічних завдань.

У визначенні поняття «економічний район» сказано, що «економічний район ? це територіально цілісна частина національної економіки». Отже, без достеменного знайомства з усіма економічними районами неможливо скласти повне уявлення про стан економіки України, яка проходить своє становлення в умовах ринкових відносин [10].

Характеризуючи Подільський економічний район, потрібно визначити його місце і роль в економіці України, дати характеристику природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу, ознайомитись з галузевою і територіальною структурою господарювання. Важливим завданням є також аналіз основних соціально-економічних показників, а також визначення можливостей розвитку Подільського економічного району в умовах ринкової економіки.

Звичайно, при загостренні світової економічної кризи виникли проблеми і в економіці вищезгаданого району. Тому необхідно визначити ці проблеми, проаналізувати відповідну літературу, яка пропонує шляхи для їх вирішення.

Також дуже актуальним є питання про перспективи розвитку даного регіону, адже саме нам, теперішнім студентам, завтра доведеться працювати задля розквіту економіки рідного краю, ми будем приймати участь у неминучих економічних реформах, викликаних часом. Досконало знати чим живе твій регіон, які труднощі виникають на шляху його розвитку, що можна змінити в майбутньому ? це наш обов'язок. Подільський економічний район є однією із структурних ланок усієї економічної системи України. І тому його ефективне функціонування необхідне для подальшого економічного, соціального та культурного розвитку нашої держави.

1. Сутність та значення економічного районування

Головною метою державної регіональної політики, визначеною Концепцією державної регіональної політики, що затверджена Указом президента України № 341 від 2001 р., є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів. Отже, об'єктами регіональної політики являються економічні райони.

В економічній географії часто трапляється поняття район. Що ж таке район? У перекладі з французької мови це слово означає радіус, промінь. У географічній науці район - територія, відмітна певними географічними, економічними та іншими ознаками. Розрізняють фізико-географічні, історико-географічні, адміністративні та економічні райони.

Кожній території властивий певний набір виробництв, що сформувався в результаті господарської діяльності людей під впливом природних, етнографічних, історичних та інших умов і дістав назву територіального поділу праці. За його допомогою в кожній місцевості з великої кількості галузей економіки відбираються найбільш економічно вигідні саме для цієї місцевості, які й формують район, що дістав назву економічного.

Економічні райони не визначаються раз і назавжди, а змінюються з часом у процесі розвитку продуктивних сил. Їх кількість залежить від історичного періоду, політичних умов, нових завдань, що виникають перед країною або конкретною територією ( рис. 1.1).

Саме економічне районування є методом регулювання організації господарства за територіальними ознаками. Воно проводиться, виходячи з об'єктивних закономірностей формування територіальних соціально-економічних комплексів різних масштабів і структур, необхідності збереження екологічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки та культури району. Економічне районування сприяє економії матеріальних цінностей у сфері обігу, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв'язання соціально-економічних завдань.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Значення економічного районування

Економічне районування має не тільки практичне, а й науково-пізнавальне значення. Це значення полягає в аналізі умов, факторів, закономірностей районоутворення, оптимізації географічного поділу праці, встановлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків районів. Практичне значення районоутворення полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної політики, а також використовується в практиці територіального управління, при розробці рекомендацій для органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно удосконалення адміністративно-територіального поділу, підвищення ефективності спеціалізації, забезпечення прогнозування , програмування та планування розвитку окремих регіонів.

Виділяють інтегральне та галузеве районування. Інтегральне охоплює господарство в цілому, а саме галузі виробничої та невиробничої сфери у їх єдності. Галузеве економічне районування розмежовує території, виходячи з якоїсь однієї ознаки, тобто районується одна галузь або декілька взаємопов'язаних галузей. Окремим видом районування є міжгалузеве районування, при проведенні якого враховується розміщення галузей, що входять до складу окремих міжгалузевих комплексів - агропромислового, транспортного, паливно-енергетичного, лісопромислового та інших [10].

Над проблемами районування працювало багато учених. Так, промислове районування розробляли А.Хрущов, С. Іщук, сільськогосподарське - М.Пістун, О.Челінцев, транспортне ? І.Нікольський.

Яким же визначенням можна охарактеризувати поняття економічний район. Вдалим є визначення О.Шаблія соціально-економічний район ? географічно цілісна , просторово відмежована частина країни, в якій елементи господарського та соціального життя утворюють органічну єдність [10]. Залишаючи акцент на економіці, на сьогоднішній день слід глибше досліджувати екологічні та соціальні проблеми розвитку району, ніж раніше.

Отже, економічний район - територіально цілісна частина національної економіки, що має спеціалізацію, визначену її місцем в територіальному поділі праці, міцні внутрішні зв'язки, що об'єднують господарство, суспільство і природу в єдиний територіальний соціально - економічний комплекс. Основними ознаками району є такі:

1. Прив'язаність території до головного ядра. Ядро (яким виступає найбільше в районі місто) розвивається найбільш динамічно, у ньому найбільшою мірою виражені ознаки району; це ділянка району, що концентрує максимальну інформацію про нього. Відсутність у районі такого потужного ядра ставить під питання правильність проведення районування.

2. Комплексний розвиток району. Основою, цементуючим стрижнем району є комплекс відповідного рівня. Територіальний соціально-економічний комплекс - результат територіального поділу праці - з одного боку, і територіальної інтеграції праці з іншого. Перше виражається через виконання певних господарських функцій загальнодержавного рівня - територіальну спеціалізацію, друге - через територіальну цілісність, комплексність господарства.

3. Спеціалізація у загальноукраїнському поділі праці. Район спеціалізується на виробництві тих товарів і послуг, щодо яких у районі склалися найкращі умови. Галузі спеціалізації, як правило, створюють основну частину валової доданої вартості району, є найбільш прибутковими, мають найвищий рівень рентабельності порівняно з іншими. Саме у спеціалізації проявляється зовнішня функція району.

4. Можливість здійснювати в межах району територіальне регулювання і координації соціальних, економічних і демографічних процесів. Головним засобом цього регулювання стає складання і реалізація обґрунтованих програм та концепцій науково-технічного, соціального, економічного розвитку району.

Для успішного проходження процесу районоутворення необхідні певні умови. Середовище, в якому формується і розвивається район, розуміється як умови районоутворення. Природні умови впливають на формування районів опосередковано, а історичні та соціально-економічні - мають вирішальний вплив.

Завжди існують рушійні сили, які суттєво впливають на процеси розвитку і функціонування, його структуру і геопросторові межі. Це так звані фактори районоутворення.

Також на формування районів впливають сучасні процеси у суспільному розвитку: глобалізація, регіоналізація, міждержавна інтеграція та інші. Глобалізація світової економіки посилила вплив зовнішніх чинників на регіональний розвиток. Під впливом цих процесів район розглядається не тільки як територіальна підсистема національної економіки, а й як самостійний суб'єкт власності та економічної діяльності, ринок збуту та певний соціум. Сьогодні регіони є активними суб'єктами регіоналізації та глобалізації.

Під час районування необхідно дотримуватися певних принципів. Принципи районування - це вихідні положення, правила, якими користуються вчені у процесі обґрунтування мережі районів певної країни.

Найважливішим є принцип об'єктивної територіальної цілісності. Відповідно до нього економічний район є не статичною однорідною територією, а соціально-економічною єдністю, цілісністю.

Важливим є принцип тяжіння, сутність якого полягає у необхідності включення в межі району як ядра, так і навколишньої території, яка знаходиться під його районоформуючим впливом.

Принцип перспективності визначає часову властивість мереж районування. Відповідно до нього районування має вирішувати проблеми, які можуть виникнути у районі.

Адміністративний принцип створює умови для управління територією в майбутньому, а також спрощує процес розробки і реалізації програмних документів.

Важливо, щоб виділені райони були одномасштабними, тобто величини їх економічних потенціалів були між собою близькими (за такими показниками як обсяг валового внутрішнього продукту, вартість основних фондів, чисельність населення та інше).

Виходячи з принципів, визначають критерії районування. К.Мезенцев виділяє найголовніші критерії

? підвищення рівня сформованості території через розв'язання вузлових проблем району;

? збільшення раціональності використання ресурсного потенціалу;

? зростання ефективності економічного розвитку;

? підвищення ефективності соціального розвитку;

? поліпшення екологічної ситуації [8].

Набір критеріїв, за якими проводиться районування, не є сталим. Раніше пріоритет надавався економічним критеріям, а зараз - соціальним і екологічним.

В науці виділяють дедуктивний та індуктивний підходи до районування. Дедуктивний підхід передбачає поділ території на макрорайони, які в свою чергу поділяються на мезо- і мікрорайони. Його застосування дозволяє виявити основні ядра районоутворення та загальні обриси районів без деталізації меж. Індуктивний підхід передбачає детальний аналіз статистичної інформації, аналіз економічних і соціальних зв'язків та демілітацію кордонів спочатку на найнижчому рівні і лише вкінці - проведення мікрорайонування.

Інтегральне районування країни базується на територіальних соціально-економічних комплексах різних ієрархічних рівнів та різного ступеня сформованості. Відповідно до цього можна виділити кілька ієрархічних рівнів районування макро-, мезо-, мікро- та топорайонування.

Вперше вчені спробували поділяти Україну на економічні райони ще за часів царської Росії. Ця думка активно розвивалась і в ХХ столітті. За часів Радянського Союзу схема районування, близька до сучасної, була розроблена після того, як були утворені області України з її західними землями і Кримом. Початок було зроблено в 1952 році вченими під керівництвом академіка К.Г. Воблого.

Після розпаду СРСР в умовах переходу України до ринкової економіки і самостійного економічного розвитку виникла проблема розроблення і затвердження мережі економічних районів, яка б відповідала потребам подальшого розвитку економіки України.

Над вищезгаданою проблемою працювали вчені В.А. Поповкін, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій. Але найбільшою мірою враховує соціально-економічні внутрішньорайонні зв'язки схема районування, яку запропонував у 1995 році професор М.Д. Пістун (див. додаток А). Він поділяє Україну на дев'ять суспільно-географічних районів:

1. Столичний у складі Київської, Житомирської та Чернігівської областей;

2. Центральний - Черкаська та Кіровоградська області;

3. Північно-Східний - Харківська, Полтавська, Сумська області;

4. Донецький - Донецька та Луганська області;

5. Придніпровський - Дніпропетровська та Запорізька області;

6. Причорноморський - Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області;

7. Прикарпатський - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька області;

8. Північно-Західний ? Волинська та Рівненська області;

9. Подільський - Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області.

2. Загальна характеристика Подільського економічного району

До складу Подільського економічного району входять Вінницька (утворена 1932р.), Тернопільська (утворена 1939р.), Хмельницька (утворена 1937р.) області (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Структура Подільського економічного району

Район займає велику територію (10,1% території України), його площа становить 60,9 тис. км2. За даними 2007 року в районі проживало 4,1 млн осіб (8,8% населення держави). Відносно адміністративного поділу Подільський економічний район має 64 адміністративних райони. Тут є 47 міст, 72 селища міського типу, 1806 сільських рад, що охоплюють 3899 великих та малих сіл. Найбільше місто та головний економічний центр усього Поділля - місто Вінниця, яка розташована на берегах верхньої течії Південного Бугу. Населення міста становить 362 тис. осіб (2006р.). Великими центрами промисловості і культури району є й інші обласні центри: Тернопіль (219 тис. осіб) і Хмельницький (257 тис. осіб). Поділля виділяється високим рівнем виробництва продукції землеробства і тваринництва й посідає щодо цього четверте місце в країні після Причорноморського, Столичного і Північно-Східного районів. На нього припадає близько 15% українського випуску продукції сільського господарства.

Подільський економічний район - це аграрно-індустріальний район. Адже тут серед галузей промислового виробництва є неметаломістке машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

1.1. Економіко-географічне положення. Розташування району є досить зручним. Він межує з відносно розвиненими Центральним і Карпатським економічними районами, має вигідне транспортно-географічне розташування. З півночі на південь територія простягається на 240 км, з заходу на схід - 370 км. Район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придністровській височинах, у зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням, що позитивно сприяє розвитку агропромислового комплексу як профілюючої галузі господарства [12].

Район має розвинену транспортну мережу, що дає змогу підтримувати економічні та культурні зв'язки з Карпатським, Центральним, Південним економічними районами та з Молдовою. Поділля розташоване недалеко від державного кордону і таке розташування дає змогу розвивати на його території галузі й виробництва, продукція яких може експортуватися до цих країн.

Клімат вищезгаданого району в основному помірно-континентальний з великим впливом циклонів в усі пори року. Ці особливості зумовлюють певну структуру і тип ґрунтового покриву та впливають на спеціалізацію сільського господарства.

У районі нижча, ніж у середньому по Україні, густота населення, переважають сільські жителі. Мережа розселення характеризується наявністю порівняно розгалуженої системи сільського розселення та міської системи розселення, представленої в основному невеликими містами.

1.2. Природно-ресурсний потенціал. Природні умови і ресурси Подільського економічного району є сприятливими для розвитку сільського господарства. Достатня кількість опадів, наявність родючих ґрунтів з високим вмістом гумусу, переважно опідзолених і потужних чорноземів, позитивно впливають на розвиток сільського господарства. Характерною особливістю району є порівняно низька землезабезпеченість [4].

Справжнім багатством району є його природні ресурси - земельні, водні, мінерально-сировинні, лісові. У районі значні поклади гранітів і гнейсів, які виходять на поверхню вздовж річок Случі, Південного Бугу. У Шепетівському районі на Хмельниччині є родовища червоного граніту. У Кам'янець-Подільському на поверхню виходить мармур. На Тернопільщині є запаси мергелів, з яких виробляють цемент. Багаті поклади пісковиків у Тернопільській області, у Вінницькій області. Гіпс видобувають у Хмельницькій і Тернопільській областях, каолін і вогнетривкі глини - у Хмельницькій і Вінницькій. Поділля має 0,8 млрд. т прогнозованих запасів залізних руд. У Придністров'ї залягають поклади фосфоритів.

Серед інших корисних копалин є пеліканіт, з якого виготовляють кахельні плити. Відомі невеликі родовища сірки (смт Микулинці), бурого вугілля, горючих сланців (Придністров'я), які поки що не розробляються.

Густа мережа річок належить до басейнів Дніпра, Південного Бугу, Дністра. Це річки Збруч, Смотрич, Удич, Рось та інші. Вони використовуються частково для одержання електроенергії і зрошення. Ставки, яких у районі є 5500 використовують для риборозведення.

Лісами вкрито 11,5% території району. Вони мають велике ґрунтозахисне, водоохоронне і рекреаційне значення.

Подільський економічний район має чудові краєвиди, значні лісові масиви, різноманітні гідрологічні об'єкти, лікувальні грязі, території природно-заповідного фонду. Це і є його рекреаційні ресурси.

З відомих двадцяти родовищ мінеральних вод розробляються тринадцять. Це родонові води Хмільника, сульфідні води села Конопківки, хлоридні ? Гусятина (Тернопільська область), та родонові води типу Нафтуся - у Полонному, Сатанові Хмельницької області. Район має також і свої лікувальні грязі. У Вінницькій області існує Войтовицьке родовище лікувального торфу, є таке родовище і в Тернопільській області.

Багатий економічний район на річки, озера та водосховища. Довжина усіх річок складає 27,1 тис. км. Найбільше використовуються для рекреації річки Південний Буг, Дністер, Случ, Горинь.

У Тернопільській області є знамениті карстові печери. Тут знаходиться одна з найбільших у світі гіпсова печера - Оптимістична. Її протяжність 165 тис. метрів. Взагалі в цій області знаходиться близько 70 печер.

Добре відомі і природні заповідники Поділля. Серед них - Національний природний парк «Подільські Товтри» та нерозорані крутосхили у Тернопільській області, названі Медоборами. Цей край знаний і як край товарного бджільництва.

1.3. Демографічний потенціал. Населення Подільського економічного району станом на 1 січня 2004 року становило 4,2 млн чоловік. Сільське населення переважає над міським і його частка за різними джерелами становить 51-55%. Найбільш заселена Вінницька область. Для Поділля є характерним від'ємний приріст населення. Звичайно, для такої невтішної ситуації є свої причини. Це і скрутне матеріальне становище основної частини населення, зростання кількості розлучень, незадовільні житлово-побутові умови молодих сімей, а також інтенсивні процеси старіння у сільських населених пунктах, на які впливає сукупність соціально-економічних умов демографічного відтворення [11].

Основні потоки мігрантів, особливо молоді, формуються на селі, що сприяє підвищенню темпів його депопуляції. У районі спостерігаються маятникові міграції, які зумовлені обмеженістю місць прикладання робочої сили на селі.

1.4. Розвиток сільського господарства. Провідна галузь сільського господарства району - рослинництво. Тут вирощують такі провідні зернові культури як озима пшениця, ярий ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно. Вирощують також овес, просо, гречку, жито. З-поміж кормових культур поширені конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні трави. Розвинене і овочівництво ? найбільші площі займають картопля та капуста. Великі території займають сади та ягідники. В останні роки особливо помітне збільшення їх площ. Придністров'я має свої виноградники.

Основна технічна культура району - цукрові буряки. За їхніми валовими зборами Поділля посідає перше місце в країні. З інших технічних культур тут вирощують соняшник, тютюн, а також останнім часом значно зросли площі під посівами ріпаку. Район має всі можливості для вирощування хмелю, але не так давно ця галузь зовсім занепала.

Тваринництво тісно пов'язане з рослинництвом і переробною ланкою АПК. Домінує молочно-м'ясне скотарство. Швидкими темпами розвиваються свинарство та птахівництво. Відносно розвинуті ставкове рибництво і бджільництво. Тваринництво району має сприятливу кормову базу, яку забезпечують і відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), кормові культури та продукція комбікормової промисловості.

1.5. Промисловість. В галузевій структурі промисловості Подільського економічного району переважає комплекс переробних галузей АПК. Поряд з ними розвиваються енергетична, паливна, чорна металургія. Хімічна і нафтохімічна галузі, машинобудування, лісова і деревообробна, промисловість будівельних матеріалів, легка та інші галузі промисловості [6].

Розвинена промисловість будівельних матеріалів в основному працює на місцевій сировині.

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, сірчаної кислоти, побутової хімії.

Деревообробна промисловість частково працює на завезеній сировині, оскільки ресурси лісостепової зони є недостатніми. Вона виробляє меблі.

Паливно-енергетичний комплекс Поділля включає електроенергетику і

паливну промисловість. У районі функціонують Ладижинська ДРЕС і Хмельницька АЕС.

Машинобудівний комплекс представлений підприємствами, які виробляють машини для сільського господарства і харчової промисловості. Також функціонують підприємства приладо- і верстатобудування, які виробляють електротехнічну, інструментальну продукцію.

Із галузей легкої промисловості у районі розвинуті текстильна, швейна, взуттєва й трикотажна.

Харчова ж промисловість району превалює у загальному обсязі виробництва. Район, маючи багату сировинну базу, розвиває різноманітні галузі. Це і виробництво цукру. М'ясна і молочна промисловість, борошномельно-круп'яне виробництво, кондитерське, олійно-жирове.

1.6. Транспорт. Подільський економічний район має на своїй території залізничні і автомобільні шляхи сполучення. Протяжність залізниць становить 2468 км, автошляхів з твердим покриттям ? 21 тис. км.

Через територію економічного району проходять газопроводи «Союз», «Уренгой-Ужгород».

3. Основні соціально-економічні показники розвитку Подільського економічного району

подільський економічний район

В Україні оцінювання результатів соціально-економічного розвитку проводиться на основі методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 113. Комплексна оцінка здійснюється з метою аналізу змін, що відбуваються у соціально-економічному розвитку регіонів [11].

Так, економічний розвиток Подільського економічного району за 2007 рік відображено у табл. 3.1 [14].

Таблиця 3.1

Економічний розвиток Подільського економічного району

Показник

Подільський

район

Україна

Частка в

Україні, %

Територія, тис. км2

60,9

603,5

10,1

Кількість наявного населення, млн. осіб

4,1

46,6

8,8

Кількість зайнятих, тис. осіб

1739,4

20904,7

8,3

Валовий регіональний продукт, млн. грн.

28469

544153

5,2

Валовий регіональний продукт у розрахунку на душу населення, грн.

6723,3

11630

57,8

Інвестиції в основний капітал, млн. грн.

9250

188486

4,9

Інвестиції в основний капітал на душу населення, грн.

2197,4

4068,4

54,0

Обсяг продукції промисловості, млн. грн.

14770,3

468562,6

3,1

Обсяг продукції сільського господарства, млн. грн.

11954

88769

13,5

Експорт товарів, млн. дол. США

947,2

49296,1

1,9

Оскільки, Подільський економічний район характеризується як аграрно-індустріальний, логічним буде розпочати аналіз основних економічних показників з сільського господарства. При проведенні аналізу використовуватимуться дані управлінь статистики Вінницької, Хмельницької, Тернопільської областей, а також показники, які містить «Статистичний щорічник України».

Розглядаючи ситуацію, яка склалась у сільському господарстві, слід відмітити, що на кінець 2008 року з'явились негативні тенденції у галузі тваринництва. Так, обсяг валової продукції тваринництва по району у порівнянні з 2007 роком зменшився на 3,5%. Зокрема, в усіх категоріях господарств кількість виробленого молока зменшилась на 2,2%, м'яса ? на 9,6%, яєць збільшилась на 8%.

Відповідно зменшилось і поголів'я, зокрема поголів'я великої рогатої худоби зменшилось на 10,5%, корів ? на 6,8%, свиней ? на 8,4%, овець та кіз ? на 3,5%, а кількість птиці зросла на 20%.

Середній надій молока від однієї корови збільшився на 4%. Несучість курей-несучок збільшилась на 7% [19].

У рослинництві ситуація значно краща. Загальне виробництво продукції рослинництва у 2008 році в середньому по Подільському економічному районі у порівнянні з попереднім роком збільшилось на 7,1%. А якщо взяти по культурах, то зменшилось тільки виробництво цукрового буряка. Під урожай наступного року озимих посіяно більше, ніж у 2007 році.

Так, у Хмельницькій області під урожай наступного року господарствами усіх категорій області посіяно озимих на зерно та зелений корм на площі 350 тис. га (на рівні 2007 р.), у тому числі зернових культур на зерно ? 233 тис. га (227 тис. га), ріпаку озимого на зерно ? 113 тис. га (118 тис. га). В структурі посівів озимих зернових культур 85% площ засіяно пшеницею, 9% ? житом, 6% ? ячменем.

Сільськогосподарськими підприємствами озимих культур посіяно 322 тис. га (на 1% менше, ніж у 2007 р.), в тому числі озимих на зерно ? 208 тис. га (на 2% більше).

Оранка на зяб проведена на площі 246 тис. га, що на 6% більше, ніж у 2007 році [17].

Ситуацію, що склалася у тваринництві можна дослідити на прикладі Тернопільської області. Тут за січень-червень 2008 р. всіма категоріями господарств вироблено валової продукції тваринництва (в порівнянних цінах 2005 р.) на суму 536,2 млн грн., що становить 95,3% до відповідного періоду 2007 р. Валова продукція тваринництва в сільськогосподарських підприємствах зменшилася на 5,17%, в господарствах населення - на 4,7%.

За січень?червень 2008 р. всіма категоріями господарств вироблено 29,4 тис. т м'яса, 194,7 тис. т молока, 209,3 млн шт. яєць. Виробництво м'яса і молока в усіх категоріях господарств проти відповідного періоду минулого року знизилось - на 6,7%, виробництво яєць - на 3,6 %.

Питома вага господарств населення у виробництві м'яса становить 80%, молока - 92%, яєць - 72% .

За січень-червень 2008 р. порівняно з відповідним періодом минулого року в господарствах населення зменшились обсяги виробництва м'яса - на 1,3 тис. т (на 5,2%), молока - на 11,5 тис. т (на 6%), а виробництво яєць зросло на 0,1 млн шт. (на 0,1%).

Сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за січень-червень 2008р. вироблено 5,8 тис. т м'яса, 14,8 тис. т молока, 57,9 млн шт. яєць. Реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі) зменшилася проти минулого року на 12,1%, виробництво молока - на 14,5%, яєць - на 12,1%.

Така тенденція до спаду виробництва викликана зменшенням поголів'я худоби та птиці. Звичайно, тут свою роль відіграє і цінова політика на тваринницьку продукцію. Сільськогосподарські підприємства і господарства населення скорочують поголів'я через нерентабельність даного виробництва. Здорожчання кормів та не досить високі ціни на продукцію тваринництва ніяк не сприяють збільшенню поголів'я. Динаміку чисельності поголів'я худоби та птиці у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності та у приватних господарствах населення по Тернопільській області у 2008 році можна спостерігати за допомогою таблиці 3.2 [18].

На основі аналізу основних економічних показників у промисловості Подільського економічного району, можна помітити, що тут з'явились тенденції до зменшення обсягів виробництва.

Таблиця 3.2

Чисельність поголів'я худоби та птиці у Тернопільській області у 2008р.

Всі категорії господарств

Сільськогосподарські підприємства всіх форм власності

Господарства населення

2008р.

2008р. до 2007р.

2008р.

2008р. до 2007р.

2008р.

2008р. до 2007р.

+, -

у %

+, -

у %

+, -

у %

Велика рогата худоба, тис.

250,1

-27,9

90,0

28,6

-7,4

79,4

221,5

-20,5

91,5

в т. ч. корови, тис.

134,6

-11,9

91,9

9,0

-2,2

80,4

125,6

-9,7

92,8

Свині, тис.

309,0

-11,9

86,3

69,5

-2,4

96,7

239,5

-9,5

96,2

Вівці та кози, тис.

15,3

-0,7

95,6

0,3

-0,2

60,0

15,0

-0,5

96,8

Птиця, тис.

5201,8

-167,2

96,9

700,8

-169,7

80,5

4501,0

2,5

100,1

Так, за підсумками роботи 2008 року виробництво продукції зменшилось проти 2007 року на 3, 4% (по Україні - на 3,1%). Якщо брати дані по областях, які входять до складу району, то тут ситуація різна ( табл. 3.3).

Із таблиці видно, що Вінницька область зменшила обсяги виробництва проти 2007 року на 0,7%. За темпами виробництва серед регіонів України область посідає 17 місце.

Порівняно з 2007 роком спостерігається зменшення обсягів виробництва продукції на підприємствах добувної промисловості на 2,0%, переробної промисловості - на 0,3%, у виробництві і розподіленні електроенергії обсяги збільшились на 3,4%.

Рівень виробництва на підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів зменшено на 2, 4%.

Таблиця 3.3

Приріст, зниження (-) обсягів виробництва продукції промисловості за основними видами економічної діяльності за 2008 рік

Вінницька область

Хмельницька область

Тернопільська область

Промисловість

-0,7

-0,6

10,4

Добувна промисловість

-2

5,7

47,5

Добування паливно-енергетичних корисних копалин

?

?

?

Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних

-2

5,7

47,5

Переробна промисловість

-0,3

2,5

9,3

з неї:

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

-2,4

-11,5

-6,1

Легка промисловість

-3,5

17,4

-2,9

Оброблення деревини та виробів з деревини

85,2

-1,5

25,2

Целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність

30

38,2

13,8

Хімічна і нафтохімічна промисловість

40,7

5,1

39,1

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

-0,02

1,1

10,

Металургійне виробництво

-7,5

51,6

65,7

Машинобудування

-6,3

4,2

75,4

Виробництво та розподілення електроенергії, газу, води

-3,4

-15,7

8,1

Скоротилось виробництво на підприємствах з перероблення та консервування овочів та фруктів - на 22,3%, у виробництві напоїв (алкогольних, пива, мінеральних вод ) - на 10%, у виробництві жирів - на 6,4%, у м'ясній промисловості - на 6,2%, у виробництві хліба та хлібобулочних виробів - на 4,1%, у молочній промисловості - на 1,4%. Водночас зросло виробництво у кондитерській промисловості - на 34,0%, у борошномельно-круп'яній промисловості - 5,7%.

Порівняно з 2007 роком зменшився випуск продукції у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції - на 0,2%, в легкій промисловості - на 3,5%, машинобудуванні - 6,3%, в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів - на 7,5%. В той же час, одержано зростання продукції по таких видах діяльності, як оброблення деревини та виробництво виробів з неї (крім меблів) - на 85,2%, в хімічній і нафтохімічній промисловості ? на 40,7%, в целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності ? на 30,0%.

Зовсім інша ситуація спостерігалася у Тернопільській області. Тут за 2008 рік досягнуто росту обсягів промислового виробництва в порівнянні з 2007 роком на 10,4%. В добувній промисловості приріст обсягів виробництва проти 2007 р. становить 47,5%, у переробній промисловості - 9,3%, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - 8,1%.

Транспорт. Роботу транспорту в Подільському економічному районі за 2008 рік можна вважати задовільною. Так, якщо розглянути показники по автомобільному транспорту, то помітно, що обсяги вантажних перевезень в порівнянні з 2007 роком зросли на 1,7%, а кількість перевезених пасажирів приблизно така ж, як в 2007 році. Проаналізувати роботу автомобільного транспорту можна на прикладі Вінницької області.

За 2008 рік автомобільним транспортом області перевезено 3,2 млн тонн вантажів на комерційній основі (тобто за плату) та виконано 903, 6 млн тоннокілометрів вантажообороту. Проти 2007 року із 105 підприємств області, які виконують вантажні автоперевезення на комерційній основі, впродовж минулого року працювало 99.

Слід відмітити, що у 2008 році дещо змінився розподіл загальних обсягів вантажних автоперевезень за категоріями перевізників. Зросла питома вага автоперевезень, які виконали фізичні особи-підприємці, з 25% у попередньому році до 40% у 2008 році. Частка автопідприємств, навпаки, зменшилась і становила 60% проти 75% у 2007 році.

В цілому по Україні фізичні особи-підприємці виконують більше чверті (29%) вантажних автоперевезень за категоріями автоперевізників. Зросла питома вага автоперевезень, які виконали фізичні особи-підприємці, з 25% у попередньому році до 40% у 2008р. Частка автопідприємств, навпаки, зменшилась і становила 60 % проти 75% у 2007 р.

В цілому по Україні підприємці- фізичні особи виконують більше 295 вантажних автоперевезень. Питома вага комерційних вантажних автоперевезень Вінничини в загальному обсязі перевезень по Україні становила за 2008 рік 1,7 %

По обсягах комерційних вантажних автоперевезень область посідає 18 місце серед регіонів країни.

Обсяги пасажирських перевезень автобусами за 2008 р. становила майже 120 млн осіб: 41% пасажирських автоперевезень виконали автопідприємства і 59% ? фізичні особи підприємці. Для порівняння: у 2005р. автопідприємства виконували 47% перевезень, а фізичні особи- підприємці ? 53%.

По обсягах перевезених пасажирів автобусами область займає 14 позицію серед регіонів України.

Кількість перевезених пасажирів за 2008 рік зросла в порівнянні з 2007 роком майже на 2%. По темпах зростання обсягів пасажирських автоперевезень Вінниччина серед регіонів України посідає 16 позицію.

Відомо, що в останні роки на Україні швидкими темпами розвивалось будівництво. Не була винятком така тенденція і в Подільському економічному районі. Але в 2008 році обсяги будівництва скоротились в порівнянні з 2007 роком. Будівельних робіт в 2008 році виконано по району на 12,3% менше, ніж попереднього року. Лідирує по зниженню показників Вінницька область.Так, у Вінницькій області у 2008 році виконано будівельних робіт на суму 1255,0 млн грн., що на 32,2% менше попереднього року.

Частка Вінницької області у загальнодержавному обсязі будівельних робіт у 2008 році становила 1,9%. За цим показником Вінниччина посіла 14 місце серед регіонів України.

За видами будівельної діяльності переважна частка обсягів будівництва (90,7%) припадає на підприємства, що займаються будівництвом будівель та споруд. Обсяги робіт таких підприємств проти відповідного періоду попереднього року зменшилась на 32,7%.

За характером будівництва обсяги робіт розподілилися таким чином роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння становили 61,3% від загального обсягу робіт, з капітального та поточного ремонтів - 35,1%, та 3,6% відповідно.

У Хмельницькій області у 2008 році введено в експлуатацію 308,3 тис. м загальної площі житла, що на 0,4% менше, ніж за 2007 рік. Проти 2007 року обсяги введеного в експлуатацію житла у міських поселеннях зменшились на 11,1%, а у сільській місцевості - збільшились більш, ніж у півтора раза.

Будівельники Тернопільської області зменшили обсяги будівництва на 4,3%.

Розвиток Подільського економічного району визначається, зокрема, і вкладами іноземних інвестицій. Одержання іноземних інвестицій, умови їх залучення - це фактори, що характеризують інвестиційну діяльність і сприяють подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків

Приріст іноземного капіталу в 2008 році спостерігався на підприємствах, основним видом економічної діяльності яких є добувна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, харчова, а також сільське господарство і оптова торгівля.

Більшість інвестицій поступило з країн ЄС, менше - з країн СНД. Вкладають свій капітал в економіку Поділля нерезиденти з Німеччини, Польщі, Австрії, Кіпру, Великобританії, Франції, Росії.

Так, в економіку Вінницької області, у січні - вересні 2008 року іноземними інвесторами вкладено 15,6 млн дол. США прямих інвестицій. Приріст іноземного капіталу в області за 9 місяців 2008 року склав 10,4 млн дол., що становить 6,8% до обсягів інвестицій на початок року.

Значний приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах добувної, харчової промисловості, в сільському господарстві, мисливстві, оптовій торгівлі та посередництві в оптовій торгівлі.

Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 173 підприємства області.

Подільський економічний район здійснює співробітництво з іншими країнами світу і за допомогою зовнішньої торгівлі товарами та послугами. Особливість цієї зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що до району ввозиться більше товарів, ніж вивозиться. Баланс зовнішньої торгівлі послугами теж має від'ємне сальдо.

До найбільших країн-партнерів по експорту відносяться Російська Федерація, Польща, Словаччина, Узбекистан, Туркменістан, Білорусь. Найбільше імпорту ми одержуємо з країн Європи: Німеччини, Польщі, Великобританії, Австрії.

Якщо розглянути ситуацію по областях, то у Тернопільській області, наприклад, у січні-жовтні 2008 р. обсяг експорту товарами становив 125,2 млн дол. США і збільшився на 28,0% порівняно з січнем-жовтнем 2007 р., обсяг імпорту склав 292,6 млн дол. і збільшився у 2,3 раза. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 167,4 млн дол. проти негативного 31,4 млн дол. за січень-жовтень 2007 р. На формування від'ємного сальдо у зовнішній торгівлі вплинули окремі товарні групи: механічне обладнання, машини та механізми (-67440,9 тис. дол.), наземні транспортні засоби, крім залізничних (-39471,5 тис. дол.), продукція хімічної промисловості (-31959,0 тис. дол.), полімерні матеріали (21292,6 тис. дол.).

У Хмельницькій області обсяги експорту зовнішньої торгівлі товарами за 2008 р. становили 418,1 млн дол. США, імпорту - 544,6 млн дол. Порівняно з 2007 р. експорт збільшився на 24,2%, імпорт - у 1,6 раза. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу області становило 126,5 млн дол. (за 2007р. - позитивне у 6,1 млн дол.).

Економіка Подільського економічного району розвивається за рахунок невтомної праці населення, яке проживає на його території (рис. 3.1.).

Рис.3.1. Динаміка чисельності населення Подільського району, тис. осіб

У Хмельницькій області на 1 січня 2009 р., за оцінкою, проживало 1341,4 тис. осіб. Упродовж 2008р. чисельність наявного населення скоротилась на 8,9 тис. осіб. Зменшення населення відбулось за рахунок природного (8,1 тис. осіб) та міграційного (0,8 тис. осіб) скорочення. Порівняно з 2007р. природне скорочення зменшилось з 6,9 до 6,0 осіб на 1000 жителів.

По Тернопільській області упродовж 2008 р. чисельність наявного населення продовжувала зменшуватися. Обсяг скорочення склав 4,2 тис. осіб, а кількість жителів області на 1 листопада 2008р., за оцінкою, становила 1094,4 тис. осіб.

Загальне скорочення населення відбулося, як за рахунок природного скорочення - на 3,1 тис., так і міграційного - на 1,1 тис.

За останніми показниками кількість працюючого населення у Подільському економічному районі становить приблизно 794 тисячі осіб. Найбільша кількість працюючих - у Вінницькій області - 329 тис. осіб, у Хмельницькій області працюють 264 тис. осіб, у Тернопільській - 198 тисяч чоловік.

Рівень безробіття протягом 2008 року по району збільшився в порівнянні до 2007 року. Рівень безробіття населення у відсотках до економічно активного населення становить по Вінницькій області 6,3%, по Тернопільській ? 8,6%, у Хмельницькій області він зріс на 7,8%. Тут на 1 лютого 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 36,2 тисячі осіб.

Середня заробітна плата працюючих по району становить приблизно 1395 гривень. У Хмельницькій області ця сума становить 1493 гривні, у Вінницькій - 1283гр., у Тернопільській - 1409 гривень.

Велика кількість працюючих економічного району не в змозі отримувати зароблені кошти вчасно. Існує проблема заборгованості по заробітній платі. Так на Хмельниччині станом на 1 грудня 2008 року заборгованість становила 17 млн гривень. У Вінницькій області на початок 2009 року сума заборгованості по заробітній платі становила 34,6 млн гривень, що на 33% більше показників відповідного періоду минулого року.

4. Перспективи розвитку Подільського економічного району

В Україні питання про перспективи розвитку економічних районів стоїть на контролі держави. Зараз розробляються державні програми соціально-економічного розвитку регіонів. Але на даний час досконалої програми Подільського економічного району ще не існує [15].

На основі аналізу сучасного стану у соціально-економічному розвитку Подільського району можна визначити основні напрями розвитку району на перспективу. При цьому слід звернути особливу увагу на цілу низку проблем, які існують в регіоні і стоять на заваді розвитку.

Беручи до уваги те, яке велике значення для економічного розвитку Поділля має сільське господарство, слід в майбутньому і надалі розвивати усі його галузі, вдосконалювати інфраструктуру АПК. Так, варто поглибити спеціалізацію південних районів на вирощуванні овочів, зернових круп'яних культур. Тут можна одержувати найвищі урожаї гречки в Україні. У північних районах є сприятливі умови для картоплярства, зернових і технічних культур, садівництва. Велику перспективу має вирощування такої високорентабельної культури як ріпак, великим попитом користується і соя.

Особливу увагу слід приділити цукровому буряківництву, адже останнім часом у регіоні значно зменшились посівні площі під цією культурою. Причиною є те, що ця сировина для цукроваріння стала нерентабельною. Дорога собівартість цукрового буряка ніяк не оправдовується теперішніми цінами на цукор. Тому слід докласти максимум зусиль, аби повернути колишню славу подільського буряківництва.

У перспективі слід нарощувати темпи і у тваринництві. Першочерговим завданням є збільшення поголів'я великої рогатої худоби, як в великих господарствах, так і в приватних. Потрібно збільшувати темпи розвитку і у свинарстві. Район має всі можливості для подальшого розвитку птахівництва. Корисним для населення буде і розвиток ставкового рибництва.

Існує проблема заготівель молока через зниження закупівельних цін на молочну сировину. Вона виникла на ґрунті неготовності переробників та сільгоспвиробників працювати в умовах ринку та вільного ціноутворення. Вихід з цієї проблеми - у створенні кооперативів на селі, які б заготовляли б й постачали оптові партії молока відповідної якості на переробні підприємства за більш сприятливою закупівельною ціною [1].

Великою господарською проблемою, яку необхідно розв'язати в областях району є збереження і збільшення родючості сільськогосподарських угідь, насамперед ріллі. Гострота цієї проблеми зумовлена тим, що високо інтенсивне використання земель часто супроводжується порушенням науково обґрунтованих агротехнічних прийомів, недотриманням сівозміни. Все це негативно впливає на продуктивність сільськогосподарських угідь, погіршує баланс органічних речовин у ґрунтах.

У галузі сільського господарства передбачається удосконалення розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва в умовах реформування економіки. Враховуючи високу продуктивність природно-ресурсної бази розвитку як галузей тваринництва, так і рослинництва в районі, реструктуризація господарської діяльності передусім має бути спрямована на всебічний розвиток фермерства та ефективних форм колективного господарювання на селі.

Для промислового комплексу Подільського економічного району важливим залишається підвищення техніко-технологічного рівня виробництва, насамперед у таких базових галузях, як машинобудування і металообробка, електроенергетична і хімічна промисловість, докорінне оновлення виробничого апарату, основних фондів у харчовій індустрії і легкій промисловості.

Залишається актуальним розвиток галузей промисловості, які працюють на місцевій сировині. Оптимальний напрямок - це розвиток електронної техніки, точного машинобудування, фармацевтичної промисловості. Проте при цьому потрібні надійні постачальники сировини, матеріалів, комплектних деталей і ринків збуту.

У районі є всі умови для успішного функціонування малих підприємств із заготівлі та переробки вторсировини, з використання місцевих сировинних ресурсів.

Відомо, що з колись функціонуючих шістдесяти чотирьох заводів, які виробляли цукор, на сьогоднішній день більша половина або не працює, або демонтована. Важливим завданням для району є відновлення виробничих потужностей ще існуючих підприємств.

У зв'язку з тим, що район щороку збирає високі врожаї ріпаку, потрібно відкривати на території регіону нові підприємства по виробництву біопалива.

Взагалі, переробні галузі мають бути зорієнтовані на застосування найновіших високих технологій з повним циклом переробки сільськогосподарської сировини.

В сучасних умовах велике значення потрібно придавати стану і благоустрою автомобільних доріг. Без надійних, добротних доріг неможливо забезпечити функціонування жодної галузі економіки. Наші дороги та мости потребують негайного капітального ремонту.

У перспективі актуальним для району залишається проведення комплексних заходів, направлених на підвищення рівня екологічної безпеки у регіоні. Потрібно, зокрема, значно зменшити скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі об'єкти. Вкрай необхідні будівництво очисних споруд та поліпшення діючих. Потребує докорінного поліпшення організація зберігання гною, мінеральних добрив та пестицидів.

У Подільському економічному районі налічуються сотні організованих джерел викидів речовин. Щороку в повітря тут викидається тисячі тон шкідливих речовин. Запобіжними екологічними заходами тут можуть бути використання екологічно чистих промислових і сільськогосподарських технологій, розширення вздовж шляхів зелених насаджень з газостійких деревних порід. Варто подбати про екологічну чистоту заповідників, державних заказників, пам'яток природи.

Назріло питання про розробку комплексних заходів щодо ефективного використання природних ресурсів. Потрібно запроваджувати альтернативні джерела енергії (енергія сонця, вітру, біодизель і біоетанол).

В майбутньому важливим для Поділля є вирішення демографічних, соціальних проблем на основі розробки відповідних регіональних програм. Основне завдання для поліпшення демографічної ситуації - це збільшення народжуваності у районі. Потрібно також створити сприятливі умови для подовження життя людини.

Потрібно забезпечити населення високоякісною медициною, реформувати цю галузь в плані технічного переоснащення, розвивати сімейну медицину. Продовжувати вирішувати проблеми, які виникли в зв'язку з підвищенням захворюваності на туберкульоз та СНІД.

Для позитивного впливу на розширене відтворення трудового потенціалу, здібностей людини, збільшення тривалості життя населення потрібно розвивати рекреаційний комплекс району. Це передбачає проведення реконструкції і оновлення санаторно-курортних об'єктів, баз відпочинку, дитячих оздоровчих таборів.

Населення Подільського економічного району в майбутньому повинно бути соціально захищеним. Тому на перспективу постає завдання підвищення рівня соціального захисту населення. Усі види державної допомоги повинні в повній мірі одержувати всі, хто її потребує.

Звичайно, залишається відкритим питання про створення нових робочих місць у регіоні. Тільки завдяки такій політиці, можна вирішити проблему давно існуючого безробіття. Кожна працездатна людина повинна в майбутньому мати роботу і одержувати за неї гідну заробітну плату.

Залишається актуальним на перспективу питання житлового забезпечення населення Подільського економічного району. В цьому напрямку потрібно розробляти і впроваджувати самі різноманітні програми з будівництва житла як у містах, так і у селах. У селах, до речі, існує так звана проблема вимираючих сіл, яка потребує негайного вирішення. Для цього, насамперед, потрібно зменшити міграцію сільського населення (особливо молоді) у міста. А, щоб досягти цієї мети, потрібно знову ж таки розв'язати цілу низку проблем, які існують на селі. І в першу чергу це знову ж таки подолання проблеми безробіття на селі, розвитку соціальної сфери.

Наше Поділля має багату культурну спадщину, яка потребує в майбутньому охорони та збереження, а також і всебічного розвитку. Відкриття в майбутньому нових музеїв, театрів, бібліотек піде на користь не тільки регіонові, але й усій державі. Не потрібно в цьому випадку забувати і про історичні пам'ятки, які існують на території району, адже вони потребують не тільки нашого дбайливого ставлення, а й оновлення та реконструкції. Ми повинні намагатись зробити все необхідне для того, аби наш регіон найближчим часом перетворився на всеукраїнський мистецький центр.

У перспективі не мають бути обділені увагою галузі науки і освіти. Адже в умовах розвитку в Україні ринкових відносин, структурної перебудови економіки, формування ринку праці актуальною стала проблема підготовки освіченої, гармонійно розвиненої особистості.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.