Рельєф урбанізованих територій Скибових Карпат у межах Турківського району

Площа Турківського кар'єру близько 15 га. Як уже зазначалося вище, його можна розділити на горішню та нижню частини, спочатку роботи велись в нижній частині (див. рис. 3-3) там було видобуто більше матеріалу. Відкоси стінок там круті, на даний момент переважно вкриті рослинністю. На відміну від нижньої частини кар'єру, верхня має 4 уступи видобування, довжина яких близько 300 метрів, висота 4 м, крутість 30-350, ширина кар'єрних терас 5-8 м (з дорогами). Сучасна геоморфологічна ситуація відображена на рис. 3-5.

Для виймально-навантажуючих робіт у кар'єрі застосувували екскаватори. Тому висота уступів розраховувалась під наявну техніку. Висота уступів в кар'єрі приймається при розробці твердих порід меншою або рівною максимальній висоті черпання прямої механічної лопати. Сутність розкриття покладу при відкритій розробці полягає у встановленні вантажно-транспортного зв'язку робочих горизонтів кар'єра з пунктами прийому гірської маси на поверхні за допомогою відповідних гірничо-капітальних виробок. На вибір способу розкриття впливає рельєф місцевості, умови залягання покладу, технічні умови. Рельєф місцевості впливає на розміщення поверхневих споруд і зовнішніх відвалів, а також розміщення виробок і на напрям поверхневих транспортних комунікацій.



Рис. 3-5. Морфологічна картосхема Турківського щебеневого кар'єру.

Елементи залягання покладу впливають на вибір способу розкриття. Оскільки порода в даному кар'єрі залягає горизонтально чи полого нахилено, її пласти розкривали зовнішніми траншеями.

Кар'єр знаходиться в гірській місцевості за містом, тому для нього проклали дорогу та побудували низку споруд для зберігання продукції. Характеристика його параметрів наведена у табл. 3-2.

При розробці гірські породи піддаються різного роду впливу (здвигу, удару, стисненню, переміщенню і т.д.), в результаті чого змінюється їх стан.

Підготовка гірських порід до виймання здійснюється з метою створення технічних можливостей і кращих умов для виконання наступних процесів виймання, транспортування, відвалоутворення, переробки.

Таблиця 3-2

Головні параметри Турківського щебеневого кар'єру

Потужність покривних порід, м	1-2.5
Потужність покладу корисної копалини, м	45
Річна продуктивність по корисній копалини, м3/рік	1100000
Розкривні породи	Супісок
Порода корисної копалини	Пісковик
Транспорт	Автомобільний,залізничний
Тип вибухової речовини	Амоніт 6ЖВ



Вибухове рихлення має на меті відокремлення напівскельних та скельних порід від масиву і подрібнення їх до заданої величини. Воно практично є єдиним способом при підготовці скельних порід до виймання на гірничих підприємствах.

Вибухові роботи проводяться в тих випадках, коли безпосереднє виймання неможливе, або ускладнене без попереднього відокремленні її від масиву. Від якості подрібненості породи залежить ефективність роботи вантажного та транспортного обладнання і затрати на розробку [ ].

Геологічні умови Турківського кар'єру вимагали залучення вибухових робіт, після яких порода екскаваторами навантажувалась на самоскиди та транспортувалась до дробильно-сортувального комплексу, де подрібнювалась на щебінь та сортувалась по фракціях за розміром (5-25 мм, 25-60 мм і 25-100мм). Повна технологічна схема показана на рис. 3-6.

Рис. 3-6. Технологічна схема видобування щебеню в Турківському щебеневому кар'єрі.

Наслідком видобутку корисних копалин є також складування покривних порід, шламів і побутових відходів на земній поверхні у вигляді відвалів. Відвали є однією з основних форм антропогенного рельєфу, які утворюються за допомогою техніки.

Відвал - це додатня за морфологією форма гірничопромислового рельєфу, яка утворюється внаслідок цілеспрямованої діяльності людини за за допомогою техніки. В межах відвалу відбувається накопичення твердого мінерального матеріалу. За морфометричними ознаками відвали слід віднести до рівня мезорельєфу. На поверхні відвали ускладнені мікро- та наноформами. У процесі саморозвитку та під дією екзогенних сил, на поверхнях відвалів можуть виникати неплановані людиною рельєфотвірні процеси, що спричинюють утворення нових, тепер уже посттехногенних форм рельєфу.

На данім об'єкті відвал протягується вздовж нижньої і верхньої частини кар'єру протяжністю близько 860 м і займає площу 0.6 га. За морфологією він видовжений, гребенево-пасмоподібний, одноярусний, складається з таких морфологічних елементів: підніжжя відвалу, схил, брівка та поверхня плато. На даний момент ділянка сильно задернована, так як в основному вона складається з покривних порід та більше двох десятків років не поповнювалась, тому явних геоморфологічних процесів там не відбувається.

Рис. 3-7.Озеро в днищі нижньої частини кар'єру.

Після закриття кар'єру у 1993 р. місцеві мешканці тут видобувають породу у незначних масштабах для використання у приватному будівництві, тому більш як за 20 років простою відбуваються процеси саморозвитку цієї антропогенної форми рельєфу. Зокрема, в днищі нижньої частини кар'єру утворилося озеро площею близько 0.22 га , глибиною до 6 м, яке живеться атмосферними опадами та підземними водами (рис. 3-7).

В осінній і зимовий період об'єм води зменшується майже вдвічі. У межах кар'єра спостерігаються різноманітні денудаційно-акумулятивні процеси. Найбільш характерними з них є невеликі зсуви у покривних породах, обвали та осипи на бортах, конуси осипання та обвалення скельних порід на днищі біля підніжжя бортів кар'єра, а також на поверхні кар'єрних терас. Незначними за розмірами є водно-ерозійні та водно-акумулятивні форми - борозни і промивини з конусами виносу. За розміром цей рельєф можна ідентифікувати як мікро- та нанорельєф. Такий напрям саморозвитку кар'єру яскраво демонструє тенденцію до заповнення наносами, що супроводжується нівелюванням антропогенних вертикальних і субгоризонтальних поверхонь, згладжуванням чітких контурів створених людиною форм.

3.3 Гідротехнічний рельєф

Ще у 1960-х роках у одинадцяти районах Львівщини, зокрема і у Турківському, більше половини населених пунктів не були електрифіковані. Для вирішення цієї проблеми у 1961 р. була введена в експлуатацію Явірська ГЕС на річці Стрий (рис. 3-8), яка пропрацювала до 1975 року [обленерго].

До масової електрифікації району у 1972 р. вона забезпечувала місто Турку електроенергією. З 1975 року до 2008 року ГЕС не експлуатувалась. За цей період було зруйновано земляну греблю, береговий устій, демонтовано все обладнання, будівлі та споруди знаходились в аварійному стані. TOB "Енергоінвест" придбало залишки ГЕС та інвестувало у відновлення Явірської ГЕС більше 10 млн. грн.



Рис. 3-8. Явірська ГЕС.

Після завершення ремонтно-відновлювальних робіт Явірська ГЕС знову розпочала свою роботу в 2008 році. Потужність електростанції становить 430 кВт/год, ємкість водосховища 500 тис. м3. Обсяг реалізованої електроенергії за 2013 рік становить 1463,5 тис.грн. або 1,29 млн. кВт/год. За січень-вересень 2014 року підприємством вироблено та реалізовано 1,37 млн. кВт/год. електроенергії на суму 2216,2 тис.грн. або 192,2% в порівнянні до відповідного періоду попереднього, 2013 року [паспорт району ].

За схемою використання водних ресурсів і концентрації напорів ГЕС зазвичай підрозділяють на руслові, пригреблеві, змішані, гідроакумулюючі і припливні [аргунов]. Явірська ГЕС відноситься до руслового типу використання води, при цьому відбувається часте затоплення долини річки та прилеглих територій у зв'язку з паводками, частими необгрунтованими скидами води, або, навпаки, несвоєчасним пропуском шуги та мокрого снігу через греблю з водосховища. Такий випадок стався 23.01.2009 році, у результаті затор льоду спричинив підтоплення більше 100 домогосподарств в с. Завадівка та м. Турка, було зруйновано 2 пішохідні переходи через річку Стрий. Сума завданих збитків становила 840 тис. грн.



Рис. 3-9. Роботи з берегоукріплення на Явірській ГЕС.

Діяльність ГЕС несе локальні екологічні проблеми,в деяких частинах водосховища знаходиться значний об'єм побутових відходів. При введенні в експлуатацію Явірської ГЕС були зроблені порушення, відсутність рибопрохідних пристроїв, що унеможливлює доступ рибних біоресурсів до місць нерестилищ. Даний факт є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст.. 34, 39 Закону України «Про тваринний світ», ст.. 68, 97 Водного кодексу України, ст.17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону рибних біоресурсів». Тому бувають мітинги рибалок, які вимагають від керівництва Явірської ГЕС припинити роботу та відкрити щити для пропуску риби на нерест та в подальшому утримати щити в піднятому стані. [ cтрайк]

Після скиду води зі водосховища можна побачити, що русло річки в даній ділянці переважно плоскодонне, алювіальні відклади представленні валунами та галечниками, а в прибережній частині - суглинками.

З часу відновлення ГЕС та її експлуатації TOB "Енергоінвест" додатково вкладало кошти в розчистку русла р.Стрий зі сторони нижнього б'єфу, виконує роботи по берегоукріпленню (рис. 3-8) та модернізації ГЕС, проте на лівому березі активно розвивається бічна ерозія.



3.4 Зміни форм рельєфу при дорожньому будівництві

У межах досліджуваної території рельєф також зазнав трансформації у зв'язку з будівництвом транспортної інфраструктури району, а саме будівництва автомобільних та залізничних доріг.

Через Скибову частину району проходять залізнична колія напряму Львів - Сянки протяжністю близько 14 км через села Розлуч, Явора та місто Турка. Так як дана територія по якій проходить дане сполучення є гірського типу, будівництво колії спричинило зміни у рельєфі по усій протяжності. Більша частина полотна прокладена у долинах рік на насипах, заввишки від 2 до 10 м, які складені суглинками, супісками, пісками, перекритими шаром гранітного щебеню (рис. 3-10).

Рис. 3-10 . Залізничний насип у селі Розлуч.

Колія на даній протяжності у своєму складі містить 5 канав та 8 залізничних мостів, два з яких - через р. Стрий, через що зазнало певних змін русло ріки у зв'язку з розширенням ділянки берега та його укріплення, а також розчищення дна річки для закладення опорних споруд. Також прокладені у місті Турка та 200 м східніше Явірської ГЕС залізничні тунелі

Через села Розлуч, Явора та місто Турка прокладена дорога державного значення Н-13 Львів-Ужгород. Значна частина полотна прокладена на насипах і у виїмках. Вздовж дороги прориті яри глибиною від 0.5м до 2 м. Явно виражені зміни рельєфу місцевості можна побачити на на ділянці дороги протяжністю близько 400 м за 2 км до в'їзду в місто Турка. Для прокладення дороги на даній ділянці були проведені роботи по врізанню у скил, в подальшому його укріпленню муром висотою 2.5 м з дренажними виводами (рис. 3-11).

Рис. 3-11. Ділянка дороги Н-13 за 125 км від м.Львів

З іншої сторони дороги для запобігання підміву дороги р.Стрий зпоруджено мур протяжністю 200 м висотою близько 5 м. В межах даного схилу відбуваються гравітаційній процеси. Вздовж дороги знаходиться незначна за розмірами ділянка помірного ризику розвитку зсувів, обвалів та осипищ, в основному відбуваються осипні процеси. Крутість схилу коливається в межах 25- 450.

Особливої уваги варта ділянка схилу, яку ілюструє рис. 3-12. На теперішній час тут відслонюються звітрілі корінні породи. Продукти вивітрювання під дією комплексу чинників, насамперед, осипання, зсування, а також площинного змиву, переміщуються вниз по схилу, їх затримують захисні споруди і в результаті формується на типові для гірських умов конуси осипів, а витягнуті над підпірною стіною вали.



Рис. 3-12. Рельфотвірні процеси на підрізаному для дороги схилі.

Схил мало задернований, при випадінні зливових дощів або під час інтенсивного танення снігу, відбувається площинна ерозія, тому під впливом цих вод незначна частина колювію може потрапляти на автомобільну дорогу. На момент проведення польових спостережень гравітаційні процеси перебували у стані тимчасової стабілізації.

Загалом даний схил долини р. Стрий відносять до зони помірного інженерного ризику [ звіт].



ВИСНОВКИ

Скибові Карпати - один з унікальних за природніми особливостями регіонів Українських Карпат, надзвичайно перспективний для використання з рекреаційною метою. Домiнують складчасто - насувнi середньогір'я i низькогір'я, які сформувалися на Скибовому покриві. У рельєфі Скибових Карпат чітко простежустья приуроченість гірських хребтів до окремих скиб або їхніх частин. Головні орографічні елементи збігаються зi структурними i виділяють їхню поздовжню зональність - північний захід - південний cxiд.

В межах Турківщини входять Райони Верхньодністерських Бескидів, який займає північно-західну частину Скибових Карпат. Північно-східна межа проходить від кордону з Польщею до долини р.Стрий уздовж орографічного уступу з Передкарпаттям. На південному заході він межує із Стрийсько-Сянською верховиною (зона Кросно), долиною р.Cтрий відділена від Сколівських Бескидів. Для району характерний низькогірний рельєф з порівняно м'якими обрисами й абсолютними висотами 600-800 м, за винятком хребтів Хребти приурочені до морфоструктур (скиб) ,Парашки,Зелем'янки і Рожанки. Переважні абсолютні висоти коливаються у межах 900-1200 м(г. Парашка, 1268 м). Низькогірні хребти відповідають системі берегових лусок, рельєф має м'які обриси. Місцями нагадує хвилясту місцевість з дуже виположенеми схилами.

Північно-західніше р.Стрий хребти мають куполоподібні вершини, що перевищують 800 м. Крім поперечних долин Стрявяжу , Дністра добре розвинені поздовжні долини.

В геологічній будові території беруть участь крейдово - палеогенові флішові утворення представленні ритмічним перешаруванням аргілітів, пісковиків, алевролітів, мергелів. Крейдові відклади представлені зеленкувато і світло-сірими вапняками та сірими аргілітами та пісковиками. Аргеліти як правило, слабо літифіковані, на поверхні швидко вивітрюються та перетворюються в глину. Пісковики мають курупноблокову відокремленість. На крейдових відкладах залягають нерозчленовані палеоцен - еоценові відклади, преставлені монотонною товщею і середньо ритмічного флішу аргілітів і пісковиків, рідше вапняків. Вище залягає менілітова світа, представлена темно сірими і чорними аргілітами, сірими алевролітами і пісковиками з кременистим горизонтом в підошві. Літологія порід і умови їх залягання, характер нашаруванням контролюють вид і інтенсивність геологічних процесів з яких найхарактернішим є ерозія, зсуви, селі.

Клімат території помірно-континентальний з надмірним і достатнім зволоженням. Середньорічна температура повітря 5-60С, найхолодніший місяць січень, найтепліший липень. Середньорічна кількість опадів змінюється від 800 до 1000 мм, максимум випадає в теплий період року.Грунти бурі лісові (буроземи).

Ріки досліджуваної території відносяться до типу гірських і передгірських, переважно змішаного живлення,Великими річками являються Дністер та Стрий. Долина р. Стрий розпочинається у Бескидах проривом через Розлуцьку луску в околицях міста Турки і закінчується в околицях сіл Нижня Стинава і розгірче на контакті Берегової морфоструктури з Передкарпаттям.

Дністер витікає з хребта Розлуч недалеко від с. Вовче, тече спочатку на північний захід, а потім круто повертає на північний схід і, перетинаючи хребти Карпат (по тектонічних розломах), виходить біля м. Старий Самбір на передкарпатські рівнини, знову повертає до південного сходу і вже довго зберігає цей, паралельний до Карпат напрям.

Для Скибової зони Карпат є характерною підвищена селенебезпека, широке розповсюдження обвальноосипних процесів, значне розповсюдження зсувів течії і ковзання. На схилах долин водотоків широко розвинені прируслові обвали, крупні скельні відслонення корінних порід. Знижена денудаційна стабільність корінної основи, низькі фільтраційні властивості глинистих грунтів зумовлюють інтенсивний площинний змив і яркову ерозію на схсилах.

Територія здавна освоєна, це засвідчують археологічні знахідки які датують 1200-1000 р. р до н.е. Місцевість у верхів'ях Дністра, Стрия і Сяну одержала назву від міста Турки (назва походить від первісних диких биків-турів, які водилися в незвіданих хащах навколишніх лісів) у 1856 р, коли був утворений Турківський повіт на цьому терені. Заселення території розпочалося в палеоліті. Про це свідчать кам'яні знаряддя праці середини кам'яного віку (приблизно від 10 тисяч до 7 тис. років до н.е.), які знайдено в м. Турка, Зубриці, Беньовій, Лопушанці, Либохорі, Комарниках, Мельничному, Яворі, до пізнішиз епох належать 12 бронзових мечів у Комарниках, які датуються 1200-1000 р.р до н.е. та 100 срібних римських монет І-ІІ ст. н.е. В цей час Бескиди заселяють венеди слов'янського походження. Масове освоєння і заселення земель Турківщини відбулося в ХV-ХVІ ст., коли були засновані більшість сіл, а інші набули офіційного статусу.В XV столітті землі Русі даруються польсько-литовським королем своїм васалам. Перша відома письмова згадка про Турку датується 27 червням 1431 року. В 1730 році Турка стає містом. Хоча Турка була приватним містечком, але управлялась за магдебурзьким правом. Розвивається торгівля, різні ремесла, формується центр міста з ратушею і замком. До складу входять: Старе село, Слобода, Середня Турка, Горішня Турка. В 1856 році Турка стала центром повіту Австро-Угорщини, до якого належали територія сучасного Турківського, гірська частина теперішнього Старосамбірського та ряд сіл Сколівського районів. В 1904 році була збудована залізниця, яка з'єднала Турку зі Львовом. На початку ХХ століття в Турці проживало понад 6 тис. чоловік. В 1931 році в м. Турка було 1324 будинки. В повіті проживало біля 114457 осіб. Сільське населення мешкало в 17475 будинках. На цілий повіт було 9 лікарів. В 1938 році в Турці було понад 10 тис. мешканців. В 1965 році знову був Турківський район межі якого з набуттям незалежності України не мінялись

Досліджувана територія не зазнала великого антропогенного впливу,великих міст не має, найбільшим антропогенним об'єктом являється Турківський щебеневий кар'єр , який почали розробляти в 50 - х роках ХХ століття до 1993 року. Площа близько 15 га . Кар'єр складається з двох частин овальної форми, розташованих на різних висотних рівнях ,незамкнутий , зовнішньою стороною відкривається до оточуючої території. Кожна частина містить такі морфологічних елементів - днища, бортів (схилів) у вигляді обривистих уступів і брівки борту, звідки кар'єр безпосередньо і починається. Продукція кар'єру була розрахована на домобудівельні та шляхобудівельні підприємства Львівської області. Кар'єр знаходиться в гірській місцевості за містом, тому для нього проклали дорогу та побудували низку споруд для зберігання продукції. . У межах кар'єра спостерігаються різноманітні денудаційно - акумулятивні процеси. Найбільш характерними з них є невеликі зсуви у покривних породах, обвали та осипи на бортах, конуси осипання та обвалення скельних порід на днищі біля підніжжя бортів кар'єра, а також на поверхні кар'єрних терас.

Внаслідок введення в експлуатацію у 1962 р на р. Стрий Явірської ГЕС зазнало змін русло річки. Ємкість водосховища 500 тис. м3 .ГЕС відноситься до руслового типу використання води, при цьому відбувається часте затоплення долини річки та прилеглих територій у зв'язку з паводками, частими необгрунтованими скидами води, або, навпаки, несвоєчасним пропуском шуги та мокрого снігу через греблю з водосховища. Діяльність ГЕС несе локальні екологічні проблеми, в деяких частинах водосховища знаходиться значний об'єм побутових відходів,відсутність рибопрохідних пристроїв, що унеможливлює доступ рибних біоресурсів до місць нерестилищ.Русло річки в даній ділянці переважно плоскодонне, алювіальні відклади представленні валунами та галечниками, а в прибережній частині - суглинками, на лівому березі активно розвивається бічна ерозія.

Також рельєф зазнав трансформації у зв'язку з будівництвом транспортної інфраструктури району, а саме будівництва автомобільних та залізничних доріг.Через Скибову частину району проходять залізнична колія напряму Львів - Сянки протяжністю близько 14 км через села Розлуч, Явора та місто Турка. Прокладена на насипах, для неї прокладені два мости через р.Стрий,та два залізничні тунелі. Також чере дану місцевість проходить дорога державного значення Н-13 Львів-Ужгород. Значна частина полотна прокладена на насипах і у виїмках. Вздовж дороги прориті яри. Явно виражені зміни рельєфу місцевості можна побачити на на ділянці дороги протяжністю близько 400 м за 2 км до в'їзду в місто Турка. Для прокладення дороги на даній ділянці були проведені роботи по врізанню у скил, в подальшому його укріпленню муром,для запобіганню негативних наслідків,які можуть спричинити геоморфологічні процеси на даному схилі (осипання, зсування, площинний змив)



CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аргунов П. П, “ Гідроелектростанції ” , 1980;

2. Бойко І.В. “Просторово-господарська специфіка ландшафтів Бойківщини”, 2013;

3. Геренчук К. І. “Природа Львівської області”. Львів: Вища школа. Видавництво при Львівському університеті, 1981;

4. Кравчук Я. С. “Геоморфологія Скибових Карпат”, 2005;

5. Колтун О. В, І. П. Ковальчук “Антропогенна геоморфологія” ; за ред. проф. І. П. Ковальчука. - Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2012 ;

6. Колтун О. В “Антропогенна трансформація рельєфу міста Хмельницького”,2002 ;

7. М.Т.Бакка, В.Й.Сивко, “Видобування та переробка будівельних гірських порід” . Навчальний посібник. Житомир РВВ ЖДТУ, 2003;

8. С. М. Ицкович ,“Технологія заповнювачів бетону” , 1991;

9. Томаков П.И., Наумов М.К. “Технология, механизация и организация открытых горных работ”. - М., Недра, 1986 ;

10. Цись М.П., “Геоморфологія УРСР”. Львів: Львівський університет, 1962;

11. Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В. “ Географія: Львівська область” , 2009;

12. Звіт „Узагальнення матеріалів по вивченню екзогенних геологічних процесів по території діяльності підприємства та інженерно-геологічне довивчення території Львівської та частково Закарпатської областей з метою геологічного обґрунтування протизсувних заходів та геологічного забезпечення УІАС НС” (тит. 014)

Размещено на Allbest.ru