Технічні культури в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку

Виправданим було б створення сприятливої ситуації й у зовнішньоекономічній діяльності, що стабілізувало б її через використання організаційно-економічних заходів, які б захищали внутрішній ринок від імпорту цих продуктів і стимулювали їх власне виробництво та експорт.

Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати великий економічний ефект при менших витратах праці та енергії. Уміле застосування мінеральних добрив, своєчасна та якісна машинна обробка землі, висока якість насіння дозволять багаторазово підвищити врожайність у галузі.

Економічний розвиток світового вирощування технічних культур відбувається на основі агропромислової інтеграції, тобто об'єднання безпосередніх виробників продукції з підприємствами, що виробляють цю продукцію, а також з виробниками сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, отрутохімікатів, з заготівельними, транспортними, збутовими фірмами.

Для цілеспрямованого регулювання ринку технічних культур і можливостей його ефективної переробки держава має використовувати систему економічних заходів. Основний зміст останніх при цьому базується на досягненні гнучкої взаємодії структурних елементів комплексу вирощування технічних культур, вдосконаленні розміщення підприємств на основі впровадження розвинутих економічних взаємозв'язків і нових методів управління. Доведено, що ринкова стратегія в системі виробничо-збутових координат відкриває нові напрями і можливості вдосконалення територіальної організації виробництва й підвищення його ефективності. У зв'язку з цим посилюється необхідність трансформації державного регулювання, зміни пріоритетів у формах і методах регулювання виробничих відносин.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчать, що завжди центральну й координуючу роль відіграє держава, особливо при відродженні не тільки галузі, а й сільського господарства в цілому.

ВИСНОВКИ

Отже, провідні технічні культури України - цукровий буряк і соняшник. Вирощують в Україні також льон-довгунець, коноплю, льон-кучерявець, ріпак тощо.

Україна є основною бурякосійною зоною світу і займає перше місце серед країн світу по валовому збору цукрового буряка. Значні площі цукрового буряка знаходяться в Лісостепі (Тернопільська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька області). Тут зосереджено 75 % всіх посівів цукрового буряка. Її вирощують також на півдні Полісся і півночі степової зони.

На сучасному етапі в Україні є всі потенціальні можливості для подальшої оптимізації вирощування технічних культур. Механізм та значення ефективності виробництва включає не тільки максимальні доходи виробника за мінімальних затрат, а й найповніше задоволення потреб населення країни у продуктах харчування та забезпечення зростання суспільного добробуту. Для підвищення ефективності сільського господарства та переробної галузі необхідно зберігати і підвищувати родючість ґрунтів, збільшувати обсяги виробництва валової продукції, її переробки та чистого доходу з кожного гектара сільськогосподарських угідь, з кожної одиниці переробленої сировини, з кожної гривні вкладених коштів шляхом інтенсифікації галузі при одночасному скороченні землі в обробітку, розвитку інфраструктури ринку, просуванні української продукції на зовнішні ринки.

Для нарощування обсягів виробництва продукції необхідно реанімувати і вдосконалити зруйновані торговельно-економічні відносини, на основі яких створити умови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і виходу української продукції на світовий ринок. Аналіз аграрної політики країн з сучасною ринковою економікою свідчить, що ефективне функціонування сільського госпо-дарства і переробних галузей зумовлюється державним протекціоністським підходом з використанням різноманітних інструментів, зокрема - цінових, спрямованих, у першу чергу, на розвиток виробництва, стабілізацію аграрного ринку та на підтримку доходів виробників, насамперед фермерів. Це пов'язано з тим, що непаритетність обміну між аграрним і промисловим секторами на користь останнього має загальний та постійний характер, внаслідок чого прибутки селян ніколи не відповідають доходам працівників інших галузей.

Інтеграція української економіки до світового економічного простору вимагає від вітчизняних компаній виробляти конкурентоспроможну високоліквідну продукцію, продавати і купувати товари за світовими цінами, експортувати продукцію, що має ціну, нижчу за світову, та імпортувати ті товари, що не виробляються в країні. З ураху-ванням таких тенденцій розвитку українські компанії змушені привчатися реагувати на сигнали, що подаються зовнішнім ринком.

Підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств та конкурентоспроможності їх продукції можна досягти за рахунок як виведення з експлуатації підприємств, що працюють з найменшою продуктивністю, так і використання сучасних технологій та обладнання. Повне завантаження потужностей переробних підприємств можливе лише при залученні додаткових інвестиційних коштів вітчиз-няних та іноземних інвесторів. На сьогодні майже всі підприємства приватизовані і завдяки інвестиціям значно оновили виробничо-технічну базу, запровадили нові потужності з сучасними технологіями.

Узагальненням основних теоретичних та практичних результатів дослідження розвитку технічних культур проблем і їх перспективів розвитку вУкраїни можна зробити наступні висновки:

1. Технічні культури - це велика група сільськогосподарських культур, продукція вирощування яких є сировиною для легкої, харчової та інших видів переробної промисловості. Основними факторами впливу на розвиток технічних культур в Україні є розвиток та розміщення продуктивних сил, природні умови та інші. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на розвиток технічних культур .

2. В Україні вирощують понад ЗО технічних культур. За характером використання їх поділяють на дві основні групи: прядивні та харчові. До першої належать бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та інші, що дають волокно для виробництва тканини. Друга включає - цукрові буряки, соняшник, сою, рижій, ріпак, рицину, гірчицю та інші, продукцію яких використовують як сировину для харчової промисловості. Крім того, до технічних культур належать ефіроолійні (троянда, лаванда, коріандр, м'ята та ін.), лікарські (ромашка, валер'яна, наперстянка) рослини, а також хміль, тютюн, махорка та інші культури.

3. У процесі вирощування та переробки технічних культур в Україні поряд з основною продукцією (волокном, маслами, цукром, ароматичними речовинами) одержують побічну продукцію (стебла, гичку) та відходи промислової переробки (жом, мелясу, макуху та ін.), що використовують як корм для худоби.

Найбільш типовою просторовою системою розвитку технічних культур в Україні є там де є родючі землі, продуктивні сили, природні умови тощо.. На даний час в Україні наблизились позитивні тенденції розвитку технічних культур в Україні

4. Аналіз основних показників розвитку технічних культур в Україні показує що Україна - одна з провідних держав з виробництва технічних культур. У загальній їхній посівній площі (близько 5,0 тис. га) найбільшу питому вагу має соняшник (70%), цукрові буряки (15%) і льон-довгунець (1,0%). Решту (14%) становлять ріпак, соя, рицина, хміль, тютюн, ефіроолійні та лікарські рослини.

5. Основними намірами та заходами регулювання розвитку технічних культур в Україні є розміщення посівів технічних культур в Україні яке склалося відповідно до зональних природно-економічних умов. Так, господарства Полісся і Карпат спеціалізуються на вирощуванні льону-довгунцю; Лісостепу - цукрових буряків, соняшнику, ріпаку озимого; північного і центрального Степу - соняшнику; південного Степу - рицини; передгірних і гірських районів Криму - ефіроолійних культур і тютюну. Така сама закономірність спостерігається і в розміщенні підприємств переробної промисловості. На Поліссі розташовані льонозаводи, в Лісостепу - цукрові, у північному та центральному Степу - олійні заводи, що дає змогу скоротити строки та відстані перевезень сировини до місць переробки, зменшити втрати при перевезенні та зберіганні, підвищити ефективність виробництва кінцевого продукту. зайнятості населення є: створення економічного механізму формування та функціонування ринку АПК.

Важливе значення для підвищення ефективності розвитку технічних культур в Україні є регулювання ринкуАПК та розвиток більш прогресивних інноваційних просторових форм розвитку технічних культур.

Отже, механізми розвитку технічних культур повинний базуватися на реалізації основних засад державної політики розвитку технічних культур що передбачає узгодження державних та регіональних стратегічних інтересів, основних цілей, принципів та пріоритетів суспільного розвитку та має на меті подолання сучасних диспропорцій у розвитку технічних культур, забезпечення сталого і збалансованого розвитку технічних культур забезпечення ефективного способу вирощування та розвитку технічних культур в Україні

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гапусенко Ю.Я., Головач Г.С., Захарчук О.В., Камілова С.Р., Лисогор Г. С. Поточна кон'юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2002/2003 маркетинговий рік / Інститут аграрної економіки УААН / О.М. Шпичак (ред.), А.В. Розгон (ред.). -- К., 2009. -- 128с. : іл.

2. Гудзь О.Є. Проблеми становлення іпотечного кредитування в аграрному секторі економіки /О.Є. ГУДЗЬ //Економіка АПК.-2004.-№ 9.-с.68-73.

3. Долішній М.І. Актуальніпроблеми формування регіональної політики в Україні / М.І. Долішній// Регіональна економіка.-1999.-№3(13).

4. Заставний Ф.Д. “Географія України” - Львів, 2010.

5. Захарченко В.І. Ринкові перетворення цукробуряковими виробництвами // Економіка АПК, 2010р. - №7. - с. 130-134.

6. Іщук С.І. “РПС” - Київ, 2000.

7. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва: Навчальний посібник. - К.: Вид-во Паливода А. А., 2002. - 245с.

8. Качан Є.П. “Розміщення продуктивних сил України”. Підручник - Київ, 2001.

9. Качан Є.П. “Розміщення продуктивних сил України”. Підручник - Київ,2001.

10. Ковалевський В.В. і ін. “РПС”. Навч. посіб. - Київ, 2001.

11. Ковалевський В.В. і ін. “РПС”. Навч. посіб. - Київ, 2001.

12. Ковалишин П. В. Венчурне інвестування. Повернення до реалізму в США і в Європі / П. В. Ковалишин // Економіст.-2007.-№1.-с.55.

13. Регіональна політика України / За ред. Н.Г.Курдюкової. -К.: Наукова думка, 1995

14. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка // Горбач Л.М., Хвесик М.А. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2009 - 344с.

15. Розміщення продуктивних сил України: Навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник. -К.: КНЕУ, 2000.

16. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П. Коган, М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига. -К.: Вища школа, 1997

17. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов. -К.: Знання, 2008

18. Сільське господарство України, 2009, 2010 роки. Моніторинг економічного і соціального розвитку підприємств і організацій АПК України за 2009 2010 роки

19. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Вікар, 2002. - 374 с.

20. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002р.

21. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України.: Навч. посібник вид. друге, перероб. і доп. - Львів: Світ, 2007. - 680с., іл.

22. Шпичак О.М. Сільське господарство України на початку та в кінці ХХ століття. -- К. : Інститут аграрної економіки, 2010. -- 74с.

23. Шпичак О.М., Гапусенко Ю.Я., Стасіневич С.А., Боднар О.В., Воскобойнік Ю.П. Нормативні витрати, ціни, баланси сільськогосподарської продукції в Україні та країнах світу / Національний аграрний ун-т / О.М. Шпичак (ред.), Ю.Я. Гапусенко (ред.). -- К. : ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2006. -- 694с.

24. Шпичак Олександр Михайлович, Свиноус Іван Вікторович. Реалізація продукції особистими селянськими господарствами - витрати, ціни, ефективність: монографія. -- К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2008. -- 300c. -- Бібліогр.: С. 297-299.

25. Яценко Д. “Економічна і соціальна географія світу” - Київ, 2001.

26. Додатки таблиці. Статистичний щорічник Хмельницької області за 2010 рік Головне управління статистики у Хмельницькій області [6, с.123]

Размещено на Allbest.ru